Характеристика основних чинників формування гендерних відносин у дітей старшого дошкільного віку



Скачати 66.25 Kb.

Дата конвертації01.01.2017
Розмір66.25 Kb.

УДК 372.3.035-053.4-055.25-055.15:316.663.5:159.922.1.001.361
ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ ГЕНДЕРНИХ
ВІДНОСИН У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Олена Кіпніс-Лис
Переяслав-Хмельницький
У статті розглядається поняття гендерна соціалізація, гендерна
ідентичність», які виступають чинниками формування гендерних відносин у дітей
старшого дошкільного віку. Також розкрито вплив сім'ї та дошкільного навчального
закладу на гендерну соціалізацію дошкільника.
Ключеві слова гендер, стать, відносини, формування, соціалізація, ідентичність,
свідомість, дошкільник, сім'я, педагог.
Формування гендерних відносин у дітей старшого дошкільного віку на сьогодні є одним із важливих і складних завдань освітньо-виховної роботи з дітьми. На формування гендерних відносин у дошкільників впливають як біологічні, такі соціальні чинники. До основних чинників слід віднести – гендерну соціалізацію та гендерну ідентичність особистості. У психології існує кілька основних підходів з дослідження механізмів гендерної соціалізації та особливостей гендерної ідентичності теорія соціального научіння, теорія ідентифікації, теорія когнітивного розвитку, нова психологія статі. В основі теорії соціального научіння лежать такі поняття, як научіння, позитивне і негативне підкріплення, моделі батьківської поведінки, яка підкреслює вплив мікросередовища і соціальних норм на зовнішню статево-рольову поведінку, акцентує типову для статі поведінку. Теорія ідентифікації, сформована в межах психоаналізу, пропонує біологічне пояснення за З. Фрейдом, анатомія – це доля. Цей підхід акцентує значення раннього дитинства для наступної статево-рольової поведінки індивіда, звертає особливу увагу на ідентифікацію дитини з одним з батьків своєї статі. Теорія когнітивного розвитку пояснює формування уявлень про статеві ролі у дітей активним структуруванням власного досвіду, когнітивної інформації та розумінням своєї статевої належності. Згідно цієї теорії статева диференціація є наслідком засвоєння дитиною когнітивних структур. Нова психологія статі з’явилась у ті роки. Представники даної теорії вважають, що основна роль в формуванні психологічної статі і статевої ролі належить соціальним очікуванням суспільства, які виникають у відповідності з конкретною соціально-культурною матрицею і знаходять своє відображення в процесі виховання. Д. Стокард, М. Джонсон стверджують, що біологічна (хромосомна і гормональна) стать, тобто вроджена, може лише допомагати визначити потенційну поведінку дитини, а головне – стать психологічна, соціальна, яка засвоюється за життя і на формування якої впливають расові, класовій етнічні варіанти статевих ролей і відповідні ним соціальні очікування. Представники нової психології статі доводять, що статеворольова орієнтація дітей формується в результаті засвоєння соціальних статеворольових стереотипів, які в концентрованому вигляді представлені в сімейних стосунках (в першу чергу між батьком і матір’ю). Наслідуючи поведінку батьків та інших дорослих, дошкільники засвоюють і стереотипи статеворольової поведінки та відтворюють її в колі однолітків Стать у психологічних дослідженнях традиційно розглядається як другорядна змінна поряд з віком, освітою, національністю. Проте стать, або гендерне є бінарною змінною. Аспекти гендера – біологічна стать, соціальні гендерні ролі, статево-рольова ідентичність тощо. Т. Бендас наголошує, що поняття стать і гендер інколи вживають як синонімічні, однак більшість дослідників їх розрізняють. Перший означає біологічні, другий – соціальні та культурні особливості диференціації індивідів за ознакою статі. Якщо стать характеризує генетичну приналежність індивіда до однієї з двох категорій, то гендер – це стать як продукт виховання, впливу культури – соціальна стать [3]. Гендерне виховання – це цілеспрямований, організований і керований процес формування соціокультурних механізмів конструювання чоловічих і жіночих ролей, поведінки, діяльності та психологічних характеристик особистості, запропонованих суспільством залежно від їх біологічної статі [9]. Метою гендерного виховання дітей старшого дошкільного вікує створення умов для формування статевої свідомості, відповідальної за міжособистісні взаємини в соціумі, організацію пізнання соціального
світу вході виконання ролі своєї статі. Ґендерні ролі не виникають одразу з народженням дитини, вони розвиваються в залежності від багатьох умові чинників протягом людського життя. Цей розвиток має свої закономірності та суперечності. Від нього залежить характер життєвого сценарію людини, стиль життя та стратегії поведінки в різноманітних життєвих ситуаціях. Процес розвитку ґендерних ролей, як соціально зумовлених моделей статевих ролей та статево-рольової поведінки, відбувається в контексті досить важливого для життя особистості процесу, який називається соціалізацією, одним із найістотніших складників якої є рольова, зокрема й ґендерно- рольова (чи ґендерна) соціалізація. Соціалізація особистості – це засвоєння людиною суспільного досвіду, суспільних нормі цінностей. Одним з основних складників соціалізації людини є засвоєння нею соціальних ролей. В соціальних ролях закріплені норми та правила соціальної поведінки у вигляді нормативних вимог до виконання соціальних ролей. Рольова поведінка – це найважливіший вид соціальної поведінки, асоціальні ролі – це засіб входження особистості в групу, в соціум, форма соціальної адаптації та особистісного самовираження водночас. Особливості рольової соціалізації полягають не лише в засвоєнні суспільних очікувань щодо соціальних ролей, ай у рольовому розвиткові особистості [4]. Процес статевої соціалізації розпочинається ще у дитинстві. Дошкільне дитинство – це вік остаточного усвідомлення своєї компетентності та набуття наслідування поведінки ідентичній статевій належності. Статева соціалізація – активне засвоєння особистістю стандартів психосексуальної культури під час входження її у соціальні стосунки. Психосексуальна культура передається від покоління до покоління формуючи статеву свідомість. Статева свідомість (за В. Каганом) – система знань, особистісних смислів та значень, які одночасно означають та формують переживання та мотивацію людиною свого буття як представника статі [6]. Розвиток статевої свідомості, який передбачає ціннісне осмислення себе дитиною і як представника певної статі, і як неповторної особистості, що відрізняється зовнішніми особливостями і внутрішнім світом, найтіснішим чином пов’язано зі статево-рольовим досвідом, що засвоюється дитиною, оскільки даний досвід передбачає накопичування і відображення реальної взаємодії особистості з навколишнім світом освоєння й опредмечування категорій мужність та жіночність. Статево-рольова та гендерно- рольова соціалізація складники процесу соціалізації. Статево-рольова соціалізація, як зазначає Л. Арутюнова, є невід’ємною частиною спільного процесу соціалізації, і включає в себе три компоненти
— розвиток уявлення про себе, як про представника певної статі
— формування статево-рольових переваг і орієнтацій
— виникнення форм поведінки, які відповідають статі [1].
Ґендерно-рольова соціалізація – це засвоєння людиною ґендерних ролей, суспільних очікувань до цих ролей, а також ґендерний розвиток особистості, тобто формування психологічних характеристик, що відповідають ґендерним ролям [4]. Від самого народження дитина потрапляє в соціальне оточення, яке задає безліч стереотипів
ґендерно-рольової поведінки. Змалку дитина чує від своїх батьків, вихователів Це негарно, це не личить дівчинці (хлопчикові Не плач, хлопчики не плачуть Не бийся, дівчатка так не поводяться. З першими проявами усвідомлення себе представником певної статі дитина зв’язує це з цілою низкою ознак з одягом, з правилами поведінки, з проявами почуттів (чи з заборонами на них. На природні диференціально-психологічні відмінності між статями накладаються моделі чоловічих і жіночих ролей, наявних у суспільній свідомості, часом не маючи нічого спільного зі справжніми психофізіологічними статевими різницями. Суспільні стереотипи стосовно жіночих і чоловічих ґендерних ролей здатні впливати на ґендерний розвиток людини, накладаючи багато обмежень на їх самореалізацію [4]. Статеві та ґендерні ролі мають надзвичайно велике значення для нормальної соціалізації особистості серед безлічі ролей, що їх засвоює дитина. Ці ролі тісно пов’язані з усвідомленням себе представником певної статі таз нормативами поведінки, характерної для представників цієї статі. Статеві та ґендерні ролі тісно пов’язані зі статевою й ґендерною ідентичністю особистості. Статева ідентичність – це ототожнення себе з представниками певної статі, що виявляється в єдності поведінки і самосвідомості індивіда, який ідентифікує себе до певної статі і орієнтується на вимоги відповідної статевої ролі. Формування статевої ідентичності є результатом складного процесу, що об’єднує онтогенез, статеву соціалізацію й розвиток
самосвідомості. Гендерна ідентичність полягає в переживанні своєї відповідності ґендерним ролям, тобто сукупностям суспільних нормі стереотипів ґендерним ролям, характерних для представників певної статі (або таким, що приписуються представникам певної статі суспільно-історичною чи соціокультурною ситуацією. Людина може мати певну чітко визначену статеву ідентичність і водночас мати труднощі з ґендерною ідентичністю, переживати невідповідність ґендерним ролям та стереотипам, відчувати нереалізованість себе як чоловіка чи жінки, невідповідність жіночому чи чоловічому ідеалу. Оскільки
ґендерні ролі та стереотипи – це продукт суспільної історії, який несе в собі соціокультурні особливості та традиції, що часом не мають нічого спільного з природою статі, то ґендерна ідентичність залежить здебільшого від соціальних (історичних та географічних) чинників, а невід біологічної природи людини. О. Кікінежді стверджує, що
ґендерної ідентичності, як прийняття власної статевої належності та її константності, дитина набуває у старшому дошкільному віці. У набутті первинної ґендерної ідентичності велику роль відіграють статеві стереотипи соціального середовища, які спрямовують дітей на гендерні стосунки [7].
Статеворольова і гендерна соціалізація, статева і гендерна ідентичність сприяють формуванню статевої поведінки. Історія культури виробила багато моделей і взірців статевої поведінки. Інформацію про них дитина починає отримувати змалку, формуючи на фундаменті статевої ідентичності те, що ми називаємо ґендером. Формування позитивного ставлення дитини до нормі вимог статевої поведінки становить важливий аспект гендерного виховання. На ґендерну соціалізацію старших дошкільників важливий вплив має сім’я, стиль сімейного виховання. На ґендерний розвиток та ґендерну самореалізацію дитини істотно впливають власні ґендерні стереотипи та цінності батьків, їхні життєві сценарії, характер стосунків у подружжі та між батьками й дітьми. Мабуть з усіх сфер соціального життя людини сім’я є такою соціальною інституцією, в якій сутність ґендерних стосунків проявляється найбільше. Від того, яка система ґендерних стосунків склалася всім ї, які
ґендерні стереотипи панують у системі її уявлень про чоловічу та жіночу сутність, залежить формування ґендерних ролей дітей, розвиток їхньої ґендерної ідентичності.
Ґендерні ролі батьків – найперший взірець ґендерної поведінки для дітей, які часто будують власну ґендерну ідентичність згідно з батьківськими моделями життя. Інколи життєвий сценарій дітей повторює сценарії батьків, тому що змалку дитина вирішила Буду таким, як тато (або такою, як мама. Діти багато в чому копіюють ставлення батьків один до одного, формуючи стиль стосунків з протилежною статтю. Якщо досвід батьківських ґендерних ролей обмежений чи недостатній (наприклад, в неповній сім’ї, чи коли дитина виховується без батьків, це призводить до прогалин в ґендерному розвитку особистості дитини. Такі діти часто не отримують повноцінного досвіду міжґендерних стосунків, що може позначитись на формуванні ґендерних ролей та ґендерної ідентичності, спричинити проблеми при створенні в майбутньому власної сім’ї та у вихованні дітей. З іншого боку, навіть у повних сім’ях є багато проблем, які негативно позначаються на ґендерній соціалізації дітей. Авторитарність виховання, насильство й жорстокість усім ї призводять до численних деформацій ґендерного розвитку, формують такі ґендерні ролі, в яких закріплюються суспільні ґендерні стереотипи, ґендерна нерівність та інші деформації ґендерної структури суспільства. Безперечно сім’я важливий фактор гендерного розвитку дітей, але як наголошує Л. Олійник: належної статевої просвіти вона дати не може [8]. Крім сім’ї на особливості ґендерної соціалізації впливають багато інших офіційних та неформальних інституцій. Велике значення для ґендерного розвитку дитини має дошкільний навчальний заклад. Залежно від того, які цінності прищеплюють дитині педагоги, формуються ті чи інші ґендерні ролі, ґендерні сценарії чи інші моделі ґендерної поведінки або стосунків статей. Вихователь дошкільного навчального закладу повинен оволодіти умінням надавати дітям чітку правдиву інформацію у відповідь на їх зацікавленість статевою інформацією, звісно, у допустимому контексті, з урахуванням вікових та особистісних рис кожної дитини. При відсутності достатньої інформації у дошкільників можуть виникнути помилкові статеві уявлення. Якщо їх не скоригувати, є ризик виникнення відхилень у майбутньому дорослому статевому житті. Неповинно бути розбіжностей між суспільним та родинним статевим вихованням. Відповіді на запитання
дітей мають бути приблизно однакові, ні в якому разі не суперечити одна одній. Для цього потрібні співбесіди вихователів дошкільних навчальних закладів з батьками дітей старшого дошкільного віку як із загальних проблем виховання, такі з гендерного виховання. Адже вихователь дошкільного навчального закладу виступає своєрідним посередником, між вузьким родинним колом, з якого виходить малюк, і незнайомим світом, до життя в якому він має незабаром прилучитися [2]. Отже, ґендерна соціалізація та розвиток ґендерної ідентичності дитини – це шлях не лише до гармонійності розвитку її ґендерної сфери, ай до гармонійності особистості в цілому, до гармонійності її стосунків з особами протилежної статі із соціальним світом взагалі. Література
1. Арутюнова Л. А. Пути и средства воспитания мальчиков и девочек в семье
/ Л. А. Арутюнова. — Мс. Базовий компонент дошкільної освітив Україні // Дошкільне виховання. — 1999.
– № 1. — С. 6-19.
3. Бендас Т. В. Гендерная психология / Т. В. Бендас. — СПб. : Питер, 2006. — 431 с.
4. Берн Ш. Гендерная психология / Ш. Берн. — СПб. : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. –
320 с.
5. Іванченко С. Багатовимірна модель гендера / Світлана Іванченко // Соціальна психологія. — 2007. — № 4. — С. 157–173.
6. Каган В. Е. Воспитателю о сексологии / В. Е. Каган. — М. : Педагогика, 1991. —
256 с.
7. Кікінежді О. Ґендерне виховання змалку / Оксана Кікінежді // Дошкільне виховання. — 2006. — № 2. — С. 3-6.
8. Олійник Л. М. Статеве виховання у дошкільному закладі та початковій школі
: [навч.-метод. посіб.] / Лія Миколаївна Олійник. — Миколаїв : МОІППО, 2011. — 128 с.
9. Яшник С. В. Гендерний підхід у вихованні : метод. реком.] / С. В. Яшник. — К. :
НАУ, 2008. — 32 с.
В статье рассматривается понятие: «гендерная социализация», «гендерная
идентичность», которые выступают факторами формирования гендерных
отношений у детей старшего дошкольного возраста. Также расскрыто влияние семьи
и дошкольного учебного заведения на гендерную социализацию дошкольника.
Ключевые слова гендер, пол, отношения, формирование, социализация,
идентичность, сознание, дошкольник, семья, педагог.
The article covers notions of «gender socialization», «gender identity» which act as an
influencing force to form gender relations among the children of upper preschool age. I also
research an influence of a family and preschool study establishments on a gender socialization
of a preschool child.
Key words: gender, sex, relations, formation, socialization, identity, consciousness,
preschool child, family, educator



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал