І. М. Лицур д-р екон наук, старш наук співроб., провідний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу сталого розвитку Державна установа Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Н



Скачати 10.38 Mb.
Сторінка7/53
Дата конвертації25.12.2016
Розмір10.38 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   53

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ШОУ-БІЗНЕСУ В МУЗИЧНІЙ СФЕРІ
ст. викладач Ковальов Б.Л., студент гр. Е-31 П'ятаченко В.С.
В наш час індустрія розваг набуває все більших масштабів. За даними експертів обсяг світового ринку розваг і ЗМІ до кінця 2014 р. сягне відмітки 1,7 трлн доларів. В США в індустрії масових заходів приймають участь майже 20 000 компаній, а її обсяг дорівнює 480 млн. дол. До сфери розваг відносяться кіно, театр, музика, телебачення та ін., які, крім всього іншого, мають певну фінансову вигоду від своєї діяльності. Для позначення комерційної діяльності в сфері індустрії розваг застосовують термін «шоу-бізнес». Метою роботи є проведення аналізу ефективності організації шоу-бізнесу на основі відомостей про доходи музичних виконавців.

Джерелом інформації виступає всесвітньо відомий журнал «Forbes», а саме, рейтинг «Топ-100 знаменитостей» станом на листопад 2013 р. В таблиці 1 наведено інформацію про виконавців, їх річний дохід та жанр музики.


Таблиця 1 – Найбагатші музичні виконавці у світі




Виконавець

Річний дохід, млн. дол.

Жанр

1

2

3

4

1

Мадонна

125

Поп-рок

Продовження табл. 1

1

2

3

4

2

Леді Гага

80

Поп

3

Bon Jovi

79

Рок

4

Тобі Кіт

65

Кантрі

5

Coldplay

65

Рок

6

Джастін Бібер

58

Поп

7

Тейлор Свіфт

55

Кантрі

8

Елтон Джон

54

Поп-рок

9

Бейонсе

53

Поп

10

Кенні Чесні

53

Кантрі

11

P. Diddy

50

Реп

12

Пол Маккартні

47

Рок

13

Келвін Харріс

46

Хаус

14

Дженніфер Лопез

45

Поп

15

Роджер Уотерс

44

Рок

16

Muse 

43

Рок

17

Rihanna

43

Реггі

18

Jay Z 

42

Реп

19

One Direction

42

Поп

20

Dr. Dre

40

Реп

21

Red Hot Chili Peppers 

40

Рок

22

Rolling Stones

39

Рок

23

Кеті Перрі

39

Поп

24

Тім Макгро

33

Кантрі

25

Pink

32

Поп

До рейтингу «Топ-100 знаменитостей» в 2014 р. увійшло 25 виконавців, які представляють 7 жанрів музикик: поп-рок, поп, рок, кантрі, реп, хаус, реггі (рис. 1).


Рис. 1 – Розподіл виконавців за жанрами музики


Як бачимо, найбільш представленими жанрами музики у рейтингу «Топ-100 знаменитостей» є поп, рок та кантрі. Розрахувавши середній дохід виконавця з кожного жанру музики, отримано такі дані (табл. 2).

Таблиця 2 – Середній річний дохід за жанрами






Жанр

Середній дохід, млн дол

1

Поп-рок

89,5

2

Кантрі

51,5

3

Рок

50,7

4

Поп

50

5

Хаус

46

6

Реп

44

7

Реггі

43

Проведені розрахунки розміру середнього доходу виконавців за жанрами дали можливість зробити висновок, що найбільш прибутковими жанрами музики (перші три місця) є поп-рок, кантрі та рок з відповідними доходами 89,5, 51,5 та 50,7 млн. дол. Підводячи підсумок, необхідно зазначити, що після проведення аналізу ефективності організації шоу-бізнесу в музичній сфері на основі показника середнього річного доходу виконавця було виявлено, що найприбутковішим жанром музики згідно рейтингу журналу «Forbes» є поп-рок.


АНАЛІЗ ФАКТОРІВ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ НА ЕКОНОМІКУ ФІРМИ
ст. викладач Ковальов Б.Л., студент гр. Е-01 Романченко Я.В.
Зараз важко уявити життя людей різного віку без доступу до інтернету. Він є незаперечним благом цивілізації і багато в чому спростив наше життя. Інтернет-магазини дозволяють здійснювати покупки, не виходячи із дому, он-лайн трансляції замінили нам телевізор, новини і прогноз погоди оновлюються кожну хвилину.

Але є ще один важливий фактор, через який люди не відходять від екранів моніторів цілодобово – соціальні мережі. Первинним призначенням соціальних мереж було об'єднання людей. Завдяки їм з'явилася можливість підтримувати зв'язок на відстані. Багато хто відшукав своїх родичів, однокласників, друзів дитинства. Зручно вирішувати питання швидко, до того ж можна листуватися відразу з декількома людьми одночасно.

Україна увійшла у п'ятірку країн, інтернет-користувачі яких найактивніше відвідують соціальні мережі. Італія, Німеччина і Франція, де поширення інтернету у два-три рази вище, значно відстали. Лідерами по активності у соціальних мережах стали Філіпіни, Чилі та Еквадор, де частка користувачів соціальних мереж від загальної кількості інтернет-користувачів становить відповідно 89 %, 88 % та 87 %. За ними йдуть ПАР (82 %) та Україна (81 %).

В Україні частіше соцмережами користуються чоловіки – 54,6 %. Жінки відповідно – 45,4 %. Найактивнішими виявилися українці віком від 16 до 24 років (43 % від загальної кількості), трохи менше люди віком 25-34 роки (33 %). Українці віком від 35 до 44 років теж досить активні – 16 %. Найменш активна вікова група 45-54 роки – 8 %. За даними медіагрупи UniversalMcCann, найбільше українці користуються соціальною мережею «Вконтакте» – 16,3 млн людей. Мережею «Одноклассники» користується 8 млн українців, «Facebook» – 1,43 млн та LiveJournal – 0,4 млн. Тобто соціальними мережами користується найбільш активна вікова категорія з точки зору продуктивності праці.

Проте для людей соціальні мережі виявилися машиною часу: туди заходиш на хвильку, а виходиш, в кращому випадку, через дві години. При цьому проблема виникає в тому, що люди відвідують соціальні мережі не лише у вільний час, а й перебуваючи на робочому місці на підприємстві

Чим більша компанія, тим менше шансів у працівника витратити час на «лайки» та «репости». У компаніях із кількістю працівників до 100 осіб повний доступ є в 71 % співробітників; там, де кількість персоналу 100-200 осіб, вільно вийти в соціальну мережу може лише половина (51 %) з них; а ось серед великих компаній (більше 200 співробітників) трохи більше третини роботодавців (33 %) готові до такого.

Існують такі негативні наслідки використання соцмереж на підприємстві – витік інформації, зниження продуктивності праці, нераціональне використання робочого часу працівниками.

Витік інформації. Розміри офісу, його наповнення майном, кількість працівників і активність їхніх телефонних переговорів, наявність клієнтів і робота з ними, корпоративний стиль – усе це є непрямою вказівкою на розміри і прибутковість компанії. І про це все можна довідатись із інформації, викладеної працівниками на особистих сторінках у соціальних мережах, яка може використовуватись зловмисниками проти самої компанії.

Також соціальні мережі можуть використовувати для підриву репутації компанії. Таку цілеспрямовану атаку можуть провести її працівники, незадоволені керівництвом, конкуренти, ображені клієнти. Підірвати не стільки інформаційну, скільки економічну, може компрометуюча поведінка працівників у соцмережах: приголомшуючі публікації, грубі репліки.

Існує багато компаній, для яких проблема витоку інформації є вкрай актуальною: переважно це є компанії, що працюють на ринку надання послуг, особливо фінансових і юридичних. Для таких компаній втрата репутації є рівноцінною втраті грошей.

Нераціональне використання робочого часу працівниками. Вісім з десяти людей, що працюють на підприємстві, проводять час в соціальних мережах. Для 10 % соціальні мережі – це частина їх роботи, 15 % кажуть про те, що відвідують соціальні мережі постійно. У багатьох фірмах і компаніях подібне заборонено, а частка організацій просто блокує «непрофільні» сайти.

Зниження продуктивності праці. За даними досліджень Panda Security, більша половина працівників малого і середнього бізнесу використовують соціальні мережі у робочий час. При цьому керівнику надзвичайно, не встановлюючи відповідних заборон, нормальний контроль за тим, чим займається підлеглий у соціальних мережах. Відсутність такого контролю може завдавати шкоди економіці компанії, її ефективність діяльності, знижувати продуктивність праці працюючих. Майже 40 % працівників зауважують, що спілкування в соціальних мережах створює значне навантаження на інтернет-канал і сповільнює роботу мережевих програм, необхідних для ведення бізнесу. У випадку, коли десятки і сотні користувачів одночасно дивляться відео, пропускна здатність мережі, необхідна для роботи мережевих програм, неминуче падає. Як вихід із ситуації необхідно обмежити доступ до відеотрафіку тих категорій працівників, для яких перегляд відео не допоможе у виконанні посадових обов`язків.


АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ТА СВІТОВИХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПАРКІВ
ст. викладач Ковальов Б.Л., студент гр. Е-01 Червяцова О.В.
Актуальним питанням в наш час є економічне зростання розвинутих країн та їх окремих регіонів, що базується на використанні сфери знань і високих технологій. Технопарки – це одна з найбільш вдалих форма такої інтеграції. Ефективність та надзвичайна корисність таких типів вільних економічних зон підтверджується світовою практикою.

Ринок високотехнологічної продукції має такий приблизний розподіл, %: на долю США – 35; на долю Японії – до 25-30; ФРН – до 8; Великобританії – 7; Франції – до 4. На всі інші країни залишається 20 %.

Однією з провідних країн, що зробила найбільший вплив на виникнення технопарків в Україні, а також якій належить сама ідея створення технопарків є США.

Україна з погляду формування та розвитку інноваційної інфраструктури, на жаль, не можна вважати світовим лідером. У розвитку питання технопарків вона керувалась досвідом США та Західної Європи, тому основні елементи, що використовуються, є схожими, проте існують принципові відмінності, зумовлені радянським періодом розвитку науки в країні.

Сьогодні існує відома «Силіконова Долина», яка є високотехнологічним регіоном; понад 140 технопарків в США; більше 260 в європейській інноваційній структурі. В Китаї вже декілька років успішно працюють три українсько-китайські технопарки. Франція є піонером серед західноєвропейських країн у сфері створення технопарків. В усьому світі технопарки отримують вагомі кошти від уряду влади для подальшого розвитку.

В Німеччині гроші, вкладені державою в технопарки чи бізнес-інкубатори, повертаються через нові робочі місця. Програми будівництва технопарків і технополісів здійснюються в Таїланді, Індонезії, Філіппінах, Малайзії. У технічні мегаполіси перетворюються Японія й Австралія.

Перші технологічні парки в Україні були створені у 2000 році з ініціативи НАН України. Тоді державою було надано спеціальні умови, які полягали в одній податковій пільзі (звільнення від сплати мита) і цільових субсидіях (перерахування нарахованих в загальному порядку податку на прибуток і ПДВ на спеціальні рахунки з подальшим цільовим використанням виключно на науково-технічну та інноваційну діяльність). В таблиці 1 наведено основні показники діяльності технологічних парків.
Таблиця 1 – Діяльність українських технопарків, 2000-2010 рр.
описание: 1111.jpg

Різні дослідники виділяють такі основні проблеми діяльності технологічних парків України: повільно виконуються інвестиційні зобов'язання, передбачені договорами (контрактами) між окремими суб'єктами підприємницької діяльності та органами місцевого самоврядування; не спостерігається належного ефекту від діяльності СЕЗ зовнішньоторговельного типу (передусім це стосується їх впливу на зростання обсягів перевезень експортно-імпортних вантажів та надання відповідних послуг); недосконалим залишається рівень методичного забезпечення підготовки та оцінки інвестиційних проектів та бізнес-планів на стадії їх опрацювання та затвердження; відсутній окремий бухгалтерський та податковий облік структурних підрозділів діючих підприємств, що реалізують інвестиційні проекти;

На жаль, в Україні технопарками оголошуються підприємства, в яких працюють десятки і більше людей, використовуючи вже досить розроблені й налагоджені технології. Проте у надрах деяких науково-дослідних інститутів трапляються по-підприємницькому налаштовані люди, які прагнуть розпочати бізнес, побудований на науковому досвіді.
ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ: ШЛЯХИ ПОРЯТУНКУ ЕКОНОМІКИ
студент гр. М-11 Котенко С.І.
Одним із важливих чинників забезпечення сталого соціально-економічного розвитку країни є нарощування та ефективне використання інвестиційних ресурсів. Прямі іноземні інвестиції являють собою найважливішу частину світового руху капіталу. Для країн із кризовим станом економіки, в тому числі для України, роль іноземних інвестицій надзвичайно велика, а саме у здійсненні структурної перебудови економіки, інвестиційної реконструкції і модернізації виробництва.

У сучасних умовах прямі іноземні інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- та макрорівні. Саме тому, у часи важкої економічної кризи та дефіциту бюджету, іноземні інвестиції є тим «рятівним кругом» для провідних галузей Української економіки.

Метою даного тезису є розгляд головних аспектів іноземного інвестування в економіку України та запропонування шляхів збільшення об’єму іноземних інвестицій. Виходячи з цього, постають наступні завдання: треба з’ясувати поняття іноземного інвестування як чинника економічного розвитку України у період поточної економічної кризи; здійснити аналіз залучення іноземних інвестицій в економіку нашої країни у динаміці за останні роки; визначити недоліки, ефективність і шляхи сприяння вкладення інвестицій.

Іноземні інвестиції – всі види матеріальних та інтелектуальних цінностей, які вкладаються інвестором однієї країни на території іншої країни. Іноземні інвестиції поділяють на прямі та портфельні. Різниця між прямими та портфельними інвестиціями полягає в тому, що прямі інвестиції мають виробниче призначення, характеризуються своєю довготерміновістю і здатністю забезпечити інвестору контроль над підприємством, а портфельні пов'язані з метою лише отримати прибуток від інвестицій у формі відсотків, дивідендів тощо.

Найважливішими інвесторами для України є США, Кіпр, Нідерланди, Німеччина, Росія, Великобританія та Польща. Експерти вважають, що обсяги іноземних інвестицій в 2014 р. зменшаться вдвічі порівняно з минулим роком. Також вони констатують, що Україна катастрофічно втрачає довіру інвесторів через спад промислового виробництва, нестабільності політичної ситуації, зростання інфляції, знецінення національної валюти і падіння фондових індексів.

І справді, на нестабільність залучення закордонних коштів в Україні впливає низка об’єктивних і суб’єктивних чинників. Серед них корумпованість влади; жорстке оподаткування; складність реєстраційних, ліцензійних, сертифікаційних та митних процедур; відсутність чітких і простих процедур викупу й оренди землі для ведення господарської діяльності; відсутність державного захисту інвестицій.

Говорячи про перспективи, стає зрозуміло, що Україна не стане більш привабливою для іноземних інвесторів у найближчі роки. Оскільки, наша держава не сприяє залученню закордонних коштів і не принесе очікуваного прибутку капіталовкладчикам.

Серед пропозицій на майбутнє, спершу варто відмітити першочергові шляхи або ж заходи, серед яких: досягнення національної згоди між різними владними структурами, соціальними групами, політичними партіями та іншими суспільно політичними організаціями; радикалізація боротьби зі злочинністю; гальмування інфляції всіма розумними відомими у світовій практиці засобами; перегляд податкового законодавства у бік його спрощення і стимулювання виробництва;мобілізація вільних коштів підприємств і населення на інвестиції у нестачу шляхом підвищення процентних ставок по депозитах і внесках; впровадження системи оплати з творення продукції капітального будівництва за кінцеву будівельну продукцію; запуск передбаченого законодавством механізму банкрутства; надання податкових пільг банком вітчизняним та іноземним інвесторам, які ідуть на довгострокові інвестиції для того, щоб компенсувати витрати від уповільненого обороту капіталу в порівнянні з іншими напрямами їхньої діяльності.

Дані заходи сприятимуть довірі іноземних інвесторів до нашої держави, уряду, політики. Україна зможе стати безпечною і прибутковою країною для вкладання коштів у її економіку. Також доцільно було б створити організації, що займаються розробкою проектів підприємств з іноземним інвестуванням; банки, що надають гарантію; інвестиційні фонди; страхові компанії, що здійснюють страхування ризиків при реалізації проектів, які розробляються саме завдяки іноземному інвестуванню тощо. Тобто, потрібно створити для інвесторів такі умови, які б сприяли залученню їхніх коштів у економіку саме нашої країни, які б гарантували їм стабільні і високі прибутки.

У висновку можна сказати, що іноземні інвестиції – найпотужніше джерело для України в сприянні економічного розвитку, виходу із кризи та співпраці з іноземними партнерами. Потрібно якнайкраще використати довіру інвесторів і забезпечити гарантії і пільги їхнім капіталовкладенням у майбутнє нашої економіки і України в цілому.


Науковий керівник: доц. Лукаш О.А.
ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
доц. Люльов О.В., студент групи Е-11 Малюга М.С.
В умовах глобальних кризових явищ та гіпердинамічним зрушень у світовій економіці важливе місце займає питання ефективного та сталого функціонування підприємства. Забезпечення стабільної ефективної діяльності підприємств у довгостроковому періоді висуває вимогу інвестиційної привабливості підприємства. У зв’язку з цим актуальним є питання якісної оцінки інвестиційної привабливості підприємства, адже від того наскільки ґрунтовно та неупереджено вона буде проведена залежать висновки інвестора щодо доцільності вкладання своїх коштів.

Методологічні питання оцінювання рівня інвестиційної привабливості підприємства висвітлені в багатьох роботах вітчизняних та зарубіжних науковців. Так, П.Т. Бубенко та Г.А. Шаханова у своїй праці [1] проводять аналіз існуючих методик оцінки інвестиційної привабливості, приходячи до висновку, що нині існує велика кількість методик оцінки інвестиційної привабливості, які ґрунтуються на аналізі різноманітних сфер функціонування підприємств і відрізняються цільовим та функціональним призначенням, системами показників, алгоритмами розрахунку, інформаційним забезпеченням тощо. Автори роботи [2] приводять приклад оцінювання інвестиційної привабливості підприємства на основі надійності його цінних паперів. Такий підхід дає можливість розраховувати різні показники, що характеризують надійність підприємства в цілому, гарантії повернення вкладених інвестором коштів у цінні папери даного підприємства та відповідно гарантії отримання інвестором бажаного доходу.

З нашої точки зору основними умовами, які впливають на привабливість підприємства є: фінансова стійкість, ділова активність, майнове становище, ліквідність активів, рентабельність, а відтак і методики оцінювання інвестиційної привабливості підприємства повинні базуватися на показниках, що враховують фінансові аспекти діяльності підприємства, бо саме вони показують майновий стан субʼєкта господарювання, рівень його прибутковості, дають оцінку платоспроможності підприємства та ліквідності його активів. Але окрім зазначених показників оцінка інвестиційної привабливості потрібна враховувати екологічні та політичні фактори впливу, оцінювати зовнішнє середовище, внутрішні й зовнішні ризики. Тобто якісна оцінка ефективності інвестиційної діяльності повинна комплексно характеризувати стан підприємства, враховуючи всі вище зазначені аспекти.


  1. Бубенко П.Т. Методичні підходи до оцінки інвестиційної привабливості підприємства / П.Т. Бубенко, Г.А. Шаханова // Вісник НТУ «ХПІ». Серія : Технічний прогрес і ефективність виробництва. – Х. : НТУ «ХПІ». – 2013. – № 66 (1039) – С. 100-106.

  2. Брюховецька Н.Ю. Оцінка інвестиційної привабливості підприємства: визначення недоліків деяких існуючих методик / Н.Ю. Брюховецька, О.В. Хасанова // Економіка промисловості – 2009. – № 1. – С. 110-117



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   53


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал