Головне управління освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації




Сторінка3/12
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.04 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
– це результат освіти та життєвої діяльності поза освітнім закладом, що системно поєднує в собі знання, уміння, навички, досвід інформаційної діяльності та використання технічних засобів, ціннісні орієнтації, інформаційний світогляд та особистісні якості фахівця, що є необхідними та достатніми для ефективного здійснення професійної перекладацької діяльності засобами інформаційних технологій у з метою виконання робочого завдання та отримання оптимального результату. При цьому Інформаційна діяльність – це діяльність людини, пов’язана з процесами отримання, обробки, накопичення та передавання інформації. Інформаційний світогляд – світогляд, зумовлений виникненням інформаційного суспільства, завдяки якому людина усвідомлює систему інформаційного суспільства, своє місце і призначення у ньому, здатна адекватно поводитися та ефективно діяти, будувати свій життєвий проект. Було розроблено модель ІТК перекладача. Відповідно до професійної спрямованості ІТК, вони складаються з базових (однакових для всіх спеціалістів) та спеціальних компетентностей, що для кожного напрямку чи спеціальності будуть різними, а також фонових компетентностей, що не

використовуються зазвичай у професійній діяльності. Базові та спеціальні компетентності становлять у своїй сукупності професійні ІТК перекладача. З точки зору об’єктів, яких стосується дана група компетентностей, побудовано змістову структуру ІТК перекладача, що складається з
інформаційно-інтелектуальної та техніко-технологічної компонент. У структурі інформаційно-інтелектуальної компоненти, у свою чергу, виділено
інтелектуально-операціональну,
інформаційно-пошукову,
інформаційно-процесуальну та інформаційно-оцінну компоненти. Техніко- технологічна компонента поділяється на комп’ютерну та технічну складові. Виходячи з поняття компетентності як здатності діяти в ситуації, виділено сутнісну структуру ІТК перекладача, до якої увійшли
інформаційний світогляд, мотиви, ціннісні орієнтації, знання, уміння,
навички, досвід діяльності, здатність до саморегуляції, особистісні
характеристики. За результатами аналізу концепції компетентнісного підходу, цілей формування інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів, результатів вивчення психолого-педагогічної літератури були виокремлені педагогічні умови формування ІТК майбутніх перекладачів, а саме здійснення освітнього процесу на основі особистісно зорієнтованого підходу застосування кредитно-модульної системи навчання подолання розрізненості знань шляхом встановлення міжпредметних зв’язків; дотримання дидактичних принципів (зв’язку теорії з практикою, активності й самостійності, свідомості й міцності знань та ін.); застосування педагогічної технології контекстного навчання, а також технологій активного та інтерактивного навчання використання
інформаційно-комунікаційних технологій при вивченні перекладознавчих дисциплін. Представимо втілення деяких із них на практиці. Контекстне навчання орієнтується нате, що знання, уміння, навички подаються не як предметна який повинна бути спрямована активність студента, а в якості засобу вирішення задач діяльності спеціаліста. У спеціальних дисциплінах відтворюються реальні професійні ситуації і фрагменти виробництва, відносини зайнятих у ньому людей. Таким чином, студенту задаються контури його професійної праці. Одиницею роботи викладача та студента стає ситуація в усій її предметній та соціальній неоднозначності та суперечливості. Саме у процесі аналізу ситуацій, ділових і навчальних ігор студент формується як спеціаліст та член майбутнього колективу [1]. Технологія контекстного навчання передбачає розподіл навчальної діяльності студентів на діяльність академічного, квазіпрофесійного і навчально–професійного типу. Навчальна академічна діяльність – це навчання, провідна роль у якому належить лекціям, практичним та лабораторним роботам. Доцільно організовувати цей вид діяльності при вивченні нових темна інтуїтивному етапі та етапі ознайомлення. В організації навчальної академічної діяльності ми застосовували активні та інтерактивні методи діяльності. На лекційних заняттях це були


21
лекція–бесіда, проблемна лекція, мозкова атака, круглий стіл. Наприклад, на початку вивчення курсу Інформаційні технології в роботі перекладача на вступній лекції був застосований метод мозкової атаки
(brainstorming) з метою виявлення всіх можливих способів застосування
інформаційно–комунікаційних технологій у професійній діяльності перекладача. На практичних заняттях ми застосовували проблемні та проблемно–
пошукові методи активізації пізнавальної активності моделювання проблемних і творчих ситуацій, проблемні методи з ускладнюючими умовами – метод інформаційної недостатності, метод нових варіантів, метод часових обмежень. До імітаційних неігрових активних методів належить метод аналізу ситуацій (кейс–метод). Аналіз конкретних ситуацій – ефективний метод активізації навчально–пізнавальної діяльності студентів. Він характеризується наступними ознаками наявність конкретної ситуації розробка групою (підгрупами або індивідуально) варіантів розв'язання ситуацій публічний захист розроблених варіантів дозволу ситуацій з наступним опануванням підведення підсумків і оцінка результатів заняття.
Кейс–метод варто вважати наочно–проблемним, наочно–практичним і наочно–евристичним одночасно, оскільки в ньому дається наочна характеристика практичної проблеми й демонстрація пошуку способів її вирішення. Нарешті, за критерієм практичності він являє собою найчастіше практично–проблемний метод. У процесі аналізу ситуацій студенти повинні були оцінити вигідність запровадження СМП для компаній та перекладачів. Також нами були розроблені міні–кейси у вигляді задач для використання їх у якості тренінгів з формування інформаційно–технологічних компетентностей майбутніх перекладачів. Серед цих завдань – визначити, який програмний засіб потрібно використати для виконання того чи іншого завдання в залежності від вхідних даних. Для стимулювання рефлексії студента по відношенню до власного розвитку упродовж вивчення дисципліни ми застосовували метод портфоліо.
Портфоліо в перекладі з італійського означає «папка з документами,
«папка фахівця. У нашій методиці формування інформаційно–технологічних компетентностей майбутніх перекладачів ми використовували вид портфоліо – робоче портфоліо документації. Це портфоліо показує розвиток і ріст студентів у навчанні. У ньому представлені роботи й ідентифіковані результати, зібрані протягом періоду вивчення дисципліни. Оцінювання портфоліо було заходом модульного контролю. Тобто, наприкінці вивчення модуля студент пред’являв викладачу портфоліо зібраних за модуль результатів, якими були файли, створені у процесі виконання аудиторних та самостійних робіт, аналіз кейсів та наукові

роботи студента з дисципліни (якщо такі були. Цей метод дозволяв отримати студенту додатковий балу випадку, якщо він не встиг виконати якесь завдання під час аудиторного заняття, він може доробити його вдома і наприкінці вивчення логічно завершеного блоку пред’явити викладачу результат. Студенти могли створювати як паперові, такі електронні портфоліо. У кінці вивчення курсу студенти додають до свого портфоліо виконаний проект. Отримане портфоліо відображає навчальні досягнення студентів протягом вивчення дисципліни, допомагає йому усвідомити власний рівень ІТК та систематизувати одержані знання. Ділова грає методом імітації професійної діяльності майбутніх перекладачів на занятті. У ділових іграх, які ми використовували на заняттях, імітувалася діяльність перекладацького бюро, або фрилансера–
перекладача, який працює вдома, або перекладача, що працює на певну організацію. Імітувалися такі події як надходження об’ємного завдання для перекладу у перекладацьке бюро, надходження завдання для перекладу перекладачеві, що працює сам на себе через Інтернет, переклад Інтернет–
переговорів, що здійснюються за допомогою програми Інтернет–
пейджингу тощо. ЛІ. Шлєїна вважає ефективним поділ процесу проведення ділової гри на занятті на такі етапи І. Підготовчий етап охоплює визначення теми, постановку проблемного питання, вироблення психологічної і професійної лінії поведінки, визначення функцій та ролей кожного з учасників гри, визначення способів оцінки якості рішення.
ІІ. Проведення гри передбачає урахування особистісних собливостей учасників, їх знань та здібностей, розподіл студентів на групи з різними планами реалізації поставленої задачі.
ІІІ. Заключний етап передбачає підведення підсумків та обговорення способів реалізації ділового завдання, визначення недоліків та позитивних моментів діяльності кожного з учасників гри [2]. В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного й творчого мислення. Завдання для проектів відбиралися, зважаючи на набуті у процесі вивчення дисципліни здатності роботи з прикладними програмами, а тематика завдань була пов’язана з дисциплінами професійного спрямування, що вивчалися протягом навчального року, та із темами самого спецкурсу. Проектним завданням наприкінці вивчення дисципліни Інформатика і комп'ютерна техніка на першому курсі стали презентації Екскурсія рідним містом, Мій інститут, Професія перекладача, Історія розвитку перекладу реферати Спеціальні можливості Microsoft Word для перекладу тощо. Проектним завданням наприкінці дисципліни
„Комп’ютерна лексикографія та комп'ютерний перекладна п’ятому курсі

стали гіпертекстові словники комп’ютерних термінів та комп’ютерного сленгу, бази асоційованої пам’яті та шаблони тематик для системи машинного перекладу ПРОМТ із різних тем, тематичні словники для програми Lingvo, а також реферати та доповіді на всеукраїнській конференції. Проектним завданням наприкінці дисципліни Інтернет технології і переклад для магістрів стали навчальні презентації з різних тем для викладання перекладу, веб–сайт з матеріалами для вивчення іноземних мов, навчальні тести. Отже, при формуванні
інформаційно-технологічних компетентностей майбутніх перекладачів та вчителів іноземних мов можна використовувати такі методи активного навчання як метод проектів, портфоліо, кейс-метод, ділові ігри з достатньою ефективністю.
Література:
1. Вербицкий А. А. Контекстное обучение : теория и технологии /
А. А. Вербицкий // Новые методы и средства обучения. Педагогические
технологии контекстного обучения / Под ред. А. А. Вербицкого. – М. :
Знание, 1994. – №2 (16). – С. 3–57.
2. Шлєіна ЛІ. Ділова гра при викладанні курсу Українська мова за
професійним спрямуванням Електронний ресурс / Л. І.Шлєіна. – Режим
доступу : www.cippe.edu.ua.


Проблеми функціонування принципів в системі компетентностей

Яворський Е.Б.

Принцип – це узагальнені дані досвіду, це прийнятий закон явищ, знайдений із спостережень. Тому їх істинність обумовлена фактами, а не якими-небудь припущеннями. В формулюванні принципів існує деякий елемент умовності, пов’язаний із загальним рівнем розвитку знань вдану історичну епоху. Тому відбувається поступове уточнення принципів, але не їх відміна чи перегляд. Виключна важливість принципів втому, що Знання деяких принципів легко заміняє незнання деяких фактів Клод Гельвецій /1715-1771/- французький філософ-матеріаліст). У проблемах систем накопичили стільки помилок тільки тому, що не відкрили переваг і недоліків цих принципів, на яких вони
ґрунтуються (Ет’єн Бонно де Кондильяк /1715-1780/ - французький філософ-просвітитель. Собрание починений: В 3 т. М, 1982. Т. С.
Принципи системного аналізу такі
1.
Принцип оптимальності – будь-яка система може бути приведена в стан найкращого її функціонування з точки зору деякого критерію. Відомо, що характерною рисою сучасного розвитку є вибір варіанту теорії систем. Розвиток методів системного аналізу дозволив внести в принцип

оптимальності новий зміст. Задача полягає невтому, щоб знайти рішення, краще існуючого, а втому, щоб найти найкраще рішення із всіх можливих
(Черчмен У. та ін.. Введення у дослідження операції. М Наука, 1968)
2.
Принцип емерджентності, який є подальшим розвитком оптимальності. Цей принцип виражає таку властивість системи чим більша система і чим більша відмінність в розмірах між частиною і цілим, тим вища ймовірність того, що властивості цілого можуть дуже сильно відрізнятися від властивостей частин. Цей принцип є вираженням закону матеріалістичної діалектики – переходу кількості в якість.
3.
Принцип системності – розгляд об’єктів як системи, тобто як цілісності, яка не зводиться до сукупності елементів і зв’язків. Принцип системності допускає підхід до об’єкта дослідження, як до сукупності взаємопов’язаних часткових елементів (функцій, реалізація яких забезпечує досягнення потрібного ефекту в мінімальні терміни і при мінімальних трудових, фінансових і матеріальних затратах, з мінімальною зміною навколишнього середовища. Він має на увазі дослідження об’єкта з одного боку, як єдиного цілого, аз іншого – як частини більшої системи, в якій об’єкт, що аналізується, знаходиться з іншими системами у певних відносинах.
4.
Принцип ієрархії. Цей принцип є типом структурних відносин в складних багаторівневих системах, що характеризуються упорядкованістю, організованістю взаємодій між окремим рівнями по вертикалі. Необхідність ієрархічної побудови складних систем обумовлена тим, що управління в них пов’язане з переробкою і використанням великих масивів інформації, причому на нижчих рівнях використовується більш детальна і конкретна інформація, що охоплює лише окремі аспекти функціонування системи, а на більш високі рівні потрапляє узагальнена інформація, що характеризує умови функціонування всієї системи і приймає рішення відносно системи в цілому.
5.
Принцип інтеграції – направлений на вивчення інтегративних властивостей і закономірностей. Інтегративні властивості з’являються в результаті зіставлення елементів до цілого, зіставлення функцій у часі і просторі. Синергетичний ефект – ефект зіставлених дій.
6.
Принцип формалізації – будь-яка система з більшою чи меншою коректністю може бути представлена формальними моделями, втому числі формально-логічними, математичними, кібернетичними та ін. Цей принцип націлений на отримання кількісних і комплексних характеристик системи. Досконалі формально-логічні моделі представлення структури системі їх функціонування мають в своїй основі принципи, завдання, властивості множині логічні принципи індукції. Природно виникають проблеми визначення принципів в окремих типах систем.

Для завдання множин властивостей
1.
Принцип згортання. Нехай х) - деяка властивість об’єкта х або умова на об’єкт х. Тоді існує множина, елементами якої є точно всі об’єкти, які мають деяку властивість (або задовольняють деякій умові) х) .


25 Принцип екстенсіональності. Дві множини рівні тоді і тільки тоді, коли вони складені із одних і тих самих елементів. Отже, що для двох різних множин знайдеться об’єкт, який є елементом одної із них і не є елементом другої.
3. Принцип виділення. Для заданої множини А і властивості х) існує множина, елементами якої є точно такі елементи із А, що для них виконуються х.

Логічні принципи індукції
1.
Принцип єдиної відмінності. Якщо після введення якого-небудь фактора з’являється, або після видалення його зникає відоме явище, причому мине вводимо і не видаляємо ніякої іншої обставини, яка могла б мати в деякому випадку впливі не робимо ніяких змін серед первісних умов явища, то вказаний факторі складає причину явища. Принцип єдності подібності Милля (у формулюванні В. Минто) Якщо всі обставини явища, крім одного, можуть бути відсутніми, не знищуючи при цьому явища знаходяться у відношенні причинного зв’язку з явищем, при умові, що були прийняті всі міри для того, щоб ніяких інших обставин, крім взятих до уваги, фактично не було. Принцип єдиного залишку Милля (у формулюванні В. Минто) Якщо вилучити з якого-небудь явища ту частку, яка згідно попереднім дослідженням, виявилась наслідком відомих причин, присутніх при появі, то залишок явища є наслідком решти причин. Найглибше ці проблеми відображені в роботах Раченка І.П. Дослідження Раченка І.П. спрямовані на використання системних фундаментальних знань в професійній підготовці педагога для оволодіння узагальненими, інваріантними засобами, які дозволяють розв’язувати безліч конкретних задач, втому числі діагнозувати, проектувати і прогнозувати самостійну творчу діяльність. Принципи НОПП – основні положення науки організації педагогічної праці, які після їх засвоєння стають внутрішніми переконаннями учителя, визначають його відношення до реальної педагогічної діяльності. Це специфічні закономірності, на основі яких формується новий стиль мислення і науково-організованої діяльності. Учитель, який володіє принципами НОПП, а також специфікою організації різних видів педагогічної діяльності, компетентний в найбільш складній сфері людської діяльності — в сфері її організації.

Раченко І.П. виділяє наступні принципи:
1.
Цілеутворення. Вибір формі методів. Вибір і використання ТЗН.
4.
Обґрунтоване планування.
5.
Обґрунтоване нормування. Облік і контроль. Оптимальність. Перспективність.


26 Стимулювання. Комплексність. Науковість. Навчання учнів НОПП.
Гуманістично-чуттєві основи педагогічної системи виділяє
Амонашвілі Ш.А.: Перший принцип — любити дитину. Любов є людським сонцем. Учитель повинен випромінювати людську доброту і любов, без яких неможливо виховати гуманну душу в людині. Другий принцип (він слідує з першого) — це надати людяності тому середовищу, в якому живе дитина. Тобто увага до всіх сфер спілкування дитини з метою забезпечення її душевного комфорту і рівноваги. Третій принцип — прожити в дитині власне дитинство. Це надійний шлях для того, щоб діти довірились учителю, оцінили його доброту, прийняли його любов. Одночасно це і шлях пізнання життя дитини. Мова йде тільки про організацію праці і тому потребує уточнення і деталізації кожного принципу, множини предметів праці, методів і часу роботи з ними. Вихідні ідеї і принципи завдяки компетентності виконавця повинні перетворитися в чіткі алгоритми, інструкції, проекти систематичної роботи, тобто обрости методичним і організаційним забезпеченням. А у випадку комп’ютерної підтримки традиційних алгоритмічних розрахунків, графічних побудов, прийоми їх аналізу і синтезу реалізуються в програмах для комп’ютерів, утворюючи програмне забезпечення для обробки системи. Контроль і зворотний зв’язок визначають інформаційне забезпечення. Принципи, висловлені Раченком І.П., вимагають наявності в особистості готовності до праці. Принципи морально-психологічної готовності до праці вказує
Макаревич: Виховання в праці з дитячих років. Ідейне і моральне загартування молодої людини. Досвід безпосередньої роботи на виробництві в різних його підрозділах. Постійне завантаження молодого робітника і спеціаліста серйозною напруженою роботою, необхідність пошуку рішень в критичних ситуаціях затруднення. Постійне ознайомлення працівника з перспективами праці і виробництва, як в масштабах галузі, такі в рамках конкретного виробництва. Широкий розвиток методу ділових ігор, програвання різних виробничих ситуацій. Ознайомлення робітників і спеціалістів із конкретними зразками поведінки людей в різних виробничих і науково-технічних ситуаціях. Край важливо бережливо накопичувати, зберігати і широко поширювати кращий досвід діяльності робітників та інженерів, досвід знаходження розв’язків складних науково-технічних і виробничих проблем.


27 Створення у людини духовного настрою на роботу. Цьому служать різні традиції та звичаї. Методичний варіант способу деталізації принципів в НОПП для роботи молодого вчителя математики розробляли Радченко І.П., Тєміров
Є.І. та Єрднієв Б.П. в посібнику «Памятки учителю математики по научной организации педагогического труда. Крім питань організації діяльності учнів розглянуто питання способів досягнення прискореного і поглибленого засвоєння математичного матеріалу на основі методу укрупнення дидактичних одиниць. Тут принципи такі Сумісне і одночасне вивчення взаємозв’язаних дій, операцій, функцій і т.п.(зокрема, взаємно обернених) Забезпечення єдності процесів складення і розв’язування задач рівнянь, нерівностей і т.п.) Розгляду взаємопереходах визначених і невизначених завдань зокрема деформованих вправ) Зворотність структури вправ, що створює умови для протиставлення висхідного і перетворюваного завдання. Розгляд складної природи математичних знань, досягнення систематичності знань Реалізація принципу доповнювальності в системі вправ усвідомлення досягається в результаті міжкодових переходів для образного і логічного в мисленні, між його свідомим і підсвідомим компонентом. Ефективність цих принципів пояснюється зміцненням і розширенням системи асоціативних зв’язків
Література:
1. Поспелов Д. А. Моделирования рассуждений / Д. А. Поспелов –
М.,1989. – с.
2. Миль Дж. Система логіки силогічної та індуктивної / Дж. Миль – Мс. Минто В. Індуктивна і дедуктивна логіка / В. Минто – СПБ, 1902 –
255 с.
4. Голблатт Р. Топосы. Категорный анализ логики / Р. Голбатт – М. :
Мир, 1983. – с.
5. Раченко И. П. Принципы научной организации педагогического
труда / И. П. Раченко – К. : Рад. Школа, 1990. – 190 с.
6. Амоношвили Ш. А. Единство цели / Ш. А. Амонашвили – М. :
Просвещение, 1987. – 208 с.



28
Через компетенції – до мовно грамотної особистості

Коваленко О.П.

Проблема реалізації компетентніcного підходу до навчання обґрунтовується у вітчизняній педагогіці з 2000 року. Компетентнісна система знань пов'язана зрозумінням динамічності знань, з посиленням самостійності та активності людини, із залученням особистісної сфери в освітній процес. У системі документів, виданих за останні роки Міністерством освіти і науки України, дослідженнях науковців простежуються загальні підходи до формування основних груп компетентностей. У Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти компетентність визначено результатом
навчання та виокремлено їх основні групи: соціальні, полікультурні, комунікативні, інформаційні, саморозвитку та самоосвіти, продуктивної творчої діяльності. У Концепції профільного навчання записано основне завдання школи формування соціальної, комунікативної, технологічної компетенцій учнів на допрофесійному рівні. Провідний освітянський документ – Концепція річної середньої загальноосвітньої школи серед основних завдань визначає виховання національно свідомої, вільної, демократичної, життєво і соціально компетентної особистості.
Корсакова О. і Трубачова С. подають визначення компетентності як загальної здатності особистості, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, здобутих завдяки навчанню. Бондар С. наголошує, що компетентність – це здатність особистості діяти. Але жодна людина не діятиме, якщо вона особисто незацікавлена в цьому. Природа компетентності така, що вона може проявлятися лише в органічній єдності з цінностями людини, тобто в умовах глибокої особистої зацікавленості вданому виду діяльності. Отже, цінності є основою будь-яких компетенцій. А Шишов С. компетенцію не зводить ні до знань, ні до навичок бути компетентним не означає бути ученим або освіченим. Сутність та упровадження компетентнісного підходу полягає в наступному
– існують численні підходи до класифікації компетентностей, що свідчить прорізний ступінь деталізації поняття
– компетентність тісно пов'язана з діяльністю людини, може формуватися і проявлятися тільки в діяльності
– необхідність переходу від знаннєвої парадигми до компетентісної є вимогою часу
– компетентність пов'язана з формуванням життєвих умінь людини, необхідних для повноцінного, успішного життя


29
– компетентність – це результат навчання
– компетентність виходить за межі змісту навчального предмета, це є надпредметне утворення
– компетентність тісно пов'язана з діяльністю людини, може формуватися і проявлятися тільки в діяльності Формування компетентності в педагогічному процесі може здійснюватись через залучення відповідних методів та прийомів навчання, а весь педагогічний процес має бути адаптований до компетентнісної стратегії. А для цього необхідно навчити учнів учитися. Структура цього вміння передбачає, що учень
– сам визначає мету діяльності або приймає учителеву; проявляє зацікавленість навчанням, докладає вольових зусиль організовує свою працю для досягнення результату відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв'язання задачі виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалити

має уміння й навички самоконтролю та самооцінки.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал