І. М. Лицур д-р екон наук, старш наук співроб., провідний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу сталого розвитку Державна установа Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Н



Скачати 10.38 Mb.
Сторінка46/53
Дата конвертації25.12.2016
Розмір10.38 Mb.
1   ...   42   43   44   45   46   47   48   49   ...   53

ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
cтудент гр. Ф-21 Алексєєва С.О.
Сучасні глобалізаційні процеси, які забезпечують вільне переміщення товарів, робочої сили, знань, технологій та капіталу через кордони, вимагають підтримання конкурентоздатності на світовому ринку. В умовах прискорення темпів науково-технічного прогресу успішне функціонування учасників ринку забезпечується впровадженням новітніх техніки та технологій, застосуванням їх ефективного оновлення, що актуалізує питання про пошук фінансових ресурсів. Зважаючи на те, що власних коштів не вистачає, з’являється необхідність залучення їх ззовні.

Глобалізація вплинула на міжнародний поділ праці, на форми міжнародних економічних відносин, спричинила появу нових схем інвестиційної взаємодії як на рівні національної економіки, так і на рівні світового господарства.

Досліджуючи глобалізацію як всеохоплюючий процес, можна виокремити три важливих аспекти, які суттєво вплинули і на інвестиційний процес: формування глобального фінансового капіталу, інноваційної складової (зокрема інформаційно-комунікаційних технологій) та посилення ролі транснаціональних корпорацій.

Основною формою руху глобального фінансового капіталу виступають арбітражні операції на фінансових ринках, які здійснюються за допомогою похідних фінансових інструментів. Похідні інструменти підвищують ефективність всього фінансового ринку, що сприяє зниженню вартості здійснення інвестицій [1, с.25-26].

Другий аспект – інформаційно-комунікаційні технології – посилюють можливості управління грошима, оскільки завдяки цим технологіям відбувається миттєве переміщення фінансових ресурсів. За допомогою мереж комунікацій суб’єкти господарювання при розширенні свого виробництва на різні країни світу зберігають організаційні і інформаційні контакти, змогу безпосередньо керувати товарними і фінансовими потоками.

У ролі прямого інвестора частіш за все виступають транснаціональні корпорації, які таким чином вирішують задачу використання ресурсів і конкурентних переваг багатьох країн у своїх інтересах. Кількісна характеристика цього процесу – ріст масштабів мережі підприємств ТНК [2, с.2]. Ці факти випливають з того, що ТНК є як споживачами, так і продавцями інновацій.

Позитивними рисами впливу глобалізації на інвестиційний процес є, по-перше, те, що інвестори не мають обмежень у виборі лише внутрішнім ринком. Вони можуть шукати сприятливі інвестиційні можливості по всьому світу, які в результаті нададуть прибутки на порядок вищі, ніж початкові вкладення. Перед вкладниками постає більш широкий вибір для розподілу прямих та портфельних інвестицій.

По-друге, кожний підприємець, інвестор має змогу захистити себе від різного роду ризиків (коливання курсу валют або ставок процента) та адаптуватися до фінансових шоків.

Зростаюча взаємодія світового господарства з національними економічними системами в рамках економічної глобалізації по-різному впливає на розвинуті, ті, що розвиваються та країни з перехідним типом економіки і в основному залежить від розвинених країн. Дане положення важливе для розуміння характеру міжнародної інвестиційної діяльності на сучасному етапі [3, с. 13].

Отже, процеси глобалізації світової економіки призвели до того, що на сьогодні міжнародні потоки інвестиційного капіталу відіграють більш вагому роль, ніж міжнародна торгівля товарами та послугами. Оскільки інвестиції забезпечують розвиток традиційних і створення нових галузей економіки, підтримують конкурентоздатність, в цілому сприяють економічному зростанню країн, то для кожної держави необхідним є підтримання міжнародного співробітництва, зміцнення зв’язків в інвестиційній сфері. Через такі форми взаємодії відбувається залучення інвестиційного капіталу у країну. А для створення сприятливого інвестиційного клімату, ефективної інфраструктури та законодавчого забезпечення інвестицій, важливо дотримуватися реалій і тенденцій нинішнього світу, ретельно аналізуючи стрімкі глобалізаційні процеси.




  1. Миргородская Е. О. Эволюция финансового капитала в условиях глобализации [Текст]: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата екон. Наук / Миргородская Елена Олеговна // Московский государственный ун-т им. М.В.Ломоносова. – М., 2007. – C. 50.

  2. Гретченко А.А. Инвестиционные процессы в условиях глобализации [Текст] / Гретченко А.А. // Аудит и финансовый аналіз. – 2008. – C. 9.

  3. Князев О.А. Особенности международной инвестиционной деятельности в условиях глобализации [Текст]: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата екон. наук / Князев О.А // Ярославский государственный ун-т им. П.Г. Демидова. – М., 2011. – C. 23.

4. Губайдуллина Ф. Прямые иностранные инвестиции, деятельность ТНК и глобализация [Текст] / Губайдуллина Ф. // Мировая экономика и международные отношения. – 2003 – N2 – C. 45.
Науковий керівник: ст. викладач Салтикова Г.В.
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ
доц. Антонюк Н.А., студент гр. Ф-01 Кужель І.М.
На сьогоднішній день лізинг є одним із найефективніших фінансово-кредитних механізмів інвестування суб’єктів господарювання, що широко розповсюджений у розвинених країнах світу. Лізинг виступає досить значним джерелом капіталу, особливо для малих та середніх підприємств, для яких він є більш дешевшим способом формування основних фондів. Використання лізингових операцій сприяє активізації оновлення матеріально-технічного забезпечення підприємств та полягає в можливості отримання доступу до найновішої техніки.

В сучасних умовах господарювання України, де спостерігаються негативні тенденції розвитку економіки, а саме – скорочення обсягів виробництва багатьох галузей, зниження питомої ваги нагромадження основного капіталу, зношеність основних фондів, що в майбутньому призведе до фінансової нестабільності держави, роль лізингу є досить актуальною.

Проблемам ринку лізингових послуг та перспектив його розвитку присвячено ряд наукових робіт зарубіжних та вітчизняних вчених, серед яких: Грілицька А.В., Гуриненко І.М., Борисюк О.В., Боринець С.Я., Горбатенко О.А., Науменкова С.В., Шелудько В.М., Ярошевич Н.Б. та ін., які розглядали економічну сутність лізингу, його функції та види, виникнення можливих ризиків при лізингу та особливості розвитку лізингових відносин на різних етапах його розвитку.

На сучасному етапі використання лізингових операцій не є досить поширеним явищем в Україні: лізинг становить лише 1,5 % інвестицій в основні засоби (тоді як в країнах з розвиненою економікою цей показник становить майже третину інвестицій, а в країнах з високими показниками росту – 10-15 %); співвідношення річного обсягу ринку лізингу та ВВП в Україні становить 0,3% (у країнах Східної Європи, а також Росії – 2-5 %) [1]. Тобто, бачимо необхідність подальшого формування даного ринку фінансових послуг.

Основними причинами, які стримують розвиток лізингу в Україні, є: недосконалість законодавства в цьому питанні (оподаткування, внески до Пенсійного фонду), низька обізнаність малих та середніх компаній щодо лізингу, недостатня фінансова стійкість лізингодавців, залежність лізингових компаній від кредитних коштів банків, що характеризується короткостровістю кредитів, високими ставками за кредит, нестабільність економічної ситуації в країні, нерозвиненість інфраструктури, низький попит на товари вітчизняних виробників. Також слід зазначити, що в Україні слабо розвинений сублізинг, що в свою чергу, стримує реалізацію міжнародних лізингових проектів, впровадження яких ефективно вплинуло б на стан лізингового ринку.

Але не зважаючи на це, упродовж останніх років лізинг в Україні показав досить високий потенціал свого розвитку: протягом січня – вересня 2013 року 124 лізингові компанії уклали понад 8,1 тис. договорів на загальну суму 29,8 млрд. грн. Порівнюючи з аналогічним періодом 2012 року, розмір фінансування зріс на 130 % або на 16,8 млрд. грн.. Серед діючих договорів переважають угоди в галузі транспорту, сільського господарства, будівництва та сфері послуг. При чому частка транспорту в портфелі фінансового лізингу за 3 квартал 2013 року збільшилась до 72,1 % [2].



Розглянемо обсяги операцій з лізингу за останні роки (табл.1) [3].
Таблиця 1 – Обсяги операцій з лізингу в Україні 2007-2012 р. [2]


Показники

2007

2008

2009

2010

2011

2012

Вартість укладених угод, млрд. грн.

16,88

9,98

2,47

4,97

11,33

14,71

Кількість укладених угод, шт.

9275

9766

3007

5095

10906

10826


Таким чином, за останній рік вітчизняний лізинговий ринок досяг рекордних обсягів фінансування. Тобто, Україна має значні перспективи для розвитку даного ринку, але щоб досягнути їх, слід розв’язати проблеми, що гальмують цей процес. Для цього необхідним є, по-перше, вдосконалення законодавства в сфері лізингової діяльності, також розробка державних програм підтримання лізингу, створення розвиненішої інфраструктури ринку лізингу, забезпечення рівних можливостей доступу для всіх учасників ринку та відносно стабільна економіко-політична ситуація в країні.


  1. Заходило Н. М. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні [Електронний ресурс] / Н. М. Заходило – Режим доступу: http://libfor.com/index.php?newsid=1993.

  2. Форум «Finance. ua». Портфель лізингових компаній досяг рекордного обсягу [Електронний ресур] – Режим доступу: http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2013/12/28/315632.

  3. Українське об’єднання лізингодавців. Підсумки діяльності лізингодавців за 2012 рік [Електронний ресур] – Режим доступу: http://www.uul.com.ua/files/Q4_2012_ukr.pdf.


ПРОБЛЕМИ ЗAЛУЧЕННЯ IНОЗЕМНИХ IНВЕCТИЦIЙ В ЕКОНОМIКУ КРAЇНИ ТA ЗACОБИ ЇХ ПОДОЛAННЯ
доц. Антонюк Н.А., студент гр. Ф-01 Мaтюшенко Я.П.
Проблемa зaлучення iнвеcтицiй до економiки Укрaїни нa дaний момент вирiшуєтьcя в умовaх cвiтової економiчної кризи, коли попит нa iнвеcтицiї знaчно перевищує їх пропозицiю, a при прaктично повнiй вiдcутноcтi влacних зacобiв дедaлi гоcтрiше поcтaє питaння неcтaчi iнвеcтицiйних реcурciв для розвитку провiдних лaнок економiки. Укрaїнa мaє доcить негaтивний iнвеcтицiйний iмiдж, обумовлений полiтичними фaкторaми, тому непомiтним зaлишaєтьcя те, що держaвa зa оcтaннi роки зробилa вiдчутнi кроки в нaпрямку iнтегрaцiї в cвiтову економiку.

Зaгaлом зовнiшнi iнвеcтицiї є чacтиною iнвеcтицiйної полiтики держaви. Iноземний кaпiтaл cьогоднi оcобливо необхiдний у тих cферaх економiки, aктивiзaцiя яких допоможе вивеcти її з кризового cтaну, зняти cоцiaльне нaпруження у cуcпiльcтвi.

Широке коло питaнь, пов'язaних з доcлiдженнями в гaлузi розвитку iнвеcтицiйної дiяльноcтi, вiдобрaжено в роботaх вiтчизняних учених-економicтiв, зокремa: О. Колоcовa, Р. Попельнюховa, Б. Губcького, Л. Збaрaзької, Г. Козaченкa. Зa кордоном дaними питaннями зaймaвcя A. Мaглaперiдзе, Дж Кейнc тa iншi.

В роботах Б. Губcького тa Л. Збaрaзької виcвiтлено питaння пошуку резервiв зроcтaння економiки шляхом cтворення привaбливого iнвеcтицiйного cередовищa тa aктивiзaцiї iнвеcтицiйних процеciв. A.Мaглaперiдзе розглядає iноземнi iнвеcтицiї як економiчну кaтегорiю розширеного вiдтворення, що є iнcтрументом для визнaчення економiчного роcту. Aле в доcлiдженнях вище перелiчених вчених недоcтaтня увaгa придiленa тaким вaжливим питaнням як cпоcоби зaлучення iноземних iнвеcтицiй тa формувaння iнвеcтицiйної привабливості економiки Укрaїни.

Метою дослідження є визначення проблем активізації процесів зaлучення iноземних iнвеcтицiй в економiку Укрaїни тa cпоcобiв їх оптимaльного вирiшення.

Зa офiцiйними дaними обcяг здійснених в економiку Укрaїни прямих iноземних iнвеcтицiй (aкцiонерного кaпiтaлу) нa 1 квiтня 2013 р. cтaновив 55,71 млрд. дол. CШA, що нa 1,3% бiльше обcягiв iнвеcтицiй нa почaток 2013р., тa в розрaхунку нa душу нacелення cклaдaє 1226,7 дол [1].

З нaведених дaних можнa побaчити, що cпоcтерiгaєтьcя незнaчний прирicт iноземних iнвеcтицiй в економiку крaїни. Aле, не звaжaючи нa цей факт, в Укрaїнi icнує низкa проблем, якi перешкоджaють ефективному зaлученню iнвеcтицiй, a caме: нерозвиненicть ринкової iнфрacтруктури, неcтaбiльнicть полiтичної cитуaцiї, недоcконaлicть подaткової cиcтеми, вiдcутнicть потужної cиcтеми cтрaхувaння iнвеcтицiй, вiдcутнicть вiдповiдного iнвеcтицiйного клiмaту, cлaбкicть cудової cиcтеми, неcтaбiльнicть бaнкiвcької cиcтеми.

Для збiльшення обcягiв i ефективного викориcтaння iнвеcтицiй, необхiдно зacтоcувaти тaкi зaходи.



  1. Розвиток iнвеcтицiйного ринку тa iнвеcтицiйної iнфрacтруктури.

  2. Оптимiзaцiя подaткових cтaвок, зменшення кiлькоcтi подaткiв, необґрунтовaних штрaфiв тa подaткових перевiрок.

  3. Реформувaння cудової cиcтеми.

  4. Cтворення нaдiйної зaконодaвчої cиcтеми cтрaхувaння тa переcтрaхувaння iнвеcтицiйних ризикiв, вiльний вихiд cтрaхової компaнiї нa мiжнaроднi cтрaховi ринки,

  5. Створення cиcтеми, якa буде гaрaнтiєю cтaбiльного i довгоcтрокового фiнaнcувaння iнвеcтицiйних проектiв [2].

Однaк, нa противaгу неcприятливим фaкторaм, Укрaїнa володiє низкою cтрaтегiчних перевaг, якi зa умови проведення ефективної економiчної тa прaвової полiтики можуть зробити її однiєю з нaйбiльш конкурентоcпроможних крaїн регiону. Cеред них: знaчний природно-реcурcний потенцiaл; cтрaтегiчно вигiдне геогрaфiчне розтaшувaння, що обумовлює величезний екcпортний i трaнзитний потенцiaл держaви; нaявнicть готових незaдiяних виробничих потужноcтей.

Отже, вiдкритicть економiки крaїни до iнвеcтицiйних потокiв cтaє домiнуючою тенденцiєю у формувaннi cучacних cвiтогоcподaрcьких зв'язкiв i cприяє приcкоренню iнтегрaцiйних процеciв. Реaлiзaцiя вищенaведених зaходiв cприятиме формувaнню cприятливого iнвеcтицiйного клiмaту, що в cвою чергу приcкорить розвиток iнвеcтицiйного потенцiaлу тa зменшить можливi ризики для iнвеcторiв. Однaк, нaжaль, доcвiд минулих рокiв cвiдчить про cклaднощi, a iнодi нaвiть безрезультaтивнicть зaпровaдження змiн в нaшiй держaвi, що в результaтi зaлишaютьcя лише нa пaперi.




    1. Держaвнa cлужбa cтaтиcтики Укрaїни [Електронний реcурc] – Режим доcтупу : http://www.ukrstat.gov.ua

  1. Мaлий I.Й. Iноземнi iнвеcтицiї: Зaрубiжний доcвiд cтимулювaння. Шляхи зaлучення в економiку Укрaїни. – К.: Вид-во НДФI, 1999. – 45 c.

  2. Вихід іноземного капіталу з банківської системи України [Електронний реcурc] – Режим доcтупу: http://newsradio.com.ua/2014_02_11/Vih-d-nozemnogo-kap-talu-z-bank-vsko-sistemi-Ukra-ni-anal-tika


СУЧАСНІ ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ
доц. Антонюк Н.А., студент гр. Ф-01 Павленко І.В.
В умовах ринкової економіки однією з найактуальніших проблем у сфері господарювання суб’єктів підприємницької діяльності є пошук можливостей, які можуть забезпечити стійкість фінансового стану підприємств. В даний момент рівень фінансового стану більшості українських підприємств перебувають в критичних межах, що не надає їм інвестиційної привабливості та можливості ведення господарської діяльності за рахунок самофінансування. Доказом цього є створення невеликого за обсягом чистого прибутку в результаті своєї діяльності, наявність значної кількості збанкрутілих підприємств та високого ризику банкрутства, слабких інвестиційних позицій, існування тенденцій до збільшення величини збитків та зниження рівня платоспроможності суб’єктів господарювання (табл. 1).
Таблиця 1 – Рентабельність операційної діяльності підприємств по роках (у відсотках) [1,2]





2008

2009

2010

2011

2012

2013

По Україні



















За економічними видами діяльності

3,9

3,3

4,0

5,9

5,0

3,8

За промисловими видами діяльності

4,9

1,8

3,6

4,7

3,4

3,2

В Сумській області



















За економічними видами діяльності

1,6

6,8

4,9

7,3

11,1

-

За промисловими видами діяльності

2,3

6,8

5,1

6,0

8,9

-

Постійна нестабільність в країні суттєво відображається на фінансових показниках діяльності підприємств. Неможливість точного прогнозування збільшує ризики підприємств, що призводить до скорочення отриманого прибутку.

Одним з інструментів подолання визначених проблем виступає фінансовий аналіз, що покликаний контролювати зміни фінансових результатів та показників підприємства та головних конкурентів, оцінити ризики капіталовкладення та вирішити ряд інших суттєвих проблем.

Категорія «фінансовий стан» являється початковою точкою, що визначає сутність аналізу фінансового стану та його функціональну роль у процесі здійснення фінансово-господарської діяльності. Існує безліч визначень поняття «фінансовий стан підприємства». Під фінансовим станом підприємства розуміють спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективного використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Серед основних завдань, що конкретизують оцінку фінансового стану є: забезпечення необхідного рівня рентабельності виробництва, визначення рівня економічної безпеки, виконання зобов'язань перед кредиторами, бюджетом та іншими установами, зниження собівартості продукції.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу загалом і фінансового аналізу зокрема. Їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку. Одні фахівці вважають, що слід використовувати єдиний синтетичний (інтегральний) показник. Інші – вказують на недоліки інтегральних показників, їхню неефективність за практичного використання, і пропонують використовувати систему показників.

Класифікація розрізняє неформалізовані і формалізовані методи аналізу. Неформалізовані (евристичні) методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні. До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладені жорстко формалізовані аналітичні залежності: 1) методи оптимізації показників (потребують використання комп'ютерної технології та програм: методи дослідження операцій; теорія ігор; теорія графів; теорія масового обслуговування), 2) традиційні методи (з їх допомогою здійснюється первісне аналітичне оброблення інформації: групування; порівняння; відносні, середні, модальні та медіанні показники; графічні), 3) метод детермінованого факторного аналізу (використовуються коли існує функціональна залежність між показниками: елімінування; інтегральні; логарифмічні; пропорційного поділу; балансові; індекси; ряди динаміки; простих і складних відсотків; дисконтування), 4) методи ймовірнісного факторного аналізу Використовуються для вивчення зв'язку, коли існує імовірнісна залежність між показниками: дисперсний аналіз; кореляційний аналіз; регресійний аналіз; коваріаційний аналіз; компонентний аналіз; сучасний багатофакторний аналіз)

У зв’язку з нестабільністю національної валюти, в умовах постійної зміни інформації багато фінансово-економічних показників, розрахованих на певний час, повністю втрачають свою цінність для аналізу, тобто в результаті проведення аналізу не можна стверджувати про його достовірність та актуальність.



Малий бізнес в умовах ринкової економіки: сучасний стан та Механізм Їх підтримки
студент гр. Ф-01 Барикіна Н.І.
На сучасному етапі розвитку економіки країни малі підприємства є важливою частиною соціального та економічного рівня розвитку держави. Важлива роль малого підприємництва полягає в тому, що вони мають значний вплив на розвиток національної економіки за рахунок поглиблення спеціалізації, значного використання кооперації виробництв, а також забезпечення мобільності виробництва на ринку.

Однак, на сьогодні, мале підприємництво не досягло того рівня розвитку в країні, що дає можливість ефективно вирішувати економічні і соціальні проблеми економіки. Таким чином, проблема становлення та розвитку малого бізнесу набуває особливої актуальності.

Сучасними вітчизняними науковцями, які займаються питаннями вивчення розвитку та проблем малого підприємництва є: О. Барановський, Л. Буряк, Л. Воротіна, Д. Єхануров, О. Стороженко, З. Варналій, В. Поліков, М. Єрмошенко В. Гейць, С. Мочерний, та інші. Однак соціально-економічний розвиток держави вимагає пошуку нових підходів до підтримки бізнесу.

Малий бізнес є основною рушійною силою для становлення, ефективного розвитку та стабільності ринкових відносин. Стабільність забезпечується за рахунок значної частки населення, що знаходяться в системі цих відносин. За даними деяких вчених, для цього необхідно, щоб 20-30% громадян країни займалися власним бізнесом [1].

В Україні функціонує велика кількість банківських установ. Кредитні кошти є на сьогодні найбільш доступним джерелом. Проте 75 % малих підприємств на перше місце серед інших проблем ставлять дефіцит фінансів. Більшість з них не має власного капіталу, а банківські кредити найчастіше можна отримати лише на 2-3 місяці з високою процентною ставкою.

На початку існування малі підприємства зіштовхуються з браком стартового капіталу. З проблемою незначної кількості оборотних коштів мають справу як підприємства-початківці, так і вже діючі на ринку.

Важливим фактором успішної діяльності малого та середнього підприємства є стан його інфраструктури. Інфраструктура – це своєрідна опорно-рухова система, завдяки якій формується конкретне організаційно-економічне середовище для сприяння підприємницькій діяльності та швидкій адаптації суб’єктів малого підприємництва до ринкових умов. Її функції направлені на уникнення диспропорцій в регіональному розвитку, надання знань щодо ведення бізнесу, отримання малими підприємствами доступу до інноваційних технологій тощо.

Нестабільність законодавчої бази, зокрема постійні зміни податкових норм мають значний вплив на діяльність малих підприємств. В умовах дефіциту фінансових ресурсів та окремого штату та часу для моніторингу нововведень законодавства доцільно звести зміни у законодавчих документах до мінімуму.

Для розвитку малого бізнесу необхідно впровадження професійного навчання за спеціальністю “мале підприємництво”. У цій сфері зайнято більше 2 млн. осіб, але якісна діяльність потребує особливих знань. Тому спектр дисциплін для бажаючих займатися власною справою необхідно направити на вузьку спеціалізацію.

Досить важливим напрямком підтримки діяльності малого бізнесу є забезпечення ринку збуту державними замовленнями. Для малих підприємств складаються менш сприятливі умови для участі у них. Але при розподілі значних державних замовлень на дрібніші та впровадженні координатора, малі підприємства також могли б приймати участь.

Малі підприємства мають величезний вплив на будь-які економічні зміни і соціальні перетворення в країні. Проте проблемою є нестабільність їх розвитку. Це викликано більшою чутливістю, порівняно з великими підприємствами, до змін в економічній сфері та політичній ситуації в країні.

В Україні розробляються та здійснюються програми підтримки розвитку малого бізнесу, проте такі суб’єкти зіштовхуються на сьогодні з все ще недостатньо відповідним їхнім умовам економічним середовищем. Багато чинників гальмують їх розвиток. Тому, необхідно зосередитись на удосконаленні умов для їх створення і процвітання. Основними напрямками державної підтримки повинні бути: нормативно-правова база, інформаційне, фінансово-кредитне забезпечення, підготовка кадрів, забезпечення збуту. Така підтримка направлена на досягнення позитивних структурних змін в економіці держави; залучення до малого підприємництва бажаючих займатися власною справою. Це сприятиме подоланню негативних економічних процесів, забезпеченню і підтримці позитивного розвитку суспільства, створенню нових робочих місць, збільшенню зайнятості населення, зменшенню безробіття, – в цілому підтримці вітчизняних виробників.




    1. Посна О.А. Аналіз змін в спрощеній системі оподаткування малого підприємництва / Посна О.А., Кривчун Л.К. // Проблемы материальной культуры – Экономические науки. – 2012. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/knp/2012_222/knp222_104-106.pdf.


Науковий керівник: асист. Шишова Ю.Г.
Роль фінансових посередників на фондовому ринку
студент гр.Ф-21 Вакарчук В.В.
Фінансові посередники є основними учасниками фінансового ринку, які забезпечують його функціонування та ефективний перерозподіл фінансових ресурсів. Ефективна діяльність фінансових учасників сприяє стабільному та прогнозованому розвитку всіх економічних процесів у суспільстві. Вони не беруть участі у мобілізації і розміщенні фінансових ресурсів, але сприяють цим процесам.

Дослідженнями проблем розвитку діяльності фінансових посередників та їх ролі в стимулюванні світового економічного розвитку займаються як вітчизняні, так і зарубіжні науковці, такі як Р. Лєвін, Т. Бек, І. Бланк, В. Ходаківська, О. Тивончук та ін.

В умовах загострення економічної кризи, збільшення дефіциту фінансових ресурсів виникла необхідність продовження досліджень щодо дискусій теоретичного аспекту діяльності фінансових посередників, а також їх класифікації з урахуванням аналізу професійних учасників фондового ринку до проблем розвитку фінансового посередництва в загалі. Перш за все, це стосується банківських установ, що є основними посередниками на ринку фінансових послуг, а також небанківські фінансово-кредитні установи, страхові компанії та кредитні спілки.

Фондовий ринок – це особлива сфера ринкових відносин, де здійснюється емісія, купівля та продаж цінних паперів для задоволення інвестиційних потреб суб’єктів економічної діяльності.

Для ефективного функціонування фондового ринку необхідні спеціальні учасники, якими являються посередники. Фінансові посередники представляють собою чисельну групу учасників фінансового ринку, яка забезпечує посередницький зв'язок між покупцями та продавцями фінансових інструментів, до яких належать суб’єкти банківської системи, небанківські фінансові та кредитні інститути, контрактні фінансові інститути.

Безпосередні взаємовідносини емітентів та інвесторів можливі тільки при обмежених рамках ринку або при цілеспрямованій емісії цінних паперів під конкретних інвесторів. В умовах нинішнього міжнародного фондового ринку на ньому можуть працювати лише фахівці, які досконало володіють навичками роботи на ринку та добре його знають.

Основними завданнями таких професійних учасників ринку є спрямовування руху капіталу до найбільш ефективних споживачів. Економічне призначення фінансових посередників складається в забезпеченні базовим суб’єктам грошового ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціонування.

Проте, особливості діяльності фінансових посередників на фондовому ринку, формування ознак та параметрів їх ефективного функціонування. залишається недостатньо дослідженими. Основними функціями фінансових посередників є здійснювання діяльності з випуску та обігу цінних папері, в організації торгівлі ними, ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, спільного інвестування, депозитарну діяльність, об’єднуються у саморегулівні організації тощо. Характерними рисами економічного розвитку є розширення сфери послуг фінансових посередників та зростання їх ролі.

Діяльність фінансових посередників формує ринок фінансових послуг, де реалізуються контрактні відносини посередників із клієнтами щодо обслуговування останніх з використанням спектра фінансових інструментів. Як кумулятивна система ринок фінансових послуг об’єднує сегментовані види професійної діяльності з оперуванням фінансовими активами

Найпоширенішою являється класифікація фінансових посередників за характером проведення фінансових операцій (рис. 1).




Рис. 1 – Класифікація фінансових посередників


Отже, система спеціалізованих фінансових посередників надає власникам заощаджень більші вигоди, ніж просто можливість одержувати відсотки на капітал. Їхня діяльність має на меті акумулювати розрізнений капітал домогосподарств та суб’єктів господарювання та перетворити його в потужні інвестиційні ресурси для розвитку економіки країни, а також задовольнити економічні та соціальні потреби споживачів, надаючи їм весь спектр фінансових послуг.
Науковий керівник: асист. Дєдова О.П.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   42   43   44   45   46   47   48   49   ...   53


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал