Гнучкість та динамічність особистості як елемент компетентності самоосвіти й саморозвитку учителя біології



Скачати 64.11 Kb.
Дата конвертації25.12.2016
Розмір64.11 Kb.
Максименко Валентина Григорівна ,

учитель біології Вільшанської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів


Гнучкість та динамічність особистості як елемент

компетентності самоосвіти й саморозвитку учителя біології
Фундамент, на якому стоїть школа і будується все, що робиться в школі, - це різносторонні знання, багате розумове життя, широта кругозору, постійне інтелектуальне зростання кожного вчителя. Через три-п'ять років після закінчення вузу вчитель повинен знати в три, у п'ять, у десять разів більше, ніж знав він у перший рік своєї роботи. Якщо цього нема, учні будуть приречені на нудне зубріння й отупіння, бо викладання, не зігріте і не осяяне прагненням учителя до знань, перетворюється для нього у важку повинність, у тягар, а в дитини відбиває будь-яку охоту до знань і губить її інтелектуальні задатки й здібності.

(В.О. Сухомлинський)
Якість освіти, як відомо, визначається компетентністю та рівнем професійної діяльності педагога. Сьогодення вимагає гнучкого, динамічного вчителя, який здатний працювати в нових умовах – умовах щосекундних змін, учителя, який не лише відмінно знає свій предмет та методику його викладання, але є особистістю, яка постійно розвивається. Проблема формування компетентності самоосвіти і саморозвитку набуває особливого значення, адже, одним із завдань системи освіти є необхідність формувати цілісну систему універсальних знань, умінь і навичок, а також досвіду самостійної діяльності учня, тобто ключових компетентностей, що визначають якість змісту освіти.

У контексті вищесказаного, самоосвіта педагога – це провідна форма вдосконалення професійної компетентності, що полягає в засвоєнні, оновленні, поширенні й поглибленні знань, узагальненні досвіду шляхом цілеспрямованої, системної самоосвітньої роботи, спрямованої на саморозвиток та самовдосконалення особистості, задоволення власних інтересів і об’єктивних потреб освітнього закладу.

Сучасний учитель – це не лише режисер, актор, сценарист, диригент, діловод, дипломат, психолог, новатор і компетентний фахівець. Це гнучка і динамічна особистість, готова до застосування нових освітянських ідей, здатна постійно навчатися, бути у постійному творчому пошуку. Ці якості, за словами Дістервега «… жодній людині не можуть буди подаровані або повідомлені…», а формуються у щоденній учительській праці, безперервному процесі самовиховання й саморозвитку особистості педагога і є одним із основних способів підвищення його майстерності й загальної культури. Процес самоосвіти є необхідною складовою педагогічної діяльності, адже завдяки вчителю здійснюється безперервний вплив на розвиток особистості дитини і є запорукою успішної роботи кожного педагога та престижності навчального закладу у якому він працює. 

Самоосвітню і взагалі діяльність учителя оцінюють:


  • учні. Вони з цікавістю (або без цікавості) відвідують уроки і є головними поціновувачами інтелекту та особистісних якостей, що формуються у процесі самоосвіти і саморозвитку;

  • колеги.

  • адміністрація навчального закладу.

Спираючись на власний досвід, можу виділити такі етапи самоосвітньої діяльності педагога: 

  • Пошук індивідуальної науково – методичної проблемної теми, яка може якнайкраще забезпечити реалізацію компетентності самоосвіти і саморозвитку.
    - Науково – дослідницьку роботу над обраною індивідуальною науково – методичною проблемою. Ця робота триває у міжатестаційний період і включає такі види діяльності:

  • опрацювання   науково - методичної та навчальної літератури,

  • роботу в творчих групах і шкільних методоб’єднаннях,

  • участь у педагогічних тренінгах та ділових іграх,

  • апробацію особисто напрацьованих матеріалів,

  • узагальнення результатів діяльності у вигляді методичних розробок,

  • обмін досвідом.

Діяльність, що направлена на формування компетентності самоосвіти й саморозвитку учителя, залежить від рівня його фахової підготовки, обраної науково – методичної проблеми, мети самовдосконалення педагогічної майстерності, вибору форм і методів узагальнення досвіду, опанування методики впровадження самоосвітньої діяльності. План самореалізації бажано складати на діагностичній основі, за результатами моніторингу педагогічної, методичної, психологічної підготовки вчителя. Враховуючи науково – методичну проблему, над якою працюю: «Використання навчальних ігор як засіб розвитку компетентності особистості щодо саморозвитку, самоосвіти, відчуття постійною потреби самовдосконалення», я склала план самоосвіти. Він включає такі етапи:

І. Підготовчий :

На цьому етапі самоосвітньої діяльності вчитель здійснює самоаналіз професійної діяльності, визначає питання, які є проблемними для нього, а тому вимагають аналізу літератури з теми, вивчення досвіду впровадження даної теми в практику колегами, визначає ступінь відриву між реальним рівнем компетентності й вимогами суспільства.

ІІ. Творчий:

Цей етап передбачає осмислення, узагальнення опрацьованих на попередньому етапі матеріалів, перевірку нових ідей, методів роботи, технологій навчання на практиці, самоконтроль, самоперевірку ефективності діяльності. Якщо обрані матеріали є ефективними, з точки зору педагога, він ділиться своїми здобутками із колегами під час проведення відкритих уроків, семінарів-практикумів, співбесід з учителями, інструктивно – методичних консультацій та нарад, презентації педагогічних знахідок, предметно – методичних тижнів.

ІІІ. Аналітико- узагальнюючий:

На цьому етапі учитель аналізує рівень виконання поставлених завдань,

визначає основні питання, які потребують доопрацювання в процесі самоосвіти, обирає конкретні питання для самоперевірки та визначає у якому вигляді будуть узагальнені результати роботи над науково – методичною проблемою (методична розробка, реферат, доповідь, опис досвіду).

Працюючи над вивченням вказаної науково – методичної проблеми, переконалася, що при плануванні самоосвітньої діяльності, необхідно передбачити співвідношення самостійної роботи з колективними формами методичної роботи. Таке співвідношення є індивідуальним і залежить від властивостей особистості учителя.

Отже, формування компетентності самоосвіти й саморозвитку учителя, передбачає обов’язкове планування діяльності педагога та здійснюється з дотриманням таких вимог: 



  • врахування індивідуальних властивостей особистості учителя;

  • план складається на діагностичній основі, за результатами моніторингу педагогічної, методичної, психологічної підготовки;

  • план має визначати перспективу творчого росту педагога, підвищення його компетентності; 

  • план повинен враховувати реалії сучасної освіти, обрана проблема носити актуальний характер;

  • план має довільну форму, адміністрацією школи не затверджується, але при необхідності аналізується і уточнюється.  
    Ще однією складовою формування компетентності самоосвіти й саморозвитку є стиль управління педагогічним колективом. Важливо, щоб дирекція школи здійснювала індивідуальний підхід до кожного вчителя, підтримувала його творчість, прагнення до самореалізації.

Складаючи план саморозвитку і самоосвіти, учитель повинен передбачити аналізування результатів. Вважаю за доцільне аналіз здійснювати у таких напрямках:

• психологічний – рівень психолого – фізіологічного комфорту під час роботи над реалізацією науково – методичної проблеми, вплив цього виду діяльності на формування компетентності учителя;

• педагогічний – створення методичних розробок, участь у проектах, аналіз рівня навченості учнів.

Отже, при плануванні

Показником ефективності самоосвіти є якість організованого вчителем навчально-виховного процесу. Не існує меж саморозвитку особистості, варто лише хотіти працювати і пам’ятати, що навчально – виховний процес ефективний тоді, коли і вчитель, і учні отримують насолоду від співпраці.

Отже, на сучасному етапі розвитку суспільства, учитель продовжує відігравати повідну роль у формуванні особистості учня. А тому формування компетентності самоосвіти і саморозвитку є необхідним елементів педагогічної діяльності. Сьогодення вимагає від педагога орієнтації на досягнення ключових компетентностей учня. Це завдання може вирішити лише високомпетентнісна особистість. Проте такими не народжуються, а стають у процесі складної роботи, що включає формування компетентності самоосвіти й саморозвитку учителя біології.

Дякую за увагу!

Список використаних джерел: 





  1. Амонашвили Ш. А.Єдинствоцели: Пособие для учителя. – М.: Просвещение, 1987. – 208 с. 

  2. Захаренко О. Поспішаймо робити добро: Роздуми педагога-академіка про долю освіти і дитини, вчителя і родини, краю і Батьківщини. Черкаси, 1997. – 28 с. 

  3. Желтуха Т.В. Сьогодення вимагає від учителя гнучкості та динамічності// Педагогічна майстерня — 2015. — № 1 — С. 11 - 15.

  4. Мешко Г. M. Вступ до педагогічної професії : навч. посіб. / Г. М. Мешко. - К. : Академвидав, 2010. - 200 с. (Серія "Альма-матер"). 

  5. Мойсеюк Н. Є.Педагогіка. Навчальний посібник.5-е видання, доповнене і перероблене - К., 2007. - 656 с. 

  6. Поради молодому вчителю. – Черкаси: ЧОІПОПП, 2007. – 16 с. 

  7. Сухомлинський В. О. Сто порад вчителеві. – К.: Рад. Шк.., 1988. – 310 с. 

  8. Шамрай О. Г., Гончарик О. Г. Олександр Антонович Захаренко. – Черкаси: Вертикаль., видавець Кандич С. Г. – 2012. – 96 с. 

  9. http://osvita.ua/ 


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал