И національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді навчальні програми з позашкільної освіти еколого-натуралістичного напряму: еколого-біологічний профіль Київ 2013



Сторінка22/44
Дата конвертації23.12.2016
Розмір6.99 Mb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   44

7. Хвороби екзотичних тварин (15 год.)

Теоретична частина. Хвороби рептилій. Хвороби акваріумних риб. Хвороби дрібних декоративних гризунів. Хвороби декоративних птахів.

Практична частина. Робота у веткабінеті. Перегляд фото- і відеоматеріалів по темі.

Екскурсія до зоологічного парку.

8. Основи ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринництва (12 год.)

Теоретична частина. Завдання ветеринарно-санітарної експертизи. Методи дослідження у ветсанекспертизі. Дослідження продукції тваринного походження. Дослідження продукції рослинного походження. Небезпека стихійних ринків с/г продукції для здоров’я людей.

Практична частина. Оцінка якості молока та молочних продуктів. Органолептична оцінка якості меду.

Екскурсія до лабораторії ринку.

9. Ветеринарна документація (3 год.)

Теоретична частина. Обґрунтування необхідності ведення ветеринарної документації. Види журналів. Типові звіти.

10. Підсумок (6 год.)

Захист рефератів та науково-дослідних проектів.


ПРОГНОЗОВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Вихованці мають знати:

- історію становлення ветеринарної медицини;

- основні ознаки біологічних систем;

- основи етології;

- основні потреби тварин;

- особливості будови організму тварини;

- основні показники нормального фізіологічного стану тварини;

- нормативну базу щодо утримання тварин;

- основні фактори, що впливають на складання раціону тварин;

- причини захворювання тварин;

- механізми розповсюдження захворювань;

- шляхи запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань;

- правила особистої гігієни при роботі з тваринами;

- основні методи діагностики захворювань;

- методи введення ліків в організм;

- форми та класифікацію лікарських препаратів;

- основні шляхи профілактики захворювань;

- класифікацію хвороб тварин;

- методи лікування;

- основи ветеринарно-санітарної експертизи;

- основні лікарські рослини.
Вихованці мають набути досвіду:

- володіти основними прийомами фіксації тварин;

- працювати з лабораторним обладнанням;

- виготовляти мазки та мікропрепарати;

- проводити клінічний огляд тварин;

- ставити попередній діагноз;

- оцінювати ступінь шкідливості хвороби та необхідність направлення до ветеринарної лікарні;

- надавати першу допомогу тварині при хірургічних, акушерських і незаразних хворобах;

- проводити забір матеріалу для дослідження;

- створювати оптимальні умови для утримання тварин;

- проводити візуальну оцінку стану тварин;

- складати раціон для різної категорії тварин;

- проводити підбір ліків і розраховувати дозування препаратів;

- виконувати підшкірні та внутрішньом’язові ін’єкції;

- готувати розчини необхідної концентрації;

- проводити профілактичну обробку тварин;

- розробляти комплекс ветеринарно-санітарних заходів щодо запобігання забруднення навколишнього середовища;

- готувати і застосовувати фітотерапевтичні лікарські форми.
Визначення сформованості компетентностей вихованців гуртка після закінчення навчання здійснюється наступними методами:

І. Усний залік.

ІІ. Написання та захист науково-дослідницьких робіт.

ІІІ. Виконання пробних робіт: розв’язання ситуаційних завдань, перевірка практичних навичок.

ІV. Кваліфікаційний іспит.
ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ОБЛАДНАННЯ

Об’єкти натуральні:

- колекція тварин навчальної тваринницької бази, куточка живої природи.



Обладнання спеціалізоване та інвентар:

- стіл для огляду тварин;

- стіл операційний;

- стіл лабораторний;

- шафа медична;

- лампа люмінесцентна;

- халати медичні;

- печатки медичні гумові.

Вологі препарати:

- розвиток зародка кроля;

- препарати органів (різні).

Колекції:

- гербарій лікарських рослин;

- кормів для м’ясоїдних;

- біопрепаратів;

- хірургічного інструментарію.

Мікропрепарати:

- тканини організму тварини;

- паразитичні комахи;

- паразитичні кліщі;

- мазки крові різних видів тварин та птахів;

- похідних шкіри.

Скелети:

- кроля;

- декоративного щура;

- куриці.

Моделі:

- будова клітини організму тварини;

- поділ тваринної клітини;

- будова яйця;

- будова ока ВРХ;

- будова мозку ссавця.

Таблиці:

- внутрішня будова кроля (куриці, собаки, корови і т.д.);

- хімічний склад кормів;

- поживність кормів;

- фармакологічна сумісність препаратів;

- дозування препаратів.

Прилади та пристосування:

- ваги торсіонні;

- ваги дитячі;

- набір різновагів;

- мікроскоп з імерсійним об’єктивом МБР-1, МБР-3, МББ-ІА, МБИ-3;

- мікроскоп електронний;

- термометр медичний;

- стерилізатор;

- шприци;

- скельця предметні;

- скельця покривні;

- чашки Петрі;

- пробірки скляні, пластикові;

- пробірки центрифужні;

- сито;

- спиртівка;

- стакани фарфорові;

скальпель;



- ступка з товкачем;

- фільтри паперові;

- шпателі;

- пінцети анатомічні, хірургічні;

- штативи лабораторні;

- голкотримач (Мат’є або Гєгара);

- затискачі гемостатичні.
ЛІТЕРАТУРА

1. Бикхардт К. Клиническая ветеринарная патофизиология [Текст] / К. Бикхардт; Пер. с нем. В. Пулинец. – М.: Аквариум, 2005. – 400 с.

2. Вирощування ремонтного молодняку сільськогосподарських тварин [Текст]: навч. посіб. для студ. с.-г. вузів / І.І. Ібатуллін, А.І. Сривов, Л.М. Цицюрський; За ред. Б.М. Гопки. – К.: Урожай, 1993. – 248 с.

3. Довідник основних термінів та визначень щодо виробництва продукції тваринного походження, переробки та комплексу заходів із забезпечення її якості: справочное издание / Н.В. Букалова, П.В. Микитюк, Т.М. Димань. – Біла Церква: [б. и.], 2005. – 151 с.

4. Васильев Ю. Г. Цитология, гистология, эмбриология: учебник / Ю. Г. Васильев, Е. И. Трошин, В. В. Яглов. – СПб.: Лань, 2009. – 575 с.

5. Зорина З.А. Элементарное мышление животных: Учебное пособие / З.А. Зорина, И.И. Полетаева. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 320 с.

6. Болезни птиц: учебное пособие / Б. Ф. Бессарабов [и др.]. – Изд. 2-е, стер. – СПб.: Лань, 2009. – 445 с.

7. Ібатуллін І.І Практикум з годівлі сільськогосподарських тварин / І. І. Ібатуллін, Ю. О. Панасенко, В. К. Кононенко та ін. – К.: Вища освіта, 2003. – 432 с.

8. Храмцов В. В. Основы ветеринарии: учебник / В. В. Храмцов, А. В. Коробов. – М.: КолосС, 2008. – 166 с.

9. Корма и биологически активные кормовые добавки для животных: учебное пособие / Н. В. Мухина [и др.]; под общ. ред. Н. В. Мухиной. – М.: КолосС, 2008. – 270 с.

10. Кондрахин И.П. Диагностика и терапия внутренних болезней животных [Текст]: научное издание / И.П. Кондрахин, В.И. Левченко. – М.: Аквариум, 2005. – 830 с.

11. Гудин В. А. Физиология и этология сельскохозяйственных птиц: учебник / В. А. Гудин, В. Ф. Лысов, В. И. Максимов; под ред. В. И. Максимова. – СПб.: Лань, 2010. – 332 с.

12. Кочиш И.И. Зоогигиена [Текст] / И.И. Кочиш, Н. С. Калюжный, Л. Волчкова. – М.: Лань, 2008. – 464 с.

13. Липницкий С.С. Фитотерапия в ветеринарной медицине [Текст] / С. С. Липницкий. – Минск: Беларусь, 2006. – 286 с.

14. Мазуренко В. П. Зоогігієна з основами ветеринарії [Текст]: підручник для вищ. навч. закладів / В. П. Мазуренко, В. А. Бортнічук, І. І. Карташов та ін. – 3-є вид., перер. і доп. – К.: Вища школа, 1994. – 414 с.

15. Мирошенкова В. И. Учебник латинского языка для студентов-заочников филологических факультетов университетов и институтов иностранных языков / В.И. Мирошниченкова, Н.А. Федоров. – М.: Высшая школа, 1976. – 300 с.

16. Новак В. П. Цитологія, гістологія, ембріологія: підруч. для студ. аграр. вищ. закл. освіти / В. П Новак, Ю. П. Бичков, М. Ю. Пилипенко; за заг. ред. В. П. Новака. – 2-е, змін. і доповн. – К.: Дакор, 2008. – 512 с.

17. Бурик Ф.А. Організація і функціонування фермерських господарств: Навч. посіб. / П.К. Бечко, А.Ф. Бурик, І.А. Бутило та ін.; За ред. В.О. Єщенка та А.Ф. Бурика; Уман. держ. аграр. акад. – К., 2002. – 397 с.

18. Вертійчук А.І. Основи тваринництва і ветеринарної медицини / А.І. Вертійчук, М.І. Маценко, І.Л. Плуженко та ін.; За ред. А.І. Вертійчука. – К.: Урожай, 2004. – 654 с.

19. Битюков И.П. Практикум по физиологии с/х животных/ И. П. Битюков, В.Ф. Лысов, Н. А. Сафонов. – М.: Агропромиздат, 1990. – 256 с.

20. Рудик С.К. Анатомія свійських тварин [Текст] / С.К. Рудик, Б.В.Криштофорова, Ю.О.Павловський та ін. – К.: Аграр. наука, 2001. – 575 с.

21. Історія всесвітньої ветеринарної освіти / С.К. Рудик, К. Рудик. – К.: Норапринт, 2002. – 198 с.

22. Липницкий С.С. Справочник по болезням домашних и экзотических животных / С. С. Липницкий, В. Ф. Литвинов, В. В. Шимко, А. И. Гантимуров; Под ред. С.С. Липницкого. – Минск: Урожай, 1996. – 447 с.

23. Голиков А. Н. Физиология с/х животных / А. Н. Голиков, Н. У. Базанова, З. К. Кожебеков и др.; Под ред. А. Н. Голикова. – 3-е изд., переработанное и дополненное. – М.: Агропромиздат, 1991. – 432 с.

24. Хмельницький Г.О. Ветеринарна фармакологія з рецептурою / Г.О. Хмельницький, В.І. Строкань. – К.: Урожай, 2001. – 336 с.

25. Ярошенко Ф.О. Сучасні світові тенденції розвитку птахівництва / Ф.О. Ярошенко. – К.: Новий друк, 2003. – 334 с.
ДОДАТОК 1

Орієнтовні питання для складання заліку (іспиту)

1. Значення ветеринарної медицини для збереження здоров’я людей.

2. Ветеринарія стародавніх часів.

3. Характеристика типів ВНД.

4. Перелік заходів безпеки при роботі з тваринами.

5. Обґрунтування необхідності контролю розмноження безпритульних

м’ясоїдних.

6. Відмінності поведінки при активних та пасивних захисних реакціях собак (кішок).

7. Основні ознаки біологічної системи.

8. Будова клітини.

9. Характеристика епітеліальних тканин.

10. Основні відмінності рихлої та щільної сполучних тканин.

11. Функції ретикулярної тканини.

12. Будова нервової клітини.

13. Шлях (механізм) передачі нервового імпульсу.

14. Опишіть клітини крові.

15. Особливості будови скелета собаки.

16. Відмінності систем травлення жуйних і гризунів.

17. Особливості будови скелета птахів.

18. Газообмін при диханні.

19.Я кий шлях в організмі проходить їжа.

20. Механізм утворення та виведення сечі.

21. Функції селезінки.

22. Будова великого кола кровообігу.

23. Перелік та загальна характеристика похідних шкіри.

24. Основні функції шкіри.

25. Морфофункціональна характеристика складних суглобів.

26. Спільне та відмінне в будові ендокринних та екзокринних залоз.

27. Особливості будови матки кроля.

28. Роль тварин у житті людини.

29. Що власник повинен забезпечити тваринам, які йому належать.

30. Значення освітленості для різних видів тварин.

31. До яких негативних наслідків може призвести одночасне підвищення температури і вологості повітря.

32. Характеристика поживних речовин корму.

33. Значення вмісту вітаміну А (вітамінів групи В, вітаміну С) в кормі для здоров’я тварини.

34. Порівняння раціону лактуючої самки і неплемінного самця.

35. Чому поняття «норма» є відносним.

36. Первинні та вторинні патологічні процеси.

37. Розкриття поняття «патогенез захворювання».

38. Патоморфологічні зміни при запаленні кишечника.

39. Види реактивності організму.

40. Роль гіпертермії для захисту організму.

41. Характеристика видів імунітету.

42. Позитивні і негативні аспекти больової реакції.

43. Порівняльна характеристика регенерації різних видів тканин.

44. Характеристика стадій запалення.

45. Основні ознаки запалення.

46. Що таке діагностика.

47. Порядок збору анамнестичних даних.

48. Характеристика візуальних методів діагностики.

49. Значення аускультації в клінічній діагностиці.

50. Основні інструментальні методи дослідження.

51. Основні лікарські форми препаратів.

52. Переваги та недоліки перорального (ін’єкційного) застосування препаратів.

53. Основні фармакологічні групи ліків.

54. Користь та шкідливість антибіотиків (вітамінів, гормональних препаратів).

55. Сумісні та антагоністичні препарати.

56. Правила заготівлі лікарських рослин.

57. Значення латинської мови для ветеринарної медицини.

58. У чому полягає небезпека антропозоонозних хвороб.

59. Перелік шляхів передачі заразних хвороб.

60. Розкриття понять «епізоотія», «панзоотія», «епідемія», «пандемія».

61. Що таке «медикаментозна терапія».

62. Значення дієтотерапії при лікуванні хвороб шлунково-кишкового тракту.

63. Порівняльна характеристика традиційних і нетрадиційних методів лікування.

64. Роль фізіотерапії в лікуванні хвороб дихальної системи.

65. Характеристика та застосування у ветеринарній медицині нетрадиційних методів лікування.

66. Відмінності гомеопатії та фітотерапії.

67. Користь вакцинопрофілактики.

68. Види дезінфекції.

69. Хімічні та біологічні засоби дезінфекції.

70. Заходи для охорони здоров’я тварин при проведенні дезінфекції (дезінвазії, дератизації).

71. Значення ветеринарно-санітарної експертизи для збереження здоров’я людей.

72. Характеристика основних методів дослідження продукції тваринництва (рослинництва).


Для оцінки знань за матеріалами розділів 5, 6, 7 третього року навчання рекомендовано розв’язання ситуаційних завдань.

Ситуаційні завдання бажано складати переважно на основі проведених практичних занять. Наприклад:

1. Ви помітили, що морська свинка, яка мешкає в живому куточку, хоч і проявляє цікавість до їжі, але пережовувати їжу їй важко. Перелік дій при огляді. Попередній діагноз. Яка потрібна додаткова діагностика? Яке лікування необхідно провести? (Огляд: оцінка вгодованості, контроль виділень, огляд ротової порожнини. Попередній діагноз – патологія росту зубів. Для уточнення діагнозу – проведення огляду ротової порожнини при застосуванні седативних засобів. Лікування: хірургічна корекція зубів).

2. У кроленяти віком 2 місяці – відмова від корму і пронос. Яку інформацію збираємо для анамнезу, на що звертаємо увагу при клінічному огляді, які проводимо додаткові дослідження? (Для анамнезу: чи були в кроленяти стресові ситуації (відсадка від матері, зміна власника, різка зміна раціону), який склад раціону, чи є ще захворілі кроленята, коли почалися розлади травлення, чи проводилися кроленяті профілактичні обробки? При клінічному огляді звертаємо увагу на вгодованість, характер випорожнень, стан шерстних покривів, колір видимих слизових оболонок, проводимо пальпацію черевної порожнини. Як додаткове – проведення копрологічного дослідження).

3. Кіт прийшов з вулиці і не спирається на передню лапу. Ваші дії. (Огляд ушкодженої кінцівки для виявлення місця хворобливості, оцінка цілісності зовнішніх шкірних покривів, оцінка цілісності кісток. При наявності зовнішніх ушкоджень – проведення обробки рани, при наявності внутрішніх ушкоджень – відправити кота на рентгенографію).

4. У декоративного щура, віком 6 тижнів, якого 2 дні назад придбали на пташиному ринку, з’явилися незначні червоно-бурі виділення з носа і очей.

Попередній діагноз та ваші дії. (Червоно-бурі виділення – порфірин – секрет хардаріанової залози. Щура необхідно ізолювати від інших тварин для подальшого спостереження, так як активне виділення порфірину може бути на фоні стресу, може свідчити про простудне захворювання (що супроводжується характерною симптоматикою), також ми можемо підозрювати, що щур хворий на респіраторний мікоплазмоз, що потребує спеціальних засобів лікування та гігієни).

5. Ваша собака народжує цуценят. За якими ознаками ви визначите, що в процесі пологів потрібна допомога людини? (Нерезультативні потуги, темні, з неприємним запахом, або значні кров’яні виділення з піхви, явні ознаки болі в собаки, слабко виражені материнські інстинкти – собака не вилизує цуценят тощо).


Перевірка практичних навичок проводиться шляхом виконання спеціальних завдань: наприклад, скласти раціон для молодняку монгольських піщанок у зимовий період, підібрати оптимальні умови утримання для червоновухої черепахи, зробити мазок периферійної крові кроля, визначити тип ектопаразита (в межах: блохи, воші, мікроскопічні кліщі), підібрати дозу препарату на задану вагу і вік тварини тощо.
ДОДАТОК 2

Вихованці мають засвоїти такі терміни:

Авітаміноз — захворювання людей і тварин, що розвиваються внаслідок тривалого недостатнього забезпечення одним або кількома вітамінами.

Аксон – нейрит, осьовий циліндр, відросток нервової клітини, по якому передаються вихідні нервові імпульси.

Алопеція – повне або осередкове випадання волосся в місцях звичайного росту.

Альтерація – зміни структури і функції клітин, тканин та органів під впливом ушкоджувальних дій (механічних, теплових, електричних, хімічних тощо).

Анамнез – відомості про умови життя хворого, що передували захворюванню, а також вся історія розвитку хвороби.

Анафілаксія – гостра і небезпечна форма розвитку алергічного процесу.

Анорексія – стійка відсутність апетиту.

Антисептика – спосіб хімічного і біологічного знезараження ран, предметів, дотичних із ними, операційного поля тощо.

Антропозооноз – заразна хвороба, спільна для тварини і людини.

Анурія – відсутність виділення сечі.

Ареактивність – відсутність реакції на подразник.

Асептика – сукупність заходів, направлених на запобігання попаданню мікробів у рану і що полягають у знезараженні всього, що стикається з раною і тимчасово або постійно вводиться в організм під час операції.

Атрофія – прижиттєве зменшення розмірів органа або тканини організму.

Аускультація – метод дослідження внутрішніх органів вислухуванням звукових явищ.

Бактерія – велика група (тип) мікроскопічних, переважно одноклітинних організмів, що володіють клітинною стінкою, містять багато дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), мають примітивне ядро.

Вірус – дрібний неклітинний паразит, що живе у середині клітини.

Гемоліз – процес руйнування еритроцитів.

Гемопоез – процес утворення та розвитку клітин крові.

Геморагія – вихід формених елементів крові з судин, крововилив.

Гіперемія – збільшення кровонаповнення тканини або органа.

Гіперплазія – збільшення числа структурних елементів тканин і органів.

Гіпертрофія – збільшення об’єму органа тіла або окремої його частини.

Гіпоксія – киснева недостатність, пониження вмісту кисню в тканинах.

Гомеостаз – стан рівноваги динамічного середовища, у якому відбуваються біологічні процеси.

Дегельмінтизація – комплекс заходів щодо оздоровлення тварин від гельмінтів.

Дезінвазія – знищення в навколишньому середовищі зародкових елементів гельмінтів.

Дезінфекція – методи і засоби знищення хвороботворних мікроорганізмів.

Дендрит – відросток нервової клітини, що гілкується, сприймає збуджуючі або гальмівні впливи інших нейронів або рецепторних клітин.

Дератизація – комплексні заходи для знищення гризунів (щурів, мишей, полівок тощо).

Ембріогенез – розвиток багатоклітинного організму тварини, що складається з різних органів і тканин, з відносно просто організованої зиготи або, у випадках безстатевого розмноження, з незаплідненого яйця.

Епідемія – вибухоподібне поширення інфекційної хвороби людини.

Епізоотія – широке вибухоподібне розповсюдження інфекційної хвороби.

Еструс – психофізіологічний стан самок ссавців, який передує спарюванню.

Етіологія – причина хвороби.

Етологія – наука, що вивчає поведінку тварин.

Інвазія – зараження людини, тварин і рослин паразитами тваринної природи.

Пальпація – метод обстеження, заснований на дотикальному відчутті руки, що виникає при русі і тиску пальців та долоні.

Пандемія – епідемія, що охоплює більшу частину населення країни.

Панзоотія – вища міра напруженості (інтенсивності) епізоотичного процесу, коли незвичайно широке поширення інфекційної хвороби супроводиться високою захворюваністю тварин на обширних територіях — з обхватом цілої країни, декількох країн, материків.

Патогенез – механізми виникнення і розвитку хвороби та окремих її проявів на різних рівнях організму — від молекулярних порушень до змін в органах і системах.

Патологія – комплексна наука, що вивчає закономірності виникнення, течії і результату захворювань та окремих патологічних процесів в організмі людини і тварин.

Перкусія – дослідження, яке полягає в постукуванні окремих ділянок тіла та аналізі звукових явищ, що виникають при цьому.

Проліферація – розростання тканини організму шляхом новоутворення і розмноження клітин, частіше сполучнотканинних.

Профілактика – комплекс попереджуючих заходів, направлений на запобігання виникнення хвороби.

Регенерація – відновлення організмом втрачених або пошкоджених органів і тканин.

Рефлекс – автоматична цілісна стереотипна реакція організму на певний подразник, на зміни зовнішнього середовища або внутрішнього стану, яка здійснюється при обов’язковій участі центральної нервової системи.

Стеноз – звуження фізіологічного отвору.

Тенезми – хворобливі помилкові позиви на дефекацію або сечовипускання.

Терапевтична доза – кількість препарату, яка спричиняє розвиток оптимального за силою лікувального ефекту у більшості хворих.

Терапія – лікування так званими консервативними методами.

Токсичність – здатність речовин шкідливо впливати на життєдіяльність організмів.



НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

«ЮНІ ОХОРОНЦІ ПРИРОДИ»
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Проблема охорони природи стала однією з найважливіших природничо-наукових проблем сучасності, від ефективного розв’язання якої значною мірою залежить саме існування людства. Людський вплив на природне середовище з кожним роком стає все більш відчутним і в багатьох випадках його дія перевищує значення природних змін.

Раціональне використання природних ресурсів, доцільне з екологічної точки зору господарювання, вимагає конкретних знань. Без докорінного підвищення екологічної культури, насамперед молоді шкільного віку, неможливо сподіватися на позитивні зміни в навколишньому природному середовищі навіть при вкладанні значних матеріальних ресурсів. Саме тому особливої уваги у вирішенні проблем позашкільної освіти набувають питання екологічної освіти учнів.

Створення цієї навчальної програми обумовлено необхідністю формування в учнів цілісної картини світу, уявлення про самоорганізацію та саморозвиток природи, пояснення нерозривної взаємодії тваринного, рослинного світів і соціального середовища. Навчальна програма орієнтована на формування екологічної компетентності учнівської молоді, готовності до раціональної діяльності в природі, збереження існуючої природної рівноваги. Особливий акцент у змісті програми наголошено на оволодінні учнями навичок у практичній природоохоронній роботі.

Програма передбачає ознайомлення вихованців з рослинним і тваринним світом, метеорологічними явищами. Це дає змогу вихованцям орієнтуватися в природному середовищі, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки та формувати екологічно доцільну поведінку в природі.

Програма побудована на основі загальнодидактичних принципів (науковості, систематичності, доступності, послідовності, зв’язку навчання з життям). У ній відображено і специфічні принципи (краєзнавчий, сезонності, народознавчий).

Навчальна програма «Юні охоронці природи» реалізується в гуртках еколого-натуралістичного спрямування та розрахована на учнів 6–8-х класів.

Програма складена з урахуванням змісту освітніх галузей «Природознавство», «Математика», «Технології», «Здоров’я і фізична культура» Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти.

Мета програми – формування в учнів інтересу до поглибленого вивчення природи рідного краю, до науково-дослідної та експериментальної роботи, розуміння взаємозв’язку природних явищ, які закладають основу відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища.

Завдання програми :

• сприяти систематичному вивченню питань охорони приро ди;

• надати знання з основ раціонального природокористування;

• сформувати практичні вміння та навички раціонального природокористування;

• розвивати здатність адекватно оцінювати стан навколишнього середовища та приймати правильні рішення щодо його поліпшення, передбачати можливі наслідки своїх дій, не допускати негативного впливу на довкілля в усіх сферах діяльності;

• розвинути творчі здібності учнів, залучити їх до проведення самостійних досліджень;

• залучити вихованців до практичних природоохо ронних дій.

Навчальна програма передбачає 2 роки навчання:

1-й рік навчання – основний рівень – 216 год. на рік, 6 год. на тиждень;

2-й рік навчання – вищий рівень – 216 год. на рік, 6 год. на тиждень.

Навчальний матеріал програми викладається систематично і послідовно з поступовим ускладненням. У перший рік навчання передбачено теоретичне та практичне набуття учнями додаткових знань і певних навичок щодо ведення спостережень і досліджень. Кожний розділ передбачає обов’язковий зв’язок теоретичних занять з безпосереднім спілкуванням з природою (проведення екскурсій, фенологічних спостережень, практичних робіт).

Передбачається робота з розвитку вмінь встановлювати причинно-наслідкові зв’язки в природі, проведення елементарних дослідів; розвиток умінь і навичок догляду за рослинами та тваринами у куточку живої природи, у природі – проведення спостережень за об’єктами живої природи, які закладають основи відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища.

Особливий акцент у змісті програми зроблено на здобування учнями знань про характерні особливості та значення певних груп рослин і тварин, про екологічні проблеми в регіоні, про рідкісні та зникаючі види рослин і тварин; про представників флори і фауни, фізико-географічні особливості та стан ресурсів рідного краю.

Робота гуртка планується таким чином, щоб теоретичний матеріал поєднувався з самостійною роботою над літературою, з написанням рефератів, з практичними завданнями (проведенням дослідів, фенологічними спостереженнями, збиранням лікарської сировини, роботою з природним матеріалом), а учень зміг реалізувати набуті знання у проведенні масових еколого-натуралістичних заходів. Під час проведення занять, екскурсій, походів слід приділяти особливу увагу дотриманню правил з техніки безпеки.

У програмі передбачається практична природоохоронна робота вихованців: догляд за зеленими насадженнями, прокладання екологічних стежок, очищення берегів річок від сміття, діяльність у складі «блакитних» і «зелених» патрулів, підгодовування птахів та допомога дорослим у підгодівлі тварин узимку, робота в лісництвах і мисливських господарствах, участь у всеукраїнських заходах «Мій рідний край, моя земля», «Вчимось заповідувати», «Птах року», «Первоцвіт» тощо, робота на навчально-дослідних земельних ділянках, а також виконання дослідів.

Програма другого року, вищого рівня навчання, побудована з урахуванням знань учнів з біології, географії, краєзнавства тощо. Провідною ідеєю програми є ознайомлення учнів з природними ресурсами України, з територіями та об’єктами природно-заповідного фонду України, виявлення пам’яток природи, їх опис та організація охорони. Це має привести учня до усвідомлення необхідності розбудови національної екологічної мережі та входження України до Європейської екомережі.

В основу програми покладено екскурсійно-практичний принцип. Тому значна кількість годин відведена на практичні заняття, екскурсії, походи, метою яких є детальніше вивчення рослинного і тваринного світу Малої Батьківщини, прищеплення дбайливого ставлення до навколишнього середовища, виховання юннатів надійними помічниками та захисниками природи.

Під час навчання в гуртку юннати знайомляться з історією охорони природи в України, діяльністю Міністерства екології та природних ресурсів України, з роботою громадських екологічних об’єднань. У процесі проведення занять доцільно використовувати екологічні відеофільми з відеотеки «Екологія XXI століття», а також програми телебачення щодо проблем навколишнього середовища і шляхів їх вирішення.

Переважну частину практичних робіт присвячено моніторинговим дослідженням стану води, повітря, ґрунтів, вивченню біорізноманіття. Особливе значення в цьому процесі мають навчальні екологічні стежки, комплексні екологічні експедиції, під час яких можна збирати матеріал для підготовки наукових робіт Малої академії наук (МАН), виконувати завдання вчених, що рекомендовані учасникам Всеукраїнського дитячого еко логічного конгресу «Живи, Земле!». Навчаючись у гуртку, школярі засвоюють певний обсяг знань, екологічну термінологію та правила поведінки в природі.

Участь у всеукраїнських масових заходах, а також екологічні ігри, вікторини, різноманітні конкурси, тематичні вечори тощо покликані допо могти неформальному спілкуванню керівника гуртка зі школярами.

Керівник гуртка залежно від інтересів юннатів та з урахуванням місцевих умов може скорочувати або розширювати матеріал кожного розділу, а також вводити нові теми. Результатом роботи гуртка має стати отримання учнями знань про природу рідного краю та набуття досвіду практичної природоохоронної роботи.

Форми навчання: практичні і теоретичні заняття, бесіди, екскурсії, науково-практичні конференції, дослідно-експериментальна робота в лабораторіях, куточку живої природи, на об’єктах захищеного ґрунту, на навчально-дослідних ділянках, в природі тощо.

Методи навчання: аудіальні, візуальні, методи евристичного навчання (самооцінки, взаємонавчання, метод проектів, рецензій тощо).

Формами контролю за результативністю навчання є підсумкові заняття, опитування, захист творчої роботи, участь у конкурсах, конференціях, зльотах та зборах юних друзів природи, виставках, змаганнях, захист навчального проекту або формування портфоліо.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   44


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал