Художня інтерпретація проблеми української еліти впоемі Тараса Шевченка «І мертвим, і живим »



Сторінка3/5
Дата конвертації15.12.2016
Розмір0.78 Mb.
1   2   3   4   5

Екскурсовод. Останні місяці життя поета були дуже тяжкими й тривожними. З осені 1860 р. з´явився біль у грудях; захворювання серця спричинило водянку. Від початку 1861 р. Шевченко вже не виходив з кімнати. А 10 березня замовк уже навіки. Через три дні після смерті Тараса Григоровича відбувся похорон на Смоленському цвинтарі у Петербурзі. Шевченкові друзі одразу почали клопотатися про дозвіл перепоховати його в Україні. Тільки наприкінці квітня було одержано позитивну відповідь. Поховати великого сина України було вирішено за його “Заповітом” – під Каневом, на високій горі, що звалася Чернечою,- біля того місця, яке облюбував і де хотів “поставить хату і кімнату”. Сталося це 22 травня 1861 р.
Читець. Похорони Шевченка

Так, так, сину, правду кажеш про Тараса. То ж ви усе з писань берете та з оцих картинок, що на стінах висять, бо ви ж люди письменні. А я хоч і не учена, а розкажу про Тараса те, що я своїми глазами бачила, як його хоронили.

Давно це було, а як сьогодні помню, коли труну Тараса з Канева везли на гору.

Винесли його з собору, а кругом миру, миру -ніде і ногою ступнути. Поставили труну на віз, уквітчаний вінками, квітами та клечанням, і повезли потихеньку по канівських горах та лісах, що від Хмільної, бо там не так круто було, як од Дніпра. Обвозили аж ген поза ярами та кручами.

Як тепер помню -віз самі люди везли, а я з дівчатами підпихала воза аж до самої Чернечої гори.

Часто ставали одпочивати та попереду ліс вирубувати. І все, куди везли Тараса, дорога була заслана цвітами, травою та зеленими гіллячками.

Як привезли Тараса на гору, ми підвели голови й кругом глянули. А миру! Матінько моя! Такого миру кругом, аж гора стугоніла. Стільки людей я ще зроду не бачила. А плачу та сліз було, що вам до вечора не переказати.

А подарків яких нам тоді надавали: і стрічок, і лент, і хусточок, поясів червоних, разних-разних пам'ятних речей. Я й досі держу хусточкувід похорону Шевченка. На смерть її держу. Заказую своїм: як умру, то щоб з нею і поховали мене.



Від 106-літньої бабусі Покивайленко,

в музеї при Держзаповіднику

Могила Т. Г. Шевченка", м. Канів.


Читець. Над могилою співає щороку 47 соловейків. Кожен соловейко виспівує один рік життя Шевченка.

Від діда з с. Пекарі,

на могилі Т. Г. Шевченка (1927р.).
Екскурсовод. Відтоді Чернеча, або Тарасова, гора стала національною святинею, куди приїздили й приїздять сотні тисяч і мільйони українців та добрих друзів України поклонитися духовному батькові нашої нації.
Читець. Боялися його пани

Добре врізалися в мою пам´ять 1913-1916 роки. Дуже почитали тоді Шевченка.

Щодня люди йшли на могилу. А особливо в свята. Пан дивився на це і лаявся: „Ідіть, його там викопувать будуть, а ви цілуватимете”. Але люди плювали на пана і йшли до могили. Там була хата діда Ядловського, сторожа. У хатці був журнал, де записували прибулі. Ми, було, пасемо худобу і бачимо, як до могили наїжджає поліція і ховається в кущах.

Другий день великих свят ми зустрічать ходили на Тарасову могилу, співали „Заповіт”, „Думи мої, думи...” і пісні, які любив Тарас Григорович.

А в 1914 році, коли на могилу прибуло багато людей з різних місць, то поліція приїхала аж із Києва.Боялися пани Шевченка і мертвого.

Від Х.С.Литвина(1900р.н.), с.Пекарі

Екскурсовод. Довгий час могилу Кобзаря доглядав І.О.Ядловський.
Читець. Дід Ядловський на похороні Шевченка

Мій дід розказував, що він познайомився з Тарасом Григоровичем Шевченком, коли пас скот на Чернечій горі. Туди Тарас часто приходив писать і малювать, а коли побачив пастушка, мого діда, то з ним розмовляв, і це дідові дуже запало втямку. А коли Тарас умер, везли його хоронити на ту гору. Тоді саме мій дід чоботи шив у хазяїна; то він як почув, що везуть хоронить Тараса Григоровича Шевченка, казав, сам не свій став, бо недавно наче бачив: він писав на тій горі. Покинув чоботарювать і зразу побіг до процесії.

Хазяїн: -Куди ти? -а він і не оглянувся, побіг.

Так дід тоді цілий день хоронив Шевченка; за це йому хазяїн не дав їсти і не доплатив п'ять копійок за той день. А дід дуже любив Тараса, через те він свою хату біля могили поставив, насажував ліс і сад і п'ятдесят п'ять років, до самої своєї смерті, охороняв Тарасову могилу.



Від М. О. Демченко, 26 р.,

внучки діда І.Ядловського,

м.Канів.
Читець. «Могили не зоставлю»

Я жила в діда до 1927 року. Тоді екскурсії рідше приїжджали, а коли приїжджали, то я кожен раз носила на гору воду. Важко тоді було носить, східців не було. У 1928 і 1929 роках я була в Харкові. Дід написав, щоб я приїхала до нього на поміч. Я приїхала, тут вийшла заміж, так і зосталась жити в Каневі.

Коли дід захворів, я думала його забрать. Та куди, — ніяк не можна було забрать з могили.

Казав: „Умру тут, а Тарасової могили не зоставлю". Дуже дід любив Шевченка, через те він і прожив на могилі більше п'ятидесяти років. Раніше те місце було голе, дерев там не було, а коли докупив Варфоломей землі, тоді дід, Ядловський Іван Олександрович, насадив садок, ліс попід горою, щоб гора не осувалась.

Тепер там великий ліс, і сад родить.

Від М. О. Демченко.

Записав Д. Кушнаренко,1938 р.
Учитель. Доля не шкодувала поетові страждань, але не пожаліла й утіх, що били зі здорового життя.

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті - невмирущу славу й всерозквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець усе наново збуджуватимуть його твори.


2.Творча робота в групах

Учні з допомогою координаторів груп знайомляться із завданням,

визначають між собою методи його виконання.

Перша група: дослідити зовнішність Т.Г.Шевченка та його риси характеру з розповідей людей.

(На допомогу вчителеві: людяність, дотепність, гострий розум, ненависть до панів, сміливість, спостережливість, гарний голос)


Друга група: дослідити народну мову, яка існувала за часів Т.Г.Шевченка і порівняти її з сучасною народною мовою.
Третя група: дослідити психологію літературної творчості Т.Г.Шевченка (термін на дошці), прослідкуйте у фольклорних текстах за тим, як письменник збирав матеріал для своєї майбутньої творчої праці.
(На допомогу вчителеві: спостережливість, звертав увагу на зовнішність людей, їх мову, в яких умовах творив на Канівщині(дуб), любив малювати, співати з людьми, записував фольклор з їхніх уст.

Психологія творчості - відносно самостійна галузь наукових досліджень, предметом яких є процес виникнення (творення) художніх цінностей та їх естетичне сприймання. Основні методи П.т. - самоспостереження митців (інтроспекція), аналіз їх записних книжок, рукописів, спостереження за процесами творчості і сприймання, анкетування, експерименти із застосуванням спеціальних приладів, експертні оцінки тощо. У П.т. розглядаються такі етапи (фази) творчого процесу: виникнення творчого задуму, його виношування; втілення творчого задуму, "муки творчості"; обробка, шліфування першого варіанту твору; сприймання реципієнтами різних типів завершеного твору. Особлива увага звертається на проблеми художнього таланту та його вчасного діагностування; природи і ролі інтуїції та уяви; ролі в творчому процесі підсвідомого і свідомого, умов збереження довголітнього творчого потенціалу, причин, що зумовлюють індивідуальну неповторність сприймання художніх творів.)
Пропоную кожній групі обрати одного представника для виконання творчого завдання.Учні радяться і називають прізвище учня.
3.Завдання на вибір.

  1. Написати твір-мініатюру на одну з тем: “ Які думки Т.Г.Шевченка близькі моїм ровесникам”, “Що я відкрив/відкрила для себе, читаючи Шевченка”.

  2. Підготувати матеріал для літературного альманаху за темою “Уявне інтерв”ю з Т.Г.Шевченком”.

  3. Скласти питання для вікторини “ З яких творів Шевченка ці рядки “.


4. Виконання роботи.

Учні обговорюють завдання в групах, виконують їх, учні творчої групи виконують завдання самостійно, учитель надає необхідну допомогу, дає поради кожній групі, окремим учням.


Прошу закінчити ваші дослідження і поділитися набутими знаннями з однокласниками. Після представлення повідомлень групами можна поставити питання щодо сказаного або додати свою інформацію.
5.Перевірка роботи груп.
6.Звіти творчої лабораторії. (Учні зачитують виконані завдання: твори-мініатюри, уявні інтерв”ю)
7. Вікторина.

Учитель. Ми сьогодні так плідно попрацювали, що можна, маючи такі знання, брати участь у конкурсах ерудитів. Я пропоную для всіх літературну вікторину “З яких творів Шевченка ці рядки”. Друзі, кожен з вас має переконатись, чи добре він знає творчість Т.Г.Шевченка.

Мій краю прекрасний, розкішний, багатий!

Хто тебе не мучив? Якби розказать

Про якого-небудь одного магната

Історію-правду, то перелякать

Саме б пекло можна.

(«Іржавець».)

Кати знущаються над нами,

А правда наша п'яна спить.

Коли вона прокинеться?



(«Кавказ».)

А тюрм! А люду!.. Що й лічить!

Од молдованина до фіна

На всіх язиках все мовчить,

Бо благоденствує!

(«Кавказ».)

Кругом неправда і неволя,

Народ замучений мовчить.

І на апостольськім престолі

Чернець годований сидить.

(«Єретик ».)

За горами гори, хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі.

(«Кавказ».)


Розкуються незабаром

Заковані люди.

Настане суд, заговорять

І Дніпро, і гори!



(«І мертвим, і живим...».)

Оживуть степи, озера

І не верстовії,

А вольнії, широкії

Скрізь шляхи святії

Простеляться: і не найдуть

Шляхів тих владики.

(«Ісаія. Глава 35».)

І на оновленій землі

Врага не буде супостата.

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

(«І Архімед, і Галілей...».)

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

(«Заповіт».)


IV. Підбиття підсумків уроку. Оцінювання навчальної діяльності учнів.

Учитель. Друзі, мені приємно відзначити роботу всіх учнів на уроці найвищими балами. Це свідчить про те, що всі зацікавилися постаттю Т.Г.Шевченка, який постає перед нами не захмарним образом, а звичайною людиною, людиною не байдужою до світу людського. Сподіваюсь, що знайдуться учні, які самостійно продовжать знайомство із спадщиною Великого Кобзаря. А на закінчення уроку подарунком для всіх вас буде пісня на слова Т.Г.Шевченка “Садок вишневий коло хати” у виконанні наших гостей, учасників шкільного ансамблю.

Використана література
Беляшевський Н. Рассказы крестьян с. Пекарей о Т.Г.Шевченке // Киевская старина.- 1894.- Февраль.

Береза З.Образ Т.Г.Шевченка в українській народній творчості ( Архів Нехороше ва С.С. Ленінград, Пушкінський дім )//Вивчаємо Шевченка. Зб. Наукових праць студентів філологічного факультету.- К.: Вид. Київського університету, 1964.

Вінок Кобзареві: Поезія, нариси та оповідання 1861-1961.- Черкаське обласне книжково-газетне видавництво,1961.-112с.

Дорошевич О. Шевченко в селянських переказах // Життя і революція.- 1929.- Кн.. ІІІ.

Збірник праць двадцять четвертої наукової шевченківської конференції - К.: Наукова думка,1982.-324с.

Кушнаренко Д. Тарас Шевченко і наш край. Історико-краєзнавчий нарис.- Суми: ВВП “Мрія-1” ЛТД, 1998.

Назаренко М.Й. Поховання на могилі ( Шевченко, якого знали).- К.: ВД “Сварог”, 2006.- 688с.

Народ і Шевченко. Легенди, перекази, пісні та інші твори про великого Кобзаря / Упор.П.Гонтаренко, Д.Кухаренко, М.Родіна.- К.: Вид. АН УРСР, 1940

( Посилання на це видання як на Збірник-1940 і Збірник-1963)

Народ про Шевченка /Упорядник Ф.Лавров.- К.: Видавництво АН УРСР,1961.-86с.

Орли і ворони ./ Записав на Канівщині І.Лисенко // Зміна.- 1961.- N3.

Пахаренко В.І.Українська література: Підручник для 9-го кл. За-гальноосвітн.навч.закл.К.: Генеза, 2004.-392с.

Пушкін, Шевченко, Горький в народних переказах. Записав Дм.Косарик.- Х.: Мистецтво, 1937.

Тарахан-Береза З. Святиня. Науково історичний літопис Тарасової Гори.- К.: Родовід, 1998.

Український фольклор.- Кн..1.- К.: Мистецтво,1939.

Шевченко в народній творчості. / Упор. Д.Кушнаренко, П.Гонтаренко, М.Родіна.- Видавництво АН УРСР, 1940.- 192с.


Усний журнал
«Відомий і «невідомий» Шевченко»
Несвіцька В.І., учитель початкових класів Канівської

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3
Мета: доповнити, розширити знання учнів про Шевченка – поета, Шевченка – удожника; вчити працювати з художньою літературою, порівнювати, співставляти, виділяти головне, робити висновки;

вчити дітей самоорганізовуватись, узагальнювати результати досліджень, пошуків та працювати в групі; розширити знання дітей про життя і творчість Т.Г.Шевченка;

удосконалювати вміння самостійно вивчати творчість поета, продовжити ознайомлення учнів з красою, неповторністю, чарівністю Шевченкового слова, значенням творчості Т.Шевченка для українського народу; показати, як шанують його пам’ять, викликати бажання глибше пізнати його життєвий шлях;

розвивати спостережливість, вміння передавати своє бачення твору; вміння виконувати короткотермінові завдання на основі асоціацій;

розвивати зв’язне мовлення, творчі здібності учнів; збагачувати і активізувати словниковий запас учнів;

виховувати любов до творчості Великого Кобзаря, до рідної землі, почуття патріотизму і гордості за свою Батьківщину.


Обладнання: портрет Тараса Шевченка, виставка творів поета, репродукції картин Т.Г.Шевченка; запис пісень на вірші Т. Г. Шевченка « Реве та стогне Дніпр широкий», «Зацвіла в долині…», «Думи мої…»; карта України, мікрофон.
Тип уроку: узагальнення і систематизації знань і вмінь.

Форма проведення: Презентація колективного проекту учнів
Хід уроку

І. Організація класу.

1. Привітання.

Всі мерщій сідайте, діти!

Домовляймось не шуміти,

На уроці не дрімати,

Руки вчасно піднімати.

У нас сьогодні – ніби свято,

Гостей зібралося багато.

Вітаємо вас, наші любі.

У світлій, затишній оселі.

Нехай урок наш для вас буде,

Як пісня – дзвінким та веселим.
2. Емоційна настанова.

- У мене зараз гарний настрій, ось такий! (Смайлик-вевелун)

- А у вас?

- Намалюйте свій настрій. (Діти малюють свій настрій на смайликах).

- У кого з вас гарний настрій, покажіть.

- Я хочу, щоб гарний настрій у вас залишався до кінця уроку.


ІІ. Оголошення теми і завдань уроку.

- Прочитайте акровірш, яке слово виділили?



Ти мусиш нам співця назвати,

Адже умів лиш він один

Рабів німих так захищати.

А хто так оспівав, як він,

Садок вишневий коло хати?

Дмитро Білоус

- Чи здогадалися ви кому присвячено наш сьогоднішній урок? (Видатному українському поету, письменнику, художнику Т. Г. Шевченку).

- Епіграфом нашого уроку будуть слова безсмертного Тараса:

«І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій

Не забудьте пом’янути

Незлим, тихим словом».

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів


  1. «Мозковий штурм»

  • Що ви знаєте про Т. Г. Шевченка?

  1. «Асоціативний кущ» (робота в малих групах)

письменник поет художник Україна сирота кріпак

син Моринці Кобзар сестри хатина калина качаточка
ІV. Робота над темою уроку

  1. Перегляд фрагмента фільму «Той, хто прорік націю», 1993р., частина 1. Режисер Л.Борисова, оператор В. Чуприн, автор сценарію Л. Борисова. Фільм із циклу «Невідома Україна. Нариси нашої історії».

  • Що нового ви дізналися, переглянувши фільм?

  • Що для вас було відомим?

  • Що здивувало?

  • Що з побаченого переповісте вдома?

  1. Перша сторінка журналу - «Біографія Кобзаря»

(Презентація роботи дослідників біографії).

  1. Народився майбутній поет у селі Моринцях Звенигородського повіту (нині Черкаська область) в сім'ї селянина-кріпака. Через два роки родина переїхала до села Кирилівка. Ріс Тарас розумною, допитливою дитиною, хотів усе знати. Наслухавшись розповідей про залізні стовпи, які нібито підпирають небо, він загорівся бажанням подивитися на них і пішов їх шукати.

Перші скупі знання він отримав з церковнослов'янських релігійних книг у школі сільського дяка, а разом з ними і суворі кари та знущання вчителя.

У дев'ять років малий Тарас залишився без матері. 

Там матір добрую мою,

Ще молодую – у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі.

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята.

Батько женився  вдруге, взявши вдову з трьома дітьми. Життя в сім'ї стало нестерпним. Хлопчина змушений був терпіти знущання лихої мачухи. В одинадцять років став Тарас круглим сиротою. Після батькової смерті почалося поневіряння хлопця по чужих людях.


2) Читання поезії « Не  називаю  її  раєм»

Про тяжке життя поета після  смерті  батьків розповідає поезія  «Не називаю її раєм»  (читає підготовлений учень).

Не називаю її раєм,

 Тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села.

 Мене там мати повила

І, повиваючи, співала,

 Свою нудьгу переливала

В свою дитину..В тім гаю,

 У тій хатині, у раю,

 Я бачив пекло... Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

 Там матір добрую мою,

 Ще молодую — у могилу

Нужда та праця положила.

 Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

 Не витерпів лихої долі,

 Умер на панщині!..

- Що  бачив Тарасик   у  хатині ?

- Який настрій навіяла на вас ця поезія? (Стало сумно. Боляче за поета).

-   Чому поет не називає раєм батькову хату? (... бачить лихо, пекло, лиху долю родини, тяжку роботу, неволю).

-   На які почуття поета вказують слова "хатиночка", "матір добрую", "молодую", "мої голубки молодії"? (... поет їх любить, жалкує, гнівається, що матір "нужда та праця" рано забрала із життя; ).

Пани і цар злякалися його віршів і заслали поета в далеку пустелю – віддали у солдати із суворою забороною малювати і писати. Але не скорився Тарас і потайки писав і малював.

Через 10 довгих років повернувся він із заслання змучений, але не зломлений.

Заслання підірвали сили і здоров’я Шевченка. Восени 1860 року він захворів, стан його здоров’я погіршувався. А 10 березня 1861 року перестало битися серце великого художника, геніального Кобзаря.

Поховали його в Петербурзі на Смоленському кладовищі. Та чи могли люди забути і не виконати його заповіту?

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.



Учитель. А в травні того ж року перевезли прах Кобзаря до України. Поховали поблизу Канева, а Чернечій горі, яка тепер зветься Тарасовою.

І хоч Тарас Григорович прожив усього 47 років, із них 24 роки був у кріпацтві, 10 років мучився у солдатській неволі на засланні і лише 13 років був вільною людиною, його ім’я знають в усьому світі, воно вічне у пам’яті нашого народу.

Його ім’ям названо вулиці міст і сіл України, національний університет носить його ім’я, найвища державна премія імені Тараса Григоровича Шевченка щорічно присвоюється за найкращі досягнення в літературі та мистецтві. Створено музей в Києві і на його батьківщині.
3. Друга сторінка журналу «Т.Г. Шевченко – художник»

1) Змалку в обдарованій від природи дитині прокинувся талант художника. Це було не звичайне дитяче захоплення... Вугіллям, крейдою чи олівцем він малював скрізь, де тільки міг: на стінах, на дверях, на папері. Прагнення навчитися малювати водило хлопчика від села до села у пошуках вчителя.  Тарас наймитував, у вільний від роботи час читав і малював. А по закутках, щоб ніхто не бачив його горя, плакав. Але думка знайти людину, яка б навчила його малювати, не покидала хлопчика. Так  він потрапив до хлипнівського маляра. Маляр погодився навчити хлопця малювати, однак пан Енгельгард забрав його до себе в Петербург, і Тарас став козачком. Однак любов до малювання не покидає Тараса.


2) Інсценізація

Оксана: Чом же плачеш ти? Ох, дурненький Тарасе, давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже, кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще за всіх ти співаєш, ще й, кажуть малюєш. От иростеш і будеш малярем. Еге ж?

Тарасик: Еге ж, малярем.

Оксана: І розмалюєш нашу хату?

Тарасик: Еге ж. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо! Я буду, буду таки малярем!

Оксана: Авжеж, будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий – вони ж питочки хочуть.
Учитель.Одного разу пан з панею поїхали на бал. Скориставшись їхньою відсутністю, хлопець засвітив свічку і став перемальовувати портрет козака Платова, на чому був спійманий і жорстоко побитий. Але дана подія не пройшла безслідно: пан захотів мати власного художника і віддав свого «козачка» на чотири роки до живописця В. Ширяєва.

  • Погляньте, як  навчався  малий  Тарас малювати.



  1. Перегляд  фрагмента з фільму (продовження)  2 частина

В 1845 році він закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного» художника. Тарас малював портрети, картини, зарисовував пам'ятки минулого,змальовував  найближче, найрідніше його  серцю,  хату батьків, де минуло його сирітське  життя,  робив ілюстрації до своїх віршів. Він  створив 835картин. Ось погляньте, які чудові картини залишив нам у спадок Т. Шевченко.
3) Перегляд слайдів презентації про Шевченка-художника.    

- Що  любив  малювати  Тарас?

4) Розповідь-доповнення вчителя.Перед вами картина І.Їжакевича «Тарас-пастух» (1935 р.). В основу сюжету картини автор поклав вірш «Мені тринадцятий минало». Ми бачимо хлопчика, що сидить під парканом якоїсь панської садиби. У лівому кутку картини вдалині видніються селянські хатки, а на пагорбі, за березами – вітряк. Хлопчик поклав клаптик паперу на коліна і малює. Поруч лежить солом’яний бриль, торбина з хлібом. Так починається шлях майбутнього художника.

(Показ картини)
5) Підготовлений учень читає напам’ять вірш «Мені тринадцятий минало».

Мені тринадцятий минало

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в бога…

Тарас дуже хотів учитися. У сільській школі навчився читати. Потім служив у пана, і той віддав його вчитися на маляра, щоб мати свого художника.



4. Третя сторінка журналу - « Шевченко-поет».

1) Усміхнулася доля Шевченкові тоді, коли йому було 24 роки. На своїй життєвій дорозі він зустрів добрих і розумних людей, які побачили в ньому талановиту людину і викупили з неволі, допомогли з навчанням в Академії художеств. І в той час Тарас написав багато творів, які увійшли до збірки «Кобзар».

- А хто такі кобзарі?

Колись у сиву давнину, ходили по Україні старі люди, співали пісні про тяжке життя, про людські страждання, про козаків, про щиру та вірну козацьку дружбу, складали казки та розповідали їх дітям.

Співаючи, вони грали на старовинному музичному інструменті – кобзі. Від назви цього інструмента їх і назвали кобзарями (ілюстрація інструменту).

- Але чому саме Шевченка називають Кобзарем? Адже він не грав на кобзі і не співав пісень, хоча дуже любив їх слухати…

В своїх віршах та поемах Тарас Григорович теж описував тяжке життя, яке не обійшло і його самого. А ще тому, що Шевченко підписував свої вірші простим та зрозумілим для людей словом – Кобзар.

Перший «Кобзар» вийшов у 1840 році у Петербурзі.


2) Хвилини поезії. Читання творів Великого Кобзаря.

- Т.Г. Шевченко дуже любив природу рідної землі, її степи, ріки, її стрункі тополі, верби над ставами, червону калину і оспівував їх у своїх віршах.

Читання віршів Т.Г.Шевченка учнями напам’ять:


  • Село..

  • Тече вода із – за гаю

  • Садок вишневий коло хати

  • По діброві вітер виє

  • Світає, край неба палає…

  • Ой діброво, темний гаю

  • І золотої й дорогої

  • І досі сниться під горою…

  • Маленькій Мар’янці

  • Не називаю її раєм



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал