Хрестоматі я з літературного читання для 2 класу 2013



Сторінка4/5
Дата конвертації15.12.2016
Розмір0.72 Mb.
ТипПротокол засідання
1   2   3   4   5

Василь Струтинський

Василь Струтинський — один з улюблених письменників українських дітей. Він створив для малечі чимало оповідань, казок, віршів, загадок. Його твори допомагають зрозуміти, як тісно пов’язані між собою людина й природа.

ЯК ДИХАЄ ВЕРБА


Чорні пошматовані хмари налітали з півночі. Вітер зносив їх на ліс, за Десну, а вони пручалися, осипаючи береги та воду рясним дощем.

Сергійко поглядав у небо, кутався в плащ і не покидав насидженого місця. Пильно стежив за поплавками, які аж танцювали під ударами важких краплин.

Це вже друга чи третя хмара. Перелетіла — і знову затишшя. Збігають у річку каламутні струмки.  

Із-за хмар поблискує сонце. Та минає півгодини, а не клює. — Нічого! Зараз посвітліє вода і почнеться! — підбадьорює Сергійка дядько Микола.

Хлопець вірить і не вірить. Дуже вже хочеться йому хоча б одну плоскирку піймати. Хоч і за комір затекло, і їсти хочеться. Довгий літній день! Та ще негода. Не кожен і витримає. Але дядько Микола не йде, то й Сергійко сидить.

Знову потемніло. Пройшовся вітер, шарпаючи зелене віття верб. А вслід дощова завіса знову поглинула сонце.

Хлопець визирнув з-під плаща: йому здалося, що й небо провалилося… Дядько Микола побіг під вербу. Треба й собі втікати. Притулившись грудьми до ще сухого подекуди стовбура, Сергійко завмер від несподіванки: «Верба ворушиться!.. Та вона дихає! Як важко дихає у дощ, стара верба бореться з вітром...»


    • хмари;

    • небо;

    • вітер.

  • Доведи, що Сергійко був  наполегливим і спостережливим.

  • Яку відповідь дав автор на запитання-заголовок оповідання?



  • Намалюйте ілюстрацію до оповіданння В. Струтинського «Як дихає верба».


Микола Трублаїні

Микола Трублаїні — талановитий прозаїк, невтомний мандрівник. Він добре знав Арктику — місцевість, де зима довша за весну, літо та осінь разом. Про той суворий край і його мешканців письменник розповів у своїх творах.


ТИКО І ВОЛОХАН
Вони познайомилися, коли одному було три роки, а другому – три місяці. Три роки було маленькому Тико.

Він жив зі своєю мамою і старшим братом на березі холодного моря. Маму його звали Панай, а брата — Умк.

Навколо їхньої хатини розляглася тундра. В тундрі не ростуть дерева. Там лише мох, болото та каміння. В тундрі дуже мало людей.

Одного дня до берега підійшов пароплав. Люди з пароплава привезли на берег великі бочки, залишили їх тут і повернулись назад. Пароплав рушив далі і зник вдалині.

Маленький Тико прийшов подивитись на ті бочки. Ніхто не бачив, як він туди пішов.

Умк саме тоді лагодив сани.

Коли чує Умк — хтось дзявкає біля нього: дзяв- дзяв! дзяв-дзяв! Дивиться — аж то маленьке цуценя, якому було не більше як три місяці.

—  Цюця... — каже Умк. — Волохатий який, — гладить його.

Досі він цього цуценяти не бачив. Мабуть, люди з пароплава привезли його на берег і забули.

Поведінка цуценяти була чудна. Воно то ухопить Умка за ногу, то потягне, відбіжить, загавкає і замотає головою, наче запрошує кудись. Умк зрозумів — цуценя кличе його за собою. Він пішов за ним. Цуценя біжить, а Умк за ним. Побігло цуценя на берег. Прибіг туди й Умк. Дивиться цуценя на бочку, гавкає, а бочка догори дном стоїть. Прислухається Умк — у бочці щось гуде. Підняв він ту бочку, а з-під неї Тико заплаканий визирає. Хлопчик підліз під ту бочку, а вона його й накрила. Налякався бідолашний. Міг би загинути. Цуценя його врятувало.

Того песика дуже полюбив Тико. Песик теж полюбив хлопчика. Песик був волохатий, і прозвали його Волохан.
ХВИЛЯ-НАПАСНИЦЯ
Минув рік, як вони познайомилися та потоваришували. Ніколи Тико не ходив гуляти без Волохана.

Волохан ріс швидко, і тепер це був молодий дужий собака.

Якось Тико разом з Умком пішли до моря. Волохан біг попереду.

Вітру на морі не було, проте клекотів сильний прибій. Висока хвиля підіймалася на поверхні моря, котилась до берега, тут розсипалась і далеко заливала узбережжя. Хвиля котила багато камінців і піску. Вона то викидала їх на берег, то тягла знов у море.

Умк і Тико кидали камінці — пробували, хто далі кине. Дорослий Умк, звичайно, кидав далі.

Тико забруднив руки і хотів їх помити, присівши біля води. В цей час набігла хвиля. Від удару Тико впав, хвиля відкотилася від берега і забрала хлопця з собою. Умк не бачив цього, бо стояв спиною до моря. Повернувшись на голосне гавкання Волохана, він побачив спочатку Тико, якого хвилею несло від берега, а далі й Волохана, що кинувсь услід за ним у море. Хлопчик незабаром зник під водою. Волохан теж.



Умк кинувся, щоб рятувати брата, але не встиг добігти до берега, як побачив Волохана, що випірнув з-під води. В зубах він держав Тико. Перемагаючи прибійну хвилю, собака наближався до берега. Хвиля кидала його разом із Тико на пісок, а потім хапала і несла назад у море. Умк поспішив їм на допомогу і витягнув обох на берег. З радісним гавканням плигав Волохан навколо нерухомого Тико.



  • Назви персонажів прочитаних оповідань. Хто такі Тико й Умк?

  • Чому песика назвали Волохан?

  • Розкажи, як подружилися Тико й Волохан.

  • Відшукай у тексті оповідання і прочитай слова про те, як письменник описує тундру.

  • Відшукай у тексті оповідання і прочитай слова про те, як письменник описує прибій.

  • Чому автор назвав хвилю «напасницею»?

  • Розкажи, як удруге було врятовано Тико?

  • Чи сподобались тобі оповідання Миколи Трублаїні? Свою думку обґрунтуй.



  • Складіть розповідь про пригоди Тико і Волохана. Презентуйте її своїм однокласникам.




Василь Чухліб

Василь Чухліб народився в селі Лебедівка на Чернігівщини, і мальовнича краса її природи з малих літ глибоко запала йому у серце, щоб вихлюпнутися схвильованими рядками в його поетичній прозі. Перші твори друкував у журналі «Малятко». Згодом з творів, надрукованих у «Малятку», склалася перша книжечка молодого літератора «Хто встає раніше». Відтоді письменник не полишає працю літературі для дітей.

Пише В. Чухліб короткі оповідання та казки, більшість із них — про природу. В усіх героїв творів В. Чухліба — людей, тварин, рослин — є одне спільне: вічно молода річка Десна.
ПОВІНЬ

На Десні — повінь. Навколо вода, берегів не видно. Верби у воді стоять, гілля полощуть. Поміж вербами човен пливе. А в човні — Тетянка з татом.

Над водою, на вербовій гілці, пухова рукавичка гойдається.

—    Хтось рукавичку на вербу закинув! — дивується Тетянка.

—    То ремезове гніздо. Маленький ремезок, непримітний, а бач, який майстер,— розповідає тато.

Біля човна щось довге й зелене зблиснуло, аж вода завирувала.
—    Ой, чи не крокодил?! — злякалася Тетянка.

Тато голосно засміявся, аж луна покотилася.

—    Це щука ганяє.

За вербами — невеличкий острівець, наче круглий столик.

—    Отут і нарвемо щавлю,— прип'яв тато човна до корча.— 3 молодим щавликом борщ смачний!

Тетянка рве щавель у торбинку і раптом до тата:

—    Заєць! Он там, у кущі!

Заєць зіщулився, тремтить, але не тікає. А куди ж йому тікати?

—    До ранку острівець затопить повінню. Так що поїхали, вуханю, з нами,— примовляв тато, несучи зайця до човна.

Коли перепливали повноводу Десну, заєць притиснувся до Тетянки, а вона його полою плащика прикрила.

—    Тату, ми вуханя додому заберемо? — питалася в тата.— Буде з кролями жити...

—    Еге, в клітці ніби затишніше. І їжі досхочу дають. Але заєць — не кріль. Йому воля треба, роздолля,— тато налягав на весла і розмовляв з Тетянкою.
Тут човен ткнувся носом у берег. Заєць повів туди-сюди косими очицями та як стрибне, та як чкурне до лісу! Тільки смуга лягла.



  • Де відбувалася описувана подія?

  • Як в оповіданні пояснюється, що таке повінь? Відшукай у тексті і прочитай потрібні рядки.

  • Розкажи, які дива спостерігали Тетянка з татом, пливучи в човні?

  • З чим порівнюється гніздечко ремеза? Твори яких письменників про ремеза ти вже читав (-ла)? Що ти пам’ятаєш про цю пташку?

  • Відшукай в тексті оповідання  і прочитай слова, якими описано поведінку зайця під час пригоди.

  • Поясни значення висловів: «аж луна покотилася»; « як чкурне».

  • Сформулюй основну думку оповідання.


Гумористичні твори

Грицько Бойко

  • Цього року ти вже знайомився (-лась) із творчістю Грицька Бойка. Пригадай інформацію про письменника, а також твори, які ти читав (-ла).



Грицько Бойко – неперевершений майстер гумористичних творів. Прочитай деякі з них.

ЯК НЕВДАХА ВИСТУПАВ
От я вчора виступав!
Ви б почули, як співав!
Хоч немає слуху,
я горлав щодуху:
до-ре-мі-фа-соль-ля-сі!
Голос мій почули всі!

А скінчивсь – що сталось!


З місць усі зірвались,
сцену ледь не рознесли,
а мене вхопили –
аж на вулицю несли
і вже там…набили!


  • Прочитай вірш, передаючи захоплення мовця своїм «успіхом».

  • Де ти зробиш найдовшу паузу?

  • Чи зрозумів «співак» свою невдачу?


ХВАСТУНЕЦЬ
Хлопчик Толя – молодець,
тільки трішки хвастунець.

Якось ми пішли на став.


Він мені таке сказав:
- Слово честі, не хвалюся,
я ні-чо-го не боюся!..
Враз на слові цім з дороги
Толі ящірка під ноги.
Прочитай вірш далі, роз’єднавши для цього слова:

Зпереляку, утривозі


нашхвалькомерщійнавтік.
Таспіткнувсянадорозі
йприкусивсобіязик.


  • Як треба читати слова Толі?

  • Добери до кожної строфи відповідну інтонацію і темп читання.

  • Прочитай гумореску з відповідною інтонацією.

  • Пригадай прислів’я, у яких засуджується хвалькуватість.


САШКО
В трамваї переповненім
Сашко з м’ячем сидить,
а коло нього згорблений
старий дідусь стоїть.
Хтось до Сашка звертається:
- Чи вас у школі вчать,
як місце дати старшому,
як старших поважать?
- Та вчать, - Сашко відказує, -
але у дану мить
розпочались канікули
і нас ніхто не вчить!..



  • Які риси характеру Сашка проявилися у його поведінці?

  • Чиї слова ти прочитаєш з обуренням, а чиї – легковажно, байдуже?

  • Визнач основну думку гуморески.


ВЕСЕЛИНКИ

Змагання
- Чого з ганчірками весь клас?

- За чистоту змагання в нас!

- Ну, а чого так розкричались?

- Бо ми за тишу вже змагались!


Де Іванко?

- Де Іванко? – запитав


наш учитель Тому.
- Та він ногу поламав
і побіг додому!

Пояснила

  • Чого увесь урок ти, Лідо,

пасешся в зошиті сусіда?

- Перевіряю я Семена:


чи вірно він списав у мене?

Якби

От якби ми під вербою


не зустрілися з тобою,
і якби не роздягались,
і якби ми не купались,
і якби у глибині
не було пенька на дні,
і якби про те не знали,
і якби ми не пірнали,
і якби не всі якби -
не набили б ми лоби!
СКОРОМОВКИ
Навчися читати скоромовки: спочатку повільно, потім – швидше, далі – ще швидше.
Бабуся Краб

Бабуся В порту


в кіоску краб
забула здирався

авоську. на трап.


А внучка Шкряботів
Ганнуся краб:
відразу шкраб
гайнула - шкраб
забуту шкраб!
авоську
бабусі
вернула.

Ігор Січовик

Ігор Січовик народився на Волині в сім’ї сільських учителів. Писати почав з дванадцяти років. Для дітей митець створив віршовані казки, сотні загадок, тисячі скоромовок. Багато віршів Ігоря Січовика випромінюють гумор. Він пише про цікавинки із життя дітей і тварин.

ВІДДЯЧИЛА
Їла Катя паляницю, пригостила нею кицю. Киця бігає по хаті: — Чим же я віддячу Каті? Як стемніло, киця в ліжко принесла Катрусі мишку.


  • Як ти розумієш назву вірша?

  • Що тебе розсмішило під час читання вірша?

  • Чи можна цей вірш назвати гумористичним? Обґрунтуй свою відповідь.

ХИТРА КИЦЯ


У вишневому садочку, на зеленому горбочку жила собі Киця, Киця-трудівниця. Мала хатку чепурненьку, двійко діток, стару неньку й господарство невелике — Курку, Гуску та Індика.

В Киці клопотів багато: треба всіх нагодувати, ще й водою напоїти та полити сад і квіти. В день погожий і в негоду носить Киця з річки воду... Ну ніяк не можна Киці обійтися без криниці.

Якось їй біля воріт стрівся Пес — її сусід. Попросила його Киця: — Друже, викопай криницю. Я за це тобі віддячу... Тільки Пес той був ледачий. Проминув мерщій ворота: — Не для мене ця робота. Я люблю поїсти ласо та й спішу, не маю часу!

Повернувся Пес під вечір. Підкріпився, видно, дечим, ще й запас поживи мав: кістку у зубах тримав. У садочку зупинився, відсапнувся, роздивився й, кістку кинувши під вишню, ямку рити став поспішно. А як вирив, то мерщій заховав поживу в ній.

Тим щасливий, що на ранок має він смачний сніданок, Пес гайнув хтозна-куди роздобуть собі води. Посміхнулась хитро Киця: — Буде в нас тепер криниця! — Кістку в ямці відшукала, зверху землю розрівняла і пішла собі до хати маму й діток годувати.

Вранці знов з’явився Пес — зголоднів, тремтить увесь. Риє ямку, та дарма — кістки в ній чомусь нема... — От так диво! Справжнє диво! Не знайду ніяк поживу... Де ж вона могла подітись? Треба, мабуть, глибше ритись!

Киця стежить нишком з даху. Вже й не видно Пса-невдаху, лиш земля летить угору... — Буде в нас криниця скоро! Раптом чує: — Ой, біда! Замість кістки тут... вода! Порятуйте! — Пес благає. — Потопаю! Потопаю!

Киця кличе Курку, Гуску. Псові кидають мотузку, дружно лапками, дзьобами витягають Пса із ями. Киця з подивом питає: — Що ти робиш тут? — Н-не знаю... Знаю! Я для тебе, Кицю, щойно викопав криницю. Ти ж сама мене просила. Усміхнулась Киця мило: — От спасибі, любий друже! Допоміг мені ти дуже. За криницю і за воду — на ось кістку в нагороду! Я город копала вранці і надибала у ямці...

Очі Пес на Кицю звів, все одразу зрозумів. — Ой, яка ж ти хитра Киця! Ну а втім, яка різниця: головне, що є криниця, в ній — джерельна прохолода. Пийте, друзі! Нам не шкода!


  • Назви дійових осіб вірша.

  • Розкажи, які риси характеру притаманні Киці? Доведи свої міркування словами вірша.

  • Розкажи, які риси характеру притаманні Псові? Доведи свої міркування словами вірша.

  • Прочитай рядки, у яких поет з гумором говорить про Пса.

  • Який епізод вірша можна назвати найбільш напруженим? Чому ти так вважаєш?

  • Кого з персонажів вірша стосуються слова: «риє ямку»; «стежить нишком»; «витягають Пса із ями»?

  • Визнач основну думку вірша «Хитра Киця»

  • Чи сподобався тобі вірш І. Січовика «Хитра Киця»? Чим саме?



  • Створіть ілюстрацію за віршем І.Січовика «Хитра Киця»

Всеволод Нестайко

Народився 30січня 1930 року в м. Бердичеві на Житомирщині в сім'ї службовця. Коли Всеволод Нестайко був маленьким хлопчиком, він страшенно хотів швидше вирости і стати великим та дорослим. «Може, тому, що я був справді малий на зріст, чи не найменший у класі. Малий, худий та ще й рудий». І щоб швидше вирости, Всеволод годинами стояв під дощем і спати лягав о сьомій. Отак у сні і нетерплячці В. Нестайко і не зогледівся, як несподівано виріс майже під два метри і перестав бути рудим. «І раптом збагнув, що даремно поспішав вирости, що дитинство — найпрекрасніша, найщасливіша пора людського життя. І так мені захотілося повернутися назад! Назад —у дитинство. Та нема часу і дороги назад», — зізнається він. І все ж таки Всеволод Зіновійович Нестайко знайшов цю дорогу. А пролягла вона через уяву і фантазію. Він почав подумки повертатися у дитинство — почав писати для дітей веселі і мудрі книги. 

КРЕВЕТ ВАСЯ
У казковому Морі на казковому базарі, як на всіх базарах світу,була велика штовханина. Риби, кальмари, каракатиці, восьминоги, морські коники, краби та інші жителі моря сновигали взад - вперед вибираючи, прицінюючись, торгуючись і купуючи, що кому треба.

Був серед покупців і маленький десятиногий морський рачок – кревет Вася. Креветка-мама Морія Нептунівна послала його купити морської капусти на флотський борщ. Та на базарі було так гамірно й цікаво, що морська капуста одразу вилетіла кревету Васі з голови. Він, роззявивши рота, застиг біля перекупки Медузи Горгонівни, яка вигукувала на все море:



    • А кому чудодійної водорості «Морсон і Морсон» ?! Від усіх морських хвороб – не хворіти щоб ніколи! Ось погляньте: це була невеличка камбала! Три пучечки проковтнула, і тепер вона акула! – Медуза широким жестом показувала на здоровецьку рекламну акулу, яка плавала над її кіоском.

Побачивши кревета Васю, Медуза загукала до нього:

    • Гей, кревете, майже даром стати можеш ти омаром! Підпливай, часу не гай! Водорості вибирай!

У Васі замакітрилося в голові. Ну, який хлопчик не хоче стати великим і могутнім?..

  • От подивися на малюнок! Оце креветка, а оце омар! Відчуваєш різницю?

  • П-почім в-водорості? – затинаючись запитав Вася перекупку.

  • Дві перлини пучок!

  • Ого! А чого так дорого?

  • Дорого мило – дешево гнило!

Почухав Вася клешнею потилицю.

  • А скільки в тебе грошенят, милий? – відчувши Васині вагання, лагідно спитала медуза.

  • Чотири перлини мама дала. На морську капусту. Для флотського борщу.

  • Для борщу? Ха-ха-ха! – зареготала Медуза. – Що таке борщ? З’їв і облизнувся. А «Морсон і Морсон» зробить тебе наймогутнішим з усіх креветок. Маму захищатимеш від будь-яких розбійників морських! Три пучечки коштують шість перлин. Але тобі я віддам за чотири. Один пучечок даром буде.

Умовила-таки Медуза кревета Васю. Віддав він їй свої чотири перлини, узяв «Морсон і Морсон», порачкував додому. «От мама зрадіє! От задоволена буде! Я ж її надійно захищатиму!» - думав по дорозі.

Та не так сталося, як гадалося. Від тих чудодійних водоростей у Васі тільки живіт розболівся. Мама три дні лікувала його «Смектою». Так і не став Вася омаром, лишився креветкою.

Отож, треба слухати маму, а не ловитися на рекламу. І витрачати гроші лише на товари перевірені, хороші.


  • Назви дійових осіб твору.

  • Чому кревет Вася опинився на базарі?

  • Чим цікавився малий Вася?

  • Чому Медузі вдалося вмовити Васю?

  • Прочитай висновок автора. Чи погоджуєшся ти з таким висновком? Обґрунтуй думку.

  • Встанови відповідність між частинами прислів’їв. Яке із них найповніше пояснює головну думку твору? Обґрунтуй свою думку.




  1. Вір своїм очам, А але перевіряй.

  2. Довіряй, Б а тоді робити.

  3. Спершу треба розсудити, В а не чужим речам.




1.




2.




3.






Тамара Коломієць
Ти вже знаєш про чудову поетесу Тамару Коломієць. У її творчому доробку— понад 30 збірок оригінальних казок, віршів, небилиць, лічилок, смішинок, загадок. У Тамари Коломієць, за книжками якої виросло не одне покоління, — уже своя абеткова бібліотечка: вона має 6 абеток для 6 онуків.

Прочитай ще й її гумористичні твори.
ДІДІВ ОБІД
Казку хочете смішну?
Зараз я її почну:
Жив на світі сивий дід.
На плиті варив обід.

На кривий ослін* сідав.


Що зварив, усе з'їдав.
Горщик мив і миску мив.
На плиті обід варив.
На кривий ослін сідав,
Що зварив, усе з'їдав.
Горщик мив і миску мив,
На плиті обід варив...
...Ой і хитра казка ця,
Бо не видно їй кінця.
Доки дід на світі житиме,
То усе обід варитиме.
*Ослін – коротка переносна лава.



  • Про кого цей вірш?

  • Що робив дідусь?

  • Яким ви уявляєте діда?

  • Чому цій казці не видно кінця?


ЇЖАКИ
Два веселі їжаки

Накололи на голки

Всі листки

І сказали:



  • Ми – кущі,

Золоті у нас плащі

На дощі.


Два веселі їжаки

Накололи на голки

Всі грибки

І сказали:



  • Ми – пеньки,

Наросли у нас грибки,

Як горбки.

Два веселі їжаки

Позгортались у клубки

Під голки

І сказали:



  • Ми – грудки…

Ну, а може,- їжаки

Все – таки?..




  • Назви дійових осіб твору?

  • Коли відбувалася подія?

  • На що стали схожі їжаки?

  • Як ти думаєш, чому їжачки були веселими?






Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал