І. М. Лицур д-р екон наук, старш наук співроб., провідний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу сталого розвитку Державна установа Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Н



Скачати 10.38 Mb.
Сторінка25/53
Дата конвертації25.12.2016
Розмір10.38 Mb.
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   53

Маркетингові дослідження рекламних засобів дрібних ринкових торговців



проф. Тєлєтов О.С., студент гр. МКмс-31м Гайтина Н.М.
Ринок (базар), як форма збуту, завжди був популярним серед населення і незважаючи на сильну конкуренцію з боку великих мережевих магазинів, все ще значною мірою користується популярністю серед споживачів. Причиною такої прихильності до ринків вважають їх простоту, тому питання використання рекламних засобів на ринку до теперішнього часу практично не досліджувалося. Не зважаючи на стереотипи, ринок притягує до себе споживачів, кількість спонтанних покупок яких не менша за супермаркети, де діють правила мерчандайзингу і використання реклами на місці продажу. Тому, актуальність даного дослідження полягає у визначенні які рекламні засоби все ж таки використовуються ринковими торговцями.

Місцевий ринок (або базар) – це загальновживана назва торгового місця, де присутні велика кількість продавців і покупців, зазвичай під відкритим небом, є суб’єктом господарювання, що створюється за рішенням органу місцевої влади. Торгівля на базарі зазвичай представлена дрібними торговцями, до яких можна віднести фізичні та юридичні особи різних форм власності. Цільовою аудиторією ринку є жителі даного населеного пункту (чи району міста) та приїжджі особи усіх вікових категорій з низьким, середнім та вище середнього рівнем доходу. Особливостями ринку можна вважати: торгування «під відкритим небом»; простота спілкування між покупцем і продавцем, що часто веде до встановлення дружніх відносин; атмосфера спілкування та «останніх новин»; порівняно невисокі цінові націнки; вузький асортимент товарів, основна категорія товарів – це продукти харчування, в основному овочі, фрукти, м’ясна та м’ясо-молочна продукція, яйця, екзотичні плоди та ягоди, сухофрукти, домашні тварини та риба, продукти тривалого зберігання (консерви, сіль, цукор, крупи, борошно) тощо; звичайне обслуговування через прилавок; ціни варіюються, переважно середні та нижчі рівні цін; мінімалізм оформлення точки продажу; розташовується поблизу потужних потоків покупців, залежно від розмірів ринку: невеликі та середні – у спальних районах, великі – у центральному або промисловому районі. Виділимо головні причини купівлі товару саме на ринку: зручне місце розташування ринку; нижчий рівень цін на продукти порівняно з магазинами; більший асортимент певних груп товарів (наприклад, овочів, фруктів, сухофруктів), порівняно з магазинами: стереотип «свіжості продуктів»; можливість поторгуватися з продавцями; довіра існуючим продавцям на ринку (особливо якщо вони реалізують власну домашню продукцію).

Досліджуючи рекламні засоби ринкових торговців можна виділити ряд головних із них, які використовуються для залучення споживачів. Оскільки в даному випадку дрібні ринкові торговці в основному виступають посередниками між виробниками та споживачами товарів, вони можуть використовувати як рекламні матеріали товаровиробників, товар яких продають, так і власні рекламні матеріали. Тому варто розмежовувати рекламні засоби товаровиробників, які покликані стимулювати до продажу конкретного товару чи торгової марки, від рекламних засобів самих торговців, що покликані стимулювати споживачів до покупки в конкретній торговій точці, рис.1.



Рекламні засоби

Від продавців

Від виробників

Реклама на упаковці

Торговельне обладнання

Друковані матеріали

Зовнішнє оформлення точки

Аудіо реклама

Покажчики відділів

Цінники


Демонстраційні та торгові вітрини

Отже, можна зробити висновок, що реклама використовується в усіх формах розподілу і місцевий ринок не є виключенням. Така реклама є простою, однак вона привертає увагу покупців до конкретних торговців, чим як виконує свою основну функцію на ринку, так і дозволяє підвищувати їх продажі.


МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ КОМУНАЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ В М.СУМИ
проф. Тєлєтов О.С., студент гр. МК-01 Каптілова В.І.
Маркетинг відіграє велике значення в транспортній системі, бо визначає не стільки сферу застосування, скільки специфічні особливості, вирішення її проблем [1].

В місті Суми комунальний транспорт забезпечує КП «Сумиелектротранс», який має у своєму розпорядженні 69 тролейбусів (лише 45 працюючих) та 20 автобусів ( лише 15 працюють). На сьогодні стан тролейбусів є незадовільний. Основними проблемами КП "Сумиелектротранс" є недостатнє оновлення тролейбусного парку та недоотримання коштів на його утримання (близько 4 млн. грн.) [2]. Держава бере на себе виплати субвенції в розмірі близько 14 млн. грн. на рік, але з 14 млн грн. виплачує лише 10 млн. грн., що показує про недоотримання 45 % коштів підприємству. У зв'язку з таким недоотриманням коштів, існують проблеми з виплатою заробітної плати працівникам підприємства. Недостатньою є кількість автобусів, лише 9, у віддалені райони, як Баси, Баранівка, що викликає постійне незадоволення у жителів міста. Великий інтервал між тролейбусами із-за нераціональної схеми маршрутів, в свою чергу значно зменшує середньоденний потік пасажирів.



Комунальний транспорт є дуже важливим в місті Суми, так як перевозить пільгове населення в необмеженій кількості, чого не можуть зробити маршрутні таксі. Підприємство «Сумиелектротранс» перевозить 18 млн. пільгового населення за рік [3]. Крім того, тролейбуси є не тільки пільговим транспортом, а й екологічно чистим, що зберігає стан навколишнього середовища. Для вирішення проблем комунального транспорту потрібно проводити маркетингові дослідження, що дадуть змогу правильно визначити необхідну кількість транспорту на маршрутах, розрахувати правильний графік роботи та ін. Результати досліджень потрібно показувати місцевій владі, закликати її звернути увагу на сьогоднішні проблеми комунального транспорту і вирішити їх. Також, за допомогою маркетингу потрібно сформувати суспільну думку про те, що комунальний транспорт необхідний у нашому місті і його належить підтримувати. Завдяки використання місцевою владою маркетингової концепції можна вирішувати проблеми комунального пасажирського транспорту.


  1. Лаврова Ю.В. Економіка підприємства та маркетинг: Конспект лекцій / Лаврова Ю.В. – Харків, 2012.

  2. Тєлєтов О.С. Маркетингові дослідження: Навч. посібник / Лаврова Ю.В. – К.: Знання України, 2010

  3. Онлайн-інтервю з директором КП "Сумиелектротранс" Романом Чесноковим на сайті газети "Ваш шанс": [Елетронний ресурс] – Режим доступу: http://www.shans.com.ua/interview


МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕКЛАМНИХ ЗАСОБІВ НАЦІОНАЛЬНИХ ТОРГОВИХ МЕРЕЖ
проф. Тєлєтов О.С., студент гр. МКмс-31/1м Кириченко Т.В.
Національні торгові мережі магазинів – це два або більше торговельних закладів, що знаходяться у спільному володінні та контролі, продають товари аналогічного асортименту, мають загальну службу закупівель і збуту, ідентичне оформлення тощо. Їх відмінними особливостями є: самообслуговування; великий асортимент товарів; встановлення цін залежно від конкретної мережі (наприклад, АТБ – низькі ціни, Еко-маркет – середні ціни; Сільпо – помірні); функціональний та приємний інтер'єр; торговельні площі від 300 до 2500 кв.м; розташовується в промислових і житлових районах. Рекламна діяльність національних торгових мереж торкається як практично всіх видів традиційної реклами, так і зовнішнього оформлення фасаду і внутрішнього дизайну інтер’єру.

Зовнішня реклама. З метою охоплення широкої аудиторії споживачів у різних куточках міста доцільним є встановлення та розміщення масштабних рекламних засобів, які зможуть привернути до себе увагу як зблизька (проходячих поруч), так і здалеку (їдучих у транспорті). Створюючи носії зовнішньої реклами, слід пам’ятати про «Правило 3-х секунд». Це правило свідчить про те, що носії зовнішньої реклами призначені для пішоходів, водіїв і пасажирів. Ці люди знаходяться на шляху до певного місця призначення і, переважно, зайняті своїми думками. Отже, час, який вони приділяють носіям зовнішньої реклами, в середньому складає 3 секунди. І саме при швидкоплинному погляді на носії зовнішньої реклами у людей повинні виникнути асоціації з певною маркою, відкластися в пам’яті образи того чи іншого товару. Перевага зовнішньої реклами полягає в її яскравому вигляді та різноманітних формах виконання. Емоційне враження людей від зовнішньої реклами залежить від якості її виготовлення, дизайну тощо, що безпосередньо впливає на ставлення до мережі взагалі. Зовнішня реклама національних торгових мереж може бути представлена такими конструкціями, як: банери; білборди; сітілайти; призматрони; постери на фасадах, маркізи та ін.

Внутрішня реклама в продуктових мережах є найбільш ефективною, тому що максимально пристосована для просування товарів повсякденного попиту (грунтується на правилах мерчандайзингу). Вона здатна підштовхнути відвідувача до імпульсивних, незапланованих покупок. З метою інформування споживачів стосовно акцій, які проходять в магазині та місцях розташування товарів, в маркетах використовують різні види рекламоносіїв, а саме: воблери, шелфтокери, джумбі, мобайли, дверні наклейки, бренд-скотчі, indoor-відео, рекламу на підлозі й на роздільниках покупок, чекові та касові стрічки, візки покупців, камери зберігання та ін. Перелічені рекламні засоби дозволяють не просто привернути увагу чи нагадати про певний товар, а й покликані створювати загальну атмосферу у торговій залі. Узагальнену класифікацію рекламних засобів, які використовуються в національних торгових мережах показано на рис. 1.

Рис. 1 – Класифікація рекламних засобів, які застосовуються в торгових мережах

Таким чином, сьогодні існує значна кількість різноманітних рекламних засобів, які комплексно використовуються у національних торговельних мережах з метою залучення якомога більшої кількості споживачів та підвищення рівня товарообігу (ступінь різноманітності використовуваних засобів залежить від масштабів точки продажу та представленого в ній асортименту товарів). Зокрема, на практиці підтверджено, що завдяки вдалим рекламі (наприклад, газета «Економка» з акційними пропозиціями на продукти харчування в мережі «Еко-маркет») та мерчандайзингу (наприклад, розміщення товарів у прикасовій зоні, а саме: жувальних гумок, шоколадних снеків) споживач купує набагато більше, ніж передбачав (практикою підтверджується додатковий загальновідомий відсоток такого придбання, що в середньому становить близько 50%).


ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ЕМПІРИЧНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
студент гр. УДм-31 Шатова В.М.
У наш час будь-яка сфера життя потребує впровадження інновацій. Є багато методів і методик їх винаходу. Наукові дослідження не є виключенням і допомагають за допомогою емпіричних методів отримувати різного роду інновації. Дані методи можуть бути застосовувані на практиці. Починаючи від сфери освіти, закінчуючи продажем товарів.

Для того, щоб зрозуміти походження інновацій. Необхідно зрозуміти, що таке взагалі емпіричні методи наукового дослідження і що вони собою являють. Над даним питанням працювало багато вчених і дослідників Кочергін А.Н., Лебединський В.В., Волков Ю.І., Годфруа Ж., Гудвін Дж., Гуревич К.М., Загвязинсбкий В. І., Захаров О.О., Захарова Т.І., Куликен Х., Кэмпбел Д., Леві В.М., Міщенко О. М., Райзберг Б.О., Сидоренко Є.В., Солсо Р.Л., Джонсон Х.Х., Біл М.К., Шкляр М.Ф. Але не вирішеним залишаються питання походження інновації, за допомогою якого метода, який вид інновації утворюється.

Мета дослідження – виявити співвідношення емпіричних методів та інновацій, зрозуміти. Який метод допомагає отримати певний вид інновації.

Існують такі методи наукових емпіричних досліджень:

Спостереження – цілеспрямоване пасивне вивчення предметів, що спирається в основному на дані органів почуттів.

Експеримент – активне і цілеспрямоване втручання у перебіг досліджуваного процесу, відповідну зміну досліджуваного об'єкта або його відтворення в спеціально створених і контрольованих умовах, що визначаються цілями експерименту. В його ході досліджуваний об'єкт ізолюється від впливу побічних факторів, затемнюють його сутність обставин і він представляється в «чистому вигляді».

Порівняння – пізнавальна операція, що виявляє подібність або відмінність об'єктів, тобто їх тотожність і відмінності. Його суть – виявлення загального та особливого в пізнанні різних ступенів (періодів, фаз) розвитку одного і того ж явища або різних співіснуючих явищ.

Опис – пізнавальна операція, яка полягає у фіксуванні результатів досвіду (спостереження або експерименту) за допомогою певних систем позначення, прийнятих в науці.

Вимірювання – сукупність дій, виконуваних за допомогою певних засобів з метою знаходження числового значення вимірюваної величини в прийнятих одиницях виміру.

При використанні даних методів можуть виникнути наступні види інновацій:



  1. при використанні експерименту – технологічні, продуктові, маркетингові, торговельні (за сферою діяльності підприємства); реактивні (за причинами виникнення); поліпшуючі, псевдо інновації (за рівнем впливу на економіку);інновації у виробничих процесах, які можуть бути використанні у всіх існуючих галузях, інновації у виробничих процесах, які можуть бути використанні у традиційних галузях (за рівнем мультиплікативності); нові для підприємства, галузі, в країні, для підприємства (за масштабом новизни); часткові інновації, які передбачають зміни у конструкційних характеристиках виробу, часткові інновації, які передбачають проведення модернізації без змін основних конструкцій і не змінюють споживчу вартість виробу, часткові інновації, які передбачають зміни у споживчих властивостях виробу (за особливостями свого здійснення);

  2. при використанні спостереження – технологічні, продуктові, маркетингові, торговельні (за сферою діяльності підприємства); реактивні (за причинами виникнення); інновації у виробничих процесах, які можуть бути використані у всіх існуючих галузях, інновації у виробничих процесах, які можуть бути використані у традиційних галузях (за рівнем мультиплікативності); нові для підприємства, галузі, в країні, для підприємства (за масштабом новизни);

  3. при використанні порівняння – продуктові, маркетингові, управлінські (за сферою діяльності підприємства); інновації нульового порядку; відносна та суб’єктивна новизна (за рівнем сприйняття); поліпшуючі, псевдоінновації (за рівнем впливу на економіку); розшируючи (за рівнем впливу на процес виробництва); дифузійні, успішні та неуспішні (за особливостями свого здійснення); заміщуючі, поворотні (за спадкоємністю);

  4. при використанні опису – технологічні, продуктові, маркетингові, торговельні (за сферою діяльності підприємства); реактивні (за причинами виникнення); інновації у виробничих процесах, які можуть бути використані у всіх існуючих галузях, інновації у виробничих процесах, які можуть бути використані у традиційних галузях (за рівнем мультиплікативності); нові для підприємства, галузі, в країні, для підприємства (за масштабом новизни); часткові інновації, які передбачають зміни у конструкційних характеристиках виробу, часткові інновації, які передбачають проведення модернізації без змін основних конструкцій і не змінюють споживчу вартість виробу, часткові інновації, які передбачають зміни у споживчих властивостях виробу (за особливостями свого здійснення);

  5. при використанні вимірювання – часткові інновації, які передбачають зміни у конструкційних характеристиках виробу (за особливостями свого здійснення); завершені, незавершені, успішні та неуспішні (за особливостями свого здійснення).


Науковий керівник: доц. Мельник Ю.М.


РОЗДІЛ 17


ЕКОЛОГІЧНИЙ МАРКЕТИНГ

ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ МАРКЕТИНГ

ENVIRONMENTAL MARKETING


СОЦІАЛЬНИЙ МАРКЕТИНГ ЯК ЗАСІБ ПОЛІПШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ М.СУМИ
доц. Біловодська О.А., студент гр. МК-01 Кулініч К.М.
На сьогодні соціальний маркетинг набув широкого розповсюдження, оскільки питання розвитку цивілізованої ринкової економіки стоїть не лише перед державою, але й перед усім світом, як і питання поліпшення екологічного стану. Соціальний маркетинг – це напрямок, що використовує інструменти маркетингу для поліпшення життя як окремих людей, так і всього суспільства в цілому. Це розуміння людей і таке з ними спілкування, що приводить до засвоєння ними нових поглядів [1].

Соціальна концепція маркетингу – новітнє досягнення філософії бізнесу, згідно з якою підприємство має "визначати" потреби, бажання й інтереси свого цільового ринку і задовольняти їх ефективніше за конкурентів, підтримуючи або підвищуючи рівень добробуту індивідів і суспільства загалом. Головне завдання організації полягає в адаптації до цільових ринків, щоб забезпечувати не тільки задоволення бажань і потреб, а й індивідуальний і колективний добробут.

Місто Суми потребує впровадження концепцій соціального маркетингу, тому що це вплине не лише на здоров’я місцевих мешканців, але й на імідж міста. Воно потребує збільшення організацій, що будуть надавати послуги з озеленення міста або вдосконалення вже існуючих. Потреба суспільства в оздоровленні і в естетичному задоволенні існувала, існує і буде існувати. Але шляхів її задоволення майже немає або, якщо вони існують, то їх вартість буде дуже високою. Тому самий кращий спосіб вирішення даної ситуації – це вдосконалення державних організацій з надання послуг з озеленення міста, де мешканці можуть у подальшому користуватись послугами і задовольняти власні потреби. Як відомо, соціальний маркетинг спонукає розробляти програми в інтересах громади, де можна поєднувати дослідження, рекламу, просування, і є також веденням бізнесу, але враховуючи при цьому думку суспільства, створюючи певні для нього блага. Такі програми можуть розробляти місцеві органи влади, де питання розвитку міста в екологічному напрямку мають буди пріоритетними для влади. Комунальні підприємства, що надають послуги з озеленення міста повинні розширювати свої можливості і надавати послуги з благоустрою місцевим мешканцям, озеленяючи тим самим території, поліпшуючи екологічність міста і збільшуючи державний бюджет.



Для того, щоб програма соціального маркетингу була здійснена необхідно врахувати його складові. По-перше, переконання, тобто доведення основної ідеї і мети до суспільства і отримання натомість зворотної реакції. Мешканці міста повинні бути соціально свідомими і розуміти, що поліпшення екологічного стану міста повинно, в першу чергу, кожному з нас. У результаті, з’являється попит на послуги з озеленення. По-друге, необхідна соціальна практика, тобто перевірка у реальних умовах ідеї, що перетворилась у продукт або послугу. Мало просто ідеї створення проекту з тотального озеленення міста, необхідно, щоб це перетворилось у послугу. І по-третє, соціальний продукт, тобто безпосередньо сама послуга, що має певні характеристики, особливості і створені на благо суспільства в цілому або окремої верстви населення.

Зараз вже можна говорити про те, що відбувається «фізіологічне» насичення суспільства послугами, а ось «духовне» насичення відійшло на другий план [2]. Не можна не звернути увагу на той факт, що духовна складова може бути досить сильним мотивуючим фактором при здійсненні тієї чи іншої дії. Абсолютно всі компанії говорять про те, що у них є своя емоційна духовна складова, своя ідеологія. У більшості своїй ця ідеологія будується на принципах споживання, володіння брендом, але абсолютно не зачіпає питання пов’язані з духовним наповненням особистості людини або суспільства в цілому. Питання, пов’язані з наповненням «духовним» контекстом суспільства, може на себе взяти соціальний маркетинг. Це ще раз доводить, що споживачі послуг повинні бути соціально свідомими. Соціальний маркетинг використовуються, щоб домогтися добровільності зміни, виникнення власного бажання вести себе інакше, змінити відношення до екології. Це відсутність усілякого тиску або примусу.

Отже, метою соціального маркетингу є поліпшення добробуту людини і суспільства, а не отримання вигоди організацією , що його застосовує. Вдосконалення організацій, що надають послуги з благоустрою міста, допоможуть вирішити питання екологічності в нашому регіоні і тим самим будуть збільшувати попит у населення з задоволення послуг естетичного характеру.


        1. Котлер Ф. Корпоративна соціальна відповідальність / Ф. Котлер, Н. Лі. – К. : Стандарт, 2005. 302 с. 

  1. Балацький О.Ф. Прогнозування динаміки соціально-економічного розвитку території / О.Ф. Балацький, О.М. Теліженко, С.М. Ілляшенко // Інвестиційне забезпечення соціально-економічного розвитку міста: монографія / за заг. ред. А.О. Єпіфанова, Т.А. Васильєвої. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2009. –С. 45-64.


ВПЛИВ РИЗИКІВ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ ТА ШЛЯХИ ЇХ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ
асист. Голишева Є.О., cтудент гр. МК-11 Чикалова А.С.
«Зелений» туризм – це подорожі в сільську місцевість з метою відпочинку у середовищі, наближеному до природи. Цей вид туризму все більше поширюється в розвинених країнах. Питання організації підприємств «зеленого» туризму в Україні вперше почали підіймати у 1996 році, проте, незважаючи на той факт, що за 18 років на території нашої країни з’явилося понад 1000 «зелених» садиб, розвиток та популярність цього виду рекреації ще не на бажаному рівні.

«Зелений туризм» є легітимним видом діяльності. Його визнано окремим видом туризму, розвиток якого є пріоритетним напрямом державної політики у статтях 4 та 6 Закону України «Про туризм», № 324 від 15.09.1995 р. Право особистих селянських господарств займатися сільським зеленим туризмом визначено і в статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство», № 742 від 15.05.2003 р. Указ №1356, 20.12.2000 р. «Про Основні засади розвитку соціальної сфери села». Однак, слід зазначити, що туристичне підприємство, як і будь-яке інше, піддається економічним ризикам, пов’язаним з його виробничою, посередницькою та іншою діяльністю.

У вітчизняній та зарубіжній літературі існують різні думки із приводу сутності ризику. Багатьом аспектам цього питання приділили увагу такі вчені: А. Владимирова, А.М. Германчук, Л.В. Балабанова, А. Зозулюк, С.М. Ілляшенко, Л.А. Кукурудза, Л.О. игоненко, Н.Н. Ушакова та інші. Певні апекти «зеленого» туризму висвітлені у працях відомих учених у галузях різних наук, в т.ч. і туризмознавства, зокрема: Ю. Алексєєва, В. Євдокименко, М. Лендєла, В. Мікловди та інших дослідників.

Ризик у туристичній діяльності – це ймовірність того, що будь-яке туристичне підприємство не може уникнути певних витрат або збитків, якщо при прийнятті управлінських рішень були допущені помилки чи прорахунки.

Ризики сфери «зеленого» туризму можна розділити на дві категорії:


  1. ризикує турист, який купує туристичний продукт (незнання іноземної мови, незнайоме місце перебування, втрата багажу, медичне захворювання, пограбування, непередбачувані події під час екскурсій тощо)

  2. ризикує саме туристичне підприємство, яке також зобов’язане надати послуги харчування, проживання й відпочинку, що пов'язано з фінансовими втратами в зв’язку з виникненням ризикових обставин [1].

Ризики у туризмі поділяють на: 1) виробничі (ризики повного припинення діяльності з якогось напрямку через неможливості поїздок туристів унаслідок форс-мажорних обставин, напр., військові дії, стихійні лиха, епідемії тощо); 2) фінансові (ризики відмови клієнта від туристичної поїздки; ціновий ризик; ризик банкрутства; валютні ризики, пов'язані зі зміною курсу однієї іноземної валюти по відношенню до іншої тощо); 3) інвестиційні (ризики відмови від укладених угод про надання позик, інвестицій або кредитів); 4) страхові (певні події, на випадок яких проводиться страхування, такі як, стихійні лиха, автомобільні катастрофи, ризик невиконання зобов'язань партнерами і т.д.) [4].

Оскільки туризм є специфічною галуззю економіки, то й ризики є відповідними: ризик знищення архітектурної та культурної спадщини внаслідок масової рекреації та туризму; ризик порушення традиційних способів господарювання та економічна експлуатація місцевого населення; ризик психологічного дискомфорту і негативного емоційного напруження; ризик погіршення якості навколишнього середовища; збільшення транспортних потоків та натовпів, рівня шуму тощо). З метою зменшення чи нейтралізації ризиків у туристичній сфері, перш за все, потрібно чітко визначити своє місце на ринку туристичних послуг.

Важливим фактором є належний стан загальної (пошта, банк, телефонні мережі, пункти торгівлі, система водопостачання, очисні споруди і каналізації, дороги тощо) та туристичної інфраструктури (облаштування місць та засобів відпочинку на період міжсезоння та поганої погоди). Значна роль відводиться й рівню підготовки кадрів у туризмі (екскурсоводів, адміністраторів тощо). Позитивним моментом стане і ухвалення Закону про «зелений» туризм, адже особливістю «зеленого» туризму є те, що наданням туристичних послуг займаються не професіонали, а господарі селянських особистих, підсобних та фермерських господарств, які спираються на наявні місцеві ресурси.

Щоб послабити негативний вплив ризику, треба створювати фінансовий резерв, який визначається як середня величина втрат. Ці кошти виключені з обороту, отже, не приносять прибутку.




  1. Білецька І.М. Організація підприємницької діяльності у туризмі: навчальний посібник / І.М. Білецька, І.Ф. Карташевська, О.В.Плугарь; за заг.ред. С.Ю.Цьохли; Таврійський нац.ун-т ім. В.І. Вернадського. – Сімферополь : ДІАЙПІ, 2011. – 244 с.

  2. Закон України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 № 742-IV.

  3. Закон України «Про туризм» від 15.09.1995 № 324/95-ВР за станом на 10 травня 2005 р. – К. : Парламентське вид-во, 2005. – 33 с.

  4. Розвиток туристичного бізнесу регіону: Навчальний посібник / За ред. д.е.н., проф. Школи І.М. – Чернівці : Книги – ХХІ, 2007. – 292 с.

  5. Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні. Міжнародна науково-практична конференція «Розвиток сільського туризму в Україні», 26-27 жовтня 2007 р. / [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.greentour.com.ua

  6. Тєлєтов О.С. Інтерактивний маркетинг сільського зеленого туризму в Україні / О.С. Тєлєтов, Ю.А. Уманцева // Економічні проблеми сталого розвитку; зб. тез доповідей наук.-техн. конференції викладачів, співробітників, аспірантів і студентів факультету економіки та менеджменту (19–23.04.2010). – Суми : СумДУ. – 2010. – Ч.3. – С. 134-135


Формування бренда підприємства В ГАЛУЗІ птахівництва
студент гр. МКмс-31/1м Гайтина Н.М.
Стосовно брендингу у птахівництві існують різні погляди учасників і фахівців ринку. Один з них полягає у тому, що у птахівничій промисловості бренд – це поки що тільки показник амбітності власника фабрики, ринок ще не настільки сформований, щоб упізнаваність збільшувала продажі.

Інша точка зору, яку підтверджує практика, полягає у тому, що активніше брендування прийде і в птахівництво у зв’язку з тим, що сегментацією продукту зацікавиться роздріб. Найдешевшою буде курятина невідомих марок, дорожчими – національні бренди, а на вершині – ті, хто зуміє увійти до класу «преміум», якого в курятині поки що немає.

Брендування живих птахів досі не набуло поширення. Підприємства, які займаються вирощуванням та продажем курчат-бройлерів зазвичай не брендують своїх птахів. Поширеними є випадки, коли споживачі купують дану продукцію навіть не знаючи її виробника/продавця, орієнтуючись лише на видимі показники: зовнішній вигляд птахів, вік, ціна, доступність у точці продажу тощо. Максимальні дії, які здійснюють товаровиробники даної галузі для своєї ідентифікації це: створюють назву свого підприємства; роблять елементарну інформаційну вивіску з назвою підприємства та товару, яку розміщують на території власного підприємства; дають елементарні оголошення (в місцевих газетах, на листах формату А4 в місцях скупчення людей певної території, де діє дане підприємство, оголошення в інтернеті), створюють власні візитки (часто без дотримання фірмового стилю).

За результатами досліджень компанії ACNielsen, присвяченого сприйняттю споживачами якості товару і ролі якості у формуванні цінності того або іншого бренду, якість в свідомості пострадянських покупців асоціюється з сильнішим брендом і значною мірою з вищою ціною.

Брендуючи сьогодні власну продукцію, підприємство, безумовно, витрачає більше засобів, але в майбутньому це дасть йому змогу активніше просувати свій товар на ринку, що позначиться на рості і прогностичності обсягів реалізації. Разом з тим, як показує практика, метою брендування може бути і підвищення ринкової вартості підприємства для вигіднішого його продажу. Бренд на ринку живої птиці – це комплекс взаємопов’язаних компонентів: сам продукт (бройлер), робота з персоналом, налагоджена система комунікації з ринком, налагоджена система збуту тощо.

Особливостями брендингу продукції птахівництва є те, що: брендам важко вирізнитися за рахунок особливого зовнішнього вигляду птахів, смакових якостей м’яса птиці, скоростиглості птиці тощо – тобто дана продукція є практично знеособлена; успішність бренду повинна бути підкріплена з двох сторін: як успішною та інтенсивною комунікативною політикою фірми, так і відповідним товарним та сервісним підкріпленням – завждиякісною, різноманітною продукцією (асортимент за видами та віком птахів), високим рівнем обслуговування, доступністю товару (можливістю придбати необхідну кількість, попередні замовлення, можливості доставки); удосконалення системи розподілу (розвиток – мережі власних торгових точок з упізнаваною символікою); для успішного просування і функціонування бренду на ринку потрібний ефективний маркетинг і фахове управління брендом.

Зважаючи на важливість позиціонування товару у формуванні бренду розглянемо ключові характеристики товару, на які споживачі звертають свою увагу. Так, при виборі споживачами бройлерів головними показниками є: % виживання птиці, вага, вік, зовнішній вигляд та ціна. Також варто відмітити, що не малу роль відіграє доступність товару (мається на увазі підхід щодо реалізації товару: одна справа коли споживач сам їде до продавця за товаром і зовсім інша – коли продавець реалізує товар на території покупця). Підприємство також забезпечує таку споживчу цінність як гарантія якості та сервіс (попередні замовлення, активний збут, консультування тощо).

Зважаючи на специфіку даного виду діяльності та відсутність розвинених брендів даного напрямку на ринку можна сказати, що формування бренду бройлерів буде своєрідною новинкою, якою колись була нині всім відома «Наша ряба». Таке брендування товару є виправданим, оскільки практично ідентичний товар знеособлює свого продавця як такого. Його основними силами можна вважати «наявність в певному місці з прийнятною ціною». Це викликає ряд незручностей і ненадійність у майбутньому підприємства.

Тому позитивними моментами створення бренду для підприємства, що спеціалізується на птахівництві є: підприємство та його товар можна буде легко ідентифікувати та виділити з поміж аналогів і конкурентів; формування та підкріплення позитивного іміджу підприємства; формування довіри та лояльності споживачів; невід’ємний елемент розвитку підприємства та ринку, на якому воно діє; можливість збільшити поінформованість споживачів про підприємство і його товар та відповідно збільшити свою ринкову частку.

Зважаючи на вищесказане, підприємству, яке займається птахівництвом доцільно формувати свій бренд, при цьому, ефективність його формування буде основою ефективної діяльності підприємства.



Науковий керівник: ст. викладач Івашова Н.В.
РОЗВИТОК РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ СУМЩИНИ
студент гр. МК-31 Данилюк Ю.М.
На сьогоднішній день значно збільшилося значення туризму у суспільному житті, а його внесок у бюджет країни загалом та окремих областей зокрема становиться все більше вагомим. Розглядаючи сучасний рекреаційний потенціал Сумської області, можна сказати, що у цьому регіоні є всі передумови для розвитку туризму. Отже, головним завданням наразі є розробка маркетингової політики для розвитку туризму.

Маркетинг туризму досліджували такі вчені: Е. Кріппендорфа, Д.К. Ісмаєв [2], В.Г. Гуляев [1], А.Ф. Павленко [5]. Але деякі аспекти залишилися поза увагою.

Туристичний маркетинг є складною багатокомпонентною системою, головне завдання якої – забезпечення туриста різноманітними турпродуктами. Туристичний маркетинг – це заключне поняття циклу індустрії туризму, це робота з туристичним ринком для здійснення обмінів, мета яких задоволення рекреаційних потреб і запитів людей [2].

Найголовнішим інструментом маркетингу в туризмі є бренд туристичних послуг. Бренд – це послідовний набір функціональних, емоційних і самовиразних обіцянок цільовому споживачу, які є унікальними, значущими, важко імітованими й відповідають його потребам найкращим чином [3]. Існує стійке уявлення про те, що бренд – це відома торгова марка (ТМ). Терміни бренд і торгова марка близькі за змістом, але неправильно вважати їх тотожними, оскільки не кожна марка є брендом. Бренд, окрім своїх функціональних властивостей, певною мірою пов`язаний з особистістю споживача, котрий його вибирає, з його індивідуальними та соціальними особливостями. Це не завжди ТМ, що найбільше підходить споживачам товару, причому такого, який гарантує отримання надприбутку [4].

Бренд можна охарактеризувати як набір сприйнять в уяві споживача. Проте це різностороннє і багатозначне поняття слід розглядати в різних аспектах, а саме як: юридичний інструмент; систему ототожнення; кампанію; ідентифікаційну систему; образ в уяві покупців; особу; відношення; додаткову цінність; еволюційну суть.

Створити туристичний бренд можна в будь-якій сфері, причому брендом стає не тільки турпродукт, який пропонує туристична компанія, а й сама місцевість, країна або курорт. Позиціонування, фокусування, сегментація і обіцянка – це основа стратегій туристичного бренду [3].

Отже, як ми з`ясували бренд відіграє значну роль в уяві споживачів. Тож для розвитку туризма на Сумщині слід провести низку заходів: створити бренд туристичного потенціалу сумської області силами студентів-маркетологів сумського державного університету, шляхом оголошення конкурсу; створити державну програму, яка б фінансувала цей напрям розвитку; запровадити щомісячні толоки серед молоді Сумщини; залучити іноземні інвестиції в розвиток рекреаційних зон; задіяти різні види реклами для інформування споживачів про рекреаційні можливості сумської області; застосувати принцип прихованого маркетингу для поширення думки: «чисте місто – щасливе майбутнє».

Спираючись на аналіз вище вказаних аргументів, можна зробити такий висновок: у Сумській області дійсно існує великий рекреаційний потенціал. Його слід розвивати шляхом впровадження маркетингових програм розвитку у рамках єдиної державної стратегії. Необхідно приділяти більше уваги маркетингу в туризмі, і тоді ця сфера діяльності принесе значний дохід у державний бюджет Сумської області.




  1. Гуляев В.Г. Новые информационные технологии в туризме / Гуляев В.Г. – М. : Издательство ПРИОР, 1999. – 144 с.

  2. Маркетинг туризму: навч. посібник / за ред. І.І. Тимошенка – Ч.І.-К. : Вид-во Європ. Ун-ту. – 2006. – 16 с.

  3. Маркетинг туризму: навч. посіб / Мунін Г.Б., Тимошенко З.І., Змійов А.О. – Ч.ІІ. – / за ред. І.І Тимошенка – К. : Вид-во Європ. ун-ту. – 2006. – 238-241 с.

  4. Новітній маркетинг: Навч. посіб. / Є.В. Савельев, С.І Чеботар, Д.А. Штефанич та ін.; за ред. С.Є. Савельєва. – К.: Знання, 2008. – 115 с.

  5. Павленко А.Ф. Маркетинг:підручник / Павленко А.Ф., Войчак А.В. – К.:КНЕУ, 2003. – 246 с.

Науковий керівник: асистент Грищенко О.Ф.
СОЦІАЛЬНИЙ МАРКЕТИНГ В УМОВАХ ЗЕЛЕНОГО ГОСПОДАРСТВА МІСТА
проф. Тєлетов О.С., студент гр. МК-01 Кулініч К.М.
Соціальний маркетинг є на сьогодні інструментом подолання протиріч між виробниками і споживачами, що орієнтується на раціональне ставлення суспільства до використання ресурсів, збереження довкілля, благоустрій, та інші соціально-економічні заходи з покращення мікроклімату, озеленення територій, які є актуальними в умовах розвитку сучасного суспільства, і вливають на естетичне сприйняття довкілля людиною.

Основною метою дослідження зелених господарств було розроблення заходів щодо поліпшення процесу благоустрою територій населених пунктів, з існування можливості їх раціонального використання, належного утримання і створення сприятливого середовища для діяльності людини та суспільства в цілому.

До послуг, що надають зелені господарства відносять розроблення і здійснення ефективних, комплексних заходів з утримання територій у належному стані, їх санітарне очищення, збереження об’єктів загального користування, організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, об’єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

У ході дослідження з’ясувалося, що послуги із озеленення міста задовольняють лише 57 % жителів, які роботу КП «Зеленбуд» оцінюють «середнє», і лише 10 % сумчан можуть оцінити послуги зелених господарств на «відмінно». Мешканці міста зацікавленні у вдосконаленні послуг підприємства, точніше в їх удосконаленні.

Комплекс соціального маркетингу для зеленого господарства – це новітнє досягнення філософії ведення господарської діяльності, згідно з якою підприємство має визначати потреби, бажання й інтереси людей, підтримуючи або підвищуючи рівень добробуту суспільства в цілому. Він містить такі елементи: товар – послуги, що надають комунальні підприємства, ціна, яка встановлюється на мінімальному рівні, політика розподілу, – яка складається із складових: постачальників сировини , надавача послуг і кінцевого споживача, комунікаційна політикарекламні заходи, персональний продаж, паблік рилейшнз.

Послуги, що надають комунальні підприємства, на ринку мають безліч переваг, оскільки конкурентів практично не мають, не враховуючі невеликі приватні фірми, які надають послуги з ландшафтного дизайну та озеленення прибудинкових територій. У комунальних підприємств зеленого господарства є усі можливості для налагодження ефективної товарної політики. За допомогою такого широкого спектра послуг (створення за допомогою схрещування нових сортів квітів, здійснити комплексного вивчення ринку, його сегментування, аналіз і прогнозування попиту у межах асортименту, визначення номенклатури та асортименту квітів, дерев, кущів, налагодження виробництва брикетів з відходів сировини, нових товарів і т.ін) підприємства з благоустрою зможуть здійснювати роботу з більшою інтенсивністю, що в свою чергу позитивно вплине на задоволення потреб суспільства.

Головною перевагою послуг, що надаються комунальними підприємствами є ціна, яка встановлюється на мінімальному рівні ( лише для покриття власних витрат). На сьогодні послугами КП «Зеленбуд» користуються підприємства, які хочуть прикрасити і облагородити свої території. Крім цього комунальні підприємства зеленого господарства можуть в силу своїх можливостей виконувати приватні замовлення жителів міста Суми, із багатоповерхівок, (облагороджуючи двори), так і приватних будинків (встановлюючи доступну ціну для кожного власника житла).

Щодо політики розподілу, то першочергово необхідно налагодити співробітництво з роздрібною торгівельною мережею міста і області з метою розширення реалізації юридичним особам та населенню насіння, рослин, продукції овочівництва, виробів з деревини та інше під власною торговою маркою, що в свою чергу створює потужний власний бренд міста. Політика розподілу складається з двох складових: постачальників сировини і доведення послуг до кінцевого споживача (благоустрій територій парків, скверів, дворів до споживача.

Серед інструментів комунікаційної політики зелених господарств слід розробити власний сайт, створити рекламні оголошення при пошуку в системі Google та Yandex, впроваджувати персональний продаж (налагодження контактів із власниками малих підприємств, власних будинків). До заходів паблік рилейшенз належать: пропаганда захисту природи, збереження зелених насаджень, клумб, газонів тощо).

Таким чином, для того, щоб змінити ситуацію на краще, а також вплинути на попит громадян в озелененні територій будь-якого міста, необхідно налагодити механізм функціонування роботи зелених господарств, вивести їх із занедбаного стану, впровадити застосування комплексу маркетингу в соціальній сфері, що дає поштовх як до загального покращення екологічного стану територій, так і поліпшення настрою людей , що на ній проживають.




        1. Тєлєтов О.С. Соціально-політичні аспекти економічного розвитку України (2008-2015) // Механізм регулювання економіки. – 2008. – № 3. – С. 151-159


МОТИВАЦІЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СФЕРІ ЗЕЛЕНОГО (СІЛЬСЬКОГО) ТУРИЗМУ
студент гр. МК-11 Чикалова А.С.
Зелений або сільський туризм є перспективним напрямком підприємницької діяльності в сфері туризму. Ґрунтується він здебільшого на активному відпочинку в сільській місцевості. У час бурхливого розвитку науково-технічного прогресу все більша кількість людей віддає перевагу чистому повітрю, природі, річкам та озерам, які знаходяться якнайдалі від міської метушні.

Підприємницька діяльність є одним із важливих складових будь-якої ринкової економіки, оскільки вона сприяє економічному росту, появі різноманітних послуг, які допомагають змінювати потреби суспільства взагалі та різних верств населення зокрема. Одним із перспективних напрямів розвитку підприємництва є туристична діяльність у сільській місцевості.

Виходячи з цього, особливої актуальності набувають дослідження мотивації сучасної підприємницької діяльності в цілому та у сфері зеленого туризму зокрема.

Аналіз наукових джерел свідчить, що на сучасному етапі розвитку суспільства проблемі «зеленого (сільського)» туризму приділяється значна увага з боку багатьох науковців. Так, питання формування підприємницького середовища, мотивації підприємців, умов здійснення ними свого бізнесу підіймає у своїх працях П. Друкер; дослідженням та вивченням проблеми розвитку та використання маркетингових комунікацій та Інтернет-реклами в маркетинговій діяльності підприємств займаються Б. Аронсон (Brad Aronson), Р. Зефф (Robbin Zeff); значення зеленого туризму в сучасному суспільстві розглядають В.Гловацька, Ф. Зінов'єв, М. Мальська, М. Рутинский, С. Слєпокуров, О. Тєлєтов та ін.

Для успішного роботи в тому чи іншому напрямі підприємницької діяльності необхідно, перш за все, усвідомити мотиви, які спонукають до відкриття власної справи. Саме такий підхід й сприятиме успішному просуванню на самостійному шляху в обраній сфері, наприклад, зеленого (сільського) туризму.

Підприємницька діяльність фізичної особи у сфері зеленого (сільського) туризму є найоптимальнішим способом впровадження цього виду бізнесу на початковому етапі. Особливо це стосується жителів сільської місцевості, оскільки такий вид діяльності не потребує Статуту чи Установчого договору; Статутного фонду і великого Статутного капіталу; окремої юридичної адреси (адресою як суб’єкта підприємницької діяльності буде домашня адреса).

Мотиви, які спонукають людей до підприємницької діяльності взагалі, та організації зеленого (сільського) туризму зокрема, можна виділити у такі групи: 1) економічні мотиви (прагнення отримати економічну вигоду, досягши успіху перемоги, або успіху виживання, або того й іншого одночасно у сфері туризму тощо); 2) соціальні мотиви (потреби в соціальних комунікаціях, прагнення до суспільного визнання, залучення іноземних туристів до природи рідного краю тощо); 3) психологічні мотиви (розвиток особистісних якостей, потреба в ефективній самореалізації, усвідомлення власної особистості, самоутвердження в ділових відносинах, формування психологічної стійкості тощо); 4) гуманістичні мотиви (потреби людей в активній поведінці, стабільному розвитку, набутті комфорту тощо).

Таким чином, здійснення підприємницької діяльності неможливе без формування певної мотиваційної основи. Домінуючим мотивом у вітчизняного підприємця є прагнення до професійної творчої самореалізації, особистої свободи і незалежності від бюрократичної опіки, навколишнього середовища.



Наслідком ефективної мотивації підприємницької діяльності для сучасного підприємця є: готовність підприємців до ризику (швидше зважує ризик і робить дії, щоб його зменшити або контролювати результати); свободу вибору підприємців та їх прагнення до незалежності (можливість творчо працювати, незважаючи на обставини і об'єктивні причини); виховання вольових якостей сучасного підприємниця (ініціативність, самостійність, незалежність, рішучість, наполегливість і самоконтроль) тощо.


  1. Забуранна Л.В. Дослідження мотивації підприємців у сфері сільського аграрного туризму / Л.В. Забуранна // Економіка. Управління. Інновації. – 2012. – №2 (8).

  2. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://tourlib.net/books_ukr/kyfjak_10.htm

  3. Побудительные мотивы к созданию субъекта предпринимательского бизнеса [Электронный ресурс]: Market-pages.ru – информационный бизнес-портал. – Режим доступа: http://market-pages.ru/bussines/17.html

  4. Сорока К.О. Місце та роль маркетингових досліджень на підприємствах малого бізнесу [Текст] / К.О. Сорока, А.А. Макаренко, Я.С. Стовба // Економіка. Фінанси. Право : Інформаційно-аналітичний журнал. 2007. N6. С. 

  5. Экономический словарь [Электронный ресурс]. Режим доступа : http: //abc.informbureau.com/html/yeiiiiexaneass_aassoaeuiinou.html.


Науковий керівник: ст. викладач Нагорний Є.І.


РОЗДІЛ 18


МАРКЕТИНГ ІННОВАЦІЙ ТА ІННОВАЦІЇ У МАРКЕТИНГУ

МАРКЕТИНГ ИННОВАЦИЙ И ИННОВАЦИИ В МАРКЕТИНГЕ

MARKETING IN INNOVATIONS AND INNOVATIONS IN MARKETING


КРАУДФАНДИНГ ЯК НОВИЙ ІНСТРУМЕНТ ВЕДЕННЯ ІНТЕРНЕТ-БІЗНЕСУ
студент гр. МК-21 Біленко В.О.
Стрімкий розвиток Інтернет-середовища дав поштовх появі та подальшому функціонуванню різноманітних форм Інтернет-бізнесу. Магазини, аукціони, біржі праці тощо шукають свого потенційного споживача в онлайн-просторі. У 2013 році в Україні з’явилося 1500 нових інтернет-магазинів – це в півтори рази більше, ніж за весь минулий рік. А сумарний оборот електронної комерції склав 47,5 млрд. грн. і зріс цього року на 7 % [1]. Проте дедалі частіше start-up та щойно створені підприємства зазнають проблем з точки зору відсутності фінансової основи. То ж де взяти кошти на реалізацію власної ідеї молодому але перспективному підприємцеві?

Відповідь на це питання дає відносно нове поняття в українському середовищі – краудфандинг. Краудфандинг (спільнокошт, від англ. Crowdfunding, crowd – «натовп», funding – «фінансування») – це колективна співпраця людей, які добровільно об’єднують свої гроші або інші ресурси разом, щоб підтримати зусилля інших людей або організацій.

Цей відносно новий інструмент дозволяє залучати через Інтернет гроші великої кількості людей ( різних груп людей) для реалізації різноманітних ідей і проектів. В основі послуги: спеціалізований інтернет-портал, на якому після детальної реєстрації користувач створює потребує фінансування проект. Це може бути новий бізнес, запис музичного альбому, створення притулку для бездомних тварин, прохання про позику на покупку побутової техніки або просто збір пожертвувань [2].

Лідером цього ринку серед країн залишається США, на які припадає 60 % обороту краудфандінгу. Можна ставитися по різному до цього нового напрямку в бізнесі. Але його переваги очевидні. Наприклад, фінансовий сектор, а особливо банківський, дуже консервативний і занадто зрегульований у всьому світі, особливо останнім часом. Все більше і більше вимог висувається до якості банківських активів, особливо в Європі та США [3].

Підприємець, який прагне використовувати краудфандинг (наприклад, для стартового капіталу), зазвичай використовує інтернет-спільноти, щоб випросити невеликі суми грошей від осіб, які, як правило, не є професійними фінансистами. Діапазон варіацій досить широкий, наприклад: збирання грошей у людей без жодної прямої матеріальної віддачі тим, хто пожертвував певні кошти. Цей вид фінансування існує вже досить довго, включаючи підтримку митців та благодійний фандрайзинг. Інколи використовується поріг пожертвувань, за якого усі пожертвування анульовуються, якщо сума пожертвувань не перетнула встановленого мінімального порогу до кінцевої дати збору грошей; інший вид передбачає публічне висвітлення імені грантодавця в подяку за надані гроші. Найкращий приклад це «Сторінка на мільйон доларів» (The Million Dollar Homepage); можна брати гроші в займи (мікрофінансування); може бути запропований квазі-акціонерний капітал, але жодна така схема не повинна підпадати під жодні фінансові положення, що стосуються первинного розміщення акцій; простий інвестиційний акціонерний капітал. Коли кілька сторін залучені, це може вимагати багато роботи, тому є платформи, щоб це полегшити; підхід, за якого теж існує поріг пожертвувань як і в першому варіанті, але тут існують винагороди в обмін за подарунки чи пожертвування.

Найбільш популярними на сьогоднішній день платформами в світі та Україні є міжнародний Kickstarter та вітчизняна Велика Ідея. Тематика краудфандингу має зацікавлювати сучасного маркетолога, адже саме від «просування» та «подачі» своєї ідеї залежить те, чи отримаєте фінансування для втілення її у життя. Написання заголовку, додавання фото, відео або іншої мультимедії до збільшення вашого рейтингу та ймовірності отримання грошей.




  1. IT-індустрія може стати локомотивом економіки України – дослідження Google Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.ukrinform.ua/rus/news/it_industriya_moget_stat_lokomotivom_ekonomiki_ukraini_issledovanie_google_1577235– Назва з екрану

  2. Артамонов В. Коли в Україні з’явиться краудфандинг? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://forbes.ua/opinions/1334049-kogda-v-ukraine-poyavitsya-kraudfanding.

  3. Головні принципи ефективного краудфандингу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://forbes.ua/business/1358237-glavnye-principy-effektivnogo-kraudfandinga.


Науковий керівник: доц. Шипуліна Ю.С.
ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ ПРОСУВАННЯ ПРОДУКЦІЇ
доц. Біловодська О.А., студент гр. МК-11 Граділь А.А.
Комунікативна політика являє собою реалізацію на практиці четвертого елемента комплексу маркетингу «promotion» (від англійської – просування). Вона передбачає рішення задач пов'язаних з тим, як, через кого та якими способами просувати товар на ринок [1].

Просування переслідує двояку мету: активацію споживчого попиту і підтримування сприятливого ставлення до компанії. При цьому просування виконує в маркетингу цілий ряд найважливіших функцій: інформування споживачів про товар та його параметри; підтримування популярності товарів і послуг; зміна стереотипів сприйняття товару; стимулювання учасників системи збуту; донесення сприятливої інформації про товар.

Уже давно було розроблено та запроваджено в практику такі основні, на сьогодні, методи просування товару та виконання вищезазначених функцій маркетингу.

Науково-технічний прогрес, що швидко крокує світом, ніби приймаючи участь у якомусь глобальному марафоні, завойовує золоті медалі в різних сферах людського існування. Тож, маркетинг, як наука, не є виключенням і гнучко змінюється, оновлюється та удосконалюється в своїх теоретичних та практичних аспектах.Це і стало приводом виникнення нових, інноваційних методів просування продукції та послуг.

За останні роки інтернет, мережа, яка міцно обійняла всю планету, стала інноваційним інструментом у просуванні товарів та послуг. У руках маркетологів з'явився потужний, функціональний та різносторонній інструмент. До основних методів інтернет-маркетингу відносять: контекстну рекламу, медіарекламу, банерну та інтерактивну рекламу, e-mail маркетинг, вірусний і прихований маркетинг, пошукову оптимізацію (просування, «розкручування»).

Більша частина населення людей на планеті Земля користується мережею інтернет, а отже, кожне підприємство, фірма створивши свою Web-сторінку значно розширює свою аудиторію споживачів та сповна виконує задані функції просування продукції та послуг. Toyota, Apple, Sony, Coca-Cola, Nike, McDonald's – цей ряд корпорацій, фірм, виробництв із усіх сфер людського життя – нескінченно довгий, що користуються даним інструментом маркетингу. Через мережу споживачів не лише знайомлять із продукцією та її характеристиками, формують образ та створюють ряд асоціацій, кастомізують та продають товар, а й досліджують, вивчають свою цільову аудиторію [2].

Іншим інноваційним видом просування, в сучасному світі, стала реклама через девайси, гаджети та мобільні телефони, так як саме ця технологія набула неймовірної популярності серед осіб від 15 до 60 років. Така система просування являється дієвою та ефективною – маючи номер стільникового телефону відбувається розсилка інформації «прямо в руки» цільовій аудиторії [3]. Це може бути текстове повідомлення з інформацією про товар, акції, знижки або голосова реклама замість гудків чи інше сповіщення, яке завжди буде проінформовувати клієнта.

Оригінальністю та креативністю можна привернути увагу сотні тисяч людей, й якщо лише частина відреагує купівлею, то усі інші точно запам'ятають логотип чи бренд. Прикладом може стати зовнішня реклама – білборди, на допомогу приходять новітні технології, які дозволяють зробити рекламного носія максимально інтерактивним, а геніальні ідеї, перетворюють розміщення єдиного білборду на справжню подію.

Нейромаркетинг являється однією із нових сходинок у розвитку маркетингового інструментарію. "Поринути" в думки та мізки споживача, за допомогою розроблених концепцій, методик та технологій стало можливим. Нейромаркетинг – поки не визнається всіма маркетологами, проте, може дати відповіді на безліч питань, що приховані в думках та поведінці людини [4].

Отже, науково технічний прогрес виховав нове покоління споживачів, які змінивши своє ставлення до послуг і товарів, які їм надаються на ринку, стали вибагливішими та перебірливими, а отже, щоб зацікавити й ознайомити їх із продукцією необхідно прикласти немало зусиль. Просування товару, за допомоги інноваційних можливостей, інтернет-маркетингу, технологічних досягнень, креативності та оригінальності з кожним днем займає все більш надійні позиції при виконанні функцій четвертого елементу комплексу маркетингу.




  1. Павленко А. Ф. Маркетинг : навч.-метод.посібник / А. Ф. Павленко, А. В. Войчак / Друге, доповнене і виправлене видання. – 2001. – 106 с.

  2. Офіційний веб-сайт Види інтернет-маркетингу – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Інтернетмаркетинг

  3. Офіційний веб-сайт Інтернет-реклама [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sitemix.su/vidy-internet-reklamy-i-prodvizheniya

  4. Офіційний веб-сайт Scoop News – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scoop.co.nz/stories





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   53


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал