Господарства




Сторінка1/14
Дата конвертації20.02.2017
Розмір5.01 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО
ГОСПОДАРСТВА
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ






Соціологія
(навчально-методичний комплекс з
вивчення курсу)












ТЕРНОПІЛЬ-2004


Укладач: Буда Т.Й., старший викладач кафедри соціальної
роботи Тернопільської академії народного господарства


Навчально-методичний комплекс містить навчальну програму курсу,
конспект лекцій, контрольні питання, рекомендовану літературу з
кожної теми, теми контрольних робіт та методичні вказівки до їх
виконання, термінологічний словник.
Комплекс навчально-методичних матеріалів спрямований на те, щоб
надати допомогу студентам-заочникам у самостійному вивченні
навчального курсу “Соціологія”.


Рецензент: Фурман А.М., д-р психол-х наук,
професор, зав. кафедри соціальної роботи








Рекомендовано до видання на засіданні кафедри (протокол №6 від 21
листопада 2003р.)


















ВСТУП.
Будучи суспільною істотою людина здійснює свою життєдіяльність у суспільстві у колі собі подібних. Правильне розуміння законів функціонування і розвитку суспільства в цілому і окремих його компонентів
є досить важливим і для окремих людей, і для різних спільнот, і для усього людства.
Ми живемо вже у ХХІ столітті – епосі невиданих швидкостей, зверхнових технологій, гуманітарного перетворення світу. Його називають також століттям інформаційного суспільства. А це означає, що розширення світогляду, поповнення знань, оволодіння суміжними професіями стануть моделлю поведінки для майбутніх поколінь. Миттєве переключення із однієї галузі на іншу, можлива зміна місця роботи і своєчасне реагування на зміну ситуації на ринку праці, тривале протягом усього життя навчання , нарешті , обов’язкова вища освіта – усе це окреслює контури того світу, в якому нам належить жити.
Вивчення нової реальності, що раптово відкрилася для сприйняття і яка складається з множини станів, груп та об’єднань людей з різними життєвими звичками, способами відчувати й інтерпретувати довколишній світ, з різними можливостями впливати на перебіг подій, але з порівняно стійкими зв’язками між собою і певною мірою взаєморозуміння, стало призначенням соціології.
Отже, ця наука про суспільство являє собою здатність уявляти, розуміти і пояснювати те, як людям вдається чи не вдається створювати, підтримувати
і руйнувати форми суспільного життя, зразки суспільних дій і взаємодій.
Саме соціологія з’ясовує місце і функції кожного соціального явища і процесу в рамках соціологічного цілого, дає людям потрібні орієнтири, допомагає зрозуміти обставини життя, сприяє пошуку виходу з лабіринту умов соціального буття, служить своєрідним компасом у буремному морі людських відносин.
Найбільша заслуга соціології у тому що вона здатна діагностувати і лікувати соціальні хвороби, виконувати прогностичні та прикладні функції як на рівні макросоціальних процесів і систем, так і на мікрорівні їх функціонування. Соціологія одночасно прагне до понятійно-абстрактного осмислення соціального і до конкретного описування соціальних феноменів реального життя людини, забезпечуючи водночас осмислення усієї цілісності процесу життя.
Особливе місце соціології у системі соціальних і гуманітарних наук полягає у тому, що вона формує у людей соціологічну культуру та мислення, здатність правильно сприймати соціальні процеси, що відбуваються у нашому посткомуністичному суспільстві, сприяє формуванню знань про соціальну дійсність, пояснює логіку процесів соціального розвитку, розробляє концептуальний апарат, методологію та методику соціологічних досліджень.

Соціологічні знання широко використовуються у менеджменті, маркетингу, соціальному управлінні для розробки і здійснення соціальних проектів і прогнозів.
Навчально методичний комплекс допоможе студентам не соціологічних спеціальностей засвоїти навчальну програму з курсу „Соціологія” і підготуватися до іспиту.
Структура посібника побудована відповідно до вимог типової програми означеного курсу, затвердженої Міністерством освіти і науки України. При підготовці навчально методичного комплексу автор використовував висновки, узагальнення і рекомендації праць вітчизняних і зарубіжних вчених, зокрема: В.І. Воловича, В.Г. Городяненка, Г.В. Дворецької, В.М.Пічі,
Н.Й. Черниш, Н.І. Пірен, В.І. Подшивалкіної, О.В. Пшеничнюк, О.В.
Романовської, Брегеди, С.О. Макєєва, В.А. Ядова, А.І. Кравченка, Е.
Гідденса.
Для зручності користування посібником в тексті нема посилань на використані джерела, вони розміщенні наприкінці кожної теми. Книга адресується ця студентам, аспірантам, викладачам та усім, хто цікавиться соціологією.

РОЗДІЛ І. ПРОГРАМА КУРСУ
Тема 1. Соціологія як наука про суспільство.
Загальне поняття соціології, її об'єкт, предмет. Структура соціологічної науки. Методологічні основи соціології, плюралізм позицій. Соціологія у системі суспільних та гуманітарних наук. Теоретична та прикладна соціологія. Функції соціології, її завдання у вирішенні проблем реформування суспільства. Галузеві соціології, предмет їх вивчення.
Категорії соціології. Співвідношення понять «соціальне» і «суспільне».
Поняття «соціальні зв'язки», «соціальні спільності», «соціальні явища»,
«соціальні процеси», «соціальні відносини».
Тема 2. Історія становлення та розвитку соціології в країнах
Західної Європи США та України.
Передісторія соціологічної науки. Погляди давніх філософів на соціологічні проблеми. Особливості розвитку суспільних наук у се- редньовіччі. Передумови та причини появи соціології як самостійної науки.
Особливості розвитку соціологічної науки на початковому етапі.
Позитивізм Конта, його соціологічна суть і спрямування. Ідеї соціальної фізики. Соціальна статика і соціальна динаміка. Основний метод соціологічного дослідження за О. Контом.
Соціологічна теорія Г. Спенсера: основні положення, методологія.
Органічна, расово-антропологічна, географічна школа, теорія соціал- дарвінізму, їх основні положення, недоліки та надбання.
Наукові погляди К. Маркса, їх вплив на розвиток соціологічної думки.
Сприяння Ф. Тьоніса, Г. Зіммеля самовизначенню та інституціалізації соціології. Новий соціологічний підхід до розуміння суспільства Е.
Дюркгейма, суть його «соціологізму» та запропонованого ним соціологічного методу. Поняття анемії. Розуміюча соціологія М. Вебера. В.
Паретто, Д. Мід, їх теорії соціальної взаємодії. Емпірична соціологія як основний напрямок сучасної соціології. Класичний твір У. Томаса і Ф.
Знанецького «Польський селянин в Європі та Америці». Зміст
індустріальної соціології, її теоретико-методо-логічні основи.
Соціологічні теорії наукового менеджменту Ф. Тейлора, Г. Форда, Г.
Емерсена. Авторські експерименти Е. Мейо. Наукові розробки Херцберга,
Макгрегора, Д. Карнегі, А. Файоля, Ф. Джільберта та ін.
Структурний функціоналізм Т. Парсонса і Р. Мертона. «Теорія конфлікту», її прихильники. Ідеї «критичної теорії» у формуванні соціології особистості й культури.

Витоки української протосоціології. Пам'ятки усної, писемної творчості й спроби пояснити суть соціального. Вплив українського козацтва як соціального феномена на розвиток протосоціології.
Місце творів І. Вишенського у розвитку протосоціології. Соціально- політичні концепції Києво-Могилянської академії. Вплив творчості Г.
Сковороди на становлення української протосоціології.
Внесок у розвиток пізнання соціального представниками Кирило-
Мефодіївського товариства.
Дослідження Женевського гуртка українських учених як початок самостійного соціологічного вчення науки. Вплив західних соціологів на його становлення. С. Подолинський, М. Драгоманов і Ф. Вовк, їх соціологічні погляди.
Неопозитивізм в українській соціології, вплив на його розвиток творчого доробку російсько-американського соціолога П. Сорокіна.
Погляди видатного українського соціолога І. Ковалевського, його соціологічна система.
І. Франко, роль його творчості у становленні національної свідомості українського народу.
Внесок М. Грушевського у подальший розвиток української соціології.
Методологічні розробки у соціології Б. Кістяківського. «Теорія зв'язків»
С. Дністрянського.
М. Туган-Барановський про місце соціології в системі суспільних наук, значення господарської діяльності у суспільному житті, класову боротьбу.
Чинники, що стримували розвиток української соціології у після- революційний період.
Дослідження Всеукраїнського інституту праці, їх вплив на розвиток соціології. Концепція «трьох категорій властивостей функціонера» Ф.
Дунаєвського.
Основні напрями та проблеми розвитку новітньої української соціології.
Витоки української протосоціології. Пам’ятки усної, писемної творчості й спорби пояснити суть соціального. Вплив українського козацтва як соціального феномена на розвиток протосоціології.
Місце творів І.Вишенського у розвитку протосоціології. Соціально- політичні концепції Києво-Могилянської академії. Вплив творчості Г.
Сковороди на становлення української протосоціології.
Внесок у розвиток пізнання соціального представниками Кирило-
Мефодіївського товариства.
Дослідження Женевського гуртка українських вчених як початок самостійного соціологічного вчення науки. Вплив західних соціологів на його становлення. С. Подолинський, М. Драгоманов і Ф. Вовк, їх соціологічні погляди.
Неопозитивізм в українській соціології, вплив на його розвиток творчого доробку російсько-американського соціолога П. Сорокіна.
Погляди видатного українського соціолога І. Ковалевського, його соціологічна система.

І. Франко, роль його творчості у становленні національної свідомості українського народу.
Внесок М. Грушевського у подальший розвиток української соціології.
Методологічні розробки у соціології Б. Кістяковського. „Теорія зв’язків”
С. Дністровського.
М. Туган-Барановський про місце соціології в системі суспільних наук, значення господарської діяльності у суспільному житті, класову боротьбу.
Тема 3. Організація соціологічних досліджень, методи
збирання та аналізу соціологічної інформації
Соціологічні установи, їх призначення й завдання. Українська
Соціологічна Асоціація (УСА), її склад і напрямки роботи. Український науково-дослідний Інститут соціології, його функції. Соціологічні часописи.
Служба соціального розвитку підприємства: установи, структура і функції. Проблеми в роботі служб соціального розвитку. Вимоги, яким має відповідати соціолог як фахівець. Напрямки взаємодії служби соціального розвитку з іншими структурними підрозділами.
Поняття про соціологічне дослідження, його різновиди. Основні етапи й процедури соціологічного дослідження. Програма як виклад та обґрунтування методологічних, методичних і процедурних основ дослідження.
Методологічний розділ програми. Формування проблеми, визначення мети дослідження. Постановка завдань як процес розгортання й конкретизації мети дослідження. Визначення предмета й об'єкта дослідження. Логічний аналіз основних теоретичних понять. Інтерпретація та операціоналізація, їх призначення.
Формулювання гіпотез у соціологічному дослідженні. Види гіпотез, їх роль і значення.
Загальна характеристика і класифікація методів збирання первинної соціологічної інформації. Аналіз документів як джерело інформації, його місце серед інших методів збирання інформації. Поняття документів у соціології. Види документів, їх класифікація. Основні правила вибору документних джерел. Співвідношення якісного і кількісного аналізу документів.
Методи аналізу документів. Якісний аналіз: особливості й порядок проведення. Кількісний аналіз: одиниці аналізу й одиниці рахунку.
Спостереження у соціології, його загальна характеристика і місце серед
інших методів збирання первинної соціологічної інформації. Види спостереження, їх переваги і недоліки. Особливості використання різних видів спостереження. Визначення предмета, об'єкта, ситуації, ознак та одиниць спостереження.
Соціальний експеримент, його призначення. Різновиди соціального експерименту. Соціологічний експеримент, його спрямування та етапи проведення. Місце дослідника у соціологічному експерименті.

Опитування як метод збирання соціологічної інформації, його місце серед інших методів. Різновиди опитування, їх переваги, недоліки, цільове призначення. Основні правила побудови питальника. Види й функції питань.
Особливості анкетування. Анкета, її структура. Вимоги до анкети й анкетера.
Специфіка інтерв'ю, його організація. Вимоги до інтерв’юерів.
Реєстрація результатів інтерв'ю. Способи підвищення надійності соціологічних даних. Оцінка надійності результатів опитування.
Експертна оцінка як різновид опитування. Основні напрями ви- користання експертної оцінки. Вимоги до експертів. Способи підбору експертів. Види експертних оцінок, етапи їх здійснення.
Професійна атестація як різновид соціальної експертизи. Функції професійної атестації. Засоби підвищення якості експертної оцінки.
Використання в соціології психологічних методів. Сутність і призначення тесту. Вимоги до тесту. Класифікація тестів.
Місце соціометрії у соціологічному дослідженні.
Різновиди соціометричних критеріїв. Соціокарта, соціоматриця, соціограма, їх при- значення. Кількісна інтерпретація соціометричних даних. Способи обробки первинної соціологічної інформації. Необхідність кількісного виміру.
Інструмент виміру. Шкали, їх види та призначення. Індикатори, індекси, їх призначення. Способи соціологічного аналізу.
Тема 4. Суспільство як соціальна система, його соціальна структура.
Соціологічні уявлення Про суспільство. Закони розвитку суспільства.
Суспільство як система. Структурні елементи суспільної системи. Соціальні підсистеми, їх елементи і взаємодія.
Соціальна структура як предмет соціологічної теорії. Типи соціальної структури.
Статусно-рольова структура суспільства і груп. Види приватних соціальних структур
(етно-демографічна, соціально-територіальна, організаційно-управлінська, професійно-посадова, соціально-трудова, сімейно-побутова, політична). Соціальна стратифікація, її типи (соціальна, політична, економічна, професійна). Механізми стратифікації. Сучасні тенденції соціальної стратифікації та соціальної нерівності.
Поняття соціальної спільності, соціальної організації, соціального
інституту, їх типи, функції.
Соціальні групи та їх типи. Етнічні спільності як найдавніші форми соціальних груп. Основні функції сучасної сім'ї. Типові норми традиційної і сучасної сім'ї.
Касти, класи, соціальні стани і верстви. Соціальна нерівність. Соціальні еліти. Натовпи, маси, публіка. Проблема соціального партнерства. Соціальні
зв'язки, відносини, процеси. Класифікація процесів. Сучасні соціологічні концепції, теорія конфліктів, структурний функціоналізм.
Тема 5. Особистість у системі соціальних зв'язків
Людина і суспільство. Соціальна природа людини. Сутність поняття
«особистість». Структурні елементи особистості: фізіолого-біологічний, психологічний та соціологічний. Особистість, індивідуальність та індивід.
Типи особистості. Соціальна складова особистості (цінності, ціннісні орієнтації, потреби, інтереси, норми поведінки та спілкування, настановлення, мотиви діяльності). Рівні інтеграції індивіда в суспільство: соціально-економічний, функціональний, нормативний і міжособистісний.
Соціалізація: сутність поняття, механізми. Фази соціалізації: соціальна адаптація та інтеріоризація. Первинна і вторинна соціалізація. Конкретно-
історичний характер соціалізації. Агенти та інститути соціалізації. Чинники соціалізації. Виховання як складова соціалізації. Теорії соціалізації.
Соціальна активність як особлива якісна характеристика особистості. Особа
і група. Самосвідомість соціальний статус, система соціальних ролей.
Людина у системі суспільних відносин , проблеми їх раціональної організації. Панування і підкорення, консенсус і конфлікт.
Типи поведінки. Трудова поведінка, чинники її визначення. Механізм соціальних та міжіндивідуальних взаємовідносин.
Потреби, їх роль у життєдіяльності людини. Види потреб. Інтереси, їх види. Цінності, ціннісна орієнтація, її роль у поведінці людини.
Соціальні норми як регулятори взаємовідносин людей. Трудові норми.
Представлення трудових норм на формальному і неформальному рівні.
Функції норм.
Мотивація як чинник саморегуляції трудової поведінки. Види мотивації.
Функціональна спрямованість мотивів. Роль стимулів у формуванні мотивації.
Суть соціальних відхилень у поведінці, їх причини. Типологізація соціальних відхилень, соціальні відхилення як об'єкт міждисциплінарного вивчення.
Діагностика, шляхи й засоби ліквідації соціальних відхилень у сучасному суспільстві.
Соціологічна природа конфлікту. Класифікація і структура конфлікту.
Характер і причини виникнення конфліктів. Діагностика й попередження, шляхи і способи подолання конфліктів. Соціологічні методи вивчення конфліктів.
Тема 6. Соціологія культури
Культура: сутність поняття. Основні елементи культури (цінності, норми, санкції), їх різновиди, фактори формування, взаємозв'язок. Соціальний контроль. Культура як механізм регулювання поведінки. Особливості культури. Культурні універсалії. Культура як спосіб життя. Субкультура.

Сутність і функції економічної культури, роль у формуванні соціально- економічних відносин, її особливості. Особистий та інституціональний аспекти економічної культури. Місце економічної культури у соціальному механізмі розвитку економіки. Інтегральні характеристики — показники якості економічної культури. Методи конкретного соціологічного вивчення економічної культури.

Тема 7. Соціологія політики
Соціально-політична сфера суспільства, система політичних відносин.
Предмет соціології політики. Політика. Політичні інститути. Політична культура. Мотиви соціально-політичної поведінки. Держава. Влада.
Демократія, демократичні інститути. Соціальні конфлікти. Теорія соціальних катастроф. Соціально-політична криза. Політична структура суспільства. Феномен бюрократії.
Поняття громадської думки, її відмінність від оціночного судження, настрою. Об'єкт, суб'єкт, функції громадської думки. Громадська думка як чинник управління керування суспільством. Формування і функціонування громадської думки. Специфіка соціологічного аналізу громадської думки.
Методи вивчення громадської думки.
Соціологічні дослідження громадської думки різних соціальних груп.
Тема 8. Економічна соціологія
Економічна і соціальна сфери суспільства. Розвиток економіки як самоорганізуючого й підлеглого управлінню процесу. Об'єкт і завдання, система категорій та методів економічної соціології. Соціальний механізм регулювання економіки, його соціологічна сутність. Функції соціального механізму регулювання економіки. Завдання соціології у регулюванні процесу розвитку економіки. Методи управління економікою та її суб'єктами. Розвиток уявлень про суб'єкти економічного життя. Ринок як регулятор економіки, його суспільна природа. Соціологічні аспекти ринкового регулювання.
Етапи розвитку ринкових відносин.
Взаємовідносини державного й ринкового регулювання в економіці.
Людський чинник як суб'єкт економічного життя. Піднесення його ролі в ринкових умовах.
Особливості управління економічною поведінкою людей в умовах ринку.
Зміна соціальних якостей населення та нові вимоги до управління економічною поведінкою. Способи управління економічною поведінкою.
Тема 9. Соціологія праці й управління
Соціологічна сутність праці. Праця як базовий соціальний процес, її функції. Характер і зміст праці. Види праці. Ставлення до праці, чинники його формування і показники оцінки. Задоволеність працею. Відчуження праці, шляхи його подолання.
Соціальне управління у трудовій сфері, його функції. Складові системи соціального управління. Методи соціального управління. Самоуправління, його функції.

Соціальні технології в системі управління трудовими процесами, засади
їх застосування. Інструментальні поняття «процедура», «операція». Модель соціальної технології.
Керівництво як складова соціального управління. Соціологічна сутність керівництва.
Прямі й зворотні зв'язки. Форми зворотних зв'язків. Методи і стиль керівництва. Бюрократія і демократія. Риси керівника-підприємця.
Функції керівника в управлінні виконанням службових обов'язків. Роль керівника, його авторитет і лідерство в управлінні взаєминами.
Тема 10. Соціологія релігії
Релігія як соціальне явище. Види релігій, їх еволюція. Особливості соціологічного вивчення релігії. Місце соціології в системі наук про релігію.
Однобокість тлумачення релігій в радянські часи.
Релігія як соціальний інститут. Функції інституту релігії. Поняття
«секуляризація». Релігійна ситуація в Украйні. Політика в сфері релігії.
Тема 11. Соціологія сім'ї та молоді
Соціальна сутність сім'ї та шлюбу. Класифікація сімейно-шлюбних відносин. Проблеми розвитку сучасної сім'ї. Майбутнє сім'ї. Сутність, предмет, об'єкт, функції соціології молоді. Основні поняття соціології молоді. Молодіжна проблематика у вітчизняній соціології.
Тема 12. Соціологія конфлікту
Конфлікт як складний соціальний феномен. Зміст та структура конфліктів.
Основні функції конфлікту. Історія розробки проблеми конфлікту. Розробка теорії конфлікту в XX столітті.
Динаміка соціальних конфліктів. Основні стадії конфлікту (стадія, що передує конфлікту, конфліктна стадія, стадія вирішення конфлікту, після конфліктна стадія).
Типи й види конфлікту. Природа соціальних конфліктів у сучасному українському суспільстві

ІІ РОЗДІЛ. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ.

Тема 1. Соціологія як самостійна наука про суспільство

Об'єкт та предмет соціології як науки
Етимологічне слово "соціологія" походить від таких складових: лат. зосіетаз - суспільство, зосіиз - товариш, компаньйон та грец. льогоз - слово, наука, вчення. Соціологія відноситься до групи наймолодших наук, її вік ще не досяг навіть двохсот років. Вона виникла у середині XIX століття. Одним
із фундаторів соціології як науки вважають французького філософа, родоначальника позитивізму Огюста Конта -людину, яка дала ім'я новій науці. Загальноприйнятою є думка, що О. Конт-батько соціології, а К. Сен-
Сімон - хрещений батько, матінка - Велика французька революція.
Кожна наука має свій об'єкт та предмет дослідження. Об'єкт будь-якої науки - це емпірично (у досвіді) дана об'єктивна реальність, на яку спрямовується увага науковця, дослідника та керований ним процес дослідження. Об'єкт науки може бути однаковим для багатьох наук. Якщо говорити про соціологію, то вже етимологія цього слова дозволяє припустити, що об'єктом соціології виступає соціальна реальність або суспільство. У той же час суспільство є об'єктом для дослідження інших наук, а саме: філософії, культурології, психології, економіки, політології тощо. Разом з тим, ці науки, маючи спільний об'єкт для дослідження, суттєво розрізняються за предметом дослідження.
Предмет науки - це окремі специфічні сторони, властивості, відношення об’єкта.
Що ж виступає предметом соціології? Незважаючи на те, що дана проблема не є новою для наукового співтовариства, єдиної точки зору, на жаль, не існує. Тому дискусії з цього приводу тривають до цього часу.
Так, деякі автори для більш точного визначення предмета соціології застосовують ряд важливих ключових понять. Наприклад, Т. Заславська виокремлює категорію "соціальна спільність» як основоположне поняття, за яким визначає соціологію як "науку про закономірності функціонування, розвитку та взаємодії спільнот різного рівня".
Інші вчені наголошують на категоріях "соціальний зв'язок", "соціальні відносини", а соціологію визначають як "науку про закони суспільного зв'язку" (наприклад, М. Шаповал).
Провідний американський соціолог Н. Смелзер, оперуючи категорією "соціальна група", визначає соціологію "як своєрідний спосіб вивчення людей з точки зору їх об'єднання у групи".
Сучасний американський соціолог Е. Гідденс, наголошуючи на понятті
"соціальний інститут", тлумачить соціологію як "науку про соціальні
інститути індустріального суспільства". Йому ж належить визначення предмета соціології як науки, що "вивчає людське соціальне життя, життя соціальних груп та суспільств".

Слід зауважити, що предмет науки не може бути раз і назавжди даним, стабільним, незмінним, сталим. Він об'єктивно має знаходитися в русі, бути плинним, як і весь процес пізнання.
Рухливість, динамічність предмета соціології зумовлена як прогресом власне науки, так і потребами і розвитком самого суспільства.
Найбільш повним визначенням предмета соціології є визначення відомого російського соціолога В. Ядова: "Соціологія - це наука про становлення, розвиток, зміни та перетворення, про функціонування соціальних спільностей і форм їх самоорганізації: соціальних систем, соціальних структур та інститутів. Це наука про соціальні зміни, що викликаються активністю соціального суб'єкта; наука про соціальні відносини як механізми взаємозв'язку та взаємодії між багатоманітними соціальними спільностями; наука про закономірності соціальних дій і масової поведінки".
Закони та категорії соціології
Маючи об'єктом вивчення суспільство, соціологія виявляє у зв'язках, відносинах між людьми багато чого загально необхідного, незмінного, стійкого, повторювального. Такі зв'язки та відносини, що мають переважно причинно-наслідковий характер, дістали назву закономірних, а в науці позначаються поняттям "соціальний закон".
Соціальні закони - це вираження істотних, необхідних, систематично відновлюваних відносин як у середині соціальних явищ та процесів, так і між ними. На думку вчених, соціальні закони слід розглядати як об'єктивні правила, основу яких утворюють інтереси, мотиви, прагнення людей до задоволення власних потреб у поліпшенні умов існування, у безпеці, у визнанні з боку оточення, у самовираженні та самопізнанні.
На відміну від законів природи, які діють із силою природних стихій, особливість соціальних законів полягає в тому, що вони виявляються у свідомій діяльності людей, не втрачаючи при цьому об'єктивності. Тому вчені доходять висновку, що в дійсності соціальні закони не є раз і назавжди даними, абсолютно незмінними; вони схоплюють, фіксують певні тенденції вірогідного зв'язку. Найчастіше соціальні законі розглядають як закони- тенденції. Отже, соціальний закон слід тлумачити як фундаментальне поняття соціології, як важливий методологічний орієнтир у людському пізнанні над органічного світу.
У науці існують різні підходи до структури соціальних законів. Так, ще
О.Конт виділяв дві групи законів: закони соціальної статики, що відтворюють функціонування соціальної системи і окремих складових елементів та закони соціальної динаміки, які пояснюють соціальний розвиток та соціальні зміни.
Відома також структура соціальних законів за ступенем їхньої дії:
* загальні, що діють протягом усієї історії, їх ще називають загально соціологічні;

* специфічні, що діють на певних історичних етапах розвитку суспільства, або у певних типах суспільств.
Найбільш розповсюдженою у сучасній соціології є точка зору, згідно з якою виокремлюють п'ять груп законів:
* закони, що констатують співіснування соціальних явищ (наприклад, якщо має місце ринкова економіка, то наявна соціальна диференціація);
* закони, що встановлюють тенденції вірогідного зв'язку (наприклад, впровадження інформаційних технологій вимагає структурної перебудови економіки);
* закони функціональні, що встановлюють зв'язки між основними елементами соціального об'єкта (наприклад, демократичний політичний режим зумовлює політичний, економічний плюралізм);
* закони, що стверджують можливість або вірогідність зв'язків між соціальними явищами (наприклад, рівень злочинності і суспільстві є змінним
і коливається разом з економічними циклами).
* закони, що фіксують причинний зв’язок між соціальними явищами
( наприклад високо економічне суспільство спричинює тенденцію зростання злочинності всередині).
Пізнання соціальних законів призводить до прогнозованості розвитку суспільства, значно посилює роль та значення передбачення у соціології.
Будь-яка наука - це мислення у поняттях, понятійне мислення. Поняття
(категорії) соціології— це форми мислення, які відображають найбільш суттєві властивості, сторони, відношення предметів, явищ і мають вираження у мовній формі. Саме за допомогою основних категорій ми можемо розкрити предмет науки, який фактично є понятійною (концептуальною) схемою соціальної реальності, відтвореною на теоретичному рівні.
Виділяють декілька основоположних категорій соціології. Виходячи з предмета даної науки, чільне місце у низці категорій належить поняттю
«соціальне». Основні значення його такі: відтворення сутності суспільного життя як такого; позначення «речовини», що виникає як результат спілкування людей один з одним, взаємодії груп, інститутів тощо; віддзеркалення відносин рівності або нерівності індивідів та груп у суспільному житті; фіксація особливого аспекту всіх суспільних відносин, які кваліфікуються як соціально-економічні, соціально-політичні, соціально- культурні тощо.
Серед інших базових категорій виокремлюють наступні:
* соціальна дія - найпростіша одиниця соціальної діяльності людей, яка пояснює дії індивіда, що орієнтовані на інших людей (соціальні дії завжди взаємні, а не однобічні);
* соціальна взаємодія - поведінка індивіда або групи, яка виражає характер та зміст відносин між людьми або групами, що розрізняються соціальним статусом та роллю;
* соціальні відносини - певна стійка система зв'язків між індивідами, яка склалася у процесі їхньої взаємодії;

* соціальна система - структурний елемент соціальної реальності, певне утворення, основними елементами якого є люди, їхні зв'язки та взаємодії, які утворюють одне ціле;
* соціальна спільність - відносно стійка сукупність людей, що являє собою певну форму людського співжиття.
Поряд з цими категоріями у соціології широковживаними є такі категорії, які обслуговують інші суспільні науки: статус, роль, норма, соціалізація, девіація тощо.
Функції соціології
Функції соціології (від лат. їипсііо - виконання, здійснення) - це роль та значення даної науки, її зовнішній вплив на систему відносин, що склалася у суспільстві.
Саме специфіка соціального знання визначає та обумовлює роль і значення даної науки у суспільстві.
Соціологія, як і будь-яка наука, є мисленням у поняттях і відрізняється від буденної свідомості логічністю, системністю, обґрунтованістю, доведеністю положень, знанням причин та наслідків. Але разом з тим саме соціологія має найтісніший зв'язок з буденною свідомістю, знанням, заснованим на "здоровому глузді". Наприклад, наркоманія, як форма девіантної поведінки молоді, перш ніж стати предметом вивчення науки соціології, має місце у реальному житті певної групи людей, і така ж поведінка належить конкретному носієві.
Ці особливості дали підставу англійському сучасному соціологу 3.
Бауману визначити соціологію як "поширений коментар до досвіду повсякденного життя людей".
Оскільки соціологія вивчає життя людей у взаємодії, то її поле застосування надзвичайно широке, починаючи від суто особистісних проблем і закінчуючи глобальними, що стосуються усього людства.
Саме тому кожна людина, яка живе у суспільстві, має виховувати у собі соціологічну уяву, соціологічне світосприйняття, соціологічне мислення, під якими слід розуміти складові духовного світу людини, що дозволяють вивчати соціальне в індивідуальному, загальне у конкретному, розглядати власні дії з позиції суспільного контексту, поза звичним перебігом власного життя.
У 1959 році американський вчений Р. Міллс написав працю "Соціологічна уява", у якій обґрунтував, що будь-яку подію людського життя слід розглядати з двох сторін: особистісної і суспільної. Розвиваючи цю ідею,
Е. Гідденс виклад підручника з соціології розпочинає з аналізу поведінкового акту людини - пиття кави. З одного боку, - це особистісна дія індивіда, з
іншого ж, -суспільна. Адже пиття кави - не просто задоволення потреби у тамуванні спраги, а певна символічна дія, нагода для спілкування.
Випиваючи каву, людина несвідомо залучається до суспільних та економічних відносин, оскільки виробництво, транспортування і розподіл кави вимагають здійснення ділових операцій, укладання контрактів між виробниками , продавцями і споживачами кави. Історично кава не була
природною складовою дієти західного світу, але стала нею у XIX столітті.
Окрім цього, кава, містячи кофеїн, розглядається як слабкий наркотик. Але тих, хто надміру вживає каву, у західній культурі не вважають за наркоманів.
У той же час, у деяких країнах терпимо ставляться до маріхуани, а вживання кави, алкоголю не схвалюють. Отже, за допомогою соціологічного мислення можна дати відповідь на питання, що виникають в реальному житті людей.
Як зауважує Н. Смелзер, соціологія намагається зрозуміти, "чому люди поводяться певним чином, чому вони утворюють групи, відправляються на війну, поклоняються чомусь, одружуються, голосують" тощо. Володіння розвинутим соціологічним мисленням необхідна передумова вивчення людини у її суспільних взаємодіях.
Як і кожна наука, соціологія має функції, які випливають з її предмета.
Найважливіші з них наступні:
• описова функція (дескриптивна), суть якої полягає у дослідженні соціальної реальності, результатом чого є узагальнено типова картина останньої. Соціологія спроможна "сфотографувати" об'єктивну діяльність
і подати її об'єктивний "портрет";
• пізнавальна (гносеологічна) функція, яка полягає у відтворенні соціальної реальності, її усвідомленні, поясненні, накопиченні знань про соціальні процеси, що поступово призводять до можливості свідомого керування соціальними перетвореннями та соціальними змінами;
• прогностична функція, яка полягає у можливості (на підставі вивчення соціальної дійсності) виробляти наукові прогнози щодо майбутнього.
Саме тому інколи дану функцію називають футурологічною. Соціологія як наука створює і узагальнює уявлення про моделі бажаного стану суспільства або окремих його структурних елементів у майбутньому, дає зважену, науково вивірену оцінку перспектив розвитку майбутнього стану прогнозованого явища;
• соціально-технологічна функція, яка зумовлює створення соціальних технологій, на основі яких може відбутися удосконалення суспільства, окремих його частин. Соціальні технології розглядаються як система засобів, необхідних для вирішення конкретних практичних завдань розвитку суспільства. У межах соціології виробляється комплекс методів, способів, організаційних заходів по впровадженню ефективних соціальних технологій у життя;
• соціально-управлінська функція, яка обумовлює теоретико- методологічну розробку та прийняття управлінського рішення. Значення даної функції особливо зростає в умовах сьогодення, коли значно посилюється потреба у цілеспрямованому впливові на соціальні процеси, зростає вага та цінність управлінських рішень на мікро і макрорівнях соціуму.
Діючи в органічній єдності, ці функції відтворюють інші, які реально відображають певні аспекти основних функцій. В тих чи інших ситуаціях
вони можуть набувати статусу самостійних, але ця самостійність має досить відносний характер.
Такими похідними функціями можуть бути:
•• світоглядна;
•• просвітницька;
•• евристична;
•• прагматична або життєво-орієнтаційна.
Місце соціології у системі суспільних наук
Особливості предмета соціології та її функції визначають місце даної науки у системі суспільних дисциплін. Органічно вписуючись
У системі наукового знання соціологія вже з моменту свого народження посіла чільне місце серед загалу інших наук.
Фундатор соціології О.Конт вибудував, як відомо, класифікацію наук, починаючи від найпростішої (математики) і закінчуючи найскладнішою
(соціологією). Маловідомий сучасному українцеві перший доктор соціології в Україні М.Шаповал (1882-1932 рр.) зауважував: "Після того, як значна більшість людей навчиться розуміти природу суспільної організації, коли суспільне життя стане предметом пильного вивчення, соціологія стане справою не окремих піонерів, а першою наукою, яку мусить пізнати людина".
Серед найголовніших особливостей соціології як науки слід виокремити наступні:
• соціологія є генералізуючою наукою, яка вивчає типові, родові, повторювальні у часі і просторі процеси на відміну від індивідуалізуючи наук, предметом яких є унікальні, неповторні у просторі і часі, явища. На цю відмінність соціології перший вказав американський вчений російського походження П.Сорокін. Візьмемо для прикладу два соціальні явища: Французька буржуазна революція та Велика Вітчизняна війна.
Якщо історія - індивідуалізуюча наука - у вивченні даних явищ буде робити наголос на унікальному, неповторному, оригінальному, що зумовлюється специфічністю та індивідуальністю даних явищ (Велика
Вітчизняна, французька буржуазна), то соціологія - генералізуюча наука - зосереджуватиме увагу на соціально типовому, повторювальному, подібному у явищах, що взято за приклад (революція, війна);
• якщо конкретні науки вивчають одну спеціальну сферу суспільства
(наприклад, економіка - економічну сферу, юриспруденція - правову, політологія - політичну), то соціологія вивчає цілісні суспільні структури, а також те спільне, що притаманне кожній сфері життя суспільства, але не
є предметом їх спеціального вивчення. Саме тому часто зустрічаємо такі словосполучення: соціально-економічні, соціально-політичні, соціально- правові, соціально-культурні явища, процеси, феномени тощо;
• соціологія вивчає зв'язки між різними сферами життя суспільства.
Наприклад, економічні цикли - це предметна сфера економіки, а правопорушення та злочини - це сфера вивчення права. Для соціології важливим буде встановити співвідношення, що фактично виходять за
межі згадуваних дисциплін. Так, соціологію буде цікавити те, як саме змінюється динаміка правопорушень, злочинів відповідно до циклів економічного розвитку;
• соціологія слугує методологією для інших гуманітарних І дисциплін. У її межах розробляється та удосконалюється методологія та методика конкретних соціологічних досліджень. Результати проведених досліджень мають широке використання в усіх суспільних дисциплінах;
• подальший розвиток соціології та інших суспільних наук, починаючи з 30- х років XX століття, обумовлює виникнення та розширення нових галузей знань: біосоціології, соціопсихології, соціоніки, соціолінгвістики, соціальної екології тощо.
Система суспільних наук являє собою систему передусім тому, що всі її структурні елементи, маючи конкретний предмет дослідження, пов'язані між собою.
Сукупність наук, що вивчають один і той же об'єкт та поєдних між собою логічними зв'язками, спільними законами, категоріями та методами, називається міждисциплінарною матрицею.
До міждисциплінарної матриці соціологічного знання належать такі науки як філософія, історія, економіка, психологія, антропологія та інші.
Але специфіка соціології в тому, що саме соціологічне знання внутрішньо теж глибоко диференційоване і являє собою функціонально пов'язану систему.
Сукупність галузевих напрямків соціології, її окремих сфер та підсистем називається внутрішньо дисциплінарною матрицею. До неї належать: соціологія міста, соціологія культури, соціологія релігії, соціологія праці, соціологія сім'ї, етносоціологія та багато інших.
Структура соціологічного знання
Сучасна соціологія - це складно структурована галузь наукового знання.
Є різні підходи до розуміння структури соціології. Найбільш відомим є підхід до розуміння структури соціології, започаткований Р.Мертоном - сучасним американським соціологом. За його концепцією, соціологія має трирівневу структуру.
Перший рівень - загальна соціологія або теоретична соціологія , або загальна соціологічна теорія. Вона подає абстрактно-узагальнений аналіз суспільства як такого, досліджує соціально-повні процеси, виявляє загальні закони функціонування суспільства, його окремих частин, визначає концептуальні засади соціології, в межах загальної соціології формулюються та обґрунтовуються концепції соціальної дії, соціальної взаємодії, соціального обміну, структурного функціоналізму, конфліктології тощо.
Другий рівень - соціологія конкретного суспільства, яка описується двома відносно самостійними теоретичними підсистемами:
• спеціальними соціологічними теоріями, що вивчають соціальні зв'язки між суспільством уцілому і даною сферою спільного життя, тобто, власне соціальну сферу, а також утворення людьми окремих груп, спільнот

(наприклад, соціологія особистості, гендерна соціологія, соціологія міста, соціологія соціальних відхилень, соціологія адаптацій, соціологія бідності тощо);
• галузевими соціологіями, які вивчають соціальні аспекти різних видів людської діяльності, (наприклад, соціологія бізнесу, соціологія праці, соціологія освіти, соціологія релігії, соціологія політики тощо).
Спеціальні соціологічні теорії та галузеві соціології мають більш вузьку зону вжитку порівняно із загальною соціологією, тому їх інколи називають "малі соціології".
Третій рівень - рівень конкретних соціологічних (емпіричних) досліджень, які проводяться за допомогою спеціальних процедур та дослідницьких методик з метою отримання нового знання про соціальну реальність.
Досить розповсюдженим у сучасній соціології є підхід до структурування соціологічного знання з точки зору мети та завдань дослідження, згідно з яким виокремлюють:
• фундаментальну соціологію, яка спрямована на побудову самої теорії, методології, на подальший розвиток власне науки соціології;
• прикладну соціологію, спрямовану на вирішення практичних завдань, що стоять перед суспільством, та вироблення практичних рекомендацій щодо удосконалення функціонування суспільних механізмів.
У складних умовах сьогодення, коли Україна знаходиться у стані реформування, фундаментальна наука переживає не найкращі свої часи. В умовах запровадження ринкових відносин здатність до виживання демонструє переважно прикладна соціологія, причому попит на неї обмежується, як правило, ринком політичних послуг (зокрема, електоральних), а також маркетинговими дослідженнями.
Широко відомим є також підхід до структури соціології з точки зору методів та рівня отриманого знання, згідно з яким виокремлюють:
• теоретичну соціологію, яка спрямована на вивчення сутності суспільства, закономірностей його функціонування з пріоритетним значенням класифікації, систематизації, узагальнення, абстрагування тощо;
• емпіричну соціологію, яка має на меті накопичення фактичного матеріалу, аналіз документів, статистики, спостереження тощо.
З точки зору предмета вивчення розрізняють:
макросоціологію, яка спрямована на вивчення суспільства як
цілісного організму або окремих його складових (увага зосереджена на
дослідженні
структурних
компонентів
суспільства,
великих
соціальних груп, світових систем тощо);
• мікросоціологію, яка спрямована на вивчення повсякденного життя людини у її найближчому оточенні (у центрі уваги міжособистісні взаємодії людей з акцентом на дослідженні ) особливостей поведінки, мотивацій, спілкування тощо).
Мікросоціологію ще називають інтерпресивною (пояснюючою), або
гуманістичною соціологією, тому що вона спрямована на вивчення життєвого світу людини, її поведінки у малих групах.
Питання для самоперевірки і повторення
1. Яке місце займає соціологія в системі сучасних наук ?
2. Чим відрізняється соціологія від інших наук про суспільство?
3. Як визначається об'єкт і предмет соціології? В чому полягає їх відмінність?
4. Що ви розумієте під терміном «соціальне»?
5. Що таке «соціальний закон»?
6. За якими критеріями здійснюють типологізацію соціальних законів?
7. Якими основними категоріями оперує соціологія?
8. Що ви розумієте під методом(методами) і прийомами соціології?
9. В чому відмінність позитивізму від розуміючої соціології?
10. Якою є структура соціологічного знання?
11. Чим відрізняється теоретична соціологія від емпіричної соціології?
12. Чим відрізняється макросоціологія від мікросоціології?
13. У чому суть основних функцій соціології?
14. Що дає знання соціології сучасній людині?
15. Чому зростає значення соціології в наш час?
16. Чим різняться соціологія як наука від соціології як навчального предмета?
17. В чому проявляється зв'язок соціології з іншими науками?


Рекомендована література з теми
Гідденс Е. Соціологія. Пер. з англ.. К., 1999.
Дюркгейм. 3. Социология, ее предмет, метод, предназначение. М.,
1995.
К дискуссии о предмете// Социологические исследования. 1991, № 7, 9, 11.
Комаров В. С. Введение в социологию: Учебное пособие для высших учебных заведений. М., 1994.
Маковецький А.М. Соціологія. Чернівці, 2000.
Основи социологии: Курс лекций// Под ред. А. Г.Зифендиева,
М.,1991.
Піча В. М. Предмет, структура, функції соціології. Львів, 1994.
Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навч. посіб., К., 1999.
Пшеничнюк О.В., Романовська О.В. Соціологія: Посібник для підготовки до іспитів. – К., 2002.
Попова І.М. Соціологія. Пропедевтичний курс. К.,1996.
Рущенко І.П. Соціологія: курс лекцій. X., 1996.
Смелзер Н. Социология. Пер. с англ. М., 1994.
Современная американская социология. М., 1994.
Соціологія: Підручник /За ред. В.Г. Городяненка. К., 2002. с. 9-29.
Соціологія: терміни, поняття, персоналі'!. Навчальний словник- довідник / За заг. ред. В.М. Пічі. К. ; Львів, 2002.

Соціологія: курс лекцій / За заг ред. В.М. Пічі. К., 1996. с. 6-22.
Социология: Наука об обществе. Учебное пособие / Под общей редакцией проф. В.П.Андрущенко, проф. Н.П. Горлача. X., 1996.
Шаповал М. Загальна соціологія. К., 1996.
Тихомирова Є.Б. Основи соціології. К.,1996.
Черниш. Н.Й. Соціологія: Курс лекцій. 2-е вид. Львів. 1998.
Ядов В.А. Размышления о предмете социологии //Социологические исследования. 1990, №2.
Якуба О. О. Соціологія. X., 1996.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал