І пам’ятних дат



Сторінка6/8
Дата конвертації05.01.2017
Розмір1.31 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8
13 січня 100 років від дня народження Василя Ткачука (1916-1944), українського прозаїка, уродженця с. Іллінці Снятинського району
Щедра покутська земля зростила талановитого і неповторного прозаїка з Іллінців, що на Покутті, Василя Ткачука.

Талановитий продовжувач стефаниківської новелістики, проживши неповних двадцять вісім літ, не загубився на літературних просторах України.

Народився краянин 13 січня 1916-го у бідній селянській родині. Вже підлітком робить перші проби пера. У сімнадцять літ видруковує у Коломийському часописі новелу „Весна”. В основу своїх творів брав факти, вихоплені з життя. Новели пройняті щирою любов'ю до рідної природи, вболіванням за долю народу, гноблену польськими і „своїми” панами. Основна тема Ткачукових новел – підневільне життя галицького селянства. У творах „Родимий”, „Нещасні”, „Неня Лесиха”, „У сусіди весілля” письменник змальовує селянські злидні, споконвічну прив'язаність і любов селянина до землі, до праці. Прикметним є те, що він не просто показує тяжке життя на селі, а й прикликає до боротьби за свої права.

Василь Ткачук – лірик-мініатюрист, він рідко коли береться за сюжет, який ішов би від зав'язки через наростання конфлікту до будь-якої розв'язки. Він вибирає тільки один момент, одну картину, одне переживання і навіть не зображує їх, а передає настрій, створюючи атмосферу достовірності і безпосередності, яка полонить і хвилює читача. А ще – образність і художня досконалість притаманні його творам.

„– Нене, он там широка дорога! –

– Широка для широких”.

„А як день затулював ясні очі, ми вертали в комірне. А ніч – мов сліпа сова – загортала нас під свої теплі крила...” (з новели „Родимий”).

Його книги „Сині чічки” (1935), „Золоті дзвінки” (1936), „Зимова мелодія” (1938) і „Весна” (1940) – повнозвучні і розмаїті.

Війна забрала талановитого краянина, але не забрала його вічного слова. І його „Новели” (1973) крокують нині Україною, збагачуючи її духовні скарби.

// Покутська хрестоматія : хрестоматія / упорядкув. М. Попадюка. 2-е вид., стер. Снятин : Прут Принт, 2008. – С. 190-201.
Ткачук В. Сині чічки : новели / В. Ткачук. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2013. – 199 с.
Горак Р. Протест Василя Ткачука / Р. Горак // Перевал. – 2010. – № 3. – С. 91-100.

Дорошенко Я. Ім’я відновив ювілей // Світ молоді. – 1991. – 5 лют.

Золоті дзвінки Василя Ткачука // Морозюк В. Острови пам’яті. – Івано-Франківськ, 2012. – С. 116-118.

Кірєєва Р. Життя, як спалах / Р. Кірєєва // Снятинська вежа. – 1994. – № 34 (жовт.).

Мафтин Н. Традиції та новаторство як координати формування індивідуального стилю Івана Керницького й Василя Ткачука / Н. Мафтин // Вісник Прикарпатського університету: Філософія. Вип. 27/28. – Івано-Франківськ, 2010. – С. 259-265.

Морозюк В. Золоті дзвінки Василя Ткачука / В. Морозюк // Галичина. – 2001. – 13 верес.

Морозюк В. „Крик простих душ” : [про письменника та його новели] / В. Морозюк // Перевал. – 2002. – № 3. – С. 110-112.

Попадюк М. „Вітальня” запрошує до розмови : [про письменника-новеліста В. Ткачука] / М. Попадюк // Голос Покуття. – 2011. – 12-18 серп. (№ 33). – С. 11.

Ризюк Р. До письма роджений : [штрихи біогр.] / Р. Ризюк // Вісник Заболотова. – 2011. – 28 січ. (№ 4). – С. 2 ; 25 лют. (№ 8).

Ризюк Р. Пам’ятаємо, шануємо, читаємо : до 80-річчя з дня народж. письменика В. Ткачука (1916-1944) / Р. Ризюк // Голос Покуття. – 1996. – 31 груд.

Своєрідність новелістики Василя Ткачука // Хороб С. Слово-образ-форма: у пошуках художності (Літературознавчі статті і дослідження). – Івано-Франківськ, 2000. – С. 89-95.

Синітович Х. Життєвий і творчий шлях Василя Ткачука / Х. Синітович // Ткачук В. Сині чічки : новели / В. Ткачук. – Івано-Франківськ, 2013. – С. 5-13.

Хороб С. З живлющої криниці / С. Хороб // Західний кур’єр. – 1996. – 19 січ.
22 січня – 100 років від дня народження Данила Нарбута (1916-1998), театрального декоратора, живописця, народного художника України, лауреата Шевченківської премії
Художник театру, живописець. Народний художник України (1994). Народився 22 січня 1916 р. в Петрограді (тепер Санкт-Петербург) у родині художника-графіка Георгія Івановича Нарбута. Коли помер батько, йому було чотири роки. Серед вихователів-опікунів були художники А. Середа і Ф. Кричевський. З 14 років працював у декоративній майстерні Київського оперного театру, де навчався у О. Хвостенка-Хвостова, С. Евенбаха, В. Ленерта. Впродовж 1933-1935 рр. учився на курсах театральних художників при Всеросійській академії мистецтв у Ленінграді. У 1935-1936 рр. працював у Київському театрі опери та балету. У 1936 р. був репресований. Після двох років ув'язнення на Біломорканалі працював у театрах російських міст Єйська та Златоуста. Учасник Фінської та Великої Вітчизняної воєн. У 1942-1944 рр., під час німецької окупації, працював у театрах Києва, Ковеля, Коломиї. У повоєнні роки оформлював постановки в театрах України. З 1961 р. – головний художник Івано-Франківського, з 1965-го – Черкаського українських музично-драматичних театрів. Серед вистав, оформлених митцем в Івано-Франківську, „У неділю рано зілля копала” за О. Кобилянською, „Маруся Богуславка” за М. Старицьким, „Правда і кривда” за М. Стельмахом; в Черкасах – „Ярослав Мудрий” за І. Кочергою, „Пізня любов” за О. Островським, „Сорочинський ярмарок”, „Ніч під Івана Купала” за М. Гоголем. У творах живопису переважають етнографічні мотиви та українські історичні сюжети. Створив серії портретів „Сподвижники Б. Хмельницького”, „Гетьмани України”, картини „Вибори кошового”, „Страшний суд”, „Покрова Богородиці”. В 1996-1997 рр. у багатьох областях України відбулися виставки його робіт. На суд глядачів були виставлені картини із серій „На Черкаському базарі” та „Мої друзі, мої вчителі”. У Черкаському художньому музеї створено „Нарбутову світлицю”.

Помер 2 березня 1998 р. у Черкасах.



// Кульчий О. Документальна скарбниця Шевченківських лауреатів /

О. Кульчий, Т. Малярчук, Ю. Бентя. Київ : КЛІО, 2013. – С. 214-215.
Дениско Г. Данило, син Георгія... : [Нарбут, лауреат Шевченків. премії] / Г. Дениско // Молодь України. – 1997. – 6 лют.

Муравицька Н. Данило Нарбут: „Краще малювати, ніж говорити” / Н. Муравицька // Високий замок. – 1997. – 25 лют. – С. 5.

Нарбут Данило : [біогр. довідка] // Енциклопедія українознавства. Т. 5. – Париж ; Нью-Йорк, 1966. – С. 1682.

Нарбут Данило Георгійович : [біогр. довідка] // Словник художників України. – Київ, 1973. – С. 159.

Нарбут Данило Георгійович : [біогр. довідка] // Шевченківські лауреати, 1962-2012 : енцикл. довід. / авт.-упоряд. М.Г. Лабінський. – Вид. 3-є, змін. і допов. – Київ : Криниця, 2012. – С. 482-484.

Федорук О. Мазипенець полку мистецького Данило Нарбут : [про укр. живописця] / О. Федорук //Образотворче мистецтво. – 2008. – № 4. – С. 116-119.



11 лютого – День Героїв Небесної Сотні
День Героїв Небесної Сотні – пам'ятний день, що відзначається в Україні 20 лютого на вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні.

Пам'ятний день встановлено указом Президента України 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.

https://uk.wikipedia.org/wiki/
Андрусяк М. Щит Архистратига : докум.-худож. повість. Ч. 1 / М. Андрусяк. – Вид. 2-е. – Коломия : Вік, 2014. –283 с.

Базів В. Армагеддон на Майдані : роман-реквієм / В. Базів. – Київ : Укр. пріоритет, 2014. – 160 с.

Букатюк О. Мадонна Майдану (очікування Різдва) : зб. поезій / О. Букатюк. – Івано-Франківськ : СІМИК, 2014. – 124 с.

Гайовий Г. Іронічні майданески та позамайданні фрески / Г. Гайовий. – Київ, 2014. – 12 с.

Галичанка Л. Україна мрія. Майдан: буремні події після / Л. Галичанка. – Івано-Франківськ : НАІР, 2014. – 158 с.

Герої Революції Гідності / Івано-Франків. обл. від. пошук.-видавн. агентства „Книга пам’яті України”. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2015. – 131 с.

Гук Н. Євромайдан. Звичайні герої : зб. розповідей / Н. Гук. – Київ : Брайт Стар Паблішинг, 2015. – 144 с.

[94 дні]. Євромайдан очима ТСН / ред. Л. Таран ; авт. ідеї Т. Пушнова ; Студія 1+1. – Київ : Основи, 2014. – 167 с.

Димид К. Каміння майдану / К. Димид, М. Димид. – Львів : Свічадо, 2014. – 280 с.

Євромайдан : лірич. хроніка : поет. колекція. – Брустурів : Discursus, 2014. – 47 с.

Євромайдан: хроніка в новелах / упоряд. В. Карп’юк. – Брустурів : Discursus, 2014. – 213 с.

Євромайдан: хроніка відчуттів : Прохасько, Ципердюк, Андрухович, Жадан, Винничук : колекція есе / упорядкув. В. Карп’юк. – Брустурів : Discursus, 2014. – 152 с.

Клич Майдану : За Україну, за її волю – і наша туга, і клич до бою : поезії, що закликають до єдності українців, які проживають в Україні і за її межами / уклад. Й. Гах. – Івано-Франківськ : Курилюк В. Д., 2015. – 327 с.

Кошкина С. Майдан. Нерассказанная история / С. Кошкина. – Киев : Брайт Стар Паблишинг, 2015. – 403 с.

Майдан і Церква : хроніка подій та експертна оцінка / Укр. асоц. релігієзнавців ; відп. за вип. О. В. Стрижак. – Київ : Самміт-Книга, 2014. – 656 с.

Майдан. (Р)еволюція духу / авт. і куратор проекту А. Мухарський. – Київ : Наш формат, 2014. – 304 с.

Небесна сотня / упоряд. : О. Трибушна, І. Соломко. – Харків : Фоліо, 2014. – 206 с.

Орлова Ю. 111 дней Майдана: записки киевлянки = 111 Days of the Maidan: The Notes of a Kyivan : timeline-роман / Ю. Орлова ; пер. англ. С. Ціпка. – Київ : Дуліби, 2014. – 144 с.

Павличко Д. Вірші з Майдану : поезії / Д. Павличко. – Київ : Просвіта, 2014. – 24 с.

Процюк С. Під крилами великої Матері. Ментальний Майдан : роман / С. Процюк. – Брустурів : Discursus, 2015. – 239 с.

С-Єгур. Від Майдану до Майдану : зб. поетич. замальовок з публіцист. проблематики / С-Єгур. – Івано-Франківськ : Корольчук, 2014. – 66 с.

Слабошпицький М. Гамбіт надії. Україна: констатації, матеріали, виклики, сподівання / М. Слабошпицький. – Київ : Ярославів Вал, 2014. – 312 с.

Стасюк О. Не хочу стояти осторонь : Стежками Революції / О. Стасюк. – Вінниця : Рогальська І. О., 2014. – 35 с.

Хрестоматія практик громадської журналістики часів Євромайдану : зб. ст. та матеріалів / уклад. І. Гаврада ; ред. Є. Олійник. – Чернівці, 2014. – 136 с.

Шеляженко Ю. Мій Євромайдан : зб. публіцист. та літ. творів / Ю. Шеляженко. – 2-е вид., переробл. та допов. – Київ. : Ю. В. Шеляженко, 2013. – 31 с.
13 березня – 60 років виповнюється Марії Вайно (1956), івано-франківській поетесі і новелістці, родом з Букачівців Рогатинського району
Закінчила Чернівецький держуніверситет. Отримала фах філолога за спеціальністю: українська мова та література. Працювала вчителем, старшим викладачем Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на кафедрі документознавства та інформаційної діяльності; постійно співпрацювала з видавництвами.

Далі – літредактор, а згодом редактор на Першому національному телеканалі в Києві.

Наразі – викладає у Прикарпатському університеті сценічну майстерність. Працює з юними талантами у своїй творчій майстерні, проводить конкурс „Творчість без віку”, кращі твори якого публікує на власному сайті: www.mariyavaino.if.ua.

Автор багатьх художніх книжок: поезія, проза, кіносценарії.

Член Національної спілки письменників України, член Національної спілки кінематографістів України (як кіносценарист). Лауреат Всеукраїнського конкурсу „Коронація слова” 2000 року в жанрі кіносценарію за кіноповість „Чоловік у кредит, або Четвертий варіант” та 2001 року в жанрі роману  за роман у новелах „Теплий двір, або Рапсодія струнного квартету”.

Лауреат міської премії ім. Івана Франка 2002 року в галузі літератури  за  роман у новелах „Теплий двір, або Рапсодія струнного квартету” та кіносценарії „Свекрушина”. Лауреат обласної премії ім. В.Стефаника (2014) за книги „Шкіци на одвірках” та „Станіславські фрески”. Відповідальний секретар Івано-Франківської обласної організації НСПУ (від 2015).

Наразі мешкає в Івано-Франківську.

// Літературне Прикарпаття : антологія / упоряд. Є. Баран.

Коломия : Вік, 2013. – С. 615-645.


Жінка з келихом дощу : вибране. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2006. – 450 с.

Згорток на лавці: поезії. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2006. – 63 с.

Нитка Аріадни : поезія, проза. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 1999. – 98 с.

Паводок : образки, замальовки, новели. – Івано-Франківськ, 1992. – 90 с.

Пасіонарія : (новели роману). – Івано-Франківськ, 2012. – 109 с.

Свекрушина : кіносценарії. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2001. – 128 с.

Станіславські фрески. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2012. – 103 с.

Сценарна майстерність : навч. посіб. Кн. 1 : Написання п’єси. Написання кіносценарію. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2015. – 228 с.

Сценарна майстерність : навч. посіб. Кн. 2 : Написання сценарію естрадно-масового театралізованого видовища. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2015. – 142 с.

Теплий двір, або Рапсодія струнного квартету : роман у новелах. – Київ : Факт, 2008. – 215 с.

Теплий двір, або Рапсодія струнного оркестру. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2001. – 162 с.

Терпкість : поезія. – Коломия : Світ, 1992. – 96 с.

Чоловік в кредит, або Четвертий варіант : кіносценарій психол. драми. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2000. – 79 с.
Вайно М. Кіномитець Марія Вайно: „Торкнутися його імені...” : [розмова з письменницею та кіносценаристкою / розмовляв Ю. Яковина] // Вечірній Івано-Франківськ. – 2013. – 13 черв. (№ 22). – С. 12.

Вайно М. Марія Вайно: „Я відбулася як актор, а мої кінотвори читабельні” : [розмова з письменницею / записав Д. Гусак] // Західний кур’єр. – 2011. – 24-30 берез. (№ 12). – С. 15.

Вайно Марія : [біогр. довідка] // Енциклопедія Сучасної України. Т. 4. – Київ, 2005. – С. 25.

Вайно Марія : [біогр. довідка] // Когут М. Калущина: люди і долі / М. Когут. – Калуш, 2006. – С. 35.

Марія Вайно : [біогр. довідка] // З горіха зерня. – Івано-Франківськ, 2012. – С. 252-253.

Василенко М. Франківська Франсуаза : [про жін. прозу письм. М. Вайно] / М. Василенко // Перевал. – 2013. – № 2. – С. 102-103.

Воронова К. Літературна майстерня Марії Вайно [відбулася в ОУНБ ім. І. Франка] / К. Воронова // Вечірній Івано-Франківськ. – 2011. – 22 груд. (№ 47). – С. 12.

Гаврилович І. „Станиславівські фрески” – симбіоз двох мистецтв : [про презентацію одноім. кн. в ОУНБ ім. І. Франка] / І. Гаврилович // Галичина. – 2013. – 10 січ. (№ 3-4). – С. 1.

Герасименко Н. Роман у новелах Марії Вайно [„Теплий двір, або Рапсодія струнного квартету”] / Н. Герасименко // Вечірній Івано-Франківськ. – 2009. – 31 груд. (№ 42). – С. 4.

Кулик С. Неординарний митець Марія Вайно / С. Кулик // Івано-Франківський оглядач. – 2009. – 3 верес. – (№ 34). – С. 14.

Михайловський Р. „Станиславівські фрески” та „Пасіонарія” від Марії Вайно / Р. Михайловський // Дзвони Підгір’я. – 2012. – 28 груд. (№ 52). – С. 10.

Мончук О. 45 хвилин поезії від Марії Вайно / О. Мончук // Галичина. – 2011. – 20 груд. (№ 191). – С. 8.

Осташ І. Втілення кіносценарію як літературного жанру в психологічній драмі Марії Вайно „Ти мій син” / І. Осташ // Еврика-ХІІ : зб. студент. наук. праць. – Івано-Франківськ, 2011. – С. 64-88.

Павличко Д. Ви справжня письменниця : [лист з арх. письм.] / Д. Павличко // Вечірній Івано-Франківськ. – 2009. – 31 груд. (№ 42). – С. 4.

Турелик Л. Якщо є рай, то він – любов... : [про кн. „Шкіци на одвірках”] / Л. Турелик // Галичина. – 2011. – 1 жовт. (№ 146). – С. 8.

Шалкітене І. Філософія серця / І. Шалкітене // Вечірній Івано-Франківськ. – 2011. – 17 берез. (№ 10). – С. 11.

Яковина Ю. Кіносценарії Марії Вайно / Ю. Яковина // Вечірній Івано-Франківськ. – 2009. – 31 груд. (№ 42). – С. 4.

17 квітня – 200 років від дня народження Рудольфа Моха (1816-1891), галицько-українського поета і громадського діяча
Мох Рудольф – поет, драматург, один з послідовників „Руської Трійці”, священик.mokh_r..jpg

Народився 16 квітня 1816 р. у Бережанах. Закінчив Бережанську гімназію (1828-1834), Львівську духовну семінарію (1837-1841). Душпастирював у с. Завадка біля Калуша, опісля – у Лагодові біля Глинян і в Острові біля Галича. Визначався акторським і ораторським талантом. Семінаристом писав невеликі театральні проби – інтермедії, що з дозволу ректора Яхимовича ставились у стінах семінарії. В рік закінчення ним теологічних студій вийшла збірка його поезій „Мотиль” (друга в Галичині після „Русалки Дністрової” книжка українською мовою).

Після закінчення семінарії Рудольф Мох включився в громадську працю: був делегатом Головної Руської Ради на вічі в Дрогобичу, в 1848р. став одним із засновників культурно-освітнього товариства „Галицько-Руська Матиця”. І в цьому ж році вийшла друга його книжка поезій „Стихотвореніє". А наступного, 1849 р., „Галицько-Руська Матиця” видала його п'єсу „Справа в селі Клекотині”, що, за словами І. Франка, була „найліпша з усіх писань сього автора”. В цьому ж 1849 р. галицькі русини влаштовували пам'ятну фестину з нагоди перших роковин скасування кріпацтва. До цієї дати Р. Мох написав віршовану п'єсу на тему шкідливості алкоголю „Терпен спасен”. До речі, Мох був одним із головних „апостолів” пропаганди тверезості між народом. Уривки з цієї п'єси друкував у чч. 80, 90, 93 часопису „Зоря Галицька”. П'єса була поставлена у Львові 15 травня і мала неабиякий успіх. „Справа в селі Клекотині” та ще його „Розпука орендаторська над селянами, котрі до розуму приходять” (1848) і „Опікунство” (1864) короткий час були в репертуарі львівського театру „Руська Бесіда”.

Р. Мох, як учасник „Собору руських учених”, з Я. Головацьким, Т. Глинським, М. Устияновичем та ін. виступав проти вживання в українській мові букви „йорь” (т.зв. „язичія”). Своїм опонентам присвятив вірш „Плач йорофілів”. Виступав у пресі із статтями, в яких обстоював необхідність згуртованості народу в боротьбі за соціальні права („Слово до народа галицько-руського”, 1848).

Помер Рудольф Мох 12 лютого 1892 р. в с. Острів Галицького р-ну Івано-Франківської обл.

// Мазурак Я. Літературна Бережанщина / Я. Мазурак.

Бережани, 2000. – С. 97-98.


Плач Йорофілів : вірш // Тернопіль. – 1994. – № 5-6. – С. 31.

Пчоли : вірш // Рідна земля. – 1996. – 9 трав.


Береговський О. Віддаймо останню молитву / О. Береговський // Прапор перемоги. – 1990. – 14 квіт.

Бойко Л. Він був взірцем для усіх галичан : про пароха, письменника, галиц. просвітителя / Л. Бойко // Нова Зоря. – 2006. – 26 трав. – С. 4.

Кирчів Р. Мох Рудольф / Р. Кирчів // Українська література у портретах і довідниках : довідник. – Київ, 2000. – С. 209.

Кукула С. Просвітитель / С. Кукула // Галицька Просвіта. – 2006. – 15-22 черв.

Кукула С. Рудольф Мох – послідовник „Руської трійці” / С. Кукула // Нова Зоря. – 1996. – № 7.

Кукула С. Рудольф Мох : сторінки життя і творчості / С. Кукула // Галицьке слово. – 1995. – 16 верес.

Рудольф Мох // Петраш О. Подвижники української ідеї / О. Петраш. – Тернопіль, 1996. – С. 143-152.

Рудковський М. Подвижник духовного розвою / М. Рудковський // Рідна земля. – 1996. – 9 трав.

Шах С. Рудольф Мох : біогр. довідка / С. Шах // Бережанська гімназія. – 1993. – (Спец. вип.). – С. 6.

23 квітня150 років від дня народження Миколи Дерлиці (1866-1934), західноукраїнського письменника, священика

1d.jpg

Народився в селі Застав'є (тепер Баворів) Тернопільського району Тернопільської області в сім'ї селянина Михайла Дерлиці. Пізніше староста Долини з погордою називав його „ten chlop z pod Ternopola”. Закінчив Тернопільську гімназію, Львівську Духовну Семінарію і був рукоположений в 1894 році на священика. Працював в Заболотцях, Ходовичах Львівської області, а з 1896 року на Прикарпатті: у Витвиці, з 1921 року – в с. Тростянець Долинського району, де й похований. В цих селах він вів культурно-освітню роботу серед селян, організовував читальні, кооперативи, сільські хори, проводив агітаційну роботу перед виборами за народних кандидатів, при цьому ревно виконуючи свої священичі обов'язки та виховання дітей (дружина померла в молодому віці і похоронена у с. Витвиця).

Така позиція та діяльність о. Миколи Дерлиці була не до вподоби ні австрійським, ні польським окупантам, за що його часто переслідували, а польська поліція навіть арештувала.

Літературну діяльність о. Микола Дерлиця почав у 90-их роках XIX ст. циклом оповідань, новел і нарисів з життя сільських дітей, надрукованих у „Літературно-науковому віснику” (1900-1905 рр.). Пізніше ці його твори увійшли до збірки „Композитор” (1904 р.). Він також автор повістей на соціально-побутові теми: „Марта” (1928 р.), „В Млаках” (1930 р.), образків зі світової війни „Воєнний дідич” (1928 р.), що вийшли окремими книгами в Коломиї. Як видно із записів сина, письменник був у тісних творчих зв'язках з Іваном Франком, який підтримав його і сприяв виходу першої збірки оповідань.

На жаль, багато творчих рукописів та книг о. М. Дерлиці згоріло під час Першої світової війни та пропало в період Другої світової війни.

Отець Микола Дерлиця відомий і як етнограф. У нарисі „Селянські діти” він подав колискові пісні, записані ним у різних селах Галичини. Окремі варіанти до них зробив і додав Іван Франко.

У відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника зберігається біографія о. М. Дерлиці та його лист від 5.06.1903 року до Володимира Гнатюка, в якому автор погоджується на видання у Львові першої збірки своїх оповідань.

Отець Микола Дерлиця скоро повдовів і сам виховав чотирьох синів:

Доктор Роман Дерлиця (1893-1962) – учасник Першої світової війни, воював у рядах УГА за незалежність України. Емігрував у Чехословаччину, де в Празі 1946 року був репресований більшовицьким окупаційним режимом і засуджений на 10 років радянських концтаборів. Після відбуття заслання повернувся в Чехословаччину, де й помер.

Отець Ярослав Дерлиця (1895-1975) – учасник Першої світової війни, пройшов всі шляхи визвольних змагань в рядах Української Галицької Армії. Останні роки життя працював парохом в с. Олеша Тлумацького району.

Інженер Остап Дерлиця – активний культурно-освітній та політичний діяч, член ОУН. У 1945 році замордований поляками. Місце захоронення невідоме.

Теофіл Дерлиця помер малою дитиною в 1911 році, захоронений у Витвиці.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал