Головне управління освіти І науки полтавської обласної державної адміністрації полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені м. В. Остроградського




Сторінка3/9
Дата конвертації17.02.2017
Розмір5.06 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Тема. Міжособистісна взаємодія. Обмеження та можливості.
Мета заняття. Формування навичок конструктивної взаємодії; створення сприятливих умов для відкритого діалогу та підвищення рівня взаємної довіри учасників; сприяння активізації особистісного потенціалу учасників до самопізнання та саморозвитку, підвищенню взаємодопомоги та згуртуванню педагогічного колективу.
Хід заняття
1.

Привітання, оголошення теми та мети заняття
Сьогодні ми розпочинаємо цикл занять психологічного практикуму «Мета – проблема, чи проблема – мета?» Професія вчителя нерозривно пов’язана з процесом спілкування, міжособистісною взаємодією, співпрацею з різними людьми. І саме від того, як ми будуємо процес взаємодії з оточуючими, в значній мірі залежить наш успіх чи неуспіх у ситуаціях як професійного так і особистого характеру. Перше заняття практикуму «Міжособистісна взаємодія. Обмеження та можливості» ознайомить зі структурою процесу спілкування, допоможе виявити та проаналізувати фактори, що сприяють підвищенню ефективності спілкування та фактори, що перешкоджають ефективній взаємодії.
2.

Знайомство «Інтерв’ю для телебачення»
Учасникам пропонується розділитись по парам і взяти один в одного
інтерв’ю. Після чого учасники по колу представляють один одного у такий спосіб: «Сьогодні гість нашої програми .... яка(ий) знімалася(вся) у відомому кінофільмі .... і зіграла(в)свою роль ....».
Питання для інтерв’ю:

ПІБ (або ім’я ) опитуваного.

Улюблений кінофільм.

Три прикметника, за допомогою яких можна Вас охарактеризувати.
Психологічний зміст: вправа налаштовує учасників на більш невимушене спілкування, підвищує рівень взаємної довіри в групі.
3.

Дерево очікувань

31
Мета: сприяння визначенню учасниками їх особистої мети в запропонованому практикумі
Обладнання: аркуш паперу А1, стікери
Учасникам пропонується на стікерах написати очікування щодо запропонованого практикуму та розмістити їх на плакаті.
4.

Інформаційне повідомлення «Що таке практикум?»
Практикум це запланований процес, призначений для надання теоретичних знань, удосконалення наявних навичок і одержання нових на основі власного досвіду з метою зміни поведінки. Простіше кажучи, практикум – це ефективна форма роботи для засвоєння знань та формування умінь і навичок, спілкування в довірливій атмосфері, пізнання себе і навколишнього світу. Деякі прийоми та методи роботи практикуму мають багато спільних рис з прийомами та методами роботи у психологічному тренінгу. Так, специфічними рисами, як практикуму так
і тренінгу є теоретичне інформування учасників, використання активних та
інтерактивних методів роботи, дотримання визначених принципів групової роботи, певна просторова організація та організація в часі, використання особистого досвіду і знань учасників.
5.

Прийняття правил роботи в групі
Учасники розбиваються на 3 групи, кожна група визначає та записує на аркушах паперу формату А4 правила, необхідні для створення обстановки, щоб кожен учасник міг відкрито висловлювати свої почуття і погляди, одержував
інформацію сам і не заважав отримувати її іншим, не боявся стати об’єктом критики, був впевнений в тому, що все особисте, що обговорюється на занятті, не вийде за межі групи. Після загального обговорення 5 – 7 найважливіших для всієї групи правил записуються на аркуші А1 і вивішуються на дошці. Список правил може доповнюватись в процесі занять.
6.

Інформаційне повідомлення «Три сторони спілкування»
Спілкуючись один з одним, ми, навіть, не замислюємось над тим, скільки факторів впливає на процес спілкування. Ми зустрічаємо людину, сприймаємо її, взаємодіємо з нею. І від того, яке перше враження справить на нас людина, як ми побудуємо обмін інформацією, залежить успіх спілкування. У психології говорять про три сторони спілкування: комунікативну (обмін інформацією), перцептивну
(процес сприйняття людьми один одного під час спілкування й установлення на цій основі взаєморозуміння), інтерактивну (організація взаємодії між людьми).
7.

Вправа «Якості й уміння, необхідні для ефективного спілкування»
Мета: виявлення та аналіз тих якостей особистості, які підвищують ефективність процесу спілкування.
Обладнання: аркуші паперу формату А4 та А1, фломастери, журнали, ножиці, скоч, клей.
Кожен учасник протягом 4-х хвилин складає список якостей і вмінь людини, що, на його думку, є важливими для ефективного спілкування. Після цього група обговорює і складає узагальнений список якостей, який відображає на плакаті.
Після виготовлення та презентації плакату групі пропонується обговорити, наскільки список, складений кожним учасником, відрізняється від загального списку.

32
Психологічний зміст: вправа дає змогу учасникам проаналізувати свої очікування щодо партнерів по спілкуванню та співвіднести їх із наявними в них якостями.
8.

Вправа «Мої позитивні якості»
Мета: надання можливості кожному з учасників практикуму отримати позитивну рефлексію, сприяти встановленню / підтримці доброзичливої атмосфери в групі.
Обладнання: аркуші паперу А4, фломастери.
Кожен учасник на аркуші паперу обводить свою долоню і в середині малюнка пише своє ім’я. Аркуш передається по колу і інші учасники пишуть по одній позитивній якості тієї людини, ім’я якої зазначене на малюнку, на кожному пальці. Вправа триває, поки кожен листок не повернеться до хазяїна.
Психологічний зміст: вправа сприяє згуртуванню групи, налаштовує учасників на позитивне спілкування.
Обговорення:

Чи відчували Ви труднощі під час виконання вправи? Якщо так, то які?

Які почуття виникали у Вас під час виконання вправи?
9.

Інформаційне повідомлення «Фактори, що ускладнюють процес
спілкування» [6; с. 143-144]
Помилки сприйняття. Дуже багато розбіжностей і конфліктів відбувається внаслідок того, що факти інтерпретуються і розуміються по-різному різними людьми. Досить часто наше ставлення до людей формується на основі першого враження: позитивне враження може призвести до переоцінки, а негативне – до недооцінки партнерів по спілкуванню. Іншими словами, ми бачимо в людях те, що очікуємо побачити. Але й самі відповідаємо чиїм-небудь очікуванням.
Невміння слухати. Рівень нашої уваги не стабільний, він коливається.
Побічні думки досить часто спотворюють зміст повідомлення. Наш емоційний стан теж може відволікати увагу від того, про що говорить співрозмовник, і ми відключаємось або подумки вже готуємо гідну відповідь, пропускаючи багато важливої інформації. Уміння слухати є однією з найважливіших умов ефективного спілкування. В цьому нам допоможе переконатись наступна вправа.
10. Вправа «Плітка» [1; с. 33]
Мета: аналіз факторів, що впливають на процес передачі інформації.
Обладнання: аркуш паперу А2, фломастери.
П’ять учасників виходять з аудиторії. Шостому демонструють картинку, яку він повинен уважно розглянути і запам’ятати її зміст. Після цього, учасники, що перебували за дверима по одному заходять до аудиторії. Завдання першого з них – уважно вислухати шостого учасника, та передати зміст наступному учаснику.
Останні два гравці повинні намалювати на аркуші картинку за тією інформацією, яку вони отримали від попередніх гравців. Всім іншим учасникам дається завдання мовчки спостерігати за перебігом вправи і бути готовими проаналізувати
її після завершення.
Обговорення:

Що відбувалось з інформацією, яка передавалась учасниками, під час виконання вправи?

33

Чи змінилась інформація в фіналі? Якщо так, то чому це відбулося?

До чого може призвести така ситуація в реальному житті?
Стереотипне мислення. небажання зрозуміти іншого, впевненість у тому, що
Ваша думка єдино правильна – найкоротший шлях до непорозуміння, а часто, й до виникнення конфлікту. Отже, якщо Ви прагнете до продуктивного спілкування, необхідно поважати точку зору співрозмовника, його особистість,
індивідуальні особливості, захоплення, тощо. Спілкування, при якому виконуються ці умови, називається толерантним. У наш час в психології толерантність розуміють як повагу і визнання рівності, відмову від домінування та примусу, визнання права інших бути такими, якими вони є, і взаємодію з оточуючими на основі згоди.
Невірно сформульовані очікування. Ефективність спілкування з оточуючими в значній мірі залежить від того, наскільки чітко ми уявляємо, якого результату хочемо досягти в процесі взаємодії з певною людиною та від того, наскільки її
інтереси та уявлення про ситуацію співпадають з нашими очікуваннями.
Спробуємо з’ясувати наскільки важливим є вміння формулювати власні очікування для досягнення бажаного результату за допомогою вправи.
11. Вправа «Малювання в парах»
Мета: демонстрація учасникам наскільки невідповідність очікувань різних людей може ускладнити процес спілкування.
Обладнання: аркуші паперу А4, фломастери
Учасники розбиваються на пари. Кожна пара отримує 1 аркуш паперу та 1 фломастер. Кожному учаснику ведучий дає завдання намалювати певну картинку так, щоб про це не чули інші учасники, причому гравці однієї пари отримують різні завдання (наприклад: один повинен намалювати квітку, а інший
- дерево). Гравці однієї пари повинні намалювати спільну картину, тримаючи разом один фломастер, та дотримуючись інструкцій ведучого. При цьому вони не повинні розмовляти.
Психологічний зміст: при виконанні даної вправи учасники мають змогу координувати свої очікування та сумісні дії для досягнення результату. Вправа сприяє формуванню навичок ефективної взаємодії, та формуванню навичок невербальної комунікації.
Обговорення:

Наскільки отриманий малюнок відповідає Вашим задумам?

Чи важко було зрозуміти очікування один одного?

Що Ви робили, щоб порозумітися з партнером?

Від чого залежав успіх виконання даної вправи?
12. Домашнє завдання, вправа «Таємний друг» [1; с. 40-41].
Мета: підвищення рівня згуртованості групи, встановлення позитивних, довірливих взаємин між учасниками.
Обладнання: кольорові стікери, скринька.
Ведучий заздалегідь готує скриньку, в якій знаходяться кольорові стікери з
іменами учасників і пропонує кожному учаснику витягнути із скриньки один із

34
складених стікерів, прочитавши, нікому не повідомляти ім’я, написане на ньому.
З цього часу обрана людина стає «таємним другом» того, хто витяг її ім’я.
До наступного заняття учасники повинні, не виказуючи себе, надавати знаки уваги своєму другові: допомагати в роботі, посміхатись, підтримувати в складних ситуаціях, дарувати маленькі сувеніри, тощо. Разом з тим ще й намагатись вгадати, у центр чиєї уваги потрапили вони самі.
13.

Рефлексія

Під час заняття я відчував (ла)...

Під час заняття мені сподобалось...

Під час заняття мені було важко...

Я хотів (ла) б побажати учасникам...
Заняття 2
Тема. Стратегії поведінки у конфліктній ситуації. Формування навичок ефективної взаємодії.
Мета заняття. З’ясування уявлень учасників про поняття «конфлікт»; ознайомлення їх з типами поведінки та стратегіями реагування в конфліктних ситуаціях; апробування та аналіз різних стратегії взаємодії в конфлікті у змодельованих ситуаціях; формування навичок конструктивної взаємодії та навичок співпраці; згуртування педагогічного колективу.
Хід заняття
1.

Привітання, оголошення теми та мети заняття
Тема нашого заняття «Стратегії взаємодії в конфліктних ситуаціях».
Сьогодні ми спробуємо з’ясувати, що найчастіше стає джерелом виникнення конфлікту, познайомимось з типами поведінки в конфліктних ситуаціях та проаналізуємо, до яких наслідків призводить той чи інший тип поведінки. Але спочатку давайте обговоримо наше «домашнє завдання».
2.

Обговорення домашнього завдання
На попередньому занятті у кожного з вас з’явився «таємний друг», якому ви допомагали протягом тижня.

Чи важко було робити знаки уваги своєму «таємному другові»?

Якою була реакція на прояви вашої уваги?

Чи здогадався хто-небудь з учасників, чиїм «таємним другом» він є?

Що вам більше сподобалось, піклуватись про друга чи отримувати допомогу та знаки уваги?
3.

Мозковий штурм «Що таке конфлікт?»
Мета: Активізувати увагу на темі заняття, з’ясувати уявлення учасників про зміст поняття «конфлікт».
Обладнання: аркуш паперу А2, маркер.
Вільям Лінкольн – президент асоціації конфліктологів визначав поняття
«конфлікт» як побоювання або розуміння хоча б однієї сторони, що її інтереси порушує або ігнорує інша сторона. А який зміст ми вкладаємо в поняття
«конфлікт»?

35
Учасникам пропонується висловлювати власне розуміння конфлікту, всі визначення записуються на аркуші паперу. Найчастіше джерелом конфлікту виступають наступні фактори: не підтвердження рольових сподівань партнерів по спілкуванню стосовно один одного («Не очікував від тебе такого...»); спільний об’єкт домагань; відносна психологічна несумісність партнерів по спілкуванню.
4.

Вправа «Побудуй свій дім»
Мета: демонстрація різноманітності соціальних ролей та очікувань партнерів по спілкуванню, підвищення рівня згуртованості групи, розвиток навичок взаємної координації дій у спільній діяльності.
Обладнання: аркуші паперу формату А 4, кольорові маркери, скотч, клей, кольоровий папір.
Учасники об’єднуються в три групи. Їм пропонується на аркушах паперу обвести свою руку і написати власне ім’я – це буде їхня уявна квартира. Учасники можуть якось прикрасити її. По завершенню роботи над індивідуальними проектами учасникам пропонується об’єднати всі квартири в один будинок. Між квартирами повинні бути різні комунікації (соціальні зв’язки). Абсолютно всі квартири повинні бути пов’язані між собою, тому при їх розташуванні на аркуші
А 1 потрібно залишати місце для стежин, на яких кожен з учасників повинен подумати і написати, з ким які зв’язки в них склалися під час занять. Таким чином створюється будинок де всі учасники «живуть» і тим чи іншим чином взаємодіють між собою.
Психологічний зміст: дана вправа відображає вміння учасників взаємодіяти між собою, та різноманітність соціальних зв’язків між різними партнерами по спілкуванню.
Обговорення:

Як ви думаєте, з якою метою ми виконували цю вправу?

Що вам допомагало в процесі будівництва?

Що заважало? Чому?
За допомогою даної вправи можна ще раз переконатись, що в міжособистісному спілкуванні існує безліч варіантів взаємодії. Кожен з цих варіантів характеризується тим чи іншим типом поведінки учасників спілкування.
І саме від особливостей поведінки учасників спілкування залежить результативність та ефективність розв’язання тієї чи іншої конфліктної ситуації.
5.
Інформаційне повідомлення «Типи поведінки у конфліктній
ситуації» [1; с. 50-52], додаток 1
Обговорення:

Яку допомогу нам може надати знання індивідуальних особливостей співрозмовника при вирішенні конфліктних ситуацій?

Чи притаманні вам риси того чи іншого типу поведінки у конфліктних ситуаціях?
5.

«Я-висловлювання» як один з прийомів виходу з конфліктної ситуації
Крім знання психологічних особливостей співрозмовника суттєво підвищують ефективність взаємодії у конфліктній ситуації «Я – висловлювання».
Я – висловлювання – це спосіб вираження вашого ставлення до певної ситуації

36
притаманний відповідальній поведінці. Ці висловлювання сформульовані таким чином, щоб найкраще відстояти свою точку зору і, при цьому, не викликати у співрозмовника агресію і бажання захиститися.
Схема Я – висловлювання:
1.
Подія – «Коли...» (об’єктивний опис подій або небажаної ситуації).
2.
Моя реакція – «Я почуваю...» (опис своїх почуттів).
3.
Бажаний результат – «Мені хотілося б, щоб...»(опис бажаного варіанта розвитку подій).
Не завжди у конфліктних ситуаціях ми досягаємо бажаного результату. Від яких чинників залежить наш успіх чи неуспіх у певній ситуації? Спробуємо визначити це за допомогою запропонованої ситуації.
6.
Вправа «Мої дії в конфлікті»
Мета: демонстрація переваг та недоліків різних типів поведінки в конфліктній ситуації.
Обладнання: картки з описом конфліктної ситуації, картки з описом типових проявів 3-х типів поведінки, аркуші паперу А4,маркери, схема формулювання Я – висловлювання(на дошці).
Учасники об’єднуються в три групи і демонструють один з типів поведінки в конфлікті на прикладі однієї ситуації.
Ситуація: ваш приятель взяв у вас в борг велику суму грошей і пообіцяв повернути через місяць. Минуло 2 місяці, і ви хочете отримати назад свої гроші.
Ви говорите про це приятелеві, на що він відповідає – «Віддам тоді, коли у мене з’являться кошти».
Обговорення:

Які висловлювання ми переважно використовуємо в повсякденному житті?

Який з типів поведінки видався Вам найбільш ефективним?

Чи важко Вам було формулювати Я - висловлювання?

Що Ви відчували, коли до вас звертались Я – висловлюваннями?
7.

Інформаційне повідомлення «Стратегії поведінки в конфлікті»
Існують п’ять стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях

Конфронтація або суперництво, виникає тоді, коли людина прагне поставити власні цілі вище інтересів інших людей і взаємин з ними.

Компроміс, або домовленість дозволяє частково задовольнити інтереси обох сторін конфлікту.

Поступка, або пристосування – це стиль поводження в конфліктній ситуації, в наслідок якого один з учасників конфлікту відмовляється від своїх
інтересів на користь інтересів іншої сторони конфлікту.

Уникання є характерним для тих випадків коли одна із сторін (або обидві сторони конфлікту) відмовляється від власних інтересів і від підтримки позитивних відносин з партнером.

Співробітництво - прагнення до встановлення рівноправності власних
інтересів і зацікавленість щодо реалізації інтересів партнера.
8.
Вправа «Стратегія», додаток 5

37
Мета: аналіз переваг різних підходів до розв’язання конфліктної ситуації.
Обладнання: картки з описом проблемної ситуації, картки з назвами та девізами різних стратегій поводження в конфлікті.
Учасники об’єднуються в п’ять груп і демонструють одну із стратегій розв’язання конфлікту на прикладі однієї ситуації: «Ви готуєтесь до виступу на семінарі. Вам терміново потрібна певна книга для підготовки виступу, яка є в шкільній бібліотеці тільки в одному екземплярі, але і Ваш колега також хоче попрацювати з цією книгою. Спільний об’єкт домагань і є конфлікт».
Обговорення:

З якими труднощами Ви зіткнулись під час виконання завдання?

Які переваги Ви помітили в кожній зі стратегій поводження у конфлікті?

Який вихід з існуючих варіантів конфліктів на вашу думку є найважчим? Найменш ефективним? Найбільш ефективним?
Психологічний зміст: подолання конфліктних ситуацій та станів завжди пов’язане з переживанням стресу, інтелектуального та емоційного напруження.
Але, слід зазначити, що будь-який стрес або кризовий стан є невід’ємною частиною розвитку особистості. І тільки від нашого відношення до проблемної ситуації залежить, наскільки згубною чи корисною вона для нас виявиться.
9.
Рефлексія

З яким настроєм Ви прийшли на практикум?

Чи змінювався Ваш настрій впродовж заняття?

Яку інформацію, отриману на занятті Ви вважаєте важливою? Такою, що доцільно використовувати у повсякденному житті?

Заняття 3
Тема. Стреси у професійній діяльності вчителя та ресурси для подолання стресу та емоційного вигорання.
Мета заняття. Ознайомлення учасників з поняттями: «стрес», «корисний стрес», «емоційне вигорання», ознаками тривалого стресу; визначення факторів, що зумовлюють виникнення стресових станів; формування навичок активізації внутрішніх та зовнішніх ресурсів для підвищення стресостійкості особистості.
Хід заняття
1.

Привітання, оголошення теми та мети заняття
Третє заняття практикуму спрямоване на вивчення однієї з проблем, найбільш поширеній в сфері соціальних професій (професій, пов’язаних зі спілкуванням) – проблеми виникнення стресів та, так званого, «синдрому емоційного вигорання» у професійній діяльності. Тема нашого заняття «Стреси у професійній діяльності вчителя та ресурси для подолання стресу»
2.
Інформаційне повідомлення «Стрес та його причини»
Проблема стресів, пов’язаних з професійною діяльністю представляє собою сферу перетину багатьох галузей – від фізіології та медицини до психології та соціології. Це обумовлено, з одного боку, фізіологічними і психологічними механізмами стрес-реакцій, а з іншого – соціальним характером наслідків виробничих стресів. Психологічна специфіка стресу залежить не тільки від

38
зовнішніх факторів але й від особистісного змісту мети діяльності, оцінки ситуації, в якій знаходиться людина. Тому професійна діяльність може виступати лише приводом для виникнення стресового стану. При цьому справжні причини стресу – в особистісних особливостях людини: в її світогляді, потребах, мотивах і цілях, стереотипах сприймання, позиціях в міжособистісній взаємодії тощо.
3.
Вправа «Асоціації»
Мета: дати можливість учасникам усвідомити широту даної теми, та всі аспекти, пов’язані зі ситуацією стресу.
Ведучий називає слово «стрес», І-й учасник називає свою асоціацію на це слово, кожен наступний учасник називає слово-асоціацію на слово попереднього учасника.
4.
Інформаційне повідомлення «Що таке синдром «емоційного
вигорання», додаток 3
5.
Активізація ресурсів стресостійкості особистості [2; 284-312],
додаток 4
8.

Вправа «Допомагаючи колезі, допомагаєш і собі»
Мета: дати можливість учасникам поглянути на щоденні проблеми з іншого боку та усвідомити можливість оптимістичного їх вирішення.
Обладнання: два аркуші А4, ручка чи олівці для запису коментарів та порад
Учасникам пропонується розділитися на дві групи, умовно позначені як
«оптимісти» і «песимісти». Учасники групи «песимісти» мають запропонувати п’ять коротеньких але, на їх думку, важливих скарг своїм колегам, при цьому вони можуть спиратися на раніше запропоновані «Фактори, що сприяють виникненню професійних стресів та синдрому емоційного вигорання у вчителів».
Завданням групи «оптимісти» є дати пораду своїм колегам, але обов’язково в гумористичній формі.
Психологічний зміст: вправа сприяє підвищенню рівня взаємної довіри учасників і яскраво демонструє, як погляд на ситуацію з іншого боку може змінити її полярність.
Обговорення:

Чи виникали у Вас ускладнення при формулюванні скарги?

Що легше: вирішувати власні проблеми чи проблеми інших?

На які власні роздуми наштовхнула Вас ця вправа?
9.
Рефлексія

Заняття 4


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал