Головне управління освіти І науки полтавської обласної державної адміністрації полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені м. В. Остроградського



Pdf просмотр
Сторінка7/9
Дата конвертації17.02.2017
Розмір5.06 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Тема. Один за всіх, і всі за одного!

77
Мета. Виховання співчуття, доброзичливості, взаємопідтримки, готовності вчасно надати та отримати допомогу.
Критерій ефективності. Готовність до взаємодопомоги та підтримки.
Обладнання та матеріали: 2 мотузки або крейда, пов’язка на очі, картоплини з назвами почуттів, торбинки із зав’язками, монета.
Хід заняття
1.

Вітання
Ведучий пропонує привітатися: титульною стороною долонь; стопами ніг
(внутрішньою частиною); колінами; плечима; носиками.
2.

Гра «Гірська стежина»
Прірва завширшки 2 метри, місток і стежина завширшки 20-25 см (обмежені мотузкою або окреслені крейдою).
Соціальний педагог: Уявіть, що ми високо в горах. Перед нами прірва, через яку треба перебратися. Ви підете назустріч одне одному. Потрібно не впасти у прірву. Пам’ятайте, що ви йдете по дуже вузькій стежині і вузькому містку.
Діти розбиваються на пари, рухаючись один одному назустріч, перебираються через прірву.
Оцінюється активність, увага до партнера, взаємодопомога, варіанти вирішення проблеми, а також час виконання.
3.

Вправа «Розділи почуття»
Необхідна купа картоплин, на яких позначені назви почуттів: страх, радість, сум, тривога тощо. Дітям дають торбинки із зав’язками, щоб їх можна було носити за спиною. Потім половина учасників групи кладуть собі у торбинки по 6-
8 картоплин, і хвилин 5 носять їх за спиною, гуляючи кімнатою. Коли діти трохи втомляться, усі стають у коло й по черзі діляться своїми картоплинами-почуттями
із тими, у кого торбинки пусті. Коли діти передадуть усі свої картоплини, їм стає зрозуміло, наскільки стає легше, коли поділишся своїми почуттями. Потім гру продовжує друга половина учасників.
4.

Гра «Корабель серед скель»
Соціальний педагог: Станьте, будь-ласка, утворюючи велике коло. Усі, хто його утворюють, будуть берегом. Вони повинні узяти один одного за руки.
Усередині кола знаходиться море. Але це дуже небезпечне море, оскільки в ньому
є кілька небезпечних «круч». Їх ми зробимо зі стільців. Один з вас буде кораблем, а інший – капітаном. «Кораблю» ми зав’яжемо очі, а капітан керуватиме ним за допомогою слів. При цьому він так повинен керувати, щоб не натрапити на жодну кручу.
5.

Гра «Правда чи брехня?»
Один учень виконує роль шукача скарбів. Йому зав’яжуть очі і після цього він повинен буде знайти скарб (монету, покладену на деякій відстані від шукача скарбів). Ще двоє учнів виконують роль доброго і злого чарівника (дівчатка – феї). Добрий чарівник, кажучи шукачу скарбів, куди йому потрібно йти, щоб знайти скарб, завжди повідомляє правду. А злий чарівник завжди бреше і посилає шукача скарбів у помилковому напрямку. Шукач скарбів не знає. Хто з них говорить правду, а хто брехню.

78
Оскільки гра може затягнутися надовго, бажано обмежити шукача скарбів часом для того, щоб всі члени трійки побули у ролі шукача скарбів.
6.

Прощання
Соціальний педагог: Сьогодні ми з вами поділилися підтримкою та довірою.
Діти складають долоні, дмухають у них і передають один одному
«краплинку» своєї підтримки.

Заняття 10
Тема. Тренуємо емоції.
Мета. Формування навичок розрізняти різні емоційні стани, спілкуватися за допомогою жестів та міміки, реагувати різними способами на ситуацію.
Критерій ефективності.
Розпізнавання емоційних станів людини, сформованість навичок емоційного реагування.
Обладнання та матеріали: каблучка, картки з різними емоційними станами, аркуші паперу зі словами.
Хід заняття
1.

Вітання
Соціальний педагог: У різних ситуаціях ми говоримо різним голосом, різним тоном: голосно чи тихо, високо чи низько. Те, як ми розмовляємо, називається
інтонацією. Зараз ви спробуєте привітатися з різною інтонацією: сердито, сумно, радісно, злякано, зі злістю, розгублено, впевнено.
2.

Гра «Каблучка»
Діти сидять у колі. Ведучий ховає каблучку в чиїсь долоні. Дитині пропонується уважно вдивитися в обличчя сусідів і відгадати, хто з них отримав у свої долоні каблучку ведучого. Той, хто впізнає, стає ведучим.
3.

Вправа «Емоційний словник»
Перед дітьми розкладають картки із зображенням облич, які виражають різні емоційні стани. Дитині пропонується відповісти на запитання: «Які емоційні стани зображені на картинках?» «Коли ти сам був у такому стані?», «Чи хотів би ти повернутися в цей стан?», «Чи може цей вираз обличчя відображати стан іншої людини?», «Які стани у тебе ще бувають? Давай їх намалюємо».
4.

Вправа «Тренуємо емоції»
Пропонуємо дітям: насупитися, як: осіння хмара, розлючена людина; розсердитися, як: зла чаклунка, два барани на мості, голодний вовк; злякатися, як зайчик, побачивши лисичку, пташка, що впала з гнізда; посміхнутися, як: кіт на сонечку, саме сонечко, хитра лисиця, мама до дитини.
5.
Гра «Сашко каже»
Кожен за командою Сашка мовчки зображує якесь почуття, використовуючи тільки жести й міміку. Наприклад, Сашко каже: «Дивись здивовано», «Сиди сумно», «Дій як шалений» тощо. Потім усі разом оцінюють, хто краще виконав команди і чому.
6.
Гра «Зобрази, підкажи мені слово»
Соціальний педагог прикріплює кожному з учнів на спину аркуш паперу із словом. Кожен учень іде по колу, почергово повертаючись до всіх спиною, і,

79
вибравши когось, пропонує йому пантомімою показати слово (школа, пацюк, учень, яєчня, сварлива баба, трамвай, космонавт, двієчник, магазин, зоопарк).
Ця гра дає змогу зняти емоційне напруження, ознайомити дітей з новими невідомими словами, навчить виражати свій емоційний стан.
Соціальний педагог може допомогти учням зобразити мімікою чи жестами, якщо виникають утруднення.
7.
Прощання
Діти стають у коло і повторюють рухи за ведучим: подув вітерець – труть долонями; почав капати дощ – клацають пальцями; дощ перейшов у град – стукають руками по колінах; спалахнула блискавка – широко розкривають долоні; вдарив грім – плескають у долоні; з’явилася веселка – підіймають руки догори.
Заняття 11
Тема. Я знаю, можу, вмію.
Мета. Формування здатності до самоаналізу, вміння вирішувати проблемні ситуації, розширювати уявлення про себе та свої можливості.
Критерій ефективності.
Адекватна самооцінка, уміння презентувати власне
«Я», аналізувати свою поведінку та приймати рішення.
Обладнання та матеріали: коробка або скринька, аркуші паперу, ручки, папір А4, кольорові олівці, магнітофон, запис повільної мелодії.
Хід заняття
1.

Вітання
Діти беруться за руки та посміхаються один одному.
2.

Вправа «Чарівна каблучка»
Соціальний педагог: Ось каблучка з казкової скриньки – не проста каблучка, а чарівна. Якщо надіти її на мізинець, станеш маленьким-маленьким. Це твоє минуле. Якщо надіти її на середній палець, то залишишся самим собою. Це твоє теперішнє. Якщо надіти каблучку на вказівний палець, станеш великим, сильним і красивим. Це твоє майбутнє. А хто хоче помандрувати у часі?
Якщо дитина обирає минуле, вона сідає навприсядки або згортається клубочком, а решта дітей голублять, гойдають її, заколихують. Якщо дитина обирає теперішнє, то їй пропонують оцінити те, що з нею відбувається за допомогою жесту («у моєму житті все добре» – великий палець вгору, «в моєму житті не все добре» – великий палець вниз). Якщо дитина обирає майбутнє, то заплющує очі і фантазує, що цікаве й захопливе станеться в її житті.
3.

Вправа «Коробка невдач»
У спеціально оформлену коробку кожен учасник кладе однакові аркуші паперу з описом невдалої ситуації або проблеми, з якою він зіштовхнувся. Папірці не підписуються. Кожна дитина по черзі входить до пустої кімнати, де стоїть ця скринька, та через щілину опускає туди свій аркуш. Після цього скриньку відкривають і навмання вибирають папірець із ситуацією для обговорення.
4.

Вправа «Я вмію, люди хвалять»
Педагог показує ручкою на дитину – вона говорить про те, що вміє добре робити (це можуть бути як негативні так і позитивні дії), спрямовує ручку в бік – дитина говорить, що про це думають інші люди.

80
5.

Релаксаційна вправа «Політ»
Уявіть, що промінь сонця проходить через вас, поєднує вас з центром землі.
Ви повністю розслаблені, ваше тіло відпочиває. Тепер зробіть спробу подивитися на себе зі сторони. Ось ви бачите себе: зверніть увагу на те, у якій позі знаходиться ваше тіло. Ви підіймаєтесь вище, і спостерігаєте за кожним присутнім. Ще вище і ви бачите наше коло. Ще вище і ви піднімаєтесь до стелі кімнати. Ще вище, і ви злітаєте над дахом будинку. Ви підіймаєтесь високо над вулицею, містом, і злітаєте високо. Тепер поверніться в наше приміщення.
6.
Малюнок «Чарівні дзеркала»
У першому дзеркалі намалюй себе маленьким і наляканим, у другому – великим і веселим, а в третьому – щасливим. Яка людина краща? На кого ти більше схожий? В яке дзеркало ти частіше дивишся?
7.

Прощання
Діти намагаються згадати якомога більше слів прощання.
Заняття № 12
Тема. Я – особистість.
Мета. Формування впевненості у собі, вміння з повагою ставитися до себе та до інших.
Критерій ефективності.
Адекватна самооцінка, уміння презентувати власне
«Я», аналізувати свою поведінку та приймати рішення.
Обладнання та матеріали: скринька, невелике дзеркало, каблучка, аркуші паперу, ручки.
Хід заняття
1.

Вітання
Діти стоять у колі, по черзі кожна дитина робить крок вперед і говорить щось про себе.
«Як у дзеркальце дивлюся
Сам собі я похвалюся,
Бачте, випадок який,
Послухайте, я такий…»
2.

Казка «Квіточка»
В однієї дівчинки було досить незвичайне ім’я – Квітослава. Ну а всі дорослі звали її просто Квіточкою. Якось під час обіду, коли вся сім’я сиділа за столом, квіточка раптом сказала:
«І чого це в мене ім’я якесь ніяке? Якби я була Незабудкою чи Трояндою, то всі знали б, хто я. А то Квіточка та Квіточка… А яка саме – невідомо.»
«І то правда, – весело підхопив тато, – давай придумаємо для тебе щось конкретніше. Наприклад, Традесканція чи Пеларгонія. А можна й зовсім заморське, оригінальне, екзотичне. Скажімо, Аустроциліндропунція.»
«А мені, – обізвалася мама, – більше подобається Дарлінгтонія чи
Коронілла.»
«Та назвемо її просто – Заяча Капуста», – в’їдливо докинув старший
Квіточчин братик Сергійко.
Квіточка образливо надула губки, мить помовчала і сказала:

81
«Ні, краще я залишуся Квіточкою, Вітусею, Квітославою.»
Отже, не треба соромитися свого імені, його вам дали від народження й треба з впевненістю й гордістю носити його.
3.

Вправа «Принц і принцеса»
Діти стоять колом, а в центр ставиться стілець і оголошується, що це трон.
Дитина, яка хоче бути Принцом (Принцесою) сідає на трон, а решта дітей приділяють їй увагу: кажуть компліменти, вихваляють її.
4.

Вправа «Напиши собі листа»
Соціальний педагог: Зараз ми будемо писати листа. Вам напевно приходилось писати листи, наприклад, Діду Морозу. А чи писали ви листа собі улюбленому? Напиши собі листа. Можливо, хтось захоче прочитати свій лист.
Учні по бажанню читають листи.
5.

Вправа «Похвали себе й інших»
Учасники діляться на дві підгрупи. Одна підгрупа утворює зовнішнє коло,
інша – внутрішнє. Учні стоять обличчям один до одного.
Соціальний педагог: Якщо ми не навчимося знаходити в собі позитивні якості характеру, говорити про них оточенню, ми не побачимо нічого позитивного і в іншій людині. Тому зараз кожний повинен сказати партнеру, що йому в ньому подобається. Партнер, вислухавши вас, повинен сказати: «А крім того, я…» – і продовжити говорити компліменти на свою адресу. Наприклад,
Сашко говорить Вірі: «Віра, ти дуже добра людина, мені подобається, що ти завжди допомагаєш іншим у біді». Віра продовжує: «А крім того, я щедра…»
Потім Віра повинна похвалити Сашка. Після обміну компліментами учні, які стоять у зовнішньому колі, пересуваються за годинниковою стрілкою і повторюють завдання з новим партнером.
6.

Вправа «Чарівне озеро»
Для вправи знадобиться скринька, в яку необхідно попередньо покласти невелике дзеркало круглої форми.
Соціальний педагог: Зараз ви передаватимете один одному скриньку. Той, хто отримує її, повинен розплющити очі і заглянути всередину. Там, у
«маленькому чарівному озері», ви побачите найунікальнішу та найнеповторнішу людину в світі. Посміхніться їй.
Після того, як у скриньку загляне кожен, соціальний педагог ставить учням запитання:

Як ви розумієте значення слова «унікальний»?

Хто ж найунікальніша та найнеповторніша людина в світі?

Як відповіла вам ця людина на вашу усмішку?

Як ми повинні відноситися до унікальної та неповторної особистості?
Соціальний педагог. Ми з’ясували, що кожна людина – це унікальна та неповторна особистість, одна-єдина у своєму роді. Тому ми повинні дбайливо, з любов’ю й пошаною ставитися до себе й оточення, цінувати своє життя і життя кожної людини, приймати себе та інших такими, якими вони є, тобто ставитися до себе та інших з терпимістю.
7.

Прощання
Діти стоять у колі, і прощаючись, говорять один одному компліменти.

82
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Особливості запровадження програми
Програма забезпечує дітям на заняттях безпечне виховне середовище. Тут вони вчаться виявляти свої почуття, продуктивно спілкуватися та довіряти іншим, приймати рішення, аналізувати свою поведінку, вирішувати проблеми та справлятися зі стресовими ситуаціями та страхами. Таким чином в них формуються адекватна самооцінка, навички ефективного спілкування, емоційного реагування, готовність до взаємопідтримки. Заняття базуються на використанні різних психотехнічних прийомів і методик: рольові ігри, казкотерапія, проективні методики, релаксаційні вправи, музикотерапія, рухливі ігри тощо.
Розвивальна робота по збереженню психосоціального здоров’я дитини передбачає взаємодію не лише з дітьми, а й з їх батьками. Встановлення контакту з ними відбувається під час попередньої діагностики. Подальший збір інформації слід проводити у формі довірчих бесід, що дадуть змогу встановити тісніший емоційний контакт з батьками, ближче ознайомитися з системою виховання вдома, уявленнями батьків про свою дитину. Оскільки ми говоримо про неблагополучні та проблемні сім’ї, то не слід розраховувати на те, що батьки будуть активними учасниками програми. Тому найімовірнішими формами роботи з такими батьками будуть: відвідування вдома, консультування, довірчі бесіди, надання рекомендацій по вихованню дітей, педагогічна просвіта. Тематика може бути найрізноманітнішою, залежно від проблем сім’ї: «Здоров’я дитини – спільне завдання школи та родини», «Права дітей та обов’язки батьків», «Як правильно організовувати режим дня дитини», «Що означає – любити дитину», «Стилі сімейного виховання», «Покарання та заохочення в родині», «Діти надто зайнятих батьків», «Здоровий спосіб життя – запорука успішності», «Позитивний приклад батьків» тощо. Для проведення психологічних консультацій з батьками доцільно буде залучити шкільного психолога. Відвідувати батьків необхідно як під час проходження дитиною розвивальних занять для з’ясування змін у поведінці батьків та дитини, так і після їх завершення для контролю та закріплення позитивних змін, що сталися в сім’ї.
Крім того, програма передбачає взаємодію з класоводом дитини, оскільки саме від нього залежить організація розвивального середовища та мікроклімат у групі. Найдоцільніші форми роботи з класоводом – індивідуальне консультування на підготовчому етапі для надання рекомендацій стосовно методів та прийомів виховання, навчання та стилю спілкування з дитиною за результатами досліджень, індивідуальні бесіди для з’ясування змін, що сталися під час відвідування дитиною розвивальних занять та семінари для вчителів початкових класів на кшталт «Психосоціальний розвиток молодшого школяра» тощо.
В ході реалізації основного етапу програми слід заповнювати щоденник спостереження кожного заняття. У записах звертаємо увагу на поведінку дітей та
їх реакції під час ігор, контакти з іншими дітьми, настрій. Ці та інші дані допоможуть здійснювати аналіз проведеної роботи та визначати ефективність впливу на дитину, в результаті чого можна змінити малоефективні методи та прийоми корекції, виявити дітей, яким потрібна індивідуальна допомога.

83
Після завершення занять доцільно продовжити спілкування з батьками та класоводом та допомогти дитині перенести отримані навички у реальне життя.
Головне завдання на цьому етапі – підтримка дитини та її сім’ї, їх віри та бажання кращих змін. Оскільки сім’я – соціально неадаптована, то її соціальний супровід продовжується незалежно від того, досягнуті завдання програми чи ні.
Він здійснюється у формі психологічного консультування, відвідування батьків за місцем роботи та вдома, обстеження житлово-побутових умов, захисту прав сім’ї в органах місцевого самоврядування, представлення інтересів дитини в органах опіки та піклування т.д.
Рекомендації для батьків
Чітко визначте, чого саме ви вимагаєте від дитини, і поясніть це їй.
Дозвольте дитині бути самою собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами.
Не соромтеся виявляти свою любов до дитини.
Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.
Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність.
Намагайтеся впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй інструкції.
Пам’ятайте: покарання – це моральний замах на здоров’я: фізичне і психічне.
Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру.
Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень.
Не карайте дитину в присутності інших людей.
Не сваріться в присутності дитини.
Не залякуйте дитину, це призводить до неправдивості та нещирості.
Не удавайтеся до погроз, наказів, жорстокої критики, безапеляційних тверджень, невчасних порад тощо.
Висловлюйте незадоволення не дитиною, а її вчинком.
Підтримуйте впевненість дитини у її силах.
Привчайте дитину до самообслуговування, формуйте трудові навички й любов до праці.
Не робіть із дитини лише споживача, виконавця, байдужого спостерігача, - нехай вона буде рівноправним членом сім’ї.
Розмовляйте з дитиною, цікавтесь її справами, проблемами, переживаннями.
Рекомендації для педагогів
Відмовтеся від звички часто, з натиском підкреслювати здібності одних і неуспіхи інших.
Відмовтеся від прямого протиставлення дітей один одному.
Не критикуйте дитину при всьому класі. Розмовляйте частіше віч-на-віч.
Помічайте навіть найменші успіхи «слабких», але не підкреслюйте це різко, як щось несподіване.
Називайте всіх на ім’я й добивайтеся цього від дітей при звертаннях одне до одного.

84
Не сваріть дитину за те, в чому винні її батьки (неохайний одяг, непридбаний у магазині підручник, неоплачене харчування тощо).
Помічайте найменші зміни в поведінці дитини та погане самопочуття, пропонуйте допомогу у вирішенні проблем.
Постійно підкреслюйте, що взаємини у класі повинні визначатися не тільки успішністю, а й тими добрими справами, які людина робить для інших.
Усе, що відбувається з учнями, сприймайте всерйоз. Ми часто схильні говорити їм: «Дурниці. Це минеться». Але ж те, що в порівнянні з нашим життєвим досвідом «дурниці», – для них серйозно.
Виховуйте розуміння, що здатність до хорошого навчання – лише одна з численних позитивних властивостей особистості.
Частіше розмовляйте з «ігнорованими» учнями, адже поведінка дітей багато в чому має наслідувальний характер. Коли вони бачать, як учитель спілкується з
їх однокласником, вони так само починають з ним спілкуватися.
Обережно ставтеся до дівчачої гордості та хлопчачої гідності.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1.
Абраменкова В. Социальная психология детства: развитие отношений ребенка в детской субкультуре. – М. : Московский психолого-социальний институт, 2000.
2.
Гончаренко Т. Агресивна дитина // Психолог. – 2004. – № 5.
3.
Дубасова Т. Комунікативні ігри // Психолог. – 2005. – № 33.
4.
Кочерга О., Васильєв О. Психічне здоров’я молодшого школяра // Психолог.
– 2002. – № 29-32.
5.
Красін С. Розвиток комунікативних здібностей дітей // Психолог. – 2003. –
№ 37.
6.
Мазур О. Дитячі страхи. Діагностика та корекція // Психолог. – 2007. – № 39.
7.
Максимова Н. Психокорекційна робота з молодшими школярами // Психолог.
– 2002. – № 37.
8.
Семиченко В., Заслуженюк В. Психологія та педагогіка сімейного спілкування. – К. : «Веселка», 1998.
9.
Сіліна Г. Психосоціальне здоров’я молодших школярів // Психолог. – 2005. –
№ 35.
10.
Талько М. Психологічний супровід школяра. Програма корекційно- розвиальної роботи з дітьми молодшого шкільного віку // Психолог. – 2007. –
№ 43.
11.
Тіхонова М. Емоційна дезадаптація дітей молодшого шкільного віку //
Психолог. – 2003. – № 1.
12.
Тіхонова М. Психологічне здоров’я дітей молодшого шкільного віку //
Психолог. – 2007. – № 39.
13.
Швець Г. Девіантна поведінка дітей молодшого шкільного віку // Психолог. –
2004. – № 23-24.

85
ПРОГРАМА ТРЕНІНГУ ДЛЯ ПІДЛІТКІВ
«РОЗВИТОК КРЕАТИВНОГО МИСЛЕННЯ»
5


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Розвиток креативного мислення за допомогою інтерактивних методів дозволяє залучити учнів до активної участі у вирішенні поставленої проблеми, сприяє формуванню довіри, стимулює їх до набуття нових умінь і навичок.
Основна ідея тренінгу полягає в тому, щоб спонукати кожного учня до особистісного зростання та розвитку розумових здібностей.
Підлітковий вік – це період значних змін у становленні особистості.
Основним новоутворенням підліткового віку є потреба у самоствердженні та бажання бути визнаним іншими. Одночасно, цей період характеризується руйнуванням старих психологічних структур, зниженням продуктивності навчальної діяльності. Регрес виявляється і при виконанні творчих завдань, що обумовлюється переходом від конкретного до логічного мислення. Саме цей процес і пропонується активізувати за допомогою тренінгових занять із розвитку креативного мислення учнів.
Метою тренінгу є розвиток креативних та комунікативних здібностей учнів, формування умінь і навичок командної взаємодії для вирішення нестандартних завдань.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал