І. Структура та етапи наукового дослідження проблеми підготовки педагогів до роботи в умовах інклюзії



Сторінка2/3
Дата конвертації30.11.2016
Розмір0.58 Mb.
1   2   3

IV. Система роботи з дітьми з особливими потребами у Вельбіненській загальноосвітній школі І-ІІІ ст.

Мамай О.В., практичний психолог Вельбівненської ЗОШ І-ІІІст.

Головна мета інклюзивної школи - дати всім учням можливість повноцінного соціального життя, активної участі в житті колективу, забезпечуючи взаємодію учасників групи, турботу одне про одного як членів співтовариства.

Завдання інклюзивної освіти полягає в організації навчально-виховного процесу, який би задовольняв освітні потреби всіх дітей; розробці системи надання спеціальних освітніх і фахових послуг для дітей з особливими освітніми потребами; створенні позитивного клімату в шкільному середовищі. У нашому навчальному закладі навчаються четверо дітей з особливостями психофізичного розвитку.

Одна дитина знаходиться на індивідуальній формі навчання із заняттями на дому. Так як дитина з вадами слуху та мовлення заняття проводить вчитель-дефектолог з Острозької спецшколи для глухих дітей. Для трьох дітей з особливостями психофізичного розвитку, які неспроможні на рівні зі здоровими однолітками оволодіти освітнім стандартом, виділено індивідуальні години, складений відповідний розклад (з урахуванням індивідуальних особливостей їх навчально-пізнавальної діяльності). Заняття проводять небайдужі і творчі учителі із високим рівнем психологічної компетентності, адже покликання педагога (вони це розуміють) полягає у створенні умов для розвитку кожної дитини. Коли не має індивідуальних занять вони вливаються до загальноосвітніх класів. Отже ці учні є частково інтегровані.

Індивідуальний навчальний план-один із найважливіших інструментів у роботі з цими дітьми. Це документ, що містить детальну інформацію про дитину і послуги які вона має отримувати. Його розробляє команда педагогів, котрі працюють із дитиною, батьки та керівники школи, підписує директор та батьки. Відповідальність за реалізацію ІНП покладено на всіх членів команди а відстежує виконання завдань, окреслених в плані, заступник директора. План складаємо на рік, при необхідності план корегуємо посеред року. Для успішної інтеграції дітей з обмеженими можливостями здоров'я в систему загальноосвітньої школи проведена значна робота з членами колективу школи, батьками, учнями.

З педколективом постійно проводяться бесіди та обговорюються питання стосовно інтегрованого та інклюзивного навчання на нарадах, круглих столах, психолого-педагогічних семінарах, консиліумах, тренінгах. Обговорені такі питання: «Принципи ефективної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами», «Компоненти індивідуального навчального плану», «Риси та вміння, важливі для ефективної роботи з дитиною з особливими освітніми потребами», «Інклюзивна освіта: проблеми та перспективи», тренінг «З чого почати?» (проведення комплексної оцінки сильних і слабких сторін дитини) круглий стіл «Соціально-психологічний супровід дітей з особливими освітніми потребами», психолого-педагогічний консиліум« Як допомогти дітям з особливими освітніми потребами у загальноосвітній школі».

У школі створена своєрідна мережа підтримки. Всі працівники та адміністрація школи, всі, хто працює з дитиною з особливими освітніми потребами, допомагають один одному, обмінюються знаннями, намагаються максимально використовувати місцеві ресурси для досягнення головної мети – реалізації дитиною її потенційних можливостей.

Невід’ємною частиною системи роботи з дітьми з особливими освітніми потребами є батьки, яких можна вважати першими і головними вчителями для дитини. Тому ми будуємо свою роботу спираючись на інтереси дітей та їхніх родин. Турботи сімей враховуємо повною мірою. Родини дітей із вадами відповідальні, звичайно, за своїх дітей протягом усього їхнього життя. А одне з найважливіших завдань нас, вчителів - допомогти батькам повірити у себе, у свої сили, щоб вони могли подолати усі проблеми. До кожної родини застосовуємо індивідуальний підхід. Під час розмов із батьками можна дізнатися багато нового про дітей. Запорукою ефективних стосунків є повага, не критичне ставлення, співчуття. Спілкування організовуємо через зустрічі у школі, візити додому, телефон, записки, батьківські збори. При цьому ми обмінюємось інформацією і розглядаємо можливі варіанти навчання дітей. Родини мають бути впевнені, що інформація, яку вони надають усно чи письмово членам педагогічного колективу не розголошується. Будь яке прийняття рішення щодо дитини насамперед обговорюємо з батьками. Ставимось з повагою до всіх членів родини і обов'язково дякуємо за візити, співпрацю.

Особливі вимоги ставляться і до вчителів. Вони розуміють, що тактовність - найважливіша умова в роботі. Педагоги розвивають у дітей критичне мислення, підштовхують до прийняття самостійних рішень і активного навчання, сприяють дружбі та співпраці між дітьми, використовують творчі й оригінальна методи заохочення до мислення та навчання, сприяють широкому використанню набутих умінь. Діти повинні мати змогу використовувати свої знання та вміння у різних обставинах (ігрові форми роботи, проблемні ситуації, ситуації вибору). Вчать дітей з вадами ефективно діяти у стандартних ситуаціях у школі та поза нею. буває таке, що учні не хочуть гратися з однолітками, можуть боятися, діють дуже повільно чи сором'язливо. У них спостерігається дефіцит соціальних умінь контактувати з товаришами. А тому вчителі пропонують для цих дітей безпечне місце, звідки вони могли б спостерігати за діяльністю інших, сприяють залучення дітей до груп або просто щоб виконували завдання удвох. Використовують позитивне підкріплення: усмішку, кивок голови чи плескання по спині, похвалу за правильні дії, не примушують до колективної роботи, приділяють індивідуальну увагу, щоб у них з'явилося почуття довіри, необхідне для колективної роботи, звертають увагу на зусилля а не результат, обмежують рівень шуму у класі, відокремлюють гіперактивних дітей. Для інших учнів класу дають чіткі вказівки: учні мають чітко розуміти, чого від них хочуть у класі вивішений розпорядок дня, на агресивну поведінку вчителі реагують миттєво і організовують паузи щоб заспокоїти дітей. Учні класу в яких є діти з вадами уже навчились контролювати свої дії.

Перебування дітей з особливими потребами у класі зі здоровими однолітками дає змогу дитині з вадами розвивати відповідні комунікативні та соціальні навички. Звична соціальна взаємодія сприяє встановленню дружніх, позитивних стосунків. Спостерігається покращення концентрації уваги, пам'яті, посилення мотивації до навчання. Набувається успішний досвід оволодіння вміннями, необхідними для активного самостійного життя.

Спільне передування корисне і для дітей без вад. Вони починають розуміти, з якими труднощами стикаються інваліди, стають чутливими до потреб інших, толерантніше сприймають людські відмінності.

Коли дитина починає відвідувати звичайний клас, батьки бачать, що їхній син не такий ізольований від навколишнього світу, і відчувають полегшення. Родина отримує підтримку інших батьків, налагоджуються дружні стосунки. Стурбованість майбутнім своєї дитини стає не такою болючою.

Важливе місце в системі роботи з «особливими» дітьми займає психологічний супровід в умовах інтегрованого (інклюзивного) навчання, який необхідно розглядати, як діяльність практичного психолога, спрямовану на створення комплексної системи медико-психологічних, психолого-педагогічних та психотерапевтичних умов, які б сприяли їхній адаптації, реабілітації та особистісному зростанню в соціумі (школа, сім'я, група однолітків тощо).

Психологічний супровід дітей з особливими потребами — це завжди пролонгований, динамічний процес, цілісна діяльність психолога, яка передбачає п'ять взаємопов'язаних компонентів:

1) систематичний моніторинг медико-психологічного і психолого-педагогічного статусу дитини в динаміці її психічного розвитку;

2) створення соціально-психологічних умов для ефективного психічного розвитку дітей у соціумі;

3) систематичну психологічну допомогу дітям із порушеннями в розвитку у вигляді консультування, психокорекції, психологічної підтримки;

4) систематичну психологічну допомогу батькам дітей із проблемами в розвитку;

5) організацію життєдіяльності дітей з особливими потребами в соціумі з урахуванням їхніх психічних та фізичних можливостей.

Відстеження психологічного статусу — досить складний процес, який потребує тісної співпраці всіх фахівців, які беруть участь у життєдіяльності дитини з особливими потребами. Серед фахівців, які супроводжують дітей із порушеннями в розвитку, обов'язково мають бути психолог, відповідальний за процес психологічного супроводу, педагог-дефектолог, лікар-психіатр або лікар-невропатолог. Слід визначити основні етапи процесу психологічного супроводу інтегрованого (інклюзивного) навчання.



Підготовчий етап передбачає такі завдання:

    • установлення контакту з усіма учасниками супроводу дитини;

    • визначення обсягу роботи та послідовності етапів процесу психологічного супроводу;

    • підготовку необхідної документації;

    • складання графіка роботи.

Психолог під час спілкування з іншими фахівцями має пояснити їм мету психологічного супроводу, розповісти про актуальний та потенційний рівень розвитку дитини. Крім того, на цьому етапі психолог уточнює діагноз, форму порушення, отримує інформацію про лікування, навчання дитини, пропонує колегам висловити свої думки про дитину. Отримання такої додаткової інформації необхідне не тільки психологу. На підготовчому етапі лікарі та педагоги, контактуючи із психологом, також отримують від нього корисну інформацію, яка допомагає їм скласти більш об'єктивне уявлення про діагноз і характер клінічних проявів того чи іншого порушення.

Орієнтовний етап передбачає такі завдання:

• установлення контакту з батьками та родичами дитини;

• установлення контакту з класом, у якому навчається дитина, з класним керівником;

• ознайомлення фахівців із результатами психологічного обстеження;

• обговорення з педагогами та іншими фахівцями особливостей психічного розвитку дитини.

Етап планування передбачає:

• створення індивідуальної програми супроводу дитини з особливими потребами;

• затвердження цієї програми всіма фахівцями, які працюють із дитиною.

Складання програми психологічного супроводу можливе тільки після ретельного психолого-медико-педагогічного обстеження кожної дитини. Етап реалізації індивідуальної програми передбачає такі завдання:

• надання батькам та педагогам необхідної допомоги щодо створення умов, необхідних дитині з особливими потребами для повноцінного, здорового способу життя та успішного оволодіння навчальними програмами з урахуванням її психічних та фізичних можливостей;

• надання необхідної психологічної допомоги батькам дитини, її родичам, друзям з метою гармонізації міжособистісних взаємин з нею, оптимізації виховного процесу;

• здійснення просвітницької та консультативної роботи з педагогами, педагогами-дефектологами, логопедами та іншими фахівцями, які працюють із дитиною.

Заключний етап передбачає колективне обговорення з фахівцями ефективності виконаної роботи з рекомендаціями щодо подальшої діяльності дитини з особливими потребами.

Пріоритетними завданнями практичного психолога, який здійснює психологічний супровід інтегрованого (інклюзивного) навчання дітей з особливими потребами, є:

• запобігання появі у хворої дитини психопатологічних рис під впливом особливих умов її розвитку;

• запобігання затримці у здобутті знань, розвитку особистості, інфантилізму;

• заспокоєння дитини, зміцнення її вольових рис;

• стимулювання позитивного ставлення до дефекту, віри в можливість його компенсації;

• просвітницька робота з іншими дітьми та педагогами школи, спрямована на роз'яснення особливостей контингенту дітей з вадами в розвитку і необхідності адекватного ставлення до них;

• оптимізація спілкування дитини з однолітками, батьками, педагогами;

• допомога дитині в опануванні системи відносин зі світом і самим собою;

• розроблення і впровадження відповідних форм і методів роботи як умови успішного навчання дітей з особливими потребами.

Ці завдання реалізуються через такі основні напрями роботи практичного психолога, який здійснює супровід інтегрованого (інклюзивного) навчання:

• психологічна діагностика;

• психологічна корекція;

• психологічне консультування;

• психологічна реабілітація;

• психологічна підтримка.

Головною метою психодіагностики є психологічне обстеження пізнавальної та особистісної сфери дитини для виявлення структури дефекту, встановлення збережених компонентів психічної діяльності, на які можна розраховувати в роботі з дитиною. Психодіагностика може бути спрямована і на батьків дитини для з'ясування стилю виховання та особливостей взаємин із дитиною.

Основні методи обстеження такі:

• вивчення документації з метою накопичення анамнестичних даних та отримання уявлення про причини порушення в розвитку;

• метод бесіди, за допомогою якого з'ясовують особливості психічних проявів дитини в процесі спілкування з її батьками, найближчим оточенням, із самою дитиною;

• аналіз результатів діяльності дитини: дитячих малюнків, письмових та навчальних робіт, різних виробів тощо;

метод спостереження, який дає змогу зробити висновок про різні прояви психіки дитини в умовах її безпосередньої діяльності за мінімального втручання з боку спостережника;

• метод експерименту, який передбачає накопичення фактичного матеріалу в спеціально змодельованих умовах, які б забезпечували активний прояв досліджуваних явищ;

метод тестування, який використовують для оцінювання рівня розвитку здібностей, можливостей, розумового розвитку дитини (з цією метою можна застосовувати методики для дослідження пізнавальних процесів, інтелектуальної, особистісної сфери, методи профдіагностики).

Психологічна корекція спрямована на розвиток певних психічних функцій дитини — пам'яті, уваги, мислення, які забезпечують навчальну діяльність, а також на систему взаємин дитини з батьками, друзями, однолітками.

Психологічне консультування або просвітницько-консультативна діяльність проводиться переважно з педагогами школи та батьками дітей з особливими потребами, але його можна провести і з самою дитиною. Консультативна робота з дітьми з особливими потребами спрямована на те, щоб за допомогою спеціально організованого процесу спілкування актуалізувати в дитині додаткові психологічні сили і здібності, які можуть забезпечити вихід зі складної життєвої ситуації. За такого типу допомоги увага зосереджується не стільки на вадах розвитку, скільки на ресурсах особистості дитини, її можливостях.

Основні форми консультативно-просвітницької роботи:

• лекції (виступи) для педагогів та батьків;

• семінари (психолого-педагогічні, семінари-практикуми);

• складання для батьків і педагогів пам'яток з актуальних проблем дітей з особливими потребами;

• розроблення рекомендацій учителям щодо здійснення особистісно-орієнтованого підходу в навчанні та вихованні дітей;

• бесіди з дітьми;

• індивідуальні та групові консультації з батьками та вчителями. Психологічну реабілітацію слід розуміти як відновлення частково втрачених або ослаблених особливостей і функцій організму чи особистості дитини з метою повноцінного розвитку її індивідуальних можливостей. Психологічна реабілітація дитини з особливими потребами спрямована на розвиток її здатності до самостійного просування в житті, уміння жити в нових соціальних умовах, долаючи або компенсуючи особистісні обмеження. Стосовно школи реабілітаційна діяльність передбачає внесення пропозицій щодо змін в організації навчально-виховного процесу з метою визначення оптимального навантаження для дітей з особливими потребами, щоб уникнути неврозів, збільшити адаптаційний потенціал дитини.

Психологічна підтримка є важливим видом психологічної допомоги дітям із порушеннями в розвитку. Вона має такі основні напрями:

• психологічна підтримка батьків та інших родичів дитини;

• психологічна підтримка вчителів, які працюють з такими дітьми;

• психологічна підтримка самих дітей.

Психологічну підтримку батьків слід розглядати як систему заходів, спрямованих на:

• зменшення в них емоційного дискомфорту у зв'язку із захворюванням дитини;

• підтримка впевненості батьків у можливостях їхньої дитини;

• формування в них адекватного ставлення до проблем дитини;

• підтримка адекватних батьківсько-дитячих стосунків та стилів сімейного виховання.

Процес реалізації психологічної підтримки батьків тривалий і потребує комплексного підходу, який передбачає участь не тільки психолога, а й усіх інших фахівців, які супроводжують дитину, педагога-дефектолога, лікаря, соціального працівника та інших.

Серед заходів, які забезпечують психологічну підтримку, досить ефективним є створення клубів для батьків дітей із порушеннями в розвитку. Спілкування батьків, які мають майже однакові проблеми, передбачає взаємопідтримку та обмін інформацією, що є важливим чинником пом'якшення наслідків психотравматичного стресу.

Ефективність підтримки багато в чому залежить від активного залучення батьків у процес психологічної допомоги дитині (особливо батька). Саме чоловіки здатні більш конструктивно вирішувати проблеми дитини, і тому активне їх залучення до її проблем позитивно впливає не тільки на процес виховання, а й на психологічний клімат у сім'ї загалом.

Може стати у пригоді і використання таких групових форм роботи психолога як батьківські семінари та тренінгові заняття. Основною метою таких форм роботи є розширення знань батьків про психологічні особливості дітей з проблемами в розвитку, психології виховання та сімейних стосунків. Під час таких зустрічей не тільки підвищується поінформованість батьків про дитину, а й, що важливіше, відбуваються зміни в ставленні батьків до проблем дитини та завдань її виховання.

Психологічна підтримка батьків здійснюється не тільки у формі групового спілкування, а й під час індивідуальних бесід, присвячених проблемам дитини, сімейним проблемам. Важливу роль в забезпеченні ефективної психологічної підтримки батьків дитини з особливими потребами відіграє створення різноманітних форм групової взаємодії батьків та інших членів сім'ї. Необхідно, щоб сам процес був неперервним, комплексним та мав творчий характер.

Психологічна підтримка вчителів, які працюють з такими дітьми, спрямована на формування в них психологічної готовності до роботи із цими дітьми та на профілактику емоційного вигоряння. Під час такої роботи педагоги мають опанувати психотехнічні методи релаксації та зняття психоемоційного напруження.

VI. МОДЕЛЬ ОРГНАНІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ №5 «УСМІШКА»

м. ЗДОЛБУНІВ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Лаба Наталія Георгіївна, методист ДНЗ №5 «Усмішка», м. Здолбунів

З метою реалізації державної політики щодо інтегрованого та інклюзивного навчання запроваджено педагогічний проект «Я+МИ».

Завдання:

• отримання дитиною, з порушеннями мовленнєвого розвитку чи високим ризиком появи мовленнєвих вад, дошкільної освіти,

• сприяння її оптимального розвитку і адаптації в освітніх установах та суспільстві;

• надання допомоги сім'ям дітей, які потребують колекційного втручання

Кадрове забезпечення корекційно-психологічної допомоги закладу №5 «Усмішка»:

Логопед - проводить діагностичне обстеження. Первинні прийоми «дитина-батьки», консультацій та заняття, направлені на підтримку дітей і дорослих, які мають логопедично-дефектологічні проблеми; консультації і заняття направленні на виправлення мовленнєвого дефекту, розвиток когнітивної, емоційної та сенсорних сфер дитини; очолює міждисциплінарну команду закладу.

Психолог - психологічне діагностування, консультації і завдання, направлені на підтримку дітей і дорослих які мають соціально - емоційні проблеми і, приймає участь у міждисциплінарній команді.

Старша медсестра - здійснює медичну підтримку і контроль, консультує батьків щодо прийомів догляду, пов'язаних із здоров'ям малюка із особливими потребами; приймає участь у роботі міждисциплінарної команди.

В організації допомоги дитині і родині реалізується декілька підходів:

І. Особистісно-орієнтований підхід - дитина з порушеннями у розвитку сприймається, в першу чергу, як дитина з її природними дитячими інтересами, такими як потреба у спілкуванні, грі, отриманні певних освіти...

Корекційно-психологічна служба складає «Індивідуальний план розвитку дитини», який враховує висновки ПМПК, стан здоров'я дитини та сильні сторони її розвитку, індивідуальні потреби і складності дитини на шляху оволодіння дошкільною освітою і підготовки дитини до школи; враховуються індивідуальні запити і можливості кожної сім'ї.

II. Сімейно-орієнтований підхід: сім'я - первинна система, яка підтримує дитину. Саме тому батьківські уявлення, очікування, потреби, знання відносно власних дітей є важливими при плануванні і виконанні програми ранньої втручання.

Виконання індивідуального плану розвитку буде ефективним у випадку, коли сім'я сприймається як повноцінний партнер на всіх етапах її реалізації; прийняття нею рішення про ранню корекційну допомогу; процес планування програми розвитку дитини, включаючи оцінку, моніторинг; реалізацію компонентів. Родина включає прийоми та особливі підходи до розвитку дитини в її повсякденні справи, сприяючи максимально можливому розвитку дитини.



III. Міждисциплінарний підхід

Міждисциплінарний підхід в освітній роботі з дітьми з особливими потребами - спільна робота всіх фахівців закладу та спеціалістів різних областей - медицини, педагогіки, психології, соціальної роботи, які складають єдину команду міждисциплінарної взаємодії.

Міждисциплінарна взаємодія направлена на подолання бар'єрів між окремими дисциплінами, збільшення можливих зв'язків, які дозволяють формувати єдиний погляд на дитину, її сильні сторони і проблеми, планувати програму допомоги.

Ресурс психолого - корекційної служби закладу:


  • Розвиваюча корекційна комп'ютерна програма «Вундеркінд», «Жива абетка»

  • Розвиваючі дидактичні ігри та іграшки

  • Бібліотека дитячої літератури

  • Методична бібліотека

  • Аудіотека


Матеріально-технічна база:

    • Кабінет логопеда

    • Кабінет психолога

    • Музичні і фізкультурна зали

    • Медичний кабінет

Система відбору дітей:

І. Діти, які мають наступні діагнози:



    • Моторна алалія

    • Сенсорна алалія

    • Ранній дитячий аутизм

    • Вроджені аномалії розвитку

    • Заїкуватість

    • Зниження слуху

    • ЗПР

II. Діти, які виховуються у несприятливих соціально-економічних умовах:

    • Члени сім'ї мають подібні діагнози;

    • Члени сім'ї страждають на алкоголізм;

    • Сім'я живе в складних соціально-економічних умовах.

III. Діти, у яких спостерігаються серйозні зміни у поведінці

Родина може звернутися в ДНЗ як самостійно, так і за направленням спеціалістів - лікарів, ПМПК

Батьківський компонент. Підтримка батьків здійснюється у вигляді надання наступних послуг:



    • Діагностика рівня розвитку дитини;

    • Консультація спеціалістів: психолога, логопеда, медичної сестри

    • Інформування про ефективні способи розвитку і умовах розвитку дитини, про освітні та медичні заклади міста, сприяння в отриманні родиною послуг у цих установах.

    • Отримання дошкільної освіти дитиною (загальноосвітні та індивідуальні заняття)

    • Навчання батьків способам ефективної взаємодії з дитиною;

    • Оцінка і допомога в організації розвиваючого простору: ігротека, дитяча бібліотека, матеріали для продуктивної діяльності.

Режим отримання допомоги.


2 рази в тиждень, зошити взаємодії з вихователем і

батьками рази



Конспекти, згідно плану індивідуального розвитку та врахування планів освітньої роботи

вікових груп, зошити взаємодії з вихователем і батьками



Конспекти, плани роботи психолога

Індивідуальні, групові релаксаційні, ігрові

За запитами родини


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал