Гуманiтарних



Сторінка12/20
Дата конвертації04.12.2016
Розмір3.66 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   20

Джерела ілюстративного матеріалу

Hughes – Selected Poems of Langston Hughes. – [1st Vintage classics ed.]. – New York : Vintage Books, a division of Random House, Inc., 1990. – 297 p.

JPA – The Jazz Poetry Anthology / [ed. by S. Feinstein, Y. Komunyakaa]. – Bloomington and Indianapolis : Indiana University Press, 1991. – 320 p.
Олимская Анастасия. Синтаксическое пространство американских поэтических текстов в когнитивном освещении. В статье систематизированы научные взгляды на синтаксическое пространство художественных текстов и обоснована необходимость исследования синтаксического пространства американских стихотворных текстов в ракурсе лингвокогнитивного подхода. Он позволяет выявить средства синтаксической организации поэтических текстов, которые определяют жанровое своеобразие американской поэзии и отображают глубинные сдвиги в современном американском художественном мировидении.

Ключевые слова: синтаксическая конструкция, синтаксическое пространство, синтаксическая организация.
Olimpska Anastasia. Syntactic space of American poetic texts in a cognitive perspective. This article focuses on analytical overview of scientific views on syntactic arrangement of poetic texts. It is claimed that studying the syntactic space of the poetical texts in a cognitive perspective will ensure the explication of the ways and means of its formation and explanation of the factors that determine the genre peculiarities of the American poetry.

Keywords: syntactic construction, syntactic space, syntactic arrangement.




УДК 821.161.2:373.462

О-92
Леся ОХРІМЕНКО
НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ

ДЛЯ УРОКІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПРАВОПИСНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
У статті розглянуто специфіку роботи на уроках української мови з навчальним матеріалом, дібраним для формування правописних умінь і навичок молодших школярів. Показано, що складовою частиною цієї роботи є використання різних видів текстових вправ розвивального і виховного характеру.

Ключові слова: навчальний матеріал, початкова школа, правописні уміння, правописні навички, текст, українська мова, урок, учні.
Постановка проблеми. Проблема грамотності учнів завжди перебувала в центрі уваги, педагогів, методистів і вчителів початкової загальноосвітньої школи, покликаної навчати й виховувати дітей, формувати в них відповідальне ставлення до навчання, розвивати інтерес до нових знань.

Дослідження, проведене на базі початкових класів загально-освітніх шкіл Самбірського району Львівської області, переконало, що не всі діти сьогодні належно опановують основи правопису (а дотримання його правил обов’язкове для всіх громадян країни [7, 12]) і досягають передбаченого програмою рівня грамотності [12]. Такий стан речей можна, як видається, пояснити деякими методичними прорахунками. Це підтверджують результати анкетування вчителів

© Охріменко Леся, 2014

початкових класів Самбірської загальноосвітньої школи № 10. Вони показали, що 56% респондентів спрямовані на механічне заучування орфографічних правил і таке ж їх відтворення на відповідних етапах уроку. 23% учителів домагається свідомого засвоєння цих правил із залученням учнів до їхнього формулювання на етапі первинного сприйняття. І тільки 21% респондентів поєднує вивчення орфографічних правил із виконанням вправ на їх застосування.

Виправленню такого стану речей сприятиме, як видається, вдало дібраний навчальний матеріал. Однак спеціального дослідження про його використання на уроках української мови в початковій школі задля формування правописних умінь і навичок молодших школярів досі не підготовлено [14, 3]. Зазначене засвідчує актуальність пропонованої розвідки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На необхідність використання навчального матеріалу під час вивчення рідної мови вказували представники класичної педагогіки – А.Ф. Дістервег, Я.А. Коменський, Й.Г. Песталоцці, Ж.Ж. Руссо. Їхні ідеї розвинули О.М. Буслаєв, О.М. Пєшковський, К.Д. Ушинський, В.О. Сухомлинський та ін. [13; 15]. На думку К.Д. Ушинського, у початковій школі потрібно застосовувати вправи для тренування учнів у грамотності [15, 123]. В.О. Сухомлинський був переконаний, що учням потрібно систематично подавати різноманітні правописні відомості в поєднанні з навчальним матеріалом [13, 54].

На початку 80-х років ХХ ст. у методиці навчання орфографії набула актуальності теорія свідомого вироблення орфографічної навички. Вона ґрунтувалася на думці про важливість граматичних знань в опануванні орфографічних правил [1; 2; 3; 5; 6; 7; 9; 10]. Сучасні методисти розглядають питання формування правописних умінь і навичок учнів початкової школи в нерозривному зв’язку з засвоєнням правил вимови й відомостей із фонетики, лексики, граматики та пропонують застосовувати для цього різноманітні види комплексних вправ [2; 3; 9; 10].



Мета статті – висвітлити засади добору навчального матеріалу для правописних вправ та розкрити особливості його опрацювання на уроках української мови в початкових класах.

Відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту” в практику загальноосвітніх шкіл впроваджено Державний стандарт загальної початкової освіти [5, 1 – 17]. У ньому окреслено вимоги до змісту, обсягу й рівня освітньої підготовки молодших школярів у школах України.

У новій навчальній програмі з української мови для початкових класів ураховано основні положення Державного стандарту стосовно освітньої галузі “Мови і література”. Її зміст диференційовано за чотирма взаємопов’язаними змістовими лініями: мовною, мовленнєвою, соціокультурною, діяльнісною [5; 12]. Навчальний матеріал зосереджено в мовній змістовій лінії. Відповідно до неї побудовано програму й укладено підручники з української мови для кожного з класів початкової школи.

Так, формулювання правописних тем у 2 класі ґрунтується на таких правилах, як вимова і правопис голосних звуків у наголошених і ненаголошених позиціях, вимова і правопис дзвінких приголосних у кінці складу й слова, вживання апострофа й великої літери, перенос слів із рядка в рядок [12, 25].

У програмі з української мови для 3 класу правописні правила пов’язані з розділами “Будова слова”, “Частини мови” [12, 35 ], а для 4 – із розділом “Частини мови” [12, 49]. Нею передбачено оволодіння орфографічною та пунктуаційною грамотністю: правильно писати словникові слова й слова на вивчені правила, правильно вживати розділові знаки на відповідні правила.

У нових підручниках із української мови орфографічні відомості подаються в такому порядку: спочатку наводиться теоретичний матеріал з фонетики чи граматики, далі – відповідне правило правопису. Так, після розділу “Звуки і букви” учні вивчають низку правил, що ґрунтуються на фонетичних закономірностях мови. У 3 класі в розділі “Будова слова” пропонуються правила правопису ненаголошених [е], [и] в корені слів, правопис слів, які треба запам’ятати, правопис префіксів, суфіксів тощо. У 4 класі кожен із підрозділів розділу “Частини мови” завершується правилами про правопис закінчень іменників, прикметників, дієслів, числівників і про написання найуживаніших прислівників та прийменників.

Кожне правило правопису містить інструкцію щодо написання слів. Залежно від змісту інструкції Д.М. Богоявленський виділяє три групи правил: одноваріантні, двоваріантні та правила-рекомендації [2, 100].

Одноваріантні правила пропонують один варіант написання для тієї самої фонетичної чи граматичної ситуації. Наприклад, після губних б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї пишеться апостроф. Ситуація тут фонетична: наявність звука [й] перед голосними [а], [у], [е], [і] [4,102].

Двоваріантні орфографічні правила містять вказівку на два варіанти написань. Вибір одного з них пов’язаний із додатковими фонетичними, граматичними чи семантичними орієнтирами. В українській мові таких правил небагато. До них належать правила вживання префікса з-(с-), написання закінчень іменників -ою, -ею;
-ом, -ем; написання прийменників і префіксів, вживання великої літери тощо [2, 145].

Третя група – правила-рекомендації. Вони містять інструкцію, яка пропонує прийоми для правильного написання слів. Ці правила охоплюють морфологічні написання – ненаголошених [е], [и], дзвінких і глухих приголосних звуків та деякі інші [2, 211]. Матеріал для вивчення правил цієї групи в підручниках для 2 і 3 класів упорядковано належно грамотно: їх виділено кольором або курсивом, значну їх частину виконано у вигляді таблиць або схем.

У формуванні мовних умінь і навичок велику вагу мають, як відомо, вправи. Вони можуть будуватися на 1) словах; 2) окремих, не пов’язаних за змістом реченнях; 3) текстах. Стосовно цього критерію співвідношення вправ з вироблення орфографічних навичок молодших школярів у підручниках із української мови для кожного з класів початкової школи виглядає так:


  1. вправи, які мають за основу слова: у підручнику для 2 класу їх 23%; для 3 – 25%; для 4 – 18%;

  2. які мають за основу речення: у підручнику для 2 класу їх 43%, для 3 – 46%, для 4 – 34%;

  3. які мають за основу тексти: у підручнику для 2 класу їх 34%, для 3 класу – 39%, для 4 – 48%.

Це слугує підтвердженням того, що в програмах і підручниках визначено навчальний матеріал за класами, який розподілено для вивчення протягом року.

За жанрами в підручниках переважають уривки з оповідань; за стилем – науково-популярні тексти на природничу тематику, попри те, що немалий їх відсоток припадає на художні тексти.

Із метою успішного формування в молодших школярів правописних умінь і навичок ми добирали навчальний матеріал для різнотипних вправ [14], причому враховували:

– щоб цей матеріал містив розвивальні й виховні можливості;

– щоб забезпечував свідоме засвоєння правописних правил;

– щоб кожна з вправ відповідала лінгвістичній природі орфограми й етапу формування правописної навички.

До уваги бралося також і таке: якщо вміння розпізнавати орфограму в учня не сформоване або сформоване недостатньо, то він не зможе застосувати вивченого орфографічного правила. Скажімо, якщо учні 2 – 4 класів не почують звука [й] після губних і не співвіднесуть його з правилом, то не вживуть апострофа у відповідних словах [бити – б’ю; сім – сім’я]; якщо не почують подовженого м’якого звука у словах “знання”, “життя”, то напишуть лише одну літеру; якщо не усвідомлять, що в словах [лехко], [вохко] виділені звуки є орфограмою, де треба застосовувати правило перевірки, то теж припустяться помилки.

Одним із критеріїв добору навчального матеріалу є урахування необхідності розвивати в молодших школярів такі пізнавальні процеси, як увагу, спостереження, уяву. Ще К.Д. Ушинський писав, що “увага є ті єдині двері, через які в душу дитини входять явища зовнішнього світу” [15, 124]. Увагу учнів привертає насамперед слово вчителя й наочність. На уроках української мови найчастіше використовують зорово-слухову наочність: таблиці, схеми, звукові моделі. Наприклад, ми використовували таблиці на зразок “Пиши правильно”, “Вимовляй так, а пиши по-іншому”. Вони допомагали виховувати увагу до орфограми, забезпечували участь у сприйнятті нових орфографічних відомостей якомога більшої кількості аналізаторів, а також мисленнєвих процесів.

Ще одним критерієм є врахування активності й самостійності учнів під час опрацювання орфографічного матеріалу. Успішність у становленні правописних умінь багато в чому залежить від того, наскільки активно учні включаються в навчальну роботу ще на етапі пояснення орфографічного явища. Учитель має не сам пояснювати дібраний для спостережень матеріал, а залучати до цього учнів, що забезпечить активність і свідомість знань. Самостійність молодшого школяра виявляється у вмінні знаходити і розпізнавати орфограму в слові, реченні, тексті.

Орфографічні вміння, доведені до автоматизму, переходять у навички. Правописна навичка – це автоматизована дія, яка формується на основі умінь, пов’язаних із засвоєнням комплексу знань і їх застосуванням на письмі [6]. Вона включає дії, засновані на усвідомленні орфограм і правил, а також операції з застосування цих правил [7, 45 ]. Під орфограмою розуміють “написання, яке відповідає правилам правопису та вимагає застосування цього правила” [6, 54]. Хоча програмою з української мови не передбачено ознайомлення з терміном “орфограма”, але вчителі доволі часто послуговуються ним, оскільки він зручніший за термін “написання”.

Отже, добір навчального матеріалу має підпорядковуватися таким критеріям:

– опора на знання з фонетики й граматики;

– взаємозв’язок орфоепії й орфографії;

– залежність написання від його лінгвістичної природи;

– взаємодія зорових, слухових та артикуляційних відчуттів;

– зв’язок правопису з розвитком мовлення [8, 8 – 10].

Однією з найпоширеніших правописних вправ є списування. Воно передбачає формування в учнів умінь запам’ятовувати графічні образи слів та переписувати свідомо текст. Серед завдань найчастіше виділяють такі:

1) списування з підкресленням букв, написання яких пояснюється вивченими правилами правопису;

2) вибіркове списування (у зв’язку з поставленими завданнями чи запитаннями);

3) списування зі зміною форми слова;

4) списування з фонетико- чи граматико-орфографічними завданнями;

5) списування з дописуванням пропущених букв;

6) списування з логічними завданнями: на класифікацію слів, групування за граматичними, орфографічними чи лексичними ознаками, будовою тощо.

Ми дібрали зв’язні тексти відповідно до нормативних вимог шкільної програми і застосовували їх у процесі роботи над правилами української мови в 2 – 4 класах.

Подаємо взірці дібраного нами орфографічного матеріалу з різноманітними завданнями:

2 клас. Прочитати текст, списати, розкриваючи дужки.



У Лисиці був синок – руденьке Лисенятко. Він (навчатися) у першому (клас). Щоранку мама проводжала сина до(школа).

Лисенятко було не дуже старанним учнем. Йому не хотілося (ранок) прокидатися, умиватися, чистити зуби, снідати.

От Лисенятко й вирішило: не піду сьогодні до (школа).

Мамо, – прошепотіло жалібно вранці, – у мене зуб болить.



Воно думало, що мама скаже: “Бідне моє Лисенятко, лежи в (ліжечко), не ходи до школи, зараз я тобі солодкої (кашка) дам.

3 клас. Прочитати текст і списати, вставивши замість крапок потрібні букви.



Червона казка літа

М...телеки літають над з...млею і наді мно.... Малина в городі така рясна і достигла, що ос...пається від доторку л...гкого віт...рцю. Не в...тримую і біжу в мал...нник, щоб поласувати ягодами.

Для мен... літо – це довгі-пр....довгі канікули, річка, густі трави, в яких можна заховатись. Це різнобарвні яскраві квіти, з яких плету віночки (За М. Людкевич).

Одним із видів списування є зорові диктанти, для яких добирається матеріал, що легко запам’ятовується, – віршовані рядки, загадки, прислів’я, окремі слова, речення.

4 клас. Прочитати і списати текст.

На високій тополі, що стоїть над шляхом, живе ткач-павук. Сидить він високо-високо, аж під самою хмарою. Ось як пливе біла хмаринка над тополею, то з неї сиплеться пух. Падає пух на тополю, а павучок ловить його й ловить. І пряде з пушинок тонесенькі ниточки. З ниточок тче собі гніздечко, а зайві ниточки падають із тополі й летять – летять (В. Сухомлинський).
Із метою перевірки якості умінь списувати варто застосовувати контрольне списування тексту з дошки. Наприклад, прочитайте текст, визначте, про кого в ньому розповідається. Знайдіть головних героїв, дайте їм характеристику. Спишіть другий абзац тексту, перекажіть його.

Конвалія

Уже півроку хворіє наша однокласниця. Ноги в неї нерухомі. Лежить Наталя в ліжку. Ми її не забуваємо. Ходимо до неї щодня.

Весною ліжко поставили біля вікна. Дівчинка дивилася на травичку. Їй дуже хотілося по ній походити. Побачила Наталя в траві листочки конвалії. Між ними білі дзвіночки. Вона дуже зраділа.

Якось уночі злива зламала конвалію. Для Наталі це горе. Ранком ми пішли до лісу, викопали конвалію й посадили її замість зламаної.

Прокинулась Наталя, побачила білі дзвіночки й усміхнулася (За В. Сухомлинським).

Серед основних вимог, які ставляться до контрольного списування, називають такі: грамотність, каліграфічна правильність, швидкість. Норми швидкості письма і її оцінювання наведено в нормативних документах [11, 50 – 51].

Ми уклали пам’ятку для вчителя, якою можна скористатися під час проведення списування на швидкість. Вона зводиться до такого:

читання вчителем записаного на дошці тексту;

пояснення значень нових слів;

повідомлення мети та завдання (те, що учні мають зробити і як саме).

Усі перераховані види списування ефективні, бо вимагають залучення майже всі аналізаторів – мовно-рухових (кінестетичних), зорових, моторних.

Для формування в учнів 2 – 4 класів орфографічних умінь і навичок важливо використовувати на різних етапах уроку словникові (слухові, зорові, зорово-слухові) диктанти, до того ж на орфограми, що ґрунтуються на різних принципах, скажімо, морфологічному: “Написання слів з “е” та “и” (село, весна, зима, зерно; села, весни, зими, зерна; “Правопис префіксів роз-; без-” (розповів, розказав, розговорився, безмежний, безстрашний, безкрилий, безкраїй, розписав, розбив, роз’їхатись, безкоштовний, безлюдний).


Із метою запобігання орфографічним помилкам варто проводити з’ясувальні та пояснювальні диктанти. Алгоритм для проведення з’ясувальних диктантів виглядає так. Учні

1) сприймають текст диктанту на слух;

2) визначають слова з орфограмами, записують їх на дошці і пояснюють правопис;

3) записують речення (слова) під диктовку вчителя;

4) перевіряють записане;

5) виконують завдання з розвитку зв’язного мовлення.

Цей вид диктанту спрямований на формування умінь розпізнавати орфограми за характерними для них фонетичними чи граматичними ознаками.

Можна запропонувати для цього виду диктантів такі тексти:


2 клас.

Лисячий хвіст

Позичив малий Зайко лисячий хвіст. І здивувався: рудий, довгий, пухнастий. От і питає :

Лиско, навіщо тобі такий довгий хвіст?

Сліди замітати. Ось украду я курочку, люди женуться, от-от спіймають. А я біжу по сніг , слід замітаю. Люди й не знають, куди я побігла.

Приходить Зайко до матері й просить:

Мамо, зроби мені з коноплі такий хвіст, як у Лиски. Хочу сліди замітати. Хочу, щоб люди не знали, куди я побіг.



Мати й каже:

Дурненький ти, Зайче. Тобі не тікати треба, а вміти будь-кого перехитрити. Побачиш людину з рушницею – то мисливець. Затайся і сиди тихенько. Він і не побачить тебе. Твій хвіст – це твоя голова.



І погладила мати Зайчика-синочка лапкою по голові (В. Сухомлинський).
3 клас.

Хто розфарбував веселку ?

Відшумів і пішов геть літній дощ. Із-за хмар виглянуло сонце – і враз через небо від краю до краю перекинулась веселка. Сергійкові дуже захотілося намалювати райдугу. Він дістав чистий аркуш паперу, олівці і взявся до роботи.

Хіба ж це веселка?! – почувся зненацька чийсь голос. Хлопчик оглянувся – на стіні танцював веселий сонячний зайчик.

Здрастуй, хлопчику! Це я розмовляю з тобою, Сонячний промінчик. Ти невірно розфарбував веселку. Я це знаю, бо веселка – то моя робота.

Як це? Ти білий, а вона різнокольорова.

Я тільки здаюся білим, - відповів Промінчик. – Насправді в мене змішалось багато променів різних кольорів. Не віриш? Переконайся сам. Тільки для цього потрібна призма. Вона уміє розкладати білий промінь на сім кольорів веселки: червоний, оранжевий.



Висновки. Отже, навчальний матеріал потрібно добирати об’ємно, можна окремими блоками, завершеними частинами. Якщо забезпечити цілеспрямоване вивчення правил правопису, то це дасть змогу більше часу приділяти формуванню правописних дій в учнів початкових класів.
Література

  1. Біляєв О.М. та ін. Концепція мовної освіти в Україні / О.М. Біляєв, М.С. Вашуленко, В.М. Плахотник // Рідна школа. – 1994. – № 9. – С. 71 – 73.

  2. Богоявленский Д.Н. Психология усвоения орфографии. – 2-е изд. перераб. и доп. / Д.Н. Богоявленский. – М., 1966. – 416 с.

  3. Вашуленко М.С. Орфоепія і орфографія / М.С. Вашуленко // Посібник для вчителів. – К., 1982. – 87 с.

  4. Вашуленко М.С. Українська мова і мовлення в початковій школі : методичний посібник / М.С. Вашуленко. – К. : Освіта. – 2006. – 268 с.

  5. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова школа. – 2011. – № 7. – С. 1 – 17.

  6. Зимульдінова А.С., Проць М.М. Методика викладання української мови в початкових класах. Методичні рекомендації / А.С. Зимульдінова, М.М. Проць. – Дрогобич : Посвіт, 2007. – 136 с.

  7. Зимульдінова А.С. та ін. Учись грамотно писати / А.С. Зимуль-дінова. – Дрогобич, 1998. – 75 с.

  8. Кравченко М.П. Окремі аспекти вивчення орфографії / М.П. Крав-ченко // Початкова школа. – 1991. – № 11. – С. 4 – 8.

  9. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів // Початкова школа. – 2011. – № 8. – С. 8 – 10.

  10. Методика викладання української мови. Курс лекцій. 3 частина / М. Проць, А. Зимульдінова. – Дрогобич : Вимір, 2008. – 272 с.

  11. Методика навчання української мови в початковій школі : навчаль-ний посібник / за наук. ред. М.С. Вашуленка. – К. : Літера ЛТД, 2011. – 364 с.

  12. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою. 1 – 4 класи. – К. : Видавничий дім “Освіта”, 2012. – 392 с.

  13. Сухомлинський В.О. Слово рідної мови / В.О. Сухомлинський // УМЛШ. – 1987. – № 1. – С. 53 – 57.

  14. У світі орфограм / Л. Мовчун, А. Присяжнюк. – К. : КПІМО, АСТ–ПРЕС, 2007. – 96 с.

  15. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори : в 2-х т. / К.Д. Ушин-ський. – К. : Рад. школа, 1983. – Т. 1. – С. 123 – 127.

Охрименко Леся. Учебный материал для уроков украинского языка как средство формирования орфографических умений и навыков младших школьников. В статье рассмотрена специфика работы с учебным материалом на уроках украинского языка с целью формирования орфографических умений и навыков в учащихся начальной школы. Показано, что составной частью этой работы является использование разных видов текстовых упражнений развивающего и воспитательного характера.

Ключевые слова: навык, начальная школа, правописание, учебный материал, умения, ученики, урок, украинский язык, формирование.
Okhrimenko Lesya. Selection of educational material at the lessons of the Ukrainian language as a means of forming primary school students’ spellings abilities and skills. The article deals with the specifics of educational material at the lessons of the Ukrainian language with the purpose of forming primary school students’ spellings abilities and skills. It is shown that a component part of this work is the use of different types of text exercises of developing and educating character.

Keywords: educational material, primary school, spellings abilities, spellings skills, text, Ukrainian language, lesson, students.




УДК 811.111’373.43

П 32
Олена ПІКУШ
ФОНОЛОГІЧНІ НЕОЛОГІЗМИ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ: СПЕЦИФІКА ЇХ УТВОРЕННЯ
У статті йдеться про неологізми англійської мови; простежено та проаналізовано класифікації неологізмів за способом творення; уточнено поняття “фонологічний неологізм”; виявлено продуктивність утворення нових слів згідно з фонологічним способом.

Ключові слова: неологія, фонологічні неологізми, лексична одиниця, імітація звуків.
Постановка проблеми. Розвиток мови значною мірою зумовлений розвитком її словотвірної системи – формуванням нових слово-твірних моделей слів, видозміною наявних, підвищенням чи зниженням їхньої продуктивності тощо, оскільки “cловотвірні моделі … слугують зручною схемою позначення матеріальної оболонки нових структурних типів знань” [1, 17]. Потік нових слів і необхідність їх опису привели до створення особливої галузі лексикології – неології, завданням якої є не лише зареєструвати мовні явища, але й пояснити, чому їх реалізовано саме так, а не інакше. Сьогодні англійська мова, як і всяка інша, переживає “неологічний бум”, зумовлений причинами екстралінгвістичного та власне лінгвістичного характеру. Процес збагачення мови за рахунок раніше невідомих одиниць відбувається постійно. Це має наслідком оновлення мови у відповідності до потреб людини та змін, що відбуваються у світі, адже мова залежить від середовища, в якому побутує, як і від власного внутрішнього

© Пікуш Олена, 2014

механізму й устрою [10, 198]. Суспільство соціально, технологічно змінюється досить швидко, тож членам мовної спільноти вкрай важливо створити нові категорії на позначення нових реалій задля успішної реалізації себе в ньому. Систематизація продуктивних способів утворення нових одиниць словника, вияв найвищої активності відповідних їх типів, спостереження за тенденціями втрати продуктивності – усі ці процеси належать до групи лінгвістичних [6, 291]. Здебільшого вони взаємопов’язані, оскільки не завжди можливо якимось одним із них пояснити зміни, що відбуваються в мові.

Галузь неології англійської мови досліджувало багато вчених, вони зібрали й систематизували значний фактичний матеріал, однак у словотвірній її ділянці ще чимало невивчених проблем, одна з яких – особливості утворення фонологічних неологізмів.



Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що проблема неологізмів є предметом постійного зацікавлення з боку дослідників англійської філології – А.К. Баш, В.А. Березинський, О.Л. Боярська, В.Г. Гак, С.М. Єнікеєва, Ю.О. Жлуктенко, В.І. Заботкіна, Ю.А. Зацний, О.Л. Клименко, Н.З. Котєлова, Я. Левченко, Л.Ф. Омель-ченко, А.В. Ребрій, О.О. Селіванова, Л. Бауер, Дж. Грін, Дж. Ейто, Дж. Кенон, Р. Фішер. У своїх розвідках вони аналізують причини з’яви нових одиниць словника, описують шляхи їх постання, пропонують власні класифікаційні схеми неологізмів – слів чи сполук, використаних мовою в певний період на позначення нового або вже наявного поняття чи набуття одиницями мови нових значень, що усвідомлюються як такі носіями мови [11, 43], виокремлюючи, серед іншого, і фоно-логічний їх різновид. Однією з найцікавіших у цьому плані є праця Н.Н. Корольової [14]. У ній дослідниця доходить висновку, що поповнення словникового запасу сучасної англійської мови відбувається за рахунок кількісних та якісних змін, зумовлених різними процесами: словотворенням, фразеологізацією, динамікою семантичної структури слова, запозиченнями, новими тенденціями в граматиці і фонетиці, та виділяє чотири типи неологізмів, серед яких і фонологічні (0,8% від усіх нових слів) [8, 4]. Наголосивши на незначній їх чисельності в порівнянні з іншими типами неологізмів, авторка, попри те, зауважує, що їхнє постання і функціонування в англійській мові є явищем багатоаспектним, яке потребує глибокого й всебічного вивчення.

Мета статті – дослідити особливості утворення фонологічних неологізмів в англійській мові, виявити місце цих одиниць у класифікаційній схемі лексикону за способом творення, визначити продуктивність фонологічного способу утворення нових слів.

Англійська мова постійно змінюється. Найбільш рухливим її пластом, що чуйно реагує на всі зміни у соціальній, культурній, економічній, медичній та інших сферах життя людського суспільства, є лексика. Виникнення нових лексичних одиниць – складний, багатоаспектний процес, який засвідчує динамізм мови. Цей процес ще називають “зміною лексичних парадигм” [5, 87], що, згідно з лінгводидактичним контекстом, передбачає розгляд функціонування сучасних мовних засобів у різних регістрах мовленнєвого спілкування. Нова лексична одиниця проходить кілька стадій соціалізації, тобто прийняття в суспільстві, і лексикалізації – закріплення в мові. З’явившись, неологізм поширюється, як правило, працівниками засобів масової інформації, викладачами, учителями. Потім його фіксують у друці. Наступна стадія соціалізації – прийняття нової лексичної одиниці широкими масами носіїв мови. Далі розпочинається процес лексикалізації: набуття навиків використання неологізмів у суспільстві, виявлення умов та протипоказань для їх використання в різних контекстах. У результаті постає лексична одиниця певного структурного різновиду, яка включається в різні словники неологізмів [1, 12].

Кількість лексичних неологізмів неможливо підрахувати, адже неологізми створюються не в мові як системі, а в процесі реалізації цієї системи. Ознакою входження нових слів у систему мови треба вважати їхню “рекурентність”, тобто здатність відтворюватися поза первісним контекстом, долучатися до семантичних і словотворчих процесів [2, 141]. Отже, зміни в діяльнісному досвіді людини спричиняють з’яву нових та розширення старих фрагментів картини світу, які відповідно потребують фіксації в “мовній” карті світу. Змінюється картина світу, з’являються нові сектори: космонавтики, комп’ютерної техніки, генної інженерії, наркоманії, нові види харчу-вання, нові види протесту. Розширюються традиційні сектори: захворю-вань, ліків, діагностики. А це значить, що в мові продовжуватимуть з’являтися нові слова, які з часом будуть прийняті в суспільстві.

Потрібно немало часу, щоб нові слова закріпилися в мові, а їх вживання було зрозуміле кожному. Ще зовсім недавно такі вирази, як “inflection with an electronic virus”, “a woopy receiving a golden goodbye”, були незрозумілими словосполученнями, проте зараз у мовців не виникає жодних труднощів із трактуванням їхнього значення.

О.О. Селіванова у термінологічній енциклопедії “Сучасна лінгвістика” надає доволі повне та об’ємне визначення неологізму: “Неологізм – слово чи сполука, використані мовою в певний період на позначення нового або вже наявного поняття в новому значенні й усвідомлюється носіями мови” [11, 43]. Спираючись на згадане, вважаємо за доцільне відзначити такі основні властивості неологізмів як одиниць лексичної системи мови. Це нові слова, що закріплюються в мові і створені актом номінації, у тому числі й для позначення по-новому відомих понять. Сюди належать абсолютно нові за формою та змістом слова як результати постання нових кореневих елементів чи результати запозичень. Також це можуть бути слова, створені з наявних компонентів, або слова, що розвинули нові значення [9, 124]. Щоб конкретизувати поняття “неологізм”, мовознавці послуговуються такими параметрами, як локація в часі, локація в просторі, новизна, мовна усвідомленість, комунікативне обмеження, номінативний аспект.

Неологізми зазвичай утворюються з елементів, уже наявних у системі мови. Таке творення – це завжди продукт чиєїсь творчості, винахідливості чи наслідування.

Продуктивність – одна з основних характеристик різних мовних одиниць. Важливого значення продуктивність набуває за характе-ристики словотвірної моделі – основного механізму в творенні нових слів. Необхідно зазначити, що в теорії словотворення “продуктивність” має синонімічний термін – “словотвірна активність”, який трактують як здатність того чи того елемента утворювати нові слова. Отже, модель, словотворчий афікс, твірна основа можуть бути активні в утворенні нових слів і, навпаки, пасивні, тобто за їх допомогою утворюється мала кількість слів або не утворюється зовсім.

Розглянемо класифікації неологізмів ученими-мовознавцями. Однією з найвідоміших є класифікація В.І. Заботкіної, де неологізми розподілено, відповідно до засобу творення, на такі групи: 1) фонологічні неологізми; 2) неологізми-запозичення; 3) семантичні; 4) синтаксичні, утворені комбінацією наявних у мові знаків [4, 37]. Французький дослідник лексикології Л. Гілберт, узявши до уваги спосіб творення, теж виділяє фонологічні неологізми, запозичення, семантичні й синтаксичні неологізми [2, 143].

Отже, фонологічні неологізми. Їх окреслюють як одиниці, утворені з окремих звуків, шляхом їх своєрідної конфігурації [8, 14]. Ці сполучення звуків досить часто поєднуються з морфемами грецького чи латинського походження. Таких слів багато серед термінів, викорис-товуваних у хімії, фізиці, інших науках. Наприклад: monochromatic ‘однокольоровий’, polychromatic ‘багатоколірний’, polysterol – ‘полістерол’ тощо. Вони отримали назву власне фонологічних, або “штучних”, утворень. Доволі часто згадані слова помилково вважають результатом основоскладання. Нагадаємо, що основоскладання ґрунтується на складанні двох чи більше основ із можливими подальшими змінами новоутвореного композита. Основними продук-тивними моделями є N+N=N; A+N= N [2, 89], наприклад: sea + man = seaman; straw + berry = strawberry; high +way = highway. За осново-складання два вже чинних слова об’єднуються і дають нове значення.

Розрізняють такі підтипи фонологічних неологізмів: 1) слова, утворені від вигуків; 2) сленгізми; 3) звуконаслідування.

Розглянемо кожен із них. Сучасна англійська мова продовжує поповнюватися новими словами, певна кількість яких є фоноло-гічними неологізмами, утвореними від вигуків. Наприклад: zizz (британський сленг) ‘короткий звук (від імітації звуку, який видає людина уві сні)’. Ще один приклад: sis-bombah (американський сленг) ‘видовищні види спорту, особливо футбол (склади часто застосовуються школярами для підбадьорювання гравців)’. Слово to zap ‘стріляти, вдарити в зуби (в прямому і переносному значенні)’. Воно використовується в коміксах як вигук для передачі в графічній формі звуку космічної зброї. Цікавим є слово qwerty – неофіційна назва клавіатури друкарської машинки, утворена з перших букв верхнього рядка стандартної друкарської машинки Q, W, E, R, T, Y. Тo whee (to excite) – від вигуку whee, що передає позитивні емоції, захоплення чимось і широко використовується в неформальному регістрі мовленнєвого спілкування.

Звуконаслідування (або ономатопея) є також одним із способів утворення фонологічних неологізмів. За допомогою звуку, імітації реальних явищ відтворюються звуки, спостережувані в довкіллі. Аналіз сучасного англійського мовлення показує, що неологізми цього типу активно збагачують словниковий запас мовців. Розглянемо кілька прикладів, утворених за допомогою цього способу. Rah-rah (a short skirt worn by girls during parades) – передає шурхіт спідниць під час танців; to buzz (to phone) – імітація звуку телефонного зумера; to pop (to flap, to clap) – імітація звуку відкорковування пляшки; itty bitty (small) – імітація звуків маляти; boozy (drunk) – імітація звуків, що вимовляє сп’яніла людина.

Окремим різновидом фонологічних неологізмів уважають сленгізми. Відомо, що сленг виникає в різних замкнених соціальних чи вікових групах; його формує в основному емоційно забарвлена лексика низького (фамільярного) звучання [9, 79]. Це слова-вигуки, за допомогою яких передають почуття, а мовлення набуває експресивного забарвлення: Yuk!, wow! (захват, здивування); ouch! (зойк від несильного болю); whoops!, sqeebs!, erf! (збентеження, розгубленість); bonk!, chyaa!, eesh!, flip mode!, oh my goshness!, shnikies! (різні види здивування); bet! shoots for real!, ah…ja! (згода); yech! yuck! (відраза); dig that!, cool!, damm right! (схвалення); boo! (несхвалення); badand (недовіра); squish!, woochow! (хвилювання); woopty-woo! (щастя); yo! (способи привернути увагу); phew! (полегшення).

Сюди належить і певна група слів, які використовуються для позначення понять, пов’язаних із нелегальною діяльністю та забороненими речовинами в суспільстві. Скажімо, такі слова, як Bo, Bo-bo, Boom, Hooch, Sezz, Sess, Yeh (синоніми українського поняття марихуана) відносно недавно почали вживатися в англійській мові та є фонологічними неологізмами, утвореними від звуків, які людина видає, перебуваючи під впливом наркотиків. До цієї групи відносять такі одиниці, як B, Boo-yah, E, G, La la, Meow meow, yayo (уживаються стосовно поняття “наркотик”); Boo boo, bugaboo, deep doo-doo, doozy – імітації звуків бійки теж уважають фонологічними утвореннями певної з соціальних груп.

Аналізуючи приклади, бачимо, що словниковий запас поповнюється фонологічними неологізмами, які активно входять у повсякденний ужиток і активно використовуються мовцями. Такі неологізми є стійкими й мають найвищий рівень конотації новизни; їх можна віднести до “сильних неологізмів”, тобто таких, що вирізняються фонетичною дистрибуцією, не характерною для англійської мови, а також нетиповим морфологічним членуванням [7, 264].

Високий рівень новизни мовознавці пояснюють незвичністю й свіжістю їхнього зовнішнього, тобто матеріального, плану. Розглянемо кілька прикладів фонологічних неологізмів, що зовсім недавно з’явилися в розмовному англійському мовленні, і проаналізуємо способи їх утворення.

He is the king of bling-bling (Electronic Gaming Monthly October Issue). Bling-bling – фонологічний неологізм на позначення блискучих, переважно металевих предметів, прикрас. Утворений від звуків, які створюють металеві прикраси при носінні.

If these lectures have given you any ah-ahs, give yourself a point (Susan Lieberman). Ah-ah – цікавий приклад, який розуміємо як раптове осягнення чогось, зазвичай після отримання нової інформації та знань.

The Knighthood of Buh, “the members were all buh” (University of Texas website). Buh – дуже весело, круто, по-особливому. Утворено від звуку, який виникає при битті себе кулаком в груди.

Did you hear what happened last night? – “Hucka hucka” (conversation with University of Texas sophomore). Hucka hucka – ознака сміху, розваги, забави. Cпосіб творення – звуконаслідування.

Don’t forget to put on your tick-tock. Tick-tock – годинник. Слово утворене від звуків роботи механізму годинника.

This club just plays thumpa thumpa music. Thumpa thumpaмузика, яку грають винятково з метою створення сильного шуму. Cпосіб утворення – звуконаслідування [12].

Отже, мовна система відкрита щодо створення таких одиниць, адже інформаційна революція зумовлює з’яву нових технологій, під-вищує рівень професійно-технічної та загальнокультурної поінформо-ваності носіїв мови, стимулює зростання ролі засобів масової інформації (преси, телебачення, Інтернету) у сучасній комунікації, а в людей – потребу називати певні явища короткими й зрозумілими словами.

Аналізуючи нові слова, утворені фонологічним способом, робимо висновок, що найактивнішими серед них є одиниці, утворені шляхом імітації та наслідування звуків.



Висновки. Можна, отже, зробити висновок про те, що неологізми з’являються з практичних міркувань на позначення нових незнайомих явищ та як такі сприймаються доти, доки носії мови відчувають їх новизну. Фонологічні неологізми є окремою групою, вони утворюються оригінальним поєднанням окремих звуків. Серед них доцільно розрізняти одиниці, що 1) ґрунтуються на імітації звуків та звуконаслідуванні; 2) з’явилися на позначення понять, пов’язаних із нелегальною діяльністю та забороненими речовинами у суспільстві (сленгізми); 3) вигуки, що надають експресивного забарвлення висловлюванню та використовуються для безпосередньої передачі почуттів. До перспектив дослідження в цьому напрямі належить вивчення сфер, представлених неологізмами; особливостей вживання неологізмів мовцями тієї чи тієї вікової або ж соціальної групи тощо.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал