И національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді навчальні програми з позашкільної освіти еколого-натуралістичного напряму: еколого-біологічний профіль Київ 2013



Сторінка30/44
Дата конвертації23.12.2016
Розмір6.99 Mb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   44

Список рекомендованої літератури для учнів

1. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1993.

2. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини: підручник. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.

3. Джигирей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища: підручник. – Львів: Афіша, 2001.

4. Кучеренко М.Є., Бабенюк Ю.Д., Васильєв О.М., Виноградова Р.П. та ін. Біохімія: підручник. – К.: Київський університет, 2002.

5. Литвак П.В., Малиновський А.С., Рибак М.Ф., Дереча О.А. Екологія та рослинництво. – Житомир: Полісся, 2001.

6. Сологуб Л.І., Великий М.М. Екологічна біохімія. Метаболізм ксенобіотиків у людини і тварин. – К., 1994.
ДОДАТКИ

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ РОБІТ:

Хімічний склад організмів. Роль води в організмі. «Зелене паливо».

Порівняльне визначення мінеральних речовин рослинних продуктів. Виникнення життя на Землі.

Хімія вуглеводів. Резервні полісахариди. Рослини – джерело одержання вуглеводів. Визначення крохмалю та целюлози у рослинному матеріалі.

Дослідження різних фруктів на вміст вуглеводів. Залежність нагромадження цукрів у коренях цукрового буряку від умов (живлення, освітлення, температури тощо).

Ліпіди та їхнє місце у живій природі. Хімія жирів. Порівняльне визначення вмісту та деяких властивостей олії насіння олійних рослин певної місцевості.

Значення жироподібних речовин у будові протоплазми та органоїдів клітини.

Олії як високоенергетичний матеріал та їх використання у народному господарстві. Визначення жиророзчинної фракції (каучуку та смол).

Визначення зв’язаних ліпідів у рослинному матеріалі різного походження.

Біохімічний аналіз молока.

Структура й функція білків. Визначення вмісту білкового й небілкового азоту у різних органах.

Хімічна природа вітамінів. Авітамінози і гіповітамінози. Провітаміни та їхня характеристика. Зв’язок між вітамінами та вміст каротину, вітамінів С і Е у рослинних тканинах.

Механізм дії ферментів, активатори та інгібітори ферментів. Саморегуляція ферментативних реакцій. Порівняльне визначення активності ферментів каталази, пероксидази та ін. (у різні періоди вегетації рослин). Вивчення властивостей ферментів (термолабільність, специфічність, вплив рН на активність).

Ферменти рослин і тварин.

Білковий обмін у живому організмі. Хімія нуклеїнових кислот. Попередники білків. Реакція синтезу білків. Генетика й медицина. Хімічна природа гена.

Генотип і середовище. Періодичні процеси у світі рослин. Штучний синтез білків і проблема штучного синтезу гена.

Загальна характеристика гормонів. Гормони гіпоталамуса. Гормони гіпофіза. Гормони рослин. Нейрогормони.

Загальнобіологічні та медичні аспекти імунітету. Імунна відповідь як приклад клітинної диференціровки.

Вивчення впливу факторів навколишнього середовища на інтенсивність фотосинтезу. Вплив якості світла на рослину. Вміст хлорофілу у листі рослини. Вміст хлорофілу під час вегетації.

Біохімія харчування. Функціональна біохімія травної системи. Інтеграція метаболізму. Взаємодія метаболічних шляхів на рівні ключових сполук.

Метаболічні шляхи та обмін енергії в організмі. ДНК і структура хромосом. Рибосоми й синтез білка. Генетичний код. Регуляція синтезу білка і диференціровка клітин.

Перенесення електронів і окислювальне фосфорилювання. Мітохондрії та реакції, що забезпечують постачання енергії клітинам. Центральна роль ацетил-КоА у взаємозв’язку процесів обміну речовин.

Біохімія системи згортання крові. Біохімія фібринолітичної системи крові.

Гетерогенна система гемоглобіну та її значення. Водно-сольовий обмін в організмі людини та його регуляція.

Проблеми й перспективи сучасної біотехнології. Генні технології ХХІ століття.

Ізотермія, хімічний та фізичний механізми терморегуляції тваринного організму.

Дослідження екологічного стану середовища методами біоіндикації та біотестування.

Забруднення навколишнього середовища. Мутації.

Класифікація хімічних забруднювачів довкілля, їх походження й норми концентрації у воді, повітрі, ґрунтах, організмі.

Основні типи промислових, енергетичних, транспортних, військових забруднень і їхня небезпечність для екосистем.

Біохмічний захист рослин від поїдання. Біохімія забарвлення квітів у рослин.

Продуктивність і енергетика популяцій. Позитивна взаємодія: коменсалізм, протокооперація, мутуалізм.

Екологічні проблеми великих міст. Нормування антропогенного навантаження на природне середовище. Класифікація техногенних забруднень довкілля за походженням, ступенем небезпечності для живих істот, тривалістю дії, об’ємами.

Азотисті (небілкові амінокислоти, ціаногенні глікозиди, алкалоїди та ін.) і безазотисті (серцеві глікозиди, сапоніни, афлотоксини та ін.) токсини рослин. Дослідження дійсної й потенційно можливої ефективності самоочищення водного середовища методом біохімічного тесту.

Біосенсорика: сучасний стан і перспективи застосування в екології. Визначення токсичності об’єктів довкілля за допомогою біосенсорних пристроїв.

Екологічні проблеми генної інженерії. Етичні проблеми сучасної біотехнології.

Енергія в природі і в суспільстві. Роль і функції екологічних хемомедіаторів.

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

«ЮНІ БОТАНІКИ»
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

За своїм змістом ботаніка є комплексною наукою. Вона вивчає не тільки форму, будову, розвиток, властивості, життєдіяльність окремих рослинних організмів. До її завдань входить вивчення цілих угруповань, що об’єднуються у фітоценози, їхніх компонентів, взаємозв’язок з іншими ценозами.

Ботаніка висвітлює також питання про формування та життя ареалів, історію розвитку і поширення рослин на планеті, тобто охоплює весь рослинний світ на Землі.

Поглиблене вивчення ботаніки набуває особливої актуальності при вирішенні проблеми збереження біорізноманіття, яка давно стала глобальною, але потребує неперервного моніторингу, обліку і охорони на регіональному рівні.

Навчальна програма з позашкільної освіти «Юні ботаніки» реалізується в гуртках, творчих об’єднаннях еколого-натуралістичного профілю та спрямована на учнів 7–9 класів. Кількісний склад – 10–12 учнів.

Мета програми – створення умов для інтелектуального розвитку вихованців, залучення їх до дослідницької роботи, практичних заходів із збереження біорізноманіття.

Основні завдання:

- ознайомити вихованців із предметом, теоретичними та прикладними завданнями ботаніки, методами наукових досліджень;

- надати вихованцям знання про закономірності життєдіяльності рослинних організмів;

- ознайомити з сучасною системою рослинних організмів, із ознаками характерних представників різних систематичних груп;

- ознайомити з методикою збору та визначення рослин;

- формувати науковий світогляд;

- розвивати мотивацію до дослідницької роботи;

- формувати екологічне мислення;

- розвивати творчі здібності;

- сприяти професійному самовизначенню.

Серед основних дидактичних принципів при створенні навчальної програми враховано:

- принцип науковості і доступності;

- принцип свідомості і активності;

- принцип наочності;

- принцип системності;

- принцип розвиваючого і виховуючого навчання;

- принцип зв’язку навчання з життям.

Програма основного рівня передбачає навчання протягом двох років:

1 рік навчання – основний рівень – 4 годин на тиждень (144 години на рік);

2 рік навчання – основний рівень – 6 годин на тиждень (216 годин на рік).

Ця програма сприяє розвитку вміння вільно оперувати термінами, поняттями, латинськими та українськими назвами, вільно висловлювати свою думку, аргументовано доводити проблему. Відбудеться розвиток мислення теоретичного типу на основі розвитку здатності учнів до аналізу і синтезу, категоризації та схематизації залежностей, що вивчаються, моделювання проблемних ситуацій.

Екологізація змісту програми сприяє формуванню в учнів цілісного та всебічного сприйняття природи, вміння бачити взаємозв’язки, взаємозалежності всіх складових природи, суспільства та довкілля; формуванню відповідального ставлення до природи і готовності до активної охорони; усвідомлення дотримання природоохоронного законодавства.

Форми і методи занять. Кожний розділ програми передбачає обов’язковий зв’язок теоретичних занять із безпосереднім спілкуванням з природою (проведення екскурсій, практичних робіт, спостережень). Після вивчення кожної теми рекомендовано проводити підсумкові заняття: конференції, круглі столи, колоквіуми, ділові ігри, розробка творчих проектів У цьому випадку, по-перше, вихованці стають активними учасниками, що вимагає від них постановки проблеми, пошуку шляхів їх розв’язання та прийняття конкретних рішень; по-друге, відбувається реалізація важливого принципу навчання біології – використання міжпредметних зв’язків. Програмою передбачено проведення флористичних експедицій за завданням вчених (а при можливості – за їхньою особистою участю), реалізація науково-освітніх проектів тощо.

Вихованці, котрі задіяні в подібних експедиціях, фактично є співавторами реального наукового дослідження, що позитивно впливатиме на їхній розвиток як особистості, стимулюватиме до продовження розпочатої діяльності та може вплинути на вибір майбутньої професії.

Робота під безпосереднім керівництвом провідних вчених є важливим доповненням до занять у гуртках під керівництвом педагогів.

Матеріали експедицій, екскурсій, дослідних робіт юннати оформляють у вигляді звітів, науково-дослідницьких робіт, гербаріїв та представляють на конференціях, всеукраїнських зборах юних ботаніків, засіданнях наукових товариств учнів.

Формами контролю за результативністю навчання є підсумкові, залікові заняття, тестування, захист творчих робіт, участь в інтелектуальних учнівських конкурсах, підготовка портфоліо.

У разі необхідності в установленому порядку керівник гуртка може вносити зміни щодо структури та змісту навчального матеріалу, розподілу годин на вивчення окремих тем.



Основний рівень, перший рік навчання

НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН



з/п

Назва розділу


Кількість годин

теоретичних

практичних

усього

1.

Вступ

4

4

8

2.

Царство Рослини (Vegetabilia, або Plantae)

4

4

8

3.

Нижчі Рослини, або Водорості (Thallobionta або Algae)

6

16

22

4.

Підцарство Вищі рослини (Embryobionta). Відділ Мохоподібні (Bryophyta)

4

4

8

5.

Відділ Плауноподібні (Lycopodiophyta)

2

6

8

6.

Відділ Хвощеподібні (Equisetophyta)

2

6

8

7.

Відділ Папоротеподібні (Polypodiophyta)

6

8

14

8.

Відділ Голонасінні, або Пінофіти (Pinophyta)

6

12

18

9.

Відділ Покритонасінні, або Магноліофіти (Angiosperma або Magnoliophyta)

2

3

5

10.

Клас Магноліпсіди, або Дводольні (Magnoliopsida)

8

16

24

11.

Клас Однодольні, або Ліліопсіди (Liliopsida або Monocotyledones)

6

8

14

12.

Підсумок

2

5

7

Разом:

52

92

144


ЗМІСТ ПРОГРАМИ

1. Вступ (8 год.)

Теоретична частина. Предмет, завдання та методи ботаніки. Історія розвитку ботаніки. Ботанічні знання шумерів, вавилонян, китайців, єгиптян, давніх греків і римлян.

Сучасна ботаніка і роль українських вчених в її досягненнях. Зв’язок розвитку ботаніки з великими географічними відкриттями та успіхами інших наук.



Екскурсії до науково-дослідної установи або кафедри ботаніки вищого навчального закладу.

2. Царство Рослини (Vegetabilia, або Plantae) (8 год.)

Теоретична частина. Рослини і біосфера. Сонце – джерело життя на Землі. Рослини – посередники між Сонцем і життям на нашій планеті, основні продуценти органічної речовини. Роль рослин у підтриманні складу атмосфери та кругообігів речовин. Залежність людини від рослинного світу. Принципи класифікації рослин. Методи систематики рослин. Сучасна система царства Рослини.

Практична частина. Досліди на випаровування рослиною води.

Екскурсії до ботанічного саду, природничого музею.

3. Нижчі Рослини, або Водорості (Thallobionta або Algae) (22 год.)

Теоретична частина. Традиційні уявлення про поділ на «нижчі» та «вищі» рослини. Екологічні групи і життєві форми водоростей. Сучасна класифікація водоростей. Різноманітність статевих процесів і особливості циклів відтворення водоростей. Характерні представники Підцарства Багрянки, або червоні водорості (Rhodobionta), особливості будови та розмноження.

Підцарство Справжні водорості (Phycobionta).

Характеристика окремих представників відділів: Пірофітові (Pyrrophyta), Золотисті (Chrysophyta), Діатомові (Bacillariophyta), Бурі (Phaeophyta), Жовто-Зелені (Xanthophyta), Евгленові (Euglenophyta), Зелені (Chlorophyta), Харові (Charophyta).

Практична частина. Методи збору та визначення нижчих рослин. Світловий мікроскоп, його будова та правила роботи з ним. Вивчення мікроскопічної будови клітини водоростей (на прикладі хламідомонади, хлорели, протокока, спірогири тощо). Розгляд під мікроскопом будови колоніальної зеленої водорості.

4. Підцарство Вищі рослини (Embryobionta) (8 год.)

Відділ Мохоподібні (Bryophyte).

Теоретична частина. Поняття про вищі спорові рослини. Походження і час виникнення мохоподібних. Роль риніофітів (Rhyniophita) – вимерлих вищих спорових рослин у розвитку рослинного світу на суходолі.

Відділ мохоподібні (Bryophyte) – гаметофітна лінія розвитку рослин на суходолі. Особливості будови і циклу відтворення мохоподібних, що дозволили їм пристосуватися до різноманітних екологічних умов суходолу. Поділ мохоподібних на класи: антоцеротопеіди (Anthocerotopsida); маршанціопсіди або печіночники (Marchantiopsida), бріопсіди або справжні мохи (Bryopsida). Ознайомлення з особливостями будови і функціонування білих або сфагнових мохів (підклас Sphagnidae), чорних або андреєвих мохів (підклас Andreaeidae); зелених або брієвих мохів (підклас Bryidae).



Практична частина. Методи збирання та визначення мохоподібних. Вивчення зовнішньої будови гаметофітів різних таксонів мохоподібних (на гербарному матеріалі). Визначення мохоподібних за допомогою визначників.

Вивчення внутрішньої будови листків сфагнуму та політриха або зозулиного льону.



Екскурсії до лісу, парку з метою ознайомлення із представниками різних порядків мохів та збору гербарного матеріалу.

5. Відділ Плауноподібні (Lycopodiophyta) (8 год.)

Теоретична частина. Сучасні плауноподібні; необхідність охорони зникаючих видів. Методи охорони плауноподібних. Роль плауноподібних у природі та житті людини.

Практична частина. Вивчення особливостей зовнішньої будови плауноподібних за гербарними зразками. Різноманітність плауноподібних (робота з гербарними зразками).

Екскурсія до палеонтологічного музею. Загальна характеристика плауноподібних як реліктових рослин; викопні плауноподібні та їхнє місце в геологічній історії Землі.

6. Відділ Хвощеподібні (Equisetophyta) (8 год.)

Теоретична частина. Хвощі, особливості їх будови та циклу розвитку.

Сучасна систематика хвощеподібних, їх значення у природі та житті людини.



Практична частина. Морфологічний аналіз одного з видів хвоща з метою встановлення важливих таксономічних ознак. Вивчення будови стробіла.

Розглядання за допомогою мікроскопа спор хвоща та замальовування 2-3 з них.

Визначення хвощів за допомогою визначника.

Екскурсія до заболоченого лісу чи заболоченої луки або на болото з метою ознайомлення з різноманітністю хвощів.

7. Відділ Папоротеподібні (Polypodiophyta) (14 год.)

Теоретична частина. Походження і напрями еволюції папоротеподібних. Місце вимерлих папоротеподібних в еволюції рослин на суходолі і в геологічній історії Землі. Загальна характеристика, цикл відтворення, поширення. Екологія і класифікація папоротеподібних. Сучасні папоротеподібні і їхня роль у флорі України. Участь папоротеподібних в екосистемах. Рідкісні та зникаючі види і питання їхньої охорони. Лікарські, декоративні та сидеративні папоротеподібні.

Практична частина. Методи збору та визначення папоротей. Ознайомлення з різноманітністю папоротеподібних на гербарних зразках і в оранжереї.

Догляд за папоротеподібними в оранжереї та дослідних ділянках, в живому куточку.

Вивчення будови сорусу папоротей за допомогою мікроскопа.

Екскурсії до лісу з метою вивчення представників відділу Папоротеподібні свого регіону; збір гербарного матеріалу.

8. Відділ Голонасінні (Pinophyta або Gymnospermae) (18 год.)

Теоретична частина. Час появи насінних рослин. Особливості будови перших голонасінних. Сучасна система відділу Пінофіти, або Голонасінні. Загальна характеристика, поширення, екологія і особливості циклу відтворення. Цикадопсіди і Гінкгопсіди – сучасні живі викопні пінофіти. Пінопсіди, або Хвойні (Pinopsida або Coniferopsida) – найбільша за обсягом та найважливіша за роллю в біосфері і в господарській діяльності людини сучасна група голонасінних. Хвойні ліси в Україні та світі, їх використання людиною та проблеми збереження.

Практична частина. Вивчення будови гілок та листків хвойних на гербарному матеріалі.

Ознайомлення з розташуванням, будовою, формою чоловічих і жіночих шишок.

Вивчення будови пилку сосни за допомогою мікроскопа.

Екскурсії до дендрарію, до хвойного лісу, визначення хвойних порід дерев за вегетативними ознаками та шишками.

9. Відділ Покритонасінні (Квіткові), або Магноліофіти (Angiospermae або Magnoliphyta) (5 год.)

Теоретична частина. Загальна характеристика покритонасінних. Походження покритонасінних і основні напрямки еволюції. Особливості циклу відтворення магноліофітів. Порівняльна характеристика основних ознак представників класів Дводольні (Magnolipsіda) та Однодольні (Liliopsida).

Практична частина. Складання морфологічних карток для представників різних класів відділу Покритонасінні.

Екскурсія до ботанічного саду (лісу, парку тощо) з метою ознайомлення із різноманітністю покритонасінних.

10. Клас Дводольні, або Магноліопсіди (Magnoliоpsіda або Dicotyledones) (24 год.)

Теоретична частина. Сучасна система класу Дводольні (Magnoliоpsіda): поділ на підкласи. Характерні ознаки та представники родин, які є найважливішими в господарській діяльності людини: Магнолієві (Magnoliасеae), Лататтєві (Nymphaeaceae), Жовтецеві (Ranunculасеae), Гвоздичні (Caryоphyllасеае), Кактусові (Cactaceae), Березові (Betulaceae), Букові (Fagaceae), Горіхові (Juglandaceae), Капустові (Brassicaceae), Вербові (Salicaceae), Гарбузові (Cucurbitaceae), Розоцвіті (Rosidae), Бобові (Fabaceae), Селерові (Apiaceae), Гіркокаштанові (Hippocastanaceae), Глухокропивові (Lamiaceae), Складноцвіті (Asteridae), Губоцвіті (Lamiidae) та ін.

Практична частина. Методи збору та визначення квіткових рослин. Основи гербарної справи (монтаж та опис гербарію).

Вивчення життєвих форм та морфологічних особливостей вегетативних та генеративних органів рослин Класу Дводольні.



Екскурсії до ботанічного музею, ботанічного саду – ознайомлення із представниками різних родин дводольних, збір гербарного матеріалу.

Польовий практикум. Фенологічні спостереження за рослинами в природі. Визначення родини за зовнішнім виглядом.

11. Клас Однодольні (Liliopsida або Monocotyledones) (14 год.)

Теоретична частина. Сучасна система однодольних. Ентомогамна і анемогамна лінії еволюції. Загальна характеристика підкласів: Алісматіди (Alismatidae), Тріуридіди (Triurididae), Ліліїди (Lilііdae), Арециди (Arecidae).

Характеристика найважливіших родин та їхніх окремих представників, що відіграють важливу роль у житті біосфери і людини.



Практична частина. Визначення рослин Класу Однодольні за визначниками та гербарним матеріалом.

Морфологічний опис рослин за загальноприйнятою схемою.



Екскурсії до ботанічного музею, ботанічного саду – ознайомлення із представниками різних порядків однодольних. Екскурсії у природу – збір гербарних зразків.

Польовий практикум. Місце однодольних в екосистемах, зокрема у формуванні рослинних угруповань на луках, болотах, у степах тощо.

12. Підсумок (7 год.)

Написання доповідей, рефератів за результатами участі у науково-освітніх проектах та регіональних заходах.

Оформлення гербарію.

Участь у науково-практичній конференції.


ПРОГНОЗОВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Учні повинні знати:

− основні принципи класифікації рослин;

− сучасний поділ рослинного світу на відділи та класи, його еволюційний зміст;

− принципи раціонального природокористування.


Учні повинні вміти:

− збирати рослини у природі;

− виготовляти та етикетувати гербарні зразки;

− визначити види рослин за визначниками;

− користуватися дихотомічним ключем;

− проводити відбір альгологічних зразків;

− працювати з мікроскопом;

− проводити флористичний опис;

− проводити порівняння місцевих флор;

− закладати транссекту;

− закладати пробні площі;

− оформляти результати практичних робіт;

− прогнозувати наслідки впливу людини на екосистеми.
Учні мають набути досвід:

• навчальної діяльності в умовах сучасного позашкільного закладу;

• виступів на учнівських науково-практичних конференціях;

• участі в учнівських інтелектуальних змаганнях;

• дистанційної комунікації по Інтернету.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   44


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал