Головне управління освіти І науки полтавської обласної державної адміністрації полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені м. В. Остроградського




Сторінка5/9
Дата конвертації17.02.2017
Розмір5.06 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
. Вправа «На пальцях»(8 хв.)
Мета: розвивати взаємну довіру учасників, навички координації спільної діяльності, знижувати рівень сумнівів у власних можливостях.
Обладнання: стіл.
Коли ми з вами вже пройшли значну частину шляху, подолавши певні перешкоди, а кінцевої мети ще не видно – у нас можуть виникнути сумніви чи варто продовжувати шлях. Постає питання: Що з цим робити?
Як на вашу думку, чи можуть 8 – 10 чоловік підняти на руках одну людину.
А чи зможемо ми підняти людину лише за допомогою вказівних пальців?
Бажаючий лягає спиною на парту, навколо нього стають 8-10 учасників, які підкладають під його тіло вказівні пальці своїх рук. По команді ведучого вони піднімають руки до рівня плечей, і учасник опиняється в повітрі, лежачі, буквально, на пальцях своїх товаришів.
Психологічний зміст. Вправа сприяє підвищенню рівня взаємної довіри учасників і яскраво демонструє, як зовнішньо важко виконуємо завдання легко виконується з мінімумом зусиль, достатньо лише чітко скоординувати зусилля багатьох людей.
Обговорення відбувається обмін почуттями, що виникли в процесі знаходження на «на пальцях». Звертається увага на те, що при чіткій координації сумісних зусиль іноді вдається без особливого навантаження виконати і те, що зовнішньо видається чимось із сфери фантазії.
6.
Перевірка дій та цілі. Вправа «Добудова композиції» (9 хв.)
Мета: допомогти з’ясувати, учасникам наскільки чітко вони формулюють свої очікування, та в якій мірі вони співпадають/ не співпадають з уявленнями оточуючих.
Обладнання: аркуші паперу А4 – по кількості учасників, фломастери.
Ситуація із сумнівами дещо прояснилася. Підкріпилася віра у можливість досягнення мети. Та на шляху досягнення свого наміру, на певному етапі, потрібно зупинитися щоб перевірити власні дії та оцінити – чи наближають вони вас до бажаного результату.
Кожен учасник отримує аркуш паперу. Надається завдання: задумати якусь цільну композицію для зображення на цьому листі, але зобразити лише одну з її характерних деталей. Після цього аркуш передається сусіду, той домальовує ще якусь одну деталь і т.д. Таким чином, малюнок рухається по колу, обростаючи різними деталями. Передача аркушів паперу сусідам здійснюється всіма одночасно, за командою ведучого. У кожного учасника малюнок знаходиться 10 –
15 секунд. Переговорюватися в процесі виконання вправи неможна. Коли малюнки проходять повне коло, кожен отримує в свої руки той аркуш, на якому зобразив першу деталь задуманої композиції, і може порівняти свій задум з тим, що вийшло в підсумку.
Психологічний зміст: вправа наглядно демонструє те, що партнери по спілкуванню можуть зрозуміти лише ті наші задуми, котрі фактично

48
проявляються в нашій діяльності, а не ті, що існують в нашій уяві. А також те, що під впливом зовнішніх факторів, при умові їх допущення, наші цілі можуть зазнавати певних змін. Тому на певних етапах досягнення своїх намірів необхідним є перевіряти поступовість їх реалізації.
Обговорення: учасники демонструють свої деталі малюнку, діляться думками про те, наскільки фактично отримані колективні зображення відповідають його особистим задумам, і висловлюють загальні враження про роботу.
7.
Робота з гнучкістю мислення. Вправа «Вежа та міст» (10 хв.)
Мета: тренувати гнучкість мислення та поведінки, здатність змінювати поведінку згідно з новими умовами.
Обладнання: аркуші паперу, скоч, сірники, фломастери.
Ми з вами вже близькі до нашої мети. Висаджуємось на берег Слонової кістки. Звідки з караваном вирушимо до Єгипту. Але місцеві жителі взамін на таку послу попросили про допомогу в будівництві.
Учасникам пропонується поділитися на дві команди, Кожна з яких отримує свій об’єкт будівництва із підручних матеріалів. На середині виконання вправи ведучий повідомляє, що перекладач допустив помилку у перекладі і невірно вказав місце будівництва. Та команда, котра будувала вежу – має збудувати міст, а інша навпаки, замість мосту – вежу.
Психологічний зміст: вправа відображає гнучкість мислення учасників, а також їх здатність змінювати поведінку згідно з новими умовами.
Обговорення: що відбувалося в групі в момент роботи? як себе почували учасники? чи всі мали можливість взяти участь у роботі, висловити свої пропозиції? чи зустрічаються такі ситуації в реальному житті і що при цьому відчуває людина?
На шляху по досягненню нашої мети, треба бути готовим змінити свою поведінку. Якщо при невдачах ви не змінюєте свою поведінку, то і результат завжди буде незмінним.
8.
Робота з уважністю до деталей. Вправа «Побажання», (8 хв.)
Мета: тренувати уважність до всіх деталей та усвідомлювати їх зміст
Обладнання: папірці з номерами та афоризмами.
Караван везе нас до нашої мети. Ми з Вами проїхали декілька мальовничих куточків. На березі Червоного моря знаходиться чудовий готель, в якому ми будемо відпочивати. Останнє, що нам потрібно зробити – визначитися з номером кімнати.
Учасники сидять в колі. Їм пропонується розрахуватися по кількості і запам’ятати свій номер. Завданням учасників є знайти побажання в аудиторії з їх порядковим номером. Той, хто знайшов свій папірець, повертається в коло. Потім учасникам пропонується, за бажанням, прочитати цитати, що їм дісталися.
9.
Рефлексія
Нарешті ми досягли кінцевої мети нашої подорожі. Оселилися в чудовому готелі, сидимо на березі Червоного моря. І постає єдине запитання: Що відчуваєте в даний момент, чи збулися ваші очікування від нашої зустрічі?
Учасникам пропонується по колу висловити свої враження від практикуму та проаналізувати, чи здійснилися їх очікування.

49
Афоризми
Чтобы дойти до цели, надо прежде всего идти (О. Бальзак)
Если нет цели, не делаешь ничего, и не делаешь ничего великого, если цель ничтожна.




(Д. Дидро)
Марширующие в одной колонне не обязательно направляются к одной цели.
(В. Тшаскальский)
Кому дозволена цель, тому дозволены и средства.
(Г. Бузенбаум)
Лишены прозорливости не те люди, которые не достигают цели, а те, которые проходят мимо нее.


(Г. Ларошфуко)
После того как мы окончательно потеряли из виду цель, мы удвоили наши усилия.




(Д. Сантаяна)
У всякого человека в отдельности и у всех вместе есть, можно сказать, известная цель, стремясь к которой они одно избирают, другого избегают.
(Аристотель)
Бывает и так: добежав до финиша, замечаешь, что бежал не в ту сторону.





(Ю. Булатович)
Не забывай делать невозможное, чтобы достигнуть возможного.
(А. Г. Рубинштейн)
Любую цель люди понимают иначе, чем человек, ее указующий.
(Ф. Чизхолм)
Трудности возрастают по мере приближения к цели. Но пусть каждый совершает свой путь подобно звездам спокойно, не торопясь, но беспрерывно стремясь к намеченной цели.



(Г. Гете)
Если стремление происходит из источника чистого, оно все-таки, и не удавшись вполне, не достигнув цели, может принести пользу великую.
(И. С. Тургенев)
Нужно жить всегда влюбленным во что-нибудь недоступное тебе. Человек становится выше ростом от того, что тянется вверх.
(М. Горький)
Кто не знает, куда идет, вероятно, придет не туда.

(Л. Питер)
Цель - это путь во времени.



(К. Ясперс)
Для человека, который не знает, к какой гавани он направляется, ни один ветер не будет попутным.



(С. Старший)
Ум, не имеющий никакой определенной цели, теряется; быть везде - значит быть нигде.




(К. Монтень)
Хочешь достигнуть цели своего стремления - спрашивай вежливее о дороге, с которой сбился.



(В. Шекспир)
Разум указывает нам цель, а страсти уводят от нее.
(Ж. Руссо)
Человек вырастает по мере того, как растут его цели.
(М. Шиллер)
Ставь себе лишь достижимые цели.
(Квинт Гораций Флакк)
Путь, ведущий к цели не есть извечный путь.

(Лао-Цзы)
Целеустремленный человек находит средства, а когда не может найти, создает их.




(У. Ченнинг)
Давно называют свет бурным океаном, но счастлив, кто плывет с компасом.





(Н. М. Карамзин)

50
ТРЕНІНГ ДЛЯ ФАХІВЦІВ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ
«ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ, ПРОВЕДЕННЯ ТА ПРЕЗЕНТАЦІЇ
РЕЗУЛЬТАТІВ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ»
3


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Основною метою діяльності психологічної служби, як зазначено у Концепції
її розвитку на період до 2012 року, визначено підвищення якості та забезпечення доступності послуг у сфері практичної психології і соціальної роботи, спрямованих на збереження і укріплення здоров’я, підвищення адаптивних можливостей, створення умов для повноцінного та гармонійного розвитку всіх учасників навчально-виховного процесу, посилення розвивального та виховного компонентів системи освіти.
Одним із елементів системи дій психологічної служби, яка спрямована на підвищення якості психологічних послуг, є соціально-психологічні дослідження.
Вони дають можливість здійснювати одночасно діагностичну, профілактичну та прогностичну функції, а рівень їх організації та способи презентації результатів виступають
індикатором професійної компетентності співробітників психологічної служби.
Тренінг розроблений з метою підвищення рівня професійної компетентності співробітників психологічної служби щодо підготовки, проведення та презентації результатів соціологічних та соціально-психологічних досліджень.
Завдання тренінгу: актуалізувати учасників знання щодо специфіки соціологічного та соціально-психологічного дослідження; розробити програму соціологічного дослідження; сформувати навички створення соціологічної анкети; ознайомити із можливостями комп’ютерної програми SPSS-16 щодо статистичної обробки даних; оцінити переваги різних способів презентації результатів досліджень.
Перелік форм роботи: інформаційне повідомлення, робота у мікрогрупах.
Обладнання та матеріали: мультимедійний проектор, мультимедійні презентації, ноутбуки.
Роздатковий матеріал: інформаційно-методичний збірник «Організаційно- методичний супровід діяльності фахівців психологічної служби», добірка тематичних матеріалів (в електронному вигляді), мультимедійна презентація.
Цільова аудиторія: керівники (методисти) психологічних служб, практичні психологи, соціальні педагоги закладів освіти.
Тривалість тренінгу: 3,5 години.
Визначення результативності тренінгу: актуальне – відбувається під час презентації результатів групової роботи; перспективне – здійснюється за результатами досліджень. які проведено за розробленими під час тренінгу програмами.
3
Програму рекомендовано до використання рішенням експертної комісії при центрі практичної психології і соціальної роботи
Полтавського обласного
інституту післядипломної педагогічної освіти
імені
М. В. Остроградського (протокол № 7 від
26.11.2010 р.)

51
СТРУКТУРА ТРЕНІНГУ

Зміст та форма роботи
Ресурси,
тривалість
1.
Інформаційне повідомлення тренера: «Визначення понять.
Проблематика соціології та психології. Порівняльна характеристика соціологічного та соціально-психологічного дослідження. Етапи соціологічного дослідження.».
Презентація, додаток 1,
10 хв.
2.
Робота у мікрогрупах над теоретичним розділом програми соціологічного дослідження за наданим алгоритмом
Додаток 2,
40 хв.

Вступ – актуальність дослідження
5 хв.

Мета дослідження
5 хв.

Об’єкт дослідження
5 хв.

Предмет дослідження
5 хв.

Завдання дослідження
5 хв.

Визначення понять та за потреби їх операціоналізація
10 хв.

Гіпотеза дослідження
5 хв.
3.
Презентація групами теоретичного розділу програм дослідження
25 хв.
4.
Перерва
10 хв.
5.
Робота у мікрогрупах над методичним розділом програми соціологічного дослідження за наданим алгоритмом
Додаток 3,
40 хв.

Вибір методів отримання інформації
5 хв.

Побудова вибірки
15 хв.

Розробка соціологічної анкети
20 хв.
6.
Презентація групами методичного розділу програм дослідження
25 хв.
7.
Інформаційне повідомлення: «Пілотажне дослідження.
Особливості збору та реєстрації даних. Структура аналітичного звіту.»
Додаток 4 10 хв.
8.
Демонстрація можливостей комп’ютерної програми
SPSS-16- для статистичної обробки даних.
15 хв.
9.
Мозковий штурм: «Способи презентації результатів дослідження.»
5 хв.
10.
Інформаційне повідомлення: «Організація прес-конференції.
Висвітлення результатів дослідження у періодичній пресі.»
Роздатковий матеріал,
15 хв.
11.
Рефлексія учасників тренінгу
15 хв.
Загальна тривалість тренінгу
3,5 год.

52
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ДЛЯ ЗАСВОЄННЯ
Аналіз даних – дослідження та обробка даних, які отримано в ході дослідження або експерименту.
Анкета – набір запитань, який використовується в дослідженнях та задається респондентам з метою отримання інформації, що відноситься до даної сфери дослідження.
Валідність (обґрунтованість) інформації — відповідність результатів саме тим явищам і процесам, які передбачалося дослідити. До зниження валідності можуть призвести не тільки помилки інструментарію, а й систематичні помилки вибірки.
Вибірка – та кількість одиниць спостереження, яка за рядом критеріїв визнана достатньою для екстраполяції (переносу) висновків на всю генеральну сукупність.
Вибірковий метод — науково обґрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об’єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини.
Відкрите запитання – тип запитання, в якому вибір для відповіді респондента не передбачений, а залишається повністю вільним.
Вільне інтерв’ю — тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації запитань.
Включене спостереження – метод дослідження коли соціолог є членом тієї соціальної спільноти за якою здійснює спостереження.
Генеральна сукупність – всі люди у складі групи, яка знаходиться у фокусі дослідження.
Гіпотеза в соціологічному дослідженні — обґрунтоване припущення про структуру, механізми функціонування і розвитку досліджуваного об’єкта.
Емпіричний факт – факт, який випливає з систематичного спостереження або досвіду на відміну від спекулятивного твердження або теоретичному знанню.
Завдання дослідження — логічно сформульовані настанови, вказівки, послідовне вирішення яких конкретизує поставлену мету і забезпечує її реалізацію.
Інструментарій соціологічний — це методичні документи, за допомогою яких здійснюється збір первинної соціологічної інформації (анкети, бланк-
інтерв'ю, питальники, картки для фіксації результатів спостереження чи аналізу документів тощо).
Інтерв’ю – різновид опитування, яке здійснюється в усній формі на
індивідуальному рівні.
Ймовірнісний (стохастичний, випадковий) метод – передбачає випадковий відбір одиниць аналізу, згідно з яким кожна одиниця генеральної сукупності має однакову можливість потрапити до вибіркової сукупності. Він покладений в основу випадкового та механічного типів вибірки.
Кореляція – співвідношення яке характеризує спільну зміну двох або більше змінних.
Крок відбору визначають за допомогою спеціальної формули:
K=N : n, де К — крок відбору, N — величина генеральної сукупності, п — величина вибіркової сукупності.

53
Метод — головний спосіб, який дослідник застосовує для збирання, обробки та аналізу даних.
Методика — послідовна і взаємозалежна сукупність технічних прийомів, операцій, пов’язаних із конкретним методом.
Модель – схематичне представлення відношень між соціальними явищами.
Надійність інформації — адекватність одержаних результатів дослідження соціальній ситуації.
Обґрунтованість інструменту вимірювання — ступінь відповідності зареєстрованих у процесі вимірювання характеристик і характеристик, які планувалося виміряти.
Об’єкт соціологічного дослідження — певна соціальна реальність, яка потребує цілеспрямованого вивчення (соціальні спільноти, суб’єкти, процеси у їх конкретних, відносно завершених станах та взаємодії).
Одиниці відбору — елементи вибіркової сукупності, які згідно з планом вибирає дослідник на кожному етапі побудови вибірки. Такими елементами є поселення, підприємства, різноманітні спільноти.
Одиниці спостереження — елементи вибіркової сукупності, які підлягають обстеженню. Ними можуть бути як окремі індивіди, так і соціальні групи.
Опитування – метод отримання первинної інформації у соціологічному дослідженні, який передбачає усне або письмове звернення дослідника до певної групи людей із запитаннями, зміст яких представляє досліджувану проблему на рівні емпіричних референтів.
Первинна соціологічна інформація — дані, отримані під час соціологічного дослідження, які підлягають подальшій обробці й узагальненню.
Питальник — документ, в якому сформульовані й тематично згруповані питання, передбачено місце для записів відповідей на них.
Пілотаж – апробація інструментарію соціологічного дослідження, який використовується для перевірки методичного та процедурного забезпечення проекту.
Помилка репрезентативності — відхилення вибіркової сукупності за певними характеристиками від генеральної сукупності.
Предмет соціологічного дослідження — найбільш значущі з теоретичної або практичної точки зору особливості, сторони об’єкта, які необхідно дослідити.
Процедура — загальна система дій дослідника, засоби організації та проведення дослідження, послідовність операцій тощо.
Репрезентативність
вибірки
— здатність вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності. Вибірка не може абсолютно точно відтворювати генеральну сукупність, тому вона завжди матиме певні відхилення від неї.
Респондент (інформант) – людина, яка відповідає на опитувальний лист або запитання соціально-наукового інтерв’ю.
Систематичні помилки — помилки, які виникають внаслідок неправильних вихідних статистичних даних про параметри контрольних ознак генеральної сукупності, занадто малого обсягу вибірки, хибного застосування способу відбору одиниць аналізу тощо.

54
Соціальна група – двоє або більше людей, які ідентифікуються один із одним та взаємодіють між собою.
Соціальна проблема — суперечлива ситуація реального життя, що має масовий характер і стосується інтересів соціальних спільнот, груп.
Соціологічне дослідження — система логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур для отримання наукових знань про соціальне явище, процес.
Соціологічне інтерв’ю — метод збору соціальної інформації, що ґрунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв’юером і респондентом з метою одержання даних, які цікавлять дослідника.
Соціологічне спостереження — метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, що відбуваються у соціальній реальності.
Соціометричний метод опитування — один з різновидів опитування, який використовують для вивчення внутрішньо колективних зв’язків з’ясуванням стосунків між членами колективу.
Стійкість інструменту вимірювання — ступінь відтворення результатів вимірювання за повторного використання цього інструменту на одній і тій самій групі і за тих самих умов.
Техніка — сукупність спеціальних прийомів для ефективного використання певного методу. Передбачає прийоми, які сприяють підвищенню надійності первинної інформації, проведення за потреби якісного і кількісного вирівнювання
(ремонту) вибірки.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1.
Битянова М. Р. Организация психологической работы в школе /
М. Р. Битянова. – М. : Генезис, 2000. – 298 с.
2.
Большая психологическая энциклопедия / [Амульханова А. Б., Гладкова Е. С. и др.]. – М. : Эксмо, 2007. – 544 с.
3.
Бурлачук Л. Ф. Словарь-справочник по психологической диагностике /
Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. – К. : Наук. Думка, 1989. – 200 с. (переклад з рос.)
4.
Волков Ю. Г., Мостовая И. В. Социология : Учеб. для вузов. — М. :
Гордарика, 1998.
5.
Гавриленко І. М., Скідін О. Л. Соціологія освіти : Навч. посібник. —
Запоріжжя : ЭТТА-ПРЕСС, 1998.
6.
Гандапас Р. Пресс конференція – это серьезнее чем вы думаете / Гандапас Р. //
Бюлетень «Рекламне вимірювання». – № 1 (78). – 2001 р.
7.
Гидденс З. Социология : Учебник. — М. : Эдиториал УРСС, 1999.
8.
Городяненко В. Г. Социологический практикум : Учеб.-метод. пособие. — К.
: ИЦ «Академия», 1999.
9.
Городяненко В. Г. Соціологія : [підручник] / [В. Г. Городяненко, О. В., Гілюн,
А. В. Демічева, С. В. Легеза та ін.] – Київ : «Академія», 2003. - Режим доступу: http://ebk.net.ua/Book/sociology/gorodyanenko_sotsiologiya/literature.htm

55 10.
Гуружапов В. А. Вопросы експертизы современных образовательных технологий / Гуружапов В. А. // Психологическая наука и образование. –
1997. – № 2.
11.
Діяльність психологічної служби: методичні та етичні акценти : [методичний посібник] / упоряд. Муліка К. М. – Полтава : ПОІППО, 2007. – 156 с.
12.
Збірник нормативно-правових документів психологічної служби та ПМПК системи освіти України / упоряд. В. Г. Панок, І. І. Цушко, А. Г. Обухівська. –
К. : Шк. світ, 2008. – 256 с.
13.
Здравомыслов А. Г. Социология конфликта. Учеб. пособ. — М. : Аспект
Пресс, 1995.
14.
Ионин Л. Г. Социология культуры: Учеб. пособ. : Изд. 3-е, доп. — М. : Логос,
2000.
15.
Іванов В. Ф. Соціологія масової комунікації : Навч. посібник. — К., 1999.
16.
Как провести социологическое исследование. — М. : Политиздат, 1990.
17.
Клепко С. Ф. Наукова робота і управління знаннями : [навчальний посібник] /
С. Ф. Клепко. – Полтава : ПОІППО, 2005. – 201 с.
18.
Кокрен У. Методы выборочного построения / Кокрен У. – М. : Статистика,
1976.
19.
Косолапов В. В. Методология социального прогнозирования. — М. : Высш. шк., 1981.
20.
Кравченко А. И. Социология: Учеб. для вузов. — М. : Логос, Екатеринбург:
Деловая книга, 2000.
21.
Майерс Д. Социальная психология. 6-е изд., перераб. И доп. – СПб. : Питер,
2002. – 752 с. : ил.
22.
Мацковский М. С. Социология семьи. — М. : Наука, 1989.
23.
Мендра А. Основы социологии : Учеб. пособие для вузов. — М. : Изд. дом,
1998.
24.
Моргун В. Ф. Опитувальник реального, бажаного і фантастичного бюджетів часу людини / Моргун В. Ф. – Полтава : Оріяна, 2002. – 24 с.
25.
Набок М. В. Експертиза освітніх інновацій в інститутах після дипломної педагогічної освіти: критерії та параметри / Набок М. В. // Постметодика. –
2006. – № 4 (68).
26.
Павличенко П. П., Литвиненко Д. А. Соціологія : Навч. посібник. — К. :
Лібра, 2000.
27.
Паниотто В. И. Количественные методы в социологических исследованиях /
Паниотто В. И., Максименко В. С. – К. : Наукова думка, 1982.
28.
Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження. Курс лекцій. — К .:
Наук, думка, 1996.
29.
Панок В. Г. Психологія життєвого шляху особистості : [монографія] /
Панок В. Г., Рудь Г. В. – К.: Ніка-Центр, 2006. – 280 с.
30.
Підласий І. П. Діагностика та експертиза педагогічних проектів [навчальний посібник] / Підласий І. П. – К. : Україна, 1998. – 343 с.
31.
Практическая психодиагностика / под. ред. Д. Я. Райгородского. – Самара :
Бахрах, 1998.
32.
Рущенко І. П. Соціологія : Курс лекцій : Навч. посібник для вузів. — Харків,

56 1996.
33.
Сикевич З. В. Социологическое исследование : [практическое руководств] /
Сикевич З. В. – СПб. : Питер, 2005. – 320 с. : ил.
34.
Соціологія: короткий енциклопедичний словник / Уклад. В. І. Волович та ін.
— К. : Укр. центр духовн. культури, 1998.
35.
Соціологія: Навч. посібник / За редакцією С. О. Макеєва. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999.
36.
Соціологія: Підручник / За загальною ред. проф. В. П. Андрющенка, проф. М.
І. Горлача. — Харків — Київ, 1998.
37.
Сухенко Я. В. Засоби масової інформації в освітньому просторі / Сухенко Я.
В., Лук’яненко Н. О. // Постметодика. – 2006. – № 4 (68). – С. 52 – 56.
38.
Сухенко Я. В. Організаційно-методичний супровід діяльності фахівців психологічної служби : [інформаційно-методичний збірник] / Автор-укладач
Сухенко Я. В. – Полтава : ПОІППО, 2009. – 112 с.
39.
Харчева В. Основы социологии : Учеб. для средних спец. учеб. завед. — М. :
Логос, КНО РУС, 2000.
40.
Чурилов Н. И. Проектирование выборочного социологического исследования.
– К. : Наукова думка, 1986.
41.
Шаленко В. Н. Программа социологического исследования. — М. : Изд-во
МГУ, 1987.
42.
Швалб Ю. М. Теоретичні основи психологічної експертизи досліджень /
Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи. Випуск 4 : [збірник наукових праць] // Ред.кол. : Л. І. Даниленко (гол.ред.) та ін. – К. : Логос, 2001. – 168 с.
43.
Ядов В. А. Стратегия социологического исследования: Описание, обьяснение, понимание социальной реальности. — М. : Добросвет, Книжний дом
«Университет», 1998.
44.
Яковенко Ю. И., Паниотто В. И. Почтовый опрос в социологическом исследовании. — К. : Наук, думка, 1988.
45.
Якуба О. О. Соціологія. Навч. посібник для студ. — Харків : Константа, 1996.

ДОДАТКИ
Додаток 1
Інформаційне повідомлення
Визначення понять
Соціологія — наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства.
Слово соціологія походить від латинського «societas» (суспільство) та грецького
«logos» (слово, вчення). Вперше термін соціологія запровадив французький філософ і соціолог Огюст Конт (1798—1857). Як наука соціологія досліджує масові соціальні процеси та поведінку, стани і форми соціальної взаємодії та соціальних взаємозв'язків людей, що утворюють соціальні спільноти [8].
Перша книга з соціальної психології з’явилася у 1898 р., а у 1930-х р.р. соціальна психологія перетворилася на ту науку, якою ми її знаємо сьогодні.
Існує цілий ряд визначень соціальної психології, які суттєво різняться. Це пояснюється належністю автора визначення до тієї чи іншої психологічної парадигми. Наведемо декілька із них.

57
За визначенням Г. М. Андрєєвої соціальна психологія – це розділ психології, в якому вивчається закономірності поведінки та діяльності людей, обумовлених включенням їх у соціальні групи, а також психологічних характеристик самих груп.
Соціальна психологія – наука, яка вивчає як люди думають один про одного, як вони впливають один на одного, і як ставляться один до одного [21 с. 29].
Соціальна психологія – розділ психологічної науки, який вивчає як закономірності поведінки та діяльності людей у різних соціальних групах, а також психологічні особливості самих груп [2 с. 437].
Проблематика соціології та соціальної психології
Соціальна психологія – дочірня галузь соціології та психології, яка намагається бути більш індивідуальною за своїм змістом та більш експериментальною у своїх методах, ніж інші області соціології. У порівнянні з психологією особистості соціальна психологія менш зосереджена на розбіжностях між індивідами і більше – на тому, як люди взагалі оцінюють один одного та впливають один на одного. Соціальна психологія – екзогенна наука; вона виявляє як соціальні умови впливають на поведінку [21, с. 34].
До основних проблем соціальної психології відносяться психологічні характеристики соціальних груп, психологія особистості,закономірності спілкування та діяльності людей, взаємодії великих (нації і класи) та малих соціальних груп, міжособистісні стосунки та розвиток соціальних установок.
Соціологія вивчає природу та особливості суспільних, групових та
індивідуальних цінностей і норм. Соціальна психологія досліджує як вони формуються під впливом середовища, в якому живе людина, та її індивідуальних особливостей.
Соціологія розглядає витоки соціальної активності, а соціальна психологія – умови та закономірності її прояву.
Соціологію цікавить сутність міжособистісних стосунків в різних групах, а
соціальну психологію – моменти виявлення цієї сутності в діяльності однієї людини або певної групи і моменти її впливу на становлення особистісних якостей [2 с. 437].
Д.Майєрс зазначає: «Люди часто плутають соціальну психологію із соціологією. Соціологи та соціальні психологи дійсно мають спільні інтереси, коли вивчають, як поводяться люди у групах. Але соціологи у більшості вивчають групи (від малих до дуже великих – спільнот), а соціальні психологи – індивідів
(що думає людина про інших, як вони на нього впливають, як він ставиться до них). Сюди входить і вивчення впливу групи на окремих людей, та індивіда на групу». [21, c. 31].
Соціологічне дослідження — система логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур для отримання наукових знань про соціальне явище, процес [8].
«Не зважаючи на те, що соціологи та соціальні психологи інколи використовують аналогічні методи дослідження, соціальні психологи включають у свій арсенал ще й експерименти, в яких вони маніпулюють тим чи іншим фактором (наприклад, наявністю або відсутністю тиску з боку однолітків), щоби

58
подивитися до якого результату це призведе. Факторами, які досліджують соціологи (наприклад, економічний клас), зазвичай складно, або неетично маніпулювати» [21, с.31].
Етапи соціологічного дослідження
У проведенні соціологічних досліджень виділяють чотири послідовних,
логічно і змістовно взаємопов’язаних етапи:
1. Підготовчий. Полягає у виробленні програми та інструментарію — анкети, бланка інтерв’ю, бланка фіксування результатів спостереження, аналізу документів тощо.
2. Збір первинної соціологічної інформації. Відбувається за допомогою опитування, спостереження, аналізу документів, експерименту.
3. Упорядкування та обробка зібраної інформації.
4. Аналіз обробленої інформації, підготовка звіту, формулювання висновків, розробка рекомендацій.

Додаток 2
Теоретичний розділ програми дослідження
1.
Вступ - актуальність дослідження: визначення проблемної ситуації
(може включати порівняння конкретної проблемної ситуації із результатами аналогічних досліджень); зазначення ініціатора, замовника дослідження; формування фокусу дослідження представляє собою відповіді на запитання: «що досліджується?», «хто досліджується?», «чому?», «як?», «коли?», «де?»; місце дослідження у загальному плані роботи співробітника психологічної служби.
З'ясування проблеми дослідження є надто важливою справою, оскільки помилки помножуються на всіх наступних стадіях. Потрібно розрізняти реальні й надумані, міфічні, соціальні проблеми; уникати дослідження вельми масштабних соціальних проблем, що може призвести до ускладнення інструментарію, непередбачених матеріальних і часових витрат на проведення дослідження та зробить його громіздким і малоефективним; прагнути до якомога точнішого, конкретнішого формулювання проблеми, що дасть змогу грамотно та оперативно провести соціологічне дослідження і розробити адекватні рекомендації.
Підсумок: формулювання теми дослідження.
2.
Мета дослідження
Мета містить в собі відповідь на питання: для чого воно проводиться
(дослідити, розв’язати, вивчити …); орієнтує дослідження на кінцевий результат
(кого?, що?); визначає логіку і спрямованість завдань (для чого?); упорядковує різноманітні дослідницькі процедури (яким чином?).
3.
Об’єкт дослідження – це певна соціальна реальність, яка потребує цілеспрямованого вивчення (соціальні спільноти, суб'єкти, процеси у їх конкретних, відносно завершених станах та взаємодії) та існує в соціальній реальності незалежно від дослідника.
Доцільно здійснити системний аналіз об’єкту за такими параметрами: зафіксувати його складові, зовнішні та внутрішні зв'язки; описати механізм його функціонування і розвитку; встановити головні й другорядні чинники, що визначають цей механізм; конкретизувати проблемну ситуацію; з'ясувати предмет

59
дослідження; визначити й проінтерпретувати основні поняття дослідження; розробити робочі гіпотези; виокремити категорії та одиниці аналізу.
Також дослідник повинен виокремити та описати якнайбільше чинників, які впливають на об'єкт і визначають напрями і тенденції його функціонування та розвитку, встановити їх значення, зв'язок, силу і специфіку впливу. Загалом чинники класифікують на: загальні (характерні для всього класу подібних об'єктів); специфічні (характерні для конкретного об'єкта); зовнішні (знаходяться у навколишньому середовищі); внутрішні (містяться у самому об'єкті); функціональні (визначають функціональні зв'язки елементів об'єкта); структурні
(забезпечують спосіб зв'язку елементів об'єкта); генетичні (зумовлюють походження і послідовність станів об'єкта); об'єктивні (їх дія не залежить від функціонування об'єкта); суб'єктивні (залежать від функціонування об'єкта), прямі (результати їх впливу виявляються безпосередньо), опосередковані
(результати їх впливу проявляються у взаємодії з іншими факторами),
індивідуальні (пов'язані з діяльністю окремих учасників), колективні (пов'язані з діяльністю соціальної спільноти, групи, колективу).
4.
Предмет дослідженнянайбільш значущі особливості, сторони об'єкта, які необхідно дослідити. Зазвичай за формулюванням предмет співпадає
із темою дослідження.
Предметом дослідження є реальні життєві протиріччя, які створюють проблемну соціальну ситуацію. Предмет дослідження має штучне походження, оскільки формулюється дослідником відповідно до мети і завдань дослідження.
5.
Завдання дослідження
Завдання соціологічного дослідження — логічно сформульовані настанови, вказівки (починається дієсловом – визначити, дослідити, розробити …), послідовне вирішення яких конкретизує поставлену мету і забезпечує її реалізацію: головні - передбачають пошук відповідей на головне запитання, безпосередньо пов'язане з розв'язанням поставленої проблеми); часткові - виникають у процесі вирішення головних завдань, випливають з них і також спрямовані на розв'язання проблеми; додаткові - можуть бути логічно не пов'язаними з метою дослідження, виникають у разі необхідності вирішення якихось додаткових питань, наприклад, методичних.
6.
Визначення понять та за потреби їх операціоналізація - визначення поняття через фіксацію емпіричних ознак.
Наприклад, вивчаючи соціально-психологічний клімат у трудовому колективі, немає сенсу просити у респондента дати йому оцінку, оскільки, по- перше, цей термін не дуже часто вживається у повсякденному житті колективу, а по-друге, робітники можуть не знати, як його оцінити. Доцільно в такому разі
«розкласти» поняття «соціально-психологічний клімат» на складові, що
визначають його сутність, але є менш складними. Цими складовими є стосунки між членами колективу, між керівником і членами колективу, конфлікти, ставлення працівників до своїх обов'язків, трудового середовища, найближчого оточення тощо. Остаточним результатом буде поява в анкеті питань, доступних для розуміння респондентів, що сприймаються однозначно і передбачають їх

60
щирі відповіді: «Чи задоволені Ви стосунками з товаришами по роботі?», «Як часто у Вашому колективі бувають конфліктні ситуації?» тощо.
7.
Гіпотеза дослідженняобґрунтоване припущення про структуру, механізми функціонування і розвитку досліджуваного об'єкта.
Вона може бути: описовою - містить припущення про фактичний стан об'єкта, його функціонування; пояснюючою - орієнтована на встановлення причин, чинників, що пояснюють механізми функціонування об'єкта; прогнозною
– передбачає тенденції та напрями функціонування і розвитку об'єкта.
Перевірка робочих гіпотез можлива тільки за умови, що всі поняття і терміни, за допомогою яких вона сформульована, будуть теоретично та емпірично
інтерпретовані, визначені за допомогою індикаторів і знайдуть своє місце в соціологічному інструментарії.

Додаток 3
Методичний розділ програми дослідження
1.
Вибір методів та засобів дослідження: опитування – анкета, інтерв’ю; контент-аналіз – аналіз документів; робота фокус-групи – диктофон;
спостереження – зовнішній спостерігач, або внутрішній; експеримент.
2.
Побудова вибіркової сукупності
Вибірковий метод — науково обґрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об'єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини.
Генеральна сукупність — обмежений територіально і в часі об'єкт дослідження. Визначення генеральної сукупності передбачає конкретизацію характеристик об'єкта, його найважливіших суттєвих ознак, які піддаються фіксації.
Вибіркова сукупність — певна кількість відібраних за суворими правилами елементів генеральної сукупності. Вона нібито є мікромоделлю генеральної сукупності.
Одиниці відбору — елементи вибіркової сукупності, які згідно з планом вибирає дослідник на кожному етапі побудови вибірки.
Репрезентативність
вибірки

здатність вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності. Вибірка не може абсолютно точно відтворювати генеральну сукупність, тому вона завжди матиме певні відхилення від неї.
Валідність (обґрунтованість) інформації — відповідність результатів саме тим явищам і процесам, які передбачалося дослідити.
Надійність інформації — адекватність одержаних результатів дослідження соціальній ситуації.
Ймовірнісний (стохастичний, випадковий) метод. Передбачає випадковий відбір одиниць аналізу, згідно з яким кожна одиниця генеральної сукупності має однакову можливість потрапити до вибіркової сукупності. Для великих генеральних сукупностей застосовують вибірку, згідно з якою всі елементи генеральної сукупності утворюють єдиний список, з якого через рівні інтервали відбирають необхідну кількість елементів вибіркової сукупності. Крок відбору

61
визначають за допомогою спеціальної формули: K=N : n, де К — крок відбору, N
— величина генеральної сукупності, п — величина вибіркової сукупності.
У практиці емпіричних досліджень, якщо об'єкт кількісно невеликий (не перевищує 300—500 одиниць), можна вдатися до суцільного обстеження, опитавши, наприклад, усіх респондентів або проаналізувавши всі номери визначених часописів тощо.
В таблиці представлено об’єм вибіркової сукупності (при випадковому відборі!) в залежності від генеральної сукупності, які дають максимальну помилку
5%, 3%.
Об’єм генеральної
сукупності
Об’єм вибіркової сукупності
(всіх людей, яких потрібно дослідити)
5 %
3 %
100 80
-
200 133 169 500 222 344 1000 285 526 2000 333 714 5000 370 909 10000 384 1000 20000 392 1052

3.
Розробка соціологічної анкети
Анкета — тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов'язаних між собою за встановленими правилами.
Запитання анкети є висловлюваннями, розрахованими на одержання
інформації, що дає змогу операціоналізувати ознаки певного соціального явища.
Структура анкети:

вступна частина-зазначення повної назви організації та структурного підрозділу, який проводить дослідження (1-ша сторінка); звернення до учасника опитування (центральна частина 1-ої сторінки): повідомлення мети дослідження; запрошення до участі в обговоренні визначеної проблеми; нагадування про значимість відвертих відповідей; інформація про способи відповідей на питання різних типів; гарантія анонімності; подяка за згоду взяти участь в опитуванні; місто, рік проведення дослідження.

контактні запитання, їх мета — зацікавити респондента, полегшити йому входження у проблему. Тому вони повинні бути простими за формулюванням, передбачати достатньо легкі відповіді.

основні запитання, зміст яких повністю визначається цілями і завданнями дослідження.
Після основних вміщують запитання для з'ясування соціально-демографічних характеристик респондентів.
Типи запитань анкети:

відкриті, напівзакриті, закриті (цю групу запитань, у свою чергу, поділяють на альтернативні й не альтернативні).

62

прямі та непрямі запитання. Прямі запитання дають змогу одержати
інформацію безпосередньо від респондента («Чи задоволені Ви своєю роботою?»).

запитання про факти поведінки, спрямовані на виявлення вчинків, дій та результатів діяльності людей; запитання про факти свідомості (виявляють думки, мотиви, оцінки, очікування, плани респондентів на майбутнє); запитання про особистість респондента (соціально-демографічний блок запитань, що виявляють вік, стать, національність, освіту, професію, сімейний стан та інші статусні характеристики респондентів).
Підвищенню достовірності служить і забезпечення можливості для респондента ухилитися від відповіді або дати невизначену відповідь. З цією метою в анкеті передбачають такі варіанти відповідей, як «мені важко відповісти», «як коли», «буває по-різному» тощо.
Зовнішній вигляд анкети: нумерація запитань і відповідей, різноманітних пояснень; ілюстративні матеріали, вказівні стрілки; обсяг - час на її заповнення не повинен перевищувати 40—50 хвилин.
Співвідношення запитань: дотримання принципу розподілу складних (в середині) та простих (на початку) питань; кількісне співвідношення складних і простих питань (1:3); рівномірність розподілу питань різного типу по всій анкеті; антропометричні питання (в кінці анкети): стать, вік, освіта, етнічний статус, соціальний статус, матеріальне положення.
Якість питань - доцільність, доступність; кількість (15-45 питань).
Додаток 4
Інформаційне повідомлення
Особливості збору та реєстрації даних
Пілотажні (пробні) соціологічні дослідження дають змогу оцінити якість
інструментарію (анкет, опитувальних листів, протоколів спостереження, процедур, аналізу документів тощо), а також внести необхідні корективи у нього.
Наслідки цих досліджень, зафіксовані у робочих документах, впливають на поліпшення методик, інструкцій щодо відбору вихідних даних.
При опитуванні надто важливою є взаємодія соціолога та опитуваного.
Дослідник втручається у поведінку респондента, що, звичайно, не може не позначитися на результатах дослідження. Інформація, одержана від респондентів за допомогою опитування, відображає реальність тільки в тому аспекті, в якому вона існує в свідомості опитуваних. Тому завжди слід враховувати можливе спотворення інформації при застосуванні опитування, що пов'язано з особливостями процесу відображення різних аспектів соціальної практики у свідомості людей.
Плануючи збір інформації методом опитування, слід брати до уваги й умови, які можуть впливати на її якість. Однак зважити на всі обставини практично неможливо. Тому умови, не взяті до уваги, належать до випадкових чинників.
Ними, наприклад, можуть бути місце і обставини проведення опитування. Ступінь незалежності інформації від впливу випадкових чинників, тобто її стійкість, називається надійністю інформації. Вона залежить від здатності суб'єкта давати

63
одні й ті ж відповіді на одні й ті самі запитання, визначається незмінністю цих запитань і варіантів відповідей на них для всієї обраної сукупності респондентів або кожної з її груп.
Для підвищення надійності інформації слід подбати про незмінність якомога більшої кількості умов збору інформації: місцевих обставин опитування, порядку формулювання запитань і відповідей на них, впливів дослідників на респондентів у процесі спілкування.
Для одержання достовірної інформації необхідно, щоб опитуваний: сприйняв потрібну інформацію; правильно зрозумів її; зміг згадати, за необхідності, події минулого; обрав достеменну відповідь на поставлене запитання; зміг адекватно висловитися. Важливо також, щоб опитуваний не тільки міг, а й хотів щиро відповісти на запитання.
Якість первинної соціологічної інформації значною мірою залежить від вимірювального інструменту — соціологічного питальника (бланк інтерв'ю, анкета). Критеріями їх оцінки є стійкість і обґрунтованість.
Кожне опитування починається з фази адаптації, під час якої у респондента створюють мотивацію до відповіді на запитання і готують його до дослідження.
Фаза адаптації складається із звернення і декількох перших запитань. Звернення є зав'язкою, початком опитування. Щоб респондент зміг надати потрібну
інформацію, необхідно підготувати його до цього: пояснити зміст питальника, мету опитування, при роботі з анкетою — правила її заповнення, і, поступово ставлячи запитання, підвести його до теми дослідження. Основне завдання — встановити контакт з респондентом, «зав'язати розмову». Тому нерідко формулюють спершу запитання, відповіді на які не дають пов'язаної з темою дослідження інформації, але залучають опитуваного до розмови.
Структура аналітичного звіту

передмова (назва закладу який здійснює дослідження, подяка учасникам, консультантам, експертам);

зміст (глави, параграфи, списки таблиць та графіків);

вступ (формулювання мети, актуальності, значимості дослідження, гіпотези, опис та обґрунтування вибірки, характеристика методів та процедур);

теоретична частина (пояснення та обґрунтування постановки проблеми);

емпіричну частину (самий об’ємний розділ, тому розділяється на більш дрібні частини відповідно до досліджуваних змінних);

висновки (найвагоміші результати дослідження, не дублюючи тих, які представлялися в емпіричному дослідженні, повідомлення про підтвердження, або скасування гіпотези);

примітки, бібліографію, додатки (анкети, опитувальники).

64
РОЗВИВАЛЬНА ПРОГРАМА ДЛЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
«ВІДНОВЛЕННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ
ПСИХОСОЦІАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ»
4


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Психологічно здорова людина – це людина творча, оптимістична, життєрадісна й весела, яка пізнає навколишній світ розумом, почуттями й
інтуїцією. Вона повністю приймає саму себе й при цьому визнає цінність та унікальність оточуючих її людей, бере відповідальність за своє життя на себе, її життя наповнене сенсом. Можна сказати, що «стержневим» словом для опису психологічного здоров’я є «гармонія» між різними складовими самої людини: тілесними й психічними, інтелектуальними й емоційними, а також гармонія між людиною та оточуючим світом.
Психологічне здоров’я дітей має свою специфіку. Як стверджує І.Дубровіна, основу психологічного здоров’я складає повноцінний психічний розвиток на всіх етапах онтогенезу. Таким чином, психологічне здоров’я дитини й дорослого відрізняються сукупністю особистісних новоутворень, які ще не розвинулися у дитини, але повинні бути наявними у дорослого. Отже, можна говорити про те, що психологічне здоров’я – це прижиттєве утворення, хоча його передумови складаються ще в пренатальному періоді [12, c. 13].
Серед факторів, що призводять до порушень психологічного здоров’я дітей, особливе місце посідають умови сімейного виховання, психологічний клімат сім’ї, які суттєво впливають на самопочуття дитини, визначають стан комфорту або дискомфорту, формують почуття захищеності та впевненості в собі. Вивчення дитячих неврозів свідчить про те, що вони мають дуже тісний зв’язок з психогенною дією суперечок між батьками у присутності дітей, тяжкими неадекватними покараннями дитини тощо. Багаторічні дослідження довели, що порушення психологічного здоров’я частіше реєструють у дітей, які страждають від недостатнього спілкування з дорослими та їх негативного ставлення, а також у тих дітей, що виховуються в умовах сімейних негараздів [9, c. 6].
Щоб переконатися в цьому, ми обстежили учнів 2 – 4 класів, що проживають у соціально неадаптованих сім’ях. Це 10 дітей, сім’ї яких знаходяться на внутрішньо шкільному обліку. Виявлено, що у 8 з 10 дітей виникнення різних емоційних розладів, порушень соціальної поведінки та самопочуття пов’язане з особливостями сімейного виховання. Сімейні конфлікти, нездоровий спосіб життя батьків, дефіцит батьківської любові та уваги, жорстокість, надмірна вимогливість, непослідовність у системі заохочувань та покарань, психологічна неграмотність батьків, хвороби рідних – ось неповний перелік обставин, що травмують дитину, провокують деформації психіки та поведінки. Для дитини з такої сім’ї характерні агресивність, конфліктність, невпевненість, замкнутість, тривожність, часті прояви девіантної поведінки. Така дитина набуває негативного
4
Програму рекомендовано до використання у навчальних закладах Полтавської області рішенням експертної комісії при центрі практичної психології і соціальної роботи Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського (протокол № 8 від 26.11.2010 р.)

65
досвіду спілкування, відчуває вороже ставлення батьків одне до одного, емоційне напруження, негативне ставлення однолітків до неї через власну неповноцінність.
Мета програми: відновлення та збереження психосоціального здоров’я молодших школярів.
Завдання програми: сформувати блок діагностичних методик щодо виявлення чинників порушення психосоціального здоров’я молодших школярів; здійснити первинну діагностику та проаналізувати її результати; створити сприятливий мікроклімат у групі молодших школярів під час проведення занять; надати методичні рекомендації педагогам і батькам щодо особливостей ставлення та роботи з даною категорією дітей.
Методи та форми роботи з дітьми: заняття базуються на використанні тих прийомів та методик, що відповідають особливостям саме молодшого шкільного віку. Система занять включає в себе ігри, релаксаційні етюди, рольові вправи, проективні методики, роботу з казками.

Загальна структура програми
Кожне заняття починається з вітання, яке налаштовує групу на спільну роботу, встановлює емоційний контакт між дітьми, створює позитивну атмосферу в групі. Основна частина включає в себе безпосередні завдання по збереженню та відновленню психосоціального здоров’я молодших школярів (вправи на формування адекватної самооцінки, безконфліктної форми взаємодії, навичок ефективного спілкування, почуття соціальної довіри). Завершальна частина кожного заняття закріплює позитивні емоції від заняття.
Організація занять: тривалість заняття — 35 хвилин; група складається з учнів 2-4 класів (8-10 чоловік); форма проведення — групова; загальна кількість занять — 12; заняття проводяться щотижня, протягом 2 півріччя.
Механізм оцінки ефективності програми здійснюється шляхом порівняння результатів вхідного та вихідного діагностування за визначеним блоком діагностичних методик:тест «Тривожність» (Р. Темпл, М. Доркі, В. Амен); методика «Кінетичний малюнок сім’ї»; тест «Малюнок людини» (К. Маховер);
методика «Вибір» (І. Бех); методика «Три оцінки» (А. Липкіна); кольоровий тест ставлення (М. Люшер); методика «Людина під дощем»; соціометричне дослідження (Дж. Морено).
Результати вхідного-вихідного діагностування:

1.
Результати вхідного діагностування.
З’ясувати особливості сімейних взаємин дала змогу проективна методика
«Малюнок сім’ї». У малюнках майже всіх дітей з проблемних сімей (90%) яскраво виражені показники несприятливої сімейної ситуації: зменшені розміри фігур, зображення себе маленьким в порівнянні з іншими членами сім’ї або зовсім відсутність себе на малюнку, розташування малюнку в куті, ізольованість постатей одна від одної, похмурі вирази обличчя, зображення великої кількості предметів тощо.
Виявити особистісні риси дітей дав змогу тест «Малюнок людини», розроблений К.Маховер. Численні самовиправлення, наявність дрібних штрихів, збільшення розмірів малюнка у 50% дітей дають підстави говорити про наявність у них страхів, високого рівня тривожності. Відсутність на 40% малюнків рук чи

66
пальців свідчить про недостатню практику спілкування у дітей. Крім того, у 20% учнів на малюнках різко виражені агресивні тенденції.
Для того, щоб дослідити емоційний стан дітей, використали дитячий тест
«Тривожність» Р. Темпла, М. Доркі, В. Амена. За результатами обстеження виявилося, що у 60% обстежених учнів наявний високий рівень тривожності в типових для неї життєвих ситуаціях.
Виявити ставлення молодших школярів до моральних норм дала змогу методика «Вибір» (І. Бех). Згідно даних, більшість дітей з проблемних сімей мають пасивне, недостатньо стійке та негативне, нестійке ставлення до моральних норм (50% і 30% відповідно).
За допомогою методики «Три оцінки» (А. Липкіна) вивчили самооцінку даних учнів та рівень домагань. Занижена самооцінка характерна 60% дітей, низька прогностична самооцінка спостерігається у 40% тих же учнів .
За даними проведеного соціометричного дослідження (Дж. Морено), діти із соціально неадаптованих сімей мають також низький психологічний статус у класі: 40% із них – аутсайдери, 30% – ізольовані.
2.
Особливості проведення та результати вихідного діагностування.
Через 1-2 місяці після закінчення занять ми провели повторне обстеження дітей, звернути увагу на рівень їх взаємин з родиною, ровесниками, їх поведінку та самопочуття. Для цього повторно використали соціометричне дослідження.
Воно показало, що статус дітей у класах дещо зріс (60% – переважаючі, 30% – аутсайдери, і лише 10% – ізольовані).
Проективна методика «Людина під дощем» засвідчила, що діти після проходження програми перебувають загалом у позитивному настрої, відчувають в собі резерви для боротьби з труднощами, адекватно їх сприймають.
Розташування, розміри та колір фігур свідчать про гарне самопочуття та відсутність явних зон конфлікту у 80% дітей, хоча наявність додаткових деталей на малюнках 30% дітей ще виражають їх потребу в підтримці та опіці.
Методика «Кінетичний малюнок сім’ї» дала змогу зрозуміти, що проблеми у батьківсько-дитячих стосунках все ще існують (почуття тривожності наявне у
40% дітей, а конфліктна атмосфера – у 30% сімей), але явно вираженої ворожості та неприйняття дитини немає.
Дещо підвищилася і самооцінка дітей. У 30% учнів вона змінилася з заниженої на адекватну.
Ставлення учнів до своїх однокласників дослідили за допомогою кольорового тесту М. Люшера. Колірна гама класів, у яких навчаються діти, що відвідували заняття, загалом виглядає позитивно (темні кольори у колірному колі займають лише 20%).
Дещо покращилось ставлення молодших школярів до моральних норм. У
20% дітей воно змінилось із пасивного на активне, хоча воно ще недостатньо стійке.
Аналіз отриманих даних дозволяє зробити висновок, що після проходження програми більшість дітей навчилася виявляти свої почуття, ефективно спілкуватися, приймати рішення, адекватно реагувати на проблеми та довіряти оточуючим.

67


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал