Головне управління освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації




Сторінка4/12
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.04 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Комунікативна
мовленнєва
компетенція відповідно до Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти, напрацьованих Радою Європи) розглядається як така, що складається з певних компонентів лінгвістичного, соціолінгвістичного та прагматичного.
Лінгвістичні компетенції включають лексичні, фонологічні, синтаксичні знання і вміння та інші параметри мови. Цей компонент пов'язаний не лише з рівнем або якістю знань. Він пов'язаний також з когнітивною організацією та способом, за яким знання зберігаються за їх доступністю.
Соціолінгвістичні компетенції стосуються соціокультурних умов користування мовою через правила ввічливості, норми, які регулюють стосунки між поколіннями, статями, класами та соціальними групами. Цей компонент пронизує весь процес спілкування між представниками різних культур, навіть тоді, коли його учасники часто не усвідомлюють цього впливу.
Прагматичні компетенції пов'язані з функціональним вживанням лінгвістичних засобів продукування мовних функцій, актів мовлення тощо. Комунікативна мовленнєва компетенція реалізується у виконанні різних видів мовленнєвої діяльності, а саме сприймання, продукція,
інтеракція (зокрема, усна або писемна. Види мовленнєвої діяльності контекстуалізуються у таких сферах суспільній, особистій, освітній та професійній. Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти визначено наступні рівні володіння мовленням (діапазон, правильність, швидкість,

взаємодія, зв'язність): аудіювання, читання, діалогічне мовлення, монологічне мовлення, писемне мовлення (письмо. Важливим етапом у формуванні мовно грамотної особистості є вироблення умінь вступати в комунікацію (спілкування. Комунікація – особливий тип людської діяльності. Вона у суспільстві здійснюється за певними законами, у межах відпрацьованих віками моделей, усталених форм. Поняття спілкування є більш загальним, а комунікація – конкретним. У сучасному діловому, насиченому інформацією спілкуванні комунікація виконує такі функції контактну, інформаційну, спонукальну, пізнавальну, координаційну, емотивну, впливову, налагодження стосунків. Засновники теорії мовленнєвого спілкування – Л.Виготський,
О.М.Леонтьєв, О.Лурія та інші вважають комунікацію різновидом людської діяльності. У нього вступають не тільки для того, щоб обмінятися інформацією, ай для досягнення порозуміння, встановлення ділових стосунків. Сьогодні в Україні мовна ситуація є складною. В основу спілкування більшості учнів покладено суржик. Результатом такої мовної ситуації єна жаль, відхилення відмовних норм учнівського мовлення на всіх мовних рівнях. Помилки на лексичному рівні зумовлені недоречними запозиченнями з російської нєдєля (тиждень, откритка (листівка, кип’яток (окріп, карандаш (олівець. На морфологічному рівні теж зафіксовано багато помилок гривнів (гривень, зла собака (злий собака, посуда (посуд. На синтаксичному рівні порушується дієслівне керування та прийменникові конструкції – дякую вас (дякую вам, учити мові ( учити мови, відповідно плану (відповідно до плану. Найхарактерніші помилки у мовленні більшості учнів можна поділити на кілька груп. Русизм та вирази під впливом російської мови – адрес – адреса приймати (брати) участь протиріччя (суперечності. Діалектні слова – сахарь, базарь, кісто, катлєти. Побутування молодіжного сленгу – кльово, фізра, училка. Сплутування паронімів – громадянський - громадський, музичний – музикальний особовий – особистий військовий – воєнний. Неправильне відмінювання – у тисячу п’ятому році (у тисяча п’ятому році) двадцятого лютого (двадцяте лютого. Помилкове вживання суфіксів – учительша, Сергієвич. Алогізми різного походження – стерти дошку (витерти, поставити ручки (покласти. Уживання слів у невластивому їх значенні Взути – обдурити зелень, капуста – гроші фіолетово – байдуже тачка – таксі, авто. Тому виконуючи важливу місію у навчально-виховному процесі на уроках української мови і літератури, учителі-філологи повинні дбати про

культуру усного і писемного мовлення школярів, готувати їх до життя у насиченому інформаційному просторі.

Література:
1.

Гопштер Є. Комунікативно-діяльнісний напрям вивчення
словотвору // Українська мова і література в школі. - №5. - 2005.
2.

Клепко С. Ф. Компетенізація освіти обмеження та перспективи
// Завуч. - №19. – 2005.
3.

Омельчук С. Формування мовленнєво-комунікативних умінь //
Українська мова й література в середніх школах, ліцеях, гімназіях, колегіумах.
– № 2. – 2003.
4.

Пометун О. Компетентісний підхід - найважливіший орієнтир
розвитку сучасної освіти // Рідна школа. – №1.– 2005.

Формування світоглядних компетентностей на уроках філософії

Касяненко ОМ.

Курс Основи філософії є надзвичайно необхідним в класах суспільно-гуманітарного профілю навчання. Без даної дисципліни неможливе повноцінне формування особи з гуманітарною освітою. Термін гуманітарний походить від латинського слова gumanus – людяний, тому основним завданням предметів даного профілює формування сучасної людини з усім набором чеснот, чітким уявленням про минуле людства, розумінням законів сучасного світу таз твердою націленістю на майбутнє, а все це є предметом вивчення філософії, яку справедливо вважають
«матір’ю усіх наук. Філософія, з грецької, буквально перекладається, як любов до мудрості, а сучасній людині життєво необхідно бути мудрою, щоб вирішити глобальні проблеми, що ставлять людство на межу виживання. У цій ситуації питання світоглядної орієнтації людини, усвідомлення нею свого місця і ролі вжитті суспільства, відповідальності за свої справи і вчинки стають визначальними. Установленні ж світоглядної культури людини філософія відіграє вирішальну роль. Саме філософія допомагає людині вирішувати проблеми її буття, сенсу існування, обґрунтовує пріоритетні цінності вжитті суспільства, визначає прийнятні шляхи і способи досягнення цих цінностей. На уроках філософії учні починають розуміти, що абсолютних істинне існує, кожна точка зору має право на існування, а значить вчаться толерантно ставитися до інших, бути людяними, але при цьому навчаються, також, грамотно та цивілізовано дискутувати, відстоювати власну думку. Крім того, вивчають методи і способи пізнання та дослідження дійсності, які на відміну від думок і поглядів є правильними і

неправильними, що дуже допомагає молодим людям впізнанні світу та практичній діяльності. Філософія допомагає учням пізнати себе, оскільки досліджує питання духовного та психічного життя людини, вказує ідеали на які слід рівнятися. Знайомить дітей із засадами економічного та політичного життя суспільства без знання яких неможливо бути сучасною людиною. На уроках філософії учні намагаються зрозуміти феномен людини, як істоти соціальної, її місце в Природі та Всесвіті. Ще одним завданням курсу Основи філософії є ознайомлення з культурними надбаннями людства, а також з найкращими представниками та течіями філософської думки. При вивченні Основ філософії важливу роль відіграють інтерактивні методи навчання, вони пожвавлюють обстановку, сприяють засвоєнню знань та допомагають розкритися учням. Найбільш доцільно використовувати такі методи Акваріум, Коло ідей, Навчаючись – вчуся, Мозковий штурм, фронтальні опитування у формі Філософського хокею та методу Мікрофон, особливо хочеться відмітити метод Займи позицію, а також урок-конференцію. Добре зарекомендували себе також традиційні методи лекції з елементами бесіди, уроки-семінари.

Формування здоров'язберігаючої компетентності у процесі
профільного навчання

Корягіна Н.В.

Здоровье – это ещё не всё, но всё без здоровья – это ничто.
Сократ
Проблема здоров’я людини в контексті загальнолюдських цінностей набуває все більше значення. Серед проблем, які існують на сьогоднішній день в школі, центральне місце займає проблема здоров’я дітей, без вирішення якої у країни немає майбутнього. Школа в системі неперервної освіти повинна орієнтуватися на навчання і виховання дітей з урахуванням їх індивідуального фізичного здоров’я, вирішувати одночасно з навчанням завдання з оздоровлення дітей, профілактики захворювань, проблеми соціальної адаптації та інтеграції молодого покоління в сучасне суспільство. Профільне навчання як вид диференційованого навчання передбачає врахування освітніх потреб, нахилів і здібностей учнів, створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення, що забезпечується за рахунок зміну цілях, змісті та структурі організації навчання. Воно спрямоване на формування єдиної життєвої, світоглядної, наукової, культурної, професійної та


33
здоров’язберігаючої компетентності учнів, що забезпечить їх подальше самовдосконалення та самореалізацію [3, c.66].
Здоров’язберігаюча компетентність, яка є однією із ключових компетентностей, визначених українськими педагогами. Компетентнісне ставлення до власного здоров’я є запорукою життєвого успіху особистості. Під поняттям здоров’язберігаючої компетентності слід розуміти характеристики, властивості учня, спрямовані на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров’я – свого та оточення [4, c.8].
Компетентнісне відношення до здоров’я набувається дитиною у процесі становлення здорового способу життя. Здоровий спосіб життя – це щоденна життєдіяльність, яка відповідає спадковим особливостям даної людини, умовам її життя та спрямована на формування, збереження і зміцнення здоров’я і на повноцінне виконання людиною її соціально- біологічних функцій. Організм людини функціонує за законами саморегуляції. При цьому на нього впливає безліч зовнішніх факторів, багато яких має негативний вплив. До них перш за все слід віднести порушення режиму дня, режиму харчування, навчального процесу несприятливі екологічні умови шкідливі звички спадковість недостатню рухову активність низький рівень знань про власний організм та медичного забезпечення [2, c.6]. Одним з найбільш ефективних способів протидії цим чинникам є дотримання правил здорового способу життя. Вчені визначили, що стан здоров'я людини на 50%, залежить від способу життя, а останні 50% припадають на екологію (20%), спадковість (20%), медицину (10%) (тобто на незалежні від людини фактори) [2, c.10].
Здоров'я людини моральне, фізичне, соціальне, емоційно-психічне, інтелектуальне, генетичне. Виходить, система навчання людини повинна бути оснащена тими технологіями, які дозволяють людині самостійно вміти піклуватися про всі види власного здоров'я. Виходячи із вищезазначеного, функція педагога у формуванні здоров’язберігаючої компетентності під час профільного навчання полягає у організації процесу засвоєння вмінь та навичок, які лежать в основі нормі правил, що дозволяють вести здоровий спосіб життя вмінь та навичок саморегуляції надання знань, уявлень, понять про здоров’я. Отже, компетенція педагога включає володіння відповідним змістом та програмою навчання знанням, вмінням і навикам здорового способу життя володіння технологіями, методичними навиками і прийомами організації освітнього середовища школи (наочного оточення, технологій навчання і виховання, що сприяють формуванню здорового способу життя учнів. Таким чином, компетентність педагога з проблеми збереження здоров'я дитини припускає і професійний, і особистісний компонент. Професійний компонент включає

Знання і володіння технологіями, методичними прийомами і підходами, відповідним наочним змістом, сприяючим збереженню здоров'я учасників освітнього процесу. Наявність знань, умінь і навиків організації і здійснення своєї професійної діяльності як здоров’язберігаючої. Особистісний компонент Наявність життєвої позиції, яка визначається ціннісним відношенням до здоров'я і потребою його збереження і зміцнення. Наявність здібностей до організації здорового способу життя. Здібність до самоврядування згідно прийнятим нормам, правилам, обставинам, ситуаціям здатність планувати своє життя і реалізовувати задумане здатність змінювати свою поведінку згідно зовнішнім і внутрішнім вимогам [5, c.48]. Багатоаспектне поняття здоров'я визначило шляхи формування здоров’язберігаючого освітнього простору в школі Створення оптимальних санітарно-гігієнічних умов життєдіяльності дитини в школі (шум, освітленість, повітряне середовище, дизайн, колір стін, використані будматеріали меблі розміри, розміщення в приміщенні їдальня асортимент, якість їжі, організація живлення, якість питної води екологічний стан прилеглої до школи території стан сантехнічного устаткування. Побудова навчально-виховного процесу відповідно до мотиваційної сфери учнів забезпечення індивідуалізації і диференціації навчання і виховання (об'єм учбового навантаження, її відповідність віковим і індивідуальним можливостям школяра розклад уроків розподіл навантаження по днях тижня організаційно-педагогічні умови проведення уроку щільність, чергування видів навчальної діяльності, проведення фізкультхвилинок, вправ для зору особливості статуту школи і норм шкільного життя медичне і психологічне забезпечення школи участь батьків учнів ужитті школи стиль управління адміністрації, психологічний клімат педагогічного колективу. Побудова режиму функціонування школи відповідно до психофізіологічних особливостей (психологічний клімат в класах, на уроці наявність емоційних розрядок стиль педагогічного спілкування вчителя з учнями характер проведення опитування та іспитів, проблема оцінок особливості роботи з важкими підлітками ступінь обмежень в свободі природних тілесних, емоційних і розумових проявів дитини під час перебування в школі особистісні, психологічні особливості вчителя, його характеру, емоційних проявів стан здоров'я вчителя, його спосіб життя і відношення до свого здоров'я). Створення і впровадження технологій, по формуванню мотивації до здорового способу життя, системи валеологічних знань і умінь.

Збереження здоров'я учасників освітнього процесу досягається через уроки, позакласні заходи, навчальні семінари, тренінги для дітей, педагогів і батьків. Через уроки потрібно створити систему мотивації педагогів і учнів на збереження і зміцнення здоров'я, удосконалити систему профілактичної діяльності, направлену на стабілізацію і збереження здоров'я учнів
- включення питань профілактики захворювань, шкідливих звичок і пропаганди здорового способу життя у викладанні біології, географії, хімії, основ безпеки життєдіяльності, фізичної культури, валеології
- застосування здоров’язберігаючих особистісно орієнтованих технологій на уроках
- дотримання санітарно-гігієнічних правилі норм при проведенні навчальних занять
- фізкультурні хвилинки і динамічні паузи. Через позакласні заходи прагнути прищепити любов до здорового способу життя без шкідливих звичок шляхом проведення змагань
(наприклад,«Класи вільні від куріння, проведення діалогів про здоров’я, створення агітбригад зі здорового способу життя одержання заняття з профілактики вживання ПАР (поверхнево активних речовин) Через спортивно – оздоровчу роботу, організацію якісного харчування, організацію роботи груп продовженого дня, обстеження і своєчасне лікування дітей, Психолого-педагогічний і медико-соціальний супровід дітей [1, c. 120]. Отже, формування здоров’язберігаючої компетентності залежить від багатьох факторів як зовнішнього середовища такі внутрішніх переконань особистості. Тому педагоги мають докладати максимум зусиль для того, щоб випускник володів здоров’язберігаючою компетенцією для його подальшого професійного розвитку, самовдосконалення та самореалізації
Література:
1.

Богданова АС. Формування навичок здорового способу життя –
зміст та мета навчально-виховного процесу в школі : Посібник для
самостійної роботи слухачів курсів підвищення кваліфікації / АС. Богданова.
– Луганськ, 2006. – 170 с.
2.

Вайнер Э. Н. Учиться без ущерба для здоровья / Э. Н. Вайнер. –
Липетск : ИРО, 2007. – 103 с.
3.

Вольянська С. Є. Профільна старша школа. Програмно-цільовий
проект / С. Є. Вольянська // Програмно-цільові проекти (з досвіду роботи
Харківського регіону. – Харків : ХОНМІБО, 2007. – С. 64–74.
4.

Концепція профільного навчання в старшій школі //
Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2003. – №
24.– С. 3-15
5.
Моделі компетентного випускника річної школи сутність
пріоритети, пошуки відповідей на виклики ХХІ століття. // Матеріали
Всеукраїнської науково-пошукової конференції. – Донецьк, 2007. – С. 46–50.


36
Формування соціальної компетентності учнів у процесі профільного
навчання

Симоненко ЛІ.

Зараз, коли Україна переживає тяжкі часи економічної кризи виховний процесу школі вимагає від вчителів неабияких зусиль для того, щоб зуміти виховати та навчити особистість нового типу, яка творчо та креативно мисле, швидко реагує на будь-які зміни і сама створює їх. Тому наші вчителі просто зобов’язані підвищувати і розвивати свій рівень ключових життєвих компетентностей і зокрема соціальних компетентностей. Так як тільки компетентний вчитель може виховати компетентну особистість.
Невід`ємно пов’язані між собою соціальні компетенції та сімейно- побутові. Соціальні та сімейно-побутові компетенції – це здатність і готовність особистості до соціальної дії, соціальної активності та мобільності, набуття і виконання пов’язаних з ними соціальних ролей, гуманне ставлення до людей, свідоме ставлення до виконання сімейних ролей [1]. Кожен вчитель крім того, що повинен займатися своїм розвитком рівня компетентностей він повинен формувати їх у своїх учнів, повинен виховати соціально компетентнісну особистість. До змісту соціальної компетентності ми можемо віднести

Початкова школа (допрофільна підготовка

участь в обговоренні планів і проблем родини звичка ділитися подіями особистого, шкільного життя в родині виконання постійних доручень у родині уважне і дбайливе ставлення до інших людей (однокласників, вчителів, знайомих дбайливе ставлення до землі, рослині тварин прагнення зберігати природу в повсякденній життєдіяльності і праці оволодіння дитиною новою роллю – роллю учня вироблення дитиною правильних уявлень про роль (про права та обов’язки учня, значення навчання для подальшого життя активність у пошуку власного місця в соціальній структурі.
Основна школа

знання основних положень Конституції України, чіткі уявлення про політичну структуру держави володіння інформацією про основні політичні партії, що діють у країні, їхні програми, позиції лідерів знання законів, що регламентують участь громадян у суспільно- політичній діяльності досвід суспільної організаторської діяльності через участь у роботі виборних органах учнівського самоврядування здатність захищати та реалізувати свої конституційні права і свободи

здатність виконувати загальнолюдські та громадські обов’язки; чіткі уявлення про сутність родини, функції батьків (соціальні функції сім`ї, фізіолого-гігієнічні основи сімейного життя, труднощі становлення сім`ї); знання етичних і правових аспектів сімейного життя здатність контролювати свою поведінку і вчинки у взаєминах з навколишнім середовищем володіння навичками самообслуговування, господарсько-побутової, економічної діяльності всім ї активність у пошуку власного місця в соціальній структурі здатність контролювати свою поведінку у конфліктних ситуаціях усвідомленість ролі людини в перетворенні навколишнього середовища і діяльності по охороні природи уміння оцінювати явища навколишньої дійсності, свою поведінку і поведінку інших людей з морально-гуманістичних позицій, почуття краси і міри уявлення про суспільство як динамічну цілісність, складової якої є він сам бажання та здатність бути активним членом цієї цілісності – цілеспрямовано змінювати її навички конструктивної поведінки в конфліктних ситуаціях оволодіння учнем соціальних ролей (наприклад, ролями Споживача Покупця, Працівника (у 8-9 класах, Дослідника, Вчителя під час проведення уроків у молодших класах тощо навички осмислення своєї поведінки у певній ролі та її модифікації.
Старша школа

прояв турботи, милосердя і терпимості по відношенню дорідних і близьких наявність чітких уявлень прорізні аспекти подружнього життя виконання постійних господарсько-побутових функцій сім`ї; перевага гуманістичної орієнтації в системі особистих цінностей здатність оцінювати явища навколишньої дійсності, свою поведінку та поведінку інших людей з позиції моральності, почуття краси і міри дбайливе відношення до живої природи, прагнення зберігати природу в повсякденній життєдіяльності організованість і відповідальність, терпимість до недоліків інших людей самоповага, самодисципліна, самокритичність участь у соціальних проектах – допомозі нужденним участь у захисті й реалізації прав інших людей участь вжитті школи здатність встановлювати позиції норми взаємодії з соціальними структурами та спільнотами

здатність і готовність до активного пошуку власного місця в соціальній структурі володіння певним рольовим етикетом (правилами поводження активність у пошуку власного місця в соціальній структурі здатність контролювати свою поведінку у конфліктних ситуаціях потреба у досягненнях [3]. Підвищуючи свою соціальну компетентність кожен вчитель повинен володіти основними поняттями соціально-педагогічної роботи. А саме соціальна діагностика (суспільна, індивідуальна, соціальна адаптація організаційна , економічна, педагогічна, професійна, соціальна профілактика, соціальна терапія (трудова, терапія самовиховання, методи поведінкової терапії, музикотерапія, арттерапія, культуротерапія, психогімнастика, ландшафтотерапія, йоготерапія, бібліотерапія, ігротерапія)
[2]. Виходячи в доросле життя, діти мають обов’язковий мінімум набору елементарних знань, уявлень, практичних умінь та навичок, які гарантують дитині адаптацію до життя, здатність орієнтуватися в ньому, адекватно реагувати на явища, події, людей. Розвиток соціальної компетентності – це результат тривалої роботи вчителів та самого учня (саморозвиток, самовиховання, самоосвіта, самоконтроль, тощо. Для досягнення позитивного результату корисними можуть бути всі форми роботи, адже найважливішим чинником становлення соціальної компетентності є виховний простір навчального закладу, перебування дитини в ньому. Розвиток компетенцій учня неможливий без впливу навчального закладу як виховної системи, яка організовує та здійснює низку взаємопов`язаних, життєвих подій. Таким чином, одним з головних завдань школи є створення сприятливих умов для набуття кожною дитиною соціального досвіду та реалізація принципів послідовності та наступності у цій роботі.

Література:
1.

Дитина у кризовому соціумі як її розуміти і виховувати / [ упоряд.
Л. Шелестова.] – К. : Ред. загальнопед. газ, 2004. – 128 с.
2.

Компетентнісно
орієнтована
освіта:
досвід,
проблеми,
перспективи : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції
(Донецьк, 5–6 листопада 2008 р. – У х томах. – Т. 3. – Донецьк : Каштан,
2008. – 402 с.
3.

Моделі компетентного випускника річної школи сутність,
пріоритети, пошук відповідей на виклики ХХІ століття : матеріали
Всеукраїнської науково-пошукової конференції (Донецьк, 16–17 травня
2007 р. – Т 2. – Донецьк : ДОІППО, 2007. – 572 с.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал