Художня інтерпретація проблеми української еліти впоемі Тараса Шевченка «І мертвим, і живим »



Сторінка5/5
Дата конвертації15.12.2016
Розмір0.78 Mb.
1   2   3   4   5

Група 2. «Вшанування Великого Кобзаря за кордоном»

В 1951 році “...народ радянської України подарував українцям – переселенцям в Канаді пам’ятник Шевченка”. Цей пам’ятник було доставлено пароплавом із Ленінграду та встановлено в місті Палермо. Тут же було відкрито музей Т. Шевченка, експонати до якого були надіслані Київським державним музеєм Т. Шевченка. Пам’ятник і музей розміщаються у чудовому парку, що носить ім’я Великого Кобзаря. Цей чудовий меморіальний комплекс називають канадським Каневом. Сюди щороку приїжджають тисячі людей різних національностей і з різних країн. Іноді, залежно від політичної ситуації, сюди приїжджали туристичні делегації з Радянського Союзу. В числі делегатів були: Любомир Дмитренко, Ірина Вільде, Оксана Іваненко, Платон Воронько, Дмитро Павличко та багато інших [15;14]

В 1957 році, на замовлення української громади США, український митець світового визнання О. Архипенко, виконав погруддя Шевченка, яке було встановлено на високому постаменті в так званій Союзівці, оселі Українського національного союзу в Кетскильських горах. На відкриття постаменту з’їхалися з США і Канади 10 тисяч учасників. Митець також відкрив пам’ятник у місті Клівленді, в Українському городі. Сам митець так прокоментував у канадській пресі відкриття пам’ятника Шевченку: “Ви могли б спитати мене: чому я виготовив погруддя Тараса Шевченка..? Це тому, що я вірю, що відображення великих національних геніїв може викликати їдеї та почування, які можуть зберегти національне сумління...” На думку великого українського скульптора, українці за кордоном повінні бачити обличчя українських геніїв і саме це може заоохотити шанувати і не забувати рідну мову та культуру [25;10].

Українці на американському континенті гідно відзначили 100-річчя з дня смерті Кобзаря. у різних містах Канади і Сполучних Штатів Америки відбувалися збори, близько 700 українців відвідали Тарасову гору в Каневі і поклонились прахові великого Кобзаря. Тут було видано збірку поезій і прозових творів Т. Шевченка в перекладі на англійську мову, а Ганна Польова написала повість “LittleTaras”, а Марія Скрипник переклала на англійську мову “Катерину”, вийшов нарис автора “ShevchenkoinCanada”. Зусиллями Товариства об’єднаних українських канадців у провінціальних центрах відбуваються фестивалі за участю Торонтського чоловічого хору ім Т. Г. Шевченка. З великим успіхом демонструється у містах країни виставка дитячих малюнків на шевченківські теми. Поширюються грамофонні пластинки із записом твору Ганни Польової „LittleTaras” і опери „Катерина” у виконанні артистів Київського радіо. Демонструється документальний фільм „Музей Т. Г. Шевченка у Палермо”. Товариство разом з українцями США планують будівництво пам’ятника Шевченку у Вашингтоні в 1964 році [12;1].



Запитання.

1.Охарактеризуйте діяльність канадських українців щодо вшанування пам’яті Великого Кобзаря.

2.Якого значення українські переселенці надавали описаним подіям?
Група 3. «Закордонні гості на канівській землі».

У загальній масі відношення до пам’ятника Т. Шевченка в Каневі було позитивним. На запитання, “Чи хотілось би щось поліпшити, прикрасити?” – звучали побажання про покращення побутових умов, щоб були кращі сходи, ресторан. Коли виникло питання про заміну дерев’яних сходів на Тарасовій горі, представники діаспори відреагували позитивно. Зарубіжні українці зібрали кошти на заміну сходів, без ніякого політичного мотиву. Проте Радянська держава не могла собі дозволити взяти ці кошти, тим самим показати свою неспроможність організувати заміну сходів до усипальниці Українського Кобзаря. А представники української діаспори хотіли допомогти зробити гарні сходи до національної святині і користуватись ними під час приїзду [18, арк. 10].

Коли Канів відвідав Президент Всеканадськоїї банківської асоціації Михайло Ребрик, він був захоплений краєвидом біля приплаву „Тарасова гора”, дав пропозицію створити тут забудову яку б назвали „Канадський Канів” і виділити на це будівництво 10 млн. дол. Цю ідею провалили жахливим чином. Тоді Михайло Ребрик подарував снігоочистний трактор заповіднику.

За спогадами Ю. Г. Батировського, українці за межами держави, що відвідували Тарасову гору – національно свідомі люди, які глибоко шанували свою Батьківщину та її святині. Юрій Гаврилович згадує святенницьке відношення до України, до Шевченкового краю в їхніх розмовах вчинках. У 1959 році Канів відвідав М. Король – Член Всесвітгньої Ради миру. В цей рік Дніпро був дуже повноводний і вода досягала до Тарасової гори. Він роззувся і босий брів по воді, говорячи, що для нього велика честь змочити ноги у водах святого Славути [17, арк. 12].

Батировський Ю. Г.  згадує цікаву історію, про те, що батько одного з туристів, дав синові черевики, щоб він тут походив і в них його похоронив. Юрій Кодак, син С. Васильченка, розповідав, що будучи відомою, заможною людиною на новій батьківщині, все серце тягне в Україну і якби поклали дошку через океан, то пішов би пішки не чекав і літака. Але в Канаді у нього родина, два сини, онуки, яких він не може покинути.

Більшість з них із зарубіжних українців як ідеологічно, так і матеріально були налаштовані допомогти облагородити, покращити, збагатити могилу Т. Г. Шевченка та його музей. У 1961 році, коли відзначали 100-річчя перепоховання Шевченка Черкаське видавництво “Промінь” видало книгу “Вінок Кобзареві”. Ця книжечка була розхватана у кількості 5000 примірників українською діаспорою прямо на святі і до сьогодення користується величезною популярністю [17, арк. 7].

У 1980-х роках відбулося помякшення відносин між Радянським Союзом та країнами так званого капіталістичного світу. Тому в цей період спостерігається збільшення іноземних туристів на Тарасову гору. За спогадами колишнього відповідального секретаря товариства “Україна” у місті Каневі Ю. Батеровського, у вісімдесятих роках збільшується кількість туристів з США, Канади, Аргентини, Франції, особливо тих, кого раніше не пускали в Радянський Союз. 22 січня 1984 Тарасову гору відвідали гості з Канади, зокрема президент фірми “GlobTуре” Зиновій Николишин (Вінніпег), директор фірми “Українська книга” Стенлі Зенюк (Торонто), директор відділення “GlobTуре” – Волтер Маковецький (Едмонт), керуюча відділенням “GlobTуре” Люсі Николишин (Вінніпег). На Тарасовй горі вони поклали вогненні гвоздики до могили Кобзаря. Хор музейних працівників зустрів гостей співом. Вони були дуже здивовані і вдячні за такий щирий прийом, висловили думку, аби такий чудовий хор відвідав Канаду і виконав там прекрасний репертуар на шевченськівську тематику. Ганна Гнатюк, дружина Я. Гнатюка, лікаря із США, який багато разів бував в Україні, організувала приїзд в Україну української Капелли бандуристів. У серпні 1984 року хор “Гагілка” та його керівник Наталка Мохорук – виступили на Тарасовій горі.

Запитання.

1.Хто і з якою метою відвідував музей Т.Г.Шевченка?

2.Які наміри і побажання висловлювали закордонні гості в ході своїх візитів до святої землі?
3.2.1.Виступ учнів з презентацією-дослідженням: «Т.Г.Шевченко і Канада».

Учнівська презентація демонструється на екран через проектор. (додається).

Учні коментують кожен слайд 1-3 реченнями.

Слайд 2. 12 травня 1991 року група канадських письменників з м.Вінніпегу прибула на Чернечу гору, щоб відчути спів душі Великого Кобзаря.

Слайд 3. На світлині- пам’ятник Т.Г.Шевченку в м.Палермо, що в Канаді. Позаду будівля музею після пожежі в 1964 році, причетними до якої, за однією з версій слідства, було визнано прогресистів.

Слайд 4. На цьому слайді – пам’ятник Кобзарю на тлі споруди музею ще до пожежі.



Слайд 5. 12 травня 1993 року на Тарасовій горі побувала родина Олекси Кобця (Варави)-нашого земляка, письменника, що іммігрував до США через політичні переслідування. Його син – Олександер Воронин фінансував будівництво церкви в мікрорайоні Костянець м.Канева.

Слайд 6. 31 липня 1992 року прахові Тараса Григоровича приїхали вклонитись канадський письменник українського походження М.Гнатюк з дружиною Анною.

Слайд 7. 28 серпня 1984 біля підніжжя Тарасової могили канадський хор «Гагілка» виконував твори Великого Кобзаря.
3.2.2. Узагльнююча бесіда. Учитель пропонує учням дати власну оцінку діяльності канадських українців щодо вшанування і збереження безцінної спадщини Тараса Шевченка.
ІV. Узагальнення й систематизація знань, умінь учнів.
4.1. Учні виконують завдання «Інформаційне гроно». Використовуючи засвоєні на уроці знання, добирають дані, що стосуються діяльності українців у США та Канаді.


Т.Г.Шевченко і США

Т.Г.Шевченко і Канада

Агапій Гончаренко

Пам’ятник Кобзарю у Вашингтоні

Книга англ. мовою «Taras Shevchenko»

Олекса Кобець

Товариство ім.Т.Г.Шевченка

Музей Т.Г.Шевченка в Палермо

Канадський хор «Гагілка»

4.2. Учитель пропонує учням завершити заповнення таблиці (третьої колонки), розпочатої на уроці.



Що вже знаємо?

Що хочемо дізнатись?

Про що дізнались?

  • Шевченко – відомий на весь світ поет.

  • Талановитий художник.

  • Борець за свободу.

  • Наш земляк.

  • Його могила - на Чернечій горі в м.Каневі.

  • Чи відомий Т.Г.Шевченко за межами України?

  • Як вшановують пам'ять Великого Кобзаря за кордоном?

  • Яке значення має творча спадщина Тараса Шевченка для українців, що живуть за кордоном?

  • Т.Г.Шевченка шанують в усьому світі.

  • Його ім'я єсимволом незламної боротьби за свободу українського народу.

  • Творча спадщина Великого Тараса поєднує українських переселенців з батьківщиною.


V. Підсумок уроку.

4.1. Учитель пропонує учням зпрогнозувати змістовне наповнення для наступних уроків на тему вшанування пам’яті Т.Г.Шевченка, присвячених 200-річчю з дня його народження.

4.2. Учитель пропонує учням ідповісти на запитання анкети.

Чого я навчився на уроці?

Що було найцікавішим і чому?

Які завдання я виконував і якими способами?

Які труднощі зустрічалися і як я долав їх?

Мій настрій на уроці.

Побажання (собі, учителю).
VІ. Домашнє завдання.

Користуючись довідковою літературою, Інтернетом тощо для самостійного пошуку інформації підготувати повідомлення або есе:

1. Повідомлення «Дослідження Зінаїдою Тулуб творчості Т.Г.Шевченка періоду заслання до Казахстану».

2. Есе «Моя вдячність Вірі Річ, англійської перекладачки творів Великого Кобзаря»



Список використаних джерел


  1. Авраменко В. Шевченківському меморіалу на Чернечій горі в Каневі – 70 років / В. Авраменко // Просвіта. – 2009. –19 вересня. – С. 2.

  2. Акіменко О. Останнім шляхом Кобзаря / О. Акіменко // Анабіоз генези. – 2008. – №1. – С. 6.

  3. Андрієнко К. Переступив океан / К. Андрієнко // Дніпрова зірка. – 2003. – 16 липня. – С. 5.

  4. Батеровський Ю. Г. Маршрутами дружби / Ю. Г. Батеровський // Дніпрова зірка. – 1983. – 1 вересня. – С. 2.

  5. Божко С. Пам’ятник Кобзарю „будували” п’ять президентів США // Україна і світ сьогодні. – 2005. – № 19. – 20 – 26 травня. – С. 14.

  6. Бондар М. Нариси з музейної справи / М. Бондар, Г. Мезенцева, П. Славін. – К. : Видавництво Київ. ун-ту, 1959. – 191 с.

  7. Бусин М.І., Тихоненко Ю.М. Тут над Дніпром… - Черкаси: ЦНІІ, 2014. – 460 с.

  8. Гамоля Н. Спонсор української справи / Н. Гамоля // Укр. дiлов. тижневик “Контракти”. – 2003. – № 29. – 21 липня. – С. 10.

  9. Данилов Я. Сюди стежки навіки пролягли / Я. Данилов // Вісті з України. Видання Товариства культурних зв’язків з українцями за кордоном. – 1979. – №28. – 5 липня. – С. 5.

  10. Дацків І. Б. Втрати Україною історико-культурних цінностей під час Другої світової війни 2001 года : автореф. дис... канд. іст. наук : 07.00.01 – історія України / І. Б. Дацків. – Чернівці : Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, 2001. – 20 с.

  11. ДАЧО. – Ф. Р–131 Шевченківська (Черкаська) окружна інспектура народної освіти. – Оп. 1. – Спр. 32. Витяг з докладу про сучасне становище охорони пам’ятників природи на Черкащині, 1925 р. – 31арк.

  12. ДАЧО. – Ф. Р–3709 Про зв’язки Канівського музею Т. Г. Шевченка з іншими державами. – Оп. 1. – Спр. 612. Про зв’язки Канівського музею з Болгарією, 1976 р. – 57 арк.

  13. Зарічанський Г. Творча інтелігенція України – зарубіжним друзям / Г. Зарічанський // Вісті з України Видання Товариства культурних зв’язків з українцями за кордоном. – 1979. – № 49. – 29 листопада. – С. 4.

  14. Кобець Олекса „Коли б не він, про нас не чув би світ ...” ( З нарису „Дещо про могилу Т. Г. Шевченка” / О. Кобець // Чернеча гора. Вісник Шевченківського національного заповідника в м. Каневі. – 1993. – №2. – С. 3 – 4.

  15. Кобець Олекса. Де спочиває Тарас / О. Кобець // Слово : збірник українських письменників в екзилі. – Нью-Йорк, 1964. – Вип. 2. – 157 с.

  16. Кравчук П. Бій за Тараса Шевченка / П. Кравчук // Жовтень. – № 3. – 1964. – С. 146 – 154.

  17. Особистий архів голови канівської філії Товариства “Україна” Ю. Г. Батировського. Відвідання Тарасової гори в м. Каневі іноземними туристами 1984 – 1990 рр. // Папка “Матеріали про діяльність канівської філії Товариства “Україна” Ю. Г. Батировського”. – 156 арк.

  18. Особистий архів голови канівської філії Товариства „Україна” Ю. Г. Батировського. Відвідання Тарасової гори в м. Каневі іноземними туристами 1990 – 1994 рр. // Папка “Матеріали про діяльність канівської філії Товариства “Україна” Ю. Г. Батировського”. – 223 арк.

  19. Особистий архів голови канівської філії Товариства “Україна” Ю. Г. Батировського. Записки про враження іноземних туристів від Канева та Тарасової гори // “Біографічні матеріали Ю. Г. Батировського”. – 250 арк.

  20. Синиця О. І. Українці за межами України / О. І. Синиця. – Івано-Франківськ : Зірниця, 2001. – 235 с.

  21. Спогади про Тараса Шевченка. – К. : Дніпро, 1982. – 576 с.

  22. Стасюк П. На чисту воду. Друга історія неприйнятої землі з Шевченкової могили / П. Стасюк. – Нью–Йорк, 1965. – 123 с.

  23. TheUkrainianCanadian. 100 Years of Ukrainian emigration to Canada. – Winnipeg : Manitoba. – 242 р.

  24. Указ Президента України „Про національні заклади культури” від 11. 10. 1994 №587/94 [Електронний ресурс. Доступний з : // http: // zakon. rada. gov. ua.

  25. Українці: монографія: у двох книгах. – Опішне: Українське народознавство, 1999. – Кн. 1. – 528 с.

  26. Черкаський край – земля Богдана і Тараса: Культорологічний збірник / За ред. Б. В. Губського, В. М. Литвина, В. А. Смолія. – К. : Українські пропілеї, 2002. – 656 c.

Ресурси Інтернету

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BD%D1%87%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%90%D0%B3%D0%B0%D0%BF%D1%96%D0%B9_%D0%9E%D0%BD%D1%83%D1%84%D1%80%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал