Головне управління освіти І науки Київської обласної державної адміністрації Відділ освіти виконкому Ржищівської міської ради Міський методичний кабінет особливості здійснення профорієнтаційної роботи в умовах сучасного навчального закладу



Сторінка5/5
Дата конвертації08.01.2017
Розмір0.78 Mb.
1   2   3   4   5

3. Методика «Мотиви вибору професії».

Соціальні – дозволяє приносити користь суспільству, здійснити подвиг, сприяє використанню праці для зміцнення миру.

Моральні – дозволяє бути завжди в колективі, брати участь у його справах, удосконалювати свій моральний вигляд, духовний світ.

Естетичні – сприяє сприйняттю прекрасного, дозволяє відчувати радість праці, сприяє усвідомленню краси й гармонії праці.

Пізнавальні – задіює всі здібності, сприяє розширенню кругозору і всебічному розвитку, дозволяє постійно самовдосконалюватися.

Творчі – дозволяє бути оригінальним у роботі, дає змогу робити наукові відкриття, сприяє досягненню поставленої мети, дає більші можливості для творчості.

Матеріальні – добре оплачується, дозволяє надавати допомогу рідним, забезпечує постійною роботою, забезпечує стабільне майбутнє.

Престижні – цінується серед друзів і знайомих, дозволяє досягти привабливого становища у суспільстві, забезпечує швидке підвищення кваліфікації, можливість швидкого просування по роботі.

Утилітарні – дає змогу керувати людьми, чистота й легкість праці, передбачає вступ у Виш.

Зміст праці – вимагає сильного розумового і фізичного напруження, роботи з устаткуванням.

Методика «Мотиви вибору професії»

Для визначення провідного типу мотивації в процесі вибору професії серед юнаків і дівчат використаємо опитувальник «Мотиви вибору професії».



Психолог. У бланку відповідей наведені твердження, що характеризують будь-яку професію. Прочитайте й оцініть, якою мірою кожне з них вплинуло на ваш вибір професії за такою шкалою оцінювання:

5 – дуже сильно вплинуло;

4 – сильно вплинуло;

3 – середньо вплинуло;

2 – слабко вплинуло;

1 – ніяк не вплинуло.



Мотиви вибору професії




Твердження

Оцінка

Тип мотиву

1

Вимагає спілкування з різними людьми




І

2

Подобається батькам




-

3

Передбачає сильне почуття відповідальності




С

4

Вимагає переїзду на нове місце проживання




+

5

Відповідає моїм здібностям




І

6

Дозволяє обмежитися наявним устаткуванням




-

7

Корисна людям




С

8

Сприяє розумовому й фізичному розвитку




І

9

Високооплачувана




+

10

Дозволяє працювати близько від дому




+

11

Престижна




-

12

Можливість для зростання професійної майстерності




С

13

Єдино можлива за таких обставин




-

14

Дозволяє реалізувати здібності до керівної роботи




С

15

Приваблива




І

16

Близька до будь-якого шкільного предмету




+

17

Дозволяє одразу одержати гарний результат праці для інших



С

18

Обрана моїми друзями




-

19

Дозволяє використовувати професійні вміння поза роботою


+


20

Дає більші можливості виявити творчість




І

С=_____; 1=______; + =______; - =______.


Інтерпретація результатів проводиться у такий спосіб: підраховується арифметична сума за кожним із типів мотивації у бланку відповідей такими позначками – «І», «С», «+», «-».

Умовні позначки:

«І» – внутрішні індивідуально значимі мотиви;

«С» – внутрішні соціально значимі мотиви;

«+» – зовнішні позитивні мотиви;

«–» – зовнішні негативні мотиви.

Максимальна сума вказує на переважний тип мотивації вибору професії.

Закріплення матеріалу. Обговорення


  • Що називається «мотивом»?

  • Назвіть види мотивів вибору професії.


ВИСНОВКИ

Сутність професійної орієнтації полягає в обґрунтуванні системи форм, методів і засобів впливу на осіб, що навчаються або працевлаштовуються, сприяє своєчасному залученню їх в суспільне виробництво, ефективне використання та закріплення робочих місць на основі об’єктивної оцінки та врахування нахилів, здібностей, та інших індивідуальних якостей людини. Метою профорієнтації є допомога людині у виборі сфери діяльності, зокрема – професії, яка б відповідала здібностям і можливостям, сприяла розвитку професійних нахилів і інтересів. На основі аналізу наукових джерел було виділено наступні функції профорієнтації: соціальна, економічна, психолого-педагогічна і медико-фізіологічна.

Існує кілька науково-теоретичних підходів до проблеми профорієнтації, а саме:


  • діагностичний, або текстологічний (пошук відповідності між вимогами професії та індивідуальними особливостями людини за допомогою тестів);

  • глибинний (професійна поведінка людини пояснюються з точки зору обумовленості структури потреб, що виникають у ранньому дитинстві);

  • раціональний підхід (у виборі професії і кар'єри більшість людей керується сценарієм, або програмою поступального розвитку, своєрідним життєвим планом, виробленим у ранньому дитинстві під впливом батьків);

  • гуманістичний підхід (передбачає допомогу людині в повноцінній самоактуалізації);

  • прагматичний підхід (орієнтація на вимоги ринку праці);

  • когнітивний підхід (орієнтація на розвиток теоретичного мислення);

  • мотиваційний підхід (орієнтація на формування системи цінностей та мотивацію);

  • виховний підхід (переконання про те, що кожну людину можна підготувати до будь-якої професії);

  • активізуючий підхід (сучасний профорієнтаційний підхід, що включає у себе використання активних та інтерактивних методів);

  • особистісно-орієнтований підхід (самопізнання виступає одним з центральних питань у проблемі професійного самовизначення особистості, а саморегуляція досвіду людини свідчить про забезпеченість тими вміннями, які необхідні для самостійної діяльності).

Фахівцям, що здійснюють професійну орієнтацію необхідне володіння знаннями про основні закономірності психічних процесів та перебіг фізіологічних характеристик у відповідній соціальній групі (підлітки, старшокласники, студенти, молоді робітники, що перекваліфіковуються ) та оперування навиками проведення психодіагностики (експрес-аналіз спеціальних тестових методик, здійснення та інтерпретація результатів локальних соціально-педагогічних досліджень, складання професійних прогнозів для конкретної особи та ін.).

Основним завданням професійної орієнтації є організація дійового впливу на психологічну сферу особистості відповідним арсеналом засобів, щоб підготувати її до свідомого вибору професії.

Профорієнтація починається з профінформації, проходить етап профкомсультації і закінчується профвідбором. Ці елементи професійної орієнтації здійснюються у взаємозв'язку між собою. Так, наприклад, професійна інформація набуває схоластичного і пасивного характеру, якщо вона ігнорує матеріали профконсультаційних досліджень (вивчення професійних інтересів, здібностей і спрямованості учнів) або ж досліджень із сфери професійного відбору (професіографічний матеріал, вимоги професії до особистості)].

Отже, робота з професійної інформації повинна будуватися так, щоб у процесі її здійснення була можливість розв'язати три основні завдання:



  • інформування про шляхи оволодіння, тими чи іншими професіями – навчальні заклади, навчальні предмети, термін навчання, можлива кваліфікація тощо;

  • формування позитивного ставлення до професій, особливо до тих, попит на які актуалізується соціально-економічним розвитком суспільства;

  • формування стійких професійних інтересів і правильно мотивованих професійних намірів, які ґрунтуються на усвідомленні соціально-економічних потреб суспільства і психофізіологічних особливостей особистості.

Розробка форм і методів профорієнтаційної роботи, при яких її інформаційно-технічні виховні функції дають найбільший ефект, забезпечується тоді, коли враховуються психологічні особливості і психологічна структура особистості. Так, наприклад, профінформаційні заходи будуть малоефективними, якщо вони не зачіпають пізнавальної і емоційної сфери особистості. Інформація повинна подаватися в доступній формі, бути цікавою в пізнавальному плані і разом з тим – об’єктивною і всебічною. Форми такої інформації мають бути різноманітними, щоб можна було використати для її сприйняття різні сенсорні системи (зорове і слухове сприймання, практична робота тощо).

Таким чином, професійну інформацію можна визначити як психолого-педагогічну систему формування в особистості активної профорієнтаційної позиції, що відповідає суб'єктивним і об'єктивним умовам здійснення особистістю вільного й усвідомленого професійного самовизначення.



Згідно проведеного дослідження можна надати певні рекомендації щодо поліпшення профорієнтаційної роботи в школі. Шкільні психологи та педагоги повинні допомогти дітям усвідомити та якнайповніше розкрити їхні схильності та задатки, в тому числі й до певного виду трудової діяльності. Дані схильності є в кожної людини, вони зумовлені індивідуальними особливостями кожного, потрібно тільки вчасно їх діагностувати та розвивати. З результатами діагностики необхідно вчасно знайомити як школярів, так і їхніх батьків (під час індивідуальних консультацій, батьківських зборів). Вміло проведена профдіагностика (з глибоким, цілісним вивченням особливостей психічної діяльності) та профконсультація сприяє ефективному становленню людини як професіонала, швидке опанування нею певного виду діяльності та максимальна працездатність при мінімумі енергетичних затрат. Кваліфікована допомога старшокласникам у виборі майбутньої професії може вплинути не тільки на розвиток даної особистості, а й на розвиток суспільства в цілому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Бабушкіна Т.А. Школа и начало трудового пути. – М. : Знания, 1985.– 80 с.

  2. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях : навчальний посібник. – К. : Логос, 2003. – 134 с.

  3. Бех І. Д. Психологічна суть гуманізму у вихованні особистості / І. Д. Бех // Педагогіка і психологія. Вісник АПН України. – 1994. – № 3. – С. 3–12.

  4. Бондарчук К. Стан та напрями вдосконалення профорієнтаційного обслуговування громадян в Державній службі зайнятості / К. Бондарчук // Україна: аспекти праці : науково-економічний та суспільно-політичній журнал. – Київ. – 2004. – №1.– С. 12–19.

  5. Борисова Е.М. Индивидуальность и профессия. – М. : Знание, 1991. – 123 с.

  6. Вільш Іоланта. Концепція сталих індивідуальних рис особистості та її використання у деяких практичних сферах // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. – №10. – С. 2–6.

  7. Водзінський Д. І. Колектив і особистість старшокласників. – К.: Радянська школа, 1971. – С.33.

  8. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. – К. : Знание 1989. – С.17, 26.

  9. Дубровина И. В. Формирование личности старшеклассников. – М., 1989. – С.74–75.

  10. Захарова А. В. Психология обучения старшеклассников. – М.: Знание 1976. – С.15.

  11. Кириленко Т. О. Питання профконсультанту / под ред. Е. А. Климова. – Л.: ВНИИ профтехобразование,– 1969. – 84 с.

  12. Котик О.І. Роль рефлексії у формуванні готовності до вибору професії // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. – №3. – С. 67-71.

  13. Климов Е. А. Как выбрать профессию. – М.: Просвещение, 1984. – 160 с.

  14. Кричевский Р.Л. Психолого-педагогическое изучение личности учащихся. – М.: Наука 1979. – С.63-71.

  15. Крутецкий Я.Л. Психология обучения и воспитания школьников. – М.: Знание 1976. – С.127.

  16. Круглов Б.С. Роль ценностных ориентаций в формировании личности школьника // Психологические особенности формирования личности школьника. – М.: Наука 1983. – С.58–60.

  17. Лапенок М. И., Моисеев В. Г. Формирование готовности ученика основной школы к обучению в старшей школе // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. – №6. – С. 42–56.

  18. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.:Знание 1975. – С.85–88.

  19. Моргун В. Ф. Багатовимірна психодіагностика досягнень учня як перший крок профільної освіти // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. – №1. – С. 1–5.

  20. Мудрик А.В. Время поисков и решений, или старшеклассники о них самих. – М.:Знание 1989. – С.58–60.

  21. Мудрик А.В. Совершенный старшеклассник: проблемы самоопределения. – М.: Знание, 1977. – 78 с.

  22. Омаров А.М. Управление: искусство общения. – М.: Знание 1983. – С.150–158.

  23. Пальчевський С.С. Соціальна педагогіка: навчальний посібник – К.: Кондор, 2005. – 560 с.

  24. Платонов К. К. Проблемы способностей. – М.: Наука, 1972. – 312 с.

  25. Польская О. Я. Психологический практикум в школе. – М.: Висш. шк., – 1984.– 96 с.

  26. Помиткін Е. О. Проблема розвитку та діагностика духовних цінностей орієнтацій у старшокласників // Практична психологія та соціальна робота.–№10 – грудень 1998.–С. 10–17.

  27. Рождественская Н.А. Роль стереотипов в познании человека человеком // Вопросы психологии. – 1986. –№4. – С.69–75.

  28. Сарженко И. В., Сарженко О.П. Программа “Психологические основы выбора профессии” // Практична психологія та соціальна робота. – 2003р. – №2–3. – С.64–65.

  29. Сидорова В. А., Катульский Е. Д., Никулин В. Г. Социально – экономические проблемы подготовки молодежи к труду. М.: Высшая школа, 1982. – 16 с.

  30. Снегирева Т.В. Восприятие сверстников и взрослых подростками и старшеклассниками // Вопросы психологии. – 1985. –№5. – С.61–70.

  31. Сысенко В.А. Отцы и дети // социологические исследования. – 1986. – С.94–101.

  32. Сулицкий В.В. Программа развивающих игр “Я вибираю профессию” // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. – №3. – С. 66 – 67.

  33. Чистякова С. Н. Основы профессиональной ориентации школьников. – М.: Просвещение, 1982. – 112 с.

  34. Чередниченко Г. А., Шубкин В. Н. Молодежь вступает в жизнь. – М.: Мысль, 1985. – 299 с.

  35. Шумилин Е.А. Психологические особенности личности старшеклассников. – М.: Знание, 1979. – С.34-37.

  36. Щекин Г. В. Профориентация и привлечение молодежи к труду. – Киев: Знание, 1989. – 89 с.

  37. Ушакова Т.П. и др. Речь человека в общении. – М.: Наука, 1983. – С.69.

  38. Ярошенко В. В. Школа и профессиональное самоопределение учащихся. – Киев: Радянська школа, 1983. – 112 с.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал