Гуманiтарних



Сторінка5/20
Дата конвертації04.12.2016
Розмір3.66 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Гоцинец Ирина. Отрицательное аксиологическое содержание номинации зона в поэзии чернобыльской тематики. У статьи рассмотрены типы актуализации лексической валентности и контекстные ассоциативно-семантические связи номинации зона в поэтических произведениях. Проанализирована функционально-семантическая динамика компонентов ассоциативно-семантической группы “зона” – реализаций определенного концептуального значения в конкретном поэтическом произведении. Исследованы словесно-образные структуры этой группы и прослежено расширение в ее пределах текстовых реализаций семантического содержания слов зона, чернобыльская зона, зона отчуждения, немая зона.

Ключевые слова: ассоциативно-семантическая группа (АСГ), синонимизация, валентность, контрастирование, образный ряд, ассоциативно-образные образования, контекст.
Hotsynets Iryna. Negative axiological meaning of nomination zone in poetry about Chernobyl. The article deals with the problem of actualization types, lexical valency and contextual associative-semantic relationships of nomination zone in poetry about Chernobyl. The functional-and-semantic dynamics of the components of this associative-semantic group (ASG) has been analyzed, i.e. realization of an appropriate conceptual meaning in specific poetic texts. The word-shaped structures of the ASG, and the expansion of textual realizations of the semantic content of words zone, zone of Chernobyl, zone of dispossession, dead zone have been investigated.

Keywords: associative-and-semantic group (ASG), synonymization, contrasting, valency, creative line, associative-and-creative formation, context.




УДК 811.112.2’367.623:81’373.611

Д 30
Мирослава ДЕМБЕРЕЦЬКА
СЛОВОТВІРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

НАПІВСУФІКСІВ НІМЕЦЬКИХ ПРИКМЕТНИКІВ
У статті розглянуто словотвірні потенції німецьких прикметникових напівсуфіксів -artig, -fähig, -fertig, -förmig, -haftig,
-haltig, -kräftig, -lustig, -malig, -mäßig, -mütig (-mutig), -selig, -sinnig,
-süchtig, -tüchtig, -widrig, -würdig та схарактеризовано семантичні
ознаки твірних основ, що вступають із ними у словотвірну взаємодію.

Ключові слова: напівсуфікс, словотвірний потенціал, напів-суфіксальний прикметник, твірна основа, валентність, сема, категорійна сема.
Постановка проблеми. Значення слова з похідною основою завжди можна визначити, спираючись на значення твірної основи. Лінгвістичним завданням у вивченні семантики одиниць лексикону є саме таке пояснення значення похідних слів, а не прямий опис відповідного предмета дійсності. Вивчення словотвірної структури дериватів передбачає визначення їхніх зв’язків із твірною (мотиву-вальною) одиницею і лише через неї – із позамовними явищами, які вони номінують. Тож для опису семантики похідних напівсуфіксальних прикметників надзвичайно важливим є розширення інформації про семантику твірних баз та про позначувані ними феномени позамовного світу: “Релевантними є відомості не лише про те, якими властивостями характеризуються ті чи ті об’єкти й предмети реальної дійсності, а й про те, які асоціації наявні в мовців у зв’язку з цими об’єктами,

© Демберецька Мирослава, 2014

предметами, особами і т. ін.” [8, 126]. Для справді повного опису семантики похідних прикметників потрібен не лише попередній детальний (для словотвору вкрай важливий) семантичний аналіз твірних баз, але й аналіз фонових значень, тих асоціацій і додаткових відомостей, які становлять лексичне тло слова й роль яких в семантиці та прагматиці ще по-справжньому не з’ясована [14]. Не менш вагоме значення мають відомості про словотвірний формант, сукупність сем якого є тим чинником, який визначає його сполучувальну вибірковість.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Є немало способів збагачення словникового складу мови, однак найпродуктивнішим сьогодні визнають словотворення. Словотвір як вчення про засоби й способи словотворення сформувався порівняно недавно; до того словотвірна проблематика відносилася до царини то морфології, то історії мови, то лексикології. Основною одиницею словотвірної системи мови визнано похідне слово, хоча дискусії стосовно такої його термінологічної кваліфікації й досі актуальні. Можна, отже, стверджувати, що сам факт виділення словотвору в окрему лінгвістичну галузь є свідченням продуктивності словотвірних моделей як засобів збагачення мови.

Виділено щонайменше два види значень, які мають стосунок до словотвору: 1) значення словотворчого форманта – морфемного показника похідного слова; 2) значення словотвірного типу, у структуру якого входить семантика форманта як один із її елементів [5, 5]. Дериватологи, які дотримуються першого погляду, вважають, що “… загальне значення, надаване суфіксом цілій групі однотипних слів, слід називати словотвірним” [4, 112]. Представники другого підходу розглядають словотвірне значення як “модельований зв’язок значень у морфологічній структурі похідного слова” [3, 7] і тому вважають словотвірний тип основною одиницею словотвору.

Похідне слово – це складний комплекс структурно-семантичних характеристик [2, 114], визначальні серед яких – морфемний склад, семантичний зв’язок із первинним словом, словотворчий формант [2, 115]. Структура і значення похідного слова формуються на основі структури і значення твірної основи та словотворчих засобів. Двокомпонентність основної одиниці словотвору – похідного слова – передбачає детальний опис словотвірної системи з опорою і на твірну основу як типологізувальний чинник [11, 191], і на семантику словотворчого форманта.

У цьому напрямку сучасна наука про словотворення має чималі напрацювання. Наявна велика кількість розвідок, у яких проаналізовано окремі групи твірних основ і словотворчих формантів, виявлено й описано типи словотвірного значення [10; 7]. Проте напівсуфікси сучасної німецької мови як словотворчі засоби проаналізовано недостатньо, тож сподіваємося своєю розвідкою частково усунути цю прогалину. Зауважимо, що терміном напівсуфікс позначають різновид морфем, які хоча й мають формальний відповідник у класі твірних основ, проте не є повноцінними компонентами складних слів, бо характеризуються серійністю й послабленим семантичним зв’язком із співзвучною основою.



Мета статті – описати словотвірні потенції прикметникових напівсуфіксів німецької мови та схарактеризувати семантичні ознаки твірних основ, що вступають із ними у словотвірну взаємодію.

Аналізуючи валентнісні можливості німецьких прикметникових напівсуфіксів -artig, -fähig, -fertig, -förmig, -haftig, -haltig, -kräftig,


-lustig, -malig, -mäßig, -mütig (-mutig), -selig, -sinnig, -süchtig, -tüchtig,
-widrig,
-würdig, не можна обмежитися лише вказівкою на категорійні значення твірних баз, до яких вони приєднуються. І навіть загальний опис лексичних значень похідних напівсуфіксальних прикметників не дає повного уявлення про їхню семантику. Тільки детальний семантичний аналіз твірних основ, що вступають у поєднання з досліджуваними напівсуфіксами, допоможе “відгорнути завісу” над таємницею семантики розглядуваних похідних.

Твірними для похідних прикметників із досліджуваними напів-суфіксами слугують в основному іменники. За вибору мотивувальної назви на позначення того чи того предмета до уваги береться не сам іменований предмет як цілісний об’єкт, а сукупність його якостей і властивостей. Цим, очевидно, слід пояснювати продуктивність морфологічного класу іменників у напівсуфіксальному словотворенні прикметників, адже “твірний іменник – “ознака в оболонці предмета”, тож у похідному прикметнику здійснюється його мовне оформлення як ознаки” [5, 207].

Нерідко роль твірного виконують іменники-конкретні назви, яким властиві: тісний зв’язок із денотатом, багатоознаковість, комплексність, гетерогенність семантичних компонентів та низка інших характеристик [1, 335]. Можливі в цій функції іменники-назви осіб (за професією, соціальним статусом), які в результаті суспільної практики сприймаються як носії багатьох ознак і характеризуються розмаїттям асоціацій, пов’язаних із діяльністю й поведінкою цих осіб. Твірними можуть слугувати й абстрактні іменники, здебільшого віддієслівні, яким теж притаманна певна сукупність ознак і властивостей, серед яких – здатність виражати, поряд із загальнокатегорійним значенням предметності, також значення процесуальності, успадковане від їхніх мотиваторів. Щоб вичерпно описати семантику твірних субстантивних основ, важливо вказати на всі їх денотативні, сигніфікативні й асоціативні компоненти, які не мають прямого формального вираження і становлять “приховану граматику іменника” [9, 3].

Крім іменникових основ, напівсуфікси німецьких прикметників можуть взаємодіяти з основами інших частин мови – прикметника (якісного), дієслова, прислівника, займенника, числівника, прийменника. Неможливо, здавалося б, звести до якихось закономірностей таку багату сполучуваність. І все ж ці закономірності простежуються. Ключем до їх пізнання може послугувати, як видається, семантична структура напівсуфікса. Розглянемо детальніше кожен із них.

Напівсуфікс -artig (‘подібний’) взаємодіє з основами конкретних іменників. Це в основному назви тих предметів, із якими людина стикається повсякденно і які інформують не про всі властивості номінованих об’єктів, а тільки ті, що необхідні для правильного декодування висловлень, тобто найревалентніші. Прикметники, мотивовані цими іменниками, відсилають до предмета, названого іменником, не як до чогось цілісного та нерозчленованого, а як до “системи якостей і властивостей” [6, 21]: silberartig ‘сріблястий’, marmorartig ‘під мармур’, harzartig ‘смолистий’, glasartig ‘прозорий як скло’. Трапляється, що в семантичній структурі похідних прикметників актуалізуються окремі з характеристик предметів, назви яких послугували твірними базами для відповідних ад’єктивів, як-от: ‘здатність скла швидко розбиватися’.

Отже, основною й первинною валентністю напівсуфікса -artig є іменні основи. Однак із часом -artig почав “набирати” інших семантичних компонентів, скажімо, “відповідність ознаці”, унаслідок чого розширив спектр своїх валентностей на прислівникові (vielartig) й прикметникові основи (bösartig).

Напівсуфікс -fähig містить у своїй семантичній структурі семи “схильність”, “здатність”, “готовність”, для яких цілком прийнятна взаємодія з семою “могти”, тож цей напівсуфікс активно поєднується з дієслівними основами. Їх можна й доцільно диференціювати за характером модальності. Напівсуфікс -fähig (єдиний із досліджуваних) приєднується як до основ дієслів пасивно-модального значення (ausbaufähig – so beschaffen, dass man es ausbauen kann; lässt sich ausbauen; ist auszubauen), так і до основ активно-модального значення (saugfähig – kann (schon) saugen). Поєднання з невіддієслівними іменниками марковане додатковими (дієслівними) семантичними компонентами: turnierfähig – fähig, an einem Turnier teilzunehmen.

Основною валентністю напівсуфікса -fertig є дієслівні основи (schreibfertig) та основи девербальних іменників (gebrauchsfertig), тобто семантично сумісною для цього суфікса є категорійна дієслівна сема процесуальності. Інколи роль твірної бази виконують невіддієслівні іменники, тоді у формулі декодування прикметника з цим напівсуфіксом з’являються додаткові семантичні компоненти дієслівного характеру: postfertig – fertig, um mit der Post weggeschickt zu werden.

Наявність у семантиці напівсуфікса -förmig семи “форма” передбачає його поєднання лише з іменниковими основами, і то лише з тими, що є назвами предметів, наділених певними фізичними параметрами, тобто назвами артефактів і речовин. Це підтверджує, що семантична вибірковість аналізованих напівсуфіксів виявляє пряму залежність від їхніх значеннєвих характеристик. Маючи таку валентність, напівсуфікс -förmig характеризується значно вужчою семантичною вибірковістю, аніж синонімічний йому напівсуфікс -artig, що треба, на наш погляд, пояснювати специфікою індивідуальної семи.

Напівсуфікс -haftig непродуктивний, він поєднується з незначною кількістю прикметникових основ: wahrhaftig.

Маркований семою “містити” напівсуфікс -haltig взаємодіє з основами іменників-назв речовин: eiweißhaltig. Під дією закону аналогії він може приєднуватися також до прикметникових основ (reichhaltig).

Напівсуфікс -kräftig характеризується семою “здатність” і є синонімічним напівсуфіксу -fähig, тож виявляє аналогічні словотвірні потенції, тобто поєднується з дієсловами, яким притаманна сема “могти” (kaufkräftig), та з іменниками-девербативами (lebenskräftig).

Напівсуфікс -lustig, мотивований іменником Lust ‘бажання, задоволення (до або від виконання певної дії)’, тяжіє до дієслівних основ із активно-модальним значенням (leselustig) і до основ віддієслівних іменників (lebenslustig).

Напівсуфікс -malig – єдина морфема в переліку досліджуваних, що не сполучається з іменними основами. Він також єдиний, що взаємодіє з основами числівників і прийменників. Маючи у своїй семантичній структурі сему кількості, він тому й приєднується до основ кількісних числівників, яким ця сема притаманна як категорійна. Фактично, кожен кількісний числівник може утворити похідний прикметник з -malig. Щодо прийменників як твірних баз, то їх небагато, і цю роль виконують лише ті них, що містять сему кількості: vormalig. Зазначене стосується й сполучуваності напівсуфікса -malig з основами прислівників, тобто вони теж мусять бути марковані семою кількості: oft, noch.

Широку семантичну вибірковість демонструє напівсуфікс -mäßig. Указуючи на схожість, він певним чином конкурує з афіксом -artig, тому приєднується здебільшого до основ антропонімів та фаунонімів. Але, втрачаючи в одному, -mäßig розширює свої можливості в іншому: сигналізуючи про “відповідність”, він набуває здатності взаємодіяти з віддієслівними іменними основами.

Напівсуфікси -mütig, -selig приєднуються до основ дієслів з активно-модальним значенням (із потенційною семою “могти”): reumütig, redselig.

Поєднання з основами прикметників характерне для напівсуфіксів -mütig, -selig, -sinnig, які не змінюють значень вихідних прикметників, а лише “додають їм виразності”: schwermütig, armselig, stumpfsinnig. Зазначимо, окрім того, що перелічені напівсуфікси приєднуються тільки до основ якісних прикметників. Напівсуфікс -selig тяжіє також до іменникових твірних основ як до сукупності властивостей (feindselig, glückselig), сигналізуючи водночас і про велику кількість однієї властивості, і про велику кількість властивостей.

Певна асиметричність простежується в семантичній вибірковості напівсуфікса -süchtig, для оцінної семантики якого характерний високий ступінь пейоративності. Іменні основи, до яких приєднується -süchtig, можна диференціювати на такі, яким сема пейоративності притаманна потенційно (Rache, Ränke, Streit, Tadel, Zank), і такі, для яких у вільному вживанні названий семантичний відтінок не харак-терний, навіть більше, вони великою мірою пов’язані з меліоративною оцінкою (Ehre, Eroberung, Ruhm, Vergnügung). Взаємодіючи з напів-суфіксом -süchtig, перелічені твірні основи набувають пейоративного забарвлення, а ті, яким вона властива, ще більше її увиразнюють.

Особливістю валентності напівсуфікса -süchtig є те, що він може сполучатися лише з займенниковою основою. Як і похідні прикметники словотвірного типу “іменник + -süchtig”, похідні прикметники з займенниковими твірними основами містять у структурі словотвірного значення чітко виділюваний відтінок пейоративності. Тож як твірні використовуються здебільшого основи займенників, які вказують на ситуації, трактовані суспільною практикою як негативні (скажімо, намагання зосередити увагу на власній персоні, поставити себе у центр Всесвіту: ichsüchtig, selbstsüchtig).

Словотвірне значення похідних прикметників, утворених за зразком “прикметник + -süchtig(bleichsüchtig), містить додаткові семантичні компоненти, тобто цей напівсуфікс інколи семантично співвідносний із іншими членами дефініцій похідних прикметників як таких, що відображають найрелевантніші властивості предметів і явищ.

Напівсуфікс -tüchtig конкурує з -fähig і, подібно до нього, поєднується з дієслівними та іменними девербальними основами, обов’язковим елементом семантичної структури яких є сема “могти” (flugtüchtig). Невіддієслівні іменники в поєднанні з -tüchtig мають додаткові семантичні компоненти, так чи так пов’язані з семою процесуальності: geschäftstüchtig – geschickt beim Abschluss von Geschäften; hochseetüchtig – (von Schiffen) geeignet, auf hoher See zu fahren.

Напівсуфікси -widrig та -würdig приєднуються до основ девербальних іменників: folgewidrig, ehrwürdig. Крім того, вони поєднуються з дієслівними основами. Отже, семантично сумісною є для них категорійна сема процесуальності.



Наприкінці зазначимо, що напівсуфікси прикметників приєднуються часто до таких основ, які не трапляються в поєднанні з прикметниковими суфіксами, розширюючи таким чином словотвірні можливості лексичної системи мови.

Висновки. Як бачимо, напівсуфікси німецьких прикметників характеризуються суттєвими словотвірними можливостями і можуть приєднуватися до основ майже всіх частин мови. Із другого боку, вони характеризуються чіткою семантичною вибірковістю: немає напівсуфіксів, які б взаємодіяли зі словами усіх частин мови чи з усіма словами певного лексико-семантичного класу. Найпослідовніше поєднуються з напівсуфіксами іменники-назви предметів, що усвідомлюються як сукупності ознак і властивостей, та віддієслівні іменники, яким, відповідно до їхньої природи, притаманні дві катего-рійні семи. У подальших розвідках уважаємо за важливе простежити зв’язок між словотвірними потенціями досліджуваних напівсуфіксів і роллю в тексті лексичних одиниць, утворених способом напівсуфіксації.
Література

  1. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл : Логико-семантические проблемы / Н.Д. Арутюнова. – М. : Наука, 1976. – 383 с.

  2. Ищенко Н.Г. Словообразовательная синонимия в современном немецком языке / Н.Г. Ищенко ; Киев. гос. лингвист. ун-т. – К. : Издательский центр КДЛУ, 2000. – 349 с.

  3. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений. Семантика производного слова / Е.С. Кубрякова. – М. : Наука, 1981. – 200 с.

  4. Максимов В.И. Пути формирования словообразовательного значения у производных суффиксов / В.И. Максимов // Проблемы общей и романо-германской семасиологии. – Владимир, 1973. – С. 112 – 125.

  5. Семантические вопросы словообразования. Производящее слово / под ред. М.Н. Янценецкой. – Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1991. – 273 с.

  6. Уемов А.И. Вещи, свойства и отношения / А.И. Уемов. – М. : Издательство АН СССР, 1963. – 184 с.

  7. Федорів М. Семантична характеристика похідних дієслів німецької мови у філософському аспекті / Микола Федорів // Науковi записки. – Випуск 89 (3). – Серія: філологічні науки. – С. 252 – 255.

  8. Харитончик З.А. Семантические особенности производных признаковых слов / З.А. Харитончик // Вопросы языкознания. – 1984. – № 4. – С. 124 – 130.

  9. Шатуновский И.Б. Проблемы словообразовательной транспозиции (на материале русского языка) : автореф. дисс. … канд. филол. наук : 10.02.01 “Русский язык” / И.Б. Шатуновский ; ИЯ АН СССР. – М., 1982. – 21 с.

  10. Щигло Л.В. Семантичний зв’язок між твірними та похідними основами з категорійним значенням активного руху в сучасній німецькій мові / Л.В. Щигло // Наукові записки. Серія: філологія : [збірник наукових праць]. – Вип. 10. – Т. 1. – Вінниця : Вінницький держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбинського, 2008. – С. 139 – 142.

  11. Щигло Л.В. Словотворчий потенціал дієслівних основ з категорійним значенням активного руху в сучасній німецькій мові / Л.В. Щигло // Вісник СумДУ. – Серія: філологія, 2007. – № 2. – С. 191 – 198.

  12. Deutsches Wörterbuch: [hrgs. von R. Wahrig]. – Burfild ; Güterslon : Bertelsmann Lexikon Verlag, 1997. – 1420 s.

  13. Duden Grammatik der deutschen Gegenwartssprache / hrsg. u. bearb. Von Gunther Drosdowski in Zusammenarbeit mit Peter Eisenberg. [Autoren: Peter Eisenberg...]. – 5. vollig neu bearb. u. erw. Aufl. – Mannheim ; Leipzig ; Wien ; Zurich : Dudenverl, 1995. – 864 s.

  14. Lakoff G. Getting the whole picture: the role of mental images in semantics and pragmatics / George Lakoff // Proceedings of the 6th Annual Meeting of the Berkeley Linguistic Society. – Berkeley, CA : BLS, 1980. – P. 191 – 206.


Демберецкая Мирослава. Словообразовательный потенциал полусуффиксов немецких прилагательных. В статье рассмотрены словообразовательные потенции полусуффиксов немецких прилага-тельных -artig, -fähig, -fertig, -förmig, -haftig, -haltig, -kräftig, -lustig,
-malig, -mäßig, -mütig (-mutig), -selig, -sinnig, -süchtig, -tüchtig, -widrig, -würdig
; схарактеризированы семантические признаки сочетающихся с ними производящих основ.

Ключевые слова: полусуффикс, словообразовательный потенциал, полусуффиксальное прилагательное, образующая основа, валентность, сема, категориальная сема.
Demberetska Myroslava. Combining power of German adjective-forming half-suffixes. The article deals with combining possibilities of German adjective-forming half-suffixes -artig, -fähig, -fertig, -förmig, -haftig, -haltig, -kräftig, -lustig, -malig, -mäßig, -mütig (-mutig),
-selig, -sinnig, -süchtig, -tüchtig, -widrig
and -würdig. Semantic features of stems coming in combination with the listed half-suffixes have been characterized.

Keywords: half-suffix, combining power, adjective with half-suffix, stem, valency, meaning, categorical meaning.




УДК 821.161.2.09“20”:21

І-22
Ганна ІВАНОЧКО
САКРАЛЬНИЙ СВІТ У ТВОРАХ

ВО ДНІ ОНИ” НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВИ


У статті наведено тлумачення поняття sacrum ‘сакральне’ як центральної категорії релігії та найяскравішого елемента її ідентифікації; розглянуто сакральну лексику, наявну в текстах прози Наталени Королевої; виокремлено й проаналізовано сім її тематичних груп – найменування християнських богів; найменування провісників Христа; найменування осіб, пов’язаних із церковним життям; назви релігійних богослужінь; назви церковних споруд; лексика на позначення метафізичних сутностей; найменування речей церковного вжитку. Окремо досліджено образ Бога та засоби його вираження.

Ключові слова: сакральна лексика, біблійний символ, літературний образ.
Постановка проблеми. Проблема sacrum’у, сакрального тривалий час перебувала на маргінесах офіційної радянської філологічної науки, і лише вряди-годи (до того ж тенденційно) тлумачилися тексти з позицій культурологічних. Випадали з поля зору й вельми важливі питання зв’язків художнього та конфесійного різновидів української літературної мови. І це при тому, що тисячолітня історія церкви й української культури, як вдало підмітив М. Лесів, суттєво позначилися на культурі українського народу, передовсім на загальноукраїнській мові та художній літературі [3].

Формування образного коду художньої мови, її здатності відображати глибинні українські духовно-ментальні процеси позначене

© Іваночко Ганна, 2014

головно християнською свідомістю й мовомисленням крізь призму сакрального. Це блискуче репрезентує і творчість Наталени Королевої.



Аналіз останніх досліджень і публікацій. Постать Наталени Королевої неодноразово була об’єктом студій критиків. Ще сучасники зверталися до окремих аспектів її творчості. Поціновувачами прози письменниці були Д. Віконська, М. Демкович-Добрянський, О. Дучи-мінська, Р. Завадович, О. Зілинський, П. Ісаїв, О. Копач, Г. Костельник, О. Мох та ін. У їхньому ряду варто виділити дослідницю з діаспори Олександру Копач – авторку праці “Наталена Королева” (Вінніпег, 1962). У ній стверджено: “Твори Наталени Королевої прекрасні не тільки своїм високим, неповторним стилем, не тільки метафізичним елементом, що поглиблює ці твори і виходить далеко поза рамки звичайних оповідань про людське життя, – ці твори ставлять також біжучі проблеми перед очі читачів, подають їх розв’язку у світлі християнських засад” [2, 22].

Останнім часом інтерес до спадщини Н. Королевої суттєво пожвавився. Деякі її особливості простежують у своїх дисертаційних працях І. Богородіца, Н. Мафтин, Л. Табачин. У фаховій періодиці теж з’являються статті про окремі аспекти прози белетристки. М. Комариця, Н. Сорока, А. Усатий, М. Хороб пишуть про її історичну прозу; В. Антофійчук, І. Набитович, А. Шпиталь – про християнсько-моралізаторські твори.

Усю художню прозу Наталени Королевої можна поділити на декілька тематичних груп. До першої належать твори релігійної тематики, які ґрунтуються в основному на євангельських сюжетах: новозавітні оповіді, як застиглі фрески чи римські барельєфи з каррарського мармуру, під пером письменниці оживають і пере-творюються на живі сцени – з повнокровними живими людьми. Другу групу становлять твори, безпосередньо не пов’язані з Біблією, одначе у сюжетах яких присутній елемент сакрального. Героєм цих творів є зазвичай homo religious ‘людина релігійна’, тобто людина, світовідчуття якої пов’язане з релігійним баченням світу і буття якої має релігійне підґрунтя [6, 18]. Людина релігійна (віруюча) завжди (і в сучасному, і в минулому реальних світах) шукає власну дорогу, прагне самовдосконалитися й самоствердитися. Для неї втратити віру означає втратити людську сутність, опору в бутті. Духовний світ такої людини виявляє себе передусім у її лексиконі, тож вивчення його специфічних одиниць є важливим кроком в осягненні цього світу.

Мета статті – здійснити лінгвостилістичний аналіз сакральної лексики зі збірки Наталени Королевої “Во дні они”, принагідно з’ясувавши сутність поняття sacrum ‘сакральне’.

Під сакральною лексикою прийнято вважати окремий розряд лексичних одиниць, що характеризуються спільним стильовим значенням, яке, нашаровуючись на предметно-поняттєвий зміст, є компонентом загальної семантики та вказує на усталене вживання лексеми в конфесійному різновиді літературної мови, тобто несе в собі додаткову “непредметну” інформацію й точно сигналізує про сферу побутування слова, у якій його денотативно-сигніфікативний елемент передається оптимально. Це вияв людського буття, людської присутності. У бутті людини релігійної постійно відбувається взаємне спілкування з сакральним [7, 34].

Сучасні студії художньої літератури неможливі без досліджень сакральних елементів, вияву релігійних понять, sacrum’y в письменстві. Поняття sacrum (сакральне, святе, святість) як одна з центральних категорій релігії та один із найяскравіших елементів її ідентифікації вживане в науці вже понад століття. Однією зі сторін суспільного буття, яке створило ґрунт для розвитку термінології, була церква. Етимологія релігійних термінів різна, та переважно це слов’янські слова і грецькі запозичення. Частина грецьких слів увійшла в українську мову ще до прийняття християнства внаслідок безпосередніх контактів між носіями обох мов. Греки, як відомо, довгий час мали свої поселення в Північному Причорномор’ї, у Криму, торгували з русичами. Проте значно більше грецьких слів прийшло до нас через старослов’янську мову після прийняття християнства: апостол, Біблія, Євангелія, ладан, ідол. Тоді ж було запозичено й багато імен, зокрема Андрій, що в перекладі з грецької означає ‘мужній’. Згадані слова в немалій кількості виявляємо в текстах збірки “Во дні они”, які авторка назвала “оповіданнями з євангельськими мотивами” й епіграфом до яких узяла слова отця Матео: “Жодна література на світі, навіть найкраща, найчарівніша, найбагатша, – не має того привілею, що його має Євангелія… Воно приносить мир душам”. Наведемо, для прикладу, фрагменти з оповідань “На Лазаревім хуторі”: Коли апостол Петро, не бачачи світу, повернув від гробу до Витанії, в долинах уже лежали глибокі тіні [1, 208] та “Як минула ж субота” (воно розповідає про ніч перед воскресінням Ісуса): Петро бо, обхопивши голову руками, не подавав ознак життя. Був живий, але не жив. Його життя вмерло в ньому, коли обірвався третій спів півня в Преторії.

На мить вирізбився білою камеєю профіль Магдалини в жовтавому світлі каганчика: обернулась рвучко й терпко промовила:

Та вже мовчи, Андрію! Сказали вже и своє й зробили – чоловіки. Зрадили, виреклися, покинули. Втекли… Мовчи вже! – і співучий голос заломився жалем у здушеному риданню [1, 261].

Ця лексика становить сьогодні одну з визначальних прикмет конфесійного стилю, що дало підстави ідентифікувати її як конфесійну. Окрім згаданих, це також стилістеми Ісус, Різдво, Великдень, Пасха, Благовіщення, Трійця, піст, причастя, святий, священик, дяк, диякон, єпископ, митрополит, архімандрит, архієрей, архіпастир, архістратиг, врата, Водохреща, патріархат, літургія, плащаниця, анафема, амвон, олтар, офіра, стихарі, тропарі, престол, псалми, херувими, ангел, архангел, катехізис. церква, ікона, кадило, християнство, хрещення, духовенство, Месія, вознесіння, пророк, гріх, провидіння, монах, чернець, єпархія тощо [4, 288 – 289].

Представлена в текстах Наталени Королевої сакральна лексика належить до різних тематичних груп. Серед них виокремлюємо: 1) найменування християнських богів (Бог, Господь, Ісус, Творець); 2) найменування провісників Христа (ангели); 3) найменування осіб, пов’язаних із церковним життям (монах, чернець, святий); 4) назви релігійних богослужінь (молитва, вечірня, меса); 5) назви церковних споруд (церква, монастир, храм); 6) лексика на позначення метафізичних явищ (життя, смерть, душа, небеса); 7) найменування речей церковного вжитку (свіча, лампада, дзвони)

До маркованої лексики збірки Наталени Королевої варто віднести похідні мікростилістеми на кшталт: пресвітлий, небеса, воздати, одкровення, об’явлення, благання, священство, високість, безконечність, блаженність, що мають старокнижну конотацію: – Та й не помогли твої благання? [1, 235]; – То ж чому ж тепер не податись до Тиру чи Сидону, де теж є люди, яким також треба слова Божого, але ж які байдужі до суперечок жидівського священства? [1, 236]; Думки нагонили одна на одну, як хвилі… Ці хвилі почали вколисувати Петра… Ось підносяться у високості, розбігаються в далечінь, розкочуються в безкраю безконечність[1, 236].

У прозі письменниці віднаходимо й інші компоненти сакрального мікрополя: первосвященики, маловірний, чудодійна, сліпонароджена, ясновидка, небочуюча.

Наведемо фрагмент оповідання “На морі Галілейськім” :

Петро почав поринати в морську безодню. Встиг лише простягти вперед тремтячі руки й застогнав:

Господи, рятуй мене!..



Немов крізь запону смерти, що вже заслонила йому життя, вчув лагідно картаючий солодкий голос:

Чого ж злякався, маловірний? [1, 234].

У заключній історії “Як минула ж субота” жінки Магдалина, Марія, Саломея кинулись в чорну пітьму на стежку до садів Ариматейського, щоб не плакати на гробниці аж до дев’ятого дня, а слухати янгольські співи Осанни небесної, райські арфи воскресіння Христа. “Бігли гірськими стежками без вказівок ясновидки Тамари й небочуючої Сераг… Бігли до Чуда…” [1, 261].

У своїй прозі авторка послуговується словами, які набули сакрального забарвлення і мають специфічну релігійну конотацію. Наприклад, ходити в супроводі Вчителя (спосіб життя), слова хліб і напій (безнадія й розпука). В оповіданні “Прокажений” Леві і Реувім мали намір приєднатися до Вчителя. Знали, що він мусить піти на свято до Єрусалиму: Отже, тоді вони й підуть за Ним, бо ж піти в Єрусалим, це – одна річ, а блукати горами – річ інша! Та ж перебувати постійно в Єрусалимі було трохи інакше, як ходити селами в супроводі Вчителя. Не можна було існувати, “як птиці небесні”. Але коли вони шукали праці чи заробітку, відповідь для них була все та сама: “Нема. Ну, почекайте, може, по святах”. Від цієї відповіді й бурчання в шлунках Реувімові та Леві пригасло світло Божого сонця. Ніби перебували на ріках вавилонських, а не в “Святому місті”. Щоденним хлібом стала їм безнадія, за напій мали зростаючу розпуку [1, 205].

Знаходимо в оповіданні “На горі” й старослов’янізми, що є також виразними маркерами конфесійного стилю: Петро “відчув солодку блаженність і широко розтулив очі” [1, 236].

Фіксуємо й конфесійну фразеологію євангелійської прози: Ісус Христос, воскресіння із мертвих, Христос воскрес! Воїстину воскрес! Судний день.

Серед сакральних лексем, часто представлених в прозових рядках оповідачки, є молитва, молитовний, молитися. До прикладу візьмемо розповідь про людину побожну й навдивовижу чесну, митника Еримафа зі “Сповіді”: Еримаф наближався до храму, куди ходив щоденно з сумерком дня. Храм був порожній, тьмяно освітлений. Еримаф занурився в святкову тишу й, заповнений виром побожних думок, не знав чи поринає він в безмежність вічного, чи в безсмертність власної душі – частинки того Вічного.

З молитовної екстази повернули його до буденного життя досить голосні слова… Молитовний настрій відлетів геть… [1, 229].

Образ храму (святині) оригінальний сам собою, художньо цілком самодостатній: У лункій тиші масивних склепінь великого храму звучали слова повно і соковито, розколисані тремтячими вібраціями луни, що відбивалась від високих стін святині, в які вдарялись, мов розплескані хвилі прибою [1, 229].

У євангельській прозі Наталени Королеви виявляємо чимало сакральної лексики. Образ Ісуса Христа – центральної постаті християнської релігії – супроводжував Наталену Королеву все її творче життя. Безсумнівно, це найулюбленіший із образів письменниці, що опосередковано підтверджено багатством найменувань, які вжито в аналізованих текстах на його позначення: Бог, Господь, Ісус, Володар, Спаситель, Пророк, Чудодій, Учитель з Назарету, Месія, Він, Той, Цар Юдейський, дивовижний в’язень, Чудо, Ясний, Живий серед мертвих, Син Божий, людина, Син Чоловічий, надія народів

Цю думку проілюструємо прикладами з оповідань “Во дні они”. У творі “На Лазаревім хуторі” домінує номен Вчитель. Поряд із ним вживано займенники Він (у різних відмінкових формах) і Той: «Новий день… Знову – жити! Когось бачити, чути людську мову, комусь відповідати. Про віщо? – коли все втратило ціну й сенс. Жити, коли Вчитель лежить у гробі. Коли зникла мета життя...



Заломив руки… й знову байдуже дивитися дивився перед себе. Мимохідь щось прип’яло його увагу: здавалося, що в напрямі до шляху майнув смолоскип… Не можна було не пізнати червоного, як шліхтована кована мідь, волосся Лазарової сестри.

Що ж могло статись більше за смерть Вчителя? Що могло так збентежити її?



Спочатку не могла добути з себе голосу. Лише повні сліз очі усміхались блаженністю й невимовним щастям. Нарешті видихнула:

Живий!.. Він – живий! Встав із мертвих… Вчитель… все сталось як говорив… встав на третій день, як обіцяв…



Тихі слова стукотіли в Петровій скроні, як удари молотка, що вибивають з криці стовпи іскор. Ці іскри підхоплювали у вогненний вир всі думки і почування. Розум і серце говорили одно:

Ось Той, що справить всі надії й дотримає всяке слово!.. [1, 210].

Ключові слова в діалозі прокуратора Юдеї, вільного римлянина Понтія Пилата, та іудея Йосипа Ариматейського (оповідання “Що є правда?”) – іменник Месія та займенник Він, ними вони окреслюють образ того, хто пішов на муки заради спасіння роду людського:

Але що тобі, Йосипе, Месія? Отой Месія, що вперто сам на смерть іде і дає мені зрозуміти, що це невідклично мусить статись. Я даю Йому змогу врятуватись: і варту Його зменшив, і раз у раз переводив Його з в’язниці туди й сюди, гадав, що учні Месії легко відберуть Його від вартівників, а отже Він, як і Сократ, не хоче порушити закон, дарма що провини за ним нема жодної. Що ж тобі, Йосипе, цей Месія?

Месія, Понтію, – це відродження зганьбленого, знищеного і дощенту спідлілого в утисках народу . … Відродження не в напрямі конче утворення власної завойовницької держави, але передусім відродження моральне, духовне, без якого не може бути нічого великого і вічного. Відродження затоптаних у багно ідеалів, збудження приспаного дзеленчанням золота шляхетного духа, відродження ведучої легенди. … Месія, Понтію, це людська гідність, повернена цим крамарчукам, крутіям, шахраям і здирникам, за яких небезпідставно вважає юдеїв цілий світ.

Щоб потвердити, що навіть вороги були вражені мужністю й самозреченістю Христа, авторка в репліці Пилата вживає два наймення – Цар Юдейський і дивовижний в’язень. Перше прокуратор промовляє дещо іронічно, на що вказують лапки при цій словосполуці (не міг же поневолювач відкрито висловити своє захоплення підневільною людиною!), а далі цілком щиро, пор.: Щось є незвичне в цьомуЦареві Юдейському”, Йосипе. Повір мені: з першим поглядом на нього мене прошила думка – цей не має жодної вини! Я й сам хотів увільнити Його. … Це дивовижний в’язень… немов не я Його, а Він осудив мене, пробачивши мені свою смерть [1, 258].

У завершальному творі євангельського циклу “Як минула ж субота…” іменником Чудо й субстантивованими прикметниками Ясний і Живий авторка розкриває нові грані улюбленого образу: … не помічали кущів, що чіплялись за одежу, гілок, що дряпали руки й обличчя, каміння, що зривалось з дороги й летіло в ущелини. Бігли до Чуда, готового й дійсного для кожного, хто віру має й у пітьмі найчорнішої мертвої ночі…



Поміж скель стояв Ясний. Прозорий, як веселка – сяючий, як сонце – сліпучий, в закраві мерехтіння роси. І прозвучали слова:

Пощо шукаєте Живого серед мертвих? [1, 262].

У творі “На горі” апостол Петро вірив і ладний був власним життям посвідчити свою віру в справдешнього Месію: Вірю, Вчителю, що Ти єси Син Божий… Але… чи ж не сам Він часто повторює, що Вінлюдина, що Він“Син Чоловічий” [1, 235]. У початковій репліці історії “Ірод” тетрарх сумнівається: І дійсно сам ти, на власні бачив ту чудодійну зорю?...І чув надземні голоси, які стверджували, що дитина та є дійсно Божий Син, надія народів? [1, 252].

Висновки. Провідну думку всієї прози Н. Королевої можна визначити як звернення до читачів жити за Господніми заповідями. Демонстрація авторкою глибоких змін, що під впливом слова Божого відбуваються в душах її численних героїв, підтверджує можливість духовного відродження кожної людини, навіть грішника. Так, приміром, митника Ерафа (“Сповідь”) вважають за дивака тому, що він пнеться давати приклади янгольського життя на землі [1, 229].

Біблія послугувала прототекстом для значної кількості творів, проте Наталена Королева не так запозичує біблійні сюжети, як створює на їхній основі оригінальні інтерпретації. “Біблійні” твори письменниці можна вважати вписаними у систему християнських легенд, і тільки чітка орієнтація авторки на біблійну подієвість залишає ці твори в межах історичної правдоподібності. Послідовна авторська апеляція до біблійної етики має неабияку дидактичну вартість для сучасних і майбутній поколінь українців, які шукають моральні орієнтири.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал