Глосарій термінології з навчальних дисциплін. Методологічні та теоретичні проблеми психології (Карпенко З. С.): Теорія



Сторінка4/4
Дата конвертації01.01.2017
Розмір0.99 Mb.
1   2   3   4

ОРТОБІОЗ

(Макарова Л.І.):

Здоров'я - стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя. 

В К З – (внутрішня картина здоров’я) - особливе ставлення особистості до свого здоров’я, яке виражається в усвідомленні його цінності і активно-позитивному прагненні до його вдосконалення. В К З – самоусвідомлення та самопізнання людиною себе в умовах здоров'я (Ананьєв В.А.).

Здоров’я індивіда - це динамічний стан, процес збереження і розвитку його біологічних, фізіологічних і психічних функцій, оптимальної працездатності і соціальної активності при максимальній тривалості життя.

ЗСЖ – (здоровий спосіб життя) – це перш за все діяльність, активність особи, групи людей, суспільства, які використовуть матеріальні і духовні умови і можливості на користь здоров’я, гармонійного фізичного і духовного розвитку людини. Поняття ЗСЖ не зводиться до окремих форм медико-соціальної активності, хоча всі вони відображають ті або інші сторони ЗСЖ. Поняття ЗСЖ набагато ширше, ніж режим праці і відпочинку, система харчування, різні гартуючі і розвиваючі вправи; в нього також входить система ставлень до себе, до інших людей, до життя в цілому, а також свідомість, життєві цілі і цінності.

Індивідуальна норма – це те найкраще, що можливо в конкретному віці для конкретної людини при відповідних умовах розвитку.

Компенсація – заміщення недорозвинутих або порушених функцій шляхом використання збережених або перебудови частково порушених функцій. За О.Ф. Лазурським, “компенсуючі” схильності гарантують громадське здоров’я особистості і утримання її у межах соціальних норм. Особистість має великі потенціальні можливості до збереження власної стійкості і спротиву шкідливим впливам, пов’язаним з психічними захворюваннями. В основі їх лежить здатність до заміщення одних якостей іншими. У свою чергу, здатність до компенсації і заміщення визначається передусім високою пластичністю мозку.

Локус контролю – ступінь, в якій люди сприймають своє життя як контрольоване “зсередини” власними зусиллями і діями або контрольоване “ззовні” випадком або зовнішніми силами.

Людяність індивіда – сутнісна характеристика психологічного здоров’я – розуміється як становлення і маніфестація суб'єктивного духу, як життєстійкість, основана на любові до якості життя і волі до досконалості у всіх її сферах.

МСМ – (механізм соціального маркетингу) – розглядається як реакція на негативні наслідки профілактичних та лікувальних процедур і програм. МСМ – один з інструментів впровадження різноманітних моделей ЗСЖ. Цей механізм може здійснюватись лише за умови рівноправних стосунків між авторами профілактичних та лікувальних програм та їх споживачами.

Норми – правила загальноприйнятої та очікуваної поведінки. Норми нав’язують “правильну” поведінку. В іншому сенсі слова норми також описують, як вчиняє більшість, тобто, що вважається нормальним.

Оптиміст – той, хто схильний давати стійкі, глобальні і внутрішні перспективно-позитивні пояснення для подій.

Особистість – система внутрішніх відношень, які формуються в онтогенезі у конкретних соціально-історичних, економічних і побутових умовах.

Самоповага – всеохоплююча оцінка людиною самої себе або почуття власної гідності.

Самоефективність – почуття власної компетентності і ефективності. Відрізняється від самоповаги і почуття власної гідності. Може поєднуватись з низькою самооцінкою.

Самоусвідомлення стан свідомості, коли увага концентрується на самому собі. Це робить людину більш сприйнятливою до своїх власних настанов і диспозицій.

Саногенний підхід – має на увазі розкриття у собі закладеного природою потенціалу особистості.

Стиль пояснень – звичайний спосіб пояснення життєвих подій. Негативний, песимістичний, депресивний стиль пояснень приписує невдачі стійким глобальним і внутрішнім причинам.

З Д С А – (загальний девіантний синдром адаптації) – це базові порушення деонтологічного рівня на когнітивному, емоційному або поведінковому рівні. Ці порушення не специфічні, поліморфні за проявами, вони не належать до патологічних і являють собою демонологічний рівень реагування. Прояви даного синдрома є факторами, що затруднюють адаптацію. З Д С А – являє собою умову виявлення структурних аттракторов хвороби – САБ. Актуалізація цього синдрому веде до формування різних нозологічних одиниць, таких як неврози, суїциди, психосоматичні і наркологічні захворювання.

Просоціальна поведінка – позитивна, конструктивна, соціально корисна поведінка, протилежність антисоціальної поведінки.

Психічне здоров’я традиційно інтерпретується як власна життєздатність індивіда, як життєва сила, забезпечена повноцінним розвитком і функціонуванням психічного апарату. Вміння виживати, пристосовуватись і перебувати у мінливих, не завжди сприятливих, але звичайних для більшості умовах і є умовою психологічного здоров’я .

Психологічна антропологія – це вчення про суб’єктивну реальність у всій повноті її онтології: будові, умовах і рушійних силах розвитку, у закономірностях утворення в інтервалі усього життя. Вона досліджує психологію людини як цілісну реальність.

Психологічний захистпсихологічний механізм, що застосовується в повсякденному житті, розгляд якого, як це робиться у психоаналізі, не може обмежуватися рамками дезорганізації психічної діяльності лише в умовах конфлікту свідомого і несвідомого. Психологічний захист - це певна характеристика надійності особистості, її здатності протистояти власному розпаду, дезінтеграції, різним пошкодженням у функціонуванні психіки.

Психологічне здоров’я - це стан, що характеризує процес і результат нормального розвитку суб’єктивної реальності у межах індивідуального життя, максима психологічного здоров’я є інтеграл життєздатності і людяності індивіда. Психологічне здоров’я характеризує індивіда як суб'єкта життєдіяльності, розпорядника індивідуальних сил і здібностей. Стан психологічного здоров'я є похідним від процесу поетапного залучення індивіда до родової людської сутності і на цій основі – саморозвитку суб’єктивності, удосконалення самобуття.

ПРАКТИКА ПСИХОДІАГНОСТИКИ ТА ПСИХОКОРЕКЦІЇ У СФЕРІ ОСВІТИ

(Макарова Л.І.):

Агресивність (фр. agressif  агресивний) – емоційний стан або стійка риса особистості, що проявляється у готовності до агресивної поведінки та характеризується грубістю, нестриманістю, прагненням невмотивовано заподіяти шкоду іншим людям. Агресивність – особистісна характеристика, набута і зафіксована в процесі розвитку особистості на основі соціального научіння, яка полягає в агресивних реакціях на різні подразники.

Агресія (лат. фggression – напад) — індивідуальна чи колективна поведінка або дія, спрямована на нанесення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи людей. Агресія — тенденція (прагнення), що виявляється в реальній поведінці або фантазуванні, з метою підпорядкувати собі інших або домінувати над ними. Це дії чи наміри людини заподіяти навмисну шкоду іншим чи собі, прояви ворожості, нападу тощо.

Агресивна поведінка – поведінка, націлена на придушення або спричинення шкоди іншій живій істоті, не бажаючій подібного поводження.

Акцентуації(-я) характеру (лат. аccentus – наголос) – упроваджене К. Леонгардом поняття, що означає надмірну виразність окремих рис характеру та їхніх сполучень і становить граничні варіанти норми, що межують із психопатіями. Акцентуації характеру – крайні варіанти його норми, при яких окремі риси вдачі надмірно посилені, від чого виявляється вибіркова вразливість відносно певного роду психогенних дій при добрій або навіть підвищеній стійкості до інших. Акцентуація астенічна  акцентуація, якій притаманні швидка стомлюваність, дратівливість, схильність до депресії та іпохондрії. Акцентуація гіпертимна – акцентуація, якій притаманні постійно піднесений настрій, підвищена психічна активність із прагненням діяльності й тенденцією не доводити справу до кінця. Акцентуація дистимна – акцентуація, якій притаманні перевага зниженого настрою, схильність до депресії, зосередженість на похмурих, сумних сторонах життя. Акцентуація епілептоїдна  акцентуація, що характеризується схильністю до злостиво-тужливого настрою з агресією, що накопичується і проявляється нападами люті та гніву (іноді з елементами жорстокості), конфліктністю, в’язкістю мислення, скрупульозною педантичністю. Акцентуація істероїдна (демонстративна) – акцентуація, що характеризується вираженою тенденцією до витиснення неприємних для суб’єкта фактів і подій, до облудності, фантазування й удаваності, що використовуються для привернення до себе уваги; авантюристичність, марнославство, “втеча в хворобу” при нереалізованій потребі у визнанні. Акцентуація конформна  акцентуація, для якої характерні надмірна підпорядкованість і залежність від думки оточення, брак критичності й ініціативності, схильність до консерватизму. Акцентуація лабільна  характеризується різкою зміною настрою залежно від ситуації. Акцентуація нестійка – акцентуація, для якої характерні схильність легко піддаватися впливу оточення, постійний пошук нових вражень, компаній, уміння легко встановлювати контакти поверхового характеру. Акцентуація параноїдальна (застрягаюча) характеризується підвищеною підозрілістю та хворобливою вразливістю, стійкістю негативних афектів, прагненням домінувати, несприйняттям думки інших; внаслідок чого – висока конфліктність. Акцентуація психастенічна – акцентуація, для якої характерні надмірна тривожність, нерішучість, схильність до самоаналізу, постійних сумнівів і міркувань, тенденція до утворення обсесій (нав’язливих станів) і ритуальних дій. Акцентуація сенситивна – акцентуація, що характеризується підвищеною вразливістю, боязкістю, загостреним почуттям власної неповноцінності. Акцентуація циклоїдна – акцентуація, що характеризується чергуванням фаз гарного і поганого з різними періодами. Акцентуація шизоїдна  акцентуація, для якої характерні відмежованість, замкнутість, інтроверсія, емоційна холодність, що проявляється у відсутності співпереживання, у труднощах при встановленні емоційних контактів; брак інтуїції в процесі спілкування.

Антисоціальна (делінквентна) поведінка  це поведінка, що суперечить правовим нормам, загрожує соціальному порядку і благополуччю навколишніх людей. Вона включає будь-які дії або бездіяльності, заборонені законодавством.

Асоціальна (аморальна) поведінка  це поведінка, що відхиляється від виконання морально-етичних норм, безпосередньо загрожує благополуччю міжособових відносин.

Аутодеструктивна (саморуйнівна) поведінка  це поведінка, що відхиляється від медичних і психологічних норм, загрожує цілісності і розвитку самої особи.

Афект (лат. affectus  щиросердне хвилювання) – короткочасна бурхлива емоційна реакція людини на дію зовнішніх факторів. Супроводжується різко вираженою жестикуляцією і змінами у функціях внутрішніх органів, утратою вольового контролю і бурхливим проявом емоційних переживань.

Афект неадекватності – негативний емоційний стан, переживання суб’єктом уявної несправедливості і неадекватної образи в ситуації невдачі при запереченні власної провини та відповідальності.

Дезадаптація - порушення процесу пристосування організму людини, зумовлене в основному психологічними проблемами до умов і вимог навколишнього середовища. 

Вчинок - різновид вольової дії, що спрямована на досягнення суспільно значущої мети, становить акт моральної поведінки, регульований певними етичними нормами.

Компроміс - стиль поведінки в конфліктних ситуаціях, спосіб вирішення конфліктів. Він означає прихильність учасника (учасників) конфлікту до врегулювання розбіжності на основі взаємних поступок, досягнення часткового задоволення своїх інтересів. Цей стиль в рівній мірі передбачає активні і пасивні дії, додаток індивідуальних і колективних зусиль. Стиль компромісу кращий тим, що зазвичай перегороджує шлях до недоброзичливості, дозволяє, хоча і частково, задовольнити домагання кожної із залучених в конфлікт сторін. 

Конфронтація - стиль поведінки в конфліктних ситуаціях, спосіб вирішення конфліктів. За своєю спрямованістю орієнтована на те, щоб, діючи активно і самостійно, домагатися здійснення власних інтересів без урахування інтересів інших сторін, які безпосередньо беруть участь у конфлікті, а то і на шкоду їм. Застосування подібного стилю поведінки прагне нав'язати іншим своє рішення проблеми, сподівається тільки на свою силу, не сприймає спільних дій. При цьому проявляються елементи максималізму, вольовий натиск, бажання будь-яким шляхом, включаючи силовий тиск, адміністративні та економічні санкції, залякування, шантаж і т.п., примусити опонента прийняти стверджувану точку зору, будь-що узяти верх над ним, здобути перемогу в конфлікті. 

Критеріально-орієнтовані тести - методики, що визначають наскільки піддослідний володіє знаннями, навичками розумових дій, які необхідні і достатні для виконання певних класів завдань. 

Особистісний підхід - індивідуальний підхід до людини як до особистості з розумінням її як продукту системи, що визначає всі інші явища. 

Самоприниження - навмисне приниження самого себе, применшення своїх фізичних, психічних або моральних якостей.

Психодіагностика (психологічна діагностика) - розділ психологічної науки, що розробляє методи виявлення індивідуально-психологічних особливостей особистості (в основному за допомогою експериментальні-психологічного обстеження). Предмет психодіагностики - визначення та оцінка потенційних здібностей конкретної особистості до певних видів діяльності. 

Психокорекція - психологічна допомога з подолання недоліків психічного розвитку. 

Психологічна атмосфера - масовидне явище, що виявляється в груповому настрої, групових судженнях і групових емоціях. Оптимізація психологічної атмосфери - найважливіше завдання управління і керівництва колективом. 

Переорієнтація особистості (групи) - прийом перевиховання, що полягає у зміні ціннісної орієнтації і життєвої позиції та мотивів в потрібному напрямку. 

Психічна дисоціація - порушення внутрішнього зв'язку, послідовності і узгодженості перебігу психічних процесів.

Психічна загальмованість - уповільнення темпу протікання психічних процесів. 

Самообмови - приписування особою самому собі не скоєних нею дій і вчинків. 

Соціально-психологічний клімат - стан психології групи (або великої спільності, суспільства в цілому), який виступає в якості комплексної соціально-психологічної умови для перебування в ній її членів, оцінюваний останніми як сприятливий чи несприятливий для себе, як відчуття задоволеності або незадоволеності. 

Морально-психологічний клімат - компонент соціально-психологічного клімату, що характеризує існуючу в групі систему моральних відносин і норм поведінки. 

Самоствердження - прагнення до утвердження соціальної значущості і визнанням власної особистості оточуючими. 

ДІАГНОСТИКА І КОРЕКЦІЯ РОЗЛАДІВ СПЕКТРУ АУТИЗМУ

(Когутяк Н.М.):

Адаптивна поведінка – пристосування до нового оточення, задач і людей, а також застосування засвоєних навичок у новій ситуації.

Аналіз поведінкових функцій – систематичний і детальний розбір (перегляд) дій, їх передумов та наслідків, необхідних для виконання задачі.

Аспергера синдром – первазивний розлад розвитку, що характеризується труднощами в галузі соціальної взаємодії (при хорошому розвитку мовленнєвих навичок), моторними порушеннями і яскраво вираженою специфічністю інтересів.

Аути́зм (грец. autos — «сам»; аутизм — «занурення в себе») — вроджене психічне захворювання, що характеризується нездатністю хворого до взаємодії із зовнішнім світом — і виникаючими з цього факту порушеннями в соціалізації. Хворий типово уникає спілкування: усяке порушення повсякденного розпорядку й стереотипів виявляється йому трагедією; проте інтелект аутиста понижений далеко не завжди, часто виявляються так звані «острівці знання» — області, в яких здібності хворого досягають нормального або навіть геніального рівня.

Втручання – Будь-який вплив, що застосовується з метою допомогти дитині успішно компенсувати затримку чи нестачу фізичного, емоційного чи інтелектуального розвитку.

Вікова норма – показник, що дозволяє співставити результати досліджуваного з середніми у певній віковій групі. Так, на основі оцінки здібностей досліджуваного можна дійти висновку, що його рівень розвитку характерний для конкретного вікового етапу.

Гіперактивність – стан нервової системи, при якому порушений контроль моторної (м’язової) поведінки. Характеризується частими рухами, нездатністю зосередитися на одному виді діяльності, дитині важко всидіти на місці.

Дитяча шизофренія – психічний розлад, що викликається множинними причинами. Симптоми включають розлади мислення і сприйняття, емоційні розлади, розлади самовідчуття і взаємин із зовнішнім світом і т.д. Дитяча шизофренія дуже рідкісна. Найчастіше розвивається в підлітковому віці.

Експресивна мова – використання слів для спілкування.

Епідеміологія – все, що сприяє виникненню хвороби серед специфічних груп населення.

Етіологія – вивчення причин захворювання.

Ехолалія – повторення фраз чи слів, почутих щойно чи декілька годин, днів, тижнів чи навіть місяців назад.

Імітація (відтворення) – здатність спостерігати за діями оточуючих і копіювати їх.

Індивідуальний план обслуговування сім’ї – письмовий план, що визначає програму навчання і супутні послуги, які повинні бути надані дітям, що потребують раннього втручання.

Інклюзивний підхід – навчання дітей з обмеженими можливостями разом з дітьми із нормальним розвитком у школах і класах. Передбачає спеціальну підтримку і послуги, необхідні для їх успішної учбової діяльності.

Коморбітний (супутній) – відноситься до двох чи більше розладів, що спостерігаються в однієї людини.

МКХ (міжнародна класифікація хвороб) – довідник, що використовується в більшості країн для діагностики психічних розладів, використовується паралельно із американським довідником DSM («Керівництвом по діагностиці і статистиці психічних розладів»).

Модифікація поведінки – використання позитивного і негативного підкріплення з метою зміни поведінки.

Первазивний розлад розвитку – група розладів в DSM, що включає розлади спектру аутизму, в т.ч. синдром Аспергера, синдром Ретта, дезінтегративний розлад дитячого віку. Характеризується такими симптомами як, труднощі у спілкуванні і набутті соціальних навичок, незвичні інтереси та звички, схильність до одноманітності. Термін вживається як синонім терміну розлади спектру аутизму.

Персеверація – наполегливе повторювання якоїсь дії протягом тривалого періоду часу, постійне перероблення одного і того ж, застрягання, зацикленість.

Прогноз – віддалені результати.

Розвитку затримка – відставання розвитку дітей з 0 до 18 років від прийнятих норм.

Розвитку порушення – стійкий, як правило, необоротний розлад, який виникає до 18 років і перешкоджає подальшому розвитку. До таких розладів відносять розлади спектру аутизму і розумову відсталість.

Розділена увага – здатність звертати увагу на ті самі об’єкт, дію, подію, на які дивиться інша людина. Як правило, спостерігається у нормально розвинених немовлят.

Раннє втручання – послуги, які надаються для оптимізації розвитку для немовлят та дітей раннього віку.

Рецептивна мова – здатність розуміти письмову та усну мову, а також жести.

Ригідність – негнучкість поведінки, потреба в тому, щоб щось відбувалося визначеним, особливим чином.

Савант – людина із феноменальними здібностями, зазвичай у вузько визначеній галузі.

Самостимуляція – акт фізичної, зорової, слухової чи тактильної стимуляції самого себе .

Сенсорна інтеграція – здатність отримувати інформацію від органів чуття , організовувати її значущим чином і діяти у відповідності з нею.

ПРАКТИКУМ ІЗ ВІКОВОЇ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

(Когутяк Н.М.):

Вікова норма – показник, що дозволяє співставити результати досліджуваного з середніми у певній віковій групі. Так, на основі оцінки здібностей досліджуваного можна дійти висновку, що його рівень розвитку характерний для конкретного вікового етапу.

Інертність - млявість, пасивність, бездіяльність, відсутність активності, заповзятливості.

 «Інсайт» - осяяння, «ага-реакція», зрозуміння, раптовий здогад. Поняття введено гештальтпсихологією, означає раптове розуміння (яке не випливає з попереднього досвіду) суттєвих відношень і структури ситуації загалом, завдяки чому досягають осмисленого розв´язання проблеми.

 Інтелект (лат. - розуміння, осягнення) - відносно стійка структура розумових здібностей індивіда, що виявляється в ефективності її індивідуального підходу до ситуації, яка вимагає пізнавальної та евристичної активності.

Криза - важкий перехідний стан, критичний перелом, критичний стан.

Лабільність афективна - нестійкість настрою з вираженими виявами емоцій, які часто змінюються.

Методологія - система принципів і способів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності; форми та нормативи логічно правильних способів отримання потрібних результатів.

Негативізм - безглуздий, невмотивований опір чужому впливові, захисна реакція.

Неуважність - постійне переключення уваги з одного предмета на інший або зосередження на одній якій-небудь думці, недостатнє реагування на навколишніх, відсутність інтересу.

Онтогенез - процес розвитку індивідуального організму людини, формування головних структур психіки індивіда у дитинстві.

Прострація - пригноблений, пригнічений стан, який супроводжується спадом сил, байдужим ставленням до навколишнього. Стан повної фізичної і нервово-психічної розслабленості, яка настає після важких хвороб, сильної перевтоми, потрясінь.

Розвиток - послідовна, прогресуюча, хоч з елементами регресу, кількісно-якісна й структурна зміна психіки живих істот.

Розвитку порушення – стійкий, як правило, необоротний розлад, який виникає до 18 років і перешкоджає подальшому розвитку. До таких розладів відносять розлади спектру аутизму і розумову відсталість.

Розділена увага – здатність звертати увагу на ті самі об’єкт, дію, подію, на які дивиться інша людина. Як правило, спостерігається у нормально розвинених немовлят.

Регресія (лат. - повернення) - форма психологічного захисту, що полягає у поверненні до інфантильних щаблів психічного розвитку та примітивних форм мислення, поведінки, в актуалізації колись успішних способів реагування.

Референтність – відношення значущості, яке пов´язує особу з іншою людиною або групою.

Рефлексія - схильність до аналізу своїх переживань, звернення свідомості на самого себе (самосвідомість), осмислення свого стану.

Філогенез (грец. - походження роду, племені, виду) - історичне формування групи організмів, еволюція людської психіки, поведінки, свідомості впродовж історії людства.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал