І. М. Лицур д-р екон наук, старш наук співроб., провідний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу сталого розвитку Державна установа Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Н



Скачати 10.38 Mb.
Сторінка14/53
Дата конвертації25.12.2016
Розмір10.38 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   53

АНАЛІЗ РОЛІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ
асист. Омельяненко В.А., студент гр. ІН-21 Мінін Є.О.
Ми живемо у епоху розквіту інформації та інформаційних технологій, які тісно між собою пов’язані. Здається, на сьогодні не можна уявити собі жодної сфери індустрії без розвитку інформації та всього, що має до цього відношення. Основними інформаційними процесами є створення або прийом готової інформації, її використання, збереження або передача. У будь-якій сфері дуже важливим є взаємозв’язок індустрії з процесами інформатизації. Не є виключенням і організаційно-економічна галузь. Саме інформація є вирішальним фактором, що впливає на розвиток технологій у даній області, як і будь-якій іншій. Через це можна сказати, що питанні інформаційних процесів в організаційно-економічній сфері є актуальними.

Метою дослідження є аналіз ролі інформаційних процесів в організаційно-економічній сфері та особливостей економічної інформації.

Сьогодні значну частку займає експорт та імпорт саме інформації, що матеріалізується у вигляді технологій, ліцензій, прав на виробництво або переробку того або іншого товару – вони і є інформаційний капітал економічного суб'єкта. Частка цієї складової росте та буде рости через те, що кількість природних ресурсів стрімко скорочується. Виникає необхідність застосування нових технологій, інформації та знань, більш рентабельного та глибокого їх використання. Загалом до витрат придбання інформації можна віднести: витрати маркетингової діяльності по пошуку постачальників; витрати на придбання технологій, ліцензій та інших інновацій; витрати, пов'язані із просуванням товарів на ринки; управлінські витрати; консультаційні витрати; витрати на залучення та навчання кадрів.

Інформація в організаційно-економічній сфері є дуже важливим показником. Вона являє собою сукупність даних економічного характеру, яка повинна бути повною та достовірною. Інформація в даній галузі достовірна, якщо вона ніяким чином не змінює справжність ситуації, а повнота залежить від того, наскільки добре її можна зрозуміти та з її допомогою прийняти рішення. Дана сфера дуже швидко змінюється, тому цінність інформації залежить від її новизни та задач, які вона допоможе вирішити на певний момент часу. Так як збір інформації є важливим процесів в діяльності підприємства, то актуальну, повну та достовірну інформацію необхідно мати при вирішенні будь-яких задач в умовах, що постійно змінюються.

Через це важливим інформаційним процесом є її прийом або створення. У економічній сфері, яка дуже швидко змінює дані, з якими працює, можна створювати інформацію собі на користь. Для конкурентів інформацію можна додавати факти, які не співпадають з істиною. Тому не менш важливим є процес передачі інформації. Через це зростає значення кодування даних, особливо при їх транспортуванні.

Підприємства мають як свою власну внутрішню інформацію, так і зовнішню. Зовнішню інформацію підприємствам надають держава, наукові центри, конкуренти тощо. Потік інформації, що формується з зовнішніх джерел, має в собі інформацію щодо своїх виробничих можливостей, реклами свого товару, потреб матеріалів, кадрів тощо. Звичайно, не вся інформація є важливою. Тому підприємство фільтрує її, залишаючи лише аспекти, які стосуються їхнього виробництва, реклами та всього іншого, що має до них відношення. Також залишається інформація щодо конкурентів.

Сьогодні інформаційні процеси відіграють одну з вирішальних ролей в будь-якій сфері. Але всі ці процеси повинні утворювати єдину гармонійну систему, що буде злагоджено працювати незалежно від того, яку саме інформацію отримують та які труднощі при цьому виникають. Організаційно-економічна сфера змінюється кожну хвилину, тому її необхідно дуже ретельно фільтрувати при отриманні та передачі у внутрішню систему. В даній галузі збереження інформації залежить від типу даних. Переважна їх кількість має дуже короткий строк дії, тому збереження її не має жодного сенсу. Але якщо така потреба є, необхідно велику увагу приділити для її надійного збереження за допомогою кодування.

Основним серед можливих досліджень є аналіз інформаційних процесів в організаційно-економічній сфері окремого підприємства. Також, можливий аналіз декількох підприємств, що спеціалізуються в різних галузях. Це дасть більш широкий спектр досліджень, а також можливість порівняння інформаційних процесів не пов’язаних між собою підприємств.

Інформаційні процеси в організаційно-економічній сфері є невід’ємною частиною гармонійного існування будь-якого підприємства. Дуже важливо, щоб інформація, з якою воно працює, була актуальною, достовірною та повною. Щодо організаційно-економічної сфери, то для неї найважливішим процесом є своєчасне отримання та ретельне фільтрування інформації. Для успішного існування підприємства необхідно приділяти значну увагу цьому процесу. Тому що в нас час інформація може змінити все.


  1. Гатауллин Р.Р. Роль информации в формировании структуры производства современной экономики / Р.Р. Гатауллин // Российское предпринимательство. – 2008. – № 5. – С. 147-151.

  2. Информационные системы и технологии в экономике и управлении: ученик / под ред. проф. Трофимова В.В. – М.: ЮРАЙТ-ИЗДАТ, 2011.

  3. Поповский А.В. Информационные системы в экономике: Учебно-методическое пособие / А.В. Поповский. – Комсомольск-на-Амуре: ГОУВПО «Комсомольский-на-Амуре государственный технический университет», 2002.

  4. Прокофьев И.Н. Информационные системы в экономике / И.Н. Прокофьев. – М. : Финансы и статистика, 2000.


Національні заощадження: теорії і кількісні методи оцінки
асист. Омельяненко В.А., студент гр. Е-01 Омельяненко Ю.О.
Заощадження є вартісним показником інвестицій і нагромадження капіталу. Поняття інвестицій застосовують, щоб позначити збільшення запасу матеріальних капітальних благ. Відповідно інвестиції мають місце тоді, коли є заощадження і коли за їх рахунок створюється реальний капітал.

Національні заощадження – це та частина національного доходу, яка не використовується на споживання, тому що має бути спрямована на нагромадження капіталу і багатства країни [1]. Рівень заощаджень визначає обсяг фінансових засобів, що можуть бути перетворені в інвестиції. Заощадження домашніх господарств залучаються для капіталовкладень через кредитну систему. У випадку, якщо рівень заощаджень у країні не забезпечує можливий у даних умовах обсяг капіталовкладень, країна може вдатися до запозичення засобів за кордоном. Держава за допомогою податків проводить політику, що стимулює населення до заощадження, для того, щоб сприяти росту капіталовкладень.

Питання забезпечення національної економіки інвестиційними ресурсами є одним з найважливіших. Джерелом цих ресурсів є національні заощадження. Поступовий розвиток національної економіки можливий тільки завдяки формуванню і раціональному використанню національних заощаджень та дієвого механізму трансформації їх в інвестиції [2].

Стабільний розвиток національної економіки України розглядається у зв'язку із зростанням інвестицій та пошуком інвестиційних ресурсів. Важливим чинником у зростанні інвестицій є визначення наявної кількості заощаджень, які можна ефективно надалі трансформувати в інвестиції. Тому постає завдання сформувати та оцінити потенціал заощаджень національної економіки. Пріоритетність розроблення цієї проблеми зумовлена, насамперед, її багатогранністю та комплексним характером [3].

На основі даних [4] було розраховано частку валових заощаджень у валовому доході по секторам та оцінили потенціал заощаджень за основними його складовими. Частка валових заощаджень у валовому доході сектора загального державного управління у 2006 р. –13,9 %, у 2007 р. – 24,6 %, у 2008 р. – 32,8 %, у 2009 – 31,9 %, у 2010 – 25,9 %, у 2011 – 11,5 %. Коливання валових заощадженнях у визначеному періоді, пов'язані з коливанням валового доходу і споживання у секторі загального державного управління.

Частка валових заощаджень домашніх господарств у валовому доході за 2006-2012 рр. відповідно становила у 2006 р. – 15,46 %, у 2007 р. – 10,38 %, а у 2008 р. – 8,7 %, у 2009 – 12,38 %, у 2010 – 19,36 %, у 2011 – 12,72 %. Частка валових заощаджень некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, фінансові і нефінансові корпорації у валовому доході за визначений період становила: 2006р – 91,1 %, 2007 р – 100 %, 2008 р – 100 %, 2009 р – 6,4 %, 2010 р – 11,8 %, 2011 р – 12,3 %.

Чисті заощадження всієї економіки зросли майже в три рази: частка загального державного управління збільшилась в 1,7 рази, домашніх господарств – 2,9 рази, а некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства, фінансові і нефінансові корпорації – 3,9 рази. Зростання чистих заощаджень обумовлює зростання джерел інвестицій [5].

На основі аналізу тенденцій розвитку валових та чистих заощаджень у розподілі на сектори економіки можна виокремити такі особливості: некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства, не витрачають валовий дохід на споживання, при цьому всі кошти використовуються на заощадження, що характеризується необхідністю зростання валового доходу як джерела оновлення основного капіталу та розширеного відтворення; валові та чисті заощадження сектора державного управління зменшились, що характеризує зниження ролі цього сектора у нагромадженні активів національної економіки; валові та чисті заощадження сектора домашніх господарств за досліджуваний період зросли, що є позитивним, оскільки саме домашні господарства повинні бути найбільшим кредитором національної економіки.

Здійснена нами оцінка використаного потенціалу заощаджень свідчить про проблему залучення заощаджень та трансформації їх в інвестиції. Ситуація 2006-2011 рр. свідчила про використання 53 % потенціалу заощаджень, що спричинило проблему трансформації заощаджень в інвестиції.

Вирішення комплексу стратегічних і тактичних завдань ринкового реформування української економіки вимагає глибокого теоретичного дослідження існуючих макро- та мікроекономічних проблем [6].




  1. Кривенко К.Т. Політична економія: навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривенка. К. : КНЕУ, 2001. 508 с.

  2. Мочерний С.В Економічна теорія: підручник / С.В. Мочерний. К. : ВЦ -Академія", 1999. 656 с.

  3. Ватаманюк О. Категорія заощадження в класичній економічній теорії // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. збірник ЛНУ імені Івана Франка. – 2001. – Спецвип. 8. – С. 145-149

  4. Статистичний бюлетень національних рахунків – [Електронний ресурс]. – Доступний з http://ukrstat.org/uk/druk/katalog/kat_u/publ3_u.htm

  5. Тивончук І.О. Потенціал заощаджень як основне джерело трансформації заощаджень в інвестиції: Наук. вісник НЛТУ України. – 2009. −Вип. 19.10

  6. Карковська В.Я. Трансформація заощаджень в інвестиції національної економіки: автореферат / І.О. Тивончук, М.П. Денисенко. – Львів : видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2011. – 26 с.


АНАЛІЗ ВІРТУАЛІЗАЦІЇ В КОНТЕКСТІ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ
асист. Омельяненко В.А., студент гр. Ін-22 Петренко С.О.
Інновації призводять до великих технологічним зрушень і впливають на величезну кількість учасників економічних процесів. І однією з технологій, яка продовжує змінювати бізнес-ландшафт протягом останніх 15 років, є віртуалізація. Вона впевнено пройшла через основні етапи свого життєвого циклу, перекочувавши з стадії ранніх експериментів в окремих додатках в статус зрілої сучасної технології [1].

Віртуалізація спочатку почала використовуватися в ІТ-сфері. У віртуалізірованому середовищі управління апаратними засобами відокремлене від управління ПЗ, і може бути перерозподілено «на льоту» для різних програмних сервісів. Користувачі сприймають ресурси таким чином, наче вони виділені лише їм, в той час як адміністратори мають можливість ефективного управління та оптимізації ресурсів для поточних потреб [2].

Технологія віртуалізації спрощує ІТ-інфраструктуру і дозволяє малим й середнім компаніям з невисокими бюджетами використовувати свої сервера, системи зберігання та інші ресурси з меншими витратами. Завдяки віртуалізації фізичні системи перетворюються у віртуальні машини, консолідуються сервери, до 80% поліпшується серверна утилізація, скорочуються капітальні витрати (CapEx) до 50% і операційні витрати (OpEx) до 60%. Компанії можуть економити на оренді площ, знизити витрати на електроенергію. Вони також можуть спростити і автоматизувати управління, яке потребує набагато менше ІТ-ресурсів. Більш того, відбувається подальше скорочення витрат завдяки прискореній розробці додатків [2].

Згодом віртуалізація поширилася в інші сфери. Так наука та освіта стали бути представлені в мережі віртуальними університетами, що пропонують послуги дистанційного навчання; web-сайтами реальних освітніх структур; віртуальними конференціями, науковими співтовариствами; освітніми порталами, банками віртуальних електронних бібліотек.

Згодом зі зростанням ролі ІКТ в економічних процесах та конвергенції технологій віртуалізація стала інструментом забезпечення конкурентоздатності. Процес інформатизації в сучасному соціально-економічному середовищі проявляється у двох аспектах: з одного боку, як розвиток і впровадження інформаційних технологій, що забезпечують інформаційну діяльність; з іншого боку, як процес зростання значення інформаційної діяльності в економіці знань, що значно прискорює темпи інноваційного розвитку тобто забезпечення достовірними, вичерпними та своєчасними знаннями всіх зацікавлених суб'єктів.

Віртуальна сфера економіки формувалась спочатку як "друга економіка", що відтворює у нових грошових формах процеси та відносини, що складаються в реальному секторі, однак потім вона перетворюється з "другої" в "першу", визначаючи глобальне домінування [4].

В економіці на сьогоднішній день функціонують такі явища, як електронний ринок, електронна комерція, віртуальний продукт, віртуальне виробництво, віртуальна фабрика, віртуальний банк тощо. Однією з ефективних форм використання віртуалізації в інновацій сфері стали віртуальні підприємства, що об'єднують групи людей (віртуальний колектив), що займаються спільною справою, та залучені виробничі потужності. Персонал взаємодіє у реальному часі (синхронно) або у відтермінованому режимі (асинхронно) незалежно від фізичного місця знаходження. Потужності залучаються при необхідності і на умовах можливого швидкого вивільнення, тобто підприємства не мають основних фондів.

На відміну від традиційних підприємств віртуальні підприємства можуть швидко реагувати на зміни ринку при критично низьких, з точки зору традиційного бізнесу, витратах [3].

Наразі віртуалізація розглядається саме через призму окремих бізнес-процесів (workflow). Базовим елементом підприємства є бізнес-процес –сукупність однієї або більшої кількості пов’язаних між собою процедур чи операцій, які спільно дозволяють реалізувати деяку бізнес-задачу або політичну мету підприємства, як правило, в межах його організаційної структури, що описує функціональні ролі і відносини. Існує декілька визначень workflow, які найчастіше використовуються в літературі. Workflow – це автоматизація (повна або часткова) бізнес-процесу, за якої документи, інформація або завдання передаються для виконання необхідних дій від одного учасника до іншого відповідно до набору процедурних правил.

Віртуалізація в підприємницькому середовищі також тісно пов’язана з переходом до моделі "відкритих" інновацій, що припускає активну взаємодію з зовнішніми джерелами ідей і технологій. За допомогою віртуалізації компанія може зробити свою бізнес-модель відкритою, тим самим організувати двосторонні потоки знань, інформації, ідей та інновацій: з зовнішнього середовища в компанію та з внутрішнього середовища назовні.




        1. Василенко А. Картинка в деталях / А. Василенко // Российская Бизнес-газета – Инновации. – 2014. – № 938 (9). – Режим доступу: http://www.rg.ru/2014/03/11/tehnologia.html

        2. Виртуализация [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://innovation-it.ru/index/services/virtualization/

        3. Virtual business [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://wikipedia.org/wiki/Virtual_business/

        4. Теркина А.В. Виртуализация как инновационный процесс [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.superinf.ru/view_helpstud.php?id=1967


ОЦІНКА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ
студент гр. ІН-21 П’ятаченко В.Ю.
Інформатизація – сукупність взаємопов'язаних організаційних, економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на задоволення інформаційних потреб суспільства або підприємства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної техніки [1].

Також інформатизацію можна визначити як процес широкомасштабного використання інформаційних технологій (ІТ) у всіх сферах соціально-економічного, політичного і культурного життя суспільства з метою підвищення ефективності використання інформації і знань для задоволення інформаційних потреб громадян, організацій і держави та створення передумов переходу держави до інформаційного суспільства. Ні земля, ні капітал, ні природні ресурси не могли зрівнятися з інформацією і знаннями за рівнем впливу на суспільно-економічний розвиток. Знання вирішують безліч питань оптимізації процесів виробництва та використання певних благ, що можуть бути створені людиною. Варто зазначити, що використання знать для покращення якості та ефективності процесів виробництва є не тільки метою інформатизації, а й інструментом для цього.

Для оцінки соціальної ефективності інформатизації аналізують полегшення праці робочих, поліпшення санітарно-гігієнічних умов і підвищення загальнокультурного рівня життя людини. Полегшення праці робочих в автоматизованому виробництві забезпечується звільненням їх від безпосередньої участі у виробництві. До економічної ефективності автоматизації відносять поліпшення найважливіших економічних показників виробництва: підвищення ефективності праці, зниження собівартості продукції, підвищення рівня інтенсивності процесу і підвищення якості продукції. Собівартість продукції в автоматизованому виробництві звичайно знижується. Це досягається в результаті підвищення ефективності праці, скорочення тривалості виробничого циклу, раціональнішої організації виробництва. Якість продукції в автоматизованому виробництві може бути підвищена, що досягається більш строгим дотриманням ритму і режиму роботи машин, а також об’єктивним автоматичним контролем [3].

Очевидно, що вирішальну роль у розвитку інформатизації відіграє наука. Технологічні революції та прориви знаходяться в прямій залежності з розвитком виробничих процесів та вдосконаленням інструментів та способів виробництва. Проте гальмуючим фактором для розвитку і використання інтелектуального потенціалу виступає недостатнє фінансування науки.

Попри значну цінність інформатизації, не всі суб’єкти соціальних чи економічних відносин здатні брати участь у цьому процесі. Жорсткий відбір якості знань та відсутність можливості використовування інформації, що відповідає усім потребам, посилюють тиск на залучення знань, як ресурсу, до використання. Відбувається вибіркове використання ідей та інформаційних ресурсів, і виникає ситуація не реалізації наукового потенціалу в певній сфері через його низьку практичну цінність.

Інноваційність є основною діючою силою в спрощенні процесів виробництва, і, як наслідок, головним мотивуючим фактором для інформатизації. З цього випливає що, за допомогою інформатизації, шляхом створення цілісної взаємозалежної системи інформаційних і інструментальних засобів для розв’язання завдань, досягається інформаційно-аналітичне керування всіма відділами на підприємстві. Таким чином, ефект, що підприємство повинно одержати від реалізації впровадження ІТ, є в істотному підвищенні якості і ефективності керування в соціально-економічній сфері виробництва та міста в цілому за рахунок впровадження сучасних інформаційних систем підтримки прийняття рішень, погодженості і підвищенні якості, оперативності інформаційних процесів і послуг, які, у свою чергу, повинні привести до поліпшення соціально-економічних, науково-технічних, культурних та інших показників життя [2].


1. Закон України «Про Національну програму інформатизації» [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/74/98-%D0%B2%D1%80.

2. Програма інформатизації Харківської міської ради на 2013-2015 рр. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http://www.gov.lica.com.ua/b_text.php?type=3&id=55147&base=27.

3. Янчук Т.В. Ефективність інформатизації малого бізнесу / Т.В. Янчук [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http://www.rusnauka.com/19_DSN_2010/Economics/69827.doc.htm.
Наукові керівники: асист. Омельяненко В.А., асист. Марочко С.С.
ОЦІНКА ГОТОВНОСТІ ДО МЕРЕЖЕВОЇ ЕКОНОМІКИ
асист. Омельяненко В.А., студент гр. ІН-21 Сасюк М.О.
Мережева економіка з’явилася як нове електронне середовище для економічної діяльності. Це стало можливим завдяки швидкому розвитку у сфері комунікаційних та інформаційних технологій.

У мережевій економіці, компанії та індивіди, що знаходяться у різних точках економічної системи можуть вільно та легко співпрацювати або просто контактувати для задоволення. Тобто, мережева економіка – це середовище, у якій будь-яка компанія або індивід, що перебуває в будь-якій економічній системі, можуть контактувати з мінімальними витратами з будь-якою іншою компанією або індивідом з приводу спільної роботи, торгівлі, обміну ідеями тощо. Основні властивості мережної економіки:

1. У ній знецінюються повтори та автоматичні операції і ростуть у ціні уява, здатність до творчості, оригінальність;

2. Вироблена продукція є екологічно чистою та порівняно дешевою;

3. В умовах мережі знімається залежність людини від конкретних виробників товарів і послуг, оскільки для кожного з них може бути аналог.

Це важливо мати на увазі при використанні інформаційних ресурсів мереж в економіці, що може бути визначена за формулою: мережева економіка = традиційна економіка + інформаційні ресурси і технології.

Проаналізувавши чотири основні процеси формування та розширення мережевої економіки можна оцінити готовність до неї.

1. Як відомо, термін «мережа» означає сукупність комп’ютерів, поєднаних між собою, які використовують для передачі пакетів даних загальну базову мережну технологію. Тож мережева економіка не може існувати без інформаційно-комунікативного середовища та Інтернету;

2. Ефективність та існування мережевої економіки залежать від економічних агентів і відповідної інфраструктури;

3. Нові можливості глобальних комунікацій створюють нові інструменти для перетворення форм спільної діяльності між людьми;

4. Будь-які економічні інфраструктури стають ефективніші при використанні Інтернет-технологій. Це призводить до модернізації економічних інфраструктур і дає поштовх до розвитку мережевої економіки;

З попередніх чотирьох процесів видно, що на даному етапі мережева економіка набирає все швидших темпів. В глобальній мережі Інтернет з’являється все більше економічних агентів, що формують відповідну інфраструктуру для успішної діяльності. Також, Інтернет-технології стрімко розвиваються, і все частіше їх використовують для роботи та комунікацій. Це дає змогу зробити висновок що світ вже готовий до мережевої економіки.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   53


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал