І пам’ятних дат



Сторінка7/8
Дата конвертації05.01.2017
Розмір1.31 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8
// Нескорена Долинщина. Літопис визвольних змагань : мартирологи, біографії,

спогади, документи, фотографії / упоряд., авт. передм. М. Борис.

Івано-Франківськ, 2002. – С. 348- 349.


Новели. Оповідання // Образки з життя / упоряд., Є. К. Нахліка. – Львів, 1989. – С. 21-55. – Зміст : Пташенята ; Весілля ; Останній бій ; Народна школа.
Баб’як П. „Один із не послідовних талантів на Галицькій Русі” / П. Баб’як // Агро. – 1990. – 18 серп.

Баб’як П. Письменник, етнограф / П. Баб’як // Прикарпатська правда. – 1985. – 16 листоп.

Галів М. Духівник і просвітитель Долинщини / М. Галів // Свіча. – 2010. – 2 лип. – С. 4.

Дерлиця Микола // Енциклопедія українознавства. Т.2. – Львів, 1993. – С. 503.

Дерлиця Микола Михайлович // Енциклопедія Сучасної України. Т.7. – Київ, 2007. – С. 477.

Коломієць В. Вірний син рідної землі / В. Коломієць // Нова Зоря. – 2001. – 30 серп.

Мафтин Н. Із призабутої спадшини. Новела Миколи Дерлиці „Пташенята” / Н. Мафтин // Обрії. – 1996. – № 1. – С. 55-57.

Олійник В. Талант, освячений духом Каменяра / В. Олійник // Свіча. – 1996. – 18 верес.

Ровенчак О. Просвітитель сільських душ / О. Ровенчак // Галичина. – 1991. – 13 лип.

Ровенчак О. Цього осяйного чоловіка поважав Франко / О. Ровенчак // Галичина. – 1996. – 18 трав. – С. 5.

Сулятинський М. Художня інтерпретація визвольних змагань періоду Першої світової війни в оповіданнях о. М. Дерлиці „Воєнний Дідич” / М. Сулятинський // Прикарпатський вісник НТШ. Слово. – 2009. – № 2. – С. 316-319.

Фреїв Л. Пошанування у слові і пісні / Людмила Фреїв // Свіча. – 1996. – 11 трав.



23 травня 55 років виповнюється Євгену Барану (1961), літературознавцю, доценту ПНУ ім. В. Стефаника, голові Івано-Франківської обласної організації НСПУ
Народився 23 травня 1961 року в селі Джурині Чортківського району Тернопільської області.євген баран.jpg

Закінчив філологічний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка (1984) та аспірантуру Інституту Літератури ім. Тараса Шевченка Національної Академії Наук України (1992).

Кандидат філологічних наук (1994), доцент кафедри української літератури Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника (з 1998).

Член Національної Спілки письменників України (1997); критик, літературознавець, есеїст. Голова Івано-Франківської організації Національної спілки письменників України (з 2009).

Автор монографії „Українська історична проза другої половини XIX – початку XX ст. і Орест Левицький” (1999) та збірників літературно-критичних текстів „Замах на міражі” (1997), „Зоїлові трени” (1998), „Звичайний читач” (2000), „Навздогін дев'яностим” (2006), „Читацький щоденник – 2005” (2006), „Тиша запитань” (2011); книжки щоденникових нотаток та есеїстики „Наодинці з літературою” (2007); книжок есеїстики „Порнографічна сутність правди” (2007), „У полоні стереотипів” (2009), „Дев'яності навиворіт” (2011).

Разом із Олександром Гордоном видав дві книги перекладів із польської поезії: Божена Боба-Дига „Писане дощем” (2008); „Поезія єднання: Вірші з Кракова” (2008).

Лауреат премії ім. Олександра Білецького (1999), міської премії ім. Івана Франка (2001), міжнародної літературної премії „Тріумф” ім. Миколи Гоголя (2003), обласної премії ім. Василя Стефаника (2006), міжнародної літературної премії ім. Богдана-Нестора Лепкого (2007), ім. Дмитра Нитченка (2008), міжнародної літературної премії ім. Григорія Сковороди „Сад божественних пісень” (2009), міжнародної літературної премії ім. Івана Кошелівця (2011), літературно-мистецької премії ім. Пантелеймона Куліша (2012), літературної премії ім. Валеріана Підмогильного (2012).

Нагороджений медаллю ВУТ „Просвіта” їм. Тараса Шевченка „Будівничий України” (2011); Почесною відзнакою Національної спілки письменників України (2011).



// Літературне Прикарпаття : антологія / упоряд. Є. Баран.

Коломия : Вік, 2013. – С. 907-908.


Дев’яності навиворіт : есе. – Івано-Франківськ : Супрун В. П., 2011. – 172 с.

Морена : літ. журн. одного авт. № 2. Євген Баран. Літературно-критичні єсеї. Замах на міраж / Є. Баран. – Львів, 1997. – 34 с.

Повторення пройденого... : літ.-критич. ст., рец., есеї. – Луцьк : Твердиня, 2013. – 154 с.

Тиша запитань: Люди. Книги. Життя. – Івано-Франківськ : Тіповіт, 2011. – 530 с.

Українська історична проза другої половини ХІХ – поч. ХХ ст. і Орест Левицький. – Львів : Логос, 1998, 1999. – 143 с.

Українська поезія ХХ століття в іменах : метод. рек. до курсу лекцій. – Івано-Франківськ, 2001. – 36 с.


Бабій В. Дев’яності залишаються : [про кн. „ Дев’яності навиворіт ”] / В. Бабій // Галицька Просвіта. – 2011. – 17 листоп. (№ 46). – С. 4.

Байда І. В гостях в „Калинового грона” відомий критик Євген Баран / І. Байда // Вісник Заболотова. – 2012. – 6 квіт. (№ 14).

Євген Баран – заслужений працівник культури // Перевал. – 2014. – № 3-4. – С. 298.

Гордон О. Перший „звичайний читач” в незалежній Україні [Є. Баран] / О. Гордон // Вечірній Івано-Франківськ. – 2011. – 2 черв. (№ 20). – С. 10.

Де ж критерії правди? : [погляд на кн. Є. Барана „У полоні стереотипів та інші есеї ”] // Качкан В. Екскурси і дискурси (українська історія, література, культура, філософія, фольклористика, етнологія, пресологія в епістолярному віддзеркаленні: панорама проблеми) : монографія. Ч. 2 (2008-2011) / В. Качкан. – Івано-Франківськ, 2012. – С. 43-45.

Дігай Т. „Шукаю свою Україну...” : [про кн. „У полоні стереотипів та інші есеї”] / Т. Дігай // Літературна Україна. – 2010. – 3 черв. (№ 20). – С. 5.

Євген Михайлович Баран : бібліогр. покажч. (до 50-річчя від дня народж.) / Наук. б-ка. – Івано-Франківськ, 2011. – 130 с.

Карп’юк В. Літературне божевілля : [про кн. „Тиша запитань: Люди. Книги. Життя”] / В. Карп’юк // Перевал. – 2012. – № 1. – С. 180-182 ; Українська літературна газета. – 2011. – 7 жовт. (№ 20). – С. 15.

Карп’юк В. Рефлензії. Стереотипи Євгена Барана / В. Карп’юк // Золота Пектораль. – 2010. – № 1-2. – С. 142-143.

Качкан В. Літературний трудівник / В. Качкан // Галичина. – 2012. – 6 берез. (№ 34). – С. 7.

Качкан В. На архетипах правди : [про кн. „У полоні стереотипів та інші есеї ”] / В. Качкан // Перевал. – 2010. – № 3. – С. 161-162.

Качкан В. Тривкий „разовий” хліб Євгена Барана / В. Качкан // Дзвін. – 2012. – № 3. – С. 134-135.

Костирко Х. „Повторення пройденого” від Євгена Барана / Х. Костирко // Галичина. – 2013. – 26 верес. (№ 143-144). – С. 15.

Мартинюк В. Літературні дев’яності Євгена Барана / В. Мартинюк // Коломийський вісник. – 2012. – 19 січ. (№ 12). – С. 14.

Павлюк І. Названо лауреатів премії імені П. Куліша за 2012 рік : [Є. Баран за кн. „Тиша запитань: Люди. Книги. Життя”] / І. Павлюк // Літературна Україна. – 2012. – 9 лют. (№ 6). – С. 15.

Палинський В. Літературні дев’яності та нелітературні докладності : [про кн. „Дев’яності навиворіт”] / В. Палинський // Дзвін. – 2014. – № 5. – С. 153-155.

Погорецький В. За пройденим не треба сумувати, попереду щаслива йде пора : [про Є. Барана] / В. Погорецький // Золота Пектораль. – 2011. – № 1-2. – С. 141 ; Рідна земля. – 2011. – 27 трав. (№ 22). – С. 8.

Слабошпицький М. Покликання – читач : [про Є. Барана] / М. Слабошпицький // Літературна Україна. – 2011. – 26 трав. (№ 21). – С. 9.

Соловей О. „Божевільний будильник” Євген Баран / О. Соловей // Золота Пектораль. – 2011. – № 1-2. – С. 141-147.

Сорока П. Дев’яності з погляду Євгена Барана / П. Сорока // Українська літературна газета. – 2012. – 24 лют. (№ 4). – С. 19.

Філатов Є. Підсумував 25 років своєї творчості новою збіркою [„Повторення пройденого”] / Є. Філатов // Калуський нафтохімік. – 2013. – 28 верес. (№ 38). – С. 11.

„Читаючи, відчуваю себе співтворцем...” : Євгенові Барану – 50 : пам’ятка користувачу / уклад. : О. Черепович, О. Шаран ; відп. за вип. Л. Бабій. – Івано-Франківськ, 2011. – 22 с.

Шевчук Л. „Література для мене – це те, що допомагає чутися Людиною”: (причастя вічним і світлим для Євгена Барана) / Л. Шевчук // Краєзнавець Прикарпаття. – 2012. – № 19. – С. 75.

18 серпня – 60 років виповнюється Василю Герасим’юку (1956), українському поету, радіожурналісту, лауреату

Національної премії ім. Т. Шевченка
Герасим'юк Василь Дмитрович (18 серпня 1956, м. Караганда, Казахстан). Поет, редактор, радіожурналіст.герасjpg.jpg

Народився у сім'ї репресованих, яка того ж року повернулася в Карпати. Жив у с. Прокурава Косівського району, закінчив восьмирічну школу. 1971-73 рр. жив у Коломиї, де закінчив СШ № 2 (1973). Дебютував у коломийській міськрайгазеті „Червоний прапор" віршами „Гуцули трави косять”, „Черешнева соната”, „А я хлопець роду гуцульського” (1971). З 1973 р. – у Києві. Навчався у Київському університеті імені Тараса Шевченка, філологічний факультет, українське відділення (1973-78). З вересня 1978 р. по жовтень 1988 р. – редактор, завідувач редакції поезії у видавництві „Молодь”; з жовтня 1988 р. до серпня 1992 р. – старший редактор відділу поезії видавництва „Дніпро”. З серпня 1992 р. – коментатор, заступник завідувача редакції літературних програм Українського радіо (Національна радіокомпанія України). Член Національної спілки письменників України (з 1983 р.), Асоціації українських письменників (з 1996 р.).

1972 р. у журналах „Дніпро” (№ 3) і „Ранок” (№ 6) з'явилися перші поетичні публікації. Дебютна книжка поезій вийшла у видавництві „Молодь” („Смереки”, 1982). Збірки поезій Василя Герасим'юка: „Потоки” (1986), „Космацький узір” (1989), „Діти трепети” (1991), „Осінні пси Карпат”(1998), „Серпень за старим стилем” (2000); „Поет у повітрі” (2002), „Була така земля. Вибране” (2003). Переклав з узбецької книгу „Зоряний колодязь” Могаммада Саліха (1989). Співавтор сценарію художнього фільму „Нам дзвони не грали, коли ми вмирали" („Галичина-фільм”, 1991). Лауреат Міжнародної літературної премії „Благовіст” (1993), премії журналу „Сучасність” (1995), літературної премії ім. П. Тичини (1999), імені В. Свідзинського, Національної премії України ім. Т. Шевченка (2003; за збірку „Поет у повітрі”). Голова журі Міжнародного літературного конкурсу „Гранослов”. По дорозі в рідне село часто буває в Коломиї.

// Васильчук М. Літературне краєзнавство. Коломия і Коломийщина

ХХ століття: навч.-метод. посіб. / М. Васильчук. Коломия, 2007. С. 74-78.

Була така земля : вибране. – Київ : Факт, 2003. – 391 с.

Діти трепети : поезії. – Київ : Молодь, 1991. – 128 с.

Космацький узір : поезії.– Київ : Рад. письменник, 1989. – 135 с.

Поет у повітрі : вірші та поеми. – Львів : Кальварія, 2002. – 144 с.

Потоки : поезії. – Київ : Молодь, 1986. – 119 с.

Серпень за старим стилем : поезія. – Львів : Кальварія, 2000. – 32 с.

Смереки : поезії. – Київ : Молодь, 1982. – 88 с.


Афанасьєва В. Дольник Василя Герасим’юка в контексті тенденцій вісімдесятництва / В. Афанасьєва // Слово і Час. – 2014. – № 10. – С. 108-114.

Баран Є. „Ідуть прокажені, леправі не можуть не йти”... : [про кн. В. Герасим’юка „Кров і легіт”] / Є. Баран // Перевал. – 2014. – № 3-4. – С. 232-234.

Василенко М. „Під розпач трембіт” : [про творч. шлях поета] / М. Василенко // Плин. – 1994. – № 3. – С. 6.

Герасим’юк В. Поки нас єднають вертикалі : [біогр. довідка, розмова з поетом] / В. Герасим’юк // Шаров І. 100 особистостей України. – 1991-2011 / І. Шаров. – Київ, 2011. – С. 74-77.

Василь Герасим’юк : [біогр. довідка] // Крет. Н. Гуцульщина літературна : посіб. для вчителів / Н. Крет. – Косів : Писаний Камінь, 2002. – С. 373-379.

Василь Герасим’юк : [біогр. довідка] // Домашевський М. Історія Гуцульщини. Т. 5 / М. Домашевський, Н. Библюк. – США ; Львів : Логос, 2000. – С. 516-517.

Герасим’юк Василь Дмитрович : [біогр. довідка] // Енциклопедія Коломийщини. Зшиток 4. Літери Г- Ґ. – Коломия, 2006. – С. 48-49.

Голобородько Я. „Поет у повітрі”: поетика концептів і концепцій : [про лірику В. Герасим’юка] / Я. Голобородько // Українська література в загальноосвітній школі. – 2010. – № 5. – С. 7-12.

Голобородько Я. Поетична меритократія : Василь Герасикам’юк, Ігор Римарук, Тарас Федюк / Я. Голобородько. – Київ : Факт, 2005. – 108 с.

Єшкілєв В. Герасим’юк Василь / В. Єшкілєв // Плерома. – Івано-Франківськ, 1998. – № 3. МУЕАЛ „Повернення деміургів”. – С. 43.

Заповідається слово буремне : [про поет. творчість В. Герасим’юка] // Павличко Д. Літературознавство. Критика : у 2-х т. Т. 1: Українська література / Д. Павличко. – Київ, 2007. – С. 315-319.

Карп’юк В. З Гуцульщини: Василь Герасим’юк / В. Карп’юк // Перевал. – 2014. – № 3-4. – С. 159-162.

Колісник П. „Кров і легіт” і напруга : [про одноім. кн. поета] / П. Колісник // Дукля. – 2014. – № 4. – С. 90.

Між традицією і модерном : [штрихи до портрета В. Герасим’юка] // Салига Т. Імператив : літературознав. ст., критика, публіцистика / Т. Салига. – Львів : Світ, 1997. – С. 230-249.

Подолавши страх... : [літ. портрет В. Герасим’юка] // Якубовська М. У дзеркалі слова : Есеї про сучас. укр. л-ру / М. Якубовська. – Львів, 2005. – С. 498-508.

Скрипнюк О. Філософська палітра творчості В. Герасим’юка / О. Скрипнюк // Українська мова та література. – 2012. – № 15-16 (серп.). – С. 50-53.

Соловей О. Гуцули де? Гуцули – далі : [про творчість В. Герасим’юка] / О. Соловей // Буковинський журнал. – 2015. – № 2 (96). – С. 154-163.

Стефурак Н. „Я виріс під розпач трембіт” / Н. Стефурак // Галичина. – 1992. – 25 січ.

Ципердюк Щ. Гуцульський говір у поетичному мовленні В. Герасим’юка / О. Ципердюк // Українознавчі студії. – 2014/2015. – № 15-16. – С. 96-107.

Яровий О. Поет на землі : [про поет. творчість В. Герасим’юка] / О. Яровий // Українська літературна газета. – 2010. – 22 січ. (№ 2).



27 серпня160 років від дня народження Івана Франка (1856-1916), видатного українського письменника, поета, філософа, вченого

і громадсько-політичного діяча

франко фото.gif

|Іван Якович Франко (27.08.1856-28.05.1916) – письменник, учений, драматург, критик, перекладач, публіцист, громадсько-політичний діяч (псевдоніми: Джеджалик, Живий, Кремінь, Мирон). Народився І. Франков с. Нагуєвичі Дрогобицького повіту на Львівщині, похований у Львові на Личаківському цвинтарі. У 1875 р. у Дрогобичі закінчив гімназію й розпочав студії у Львівському університеті. Перші літературні твори І. Франка – вірші (1874) і повість „Петрії і Довбущуки” (1875) – були надруковані в, журналі „Друг”, членом редакції якого він став з 1875 р. Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з М. Драгомановим привернули увагу поліції, й 1877 р. І. Франка заарештували за соціалістичну пропаганду. Після восьмимісячного ув'язнення він ще активніше включився в громадсько-політичну роботу, допомагає в організації гуртків у Львові, дописує до польської газети „Ргаса” та разом з М. Павликом 1878 р. засновує журнал „Громадський друг”, який після конфіскації виходить під назвами „Дзвін” і „Молот”. У 1880 р. І. Франка вдруге заарештовують, звинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. Внаслідок ув'язнення він змушений був припинити студії в університеті. Перший період творчості І. Франка визначають його поетичні поезії: „Каменярі” (1878), „Вічний революціонер” і „Не пора...” (1880), а також повісті „Boa сonstrictor”, „Борислав сміється” (1881), „Захар Беркут” (1882). У 1881 р. І. Франко став співвидавцем журналу „Світ”, після закриття якого (1882) працював у редакції журналу „Зоря” й газеті „Діло” (1883-1885).



Двічі приїздив до Києва у 1885 і 1886 рр., там познайомився з київськими культурними діячами (М. Лисенком, М. Старицьким та ін.). З 1894 р., з приїздом М. Грушевського до Львова, І. Франко тісно співпрацював з НТШ, публікуючи в записках НТШ більшість своїх наукових праць, історично-літературних нотаток, рецензій; працював також в Етнографічній комісії, очолював Філологічну секцію НТШ (1898-1908). З 1897 р. І. Франко спільно з М. Грушевським і В. Гнатюком повністю віддається редагуванню „Літературно-наукового вістника”. Проза І. Франка охоплює понад 100 оповідань, новел і десять повістей і романів. Вона починається з так званого „Бориславського циклу” (від 1877 р.), в якому І. Франко подає глибокий аналіз соціального зла в тогочасній Галичині. Зубожіння й пролетаризація галицького села лягли в основу його збірок „В поті чола” (1890) і „Галицькі образки” (1897), до яких належать автобіографічні оповідання „Малий Мирон”, „Грицева шкільна наука”, „Олівець”, „Schönschreiben” та ін. Вершиною прози І. Франка є соціальний роман „Борислав сміється” (1882). На основі старих українських літописів він написав історичну повість „Захар Беркут” (1882), де відобразив героїчну боротьбу українських верховинців проти монголів 1241 р. У драматургії письменник виявив себе майстром соціально-психологічної та історичної драми й комедії. Найбільше п'єс написав у 1890-х роках. Найвизначніші з них – „Украдене щастя” (1893) і віршована історична драма „Сон князя Святослава” (1895). У жанрі дитячої літератури І. Франко збагатив українську літературу книжками „Коли ще звірі говорили” (1899), „Лис Микита” (1890). Перекладацьку діяльність він не припиняв усе життя – перекладав із 14-ти мов. Був почесним членом багатьох товариств. У сфері фольклору й етнології зібрав багато джерельного матеріалу, написав низку студій і статей про одяг, харчування, народне мистецтво, вірування населення Галичини, а з 1898 р., керував Етнографічною комісією НТШ (до 1913 р.) і разом з В. Гнатюком редагував „Етнографічний збірник”. Значною фольклористичною працею є „Студії над українськими народними піснями”, в яких І. Франко застосував історично-порівняльний метод. Багато праць присвятив критиці „наукового соціалізму” і матеріалістичної концепції історії, а працю „Що таке поступ?” (1903) – оглядові суспільно-культурного розвитку з критикою комуністичної концепції держави. Серед історичних праць І. Франка є такі: „Розвідки про єпископа Йосифа Шумлянського” (1891 і 1898), „Хмельниччина 1648-1649 рр. у сучасних віршах” (1898), „Стара Русь” (1906), „Причинки до історії України-Руси” (1912), статті з давньої історії України та ін. І. Франко сприяв виданню ряду збірок народних пісень, зокрема таких як „Галицько-руські народні пісні з мелодіями” І. Колесси (1902), „Галицько-руські народні мелодії” Й. Роздольського та С. Людкевича (1906-1908), надавав допомогу О. Нижанківському в складанні співаника „Українсько-руські народні пісні”. Виступав в українській і польській пресі з рецензіями на події музичного театрального життя. На тексти поезій І. Франка написано близько 200 музичних композицій.

Як відомо, Іван Франко 40 років прожив у Львові, але 90 разів відвідував міста й села Прикарпаття, зокрема, до Першої світової війни багато років кожного літа відпочивав і творчо працював у гуцульському селі Криворівні, де відкрито літературно-меморіальний музей Іванові Франкові. У 1962 році іменем І. Франка названо обласний центр – Івано-Франківськ (колишній Станіслав) і область. Імя Івана Франка ность Івано-Франківська обласна наукова бібліотека та академічний обласний український музично-драматичний театр.



// Гаврилів Б. Історія Прикарпаття у краєзнавчих дослідженнях.

Вибрані статті. – Івано-Франківськ, 2013. – С. 300-303.
http://lib.if.ua/

http://lib.if.ua/franko/franko_ivan.html

Іван Франко і Прикарпаття
Бабій В. Франковими шляхами : 155 річчю Івана Франка присвяч. / В. Бабій. – Івано-Франківськ : Просвіта, 2011. – 83 с.

Горак Р. Третя варта : есеї про Франка / Р. Горак. – Львів. : Апріорі, 2012. – 479 с.

З горіха зерня : поезія, проза і публіц., фотодокументалістика / упоряд. В. Олійник при співпраці з : Є. Бараном, Я. Ткачівським, Я. Савчиним та ін. – Івано-Франківськ ; Долина : Місто НВ, 2012. – 384 с.

Іван Франко – дітям / уклад. Д. Іваницька. – Львів. : Апріорі, 2011. – 86 с. – (Серія „Апріорі” – дітям)

Іван Франко: Тексти. Факти. Інтерпретації : зб. наук. праць. Вип. 1 : Огляди. Статті. Твори. Листування. Спогади. Бібліографія : до 155-річчя від дня народж. Івана Франка / НАН України, Ін-т І. Франка, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. – Київ ; Львів, 2011. – 439 с.

Козлов Р. Хронотопіка Франкових драм: теорія, практика, інтерпретація : монографія / Р. Козлов. – Кривий Ріг : Вид. дім, 2012. – 351 с.

Панасенко Т. Іван Франко / Т. Панасенко – Харків : Фоліо, 2013. – 122 с.

Спогади про Івана Франка / упоряд. М. Гнатюк. – Вид. 2-е, допов., переробл. – Львів. : Каменяр, 2011. – 814 с.

Стереометрія тексту : Студії над поетичними творами І. Франка / упоряд., наук. ред. Б. Тихолоз. – Львів, 2010. – 288 с.

Табачин Т. На перехрестях долі : поезія / Т. Табачин. – Івано-Франківськ : СІМИК, 2012. – 144 с.

Франко-Ключко А. Для тебе, тату : до 155-річчя від дня народж. І. Франка / А. Франко-Ключко. – Київ : Ярославів Вал, 2010. – 572 с.

Франкознавство Івано-Франківщини: фрагменти статей 2006-2011 рр. : до 155-річчя від дня народж. великого Каменяра / Упр. культури Івано-Франків. ОДА, Івано-Франків. ОУНБ ім. І. Франка ; відп. за вип. Л. Бабій ; вступ. ст. Р. Піхманця ; уклад. О. Черепович та ін. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2011. – 192 с. – (Серія „Визначні вчені Івано-Франківщини” ; вип. 2)

Шалата М. Світова великість поета. Іван Франко : літ.-критич. студія / М. Шалата. – Дрогобич : Коло, 2012. – 119 с.

вересень – 25-а річниця заснування Всеукраїнського літературно-художнього і громадсько-політичного журналу „Перевал”

в м. Івано-Франківську (1991)
У вересні 1991 р. на зборах Івано-Франківської письменницької організації було вирішено створити власний журнал. А в грудні цього ж року побачив світ перший  номер часопису, засновником його є Івано-Франківська обласна рада та обласна організація Національної спілки письменників України. Головним редактором тогочасного журналу „Перевал” призначили письменника Василя Добрянського. Згодом, у 1996-2000 рр. ним був письменник Богдан Бойко, а з 2000 р. поетеса Ольга Бабій. З 2014 р. редакцію очолює письменник, журналіст, депутат Івано-Франківської обласної ради Ярослав Ткачівський.

За всі ці роки змінювалися як редакційна колегія, так і сам формат журналу. Та попри все це збереглася його сутність. В часописі представлено широкий діапазон літературно-художніх творів, цікавих наукових досліджень, публіцистичних роздумів митців і вчених Прикарпаття.


Бабій О. Ольга Бабій : „За перевалом чистий обрій” : [розмова про журн. „Перевал” з нагоди його 20-річчя / записала О. Суровська] // Галичина. – 2011. – 28 лип. (№ 109-110). – С. 15.

Баран Є Чи буде „Перевал” на читацькому Олімпі? / Є. Баран // Літературна Україна. – 1992. – 17 груд. – С. 4.

Бойко Б. В дорозі до читача „Перевал № 2-98” / Б. Бойко // Тижневик Галичини. – 1998. – 16 лип.

Бойко Б. З весняними настроями : про перший номер 1999 р. журн. „Перевал” / Б. Бойко // Тижневик Галичини. – 1999. – 22 квіт.

Бойко Б. З днів минулих і нинішніх : огляд журн. „Перевал” № 1/98 / Б. Бойко // Тижневик Галичини. – 1998. – 30 квіт. – С. 3.

Бойко Б. З духовних джерел рідної землі : [огляд журн. „Перевал”, № 2, 1999] / Б. Бойко // Тижневик Галичини. – 1999. – 30 верес.

Бойко Б. Літературні висоти журналу „Перевал” / Б. Бойко // Галичина. – 1996. – 25 трав.

Бойко Б. Перевал 2-97 / Б. Бойко // Тижневик Галичини. – 1997. – 23 жовт.

Бойко Б. Різдвяний подарунок : про зміст журн. „Перевал” № 3-97 / Б. Бойко // Тижневик Галичини. – 1997. – 25 груд.

Бойко Б. Розмаїття тем : [огляд журн. „Перевал”, № 3, 1999] / Б. Бойко // Тижневик Галичина. – 1999. – 23 груд. – С. 5.

Бойко Б. Свято слова : [„Перевал № 3/98”] / Б. Бойко // Тижневик Галичини. – 1998. – 5 листоп. – С. 2.

Бойко Б. Сторінками часопису Перевал – 98/4 / Б. Бойко // Тижневик Галичини. – 1999. – 12 берез.

Гаврилович І. Всупереч усьому „Перевал” живе / І. Гаврилович // Рідна земля. – 1996. – 15 листоп.

Гортаючи журнали : [огляд журн. „Перевал”, № 3, 2012] // Літературна Україна. – 2012. – 1 листоп. (№ 42). – С. 16.

До дива поезії причетні й „галичани”... : [про журн. „Перевал”, № 2, 2004] // Галичина. – 2004. – 7 верес.

Добрянський В. В літературі є місце всім : [інтерв’ю з головним ред. журн. „Перевал” / записала Т. Царина] // Промінь. – 1992. – 14 лип.

Добрянський В. Нові обрії „Перевалу” / В. Добрянський // Літературна Україна. – 1992. – 20 жовт. – С. 2.

Добрянський В. У „Перевалу” ще одна висота : [про журн. „Перевал”, № 1-2, 2001] / В. Добрянський // Галичина. – 2001. – 24 трав.

Зеленюк І. Тричі ювілейний „Перевал”... : [новий номер журн. присвяч. 20-річчю укр. незалежності, 20-річчю самого часопису та 40-річчю утвор. обл. письм. орг.] / І. Зеленюк // Галичина. – 2011. – 11 серп. (№ 117-118). – С. 15.

„Перевал”, ч. 1-2, 2015 // Літературна Україна. – 2015. – 4 черв. (№ 23). – С. 16.

„Перевал”, ч. 3-4, 2014 // Літературна Україна. – 2015. – 22 січ. (№ 4). – С. 11.

Смоляк О. „Перевал” 1-98 / О. Смоляк // Євроцентр. – 1998. – № 4(трав).

Ткачівський Я. „Борітеся – поборете!” : [про оновл. журн. „Перевал”, № 1-2, 2014] / Я. Ткачівський // Західний кур’єр. – 2014. – 24 лип. (№ 30). – С. 16.

Ткачівський Я. „...край Черемоша й прута” / Я. Ткачівський // Західний кур’єр. – 2015. – 26 лют. (№ 9). – С. 18.

Ткачівський Я. У „Перевалі” – чари молодої музи : [зміст журналу (2015 р. № 1-2)] / Я. Ткачівський // Західний кур’єр. – 2015. – 21 трав. (№ 21). – С. 15.
Юсип Д. Друге народження : гортаючи сторінки першого номера віднов. журн. „Перевал” / Д. Юсип // Літературна Україна. – 1997. – 25 верес.

29 вересня 150 років від дня народження Михайла Грушевського (1866-1934), видатного українського історика, академіка, Голови Центральної ради, першого українського президента
Михайло Сергійович Грушевський (17(29).1866-25.11.1934) – видатний український історик, літературознавець, публіцист, громадсько-політичний і державний діяч, дійсний член Всеукраїнської академії наук та АН СРСР (1929).

Народився Михайло Грушевський 1866 року в м. Холм (тепер на території Польщі) в сім'ї викладача гімназії. Середню освіту здобув у Тифліській гімназії (Грузія), а в 1886-1890 рр. навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету, де після успішного завершення навчання під керівництвом проф. В. Антоновича захистив дисертацію на ступінь магістра. У 1894 р. за рекомендацією В. Антоновича його запросили на посаду завідувача новоствореної напівукраїнської кафедри всесвітньої історії Львівського університету, де він працював до 1914 р. Одночасно з педагогічною діяльністю М. Грушевський організував наукову роботу з українознавства в Науковому товаристві ім. Т. Шевченка (НТШ), яке він реорганізував і очолив у 1897 р. й за зразком академії наук заснував тут видавництво, бібліотеку і музей. Поступово це дало йому можливість створити Львівську наукову школу істориків України. Найважливішими науковими виданнями, які редагував М. Грушевський, були „Записки НТШ” і „Літературно-науковий вісник”.

Під час проживання в м. Львові з 1906 р. до 1914 р. щоліта постійно перебував у гуцульському селі Криворівні (нині – Верховинського району). Тут, на березі гірського Черемошу в Карпатах він придбав ділянку землі та дерев'яну віллу, де не тільки відпочивав, але й творчо працював, зокрема над багатотомною „Історією України-Руси”. На жаль, цей будинок згорів під час Першої світової війни, а сам М. Грушевський змушений був тимчасово емігрувати до Відня, а коли повернувся до Київа, то його арештувала російська адміністрація і як українського сепаратиста та „мазепинця” відправила на заслання до Симбірська. Після Лютневої революції в Петрограді та падіння самодержавства в 1917 р. М. Грушевський став головою Української Центральної Ради, але після її ліквідації змушений був знову емігрувати й дорогою до Праги та Австрії, навесні 1919 р. деякий час проживав у Станиславові. Восени 1923 р. М. Грушевського обирають дійсним членом ВУАН, і він із сім'єю повертається з еміграції до Києва. Але з часом більшовики звинувачують його в антирадянській діяльності та націоналізмі й після попереднього арешту в березні 1931 р. відправляють на постійне місце проживання в Москву, де переслідування не припинилося. Восени 1934 року він виїхав на лікування до Кисловодська, де 25 листопада після нескладної операції раптово помер у санаторії від зараження крові. Тіло М. Грушевського перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі.

На Івано-Франківщині, де перебував М. Грушевський, свято шанують його пам'ять. На початку 1990-х рр. у с. Криворівні Верховинського району у присілку, який у народі називають Грушівкою, на честь проживання тут М. Грушевського встановлено пам'ятний знак, а неподалік громадськість села й району відбудувала музей-садибу. Крім того, за останні десятиріччя на честь першого Президента України й академіка М. Грушевського встановлено пам'ятники в Коломиї й Долині, також художньо-меморіальні дошки в Івано-Франківську й Калуші.



// Гаврилів Б. Історія Прикарпаття у краєзнавчих дослідженнях :

вибрані статті. – Івано-Франківськ, 2013. – С. 303-305.
Дитина у звичаях і віруваннях українського народу. – Київ : Либідь, 2006. – 256 с.

Духовна Україна : зб. тв. – Київ : Либідь, 1994. – 560 с.

З історії релігійної думки на Україні. – К. : Освіта, 1992 – 193 с.

Із літературної спадщини / ред. Л. Винар. – Нью-Йорк ; Київ : Кн., 2000. – 415 с.

Ілюстрована історія України. – Київ : Наук. думка, 1992. – 544 с.

Ілюстрована історія України. – Репринт. відтворення вид. 1913 р. – Київ, 1990. – 524 с.

Ілюстрована історія України. – Репринт. відтворення вид. 1913 р. – Харків : ІСЕ-Україна, 1990. – 523 с.

Ілюстрована історія України з додатками та доповненнями. – Донецьк : БАО, 2008. – 734 с.

Ілюстрована історія України з додатком Нового періоду історії України за роки від 1914 до 1919. – Нью-Йорк : Вид-во Шкіл. Ради, 1990. – 558 с.

Історія України. – Київ : Освіта, 1991. – 270 с.

Історія України, приложена до програми вищих початкових шкіл і нижчих класів шкіл середніх – 2-е вид., стер. – Київ : Либідь, 1992. – 228 с.

Історія України-Руси : в 11 т. Т. 1-10. – Київ : Наук. думка, 1991-1998.

Історія української літератури = The history of Ukrainian literature : в 6 т. Т. 1-6. – Київ : Обереги, 1993 – 1995.

Культурно-національний рух на Україні в ХVI-XVII віці. – 2-е вид. репринт. відтворення без змін вид. 1912 р. – [Б. м.] : Дніпросоюз, 1919. – 248 с.

На порозі Нової України : гадки і мрії. – Київ : Наук. думка, 1991. – 120 с.

Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця ХІV сторіччя. – Київ : Наук. думка, 1991. – 560 с.

Новий період історії України за роки від 1914 до 1919. – Київ : Либідь, 1992. – 46 с.

Очерк истории украинского народа. – 2-е изд. – Киeв : Лыбидь, 1991. – 398 с.

Предок : із белетристичної спадщини. – Київ : Веселка, 1990. – 245 с.

Про батька козацького Богдана Хмельницького. – Дніпропетровськ : Січ, 1993. – 55 с.

Про старі часи на Україні: коротка історія України : (для першого початку). – Київ : Обереги, 1991. – 104 с.

Про українську мову і українську школу. – Київ : Веселка, 1991. – 46 с.

Розвідки про церковні відносини на Україні-Руси ХVI-XVІІІ вв. – Репринт. вид. 1900 р. – Львів, 1991. – 154 с.

Твори : у 50 т. Т. 1-16 / голов. ред. П. Сохань. – Львів : Світ, 2002 – 2012.

Хто такі українці і чого вони хочуть. – Київ : Знання, 1991. – 240 с.

Щоденник (1888-1894 рр.). – Київ, 1997. – 260 с.

Як жив український народ : для серед. шк. віку. – Київ : Веселка, 1992. – 111 с.

Ідзьо В. С. Михайло Грушевський на шпальтах часописів українців Росії „Украинский Вестник” та „Украинская Жизнь” у першій чверті ХХ століття / В. С. Ідзьо. – Львів : Сполом, 2007. – 62 с.

Великий син великого народу : кат. книжк. вист. до 145-ліття від дня народж. М. С. Грушевського (1866-1934) / уклад. : Н. В. Джус, В. В. Джус. – Івано-Франківськ, 2011. – 14 с.

Винар Л. Грушевськознавство : Генеза й історичний розвиток / Л. Винар Л. – Київ : Вид-во ім. О. Теліги, 1998. – 215 с.

Винар Л. Силуети епох : іст. розвідки. Дмитро Вишневецький, Михайло Грушевський / Л. Винар – Дрогобич : Відродження, 1992. – 183 с.

Гаврилів Б. Михайло Грушевський і Прикарпаття : ілюстров. іст.-краєзн. зб. / Б. Гаврилів. – Івано-Франківськ : Тіповіт, 2002. – 43 с.

Грабовецький В. Михайло Грушевський – видатний історик України, громадсько-політичний діяч / В. Грабовецький В. – Івано-Франківськ : Галичина, 1991. – 44 с.

Записки наукового товариства ім. Шевченка. Т. 197 : Михайло Грушевський у 110 роковини народження, 1876-1976 : Секція Історії України. – Нью Йорк ; Париж ; Сидней ; Торонто, 1978. – 236 с.

Листи Михайла Грушевського до Михайла Мочульського (1901-1933) / упоряд. Р. Дзюбан. – Львів, 2004. – 153 с.

Макаровський І. Штрихи до політичного світогляду Михайла Грушевського : посіб., дослідж., перек., публ. / І. Макаровський, М. Москалюк, С. Сворак. – Івано-Франківськ, 2004. – 135 с.

Мельниченко В. Михайло Грушевський: Я оснувався в Москві, Арбат 55 / В. Мельниченко. – Москва : ОЛМА-ПРЕСС, 2005. – 448 с.

Михайло Грушевський [Образотворчий матеріал] : фотоальбом / авт. тексту Л. В. Решодько. – Київ : Україна, 1996. – 141 с.

Михайло Грушевський і Західна Україна : доп. й повідомл. наук. конф. (м. Львів, 26-28 жовт. 1994 р.) : до 100-річчя від початку діяльності М. Грушевського у Львів. ун-ті . – Львів : Світ, 1995. – 351 с.

Науково-історичні читання : присвяч. 140-річчю з дня народж. М. С. Грушевського, 22 груд. 2006 р. / Білоруський держ. ун-т. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2007. – 152 с.

Плохій С. Великий переділ : Незвичайна історія Михайла Грушевського / С. Плохій. – Київ : Критика, 2011. – 599 с.

Рукописи, документи і матеріали Михайла Грушевського у фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові : каталог / НТШ ; упоряд. О. Мартиненко. – Львів, 2005. – 219 с.

Тагліна Ю. С. Михайло Грушевський / Ю. С. Тагліна. – Київ : КЕТС, 2013. – 122 с.

Шаповал Ю. Михайло Грушевський / Ю. Шаповал, І. Верба. – Київ : ВД „Альтернативи”, 2005. – 351 с.

Яневський Д. Проект „Україна”, або Таємниця Михайла Грушевського / Д. Яневський. – Харків : Фоліо, 2010. – 315 с.

Яневський Д. Проект „Україна”. Грушевський. Скоропадський. Петлюра : Таємна історія української державності / Д. Яневський. – Харків : Прапор, 2012. – 918 с.



16 жовтня – 85 років від дня народження Ярослава Дорошенка (1931-2007), українського поета
Він любив осінь – з диво-візерунками павутинок бабиного літа, з сумовитим розмаїттям золотавих відтінків листя. Найкращими, найнаближенішими до сонячної барви листки стають наприкінці свого життя, перед тим, як злетіти з гілки і впасти на землю.

Великий життєлюб Ярослав Дорошенко любив життя більше, аніж воно його... Він жив задля людей, для них плекав поезію, їм дарував любов і дружбу – щедро, щиро, беззастережно...



Великий, добрий, сумовито усміхнений Ярослав добре розумівся на людях, знав, хто є хто в Україні і в рідному місті, але володів рідкісним, як на наш час, талантом прощення. Іноді вибачав навіть тим, хто аж ніяк на це не заслуговував. Але поет вважав інакше, і це його право – право поета, митця, патріота, ЛЮДИНИ. Адже він дивиться на все з високості, з високості свого таланту, своєї мудрості, своєї незахищеної безкорисності.

Одна із збірок поезій зрілої пори, практично підсумкова, так промовисто називається „Дерев собори золоті”. Ярослав Дорошенко зводив свій собор все життя.

А починалось все так дивовижно і незвичайно. В день, коли осіннє буйство досягає свого піку – 16 жовтня року 1931 в галицькому селі Тязів вишивальниця Магда (з дому Причаків) зі своїм чоловіком-скрипалем Юрком Дорошенком поїхали возом на поле збирати в мішки картоплю. Та сталося так, що додому поверталися вже утрьох – з синочком-первінцем, якого нарекли княжим іменем Ярослав.

Виростав Славко допитливим, непосидючим, мрійливим, закоханим в природу і книжки хлопчиком. Багато часу проводив у діда Пилипа, сільського дяка, який мав розкішну, як на той час, бібліотеку, любив довгі розмови з вуйком Миколою, котрий був учителем. Звідти починався, виростав, вибруньковувався Дорошенко – поет, звідти виростав український патріот, борець, котрий юнаком-школярем, прибравши собі Козацьке псевдо Гамалія, створив і очолив молодіжну націоналістичну організацію.

Влітку 1950 року був заарештований і засуджений на 25 років із позбавленням громадянських прав на 5 років та конфіскацією усього майна. В ході слідства йому інкриміновано, що з 1947 року він писав і поширював антирадянські вірші, з 1948 року входив до діючої в Тязеві ОУН.

Покарання відбував на Воркуті, працював на широко відомій шахті № 29, де 1 серпня 1953 року вибухнув огонь повстання. Тільки чудом вцілів у тій бойні, бо ж ще й входив до організованого політв'язнями підпілля. Фрагменти спогадів про ті вікопомні події залишив нам у записках „Тіні полярного сяйва”. Саме в записках, як в спалахах пам'яті, скупо фіксуючи згадку про пережите, з повним на те правом поет стверджував:

Я – предковічний. Тому – непідвладний Силам стихійним, ворожій злобі. Не розтоптав мене хижий нападник, Дух утверждався в суворій судьбі.

Як наступило хрущовське „потепління”, що дійшло й до Заполяр'я, Дорошенко був привезений у Станіслав на додаткове розслідування справи. Звільнений з-під варти 30 вересня 1955 року за недостатністю доказів для засудження. В 1992 році – реабілітований. 1968 року закінчив історико-філологічний факультет Івано-Франківського педінституту ім. В. Стефаника.

Шість років працював у редакціях обласних газет, був прийнятий до Спілки журналістів України, брав участь у роботі обласного літоб'єднання, виступав із власними поетичними творами, рецензіями на художні книжки. Працював старшим редактором методкабінету облуправління кінофікації. Протягом 1988-90 рр. – кореспондент-організатор бюро пропаганди художньої літератури СПУ в нашій області.

Автор збірок поезій „Зоряниця” (1972), „Живучість” (1979), „Жага” (1984), „Весла часу” (1994), „Сонце у сльозині” (1995), „Дерев собори золоті” (2001), для дітей „Веселятка” (2001), добірок поезій у журналах, збірниках, періодиці. Писав статті, рецензії, передмови до книжок художньої літератури, збірників та альманахів. Низка віршів стали піснями.

З червня 1990 року до 2003 року очолював Івано-Франківську обласну організацію Національної спілки письменників України. За час його гетьманування спілка зросла більш, ніж удвічі. Він невтомно дбав про своїх побратимів по перу – „вибивав квартири”, сприяв у виданні книжок, писав передмови, рецензії, редагував рукописи. Встигав усюди, дбав про всіх. І все це здавалося таким буденним, начебто малозначущим... А скільки письменників починалося з його доброго і щирого батьківського благословення! Вони і самі про це, мабуть, уже не згадують. А було ж це зовсім недавно... І „Перевал” починав Дорошенко, і відроджував його також він, у ньому ж працював після того, як передав головування Спілці молодшому колезі. У „Перевалі” провів свій останній день на цьому світі.

Ярослав Юрійович – багаторічний член ради НСПУ, член правління обласного об'єднання Всеукраїнського товариства імені Т. Шевченка „Просвіта”, член редколегій „Перевалу” і „Дзвіночка”.

Інтелігентний, скромний, Славко ніколи не дбав про себе, не нагадував про нагороди собі, про якісь відзнаки.

Коли йдеться про офіціоз, то варто згадати, що в спілку журналістів Дорошенко був прийнятий в 1969 році, а членом Національної спілки письменників України став з 1982 року.

Нагороджений Почесною відзнакою Національної спілки письменників України, просвітянською медаллю „Будівничий України”.

Лауреат літературної премії імені Тараса Мельничука, Всеукраїнської Аркадійської літературної премії та літературної премії імені Марійки Підгірянки.

Поріг вічності переступив 20 березня 2007 року.

// Літературне Прикарпаття : антологія / упоряд. Є. Баран.

Коломия : Вік, 2013. – С. 58-68.


Весла часу : вінок сонетів. – Коломия : Вік, 1994. – 23 с.

Веселятка: Вірші. – Коломия : Вік, 2005. – 23 с.

Дерев собори золоті : вибрані поезії. – Коломия : Вік, 2001. – 214 с.

Жага : поезії. – Ужгород : Карпати, 1984. – 72 с.

Живучість : поезії. – Ужгород : Карпати, 1979. – 95 с.

Зоряниця : поезії. – Ужгород : Карпати, 1972. – 40 с.

На толоці одвічних таємниць : сонетарій. – Коломия : Вік, 2011. – 143 с.

Сонце у сльозині : сонети. – Коломия : Вік, 1995. – 94 с.

Андрусяк М. На відстані слова : [спогад авт. про Я. Дорошенка] / М. Андрусяк // Галичина. – 2012. – 13 берез. (№ 37). – С. 7.

Бурнашов Г. Слово про Друга / Г. Бурнашов // Вечірній Івано-Франківськ. – 2011. – 13 жовт. (№ 37). – С. 12.

Гаврилович І. Живий голос „гетьмана”... : [про вечір-спомин Я. Дорошенка в кінотеатрі „Люм’єр” м. Івано-Франківсь] / І. Гаврилович // Галичина. – 2011. – 3 листоп. (№ 164-165). – С. 16.

Дорошенко Ярослав // Морозюк В. Пом’яник-5. – Івано-Франківськ, 2007. – С. 28-29.

З гетьманських прасвітів : Ярослав Дорошенко // Качкан В. Постаті. Т. 1. – Івано-Франківськ, 2012. – С. 43-46.

Калмикова О. „Мужній, гранований сонете, душі клітиночко жива”: поетична творчість поета Я. Дорошенка / О. Калмикова // Перевал. – 2009. – № 4. – С. 105-109.

Качкан В. З гетьманського родоводу : [літературозн. шкіц про поета Я. Дорошенка] / В. Качкан // Перевал. – 2012. – № 2. – С. 67-68.

Когут С. Шлях, освячений книгою / С. Когут // Галицька Просвіта. – 2011. – 20 жовт. (№ 42). – С. 3.

Летять у спомини літа : Таким ми пам’ятаємо поета Ярослава Дорошенка, 16.10.1931-20.03.2007 / упоряд. Г. Дорошенко. – Коломия : Вік, 2011. – 127 с.

Олійник В. Зоряниця Дорошенкового таланту / В. Олійник // Свіча. – 2011. – 21 жовт. (№ 43). – С. 5.

Пасічанський М. „Книжкові хрестини”. Започатковано ще одну духовну традицію [презентовано книги до 80-річчя від дня народж. Я. Дорошенка : сонетарій „ На толоці одвічних таємниць” та кн. спогадів „Летять у спомини літа”] / М. Пасічанський // Галичина. – 2011. – 26 листоп. (№ 178). – С. 5.

Рис Г. „Тобі віддав я серце, світе мій...”: [про кн. Я. Дорошенка „На толоці одвічних таємниць”] / Г. Рис // Перевал. – 2012. – № 2. – С. 69-73

Рябий В. Високе озоріння : два спогади про Ярослава Дорошенка / В. Рябий // Перевал. – 2013. – № 4. – С. 106-108.

Свербиус А. „Дух утверждався в суворій судьбі” / А. Свербиус // Літературна Україна. – 2011. – 17 листоп. (№ 44). – С. 11.

Симчич М. Поет стратегічного мислення : [про Я. Дорошенка] / М. Симчич // Перевал. – 2013. – № 4. – С. 109-115.

Собор душі його сягає неба : [слово про поета Я. Дорошенка] // Перевал. – 2011. – № 2/3 : зшиток 2. – С. 449-450, 454-457.

Сонетарій Ярослава Дорошенка : кілька штрихів до живого і щирого слова // Юсип Д. Ця Богом послана Голгофа... / Д. Юсип. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2000. – С. 217-221.

Труднощі дороги : [творчості Я. Дорошенка] // Салига Т. Відлитий у строфи час : літ. крит. ст. / Т. Салига. – Львів, 2001. – С. 160-165.

Турелик Л. Він день починав з усмішки / Л. Турелик // Галичина. – 2012. – 13 листоп. (№ 170). – С. 8.


10 листопада – 65 років виповнюється

Неонілі Стефурак (1951), сучасній українській поетесі, журналістці, члену Національної спілки письменників України
Народилася 10 листопада 1951 року в місті Коломиї на Івано-Франківщині. Закінчила Львівський медичний інститут та Московський літературний інститут ім. М. Горького. Авторка поетичних книжок („Мелодія краплин”, 1978; „За плугом сонця”, 1984; „Голуби і леви”, 1985; „Дикі яблука”, 1990; „Кольорові гусенята” (вірші для дітей), 1990; „Спалах”, 1994; „Проща”, 1999; „Терноцвіт”, 2002; „Ауша”, 2006; „Заметіль”, 2011; „Сакральний простір”, 2013; „Жива абетка”, 2013) та ряду перекладів з польської мови. Нагороджена ювілейною (2000 р.) медаллю Церкви (УГКЦ) за редагування релігійних часописів та переклади духовних творів, першою міською літературною премією ім. І. Франка (м. Івано-Франківськ) за збірку „Проща” та обласною літературною премією ім. В. Стефаника за збірку „Ауша”. Авторка текстів багатьох пісень, які звучать у виконанні народних артистів України: Василя Зінкевича, Віталія Білоножка, Віктора Шпортька, Павла Дворського, Богдана Сташківа, Володимира Піруса, заслуженого артиста України Павла Мрежука, Зої Слободян, ансамблів „Гуцулочки” і „Росинка”. За переклад творів для дітей відомого польського письменника Яна Бжехви „На землях Бергамотах” удостоєна відзнаки ХІ-го Всеукраїнського форуму видавців (Львів, 2004). Член НСПУз 1982 року.

// Літературне Прикарпаття : антологія / упоряд. Є. Баран.

Коломия : Вік, 2013. – С. 405-411.


Голуби і леви : поезії. – К. : Рад. письменник, 1985. – 103 с.

Дикі яблука : вірші. – К. : Молодь, 1990. – 100 с.

Душа : поезії. – Коломия : Вік, 2006. – 64 с.

За плугом сонця : поезії. – Ужгород : Карпати, 1984. – 112 с.

Жива абетка : вірші. – Тернопіль : Навч. кн.-Богдан, 2013. – 36 с.

Заметіль : вірші, новели, драма, есе. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2011. – 268 с.

Мелодія краплин : поезії. – Ужгород : Карпати, 1978. – 94 с.

Повернення у вічність : зб. поезій. – Львів. : Літ. Львів, 1994. – 51 с.

Проща : вірші, новели, пер. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 1999. – 79 с.

Сакральний простір : листи до Бога. – Львів. : Свічадо, 2013. – 80 с.

Спалах : поезії. – Л. : Літ. Львів, 1994. – 82 с.

Терноцвіт : вибране. – Івано-Франківськ, 2002. – 148с.


Баран Є Та, хто є... : [про кн. Н. Стефурак „Сакральний простір”] / Є. Баран // Галичина. – 2014. – 27 берез. (№ 45/46)

Баран Є. Цвяхи любови і гніву... : [про кн. Н. Стефурак „Заметіль”] / Є. Баран // Перевал. – 2012. – № 2. – С. 132-133.

Гросевич Т. Заради вічної душі : [про зб. поезій „Душа”] / Т. Гросевич // Перевал. – 2007. – № 4. – С. 146.

Заметіль [Електронний ресурс] : пісні на вірші Неоніли Стефурак / аранжування А. Василюка та ін. – Калуш : Студія 6 Секунд, 2011. – 1 електрон. опт. диск.

Зоріна Л. Віршово-пісення „Заметіль” із небесного пелюстя / Л. Зоріна // Вечірній Івано-Франківськ. – 2011. – 12 трав. (№ 17). – С. 6.

Качкан В. „Без любові не потрібен... благовіст” : [Н. Стефурак та кн. „Заметіль”] / В. Качкан // Літературна Україна. – 2012. – 8 берез. (№ 10). – С. 12.

Качкан В. „Єдина цінність – Божий дар...” : [про кн. „Заметіль”] / В. Качкан // Галичина. – 2012. – 12 січ. (№ 3-4). – С. 8.

Качкан В. Поетичне позачасся : [про кн. „Сакральний простір: Листи до Бога”] / В. Качкан // Дзвін. – 2014. – № 9. – С. 140-141.

Качкан В. Світильник слова : [про кн. „Сакральний простір: Листи до Бога”] / В. Качкан // Галичина. – 2014. – 16 січ. (№ 6-7). – С. 15.

Качкан В. „Така бездонна туга і печаль” : Неоніла Стефурак і її поезія / В. Качкан // Дзвін. – 2012. – № 3. – С. 131-134.

Рис Г. Крилами серця торкнутися неба любові... : [про кн. віршів, новел, драм, есе „Заметіль”] / Г. Рис // Перевал. – 2013. – № 1. – С. 187-192.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал