І. М. Лицур д-р екон наук, старш наук співроб., провідний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу сталого розвитку Державна установа Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Н



Скачати 10.38 Mb.
Сторінка11/53
Дата конвертації25.12.2016
Розмір10.38 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   53

РЕАЛІЗАЦІЯ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА ШЛЯХОМ СТВОРЕННЯ ЕКО-ПОСЕЛЕНЬ
студент гр. ЕДм-32 Левченко В.О.
Ідея ідеального суспільства знаходить своє місце у літературних роботах філософів, фантастів і утопістів. Але реалізувати таке суспільство на практиці виявилося набагато складнішим.

У неоезотериці під ідеальним суспільством розуміється така організація людей, в якій вирішена задача гармонізації інтересів соціуму в цілому та індивідуальних потреб його членів.

Люди об’єднуються тому, що у них є спільні інтереси і цілі. У лютому 2014 року, під час подій на Майдані у Києві вночі о 24:00 всіх підняли по тривозі, щоб будувати барикаду на вул. Інститутській. Ніхто нікого не питав, що робити, ніхто не віддавав наказів – яскравий приклад системи, що самоорганізується – кожен знав, що йому треба робити. Одні – набирали сніг у мішки, інші – носили воду та інші підручні матеріали. За декілька годин чотириметрова «Січ» через вулицю метрів сорок у довжину була збудована. Кожен знає чому він там був, кожен – це крапля у морі, яке може розбити будь-який камінь. Немає нічого сильнішого за людей, об’єднаних спільною ідеєю. Чим більше у людей спільного, тим стабільніше і організованіше суспільство. Однак, як тільки в інтересах і цілях з'являється сепаратизм (сила чи елементи, що руйнують раніше побудовану систему), відразу ж виникає розкол і у суспільстві (в системі збільшується ентропія). Якщо у людей спільними є тільки матеріальні інтереси, тоді проблеми неминучі, тому що матерія знаходиться в постійному русі. А скріплює матерію духовна енергія.

Одним із яскравих у світовій історії прикладів ідеального мікросоціуму є Хрестовоздвиженське трудове Братство М. М. Неплюєва, котре діяло на землях сучасної Сумщини з 1889 до 1929 року. Урожайність на землях братчиків була в 2,5 разів вищою, ніж у середньому по Чернігівській губернії. Хрестовоздвиженське Братство унікальне не тільки своїми значними економічними результатами, а й методами досягнення балансу між індивідуальними та суспільними інтересами [1].

У роботі [1] запропонована модель створення еко-поселення (селища), у якому будуть реалізовані духовні та матеріальні потреби його жителів, що досягається завдяки трьом видам ефекту.

Економічний ефект. Даний проект спрямований у першу чергу на отримання довгострокового прибутку від його реалізації. Першочерговою метою проекту є «розкрутка» торгової марки для виробництва та продажу еко-чистої продукції на території України.

Поселення має бути розміщене у пригородній зоні (на відстані 5-10 км від обласного центру), що дозволить працювати у місті і жити у селищі.

На території передбачена їдальня, пральня та інші громадські заклади, власниками яких буде громада поселення. Таким чином спрощуватиметься життя домогосподаркам, котрим і дешевше і швидше буде скористуватися послугами цих закладів, ніж готувати/прати самостійно.

Екологічний ефект. Будинки у поселенні повинні мати найбільш ефективне розташування один відносно одного і збудовані за сучасними технологіями, що дозволить знизити витрати енергії на їх опалення взимку та охолодження в теплу пору року.

Передбачене використання лише зеленого землеробства та розведення домашніх тварин на основі натуральних кормів. Це дозволить заробити позитивний імідж торгової марки для продажу еко-чистої продукції на території України.



Соціальний (педагогічний) ефект. Поселення має стати відкритою системою, але передбачені певні правила для його жителів. Кожну неділю передбачено проведення зборів голів сімей, на яких вирішуються загальні питання, обговорюються досягнення чи негативна поведінка окремих представників. Співіснування відбувається на основі добросусідства і взаємодопомоги (в том числі формування грошового фонду, для надання пільгових кредитів тим, хто цього потребує).

На території забороняється вживати алкоголь та вживати ненормативну лексику.

Навчання в школі відбувається за розширеною програмою, до якої входять такі факультативні заняття як основи моралі та етикету, основи фінансової та політичної грамотності для дітей, виховання патріотизму.

Створення поселення подібного типу передбачає закладення осередку розвитку морального соціуму, на екологічно чистій місцевості, що забезпечить виконання трьох основних компонентів стійкого розвитку (економіка, екологія та суспільство).

Еко-поселення – це поселення людей, які прагнуть створити модель стійкого способу життя. Це можуть бути нові поселення або відроджені села. Вони є прикладом моделі розвитку, яка поєднує в собі кілька основних принципів: висока якість життя, збереження природних ресурсів, просування холістичного (цілісного) підходу до життя і людини, що, в свою чергу, має на увазі екологію людського житла, залучення всіх членів поселення до прийняття спільних рішень, використання екологічних технологій [2].


    1. Мельник Л.Г. Сходження до Утопії, або «Машина часу» М. М. Неплюєва [Текст] : монографія. – Суми : ВД «Фолігрант», 2013. – 44 с.

    2. Екопоселення – новий погляд на спосіб життя [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://eko-front.blogspot.com/2012/01/blog-post_26.html.


Науковий керівник: доц. Дерев’янко Ю.М.
ВПЛИВ ЕЛЕКТРИЧНОГО ПАСАЖИРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ НА СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНИЙ РОЗВИТОК МІСТА
доц. Люльов О.В., здобувач Боровик О.В., студент гр. Е-11 Шинкаренко О.А.
Електричний пасажирський транспорт – це єдиний вид громадського транспорту в якому без обмеження здійснюється перевезення пільгової категорії населення. Станом на 1 січня 2014 року право на безкоштовний проїзд міським транспортом загального користування в місті Конотоп Сумської області мають 23974 особи, це 26% від наявного населення Конотопа. Щоденно користуються трамваєм близько 9 тисяч пільговиків, що в процентному відношенні до автотранспортних пільгових перевезень складає 81%. Проте протягом останніх років у роботі міського електротранспорту намітилася тенденція до збільшення інтервалу руху і погіршення показників якості та безпеки транспортного обслуговування, погіршення економічного стану підприємства в цілому. Це спричинено значним фізичним зносом об’єктів міського електротранспорту, зокрема рухомого складу майже на 98 % (середній вік налічує 25 років при тому, що нормативний амортизаційний строк служби трамвайних вагонів складає 9,5 років) та нерівними умовами конкуренції комунального підприємства, що провадить свою діяльність у сфері міського електротранспорту з приватними автоперевізниками на ринку міських пасажирських перевезень.Відмовляючись від розвитку електротранспорту, місто Конотоп може залишитися без цього виду транспорту, що неминуче призведе до соціально сплеску, бурі невдоволень та протестів. Кількість пільгових поїздок на 1 пільговика на рік з 152 може стати 19 поїздок. (виходячи з планових обсягів фінансування пільгових автоперевезень на 2014 рік). Це 13% від кількості поїздок на сьогодні.

Збереження електротранспорту в місті також має екологічний ефект. У разі припинення трамвайного руху (а це неминуче станеться без оновлення рухомого складу), для забезпечення безперебійного перевезення пасажирів в місті, пасажиромісткість автобусів на міських маршрутах загального користування повинно буде збільшити майже вдвічі табл. 4, що у свою чергу призведе до збільшення споживання паливо мастильних матеріалів, а отже і викидів СО2 на 3,3 тис. т або 100 %, викидів чадного газу та викидів сажі на 100 %, порівнянні з викидами що здійснюються автотранспортом, залученим на міських маршрутах сьогодні. Слід зазначити, що для поглинання такої кількості вуглекислого газу необхідно як мінімум 100 Га зелених насаджень.


ВИРОБНИЦТВО ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ
студент гр. Е-21 Марченко Т.В.
Здоров'я нам дається один раз на все життя, саме тому дуже важливо зберегти його на довгі роки. Екологічно чисті продукти харчування, це смачна і здорова їжа, яка останнім часом стає все більше і більше популярною. На думку фахівців, відшукати зараз в магазині продукти, які не піддавалися абсолютно жодним змінам і не містили б абсолютно ніяких домішок, практично не можливо.

Масове виробництво продуктів неможливе без використання гормонів, антибіотиків, пестицидів, консервантів, барвників і різноманітних смакових добавок. А це означає, що разом з цими продуктами ми вживаємо і ці препарати, що руйнують нашу печінку, шлунок та інші органи. Екологічні продукти – це продукти, при виробництві яких дотримані екологічні критерії. Суспільна природоохоронна організація Greenpeace сформувала вимоги, яким повинна відповідати продукція, щоб її вважали "екологічно чистою": бути нетоксичною і не містити шкідливих домішок; вироблятися за допомогою енергозберігаючих технологій; виготовлятися з оновлених ресурсів, добування яких не руйнує екологічну систему; призначатися для тривалого і багаторазового використання; легко розбиратися, ремонтуватися, перероблятися і мати взаємозамінні складові частини; мати мінімальну кількість упакування, виробленого з переробленого або придатного для повторного використання матеріалу; передбачати можливість вторинного використання або включатися в кругообіг речовин у природі після закінчення терміну дії.

Переваги органічних продуктів полягають у наступному: відмінні смакові якості, відсутність шкідливих домішок; органічні продукти безпечні для людини й навколишнього середовища, вони не забруднені нітратами, важкими металами, залишками пестицидів, гербіцидів й інших речовин хімічного синтезу; органічні продукти не містять хвороботворних мікроорганізмів, паразитів і алергенних компонентів; органічні продукти не містять генетично модифікованих організмів і речовин, зроблених на їхній основі; органічні продукти зберігають поживні властивості, оскільки у їх виробництві використовується виключно натуральна сировина та натуральні методи переробки; заборонене використання синтетичних ароматизаторів, консервантів, добавок і т.д.; вживання органічних продуктів опосередковано сприяє збереженню навколишнього середовища, а саме позитивно впливає на відтворення природної родючості ґрунтів, сприяє збільшенню природного біорізноманіття; поліпшує здоров'я тварин, оскільки застосовуються такі методи їхнього утримання, які узгоджуються з їх природними потребами.

В багатьох європейських країнах, на державному рівні, введені стандарти органічних продуктів, створено систему контролю виконання і дотримання цих стандартів. Як же розібратися нашому покупцеві, які продукти на полицях магазинів дійсно органічні?

Найпростіший спосіб це знайти на етикетці продукції значок “Екологічно чисто і безпечно” або ж значок «Екологічно чистий». Перший значок надається продукції (товарам або послугам), яка пройшла процедуру сертифікації відповідно до вимог міжнародного стандарту ІSО 14024 в міжнародній системі незалежної сертифікації SІС (Systеm оf Іndереndеnt Сеrtіfісаtіоn). Зображення «зеленого журавлика» та напис «Екологічно чисто та безпечно» свідчить про її відповідність екологічним критеріям протягом всього життєвого циклу, а також гарантує споживачеві екологічну якість. Цей знак надається органом сертифікації з екологічного маркування продукції – Всеукраїнською громадською організацією «Жива планета» в рамках “Програми екологічного маркування в Україні”.

Другий значок надають продукції після її сертифікації в органі з добровільної сертифікації (ОДС) еколого-медичного науково-виробничого підприємства “Екомедсервіс”. Для нашої країни виготовлення природної екологічно чистої продукції є особливо актуальним у зв'язку з прагненням жителів України пом’якшити вплив на здоров'я шкідливих наслідків від аварії на Чорнобильській АЕС. Продукти та овочі які можливо виростити в Україні за органічними технологіями, можуть стати важливим стимулом для оздоровлення жителів не тільки великих міст, а й сільського населення. А це, в свою чергу, сприятиме: залученню потужних грошових потоків для інвестування гармонійного й успішного розвитку органічного виробництва; покращенню стану здоров’я населення; підвищення рівня довіри покупців тощо.


Науковий керівник: доц. Кубатко О.В.
РОЛЬ ЕКОСИСТЕМНИХ ПОСЛУГ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
студент гр. Е-01 Романченко Я.В.
Загострення екологічних проблем створює умови, за яких суб’єкти господарювання, органи законодавчої та виконавчої влади, інші ланки суспільства змушені перейти до нових принципів взаємодії між учасниками економічних процесів з метою формування екологічно-гармонійних відносин, що відповідали б критеріям сталого соціально-економічного розвитку.

Послуги екосистем, що змінюються, чинять непряму дію на кошти для існування, дохід, місцеву міграцію, а інколи можуть навіть приводити до політичних конфліктів. Наслідку цього для економічної і фізичної безпеки, свободи, вибору і суспільних стосунків позначаються на благополуччі і здоров'ї, наявності медичних послуг і лікарських засобів і доступі до них. Екосистемні послуги – це функції екосистем, що забезпечують певні економічні вигоди людям, що споживають ці послуги, та основуються на забезпеченні природою різного роду регулюючих функцій. Людство отримує з навколишнього середовища незліченні блага у вигляді того, що можна умовно назвати "товарами" і "послугами", такі як їжа, деревина, чиста вода, енергія, захист від повеней і ерозії ґрунту. Добробут усіх груп людського населення в світі докорінно і безпосередньо залежить від екосистемних послуг. Не зважаючи на це ми маємо безліч екологічних проблем: різке падіння рівня багатьох благ; катастрофічне зниження біорізноманіття повсюди на земній кулі; повне зникнення лісів у 25 країнах; втрата більш ніж 90% власної лісової рослинності 29 країнами; винищення тропічних і субтропічних боліт із 1950-х рр.; порушені через рибальство 30 % коралових рифів; втрата до 80 % біоценозів через перетворення в аквакультурні угіддя деякими країнами [1]. Проблема забезпечення сталого розвитку безпосередньо пов'язана з цілим комплексом економічних і соціально-економічних характеристик. Це означає, що параметри, що характеризують сталий розвиток, повинні включати як соціальний, так і економічний вектор. Причому в кожному з них надзвичайно важливу роль відіграють екологічні фактори для підтримки фізіологічних функцій людини або формування особистісних якостей "соціо" (інформаційний контакт з цілісними природними системами).

Розглянемо такі методичні підходи до оцінки екосистем них послуг:

1) затратний підхід передбачає оцінку за величиною затрат на видобуток, освоєння, введення в господарський оборот і використання природних ресурсів. Однак цей підхід не стимулює раціональне природокористування, бо ресурс кращої якості і доступності за використання дістає нижчу оцінку, ніж гірший за якістю ресурс;

2) результативний підхід дає можливість здійснити економічну оцінку тих ресурсів, які дають дохід. Недолік в тому, що не всі ресурси при використанні дають дохід;

3) затратно-ресурсний ґрунтується на поєднанні витрат на освоєння ресурсів і доходу від їх використання;

4) рентний підхід вважається найбільш об'єктивним, бо кращі ресурси отримують вищу оцінку за однакових витрат;

5) відтворювальний – економічна оцінка при цьому є сукупністю затрат на відтворювання ресурсів на певній території;

6) монопольно-відомчий підхід є різновидом затратного. Суть полягає в тому, що розміри платежів мають відповідати фінансовим витратам спеціалізованих установ, які займаються управлінням природними ресурсами. Найбільш поширений в господарській практиці рентний підхід до оцінки природних ресурсів. Рентний підхід лежить в основі офіційно прийнятої методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів [2].

Аналіз цінності екосистемних послуг можна також здійснювати за допомогою якісної, кількісної та монетарної оцінки. Якісна оцінка як правило фокусує увагу на таких показниках як соціальні вигоди рекреації, здоров’я людини, безпека життєдіяльності та ін. В результаті кількісної оцінки отримують інформацію про число відвернених загроз здоров’ю, обсяги якісного водопостачання та ін. Монетарна оцінка передбачає визначення розміру збитку від забруднення водних ресурсів, рівень прибутку від туристичної діяльності, фармацевтичної діяльності, в процесі якої були використані складники природного походження [3].




  1. Мельник Л.Г. Досвід Європейського Союзу у формуванні інноваційної стратегії сталого розвитку / Л.Г. Мельник, І.Б. Дегтярьова / Маркетинг і менеджмент інновацій. – Суми : ТОВ «Університетська книга», 2012. – № 1. – С. 190-200.

  2. Гофман К.Г. Экономическое обоснование мероприятий по совершенствованию природопользования / К.Г. Гофман // Оптимизация природопользования. – М. : Знание, 1984. – С. 47- 55.

  3. The Economics of Ecosystems and Biodiversity in National and International Policy Making. Edited by Patrick ten Brink. Earthscan, London and Washington. – 2011. – P. 132–160.


Наукові керівники: проф. Мельник Л.Г., доц. Дегтярьова І.Б.

СТАЛИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
проф. Сотник І.М., студент гр. ЕДм-32 Дмитрієвський В.О.
Сільське господарство в економіці країни виконує важливу роль: воно задовольняє запити населення у продуктах харчування, а галузей виробництва – у сировині, виготовляє різну продукцію для вивезення за кордон. Близько третини споживчих матеріальних благ населення – це продукти агропромислового комплексу [2].

Сільськогосподарські підприємства до теперішнього часу будують свої відносини з природою переважно на основі екстенсивного споживання наявних багатств природного середовища. Таке ставлення до природи обумовлює появу як локальних, так і глобальних економічних та екологічних проблем, що накопичуються у сільському господарстві та пов'язані, у першу чергу, зі зниженням родючості ґрунтів, кількості та якості одержуваної продукції. У зв'язку із цим, досить актуальним постає питання про формування нових відносин аграрного сектора із природою на основі концепції сталого розвитку.

Сталий розвиток сільськогосподарського підприємства – це такий спосіб його функціонування, що орієнтований на досягнення взаємодії між ресурсами, технологіями і менеджментом з економічним, соціальним та екологічним середовищем [1]. Основними ознаками, які характеризують сталий розвиток сільськогосподарського підприємства, є: використання ресурсозберігаючих технологій, що забезпечують мінімізацію шкідливого впливу виробничо-господарської діяльності на довкілля; встановлення оптимального балансу між виробленою продукцією та спожитими ресурсами підприємства; забезпечення соціальної захищеності персоналу підприємства.

Пропорційний розвиток сільськогосподарських підприємств значною мірою залежить не тільки від цін реалізації продукції їх виробництва, які визначаються попитом і пропозицією, але й від рівня виробничих витрат на одиницю продукції у межах усієї сукупності організаційно-правових структур ринкового середовища [3]. Оптимізація ресурсного потенціалу позитивно відображатиметься не тільки на активізації кумулятивних процесів ефективного розвитку багатовекторного спектру економічних відносин між суб'єктами господарювання аграрної сфери, але й на формуванні збалансованої ринкової системи. В зв'язку з цим, стратегія сталого розвитку потребує врахування наявного виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств в контексті локалізації внутрішніх резервів економії маркетингових витрат. Тому виникає потреба у розробці комплексу заходів щодо сталого розвитку сільськогосподарських підприємств на ринку продовольчої продукції [1].

Слід зауважити, що Україна вже зробила ряд кроків у питаннях впровадження сталого розвитку на державному рівні і в агропромисловому комплексі зокрема. Останніми десятиліттями відбулися позитивні зрушення у сільському господарстві України, пов’язані з поступовим впровадженням нових технологій у сільському господарстві, оновленням техніки, впровадженням інноваційних організаційно-економічних методів ведення бізнесу тощо. Проте, нажаль, ці заходи не дають змогу дотепер ефективно вирішувати соціально-економічні проблеми сільських територій Крім того, в Україні становлення та розвиток не завжди безпечних, з екологічної точки зору, технологій сільськогосподарського виробництва, нехтування системними природоохоронними заходами та недостатнє їх фінансування є причиною загострення економічних та екологічних проблем розвитку сільськогосподарських підприємств. В результаті рівень забруднення території України внаслідок технологічної відсталості виробництва у 3,2 рази вищий порівняно з країнами Європейського Союзу.

На нашу думку, в сучасних умовах важливим елементом формування та імплементації стратегії сталого розвитку сільськогосподарських підприємств має стати підвищення використання наявного наукового аграрного потенціалу; впровадження енергозберігаючих і прогресивних технологій виробництва; створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів з надання послуг товаровиробникам у веденні селекції та відтворенні сільськогосподарських тварин, ветеринарному забезпеченні, закупівлі та реалізації тваринницької продукції; розширення обсягу вирощування високобілкових зернових культур; використання дотаційних коштів за реалізоване сільськогосподарськими підприємствами молоко і м’ясо переробним підприємствам виключно на розвиток тваринництва; докорінного поліпшення стану племінної роботи і ветеринарного обслуговування сільськогосподарських підприємств [2]. Крім того, сталий розвиток сільського сподарських підприємств має базуватися на інтеграції всіх підприємств аграрної сфери.




    1. Розвиток сільських територій (стан, проблеми, перспективи) / Є.І. Бойко, І.Р. Залуцький, Х.М. Притула та ін.; [наук. ред. Є.І. Бойко]. – Львів: ІРД НАНУ, 2011. – 61 с.

    2. Прокопа І.В. Соціальні аспекти розвитку сільських територій / І.В. Прокопа // Економіка АПК. – 2010. – № 11. – С. 48-51.

    3. Саблук П.Т. Розвиток сільських територій в контексті забезпечення економічної стабільності держави / П.Т. Саблук // Економіка АПК. – 2010. – № 11. – С. 4-12.


КЛІМАТИЧНІ НАСЛІДКИ ПАРНИКОВОГО ЕФЕКТУ
проф. Сотник І.М., студент гр. ЕДм-31 Довга Л.В.
Наразі зміна клімату залишається найактуальнішою проблемою людської цивілізації. Вона складається з екологічних, економічних і правових питань, які потребують негайних, рішучих заходів і можуть припинити процес глобального потепління. Останні півстоліття спостерігається тенденція до зростання парникового ефекту, що має загальнопланетарній характер. Парниковий ефект – властивість атмосфери пропускати сонячну радіацію, але затримувати земне випромінювання і тим самим сприяти акумуляції тепла Землею. Крім того, проявом такого ефекту є також підвищення температури на поверхні планети в результаті теплової енергії, яка з'являється в атмосфері через нагрівання газів [1]. Всі ці фактори можуть суттєво змінити клімат нашої планети.

Основними причинами виникнення парникового ефекту, за оцінками експертів, є такі: 1) зростання концентрацій в атмосфері багатьох газових компонентів, які присутні у промислових викидах: оксидів азоту, сірки, метану, чотирихлористого і чотирифтористого вуглецю, фреонів та ін.; 2) заміна лісів культурними посадками; 3) спалювання викопного палива для виробництва енергії; 4) збільшення кількості пилу в атмосфері, особливо дрібнодисперсних аерозолів у стратосфері.

Існуючих на сьогодні зібраних вченими кліматичних даних достатньо для того, аби стверджувати: людина дійсно впливає на клімат у глобальному масштабі і цей вплив лише посилюється за останні роки [1]. Так, за останні 250 років середньорічна температура на планеті зросла на 1,5°С, і це багато в чому обумовлене саме антропогенною діяльністю [2]. Нажаль, вирішити дану проблему, як правило, тільки в еколого-економічній та правовій площині, вже не можливо. Визначальним у контексті змін клімату, що відбуваються, є питання збереження людського життя. Так, сьогодні більш ніж 65% матеріальних збитків та близько 90% людських жертв лише в Україні зумовлені стихійними метеорологічними та гідрологічними явищами – річковими паводками, засухами, буревіями, тайфунами тощо. В цілому, понад 80% усіх стихійних природних лих, які спостерігаються на планеті, мають гідрометеорологічне походження [2]. Отже, слід відзначити зростання впливу змін клімату на якість життя членів суспільства.

Підраховано, що кожного року на планеті спалюється близько 2 млрд т викопного палива, внаслідок чого в атмосферу надходить майже 5,5 млрд т СО2. Ще приблизно 1,7 млрд т вуглекислоти надходить за рахунок зведення і випалювання лісів. В результаті концентрація СО2 в атмосфері, яка на початку XX ст. становила близько 0,029 %, уже наприкінці XX ст. досягла 0,035 %, тобто зросла майже на 20 % [3]. Збереження цих тенденцій у майбутньому може загрожувати глобальною екологічною катастрофою, зміною природних ландшафтів планети та погіршенням умов існування мільярдів людей.

Для боротьби з парниковим ефектом провідними країнами світу було розроблено Кіотський протокол – міжнародну угоду про обмеження викидів в атмосферу парникових газів (ПГ). Відповідно до цього документу держави-учасниці були зобов'язані зменшити середньорічні обсяги викидів ПГ за період 2008-2012 рр. у середньому на 5,2% порівняно з 1990 р. Окремі зобов'язання щодо їх зниження були передбачені для Японії – на 6%, США – на 7% та Європейського Союзу – на 8% [3]. В цілому, частка країн за викидами ПГ, які підписали протокол, склала 62%. Проте країни, що ратифікували договір, не мали особливих стимулів його виконувати, оскільки до них не приєдналися США (25% світових викидів) та Китай. У зв’язку з цим, сьогодні говорити про високу екологічну ефективність Кіотського протоколу як механізму міжнародного регулювання кліматичних змін недоцільно, а отже, пошук прийнятних шляхів вирішення проблеми продовжується.

На думку екологів, запобігти повністю прогнозованим змінам клімату людству навряд чи вдасться. Однак у наших силах пом'якшити кліматичні зміни, стримати темпи зростання температури з тим, щоб уникнути небезпечних і незворотних наслідків у майбутньому. Шляхи вирішення даної проблеми полягають у зменшенні викидів і збільшенні поглиначів ПГ.

Природний парниковий ефект на Землі підтримується завдяки багатовіковому балансу між викидами ПГ і утриманням їх поглиначами. Найбільшими поглиначами СО2, частка яких становить близько 70% від інших речовин, є океан і наземна біомаса. Отже, зменшення вирубки та насадження лісів може знизити антропогенний тиск на клімат Землі. Також цього можна досягти за рахунок впровадження екологічно чистих технологій, підвищення ефективності використання енергоресурсів та використання альтернативних джерел енергії.


    1. Дідух Я. Глобальні зміни клімату: що робити екологам? / Я. Дідух // Дзеркало тижня. – 2008. – № 43. – С. 26-27.

    2. Кіченко Д. Температура в Україні за останні півстоліття / Д. Кіченко // Українська правда. – 2013. – № 126. – С. 13-14.

    3. Основи екології: підручник / Я.Б. Олійник, П.Г. Шищенко, О.П. Гавриленко. – К.: Знання, 2012. – 558 с.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   53


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал