Гігієна як профілактична медична наука



Скачати 416.05 Kb.

Сторінка3/3
Дата конвертації22.12.2016
Розмір416.05 Kb.
1   2   3
Тема: Гігієнічні вимоги до засобів відновлення спортивної
працездатності.
План лекції
1. Втома прим язевій діяльності та її діагностика.
2. Сучасні засоби відновлення та їх гігієнічна характеристика.
3. Гігієна застосування засобів відновлення.
Література
Дубровский ВИ. Реабилитация в спорте. М, ФиС, 1991. – 208 с.
Зотов В.П. Восстановление работоспособности в спорте. К, “Здоров’я”, 1990. –
200 с.
Платонов В.Н. Адаптация в спорте. К, “Здоров’я”, 1988. – 216 с.
1. ВТОМА ПРИМ ЯЗЕВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇЇ ДІАГНОСТИКА

В сучасному спорті проблема відновлення (реабілітації) так само
важлива, які тренування, оскільки досягти високих результатів тільки за рахунок збільшення об’єму та інтенсивності навантажень – неможливо. В зв’язку з цим методи відновлення і попередження втоми у спортсменів займають першоступеневе значення. Ми вже казали, що характерною особливістю сучасного спорту є значні за об’ємом та інтенсивністю тренувальні навантаження, і виключно високі вимоги до організму спортсмена. Трапляється, що тренування проводяться, на жальна фоні хронічної втоми. Високі фізичні навантаження і перенавантаження приводять до перенапруги локомоторного апарату ідо різних пред- і патологічних станів. Це місце місце в тих випадках, коли організація тренувального процесу не відповідає науковим вимогам і навантаження не відповідає віковим і індивідуальним особливостям спортсмена. В комплексі відновлюючих міроприємств входять найрізноманітні засоби – раціональна побудова тренування, масаж, фармакологічні засоби, аутогенне тренування, кисневі коктейлі, сон та ін.
М’язева втома – це такий стан організму, при якому працездатність людини тимчасово знижена. Таким чином, зниження працездатності є головним зовнішнім проявом цього стану і його головним об’єктивним показником. Втома – природний фізіологічний процес, нормальний стан організму. Втома характеризується ще одним суб’єктивним показником – стомленістю (відчуття важкості в голові, кінцівках, загальною слабкістю ті ін). Вважається, що стомленість є природним попередником втоми. Втома – це біологічна захисна реакція організму, спрямована проти виснаження функціонального потенціалу центральної нервової системи. Класифікація клінічних проявів втоми
1. Легка втома – стан, який розвивається навіть при незначній по об’єму та інтенсивності м’язевої роботи. Проявляється у вигляді стомленості. Працездатність практично не знижується.
2. Гостра втома – стан, який розвивається під час виконання граничного фізичного навантаження. При появі цього стану відмічається слабкість, різко зменшується працездатність і м’язева сила, з’являються атипові реакції серцево-судинної системи на функціональні проби. Розвивається у погано тренованих спортсменів. Клінічно блідість обличчя, тахікардія, підвищення максимального АТ на 40-60 мм рт. ст. і різке зниження мінімального АТ (феномен безкінцевого тону на ЕКГ – порушення процесів обіну у серці, лейкоцитоз крові, білок у сечі.
3. Перенапруга – стан, який гостро розвивається після виконання однократного граничного тренувального або змагального навантаження на фоні зниженого функціонального стану організму (перенесене захворювання, хронічні інтоксикації – (тонзиліт, карієс зубів, гайморит та ін.)). Частіше виникає у кваліфікованих спортсменів, які спроможні, завдяки вольовим якостям, виконувати великі навантаження на фоні втоми.
Клінічно загальна слабкість, запоморочений стан, порушеня координації рухів, серцебиття, зміна АТ, порушення ритму серця, збільшення печінки больовий печінковий синдром, атипічні реакції
ССС на навантаження. Ця форма втоми триває від декількох днів до декількох тижнів. Вимагає втручання лікаря і тренера.
4. Перетренованість – це стан, який розвивається у спортсменів при неправильній побудові режиму тренувань і відпочинку (хронічне фізичне перевантаження, однотиповість засобів і методів тренування, порушення принципу поступовості у збільшенні навантаженяь, недостатній відпочинок, часті виступи у змаганнях, особливо на фоні хронічної інфекції і соматичних захворювань.
Перетренованість характеризується нервово-психічними порушенями, погіршенням спортивних результатів, зниження опору організму до інфекційних захворювань.
5. Перевтома – патологічний стан організму. Частіше за все проявляється у вигляді неврозів. Спостерігається у спортсменів з нестійкою нервовою системою, емоційно вразливих, при надмірних фізичних навантаженнях. Спортсмени апатичні, їх нецікавлять результати участі у змаганнях, порушений сон, болів серці, розлади травлення, статевої функції. Діагностика втоми
1. Серцево-судинна система. А) ЧСС Б) АТ В) ЕКГ Г) Тест Руфф’є-Діксона (р + р + р) – 200 10 р – пульс в стані спокою р – пульс після 20 присідань р – пульс після 1 хв. відпочинку Результат 1 – 3 – дуже добрий показник Результат 3 – 6 – добрий Д) Середній АТ
САТ=АТ
діаст.
+ АТ
пульсовий
2 При втомі САТ підвищується на 10-30 мм рт. ст. Е) Коефіцієнт економічності кровообігу (КЕК)
АД
max
- Д х ЧСС В нормі = 2600 при втомі збільшується. Ж) Ортостатична проба
З) Кліностатична проба
І) Скроневий тиск (височний)
К) Коефіцієнт витривалості (КВ)
КВ = ЧСС х 10 в нормі - 16
пульсовий тиск
2. Функція зовнішнього дихання А) Життєва ємкість легень Б) Проба Розенталя В) Проба Штанге Г) Проба Генчи Д) Форсована життєва ємкість легень (ФЖЕЛ) Е) Пневмотонометрія Ж) Пневмотахометрія
3. Нервова система А) Координація рухів Б) Проба Ромберга В) Треморографія Г) Актографія Д) Критична частота злиття світлових блимань
4. Нервово-м’язевий аппарат
5. Психічний стан
6. Біохімічні методи досліджень
2. СУЧАСНІ ЗАСОБИ ВІДНОВЛЕННЯ ТА ЇХ ГІГІЄНІЧНА
ХАРАКТЕРИСТИКА.

І. Педагогічні засоби відновлення – є основними, оскільки визначають режимі правильне сполучення навантажень і відпочинку на всіх етапах багаторічної підготовки спортсменів.
1. Раціональне планування тренувального процесу відповідно з функціональними можливостями організму спортсмена, правильне сполучення загальних і спеціальних засобів, оптимальну побудову тренувальних і змагальних мікро- і макроциклів, широке використання перемикань, чітку організацію праці та відпочинку.
2. Правильну побудову окремого тренувального заняття з використанням засобів для зняття втоми (повноцінна індивідуальна розминка, підбір інвентарю і місць для занять, вправ для активного відпочинку, утворення позитивного емоційного фону.
3. Чергування інтервалів відпочинку між окремими вправами і тренувальними заняттями.
4. Розробка системи планування з використанням різних засобів, що відновлюють в місячних і річних циклах підготовки.
5. Розробка спеціальних фізичних вправ з метою прискорення відновлення працездатності спортсменів, удосконалення рухових навичок, навчання тактичним діям. Педагогічним засобом, який сприяє відновленню, є повноцінна розминка. Основна мета розминки – досягнення оптимального збудження ЦНС, мобілізація фізіологічних функцій організму длявиконання більш інтенсивної
м’язевої діяльності перед тренуванням або змаганням.
ІІ. Медико-біологічні засоби відновлення
1. Раціональне харчування
2. Фізичні засоби (гідро- і бальнеотерапія, сауна і лазні)
3. Різні види масажу (сегментарний, точечний, кріомасаж, баночний, перкуссійний та ін.)
4. Мануальна терапія
5. Спортивні тейпи
6. Оксигенотерапія, кисневі коктейлі
7. Пункції і блокади
8. Фармакологічні препарати (рослинного походження, вітамінні комплекси з додатками мінеральних елементів, білкові препарати)
9. Голкова рефлексотерапія, електропунктура, електроакупунктура
10. Спеціальні вправи на розтягування
11. Застосування кремів, гелей і мазей, які розігрівають.
ІІІ. Психологічні засоби
1. Психолого-педагогічні засоби, які включають підхід тренера до спортсмена з урахуванням його індивідуальних особливостей і конкретного стану
2. Регуляція і корекція психічного стану (регуляція сну, психорегулююче тренування, деякі медикаментозні вливання і фізіотерапевтичні процедури.
3. ГІГІЄНА ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ВІДНОВЛЕННЯ

Медико-біологічні засоби відновлення спортивної працездатності слід розділити на дві підгрупи природні або гігієнічні (повноцінне збалансоване харчування, раціональний режим дня, використання факторів зовнішнього середовища, водних процедур, масажу і самомасажу) і спеціальні допоміжні – бальнео-, термо-, електро-, баро-, магніто- та інших фізичних факторів і деяких фармакологічних засобів. Підбір засобів, які відновлюють, питома вага того або іншого з них, їх сполучення, дозування, тривалість і тактика використання обумовлені конкретним станом спортсмена, його здоров’ям, рівнем тренованості, індивідуальними особливостями, видом спорту, етапом і методикою тренування, характером проведеної роботи, режимом спортсмена, фазою відновлення та інше. Однак при цьому у всіх випадках грунтуватися на загальних принципах використання засобів відновлення спортивної працездатності, які забезпечують їх ефективність
1. Системний підхід або комплексність – сумісне використання засобів всіх трьох груп (педагогічних, медико-біологічних і психологічних) і різних засобів окремої групи з метою одночасного впливу на всі основні функціональні ланки організму – рухову сферу, нервові процеси, обмін речовині енергії, ферментний і імунний статус та ін.
2. Сумісність і раціональність сполучення використаних засобів. Так, число одночасно призначених процедурне повинно бути більше 2 – х, при не більше однієї процедури кожного виду.
Деякі засоби потенціюють дію один одного (наприклад, теплий душі баровплив, гідромасажі сауна, електрофорезі теплові процедури, оротат калія і рибоксин та ін.), інші навпаки, нивелюють – прохолодний душі електропроцедури, несумісність деяких вітамінів та ін. Засоби локальної дії призначаються при переважному навантаженні на окремі групи м’язів, загальної – при роботі великого обсягу та інтенсивності, коли втома носить глобальний або регіональний характер.
3. Облік індивідуальних особливостей організму, що стосується відмін в швидкості і проявів процесів, що відновлюють, такі в чутливості до деяких засобів відновлення. Наприклад, фармакодинаміка (перетворення ліків в організмі) залежить від ряду факторів – статі, віку, характеру харчування, конституціональних особливостей, генетично обумовлені активності ферментних систем та ін. При повільному перетворенні токсичною може стати навіть мала доза препарату, яка в інших спортсменів не буде викликати негативних проявів. Кількість нетипових реакцій збільшується при їх комбінованому використанні. Не треба забувати і про можливості виникнення алергічної дії препаратів.
4. Впевненість в повній нешкідливості і малої токсичності засобів, що використовуються. Деякі фармакологічні препарати (особливо в комбінації) можуть одночасно негативно впливати на функцію інших органів і систем, що стосується навіть таких нешкідливих препаратів, як глюкоза, аскорбінова кислота, оротат калія, фосфаден та ін. Тому використання в спорті недостатньо перевірених засобів без урахування індивідуальної чутливості до них організму, відсутності чітко розроблених і затверджених показників і протипоказників повинно бути повністю виключено.
1. Засоби, які відновлюють повинні використовуватись у повній відповідності з видом спорту, завданням і етапом тренування, характером проведеного і майбутнього навантаження.
2. Неприпустимо довготривале, а тим більше систематичне використання сильнодіючих засобів відновлення, що стосується головним чином фармакологічним і деяких фізичних, оскільки можливі
- звикання організму до таких засобів і внаслідок цього поступове зменшення їх ефекту
- зменшення тренувального ефекту навантаження
- послаблення природньої здатності організму до відновлення. Таким чином, можна зробити важливий для практики висновок основними, обов’язковими повинні бути педагогічні, психолого-педагогічні та гігієнічні засоби відновлення, які потрібно використовувати регулярно, на всіх етапах підготовки для всіх контингентів тих, що займаються і які є невід’ємною складовою частиною системи підготовки спортсменів різного віку та кваліфікації.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал