Голові спеціалізованої вченої ради д 26. 236. 01 в Інституті держави І права ім. В. М. Корецького нан україни, професору ГорбатенкуВ. П. Відгук



Скачати 98.15 Kb.
Дата конвертації15.07.2017
Розмір98.15 Kb.


Голові спеціалізованої вченої ради Д 26.236.01

в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України,

професору ГорбатенкуВ. П.
ВІДГУК

офіційного опонента, доктора політичних наук, доцента Хоми Наталії Михайлівни на дисертацію М. М. Лісовської «Партійна символіка у виборчому процесі України», представлену на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси


Проблематика партійної символіки у вітчизняній політичній науці є недостатньо вивченою та надзвичайно динамічною, з огляду на процеси становлення партійної системи України, трансформацію основних суб’єктів виборчого процесу. Перманентна еволюція партійної символіки відображаємінливістьполітичнихнастроїв, змінуполітичної кон’юктури, намаганнясуб’єктів виборчого процесу «вловити» настрої, очікування, тривоги виборців і виразити їх у консолідованому візуальному форматі.

Роль символічного у сучасному постмодерному політичному процесі зростає, а інформаційні технології відіграють дедалі потужнішу роль у політичних (зокрема, виборчих) процесах. Високий ступінь символізації вимагає нових підходів у конкурентній боротьбі політичних акторів за електорат. Вітчизняний політичний ринок сьогодні уже неможливо уявити без політичного брендингу, цементуючим елементом якого є символіка.

Символіка, на нашу думку, є найважливішим способом «упізнаваності» партії як суб’єкта політики в цілому, та суб’єкта виборчого процесу, зокрема. Як писав Ж. Бодійяр, «щоб стати бажаним об’єктом споживання, річ повинна стати знаком». Власне це і стало предметом дисертаційного дослідження М. М. Лісовської. Наукової цінності цій політологічній розвідці додає аналіз символічного як вираження ірраціонального аспекта політики, для чого використовувалася низка методів, зокрема й метод психоаналізу (с. 6, 69). Загалом, комплексний аналіз партійної символіки, визначення особливостей символіки політичних партій України, впливу символічного на виборчий процес є новим напрямком досліджень політичної науки. Його розробка є беззаперечною новизною, привнесеною дисертанткою.

Авторка визначила партійну символіку як «сукупність символів, що відображають політичні ідеї і принципи партійної структури, і здійснюють емоційно-психологічний вплив на громадян» (с. 7), а в поняття «символ» дисертанткою вкладено «образно-знакову структуру». Дисертантка підходить до розуміння символіки як цілісного комплексу візуально-мовленнєвих характеристик (емблема, колористика, гасло, особливості іміджу лідера політсили тощо), які дозволяють брендувати певну політичну силу.

Дисертантка класифікує партійні символи (с. 20, 23-24, 46, 161 та ін.), визначає функції партійної символіки (с. 15, 31, 34, 36 та ін.), встановлює особливості партійної символіки (на прикладі окремих партійних структур (розділ 2). Дисертанткою слушно наголошено, що символіка є складовою іміджу політичних партій, способом комунікації між політичними суб’єктами та електоратом ( с. 3-4, 17, 31, 39-40, 86, 88, 112, 126, 162 і т. д.). Здобувачка слушно наголошує на тому, що партійні символи є засобами комунікації, виражають партійні ідеї, цінності, засвідчують певну політичну позицію, несуть смислове навантаження. Символіка виступає способом ідентифікації та самопрезентації політичних акторів.

У рецензованому дисертаційному дослідженні аналізуються функції політичної символіки у виборчому процесі: організаційно-мобілізаційна, комунікативна, ідентифікаційна, інтеграційна, маніпулятивна, презентаційна (с. 7, 45 та ін.). Здобувачка визначає чинники успішного функціонування партійного бренду (підрозділ 3.1.).

Найважливішим, на нашу думку, дослідницьким завданням, яке вдалося вирішити дисертантці, є дослідження вітчизняного досвіду використання виборчо-агітаційної символіки, визначенняособливостей використання символів під час парламентських та президентських виборів в Україні. Складність і водночас новизна авторської наукової розвідки М. М. Лісовської полягає у тому, що використання партійної символіки знаходиться на перехідному етапі, з чим пов’язана наявність невеликої кількості сталих партійних брендів.

Дослідження М. М. Лісовської заповнює прогалину у політологічних розвідках щодо комплексного висвітлення теоретико-методологічних аспектів формування партійної символіки, практичного використання як важливого чинника впливу на електорат. Тема і зміст дисертації пов’язані з темами досліджень відділу правових проблем політології Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Наукові положення, висновки і рекомендації дисертації мають достатнє теоретичне, методологічне та емпіричне обґрунтування. Це обумовлене великою кількістю проаналізованих здобувачем наукових праць, апробацією результатів дослідження на науково-практичних конференціях, а також використанням сучасних загальнонаукових та конкретно-наукових методів дослідження, положень загальної теорії реформ, закономірностей, принципів, моделей, підходів політології, наукових напрацювань щодо здійснення реформ у політичній сфері та державному управлінні.

Основні положення та результати дослідження викладені у14публікаціях, зокрема у 5статтях у наукових фахових виданнях за галуззю політичні науки (у тому числі у зарубіжному науковому фаховому виданні),9 тезах у матеріалах науково-практичних конференцій за міжнародною участю.

Опубліковані наукові праці та автореферат достатньо повно відображають результати проведених наукових досліджень.

Зміст автореферату ідентичний основним положенням дисертації.

Зауважимо, що предмет дослідження здобувачки є надзвичайно динамічний; складність й водночас актуальність його вивчення зумовлюється постійним пристосуванням політичних символів до реалій буття. Це зумовлює низку дискусійних положень, що вимагають подальшого обговорення. До них, зокрема, треба віднести такі:

По-перше, на нашу думку, тему партійної символіки доречно концептуально аналізувати в контексті поняття «політична геральдика». Здобувачка згадує (с. 51) про геральдику як «науку, щовивчаєгерби, кольоровіемблеми, які належать особам, родам чиспільнотам», але не використовує поняття «політична геральдика» й, відповідно, не розвиває концептуальний зв’язок «політична геральдика – партійна символіка». Політична геральдика, на нашу думку, і є практикою створення та використання розпізнавальних політичних знаків, емблеми спільнот (не лише осіб чи їх родів). Саме аналіз політичної геральдики дозволяє дослідити образну знакову структуру, щонесе усобівпливовеповідомлення, яке змінює думки, емоції, поведінкулюдинищодополітики.На значенні політичної геральдики доречно акцентувати, адже вона формує нормативно-комунікативну сферу значеньполітичноївзаємодії, створюєпонятійні структури йілюзії. Значення політичної геральдики доцільно підкреслювати, позаяк це різновидсоціальногокодування, система знаків і символів, пов’язана з ідеологією(протиставлення «свій» ‒ «чужий»).

По-друге, у результаті проведеного теоретичного й авторського еміричного дослідження (опитування) дисертантка робить висновок: «не символіка визначає симпатії виборців» (с. 99), «…символіка не є вирішальною в електоральному виборі, головним залишається ідеологічний фактор» (с. 161).

У той же час дисертантка зазначає:

а) «з отриманням Україною незалежності та початком проведення виборів на альтернативній основі зростає значення символу як засобу впливу на електоральну поведінку населення для спонукання віддати свої голоси за певного кандидата чи партію. В Україні з кожними наступними виборами зростає арсенал і рівень застосування виборчо-агітаційної символіки» (с. 158);

б) «зараз вибори – це змагання не ідеологій, а символів, основним завданням яких є залучати на сторону кандидата значну кількість виборців» (с. 159).



Вочевидь, дослідниця має чіткіше визначитися у тандемі «чинник персоніфікації ‒ чинник візуалізації» (як вони співвідносяться?). Необхідна авторська конкретизація того, який же усе ж вплив партійної символіки, особливо на виборця? Хто та за яких обставин більше підпадає під нього? Яке ж реальне значення загалом, та для української спільноти, зокрема, має партійна символіка?

По-третє, дисертанткою глибоко проаналізований зарубіжний досвід конструювання партійної символіки (підрозділ 2.1). Водночас, вона робить висновок про те, що «націоналістичні партії втратили вагу в багатьох європейських країнах» (с. 57) і саметому (припускаємо)невиправдано оминає аналіз їх символіки. Вважаємо, заслуговує аналізу колоритна символіка цього партійно-ідеологічного сегмента, зокрема французького «Національного Фронту», Шотландської національної партії, болгарської «Атаки», австрійської «Партії свободи», «Справжніх фінів», ірландської «ШиннФейн», нідерландської «Партії свободи», італійської «Ліги Півночі», бельгійського «Фламандського інтересу», угорської «Йоббік»та ін. Деяку прогалину становить аналіз символіки менш впливових як суб’єктів прийняттярішень, але цікавихізточки зору символіки, партій, наприклад, клерикального, анархічного та інших типів.Водночас, зауважимо, що при аналізі вітчизняної партійної символіки, дисертантці вдалося охопити якнайширшу палітру партійних структур.

По-четверте, здобувачка неодноразово акцентує беззаперечну роль політичної (виборчої) символіки у мобілізації електорату (с. 15, 17, 23, 26, 34-35, 45 і т. д.). Але, на нашу думку, символ може бути несприйнятий, тим самим породжуючи не мобілізацію, а активний чи пасивний протест, наприклад, абсентеїзм. Вочевидь, у дослідженні доцільно було б розкрити механізм апробації, який дозволяє з’ясуватинастрої громадськості, психоемоційні оцінки від сприйняття певного образу. Йдеться про певні заміри сприйняття символів (наприклад, он-лайн голосування за зразки майбутньої символіки, опитування громадської думки тощо). Авторські рекомендації суб’єктами політикимоніторити сприйняття громадськістю символічних елементів свого іміджу, допоможуть їм визначитися з оптимальним форматом символічних конструкцій до старту виборчої кампанії.

По-пяте, дисертантка аналізує вимоги до успішних партійних брендів, але доречним був би аналіз того, як уже напрацьовані наукою та світовою практикою рекомендації втілювалися конкретними партіями у практику або ж ігнорувалися. До яких саме успіхів (невдач) у конструюванні політичної символіки це призвело? Оскільки дисертантка наголошує на необхідності значних зусиль для закріплення у пам’яті виборця наочної електоральної символіки (с. 87), то доречна конкретизація: які ж методики уже засвідчили свою ефективність у досягненні цього завдання. Саме вивчення таких прикладних аспектів посилило б роботу з точки зору аргументації значення наукових розвідок про «символічне» для суб’єктів виборчого процесу.Окрім цього, аналізуючи досвід попередніх років, доречно уже доповнювати його аналізом актуалізованих революційно-воєнними подіями 2013-2015 років нових символів, які готове (або ж не готове) сприйняти суспільство сьогодні. Уже поточна виборча кампанія-2015 із формування місцевих органів влади пропонує нові підходи до завоювання електорату.

По-шосте, з активним розвитком партійного символізму гостро постає проблема правового захисту партійної символіки (с. 8, 36, 47, 61, 74). Якою є світова та вітчизняна нормативно-правова практика захисту символічного? Потребує вивчення: чи поширюються вимоги вітчизняного законодавства про охорону інтелектуальної власності й авторських прав на символіку українських політичних партій. Аналіз зарубіжного досвіду та можливостей його використання для заповнення правових прогалин у регулюванні цього питання був би цінний для еволюції галузі правової політології.

Наведені міркування не впливають на високу оцінку дисертаційного дослідження Лісовської М. М., не знижують її наукової та практичної цінності. Висловлені побажання є дискусійними та спрямовані на підвищення якісного рівня дисертаційного дослідження. Робота виконана на належному теоретико-методологічному рівні, є цілісною та завершеною. Дисертаційне дослідження Лісовської М. М. відповідає паспорту спеціальності 23.00.02 ― політичні інститути та процеси (політичні науки), затвердженого постановою Президії ВАК України від 30.06.2005 р. № 50-06/6.

Тема дисертації є актуальною, її структура є добре продуманою, а матеріал викладений логічно та послідовно. Отримані у роботі наукові результати в сукупності розв’язують важливу наукову проблему, що виявляється в теоретико-методологічному обґрунтуванні необхідності інституціалізації лобізму в Україні. Основні результати достатньо повно викладені в опублікованих працях автора.

Висновки до розділів та загальні висновки дисертації є достатньо обґрунтованими, а пропозиції мають практичну значущість. Зміст автореферату відповідає змісту дисертації та не містить інформації, що не наведена у дисертаційній роботі.

Представлена до захисту дисертаційна робота Лісовської М. М. «Партійна символіка у виборчому процесі України» є самостійним і оригінальним науковим дослідженням, яке містить раніше не захищені наукові положення, отримані автором нові науково обґрунтовані результати в галузі політичні науки.

Дисертація і автореферат відповідають вимогам п.п. 9,11,12 «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 567 від 24.07.2013 р., а здобувач Лісовська Мирослава Миколаївна заслуговує на присудження наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси.



Офіційний опонент


доктор політичних наук,

доцент, доцент кафедри теорії

та історії політичної науки

Львівського національного університету

імені Івана Франка Н. М. Хома

Підпис Хоми Н. М. підтверджую



Вчений секретар доц. Грабовецька О. С.



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал