Гігієна як профілактична медична наука



Скачати 416.05 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка2/3
Дата конвертації22.12.2016
Розмір416.05 Kb.
1   2   3
Тема: Гігієна повітряного середовища
План лекції
1. Будова атмосфери.
2. Фізичні властивості повітря та їх гігієнічна характеристика
3. Хімічний склад повітр та його гігієнічна характеристика.
Література
Лаптев А.П., Полиевский С.А. Гигиена (учебник для институтов и техникумов физической культурі. М, “Физкультура и спорт, 1990. С. 41-61 Загальна гігієна (посібник до практичних занять. Львів, Світ, 1992, С. 4-48
Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. Київ, “Здоров’я”, 1999. С. 70-135
Повітря є одним з найважливіших елементів середовища, оточуючого людину. Повітряне середовище необхідно для дихання людини, тварині рослин воно також є резервом, який приймає газоподібні продукти обміну речовин. Атмосфера є одним зважливих факторів кліматоутворення.
1. БУДОВА АТМОСФЕРИ
Нашу землю оточує газова оболонка (атмосфера. В свою чергу атмосфера поділяється на тропосферу, стратосферу, мезосферу, іоносферу та екзосферу. Тропосфера – це найбільш цільний повітряний шар біля земної кулі. Її товщина над різними широтами неоднакова в середніх шарах вона дорівнює
10-12 км, на полюсах 7-10 км, і над екватором 16-18 км. Тропосфера характеризується вертикальними конвенційними токами повітря, більш-менш постійним хімічним складом, нестійкістю фізичних властивостей – коливаннями температури повітря, вологості, тиску і т.д. З підняттям на висоту температура повітря зменшується в середньому накожні м. На стані тропосфери відбиваються всі процеси, які відбуваються на поверхні землі. Тому в тропосфері постійно є в наявності пил, попіл, різноманітні токсичні речовини, мікроорганізми і т.п., що більш за все помітно в великих промичлових районах. Над тропосферою знаходиться стратосфера. Вона характеризується значною розрідженістю повітря, дуже малою вологістю, повною відсутністю хмарі пилу земного походження. Стратосфера характеризується особливим температурним режимом повітря. Таку середніх широтах температура повітряна межі тропосфери та стратосфери досягає низьких значень (- 56 0
С. Така температура залишається незмінною до висоти
30 км, далі починається підйом температури повітряних масі на висоті 50 км і більше температура повітря знову знижується. В стратосфері під впливом космічного випромінювання і короткохвильового випромінювання сонця іонізуються мелекули кисню, внаслідок чого утворюються молекули азоту (60% від загальної кількості його знаходиться в шарі від 16 до 32 км, а максимальна концентрація – нарівні км. Повітряний шар, який знаходиться над стратосферою (до 80 км, утворює мезосферу, яка містить в собі лише 5% маси всієї атмосфери. Далі йде іоносфера, верхня межа якої знаходиться на відстані 500-1000 км. Вище іоносфери (до висоти 3000 км) знаходиться екзосфера, щільність якої майже не відрізняється від щільності космічного простору. Ще більше розрідження у магнітосфері, до складу якої входять пояси радіації. За верхню межу земної атмосфери слід прийняти 50000 км над поверхнею Землі. Це і буде товщина газового шару нашої планети.

2. ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПОВІТРЯ ТА ЇХ ГІГІЄНІЧНА
ХАРАКТЕРИСТИКА Атмосферний тиск. Біля самої Землі повітряні маси є більш щільними і, таким чином, мають найбільший тиск. АТ (інакше барометричний тиск) визначається в мм. Тиск атмосфери, який може врівноважити стовб ртуті висотою 760 мм при температурі 0 0
С нарівні моря і широті 45 0
, прийнято рахувати нормальним рівним і атм. За системою одиниць СІ атмосферний тиск вимірюється в мілібарах (мб). 1 мб дорівнює 0,7501 мм рт.ст. Для перерахунку величини тиску
(змм рт.ст у мб) необхідно той показник помножити на 4/3, і навпаки (на 3/4). В сучасній гігієні має значення коливання атмосферного тиску, що може привести до розвитку несприятливих змін в організмі. Понижений атмосферний тиск – сприяє розвитку у людини висотної хвороби (гірська, яка виникає при швидкому підйомі на висоту і зустрічається у пілотів, гірськолижників і альпіністів при порушенні вимог, які оберігають людину від впливу низького атмосферного тиску. Одночасно із зниженням атм. тиску знижується і парціальний тиск кисню в гемоглобіні і погіршується окислення венозної крові в легенях (гіпоксемія). Зменшується поступання кисню в тканини (гіпоксія. Висота до 2 км – індиферентна зона Висота до 2-4 км – повної компенсації Висота до 44-6 км – неповної компенсації Висота до 6-8 км – критична зона Вище 8 км – смертельна зона. При нормальному атмосферному тиску парціальний тиск кисню у альвіолярному повітрі становить близько 100 мм рт.ст, при підйомі до 2000 м він знижується до 70 мм рт.ст, при висоті 4000-4500 м – до 50-66 мм рт.ст. Підвищений атмосферний тиск – основний виробничий фактор при будівництві підводних тунелей, метро, виконанні водолазних робіьт і т.п. З метою оцінки атмосферного тиску в кесоні використовується показник абсолютного тиску, який складається з показника атмосферного тиску і додаткового тиску. При опусканні накожні м тиск підвищується на 1 атм більш звичайного атмосферного. При роботів кесонах виділяють 3 періоди, які характеризуються дією підвищеного тиску
1. Період компресії – період опускання у кесон, коли поступово підвищується тиск
2. Період роботи у кесонів умовах дії підвищеного тиску
3. Період декомпресії – підйом працюючих на поверхню землі. Величина парціального тиску азоту у тканинах і крові буде вища за парціальний тиск його в альвеолярному повітрі, що може привести до газової
емболії (кесона хвороба. Температура повітря. Сонячні промені досягаючи землі перетворюються на теплову енергію і нагрівають повітря. Температура повітря зменшується приблизно на 0,5 С через кожнім підйому від земліє Людина пристосовується до різних температурних умов завдяки терморегулюючих механізмів. Організм людини звільняється від зайвого тепла
1. Шляхом проведення контакту збільш низькою температурою
2. Конвенційним шляхом – назріванням повітряних мас, розташованих біля тіла людини
3. Радіаційним (випромінювання) шляхом, який має місце при наявності якихось предметів та речей, що мають більш низьку температуру, ніж температура шкіри людини
4. Випаровуванням поту з поверхні шкіри. В стані спокою і теплового комфорту тепловіддача дорівнює конвенція – 15,3% випромінювання – 55,6% випаровування поту – 29,1%. Температурні норми. Найбільш оптимальною кімнатною температурою є
18-20 0
С (вологості повітря 30-60% у стані відносного спокою. Спортивний зал – 15 Гімнастика – 16-20 Спортивні ігри – 14-16 Добре треновані – 14-15 Боротьба – 16-18 Новачки – 17 Вологість повітря Вологість повітря – вміст в повітрі водяних парів, які мають пружність вимірювану висотою ртутного стовбчика в мм. Вологість повітря характеризується такими показниками
- абсолютна вологість – пружність водяних парів, які знаходяться в повітрі приданій температурі і визначається в мм рт.ст;
- максимальна вологість – пружність водяних парів при повному насиченні повітря вологою приданій температурі
- відносна вологість – процентне співвідношення абсолютної вологості до максимальної
- дефіцит насичення – різниця між максимальною і абсолютною вологістю
- фізіологічний дефіцит вологості – різниця між максимальною вологістю при 37 С (температура тіла) і абсолютною вологістю в момент спостереження (цей показник вказує, скільки грамів води може витягнути з організму кожний кубічний метр повітря, яке поступає в легені
- точка роси – температура, при якій водяні пари, які знаходяться в повітрі, насичують простір. Рух повітря.
Атмосферне повітря завжди знаходиться в русі внаслідок нерівномірного нагрівання його наземній кулі. В метеорології рух повітря характеризується напрямком по сторонах світу, звідки віє вітер (румб. Напрямок вітру позначається початковими буквами сторін світу, а увесь горизонт розподіляється на 8 румбів: Теплові поверхневі повітряні течії йдуть від екватора до полюсів, а більш холодні низькі йдуть в зворотньому напрямку (антипасати і пасати. Повітряні маси, які утворюються у більш теплих місцевостях, рухаються переважно з заходу на схід і називаються циклонами, а повітряні маси, що виникли в більш холодних місцях і рухаються в зворотньому напрямку – антициклонами. Гігієнічне значення руху повітря полягає в його властивості збільшувати віддачу тепла способом конвенції. В спортивних залах норма швидкості руху повітря 0,1 – 0,5 м/сек., крім залів боротьби і настільного тенісу – не більше 0,25 м/сек., вкритих басейнах
0,2 м/сек. Сонячна радіація У склад оптичної області сонячного спектру входять видимі фіолетові, сині, зелені, жовті та червоні проміні з довжиною хвилі від 400 до 700 нанометрів (1 нм дорівнює 0,001 мікрона. Ці промені сприймаються нами як біле світло. Ультрафіолетові промені мають довжину хвилі від 280 до 400 нм. Інфрачервоні хвилі довжиною від 760 до 2800 нм є носіями теплової енергії, а ультрафіолетові – хімічної енергії. Радіоактивність повітря Радіоактивність повітря обумовлена наявністю в повітрі радіоактивних речовин природного і штучного походження. космічні промені грунт Природний фон вода повітря радон продукти розпаду радія радіоактивні гази актіон радіоактивних актінія торон елементів торія Штучне походження – забруднення середовища внаслідок отруйних вибухів, аварій. Найбільш небезпечні – стронцій і цезій, період напіврозпаду яких
становить 29-33 роки. Вони необхідні до таких елементів як кальцій і калій.
3. ХІМІЧНИЙ СКЛАД ПОВІТРЯ ТА ЙОГО ГІГІЄНІЧНА
ХАРАКТЕРИСТИКА
Сухе атмосферне повітря містить кисню – 20,95% азоту – 78,09% вугл. газу – 0,03% аргону, гелію, неону, криптону, водню, ксенону, радону – близько 1%. Окрім постійних складових частин в атмосфері містяться деякі домішки виробничої діяльності людини. Кисень – його кількість в земній атмосфері 1,1810 т. для дихання людини і тварин Необхідний для горіння і окислення О- поступає в атмосферу за рахунок процесів фотосинтезу рослин. Зниження парціального тиску кисню до 50-60 мм рт.ст. – несумісно з життям. Озон – динамічний ізомер кисню (О.
короткохвильову ультрафіолетову радіацію Поглинає довгохвильову інфрачервону радіацію від землі, чим запобігає охолодженню її поверхні Азот – належить до інертних газів. Азот повітря під впливом електричних розрядів перетворюється в окиси азоту, із атмосферними опадами виливаються, збагачуючи грунт солями азотної та азотистої кислот. Крім того азот засвоюється деякими видами бактерій землі.
СО
2
- є критерієм ступеня чистоти повітряного середовища закритих приміщень.
СО
2
(1…2%) нездатний завдати шкоди організмові, однак він є досить чутливим непрямим показником забруднення кліматного повітря, оскільки зі збільшенням його вмісту спостерігається збільшення у повітрі різних антропотоксинів (індол, скатол, меркаптан та ін.). Отже, за кількістю діоксиду вуглецю в повітрі можна зробити висновок про загальний санітарний стан повітряного середовища закритого приміщення. Кількість СО
2
, допустима в повітрі житлових, спортивних залів, навчальних і службових приміщень дорівнює 0,7 мл на 1 л повітря, або 0,6%. Граничнодопустимий вміст СО
2
становить 1%.
Фолієвої к-ти
(фолацину) Запори або проноси стеаторичного типу.
Ахлоргідрія, язик сухий, яскраво-червоний.
Макроцитарна магалобластична анемія. Підвищення температури. Блідність слизових оболонок, особливо кон’юктиви.
А (ретинолу)
Блідність, сухість шкіри і лущення, зроговіння волосяних фолікулів, утворення вугрів, нахил до утворення гноячкових уражень, сухість і тьмяність, посмугованість нігтів, кон’юктивит і блефарит, поодинокі бляшки
Біто, світлобоязнь або гемералопатія, зроговіння шкіри на ліктях і колінах.
Кальцій Карієс, витончення емалі зубів, уповільнення осифікації, остеопороз, остеомаляція, деформація кісток, рахіту дітей. Калій
М’язова слабкість, апатія, сонливість, втрата апетиту, тошнота, блювота, зниження сечовиділення, запори, брадикардія, аритмія, артеріальна гіпотанія.
Магній Емоційна нестабільність, подразливість, збудженість, відчуття страху, посіпування м’язів, судоми, аритмія серця, гіпертонічні кризи


Д (кальциферолу) У дітей повищена подразливість, рухове занепокоєння, загальна
Лекція
Тема: Основи раціонального
харчування спортсменів.
План лекції
1. Раціональне і збалансоване харчування.
2. Енергетичні витрати людини і енергетична цінність їжі.
3. Головні компоненти їжі та їх гігієнічна характеристика.

4. Основні принципи харчування спортсменів
Література
Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. Київ,
“Здоров’я”, 1999. – 694 с.
Лаптев А.П., Полиевский С.А. Гигиена (учебник для институтов и техникумов физической культурі. М,
“Физкультура и спорт, 1990. – 368 с.
Питание в системе подготовки спортсменов. К,
Олимпийская литература,
1996. – 222 с.
Питание спортсменов.К., Абрис, 1996. – 144 с.
Рогозкин В.А., Пшендин А.И., Шишина Н.Н.
Питание спортсменов. К, Олимпийская литература,
1996. – 222 с.
1. РАЦІОНАЛЬНЕ І ЗБАЛАНСОВАНЕ
ХАРЧУВАННЯ
Харчування
– є основним способом підтримання життя, росту, розвитку, здоров’я і працездатності людини. Нераціональне харчування призводить до порушень обміну і розладу функціонального стану різних систем організму, особливо травної, серцево-судинної і центральної нервової. Раціональним називається харчування, яке забезпечує енергетичні, пластичні та інші потреби організму втому числі і необхідний рівень обміну речовин. Основними елементами раціонального харчування є сбалансованість і правильний режим
харчування. Збалансоване харчування – це таке харчування, при якому забезпечені оптимальні співвідношення харчових і біологічно активних речовин, здатних проявити в організмі максимум своєї корисної біологічної дії. Сучасна теорія збалансованого харчування базується на таких положеннях
1. Поступання харчових речовин повинно точно відповідати витратам.
2. Поступання харчових речовин забезпечується при розпаді харчових продуктів і всмоктуванні низькомолекулярних сполук, необхідних для метаболізму і будови клітинних структур.
3. Їжа складається з декількох компонентів, різних за фізіологічним значенням харчових речовин, баластних речовин, токсичних речовин.
4. Метаболізм визначається рівнем амінокислот, моносахаридів, жирних кислот, вітамінів і мінеральних елементів. На основі теорії збалансованого харчування створюються різні харчові раціони для всіх груп населення з урахуванням віку, статі, професійної діяльності, клімато-географічних умові т.д. Основні рекомендації, які виходять з теорії сбалансованого харчування людини, зводяться до слідуючого:
1. Загальна кількість білку повинна складати в середньому 12% від добової потреби в енергії
2. Кількість білків тваринного походження повинна складати 55% від загальної кількості білків добового раціону
3. У жировій частині добового раціону передбачається використання 50% тваринного жиру, 30% рослинного жиру і 20% маргаринів і кулінарних жирів
4. Співвідношення жирних кислот в раціоні передбачає 5% поліненасичених жирних кислот,
65% мононенасичених жирних кислот (олеїнова кислота, 30% насичених жирних кислот
5. Кількість вуглеводів в раціоні може складати 55% добової потреби в енергії. Співвідношення між складними і простими вуглеводами складає 4:1;
6. Збалансованість кальція і фосфора у раціоні визначається співвідношенням 1:1,5, а кальція і
магнія 1:0,5. Враховуючи останні досягнення біологічної і медичної наук можна виділити декілька нових положень, які слід враховувати при побудові раціонального харчування людини.
1. Нормальне харчування обумовлене не одним потоком харчових речовин із шлунково- кишкового тракту, а декількома потоками низькомолекулярних харчових речовин, гормонів і інших фізіологічно активних речовин. За участю бактеріальної флори шлунково-кишкового тракту формується три потоки. Один з них включає речовини, модифіковані мікрофлорою, другий являє продукти життєдіяльності самих бактерій і третій складається із модифікованих мікрофлорою харчових волокон, які є вторинними харчовими речовинами.
2. До необхідних компонентів їжі належать харчові волокна. Вони відіграють певну роль в нормалізації функції шлунково-кишкового тракту, забезпечують формування гелеподібних структур, що впливають на евакуацію вмісту шлунка, швидкість всмоктування харчових речовину тонкій кишці і часу їх транзиту через шлунково- кишковий тракт.
3. Баланс харчових речовин досягається в результаті їх звільнення із харчових продуктів при ферментативному розпадів процесі порожнинного і мембранного травлення, а також внаслідок синтезу нових речовину тому числі незамінних.
2. ЕНЕРГЕТИЧНІ ВИТРАТИ ЛЮДИНИ
І ЕНЕРГЕТИЧНА ЦІННІСТЬ ЇЖІ
Для визначення кількості витраченої енергії спожитої їжі використовується одна величина – калорія. У зв’язку з цим енергетична цінність харчових речовині продуктів вимірювалась у цих одиницях. У міжнародній системі одиниць (СІ) енергетична цінність їжі вимірюється в джоулях (1 ккал – 4,184 кДж. Енергетична цінність харчових речовин – це кількість тепла згорання г в них
1 г білку – 4 ккал – 16,7 кДж
1 г вуглеводів – 4 ккал – 16,7 кДж

1 г жиру – 9 ккал – 37,6 кДж. Енергетичні витрати людини включають чотири компоненти основний обмін, фізичну активність, ріст і локтацію, специфічну динамічну дію їжі. Значна частина сумарних енергетичних витрат людини необхідна для підтримання основного обміну – перший компонент. Сюди входять енергетичні витрати, необхідні для підтримання основних фізіологічних функцій організму при нормальній температурі тіла і температурі оточуючого середовища 20 0
у стані спокою, після 12-
14 годин від останнього вживання їжі. Величина основного обміну залежить від маси тіла, росту, віку і статі. У дітей інтенсивність основного обміну вища, ніжу людей середнього і похилого віку. Для здорового молодого чоловіка з масою тіла
65 кг величина основного обміну буде складати біля
1600 ккал/добу, а для молодої жінки з масою тіла 55 кг вона буде дорівнювати 1400 ккал/добу. Другий компонент пов’язаний з енергетичними витратами під час фізичної роботи, яка може бути різною і активним відпочинком коливання досягають від 2 до 11 ккал/хвил. і більше. Фізична активність в процесі систематичних занять спортом включає енерговитрати під час тренувань і змагань. Їх величина може змінюватись у дуже широких межах і фактично визначають калорійність і харчовий напрямок добового раціону. Третій компонент пов’язаний з віковими змінами потреби в енергії і залежить від специфічності обміну речовину різних тканинах організму і від маси метаболічно активних тканин в організмі та участі цих тканин в енергетичному обміні. І нарешті, четвертий компонент, пов’язаний з специфічно-динамічною дією їжі (його можна розглядати як метаболічну реакцію на прийом їжі, яка залежить від складу її харчових речовині кількості отриманої з нею енергії. Методи вимірювання енерговитрат
1. Найбільш точний метод – пряма калоріметрія. Однак цей метод не дозволяє проводити
вимірювання при багатьох формах професійної і спортивної діяльності людини і вимагає довготривалих досліджень.
2. Подальше удосконалення цього методу дозволило провести порівняння кількості енергії, яка звільняється у вигляді тепла, з кількістю кисню, який поглинається і вуглекислоти,що виділяється. Цей метод одержав назву непрямої калоріметрії.
3. Ще більш простим методом, хоча й менш точним, може бути метод непрямої аліментарної калоріметрії при якому враховують калорійність вживаної їжі і ведуть нагляд за масою тіла.
4. В рекомендаціях експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я ВООЗ) для оцінки енерговитрат людини при фізичних навантаженнях запропоновано метод інтегрування частоти серцевих скорочень (ЧСС). Він заснований на непрямій калоріметрії, оскільки для кожної людини необхідно складати калібрувальну криву для показників ЧСС і використання кисню. Наявність такого зв’язку між цими показниками дозволяє надалі використовувати вимірювання тільки ЧСС і за ним визначати енерговитрати людини.
5. Менш точним методом є метод розрахунково- табличний, який дозволяє підрахувати енерговитрати людини за добу на основі даних бюджету часу і таблиць енергоцінності кожного виду виконаної роботи (наприклад сон людини вагою 70 кг тривав 8 годин енергетичний коефіцієнт, заданими таблиці, складає 0,0155 ккал/хв/кг; таким чином, перемноживши ці показники одержуємо 0,0155 х 480 х 70 = 520,8 ккал, які ця людина витратила під час сну. Організм людини потребує постійного притоку вільної енергії, яку він отримує з харчових речовин для виконання трьох основних функцій
1. М’язевого скорочення та інших форм кліткових рухів
2. Активного пересування молекулі іонів крізь різні мембрани
3. Синтезу макромолекул із низькомолеклярних попередників. Вільною енергією називають таку форму енергії, яка може використовуватись для виконання роботи
при постійній температурі і постійному тиску. В скелетних м’язах для поповнення запасу АТФ під час фізичних навантажень є чотири головні джерела енергії
1. Анаеробне розщеплення креатинфосфату;
2. Анаеробне розщеплення глікогена або глюкози
(глікогеноліз або гліколіз
3. Аеробне розщеплення вуглеводів
4. Аеробне розщеплення жирів (ліполіз).
3. ГОЛОВНІ КОМПОНЕНТИ ЇЖІ ТА ЇХ
ГІГІЄНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Білки та їх значення в харчуванні. Білки – високомолекулярні сполуки, мобудовані з 20 різних амінокислот, поєднаних пептидним зв’язком. Функції білків
1. Білки – будівельні елементи живих організмів.
2. Білки – переносники різних гормонів і їх рецепторів у тканинах.
3. Білки – транспортери кисню, заліза, жирних кислот, холестерину та інших речовин в крові та біологічних рідинах.
4. Білки – важливіший фактор імунітету.
5. Частина білків регулює активність апарату спадковості.
6. Найважливіша функція білків – каталітична. Добова потреба у незамінних амінокислотах в різних вікових групах (мг/кг)

Амінокислота
10-12 років
Валін
25
Гістідін (умовно незамін.)
25
Ізолейцин
28 Лейцин
44 Лізин
44 Метіонін
22
Треонін
28
Тріптофан
3,3 Фенілаланін
22
Всі незамінні амінокислоти
216
БІЛКИ
Повноцінні тваринного походження) Неповноцінні рослинного походження)
БІОЛОГІЧНА ЦІННІСТЬ
Материнське молоко - 95 Рис Телятина - 93 Кукурудза Яйце – 87 Білий хліб
Коров’яче молоко - 81 Добова потреба для дорослої людини в білках в середньому складає 90-100 г. З збільшенням рухової активності людини зростає і потреба організму в білках. Жири та їх значення в харчуванні. Термін жири часто використовується в науково- популярній літературі з метою позначення широкого класу органічних сполук – ліпідів (грец. Lipos – жир, загальною властивістю яких є їх добра розчинність у органічних розчинниках (ацетон, бензол, хлороформ та ін.) і нерозчинність у воді. До цього класу речовин можна віднести нейтральні жири – триацилгліцерини та вільні жирні кислоти фосфоліпіди, гліколіпіди, стероїди, віск, терпени. Функції жирів
1. Жири
– головне джерело енергії. При окислюванні 1 г жиру звільнюється енергії вдвічі більше, ніжу білків і вуглеводів (9 ккал.
2. Жири – захисна функція. У вигляді підшкірного жиру і внутрішнього жиру вони запобігають механічним пошкодженням внутрішніх органів людини.
3. Жири – у вигляді шкіряного сала змащують шкіру.
4. Жири – в комплексі з білками створюють структурні елементи мембран клітин.
5. Жири – беруть участь у метаболічних функціях кліткових мембран бар’єрній, рецепторній, транспортній та ін.
6. Жири – головний розчинник вітамінів А, Е, Д.
7. Жири – поліпшують смакові властивості їжі. За хімічним складом жири є складними комплексами органічних сполук, основними структурними компонентами котрих є гліцерині жирні кислоти.
Основне значення мають жирні кислоти
ЖИРНІ КИСЛОТИ
Насичені: масляна, капронова, капрілова, капрінова, пальмітинова, стеарінова, арахінова
Ненасичені
(ПНЖК):
(мононенасичена), лінолева
(2 подвійних зв’зки), ліноленова
(3 подвійних зв’язки), арахідонова (4 подвійних зв’язки)
Головні функції ПНЖК:
1. ПНЖК – мають тісний зв’язок з обміном холестерину (сприяє швидкому перетворенню холестерину в холієві кислоти і виведенню їх із організму.
2. ПНЖК – нормалізують стінки кровоносних судин, підвищуючи їх еластичність і зменшуючи проникливість.
3. Дефіцит ПНЖК - знижується інтенсивність росту і стійкість до зовнішніх і внутрішніх неблагоприємних факторів.
4. ПНЖК в організмі не синтезуються.
20-30 г рослинних жирів забезпечують поступлення необхідної кількості (2-6 г/добу)
ПНЖК. Добова потреба дорослої людини в жирах дорівнює 80-100 г на добу. При систематичних заняттях спортом зростає потреба в ПНЖК, фосфоліпідах і стероїдах. Фосфоліпіди лецитин, кефалін, сфінгомієлін. Лецитин
– важливий фактор регулювання холестеринового обміну і розвитку ЦНС. Потреба в фосфоліпідах – 5 г на добу. Стерини – головний представник – холестерин. Норма холестерину в крові – 140-200 мг%. Приймає участь в процесах осмосу і дифузії, утримує вологу і забезпечує необхідний тургор клітин. Окрім того, холестерин – утворення жовчних кислот
- гормонів кори наднирників
- вітаміну
Д
3
(холекальциферол)
- статевих гормонів.
Від’ємна роль холестерину – формування і розвиток атеросклерозу.

Основний біосинтез холестерину проходить у печінці.
Потреба організму в холестерині становить 1 г. Вуглеводи та їх значення в харчуванні. Вуглеводи – основний клас харчових речовин, які використовуються в організмі як головне джерело енергії. Вони складають основну частину раціону -–
400-500 г на добу. В організмі вони можуть зберігатися у вигляді глікогену в печінці там язах. Вуглеводи приймають участь у А) синтезі амінокислот Б) синтезі нуклеїнових кислот В) синтезі коензимів; Г) синтезі глюкопротеїдів Д) синтезі мукополісахаридів і ін. Вуглеводи розподіляються на 3 основних класа:
1. Моносахариди – глюкоза
- фруктоза
- галактоза утворюється з вуглеводів молока лактози.
2. Дисахариди – сахароза (цукор)
- лактоза
3. Полісахариди – крохмаль
- глікоген
- - пектинові речовини В харчових раціонах на крохмаль припадає близько 80% загальної кількості вуглеводів. Потреба організму в вуглеводах при виконанні довготривалих фізичних навантаженнях може досягати 700-800 г на добу. Вітаміни та їх значення в харчуванні. Вітаміни
– низькомолекулярні сполуки органічної природи, які володіють високою біологічною активністю, містяться в їжі в невеликих кількостях і не можуть синтезуватись в організмі людини. Вітаміни забезпечують більшість реакцій обміну речовин в якості складового компоненту ферментів – коферментів.
ВІТАМІНИ
Жиророзчинні: А, ДЕК Водорозчинні В
1
В
с
(фолієва кислота, В

(ліпоєва кислота, С, Р.
До вітаміноподібних речовин належать В, Н
1
(параамінобензойна кислота, В (оротова кислота, В
(холін, В (інозит, В
т
(карнитін), вітаміни U, F.
Клінічні ознаки при основних видах вітамінної
недостатності

Недостатність вітаміну Клінічні ознаки
С (аскорбінової кислоти) Цианоз губ, нігтів, крихкість та синюшність ясен, набухання міжзубних сосочків, кайма біля шийки зубів, кровоточивість ясен під час присосу губами і чищенні зубів, блідість і сухість шкіри, г зроговіння волосяних фолікулів з поодинокими перехіями, швидка стомлюваність, знижена працездатність, часті застудні захворювання
В
1
(тіаміну) Швидка фізична і психічна стомлюваність, втрата апетиту, запор, м’язова слабкість, болів ногах і стомлюваність під час ходьби, при пальпації болючість
ікроножних м’язів, парастезія і гіперстезія, віддишка, тахікардія В рибофлавін) Сухість і синюшність губ, червона кайма і рубці на них – хейлоз, тріщинні карочки в куточках рота агранулярний стоматит, сухий, яскраво язик, себорейний дерматит носогубних складок, світлобоязкість, кон’юктивіт, блефарит
РР (нікотинової к-ти, ніацину)
Невростенічний синдром (збудливість, безсоння, пригніченість, загальмованість, понос без слизу і крові, нервово-м’язовий біль, сухість і блідність губ, язик обкладений, набряклий, бороздчастий, сухий, болючий, з тріщинами, яскраво на тильній поверхні кисті, на шиї, лущеня гіперкератоз, пігментації В (піридоксину) У дітей раннього затримка росту, ш розради, підвищення збудливості, епітеліформні судоми, гіпохромна анемія. У дорослих втрата апетиту, тошнота, занепокоєння, сухий себорейний дерматит, хейлоз, кон’юктивіт, глосит. У вагітних подразливість, депресія, безсоння.
слабкість, пітливість,затримка розвитку зубів, легка спазмофілія, нахильність до захворювань дихальних шляхів. У дорослих в’ялість, втомлюваність, тігнучий біль ум язах, тазі, кульгавість, крихкість
зубів. В (цианкобаламіну)
Блідність слизових оболонок, особливо кон’юктиви.Відсутність апетиту. Сухий яскраво- червоний язик.
Ахлогідрія.
Гіперхромна, макроцитарна, мегалобластична анемія. Порушення чуттєвості поліневрітного характеру. Проноси.
Субфебрильна температура. Е (токоферолів)
М’язева гіпотонія. М’язева слабкість. Рання м’язева дистрофія. Схильність до частих абортів. Ранні форми склеродермії. К (філлохінонів) В новонароджених кровотечі із рота, носа, пупка, сечових шляхів.
Шлунково-кишкові кровотечі, кровава блювата.
Субперіостальні, внутрішньошкірні та підшкірні крововиливи. У дорослих кровотечі із ясені носа. Шлунково- кишкові кровотечі. Внутрішньошкірні та підшкірні крововиливи.







Клінічні ознаки при основних видах недостатності мікро- та
макроелементів

Елемент Клінічні ознаки Залізо Блідість шкіри та слизових оболонок та нігтів, запаморочення голови, літання комашок перед очима, тахікардія, кардіомегалія, задишка, слабкість, підвищена стовлюваність, знижена працездатність, сонливість, головні болі, оніміння кінцівок, зниження витривалості до фізичного навантаження, зниження апетиту, спотворення смаків потреба їсти крейду, землю та ін.), згладжування сосочків язика, сухість, ламкість, випадіння волосся, ламкість та поперечна смугавість нігтів, їх ложкоподібне вдавлювання, тріщини в куточках рота.
Мідь Блідість шкіри, подразливість, затримка росту, набряки навколо очей, іноді тривалі поноси, гіпохромна анемія, ретикулоцитоз, зниження активності фермента церулоплазміна.
Цинк Затримка росту, затримка статевого розвитку, відсутність вторинних статевих ознак
(гіпогонадізм, статевий інфантилізм. Збільшення печінки, селезінки, погіршення заживлення ран.












4. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ХАРЧУВАННЯ СПОРТСМЕНІВ
1. Постачання організму необхідної кількості енергії. Відповідно її розходу під час спортивних навантажень.
2. Дотримання сбалансованості харчування відповідно до виду спорту та інтенсивності фізичних навантажень.
3. Підбір адекватних форм харчування (продуктів, харчових речовині їх комбінацій) в періоди інтенсивних і довготривалих фізичних навантажень, підготовки до змагань, змагань і відновлення після них.
4. Використання харчових речовин з метою активації та регуляції внутрішньоклітинних метаболічних процесів в різних органах і тканинах.
5. Створення за допомогою харчових речовин необхідного метаболічного фону для біосинтезу та реалізації дії гормонів, регулюючих основні реакції метаболізму.
6. Різноманітність їжі за рахунок використання широкого асортименту
продуктів і використання різних методів їх кулінарної обробки з метою оптимального забезпечення організму всіма необхідними харчовими речовинами.
7. Включати в раціони біологічно повноцінні продукти і страви, а також продукти і страви, що швидко перетравлюються.
8. Використання харчових факторів з метою підвищення швидкості росту м’язевої маси і збільшення сили, а також для регуляції маси тіла в залежності від вагової категорії спортсменів.
9. Індивідуалізація харчування в залежності від антропометричних, фізіологічних і метаболічних характеристик спортсмена, стану його травної системи, особистих смаків і звичок.

Лекція № 7-8


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал