І. М. Лицур д-р екон наук, старш наук співроб., провідний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу сталого розвитку Державна установа Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Н



Скачати 10.38 Mb.
Сторінка42/53
Дата конвертації25.12.2016
Розмір10.38 Mb.
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   ...   53

ПРОБЛЕМИ ПОШИРЕННЯ ТІНЬВОЇ ЕКОНОМІКИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ТА ШЛЯХИ ЇЇ МІНІМІЗАЦІЇ
студент гр. Ммс-31/1м Кулинич І.А.
Актуальною проблемою нашої держави на сьогодні є розповсюдження тіньової економіки, яка охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства, бо з кожним роком виникають нові шляхи, методи, схеми накопичення тіньового капіталу.

Наявність тіньового сектора стає глобальною проблемою сучасності. В Україні вирішальну роль у його розвитку зіграли повільні темпи і непослідовність економічних перетворень, тому тіньова економіка виступає не стільки причиною, скільки наслідком деформації легальної економіки.

Тіньова економіка як явище значно краще вивчена у країнах з розвинутою ринковою економікою. Проте останнім часом з'являється ряд робіт як зарубіжних, так і вітчизняних науковців, пов'язаних з легалізацією «тіньової» економіки, а саме: А. Базилюка, О. Барановського, В. Білоуса, А. Вакуріна, В. Гвоздицького, Н. Голованова, С. Квасова, А. Крилова, Г. Клейнера, С. Коваленка, В. Мандибури, А. Нестерова, В. Перекислова, М. Потебенько, В. Предборського, Ю. Прилипка, О. Фрадинського та інших.



Поширення тінізації економіки, глибина її вкоріненості в трансформаційних суспільствах зумовлює макроекономічні диспропорції та структурні деформації суспільно-економічного розвитку, що призводить до різкого зниження ефективності державної політики, визнання тіньової економіки однією з загроз національним інтересам країни й національній безпеці в економічній сфері. 

Однією з головних причин, що змушує ховатися підприємства в «тіні», є податковий тягар. Крім того, причинами зростання тіньової економіки є: високе податкове навантаження і часті зміни в податковому законодавстві; державна «зарегульованість» підприємництва; криза платежів та брак коштів у підприємств; неефективна цінова політика; великі розміри економічної злочинності; корупція державних чиновників, пов’язана з високим рівнем адміністративного регулювання, що надає їм свободу у прийнятті рішень на власний розсуд.

Ще один прояв тіньова економіка знаходить у неформальній зайнятості та тінізації заробітних плат, що є ризиком стабілізації державного бюджету та досягнення цілей реформування системи пенсійного страхування.

Існуючий масштаб тінізації ринку праці та наявність налагоджених механізмів легкого виведення в «тінь» заробітних плат негативно позначається на розмірах страхових внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування, а також обсягах надходжень до бюджету податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість. За таких умов, навіть незначні коливання економічної кон’юнктури можуть призводити до збільшення масштабів «виведення» заробітних плат в «тінь», що має дестабілізуючий вплив на систему державних фінансів та солідарну пенсійну систему. Крім того, тінізація заробітних плат загрожує стримуванням нагромадження коштів накопичувальної системи та розвитку її інвестиційного потенціалу.

Розглядаючи всі аспекти тіньової економіки, можна говорити, що її наявність має як позитивні, так і негативні наслідки.

Позитивні наслідки: забезпечення зайнятості населення та додаткових доходів, вплив на коригування недосконалої політики влади, джерело підприємницького досвіду і можливість його реалізації.

Негативні наслідки: втрати бюджету та підвищення тиску на легальну економіку, зниження ефективності макроекономічної політики, погіршення конкурентного середовища для легального бізнесу, створення умов для криміналізації суспільства, корупції та хабарництва, зниження соціальної захищеності працюючих, деформація структури економіки, високий рівень недостовірності інформаційно-статистичних даних.

Незважаючи на позитивні наслідки функціонування тіньового сектору економіки, держава має проводити політику її детінізації. Механізмами детінізації на сучасному етапі можуть бути: реформування національної системи фінансового контролю за здійсненням протизаконної діяльності; створення інституту представників митної та податкової служби в зарубіжних країнах (для обміну інформацією про оподатковування зовнішньоекономічної діяльності українських суб’єктів підприємництва); запровадження моніторингу за внутріфірмовими цінами в межах холдингових компаній.

Разом з цим, до основних методів боротьби з тіньовою економікою можна віднести наступні: прозоре податкове, кримінальне та цивільне право; високий рівень оплати праці державних службовців; висока якість надання державних послуг населенню; ефективний механізм захисту прав і свобод громадян перед посяганнями державних структур; дієвий ринковий механізм та високий рівень конкуренції.

Дотримання таких умов може стати фундаментом для боротьби з тіньовою економікою.
Науковий керівник: аспірант Кубатко В.В.
ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ В СИСТЕМІ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
студенти гр. АМм-31 Кундиус Н.О., Черевко А.А.
На сучасному етапі освіта і наука виступає основою розвитку особистості, суспільства, нації та держави, а також є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Вітчизняна освіта і наука має складну структуру європейського типу, проте темпи і глибина перетворень не повною мірою задовольняють потреби особистості, суспільства та держави. На основі проведеного дослідження слід підкреслити найбільш глобальні, на наш погляд, проблеми у сфері науки і освіти України на сучасному етапі.

1. Недостатній рівень забезпечення та неефективне використання вже існуючих ресурсів, яке полягає у наявності в системі освіти фактів неефективного використання фінансових і матеріальних ресурсів, нецільового використання приміщень навчальних закладів.



2. Поступове уповільнення розвиваючої функції, що є наслідком реалізації Державного стандарту освіти через так звану парадигму компетентності та профільного навчання. Зважаючи на це, народжується ідея професійної профілізації школи, наданні фахової компетентності, де нехтуються завдання забезпечити гармонійний розвиток дитини, необхідний для адаптації умов дорослого життя та збереження моральних, духовних та національних цінностей.

3. Недосконалість Державного стандарту, а саме його орієнтованість не на розвиток особистості дитини, а на механічне засвоєння (запам’ятовування) численної інформації.

4. Відсутність у випускників ВНЗ, технікумів, училищ та коледжів практичних навичок за професійним спрямуванням. Виникнення даної проблеми зумовлено тим, що виробнича практика перетворилася на очевидну формальність, адже персонал підприємства не вважає за потрібне витрачати власний час на навчання практиканта.

5. Недосконала система зовнішнього оцінювання, яка включає психологічну неготовність вступників та суспільства загалом; перехід системи освіти до стохастичного навчання; обмеження можливостей сільських дітей скласти успішно тести і як результат вступити до ВНЗ; зародження корупції у загальноосвітніх школах.

6. Занепад системи національного виховання,який у наслідок відсутності чіткої цілеспрямованості та послідовності пропаганди єдності держави, любові до рідної мови та мистецтва.

7. Відносно невисокі показники науково-дослідницької діяльності у даній сфері, які є результатом низького рівня соціально-правового захисту навчально-виховного процесу, відсутності цілісної системи соціально-економічних стимулів у педагогічних і науково-педагогічних працівників, невисокий рівень заробітної плати.

Без структурних перетворень в сучасній економіці, без збільшення частки високих технологій, без розвитку сучасних інформаційних технологій, науки та освіти перехід до Європейського співтовариства, побудову міцної України не може існувати. Для підвищення ефективності системи управління освіти та науки України пропонуємо ряд заходів, а саме: українська фундаментальна наука має стати невід`ємною частиною світової науки. Держава має дати нагоду вченим проявити себе в міжнародних проектах, до цього ж включити укладання державних угод та участь в міжнародних наукових організаціях; фінансування академій та університетів в галузі науки має стати грантовим, яке буде здійснюватись через Національний науковий фонд, а в подальшому через фонди цільового спрямування; впровадити, так звані, Національні науково-технічні центри, які формально будуть підпорядковуватись одному із органів виконавчої влади та будуть діяти на базі державного замовлення, тобто мати академічну свободу та базове фінансування; державна політика наукової галузі має бути орієнтована на розвиток науково-технічного прогресу, залучити інноваційні об`єкти (технопарки, технополіси, тощо) своєю підтримкою та співпрацею з академічними та університетськими секторами науки. Розвиток інноваційної системи країни буде базуватись на поєднанні власних наукових розробок, власного кадрового потенціалу та вітчизняного бізнесу; законодавча політика має вести систему заохочення інноваційної, наукової та освітньої діяльності через систему звільнення від податків неприбуткових наукових організацій, та вивільнення благодійних внесків на розвиток наукової діяльності; сформувати ефективну систему мотивації як освітян та науковців, так і учнів та студентів.

Розвиток інноваційного, наукового та освітнього потенціалу в сучасних умовах можливий лише при системному підході до управління та спільній участі представників держави, освіти, науки, бізнесу та промисловості.



Науковий керівник: ст. викладач Мартинець В.В.

УПРАВЛІННЯ ДИСТАНЦІЙНОЮ ОСВІТОЮ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
студент гр. АМм-31 Макій Ю.В.
Сучасний стан науково-технічного розвитку впливає та формує потреби людства. Однією з таких потреб є кар’єрне зростання, яке в значній мірі забезпечується якісною освітою. Не завжди людина має можливість навчатися за денною формою і в цьому випадку в нагоді стає дистанційна освіта (ДО).

Ідея освіти на відстані в принципі не є новою. Першим, що застосував дистанційне навчання, став заснований у 1969році Відкритий університет Великобританії.

Розвиток дистанційної освіти в Україні розпочався значно пізніше і здійснювався за умов низького рівня інформатизації українського суспільства, недостатнього рівня технічного забезпечення навчальних закладів та відсутності спеціалізованих методик дистанційного навчання.

Відповідно до чинного законодавства України під «дистанційною освітою» розуміється індивідуалізований процес передання і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчання у спеціалізованому середовищі, яке створене на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

Дослідження та порівняння системи управління ДО у вищому навчальному закладі (ВНЗ) вимагає конкретних навчальних закладів (НЗ), а саме СумДУ та провідний закордонний консорціум Едекс.

По-перше, ми порівняли алгоритми за якими здійснюється навчальний процес, що дало змогу виділити якісні та кількісні відмінності, такі як: реєстрація у віртуальному університеті займає кілька хвилин на відміну від СумДУ, де реєстрація студента проводиться після зарахування в контингент; в Едекс студент самостійно обирає кількість дисциплін, в СумДУ кількість дисциплін окреслено в навчальній програмі та визначається фаховими стандартами; термін навчання в СумДУ обмежений за часом на відміну від Едекс; плата за навчання обов’язкова в СумДУ; отримання диплому в СумДУ гарантовано за умови виконання в повному обсязі навчального плану в установлені терміни, в Едекс студент отримує сертифікат з вивчених курсів за бажанням при наявності високих результатів та оплати за сертифікат, тобто оплата за навчання здійснюється по його завершенню.

По-друге, порівняльний аналіз втілення ознак ДО в СумДУ та Едекс дає підстави стверджувати, що організація дистанційного навчання в Едекс є більш ефективною та привабливою для студентів. Мається на увазі, що вони розвивають нову концепцію: «навчання – це зручно». Для сучасної молоді це один із головних факторів, за яким обирається університет, факультет та спеціальність. Прибираючи зайвий тиск та напруження з організації навчання, але при цьому не втрачаючи контролю за якістю, отримуючи високий результат, який виражається в збільшенні кількості освіченої та перспективної молоді, майбутніх спеціалістів. Також слід відмітити, що всі навчальні матеріали Едекс в англомовній версії на відміну від СумДУ. Це значна перевага, яка дає можливість Едекс надавати освітні послуги у всьому світі на відміну від СумДУ. В СумДУ така робота лише започаткована, англомовні версії електронних курсів розроблені тільки для обмеженої кількості навчальних дисциплін. Що стосується такої ознаки як гнучкість, то в Україні мають меншу автономію ВНЗ порівняно з їх закордонними колегами.

Концепція розвитку СумДУ передбачає подальше впровадження новітніх освітніх технологій та перехід від існуючої моделі до моделі «віртуальний університет» з використанням технологічної моделі мобільного персонального портативного комп’ютера. Хоча найближчим часом (2-3 роки) реалізація такої моделі практично неможлива в наслідок недостатнього фінансування державою та низького рівня добробуту населення.

На наш погляд, доцільно було б внести деякі структурні зміни в організацію ДО СумДУ: залучивши провідних фахівців-філологів (спеціальність «Переклад») та студентів-перекладачів створити спеціалізоване бюро перекладів на базі вже існуючого Перекладацького навчально-методичного центру з функціональним підпорядкуванням його ЦЗДВН, де сформувати групи по науковим напрямам для перекладу навчальних матеріалів; для підвищення якості відеоматеріалів залучити до роботи над створенням відповідної бази спеціалістів кафедри журналістики та використовувати для її створення існуючу на кафедрі телестудію, при цьому в курсі «Тележурналістика» та дисциплінах спеціальності «Реклама та зв’язки з громадськістю» передбачити можливість залучення студентів до створення відеороликів.

Проведення такого комплексу заходів дозволить завчасно підготуватися СумДУ до переходу на нову модель дистанційної освіти з мінімально можливими фінансовими ресурсами.


Науковий керівник: доц. Валенкевич Л.П.
ANALYSIS OF MARKET SERVICES OF OUT-OF-SCHOOL EDUCATION
Student group M-03 Nechyporenko V.N.
The basis of human development is education, received skills and knowledge. In the conditions of market economy and fierce competition, it is important not only to provide a high level of knowledge, but to prepare students for life to form a market mentality.

The main indicator of the competitiveness of a certain center of extracurricular education include: quality of services, reputation in society, fame institutions and human resources, the interest of potential employers of graduates of this institution and others.

An important source of competitiveness for the industry is to improve the organization of economic activity of educational institutions. In the system of school education is carried out mainly at the expense of paid services on the basis of non-profit activities of extracurricular institutions. And fee for maintenance of children in preschool institutions is subtracted from the total family income and is not subject to taxation. Budget appropriations are allocated in the form of targeted subsidies to individual families to pay for staying of children in institutions.

We have analyzed the competitiveness of the centers of extracurricular education in Sumy region:



  • Sumy regional center of out-of-school education and work with talented youth

  • City center of military-patriotic education;

  • Sumy city center of scientific-technical creativity of youth;

  • Communal establishment Sumy Palace of Children and Youth.

Out-of-school establishments work in the following areas: ecological-naturalistic, tourist, sporting, aesthetic, patriotic, social rehabilitation, humanitarian, wellness.

Competitive analysis institutions in education is reduced to two main areas: the analysis of the external environment and internal environment analysis. Main directions of the analysis are shown in Fig. 1.


Analysis of competitiveness in education institutions

Analysis of the external environment

Analysis of the internal environment

- tducational services

- consumers

- distributors

- competition

- state regulation

- staffing

- material situation

- methodical support

- financial support

- effectiveness of management
Fig. 1 – Analysis of competitiveness in education institutions
Comparative characteristics of competitiveness centers of extracurricular education are presented in table. 1.
Table 1 – Comparative characteristics of the centers of extracurricular education, Sumy

Indicators

Sumy regional center of out-of-school education and work with talented youth

Communal establishment Sumy Palace of Children and Youth

Sumy city center of scientific-technical creativity of youth

City center of military-patriotic education

Amounts of group

329

180

167

19

Amounts of pupils

5500

4500

2786

373

The total number of employees

214

200

373

54

Employees with pedagogical education

174

170

112

39

Financing and material base

State budget

Funds of family budget

Funds of family budget

Funds of family budget

In the course of the study, we made the following conclusions.

The main factors that contribute to the development of the centers of extracurricular education are the focus on the account of the desire of parents and children in the provision of quality services. It is revealed that children want to engage in a favorite pastime, to satisfy the need of communication, to gain new knowledge and other. Parents are mainly directed on development of creative abilities of the child, the importance and the connection with the future profession and employment of a child in his spare time.

However, the Ukrainian market of educational services has all prerequisites for development, but the prerequisite is the reforms in education funding.

The main directions in solution of this problem can be: reforms in education funding; adjustment to the European standards of education; improvement of the legislative base.
Scientific supervisor: Baistriuchenko N.O.


АДАПТАЦІЯ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОБЛАСТІ ДО ПОТРЕБ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ ТА УКРАЇНИ
студент гр. М-31 Самофалова О.А.
В умовах ринкової економіки науково-технічний потенціал визначається сукупністю матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, які спрямовуються у сферу науково-технічної діяльності і здатні забезпечити ефективне використання суспільної праці. Постійне вдосконалення засобів і предметів праці, технології виробництва і його організації є головною рушійною силою розвитку продуктивних сил і економічного зростання регіонів і країни в цілому. Забезпечення адаптації досягнень науково-технічного прогресу до місцевих умов є однією із основних функцій регіональної економіки.

Основною проблемою даного дослідження є підвищення ефективності процесу адаптації науково-технічного потенціалу області до потреб економіки регіону і України. Мета нашого дослідження полягає в обґрунтовуванні необхідності процесу адаптації науково-технічного потенціалу, для досягнення якої використовували такі методи дослідження як: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел.

Під час проведення дослідження з даної тематики було виявлено, що адаптація науково-технічного потенціалу до потреб економіки надзвичайно складний процес, що потребує належної організації. Так, наприклад, у м. Суми функціонують 170 банківських установ, з них найбільших за сумою прибутку – 78. Саме вони сприяють нарощуванню технологічного потенціалу за рахунок створення нових продуктів (послуг) і залучення інноваційних розробок. Інші ж 92 структури не несуть значного впливу на розвиток економіки області та їх діяльність майже не впливає на розвиток науково-технічного потенціалу. У даному випадку процес адаптації науково-технічного потенціалу проявляється в наступному: потрібно спочатку провести дослідження діяльності всіх банківських організацій і потреб економіки області (забезпечення вигідних умов кредитування для промислових підприємств); виявити серед них не рентабельні або ті, що не задовольняють задану потребу; та зменшити їх кількість шляхом реконструкції чи об’єднань, а спеціалістів залучити до більш прибуткових структур, які матимуть змогу повністю реалізувати там свої знання й уміння для створення інноваційних продуктів та нарощування технологічного потенціалу для ефективного задоволення зазначеної потреби.

Можливими варіантами вирішення даної проблеми можуть бути: розширення повноважень та економічних можливостей органів місцевого самоврядування у створенні регіональних інноваційних форм територіальної організації продуктивних сил, дасть змогу активно впливати через економічні важелі на інноваційну спроможність регіонів, з метою поступового виходу до інноваційного вектору розвитку; розробка нормативно-правових документів, які регламентують регіональні відносини між суб’єктами науково-технічної й інноваційної діяльності на території області і забезпечують сприятливе правове середовище для її розвитку; створення організаційних форм інтеграції науки і промисловості регіону; формування і розвиток інфраструктури підтримки інноваційної діяльності та підприємництва в регіонах; розробка засобів і організаційних форм підтримки талановитої студентської і наукової молоді в регіоні; розширення інформаційного середовища для науки та інноваційної діяльності у містах та регіонах; активізація міжрегіонального та міжнародного співробітництва у сфері сучасної науки і техніки; підвищення престижність науковців шляхом створення матеріальних і соціальних стимулів та гарантій; підвищення до достатнього рівня фінансування державні наукові і навчальні заклади для чого збільшити у 8-10 разів об’єм фінансування на науку у державному бюджеті; поліпшення матеріально-технічної бази навчальних і науково- дослідницьких установ; створення відповідних стимулів із боку державних і регіональних органів влади, а також підвищення зацікавленості організацій та установ, що являються потенційними споживачами інноваційного продукту.

Отже, можемо зробити висновок, що адаптація являє собою процес пристосування науково-технічного потенціалу до потреб економіки, що включає в себе систему організаційно-економічних та соціальних регуляторів і має на меті забезпечення стійкості функціонування регіону чи країни у довгостроковій перспективі. Також, можемо зауважити, що успішність та ефективність процесу адаптації базується на ґрунтовному дослідженні як зовнішнього, так і внутрішнього середовища, а отже, потребує належного інформаційного забезпечення.
Науковий керівник: асист. Опанасюк Ю.А.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   ...   53


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал