Гаврилішин А. П



Дата конвертації08.12.2016
Розмір57.2 Kb.
УДК: 346.26 (043.2)

Гаврилішин А.П.,

к.ю.н., доцент,

доцент кафедри господарсько-правових дисциплін

Національного університету ДПС України,

м. Ірпінь, Україна

Шаповал А.О.,

студентка 5-го курсу юридичного факультету

Національного університету ДПС України,

м. Ірпінь, Україна



ПИТАННЯ ЩОДО ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДЯН

На сучасному етапі Україна переживає складний процес формування нового господарського правопорядку, якому притаманні, з одного боку, стрімкий розвиток економічних правовідносин, з іншого – наявність певних проблем у законотворчій та правозастосовчій практиці при вирішенні питань правового регулювання господарської діяльності в умовах перехідного до ринкової економіки періоду.

Правове регулювання – це здійснення за допомогою системи правових засобів (юридичних норм, правовідносин, індивідуальних приписів та ін.) результативного, нормативно-організаційного впливу на суспільні відносини з метою їх упорядкування, охорони, розвитку відповідно до суспільних потреб [1, с 145].

О.Ф. Скакун у своєму визначенні розширює поняття С.С. Алексєєва і зазначає, що правове регулювання – це здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, охорона та розвиток [2, с.488], основною ознакою якого є його державно-владний характер тому, що в юридичних нормах держава вказує міру можливої та належної поведінки суб’єктів правовідносин, за невиконання якої вони несуть юридичну відповідальність.

Виходячи з положення, що правове регулювання господарської діяльності – це заснована на законодавстві діяльність держави щодо юридичного закріплення, упорядкування, розвитку та охорони суспільних відносин, які виникають у сфері господарювання, можна запропонувати визначення правового регулювання діяльності громадян-підприємців. Отже, правове регулювання діяльності громадян-підприємців, як різновид соціального регулювання являє собою один з найважливіших напрямків діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, що здійснюється за допомогою права та сукупності правових засобів і виявляється у цілеспрямованому і організуючому впливі на підприємницьку діяльність громадян з метою її упорядкування, охорони, надання стабільності і створення відповідних умов для реалізації ними господарської діяльності.

Е.П. Губин, П.Г.Лахно зазначили, що особливість підприємницької діяльності полягає у тому, що вона являє собою сферу взаємодії приватних і публічних інтересів у зв’язку з чим її регулювання здійснюється з використанням публічно-правових і приватноправових засобів [3, с.62]. Підприємницьке право відноситься до тих галузей права, для яких характерним є поєднання елементів публічного і приватного права. Отже, у ході здійснення громадянами підприємницької діяльності публічно-правові і приватноправові засоби нерозривно взаємодіють, при цьому публічно-правові засоби передують застосуванню приватноправових. Значить, правове регулювання діяльності громадян підприємців з використанням, як приватноправових, так і публічно-правових засобів здійснюється на підставі нормативних актів, які мають комплексний характер і містять норми, як приватного, так і публічного права. В Україні ця проблема набуває особливої актуальності у заявку із закріпленням у ст. 5 Господарського кодексу України (далі – ГК України) [4] положення, згідно з яким правовий господарський правопорядок формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб’єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів.

Можна виділити чотири основні напрямки правового регулювання підприємницької діяльності громадян, яким кореспондують відповідні блоки нормативно-правових актів. Перший блок регулює порядок легітимації діяльності громадян-підприємців, заснування власної справи та управління відокремленим майном і організація праці, якщо підприємець має найманих працівників. Другий блок регулює відносини по «вертикалі»: між громадянином як суб’єктом господарювання, з однієї сторони, та органами державної влади і місцевого самоврядування, з іншої. Третій блок опосередковує відносини підприємниця по «діагоналі», зокрема, з банками, та іншими кредитними організаціями, органами по валютному регулюванню і контролю. Четвертий блок регулює відносини між суб’єктами господарювання по «горизонталі» зі своїми партнерами по економічній діяльності: постачальниками, покупцями, перевізниками та ін.

Посилення публічно-правових засад в Україні виявилося у ГК України [4], таких законах у постановах уряду, як закон України «Про основні засади державної регуляторної політики» [8], закон України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» [9], закон України «Про здійснення державних закупівель» [10] та ін. Участь держави у регулюванні господарськими правовідносинами повинно здійснюватися в рамках, визначених законодавством.

Правовідносини між державою та громадянами-підприємцями є комплексними і динамічними, змінюючись у часі. Вони можуть варіювати від співробітництва до конкуренції, від партнерства до антагонізму. У цих відносинах кожна сторона має істотну потребу в іншій. Держава має потребу в підприємцях оскільки їй необхідна ринкова система, матеріальні ресурси, поповнення бюджету, послуги і товари, що ними виробляються, У свою чергу підприємцям необхідна держава, оскільки їм необхідні закони, які містять правила господарської діяльності, її безпеки, захисту і стабільності, а також через функціонування монетарної системи, стабільної економічної та соціальної інфраструктури. Громадяни-підприємці покладаються на конституційний захист і державну підтримку їхньої діяльності, забезпечуючи при цьому насичення ринку товарами і послугами, зайнятість населення і підвищення життєвого рівня і виконання соціально-економічних програм розвитку.

Оскільки Україна перебуває на етапі становлення та розбудови стабільної ринкової економіки перед державою стоїть завдання створення як економічних, так і соціальних передумов, які б дозволили ефективно розвиватися підприємцям. Розвиток приватного підприємництва як організаційно-правової форми господарювання для нашої держави є одним із засобів усунення диспропорції на окремих товарних ринках і надання додаткових робочих місць, сприяє становленню та зростанню кількості власників, які самостійно забезпечують свій життєвий рівень, формування середнього класу як основи соціально-економічних реформ, насичення ринку товарами необхідної якості, зменшення безробіття, змінює життєві орієнтації значної частини населення, тобто розв’язує численні актуальні економічні, соціальні та інші проблеми. Підприємницька діяльність громадян сприяє не тільки насиченню ринку необхідними товарами, а й підвищенню добробуту самих підприємців, що є однією з умов досягнення економічної стабільності в державі [11, c.401].

Література

1 Алексеев С.С. Теория права. – М.:Изд-во БЕК,1994. – 224 с.

2. Скакун О.Ф. Теорія держави і права / Підручник / Пер. з рос. Х.:Консум, 2001. – 656 с.

3. Предпринимательское право Российской Федерации /Отв.ред. Е.П. Губин, П.Г.Лахно. – М.:Юристъ, 2003. – 1001 с.

4. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. –№ 18. – Ст.144

5. Прилуцький Р. Моделі правового регулювання сфери господарювання і фінансово-економічна криза в Україні // Право України. – 2010. –№ 6. – с.122–128

6. Мамутов В. Посилення публічних засад у правовому регулюванні господарської діяльності // Право України. – 2009. – № 9 . –с. 83–94

7. Мамутов В. Загальні проблеми науки господарського права на стику ХХ і XXI століть // Право України. – 2010. – № 8 . – с. 4–12

8. Про основні засади державної регуляторної політики. Закон України від 11.09.03 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 9. – Ст. 79

9. Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб. Закон України від 15.12.05 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 14. – Ст. 118



10 Про здійснення державних закупівель // Урядовий кур'єр від 07.07.2010 № 122

11. Правові засади розвитку індивідуального підприємництва // Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства і держави Монографія В.Ф, Опришко, Ф.П. Шульженко та ін. – К.: КНЕУ, 2006 р –702 с

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал