Група продовженого дня є однією із форм виховання дітей і допомагає організувати найсприятливіші умови для їхнього відпочинку, навчання і виховання



Скачати 242.73 Kb.
Дата конвертації17.01.2017
Розмір242.73 Kb.
Група продовженого дня є однією із форм виховання дітей і допомагає організувати найсприятливіші умови для їхнього відпочинку, навчання і виховання.

Робота в ГПД потребує високого рівня професійної підготовки педагога. Багато молодих вихователів зустрічають значні труднощі в організації діяльності ГПД, недооцінюють можливості, які надає режим продовженого дня у підвищенні ефективності навчально-виховної роботи.

Часто в ГПД життя учнів занадто регламентоване, тому недостатньо задовольняються їх потреби у руховій активності, стримується розвиток ініціативи, самостійності. Спостерігається перевантаження дітей навчальною діяльністю.

Я хочу проаналізувати роботу вихователя ГПД і поділитися з вами своїми здобутками на цій педагогічній ниві.

Робота в групі продовженого дня складається з двох напрямків: виконання домашніх завдань і ігрової діяльності, тобто відпочинку. Тому вся моя діяльність підпорядковується розпорядку дня ГПД (додаток 1).



Основна проблема, яку я поставила перед собою: всебічний і гармонійний розвиток учнів шляхом особистісно орієнтованого підходу до кожної дитини.

Нині важко створити хороші умови для ГПД, але все ж треба цього прагнути. Дуже важливо мати в приміщенні куточок відпочинку, де діти могли б посидіти на килимі. Бажано відгородити куточок усамітнення, тому що дитині психологічно важко весь час перебувати в колективі, вона потребує можливості побути на самоті. В групі продовженого дня повинно бути виділене місце для зберігання обладнання, іграшок та інвентаря. Для книжкового куточка необхідно мати хоча б поличку в шафі. Бажано мати фільмоскоп із діафільмами, програвач, магнітофон, телевізор. Обов’язково має бути куточок гігієни та аптечка і спортивний інвентар, призначений тільки для групи. Цей далеко не повний перелік дає можливість повноцінно проводити заняття в групі, викликає бажання в дітей відвідувати її. Проте наявний матеріальний стан школи не може в повній мірі задовольнити потреби групи. А звідси і труднощі, які виникають у ви-хователя.



Режим роботи ГПД будується диференційовано, залежно від вікових особливостей, періодичності фізіологічних функцій, у тому числі працездатності, передбачає чергування усіх видів діяльності, перебування на свіжому повітрі.

Перша частина режиму стабільна: прогулянка, обід і самопідготовка. Друга – гнучка: діяльність за інтересами, ігри, гуртки.

До моєї групи залучені учні трьох різних класів. Певні труднощі становить те, що до групи залучені діти із сусіднього села Лозівок, у яких часто виникають проблеми з транспортом для доставки їх додому та різновіковий склад учнів: навчальні заняття закінчуються неодночасно, на самопідготовку відводиться різний термін.

При організації групи обов’язково ознайомлюю дітей із режимом роботи ГПД, правилами поводження у групі, з правилами охорони життя і гігієни праці.

Розпочинаю свою роботу із методичної самоосвіти, де опрацьовую фахові журнали та газети, додаткову літературу. Після уроків із класоводами іде обмін інформацією про відсутніх учнів, ознайомлення із домашнім завданням. Класоводи вказують на особливості домашнього завдання та знайомлять із рівнем успішності при виконанні учнями самостійних та контрольних робіт, при перевірці техніки читання, що спонукає вихователя звернути увагу на окремих учнів та приділяти їм більше часу в індивідуальному порядку при виконанні домашніх завдань. Для обміну інформацією часто використовую зошит взаємозв’язку.

Головну увагу приділяю виконанню домашніх завдань. Тут намагаюся застосовувати індивідуальний підхід до кожного учня, особливо до тих, хто відстає в навчанні або навпаки – випереджає своїх однолітків в розумовому відношенні. Їм даю додаткові завдання: картки з математики, пропоную розв’язати задачу по-іншому, скласти обернену.



Існують різні погляди на місце та значення домашнього завдання в процесі навчання. На¬веду деякі з них:

 домашнє завдання — це про¬довження роботи, розпочатої на уроці;

 це закріплення матеріалу, вивченого на уроці;

 ви¬конання з використанням додат¬кових джерел;

 це один із різновидів органі¬зації позашкільного часу учнів;

 розвиток творчих здібностей учнів;

 виховання обов'язковості тощо.

Домашнє завдання — це стара проблема, яка потребує нового вирішення. Проблема домашнього завдання хвилює учнів, учителів, батьків. Часто вона стає темою дискусій, батьківських зборів, педагогічних конференцій та нарад. У цьому немає нічого дивного. Не викликає сумнівів, що виконання домашніх завдань це — невід'ємна частина процесу на¬вчання.

Людина розви¬вається в діяльності й за допомо¬гою діяльності. Тому домашнє зав¬дання має сприяти особистісному розвитку учня. В діяльності осо¬бистість проявляється й розвивається всебічно. Але не кожен вид діяль¬ності впливає на розвиток дити¬ни. Домашнє завдання іноді роз¬раховано на вивчення параграфу підручника та відповіді на за¬питання після нього. Якщо учень уважно і старанно працював на уроці, йому це непотрібно й не¬цікаво. Особливе значення має обсяг роботи вдома.

Домашнє завдання має бути вмотивованим. Учень чітко має знати, для чого він виконує цю роботу. Лише такий підхід зробить до-машнє завдання вірним помічни¬ком учителя, дасть дітям змогу засвоїти, зрозуміти і використати отриману інформацію.

Для активізації уваги учнів я застосовую розумову розминку "Мозковий штурм" (додаток 2), яка складається з 5-7 питань, що охоплюють різні сторони життя.

Наприклад:

1. Скільки буде 5+5:5 = ?

2. Як називається четвертий місяць року?

3. Назви саме найбільше однозначне число.

4. Назви п’ять днів тижня, не називаючи їх по іменах.

5. Для олівця – це пенал. А що це для машини?

6. Що належить лише тобі, а використовується найчастіше іншими?

7. Коли ми бачимо два, а говоримо чотирнадцять?

Фізкультурно-оздоровча робота – важлива частина педагогічного процесу. Особливого значення вона набуває у зв’язку із зростанням навантаження на молодших школярів. Одним із шляхів оптимізації рухового режиму в ГПД є використання фізкультхвилинок. Тому під час виконання домашніх завдань застосовую саме їх (додаток 3).

Наприклад:

Буратіно потягнувся,

Раз – нагнувся, два – нагнувся,

Руки в сторони розвів –

Мабуть, ключик загубив.

А щоб ключик відшукати,

Треба нам навшпиньки стати.

Добре діти сприймають для відпочинку м’язів лиця та очей точковий масаж. Більш тривалі заняття для відпочинку організовуються на прогулянці. Обов’язкове щоденне перебування на свіжому повітрі. Проводжу спортивні години: естафети, змагання, рухливі ігри: "Кривенька качечка", "Сороканіжка", "Козацькі розваги" та ін.

Під час занять за інтересами намагаюся розвивати творчі задатки учнів, стимулювати їх до творчого самовираження. Всіляко підтримую їх починання.

Основною характеристикою традиційної системи освіти є конкретно-практичні знання, викладені у вигляді готових зразків. Традиційна методика викладання предметів початкової ланки спрямована здебільшого на запам’ятовування програмового матеріалу і відтворення його.

Нині у початкових класах потрібно змінювати пріоритети цілей навчання: на перший план треба висувати його розвиваючу функцію, культ самостійності і нестандартності думок.



У північних народів є простий і мудрий афоризм: “Якщо подарувати людині одну рибину, вона буде ситою один день. Якщо подарувати дві, буде ситою два дні. А якщо навчити ловити рибу – буде ситою все життя.” Так і в навчанні: скільки б у школяра не було предметних знань і вмінь, старанності, сумлінності – їх все одно буде замало для подальшого успішного навчання і розвитку.

Систематизації і подальшому розвитку розвивального впливу служить впровадження мною курсу “Розвиваючих та дидактичних ігор”. Структурним елементом є ігрове завдання, що виконується дітьми під час ігрової діяльності. Два завдання – дидактичне та ігрове – відображають взаємозв’язок навчання та гри. На відміну від прямої постановки дидактичного завдання на заняттях в дидактичній грі вона здійснюється через гру, визначає ігрові дії, пробуджує бажання та необхідність його розв’язання, активізує ігрові дії.

А. С. Макаренко писав: “Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…”. Отже, гра, її організація – ключ в організації виховання. "Школа гри, що правильно керується, відкриває дитині вікно у світ ширше та надійніше, ніж читання…". Ці слова належать Ж. Фабру, який добре розумів, як багато гра значить в житті дитини, і як важливо вихователеві, що має найбільш відповідальну місію – ростити Людину, бути поруч із дитиною в грі, управляти нею, але так, щоб дитина вбачала в дорослому друга, партнера, а не наглядача.

Збагачуючи свій розум, дитина з радістю бере участь в іграх, радіє та очікує на них. На ігрових заняттях дитина опановує нові знання. У грі формується багато особливостей особистості дитини. Гра – це своєрідна школа підготовки до праці. В грі виробляється спритність, витримка, активність. Гра – це школа спілкування дитини. Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потреба в діяльності, в процесі гри дитина “добудовує” в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.



Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

Формування учня самостійною, ініціативною, вдумливою особистістю, буде успішним, якщо вчитель потурбується про це з першого проведеного уроку. Одним з найперспективніших шляхів виховання активних учнів, озброєння їх необхідними вміннями і навичками є впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають навчальні ігри.

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. В грі діти й підліток перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. За вмілого відокремлення гра може стати незамінним помічником педагога.

Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя.

Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим видом діяльності – навчанням. Але гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя. Ігрова позиція – могутній засіб виховного впливу на дітей. В. Ф. Шаталов зазначає: “Придивіться: чи не дуже рано згасає наш педагогічний інтерес до ігор, які вірою і правдою завжди служили і покликані служити розвиткові кмітливості та пізнавальної цікавості дітей на всіх, без винятку, вікових рівнях. Відомо, що ті діти, з яких на уроці й слова не витягнеш, в іграх активні. Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть. Їхні дії відзначаються глибиною мислення. Мислення сміливого, масштабною, нестандартною”.

Головна мета рольової гри – розвивати здібності школярів, прищеплювати уміння приймати правильні рішення. У рольових іграх виявляються особистість учня, його здібності та перспективи на майбутнє.

Великого значення набирає широке використання і застосування дидактичних та розвивальних ігор, без яких організація повноцінного відпочинку практично неможлива. Правильно підібрані і добре організовані ігри сприяють всебічному гармонійному розвитку школярів. Розвивальні та пізнавальні ігри сприяють розвитку в дітей мислення, пам’яті, уваги, творчого мислення, здатності до аналізу, уміння визначати загальні і часткові ознаки предметів, порівнювати їх, вихованню у учнів спостережливості, звички до самоперевірки, самоконтролю, вчать дітей доводити розпочату роботу до кінця.

Впевнена, що дидактичні ігри бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, непідробної цікавості.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються.



Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра.

Вікторина -- це її називають грою переможців. У ній змагаються, аби швидше і повніше відповісти на поставлені запитання. Отже, вікторина – це конкурс, під час якого учні самостійно відповідають на запитання.

Щоб розвинути розумові здібності дитини, її необхідно озброїти навичками логічного мислення, що найкраще досягається за допомогою гри ("Розумники і розумниці", "Ребуси", "Казино ерудитів", "Мозковий штурм", "Вправи для тренінгу мислення", та ін.). Матеріали для цієї роботи я підбираю та систематизую в окремих папках.

Перелічені види ігор мають своє призначення і конкретне застосування. Так, мета дидактичних ігор – формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями й навичками учень зможе лише тоді, коли він виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зумів зацікавити його.

Чому гра так подобається дітям? Тому, що гра дарує радість і захоплення, що сам процес гри сповнений несподіванок, а результат – таємниця. Але крім суб’єктивного сприйняття, є, безумовно, глибший вплив гри на людину, на основні сфери її життєдіяльності: фізичну, емоційно-вольову, інтелектуальну та духовну (цілісно-смислову).

Слід зазначити, що гра – це, як правило, переживання, тому найбільш активною під час гри стає емоційна сфера. Подібно до того, як під час перегляду захоплюючого фільму глядачі стають причетними до його подій, так і в процесі цікавої гри її учасники можуть забути про все інше. Гра може бути рухливою, коли поряд із емоційною активізується фізична сфера дитини, і може бути статичною з точки зору рухливості тіла – це ігри логічні, ігри на кмітливість, коли разом із емоційною активізується інтелектуальна сфери (“Мозковий штурм”, “Що? Де? Коли?” і т. п.).



Розвиваючі ігри створюють умови для кращого пізнання ді-тьми себе і людей, взаємодії людини з навколишнім світом, усвідом-лення зв’язків з природою, сім’єю, родичами, з самим собою, визначення поведінки в життєвих ситуаціях.

Правильно підібрані і добре організовані ігри, логічні задачі, вправи для розвитку уяви, пам’яті, уваги сприяють всебічному гармонійному розвитку школярів, допомагають виробити необхідні в житті і навчанні корисні навички і якості.

Гра – це “чарівна паличка”, з допомогою якої можна навчити дитину читати, писати, і, головне, мислити, винаходити, доводити. Важливо, щоб гра захоплювала і була доступною, щоб у ній був елемент змагання, якщо не з кимось, то, принаймні, з самим собою.

Інтерес до гри, до розв’язування задач, що вимагають активного мислення, з’являється не завжди і не у всіх дітей зразу, і тому пропонувати такі ігри треба поступово, не здійснюючи тиск на дітей.

Природа гри (і розвиваючих) така, що при відсутності абсолютної добровільності вона перестає бути грою. Грою можливо захопити, змусити гратися не можливо.

Розвиваючі ігри вимагають у цьому аспекті особливої обережності. Складні, непосильні завдання можуть дитину злякати. Тут особливо необхідно дотримуватися принципу від простого до складного. Але, зате, коли дитині вдається осмислити завдання, перебороти перші труднощі, вона відчує велику радість і буде готова до більш складної гри чи завдання. В дитини з’являється віра в свої сили, розвивається “розумовий апетит”, а це означає, що мета курсу “Розвиваючі ігри” досягнута.

Звичайно, коли діти відгадують головоломку, логічні завдання, вони, як правило, застосовують метод проб і помилок. Частіше всього це не приводить до раціональних результатів. Виникає необхідність подумати, знайти якусь закономірність, зрозуміти, чому завдання не розв’язується, які нові прийоми слід застосувати, щоб наблизитись до мети. Цей момент гри особливо важливий, бо починається інтенсивна робота думки (і індивідуальної, і колективної). В цей період необхідна допомога і підтримка вчителя, його пояснення і рекомендації. Іноді може бути корисна навіть підказка, що допомагає учневі знайти правильне рішення. При цьому дуже важливо мати на увазі, що під час розв’язування логічних завдань, роботи з текстом важливіше значення має сам процес, експериментування, а не прагнення досягнути якогось конкретного результату гри.

Ігри та завдання класифікуються за впливом на розвиток найважливіших технічних та пізнавальних процесів.

Практикую такі напрямки роботи під час впровадження курсу “Розвиваючі та дидактичні ігри”:

 розвиток образного мислення;

 тренування логічного мислення;

 розвиток зв’язного мовлення;

 тренування пам’яті;

 розвиток уваги;

 розвиток уяви і творчих здібностей.

Найефективнішим способом навчити дитину мислити творчо є гра, і особливо гра розвиваюча. Дослідження психологів показують, що продуктивному творчому мисленню сприяє оволодіння спеціальними способами. До таких способів належать: виділення протилежних властивостей, пошук аналогій, асоціювання понять, ставлення запитань, переформулювання, генерування ідей, зміна альтернативи, комбінування.

Саме курс “Розвиваючі та дидактичні ігри” дозволяє так детально і послідовно вирішувати проблему розвитку розумових здібностей та психічних особливостей учнів для того, щоб вдосконалити розвивальну мету кожного уроку з усіх предметів у всіх класах.

Ставлення дітей до такого курсу є надзвичайно позитивним: відсутня скутість, закомплексованість, страх помилки чи негативного результату. Діти з радістю, задоволенням і азартом працюють над логічними задачами, вправляються в розвитку уваги, пам’яті, творчості, уяви. Цей азарт діти переносять і в сім’ї, залучаючи до інтелектуальної праці батьків.

Зовсім іншими очима діти дивляться і на вчителя, що разом із ними розв’язує цікаві завдання, дає пізнавальну інформацію. Вчитель для них стає другом, порадником, що ділиться своїми знаннями з дітьми. Атмосфера довір’я і співпраці з уроків курсу “Розвиваючі ігри” переноситься на уроки інших предметів початкової школи.

Сучасне життя – це практично безперервний потік інформації, причому в більшості випадків невпорядкованої, хаотичної. Людина має не лише сприймати її, але й певним чином систематизовувати. Така сама вимога висувається й до мислення – воно мусить бути логічним, оскільки без належного обгрунтування ті чи інші думки не будуть достатньо переконливими для оточуючих. Здатність задовольнити всі ці вимоги є результатом тривалої наполегливої праці, що має починатися ще зі шкільних років. Тому завдання школи, вчителя полягає саме в тому, щоб навчити дітей змістовно, граматично правильно і стилістично вправно висловлювати свої думки в усній та писемній формах, чітко і переконливо обгрунтовувати свою думку, розвивати основні навички мислення, виробляти власне розуміння життя та ставлення до нього.



Розвиток зв’язного мовлення дітей дає можливість їм вчитися виражати свої думки чітко, ясно, зрозуміло, правильно і послідовно. Тому на групі продовженого дня я намагаюся продовжувати роботу над розвитком зв’язного мовлення, мислення, творчої уяви учнів, яку вчитель розпочинає на уроках. З цією метою я використовую такі вправи, як "Визнач, який предмет є зайвим і поясни чому" (додаток 4).

Над цією проблемою я працюю на групі продовженого дня і переконана в тому, що потрібно постійно збагачувати словниковий запас й удосконалювати граматичний склад усного і писемного мовлення школярів, виробляти вміння зв’язно висловлюватись під час виконання домашніх завдань із читання, розвивати етику мовленнєвого спілкування; вчити учнів контролювати правильність і доцільність своїх висловлювань, розвивати важливі мислительні вміння під час виконання домашніх завдань із математики, спостерігати явища і факти, виділяти їх ознаки (істотні і неістотні), порівнювати (знаходити схоже і відмінне) при підготовці до природознавства, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити самостійні висновки; сприяти розвитку комунікативних умінь та навичок учнів під час спілкування між собою.

У своїй роботі над цією проблемою намагаюся обирати такі форми і методи, які зрозумілі, доступні дітям певного віку, викликають зацікавленість та бажання працювати, проявляти свої вміння, здібності. Я наполегливо працюю над розвитком логічного мислення на кожному занятті: з цією метою в побудову заняття групи обов’язково включаю спеціальні вправи на формування умінь і навичок розумової праці: планування роботи, пошуку раціональних шляхів її виконання, оцінювання своїх результатів.

Співпрацю з учнями організовую з дотриманням таких вимог:

 кожна дитина має якомога більше говорити, розповідати, висловлювати свої думки;

 намагаюсь показувати кожному учневі, що його зрозуміла;

 діти мають вчитися аргументувати свої думки та робити логічні висновки, доводити їх.

Виходячи з того, що найголовнішим завданням початкової школи є навчити дітей вчитися, а це неможливо без уміння читати і працювати з книжкою, я на своїх заняттях, щоб збагатити словниковий запас учнів, пропоную дітям "Цікаві вправи на розвиток зв’язного мовлення" (додаток 5). Наприклад:

1. Прочитайте колонки слів, знайдіть пари близьких за значен- ням:

огорожа брама тин вогнище

багаття хата дім мотив

будинок паркан наспів веселити

ворота радувати бути халупа

мелодія існувати живопліт частокіл

2. Прочитайте слово. З яких слів воно утворилося?

електростанція, хлібозавод, книгодрукарня, хлібороб, білокора (береза).

3. Серед слів знайдіть прикметник (іншу частину мови).

Яке слово сховалося у цьому прикметнику? (пухнастий, морозний).

У дієслові? (прочитай, напиши).

4. Прочитайте

найдовше слово (завдання сильнішим учням);

найкоротше слово (завдання для слабших).

Визначте, скільки в ньому складів?

5. Прочитайте слова. Чи є серед них слова з різною кількістю звуків?

Знайдіть слова, у яких є букви, що позначають два звуки.

Апельсин, дуб, цінний, якір, хвиля, літо, вересень, їжак, зимонька.

6. Читання деформованих слів. Вилучення зайвого.

Пояснення лексичного значення.

Нийніж, каласвий, лийми, монли, розичдобвийли. (зайве лимон - фрукт).

(Ніжний, ласкавий, милий, доброзичливий – слова-синоніми)

7. Читання з наростанням швидкості.

Я вважаю, що педагогічний пошук вихователя має завжди спиратися на досягнення сучасних навчальних технологій, спрямованих на розвиток творчих сил, здібностей та нахилів особистості.

Головним у навчально-виховному процесі стає переорієнтація з пасивних форм на активну творчу працю як учнів, так і вчителів, а це неможливо зробити без розвитку логічного мислення та зв’язного мовлення дітей, творчих здібностей. З цією метою створила вправи розвивальних завдань: "Прочитай текст-анаграму", "Встав пропущені літери і прочитай", "Поміняй місцями слова, щоб вийшов вірш" (додаток 6).

З практики знаю, що найефективнішими є ті заняття з дітьми, на яких використовую різноманітні форми роботи, збагачую їх знахід-ками своїх творчих шукань. Дуже ефективною для цієї роботи є "Ігрова сторінка", на якій вміщені цікаві задачі, ігри, тренінги, віршовані правила для школярів (додаток 7).

Для активізації розвитку творчих здібностей учнів на стенді ГПД "Все про нас" розміщую дитячі роботи (малюнки, вірші, поробки, аплікації та ін.), що сприяє піднесенню емоційного настрою вихованців, бажання творити.

У режимі продовженого дня заплановані різноманітні заняття: екскурсії, рухливі ігри, естафети, конкурси на шкільному майданчику, суспільно корисна праця, пішохідні прогулянки по маршруту, екологічні стежинки. Останні виявилися не зовсім звичайним і легким заняттям. Я ставлю за мету ознайомити дітей із красою навколишнього світу, розвивати інтелектуально-пізнавальні інтереси, спостережливість, вміння оцінювати, порівнювати, аналізувати, вис-ловлювати судження, захоплюватись, виховува¬ти любов до природи і бережливе ставлення до неї.

Напередодні прогулянки я інструктую дітей про те, якою пови-нна бути поведінка у довкіллі. Для цього ми з учнями опрацьовуємо пам’ятку "Поведінка у довкіллі" (додаток 8).

Дітям розповідаю про те, що таке активний відпочинок, в чому користь ходьби, чим відрізняється розумова праця від фізичної, як відпочивають дорослі люди у вільний час. Необхідно було подолати негативне відношення хлопчиків і дівчаток до пішохідної прогулянки, захопити їх ідеєю — загартувати свій організм найпростішим способом. Сонце, повітря, вітер, сніг, дощ повинні були стати їх найближчими друзями.

Спостерігаючи за дітьми, відмітила, що одна ходьба стає для багатьох утомливою, монотонною, а тому нецікавою. Тому обов'язковим компонентом прогулянки стала не просто можливість пройтися, але і побігати, пострибати, попустувати. Тільки тоді у дітей виникає відчуття того, що вони дійсно відпочили, зарядилися енергією. Враховуючи цю особливість, я будую прогулянки так, щоб природнє бажання дітей рухатися, бігати, стрибати не заборонялося, а чергувалося з ходьбою.

Поступово відношення до такого виду відпочинку на повітрі змінилося. У дітей виникає емоційний підйом, радість від очікування наступної прогулянки. Діти все частіше запитують: "По якому маршруту ми підемо? Чому ми йдемо по старому маршруту?"

Після прогулянок діти відрізнялися урівноваженим настроєм, бадьорим виглядом, швидко перемикалися на підготовку учбових завдань в класі. Для закріплення навичок поведінки в природі, проводжу ігри, наприклад "Можна – не можна" (додаток 9).

Досвід організації прогулянок показав, що дітвора любить відпочивати колективно. Діти позитивно оцінювали сумісний відпочинок: "Ми добре відпочили! Ось це була прогулянка! Завжди б так відпочивати!" Мене радувало те, що вихованці охоче відгукувалися на прохання: знайти новий маршрут пішохідної прогулянки, скласти програму ігор і розваг, подумати над тим, кому і як допомогти доброю справою.

Що в цьому особливого? Я помітила, що деякі вихованці групи об'єднали навколо себе однолітків, що живуть у одному дворі, і захопили їх цією ідеєю. Вони, ніби розвідники, шукали зручні місця для ігор і відпочинку.

Не можна погодитися з тим, що жива ще порочна традиція "виводити" дітей на шкільний майданчик день за днем, з року в рік, пестуючи їх в одному і тому ж соціальному, природному і культурному середовищі, обмежуючи життєвий простір однією і тією ж шкільною територією. Досвід показав, що вихід з вихованцями за межі школи з метою активного відпочинку дозволяє всебічно формувати їх особистість: укріплювати фізичні якості — силу, витривалість, рухову активність; удосконалювати етичні риси — цілеспрямованість, активність, здатність орієнтуватися в навколишньому світі.

Таким чином, кожна пішохідна прогулянка задовольняла потреби дітей не тільки в русі, але і в пізнанні навколишнього світу.

Свою виховну роботу я планую за такими напрямками: морально-етичне виховання, екологічне виховання, фізичне виховання, всебічний розвиток пізнавальних здібностей дітей, розкриття їх творчого потенціалу. Тому після повернення з прогулянки, ми проводимо виховну годину, бесіду, урок-гру чи вікторину згідно з календарним планом.

За час роботи в школі мною зібрано та систематизовано більше 200 розробок виховних заходів, клубних годин, бесід, які поєднують у собі триєдину мету: навчальну, розвивальну та виховну. Якщо дозволяє час, то по закінченні виховної години проводимо дидактичні та розвивальні, мовні ігри, використовуючи в групі тематичні папки, в яких зібрано матеріали для розвитку читацьких навичок, логічного мислення, пам’яті і уваги, обчислювальних навичок учнів. Ці папки я створила з розрахунку – одна папка на кожну парту, що привчає працювати в парах (додаток 10). Матеріали, що входять до цих папок, частково є моїми власними розробками, а решта – із газет, журналів, книг та ін.

Мене завжди хвилювало засвоєння учнями норм загальнолюдської моралі та особистісного спілкування‚ розвиток культури мислення. Я дібрала багато життєвих ситуацій, які використовую на клубних годинах. Проводжу заняття у формі бесіди‚ диспуту усно чи письмово по 5-10 хв.‚ але проходять вони жваво‚ бо побудовані на фактичному матеріалі. Діти висловлюють своє ставлення до діяльності людей‚ природи‚ доводять правильність своїх суджень. А я маю змогу стежити за активною роботою думки учнів, логікою їх мислення та висловлювань.



Розв’язок проблемно-ситуативних завдань сприяє розвитку мовлення учнів‚ культури їхнього мислення.

Наприклад, пропоную кілька проблемних ситуацій: (записую на дошці)

Хто чим славиться?

Соловейко — ... (піснею),

джерельце — ... (водою),

колосок — ... (зерном),

сонечко — ... (ласкою і теплом),

квітка — ... (ніжним запахом).

Ставлю запитання для обговорення.

1. Продовж цей ряд.

2. Чим ти прославишся на землі?

3. Ким ти хочеш бути?

4. Що ти робиш‚ щоб твоя мрія збулася?

5. Де і ким працюють твої батьки?

6. Яка професія, на твою думку‚ найважливіша? Доведи.

Створюю проблемну ситуацію:

Суботнього ранку‚ прокинувшись, Оленка встала і пішла на кухню. Там вона побачила, що бабуся миє підлогу. "Доброго ранку‚ бабунечко!" — чемно привіталася Оленка‚ взяла смачненький пиріжок і побігла дивитися мультфільм.

Запитую:


— Чи можна назвати Оленку ввічливою дівчинкою?

Діти відповідають:

— Можна. Вона привіталася з бабусею.

— Так‚ вона знає ”чарівні" слова‚ вживає їх.

Запитую:

— То чи можна її назвати культурною людиною?

Діти відповідають:

— Ні‚ бо їй треба було запропонувати свою допомогу бабусі.



На закінчення підводжу дітей до висновку, що культурна лю-дина стежить не тільки за своєю мовою‚ зовнішнім виглядом, а й за поведінкою.

Наступним етапом роботи ГПД є обід дітей у їдальні. Перед початком ми проводимо міні-бесіду "Культура харчування", де наголошуємо на правилах поведінки в їдальні, правилах прийому їжі, користування столовими приборами, нагадуємо правила санітарії та гігієни. (додаток 11).

Після прийому їжі наступає час самопідготовки. Моя група скомплектована із учнів різновікових категорій, де домашні завдання даються різні. Тому на самопідготовці ми використовуємо метод диференціації. Я записую на дошці домашні завдання по підгрупах. Спочатку проводжу бесіди з учнями одного класу, щоб вияснити рівень засвоєння теми, яка вивчалася на уроці та чи зрозуміли вони суть і порядок виконання завдання. Якщо не виникає запитань, то ці учні приступають до самопідготовки, а я переключаю свою увагу на учнів іншого класу, де також аналізую рівень засвоєння теми уроку. При виникненні деяких труднощів, я надаю учням в індивідуальному порядку допомогу. Але часто трапляються випадки, коли діти масово не розуміють зміст задачі, визначення порядку виконання дій у прикладах, допускають типові помилки при виконанні обчислень. У цьому випадку — привертаю увагу всієї підгрупи до дошки, де намагаюся ще раз пояснити ті завдання, розв’язок яких викликає труднощі.

Дуже негативно впливає на роботу ГПД та обставина, що частина дітей проживає в сусідньому селі Лозівок, а тому їм не вистачає часу, щоб повноцінно використати потенціал і можливості продовженого дня. Тому цих учнів, які проживають у селі Лозівок, я відправляю з черговим учителем на автобус, а з рештою учнів продовжуємо самопідготовку. Тут ми переключаємось на домашнє завдання з читання та довкілля, де учні вправляються у розвитку читацьких навичок, готуються до виразного читання, переказу, відповідей на запитання. В цей час маю змогу попрацювати в індивідуальному порядку з окремими учнями, які слабо встигають із виконанням домашніх завдань. Учні, які швидко опрацювали за-вдання з читання та довкілля, отримують завдання працювати в парах, де ставлять один одному запитання з прочитаного тексту і дають відповіді. Це сприяє розвитку зв’язного мовлення дітей та збагаченню їх словникового запасу.

Діти, які закінчили виконання домашнього завдання, переходять до ігрового куточка, де організовують свої заняття за інтересами. На цьому етапі роботи ГПД я маю змогу використовувати таблиці Шульте, над якими діти працюють в парах. Учні дуже люблять розв’язувати жартівливі задачі (додаток 12), ігри для розвитку творчого мислення, гратися в дидактичні ігри (додаток 13). Одним із нових напрямків роботи ГПД стало відвідування кабінету інформатики, де учні оволодівають первинними навичками роботи на комп’ютері під час застосування навчальних програм. Комп’ютерні ігри мають перевагу перед іншими формами ігор: вони наочно демонструють рольові способи вирішення ігрових завдань, наприклад, у динаміці подають результати спільних дій та спілкування персонажів, їх емоційні реакції під час успіху або невдачі, що в житті складно уявити. Інколи ми відвідуємо кабінет інформатики для перегляду мультиплікаційних та навчальних фільмів.

Після занять за інтересами я виводжу дітей на прогулянку для відпочинку на свіжому повітрі, де проводимо різні рухливі ігри, вікторини, змагання та інше. По закінченню прогулянки проводжу індивідуальну роботу з тими учнями, які потребують особливої уваги у виховному та навчальному процесі.



По закінченню перебування дітей у ГПД відправляю їх додому, нагадуючи про необхідність дотримання правил вуличного руху. Часто зустрічаючись із батьками, які приходять за дітьми, я веду з ними діалог про поведінку та рівень навчання їхньої дитини та бесіди, заплановані в календарному плані.

Для ефективної роботи – постійно збираю методичний, навчальний, допоміжний, роздатковий матеріал. Поповнюю новими цікавими знахідками свою добірку матеріалів. Всі виховні години, бесіди, уроки-ігри та вікторини оформляю та зберігаю у власних папках, ділюся з колегами не тільки своєї школи, а й району. Деякі зразки цих матеріалів розміщено в додатку, але основна їх частина знаходиться в моїх папках, які поділені за напрямками виховної роботи. Крім того я маю велику фонотеку дитячих пісень. І тому я з радістю можу поділитися своїми надбаннями з колегами, надати практичну допомогу. Деякі матеріали я розміщую на шкільному сайті "Наш сайт!".

Отже, продовжена група є дієвим засобом для розвитку наших дітей, їх розумових здібностей та особистості. Хоча для досягнення кращих результатів потребується більша матеріальна допомога: наявність коштів для придбання іграшкового матеріалу, спортивного обладнання та ін.

Список використаної літератури

1. В. Киричко "Ігри в етичному вихованні".

2. О. Ткаченко "Виховання естетичної чуйності до природи в процесі гри".

3. Л. Ільяницька "Ігрові проблемні ситуації".

4. Є. Томиткін, Л. Нагай "Гра у становленні особистості дитини".

5. Л.В. Артемова "Вчися граючись".

6. Б. Нікітін "Розвивальні ігри".

7. А.С. Макаренко "Гра".

8. Праці В.О. Сухомлинського: „Серце віддаю дітям”, „Павлиська середня школа”, „Проблеми всебічного розвитку особистості”, „Духовний світ школяра”.

9. Л.Л. Кацинська. „Педагогічне управління сучасним виховним процесом".



10. О.М. Коберник „Теорія і методика психолого-педагогічного проектування виховного процесу в школі".

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал