І. В. Корнейко, О. Б. Петрова, Н. О. Попова



Pdf просмотр
Сторінка5/8
Дата конвертації08.12.2016
Розмір5.14 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8
3.2. Жанровий аналіз у рамках концепції мови для спеціальних
потреб (ESP): модель CARS та методика V.K. Bhatia
У рамках концепції мови для спеціальних потреб (English for specific purposes – ESP) основи жанрового аналізу почали розроблятися в середині
80-х років минулого сторіччя. На думку T. Dudley-Evans, основна мета такої процедури дидактична, оскільки жанровий аналіз дозволяє сформулювати
62
правило побудови тексту та вживання мовних засобів у ньому (Dudley-Evans
1987). Пізніше була висловлена думка, що завданням жанрового аналізу є доступний опис способу організації тексту (Hopkins and Dudley-Evans 1988).
Не суперечить цьому ще пізніше висловлення K. Hyland (1992) про те, що жанровий аналіз – це дослідження того, як використовуються мовні засоби в певному контексті. Жанри відрізняються своєю цільовою настановою, і, досягаючи даної мети
, вони будуються по-різному.
Хоча у наведених визначень велике практичне значення, з огляду на мету дати уявлення про спосіб організації висловлення та зв'язок формальних ознак тексту з його мовленнєвим наповненням, їх недоліком є недооцінений зв'язок мовленнєвих явищ і позамовної дійсності. Розуміння жанрового аналізу,
що відповідає сучасній мовній парадигмі, було висловлено V. Bhatia
(1991), який розглядав жанровий аналіз не тільки як практично спрямоване виявлення зв'язку форми і функції. На думку автора, він (аналіз) робить внесок у розуміння когнітивного структурування інформації, що може допомогти викладачеві зробити так, щоб певна діяльність стала потенційно значущою для досягнення бажаного комунікативного результату в певній галузі знань або діяльності.
Тому жанровий аналіз має не тільки педагогічний потенціал, він також дає розуміння процесів комунікації в даній царині. Він забезпечує розуміння не тільки чисто мовн их структур, але й глибинних соціо когнітивних і культурних процесів. Його мета – пояснити використання мовних засобів
, а не просто мовн их форм на поверхневому рівні
(Bhatia 1993).
Пізніше важливість соціокультурних і дисциплінарних контекстів, процесів інтерпретації тексту,
інтертекстуальних аспектів, фонових знань, соціальних ролей автора та одержувача тексту, динаміки і нестабільності жанру підкреслювали ряд авторів
(Berkenkotter & Huckin, 1993; Bhatia, 1993;
Freedman & Medway, 1994; Miller,1994; Pare & Smart, 1994).
63

Першою спробою аналізу тексту у формі, близькій до тієї
, що використовується зараз у рамках концепції мови для спеціальних потреб, в
важають аналіз розділу
"Вступ" наукової статті різних галузей науки, який був описаний у роботі "Аспекти "Вступу" наукової статті" J. Swales в 1981 р. на матеріалі
48 текстів.
Автор ввів термін move (етап), який визначається як функціональна одиниця тексту і використовується для ідентифікації закономірностей тексту певного жанру та для "опису функцій, виконуваних певним відрізком тексту стосовно його спільного завдання" (Connor, Davis, &
DeRycker 1995: 463). Довжина етапу варіює від одного речення до декількох абзаців, але звичайно він містить, принаймні, одну тезу (Connor & Mauranen
1999: 51).
Кожний етап складається з декількох кроків (steps). Пізніше,
ідучи назустріч критикам, автор переглянув свою модель аналізу і представив структуру розділу "Вступ" у вигляді трьох етапів: 1. Визначення території, 2.
Визначення ніші, 3.
Заняття ніші. Втім, кількість етапів не
є універсальною і
є швидше традицією конкретної галузі знань. Свій остаточний варіант схема аналізу отримала в спільній роботі
J. Swales та С. Feak (2004) і одержала назву CREATE-A-RESEARCH-SPACE (or CARS) Model (Swales and Feak 2004:
174), яка основана на покроковій характеристиці цього виду наукового жанру. Так, дана модель для вступу до наукової статті (CARS Model for
Introductions to Academic Research Articles) включає Рух 1 – Визначення території (Move 1 – Establishing a territory), в якому виділяють Крок 1 –
Визначення актуальності, фокусування на проблемі (Step 1 Claiming
centrality – “Recently, there has been wide interest in .…”; “The study of .… has
become an important aspect of .…”) та/або Крок 2 – Узагальнення щодо теми
(Step 2 Making topic generalization(s) – “This process involves three steps ….”;
“There are many situations where ….”) та/або Крок 3 – Огляд аспектів попереднього дослідження (Step 3 Reviewing items of previous research –
“Malcolm has pointed out that ….”; “Brie’s theory (1988) claims that ….”). Рух 2
є встановленням ніші (Move 2 Establishing a niche), з Кроком 1 – Зустрічна
64
заява (Step 1 Counter-claiming – “This existing research, however, has assumed
that …”) або ж Крок 2 Виявлення прогалини (Step 2 Indicating a gap –
“However, there has been little research that ….”;“The research has tended to
focus on ….., rather than ….”) або Крок 3 Постановка питання (Step 3 Question-
raising “A question remains whether ….”) або Крок 4 – Продовження традиції
(Step 4 Continuing a tradition – “The differences need to be analyzed ….”; “This
must represent a variation ….”). Далі йде Рух 3 – Заняття ніші (Move 3 –
Occupying the niche) із Кроком 1 – Формулювання мети (Step 1 Outlining
purposes – “The main purpose of this research is to ….”; “My study will explore
the relationship between …”) або Крок 2 – Визначення методології або претензій (Step 2 Announcing methodology or claims – “My methodology will
involve ….”, “I will argue that ….”) або Крок 3, який вказує структуру наукової статті (Step 3 Indicating RA structure – “In chapter one of my thesis, I
will examine ….”) (Swales, 1990).
Етап 1: Установлення території
a. показавши, що галузь дослідження актуальна, цікава, займає центральне положення, проблематична або значуща (не обов'язково) b. представивши і зробивши огляд певних фрагментів попередніх робіт у даній галузі (обов'язково)
Етап 2: Визначення ніші
a. вказавши на пробіл у попередніх роботах, поставивши проблему або розширивши попередні знання певним чином (обов'язково)
Етап 3: Заняття ніші a. описавши мету або вказавши на природу даного дослідження (обов'язково) b. оголосивши про принципові результати (не обов'язково) с. описавши структуру статті (не обов'язково) (Swales and Feak 2004: 175).
Дана модель описує спосіб, яким автори обґрунтовують свій внесок у розвиток своєї галузі знань, спочатку повідомляючи про напрямок
65
дослідження та підсумовуючи ключові моменти попередніх робіт, потім визначаючи пробіл в існуючих знаннях, який обумовлює мету роботи.
Аналіз етапів вважають надійним інструментом дослідження жанру, оскільки етапи є семантичними і функціональними одиницями тексту, які вичленовуються завдяки своїй комунікативній меті і мовленнєвому оформленню. На думку T. Dudley-Evans (2000:4), модель, запропонована J.
Swales, поєднує увагу до тексту з розумінням того, як риторичні мотиви керують вибором мовних засобів.
Ця модель вплинула на аналіз жанру в рамках концепції мов для спеціальних потреб, а також розвиток лінгводидактики (навчання письму для академічних цілей), як рідною мовою, так і іноземною. Даний метод був пізніше використаний для опису закономірностей побудови текстів різних жанрів (тези, розділи наукової статті, дисертації).
Розбудовуючи положення J. Swales, V. Bhatia (1993) використовує напрацювання системної функціональної лінгвістики та Школи нової риторики.
Пізніше V. Bhatia (2004: 23) так описав загальні риси двох підходів до аналізу жанру.
1. Жанри – пізнавані комунікативні події, які характеризуются набором комунікативних цілей, ідентифікованих, які розуміють члени професійної або наукової спільноти, у якій вони вживаються.
2. Жанри мають певну структуру, яка стримує вибір автора як з погляду його намірів, що він прагне виразити, так і вибору форми, але також лексико-граматичних ресурсів, які може використовувати автор.
3. Досвідчені члени певної професійної спільноти мають краще знати, як використовувати жанри, ніж її нові члени або ті, хто не є членами спільноти.
66

4. Хоча жанри розглядаються як конвенціоналізовані структури, досвідчені члени професійних спільнот часто використовують жанрові ресурси для вираження не тільки "часток", але і й організаційних
інтенцій у рамках соціально визнаних комунікативних цілей.
5. Жанри відбивають професійну культуру, і в цьому сенсі націлені на соціальні дії всередині предмета, професії або іншої інституційної практики.
6. Усі галузеві та професійні жанри цілісні, у тому розумінні, що вони є комбінацією текстуальних, дискурсивних і контекстуальних факторів.
У визначенні V. Bhatia також використані напрацювання всіх трьох традицій жанрового аналізу.
Жанр – використання мови в обумовлених комунікативних умовах з метою виразити специфічний набір комунікативних цілей галузевого або соціального інституту, який створює стійкі структурні форми, які накладають обмеження на використання лексико-граматичних і дискурсивних ресурсів
(Bhatia 2004: 23).
У процедурі аналізу тексту він пропонує виконати таке: 1) помістити досліджуваний текст у ситуаційний контекст, 2) провести огляд літератури,
3) провести аналіз ситуації/контексту, 4) відібрати корпус текстів, 5) вивчити ситуаційний контекст 6) провести лінгвістичний аналіз (Bhatia 1993: 22-24).
Перший крок заснований на позамовному досвіді та знаннях дослідника, які формуються залежно від того, як часто він зустрічає тексти такого роду і як добре він знає дану комунікативну спільноту, наскільки він
інтегрований у неї. Власний досвід лінгвіста підкаже йому, які комунікативні засоби використовуються в даній галузі знань (Bhatia 1993: 22).
Проведення аналізу ситуації/контексту (крок 3) передбачає детальне висвітлення основних відмітних характеристик ситуації. На цьому етапі слід
67
визначити, хто є автором тексту, реципієнтом, їх взаємини, цілі; визначити мету тексту; встановити історичні, соціокультурні, філософські, професійні аспекти даної комунікативної спільноти; описати той фрагмент світу, який представлений у тексті, на зміну якого націлений текст; виявлення текстів, які належать до даного жанру (Bhatia 1993: 22-23).
Аналіз контексту має важливу роль у жанровому аналізі. Поняття контексту розроблене Сиднейською школою, яка розрізняє культурний контекст і контекст ситуації (Paltridge 2001: 45-62). Мова представлена текстами – контекст ситуації, а середовище мови як системи – це культурний контекст; контекстуальні і мовні елементи зв'язані між собою (Halliday 1999).
Як указує M.A.K. Halliday, "Контекст ситуації – це теоретичний конструкт, що пояснює, як текст пов'язаний із соціальними процесами, до яких він належить", і складається із трьох компонентів: основна соціальна діяльність, особи, які беруть у ній участь, і їх відносини, ролі та функції тексту в соціальній діяльності (у системній функціональній лінгвістиці вони позначені термінами field (поле), tenor (учасники) та mode (спосіб) (Halliday
1999: 10).
Контекст культури перебуває поза межами контексту ситуації, він складається із соціальних процесів, опосередкованих мовою. Культура і ситуація є однією сутністю, розглянутою з двох різних позицій (Halliday,
1999: 16). Але такий погляд на культуру відрізняється від розуміння культури в методиці викладання іноземних мов: "викладаючи мову, викладаємо культуру" (Halliday 1999: 17). M.A.K. Halliday відзначає: "Коли йдеться про культурний контекст у викладанні мови, ми повинні мати на увазі більше повсякденного розуміння культури як чогось, що має етнічне походження.
Ми всі одночасно є учасниками різних культур, а вивчення – це головний засіб, за допомогою якого ми вчимося бути представниками різних культур"
(Halliday1999:17).
Концепція контексту культури M.A.K. Halliday (1999) близька поняттю дискурсивної спільноти J. Swales (1990), згідно з яким дискурс оперує в
68
рамках умов, обумовлених спільнотами, або академічними чи соціальними групами. Дискурсивним спільнотам властиві певні характерні риси, які також характеризують різні "соціальні культури": загальні цілі, механізми
інтеркомунікації між членами спільнот, механізми, які забезпечують
інформацією та зворотний зв'язок, користування одним або більше жанрами комунікації, специфічна лексика (термінологія, акроніми), члени спільноти мають певний рівень спеціальної підготовки та дискурсивної компетентності.
J. Swales та C. Feak розглядають жанр як продукт ряду факторів, таких як одержувач тексту, мета, організація, спосіб презентації, де одержувач є найважливішим (Swales and Feak 1994: 7).
Наступний крок у моделі аналізу – опис структури тексту в етапах і кроках, оскільки тексти певних жанрів мають специфічну структуру, яка вказує на той спосіб, яким прийнято передавати певну інформацію членами комунікативної спільноти. Кожний крок або етап комунікативної структури жанру виконує своє комунікативне завдання, яке завжди випливає із загальної комунікативної мети жанру, таким чином підтримуючи, пояснюючи загальну мету (V. Bhatia 1993: 29-31).
Структура жанру є гнучкою та динамічною: певні кроки є обов'язковими, а деякі – вибірковими. Так, одні кроки вказують на приналежність тексту до певного жанру, інші вносять додаткову
інформацію, їх присутність або відсутність не змінює сам жанр (Frandsen F. et al. 2000: 113-114).
Останній етап жанрового аналізу – аналіз лексико-граматичних особливостей тексту. При цьому визначається специфіка вживання в тексті певних лексичних і граматичних структур, вичленовуються домінуючі.
Звичайно виконується аналіз репрезентативної вибірки текстів, які відносять до певного жанру (Bhatia1993: 24-25).
На думку V. Bhatia (1993), структура жанру не є суворо регламентованою (на відміну від, наприклад, триетапної структури, запропонованої J. Swales (1990). Власне той факт, що з моделлю J. Swales
69
відбулися певні зміни, є прямим підтвердженням цьому. Для структури жанру характерна наявність певних етапів, а не їхній зміст чи обсяг або розташування в самій моделі жанру.
Подальші дослідження професійних жанрів показали, що риторична структура може включати обов'язкові та необов'язкові, самостійні та змішані етапи, організація може бути лінійною та гнучкою (Bhatia, 1993; Connor,
2000; Garzone, 2005). Так, у роботі G. Garzone (2005) показані обов'язкові та необов'язкові елементи, а також змішані етапи.
Враховуючи гнучкість структури жанру, V. Bhatia (1993) відзначає, що етапи в листах, які стимулюють збут (sales promotion letters), можуть займати різне положення в тексті. Наприклад, етап ‘offering incentives’ (стимулююче положення) може розташовуватися після ‘product detailing’ (опис продукту), але також може бути й початковим розділом листа.
Необов'язкові або припустимі елементи свідчать про вибір авторами риторичної тактики (Henry & Roseberry, 2001), з метою зробити висловлення ефективним у специфічному соціокультурному контексті, оригінальним
(Bhatia, 1993: 20). Оскільки припустимий вибір регулюється риторичною функцією етапу, то використання необов'язкових компонентів не впливає на комунікативну функцію тексту (на відміну від обов'язкових компонентів, які впливають на мету жанру). Елементи, які не впливають на визначення типу жанру, були названі недискримінативними елементами жанру (non-
discriminative genre elements) (Bhatia, 1993).
Якщо J. Swales (1990) називає компоненти, які служать побудові структури етапу, steps (кроки), V. Bhatia (1993) пропонує термін ‘strategies’
стратегії. На відміну від J. Swales, який говорить про фіксовану послідовність кроків, V. Bhatia, допускає довільну.
V. Bhatia (1993: 24) пропонує три рівні лінгвістичного застосування жанрового аналізу: вивчення лексико-граматичних особливостей, аналіз особливостей побудови тексту, структурна інтерпретація тексту.
70

Згідно з автором, кількісний аналіз (наприклад, частота вживання часів) допомагає виявити мовні особливості тексту. Однак такий аналіз не дає інформації про те, як у даному жанрі можна досягти комунікативної мети.
Другий рівень – аналіз тактичних аспектів – описує "способи, за допомогою яких члени певної комунікативної спільноти приписують певні значення (цінність) різним аспектам мови, оперуючи певним жанром"
(Bhatia, 1993: 26). Наприклад, словосполучення з іменниками (nounphrases) у рекламі частіше вживаються при описі позитивних якостей товару (Bhatia,
1993).
Ті, для кого створення тексту є частиною професійних обов'язків, організують тексти послідовно, дотримуючись конвенцій певного жанру, а кращий спосіб передачі інформації в рамках певного жанру може бути виявлений за допомогою дослідження структурної організації тексту (Bhatia,
1993).
Як відзначено у V.K. Bhatia (Bhatia, 2008), жанровий аналіз інтегрує аналіз дискурсивної або професійної практичної діяльності в контексті спеціальної професійної культури. Інтердискурсивність визначається як одна
із найважливіших функцій у засвоєнні жанрових та інших семіотичних ресурсів крізь різні виміри жанрів, професійну практику та професійну культуру. Vijay K. Bhatia підкреслив важливість "подальшого розвитку в напрямку контекстуалізації конвенційних текстових підходів до жанрового аналізу", обґрунтовуючи "ключову роль позатекстових факторів не тільки для побудови професійних дискурсів, але також і для ймовірного успіху професійної діяльності, типової для професіоналів у досягненні своїх професійних цілей" (Bhatia, 2008: 171).
"Комплексна природа дискурсу у світі професій"
(Bhatia, 2008: 171). вимагає більшої інтеграції внутрішніх та зовнішніх стосовно тексту факторів, що впливають на структуру, інтерпретацію та застосування жанрів з боку професіоналів у досягненні їх цілей у різноманітті спеціальних контекстів.
71

Модель аналізу дискурсу V. Bhatia (2004), яка складається з текстуального, соціопрагматичного та соціального просторів, інтегрує ряд різних перспектив жанрового аналізу, які включають не тільки текстуальні, когнітивні, соціокритичні та інституційні, але й етнографічні перспективи.
Такий погляд на професійний дискурс, який має інтегрувати професійний дискурс та професійну практику може з’єднати провалля між ідеальним світом аудиторії та реальним світом професійної практики. Розуміння
інтердискурсивності дозволяє вирізняти чисті та гібридні жанри.
Специфікою професійного дискурсу є зв’язок між дискурсом та професійною діяльністю, що виявляється у побудові, інтерпретації, реалізації професійних дискурсів та жанрів у межах соціопрагматичного простору (Fernández and
Peters 2009).
Дослідження жанрів у рамках концепції мови для спеціальних потреб – це континуум від аналізу тексту до аналізу контексту та соціальних умов
(Flowerdew 2002). Ці дві сторони континууму розглядаються як взаємно зв'язані, але не суперечні й не розділені. Детальний аналіз тексту і контексту доповнюють один одного, даючи більш повне уявлення про жанр.
3.3. Системна функціональна лінгвістика: аналіз регістру
Що стосується аналізу жанру в системній функціональній лінгвістиці, крім уже описаного вище поняття контексту, важливим здобутком системної функціональної лінгвістики є поняття регістру. M.A.K. Halliday визначає його таким чином: "Типи лінгвістичної ситуації відрізняються один від одного в трьох аспектах: перше, що відбувається, друге, яка частина мови задіяна, третє, хто бере участь. Ці три змінні, взяті разом, визначають діапазон, з якого вибираються значення й форми, використовувані для
їхнього вираження. Інакше кажучи, вони визначають регістр" (Halliday 1978:
31). У термінах системної функціональної лінгвістики ці три аспекти називаються field (галузь), mode (спосіб) та tenor (учасники) дискурсу.
Регістр пов'язаний з певною ситуацією, що включає певні комунікативні цілі. Опис регістру включає три компоненти: контекст
72
ситуації, лінгвістичні особливості, відносини між ними. Регістри описуються га основі типових лексичних і граматичних рис, а також ситуаційного контексту. Наприклад, письмовий або усний, головна комунікативна мета,
Мовні засоби зустрічаються в тому або іншому регістрі, оскільки вони відповідають цілям і ситуаційному контексту. Регістр описується або на основі цілих текстів або фрагментів, оскільки аналіз регістру вимагає
ідентифікації розповсюджених (універсальних) мовних особливостей: тих, які можуть бути присутніми в будь-якому різновиді, але типові для досліджуваного тексту.
Регістром вважають різновид мови, пов'язаний із певною ситуацією його використання та з універсальними мовними особливостями, які мають значущу функцію в даній ситуації. Характерні риси ситуації – фізичний контекст (час і місце), а також інші особливості, наприклад, у розмові, наявність двох або більш учасників усної взаємодії (Biber and Conrad 2009).
Регістр може бути загальним або спеціалізованим. Так, побутовий діалог – загальний регістр із невеликою кількістю відмінних рис (два або більше учасників, усна інтеракція), тоді як розмова по телефону більш спеціалізована, оскільки комуніканти спілкуються, використовуючи електронний канал і розділені в просторі. Ще більш специфічною є сімейна бесіда за обіднім столом, оскільки передбачає певне місце, групу учасників, певні теми, звичайно обговорювані в даній ситуації.
Різні жанри дискурсу автори виділяють на підставі різних ознак.
Запропонований M.A.K. Halliday термін регістр (register) розглядається як контекстуальна категорія, що корелює групування лінгвістичних характеристик з повторюваними характеристиками ситуації ("контекстуальна категорія корелюючих угруповань лінгвістичних характеристик із повторюваними ситуаційними характеристиками") (Halliday, 1978). P. Henry підкреслив, що регістр є конфігурацією семантичних ресурсів, які мовець зазвичай асоціює з типовою ситуацією (Henry, 1971). Таким чином, P. Henry сформулював, що відмінність між регістрами полягає в тому, "не тільки що
73
сказано, але й також як це сказано, без жодного примусу роз’єднати ці дві речі" (Henry, 1977). Ситуація може бути описана на підставі трьох критеріїв –
field, tenor and mode, які системно визначаються відповідно до типу активності: "тип активності, при якій текст має значущу функцію (field), статус і роль залучених відношень (tenor) і символічний спосіб та обрані риторичні канали (mode)"
(Henry, 1977).
Академічна проза – дуже загальний регістр; це ретельно створюваний зразок письмового мовлення, що редагується, адресований великій кількості читачів, розділених у часі й просторі з первинною комунікативною метою
інформування за темою. Існує безліч спеціалізованих регістрів: підручник і монографія відрізняються цільовою аудиторією (студенти – професіонали), більш специфічними комунікативними цілями (опис галузі науки й результати нового наукового проекту). Стаття в журналі також пишеться для професіоналів, але має на меті познайомити з результатами окремого дослідження. Існують відмінності між академічними дисциплінами, наприклад, стаття з психології відрізняється від статті з хімії.
У системній функціональній лінгвістиці мова виконує три метафункції:
ідеаційна (конструювання досвіду), міжособистісна (підтримання відносин між людьми), текстуальна (створення дискурсу).
Системна функціональна лінгвістика досліджує жанри як мікрожанри
(менші за розміром типи текстів – оповідання, описи, пояснення, які становлять більш складні тексти – мікрожанри, новини, наукові статті
(Christie, 2002; Martin, 1997). Мікрожанри описуються в термінах соціальних функцій, жанрової структури та специфічних лексико-граматичних особливостей.
Наприклад, у праці G. Wignell (1994:194) описано ‘recount’ як жанр із соціальною функцією "описати події для інформування або розваги".
‘recount’ звичайно має таку структуру: орієнтація, події, реорієнтація,
Значущими мовними характеристиками даного жанру є орієнтація на
74
учасників, використання матеріальних процесів, обставини часу й місця, простий минулий час, орієнтація на послідовність подій у часі. Учасники позначаються іменниками, процеси передаються дієсловами, обставини прийменниковими фразами.
Розуміння мови як соціального процесу зв'язує її із соціумом. Це "єдина семіотична система, яка охоплює весь людський досвід і всі людські відносини" (Halliday 1999: 2). У такий спосіб мова є частиною соціуму, частиною культури.
Три метафункції мови, вичленовані системною функціональною лінгвістикою, пов'язані із трьома значеннями, які люди створюють у соціальному світі: ідеаційне – створення людського досвіду, міжособистісне
– підтримання відносин, текстуальне – створення дискурсу є галуззю взаємодії між мовою й тим, що перебуває за його межами (галузь, канал, учасники). На семантичному рівні ідеаційна метафункція пов'язана з полем, міжособистісна – учасниками, текстуальна – способом.
Зв'язок між мовою та значенням має важливу роль у системній функціональній лінгвістиці: значення сказаного не можна зрозуміти, не знаючи контексту. Правильно і навпаки – якщо ми розуміємо висловлення, ми маємо уявлення про контекст (Martin 2001).
Мова і контексти пов'язані та взаємно реалізуються. Зв'язок мови та контексту виконує три вищезгадані функції. Структура жанру, запропонована (Martin 2001), у галузі системної функціональної лінгвістики спирається на поняття регістру та метафункцій мови. Втім, він розглядає не тільки контекст ситуації, але й контекст культури. Згідно з J. Martin (2001), регістр і жанр є знаковими системами, однак на відміну від мови вони створюють значення, використовуючи слова та структури іншої семіотичної системи – мови, яка не користується ресурсами інших систем. Згідно з J.
Martin, регістр відповідає контексту ситуації, жанр – контексту культури. Як вважає автор (Martin 2001: 155), "жанр є ступінчастою, орієнтованою на мету цілеспрямованою діяльністю, у якій мовці беруть участь як члени культури".
75

Жанри реалізуються за допомогою мови, вони створюють значення шляхом повторюваних комбінацій змінюють регістр у певній культурі.
Об'єднання галузі, способу та учасників, а також вибір мовних структур кожної зі змінних створює структуру, яка характеризує жанр.
Змінні регістру змінюються залежно від комунікативної мети, оскільки це те явище, яке пояснює жанровий аналіз, як наші щоденні дії обумовлені специфікою культури.
Як приклад, розгляньмо, яким чином положення J. Martin були використані D. Figueiredo для жанрового аналізу листа читача в газету. На рисунку 3.1. представлена схема аналізу, яка ілюструє реалізацію змінних регістру на семантичному та лексико-граматичному рівні.
76


77

Рис. 3.1. Схема жанрового аналізу листа читача в газету (цитується за
Figueiredo 2010)
У рамках системної функціональної лінгвістики модель аналізу жанру, запропонована В. Paltridge (1997), використовує систему етапів, запропоновану J. Swales. Автор (Paltridge 1997: 111) аналізує 12 текстів з галузі екології за допомогою так званих ключів, які становлять абревіатури, що позначають риторичні елементи тексту. З їх допомогою визначають місце та частоту використання елемента в тексті.
BI Background Information – фонова інформація
JS Justification for Study – виправдання дослідження
IG Indicating a Gap – вказівка на пробіл
PS Purpose of Study – мета дослідження
RS Rationale for Study – обґрунтування дослідження
QR QuestionRaising – питання, що піднімаються
PR Previous Research – попередні дослідження
CS Contextof Study – контекст дослідження
M Materials – матеріали
R Results – результати
C Conclusions – висновки
На думку автора (Paltridge 1997: 66), дослідження повинне дати відповіді на такі питання, які елементи можуть бути присутніми, де вони можуть бути присутніми, де вони мають бути присутніми.
78

Обидві моделі (J. Swales та В.Paltridge) ідентифікують схему організації змісту в тексті певного жанру, а потім стратегії зв'язуються з мовними характеристиками тексту. Однак модель B. Paltridge є, на думку E.Vázquez y del Árbol, більш зручною внаслідок її простоти, можливості зробити підрахунок результатів, простоти висновків, ключі є більш точними та ощадливими ідентифікаторами структурних елементів
У своїй роботі E.Vázquez y del Árbol розробляє власну систему з 20 ключів для аналізу структури жанру "лист до редакції" та "статті від редактора" в англомовних та іспаномовних біомедичних журналах (див рис
3.2, 3.3.)..
Рис. 3.2. Система ключів E.Vázquez y del Árbol для аналізу структури жанру "лист до редакції" та "стаття від редактора" в англомовних та іспаномовних біомедичних журналах (цитується за Vázquez y del Árbol 2005: 150)
79


Рис. 3.3. Риторична структура жанру статті від редактора, результати дослідження E. Vázquez y del Árbol, виконаного за модифікованою автором методикою Martin (цитується за Vázquez y del Árbol 2005)
Таким чином, три провідні школи жанрового аналізу на основі своїх принципів розробили свої системи аналізу нелітературних текстів. Теорії жанру розглядають жанр не тільки як різновид тексту, а його аналіз не зводять то виявлення тільки структурних властивостей текстів різних жарів.
У сучасних роботах набуває важливості соціальні виміри жанру, а разом із самим текстом досліджують обставини його утворення, особистості автора та адресата. Залишаючись самостійними й самодостатніми, три провідні школи жанрового аналізу не є ізольованими й розвиваються взаємозбагачуючи одна одну.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал