Гальмування в психології



Сторінка1/5
Дата конвертації11.12.2016
Розмір0.71 Mb.
  1   2   3   4   5
Словник психолого-педагогічних понять і термінів

Гальмування в психології - активний нервовий процес, що пригнічує збудження або запобігає йому. Має охоронне значення (особливо для нервових клітин кори великого мозку), захищає нервову систему від перезбудження. Г. є необхідною умовою розвитку аналізу і синтезу в пізнанні явищ навколишньої дійсності, правильного орієнтування в них, вироблення нових дій уміння поводити себе відповідно до вимог групи, суспільства.

Гармонійний розвиток особистості - цілісність особистості, яка характеризується рівновагою, рівномірним розвитком її інтелектуальної, емоційної, вольової та фізичної сфер.

Гедонізм (від. гр. - насолода) - філософсько-етичне вчення, за яким найвищим благом, до якого прагне людина у своїй діяльності та яке визначає її орієнтацію, є насолода (духовна чи чуттєво-матеріальна). Як нормативний принцип Г. протистоїть аскетизму.

Генеральна сукупність - сукупність об'єктів, на яку поширюються висновки, отримані в результаті дослідження.

Геніальність - вищий рівень розвитку здібностей: як загальних (інтелектуальних), так і спеціальних. Про наявність Г. можна судити лише у випадку досягнення особистістю таких результатів творчої діяльності, які складають епоху в житті суспільства. у розвитку культури.

Генотип (від гр. рід, походження та відбиток, зразок) - сукупність спадкових структур організм (насамперед, генів). У Г. індивіда кореняться причини спадкових захворювань психіки, а для здорових людей - витоки темпераменту, індивідуальних рис обдарованості тощо. Знання Г. має істотне значення для ефективності організації навчання й виховання людини.

Гештальтпсихологія - напрям психології, що виник у Німеччині в першій третині ХХ ст. і запропонував програму вивчення психіки з точки зору цілісних структур (гештальтів), первинних стосовно до своїх компонентів. Головні представники - німецькі психологи М. Вертхаймер, В. Келер, К. Коффка.

Гімназія - 1) середній навчально-виховний заклад, який починає працювати з учнями після закінчення школи І ступеня та діяльність якого спрямована на забезпечення науково-теоретичної, класичної гуманітарної (з певним профілем або без нього), загальнокультурної підготовки учнів. "Інструкція про організацію та діяльність гімназії" (1996 р.) визначає структуру, зміст і основні форми навчально-виховного процесу, його кадрове забезпечення, а також правовий статус, фінансову й матеріально-технічну базу;

2) загальноосвітній навчальний заклад з поглибленим вивченням дисциплін, що забезпечує варіативність освіти в залежності від його конкретного профілю, а також засвоєння загальноосвітніх дисциплін і курсів основ наук з профілю (гуманітарного, природничо-наукового, естетичного та ін.), вибраного учнями;

3) середній загальноосвітній навчально-виховний заклад ІІ-ІІІ ступеня, що забезпечує науково-теоретичну, гуманітарну, загальнокультурну підготовку обдарованих здібних дітей.

Гімнасій - державний навчально-виховний заклад у стародавній Греції, а також на елліністичному Сході. В Афінах найбільшого розвиту вони досягли в V-VI ст. до н. е. До Г. вступали після палестри (гімнастична школа, у якій навчалися хлопчики з 12 до 16 років), юнаки 16-18 років із знатних і заможних родин. У Г. вони займалися гімнастикою, вивчали політику, філософію, літературу. Найвідоміші Г. - Академія платонівська та Лікей, заснований Аристотелем.

Гіперкінез (від гр. префіксу, що означає надмірність і рух) - надмірні рухи, що виникають при деяких ураженнях центральної нервової системи. Нерідко спостерігаються при спадкових хворобах, енцифаліті, травмах тощо, зумовлені збудженням певних ділянок кори великого мозку або підкіркових утворів.

Гіпертимна акцентуація - акцентуація особистості, для якої характерні постійно піднесений настрій, підвищена психічна активність з прагненням діяльності та тенденцією розкидатися, не доводячи справу до кінця. Свої здібності й можливості, як правило, переоцінюють. Людям, яким притаманна Г. а., підійде професія, пов'язана з організацією різноманітних заходів, де треба проявити активність, уміння швидко орієнтуватися, де можна задовольнити прагнення до лідерства нових вражень. Це може бути робота менеджера, підприємницька діяльність тощо. Для них головне - різноманітна діяльність, зіткнення з новими завданнями.

Гіпотеза - 1) наукове передбачення результатів дослідження;

2) наукове передбачення, що висувається для пояснення будь-якого явища;

3) наукове передбачення, що висувається для пояснення досліджуваного явища, його суті, структури, зв'язків, рушійних сил і таке інше;

4) у перекладі з грецької "припущення", істинність якого треба довести. Будь-яка Г. тією чи іншою мірою обґрунтована за допомогою звертання до однієї чи кількох теорій. Г. перевіряється різними способами, зокрема й шляхом звертання до фактів, отриманих у ході дослідження;

5) припущення, що вимагає наукового доказу. Для того щоб Г. перетворилась в істину, вона повинна бути підтверджена дослідженнями, достовірними фактами, перевірена практичним досвідом.

Глибина знань характеризується кількістю усвідомлених учнями істотних зв'язків і відношень у знаннях.

Глибина мислення - уміння проникати в суть явищ, предметів, з'ясовувати їх виконання, передбачати їх подальший розвиток.

Глобальне навчання - сучасна концепція, основними моментами якої є пріоритети загальнолюдських цінностей, необхідність виховання комунікативних навичок і умінь, формування планетарного мислення, сприймання розмаїття культур, розуміння та відчуття особистості як невід'ємної частини єдиного й взаємозалежного світу. Одним із авторів цієї концепції є американський вчений Р. Хенві.

Гностичні емоції - емоції, що виникають на основі потреби в пізнавальній гармонії; прагнення щось зрозуміти, проникнути в сутність явища; почуття, здивування і нерозуміння, якості та невиразності думки, нестримне прагнення подолати протиріччя у власних міркуваннях, привести все в систему; почуття близькості рішення, радість відкриття істини.

Гностичні здібності - особистісні якості, що забезпечують людині, з одного боку, швидке та точне розпізнання предметів, явищ, а з іншого, - успішне оперування відображеними образами дійсності, знаками, поняттями, ідеями тощо.

Гнучкий розклад -організація навчання, за якої допускається варіювання кількісного складу, частоти та тривалості занять, уроків.

Гнучкість розуму - пластичність, здатність змінити плани, способи вирішення задач у відповідності з об'єктивними обставинами, які змінюються.

Говард-план - організація навчання за вільним розкладом і при самостійному виборі учнями навчальних предметів. Виник у 1920 р. з ініціативи керівника Говардської жіночої середньої школи (Лондон Гарріс).

Основна ідея Г.-п. - підвищення індивідуальної відповідальності учнів з свій розумовий розвиток. Виховна робота з учнями, де крім уроків, здійснювалася в спеціально створюваних "будинках". Великого поширення Г.-п. не дістав.



Головна дидактична мета уроку характеризує його кінцевий результат, тобто що та на якому рівні повинно змінитися у сфері знань і умінь учнів, а також у вдосконаленні, розвиту та закріпленні в них певних навичок як підсумку даного уроку в цілому.

Готовність - стан особистості, який дозволяє їй успішно увійти в професійне середовище, швидко розвиватися в професійному відношенні.

Готовність до трудової діяльності - 1) інтегральне особистісне утворення, що включає стійке прагнення до праці в цій галузі, наявність адекватних знань, умінь, навичок, а також комплекс індивідуально-типологічних, соціально-психологічних особливостей, що обумовлюють високу ефективність її професійного функціонування саме в цій галузі;

2) цілеспрямоване вираження особистості, що включає її переконання, погляди, відношення, мотиви, почуття, вольові та інтелектуальні якості, знання. навички, уміння, установки тощо.



Готовність психологічна - суттєва передумова цілеспрямованої діяльності, її регуляції, стійкості та ефективності. Г. п. допомагає людині успішно виконувати свої обов'язки, правильно використовувати знання, досвід, особистісні якості, зберігати самоконтроль і перебудувати свій спосіб дій із появою непередбачених перешкод.

Гра - один із видів діяльності людини; один зі способів фізичного, розумового та морального виховання дітей. Гра рольова (сюжетно-рольова) - метод формування свідомості та досвіду дитини шляхом моделювання (відтворення) певних суспільних відносин. Зміст Г. рольової реалізується дитиною у взятій на себе ролі згідно з певними правилами поведінки, що регулюють її виконання. Усяка Г. рольова - це школа довільної поведінки діяльності, властивої поведінці та діяльності дорослих.

"Граматика словенська" - одна з перших друкованих граматик старослов'янської мови, складена М. Смотрицьким.

Граматист - учитель елементарної школи грамоти в Стародавніх Афінах і частково в Стародавньому Римі.

Греко-католицькі духовні семінарії - виховно-навчальні заклади, які готували священнослужителів для уніатської церкви. Існували Перемишльська, Ужгородська, Львівська й Станіславська семінарії. Система навчання й виховання нагадували єзуїтську.

Греко-латинські школи - навчальні заклади підвищеного типу, створені в Москві в другій половині XVII ст. з ініціативи уряду й церкви. У школах вивчали грецьку, латинську й церковнослов'янську мови, риторику й філософію.

Громадська думка - 1) специфічний стан свідомості, який включає в себе потаєне чи явне ставлення різних соціальних спільнот до подій, фактів або процеси соціальної дійсності. Г. д. фіксує сприйняття дійсності через призму масової свідомості, формується в процесі руху інформації в суспільстві, відображає людське буття, суспільну практику людей і виступає як регулятор діяльності. Вона створюється під впливом буденної свідомості, емпіричних знань, навіть забобонів, а також науки, мистецтва, політики, всіх джерел масової комунікації;

2) висловлене у формі повних суджень, ідей та уявлень ставлення соціальних груп до явищ чи проблем соціального життя, що зачіпають загальні інтереси. Г. д. формується під впливом усіх засобів масового впливу (радіо, преса, телебачення тощо), хоч може виникати й стихійно, під впливом тих чи інших життєвих обставин і ситуацій;

3) думка учнів колективу класу, яка впливає на формування позитивних або негативних рис особистості;

4) спільні для соціальної групи (колективу) уявлення судження, розуміння важливості для неї предметів, явищ, подій. Г. д. як спільність оціночних суджень членів групи виникає в процесі їх спільної діяльності, спілкування та відображає її позицію.



Громадська думка колективу - наявність спільних уявлень, суджень, спільного розуміння значущих для нього предметів і явищ.

Громадянин - людина, яка ідентифікує себе з певною країною, де вона наділена відповідним юридичним статусом, що є основою для користування певними правами та для додержання обов'язків.

Громадянство - юридичний статус особистості, який надається їй після досягнення відповідного віку або шляхом натуралізації та засвідчується врученням їй відповідного документа. Громадянський статус пов'язаний з одержанням людиною певних юридичних, політичних, економічних, інших прав і покладанням відповідальності за додержання встановлених у державі порядків.

Громадянська культура - ставлення індивідів до інституцій держави та настанов влади, їхня законослухняність і критична вимогливість. Культура громадянськості, на відміну від культури політичності, належить до сфери взаємодії населення, з одного боку, та влади - з іншого, а не до сфери протистояння окремих верств одна одній. Вона характеризується сприйманням влади не як предмета боротьби й завоювання, а як об'єкта впливу щодо захисту інтересів і прав громадян. Виражається в уставленні населення до існуючого порядку, у знанні й визнанні ним суспільних норм, готовності їх додержувати. До громадянської культури належать знання людей про їхні права й обов'язки, про устрій держави, про політичні системи, процедури політичного, зокрема виборчого процесу.

Громадянська освіта - 1) діяльність, спрямована на формування знань і навичок, необхідних громадянину в демократичній правовій державі для реалізації громадянських прав і свобод, користування інститутами сучасної правової демократичної держави. Завданням громадської освіти є культивування основоположних принципів і цінностей вільного демократичного суспільства і конституційного порядку. Вивчення прав і вміння реалізувати ці права формують ядро громадянської освіти;

2) навчання людей, як жити в умовах сучасної держави, як додержувати її закони, і водночас не дозволяти владі порушувати їхні права, добиватися від неї здійснення їхніх правомірних потреб, як бути громадянином демократичного суспільства.



Громадянська позиція - система ціннісних і соціальних орієнтацій та настанов, що характеризують людину як громадянина країни та суспільства.

Громадянське виховання - формування громадянськості як інтегративної якості особистості, що дає можливість людині відчути себе морально, соціально, політично та юридично дієздатною й захищеною.

Громадянське суспільство - поняття, що вживається для означення сукупності існуючих у суспільстві відносин, державно-політичними сферами життєдіяльності громадян й окремих індивідів, що є цивільною, приватною, перебуває поза впливом держави, її директивного регулювання й регламентації. Його існування втілюється в приватному житті громадян, функціонуванні вільного ринку, безперешкодному поширенні духовних, релігійних, моральних і національних цінностей, добровільно сформованих асоціаціях і організаціях громадян, усій різноманітності вільно здійснюваних між ними міжособистісних зв'язків (сімейні, общинні, економічні, культурні, релігійні тощо).

Громадянськість - 1) морально-психологічний стан людини, що характеризується відчуттям себе громадянином конкретної держави, лояльним ставленням до її інституцій і законів, почуттям власної гідності в стосунках з представниками держави, знанням і повноваженням прав людини, чеснот громадянського суспільства; готовністю та вмінням дотримуватися власних прав, вимагати від держави виконання її функцій; лояльним відповідальним ставленням до своїх обов'язків перед державою, патріотизмом;

2) духовно-моральна цінність, світоглядно-психологічна характеристика людини, зумовлена її державною самоідентифікацією, усвідомленням належності до конкретної країни. З цим пов'язані лояльне ставлення до встановлених у державі порядків, законів, інституцій влади, почуття патріотизму, власної гідності, моральність, знання та повага до прав людини, чеснот громадянського суспільства, готовність та вміння додержувати власних прав та обов'язків.



Група - будь-яке об'єднання людей незалежно від того, якого характеру зв'язки виявляються між її членами.

Група експериментальна і група контрольна -спеціально підібрані чи створені дві групи піддослідних осіб з метою дослідження впливу якогось педагогічного фактору, причому цей фактор діє лише в експериментальній групі. На основі порівняння змін в обох групах робиться висновок про ефективність застосованого педагогічного фактора.

Група мала - група з двох або більше людей (оптимальне число 7 + 2 чол.), об'єднаних єдиною метою, подібними інтересами та потребами в спілкуванні, спільній діяльності, які перебувають у безпосередньому контакті один з одним. Г. м. класифікується за ознакою провідної спільної діяльності: виробничі, навчальні, військові, спортивні, сімейні та інші; за ознакою тривалості існування: тимчасові та постійні; за ознакою рівня розвитку. Взаємовідносини учасників Г. м. носять переважно емоційний характер і підпорядковуються закономірностям психологічної сумісності та конфліктності, можуть бути вивчені методами спостереження, взаємної оцінки, соціометрії та ін.

Групова динаміка - напрям соціально-психологічних досліджень, ініціатором розробки якого був К. Левін (США). Головний об'єкт - малі групи. В якості базового методу використовувалося створення штучних лабораторних ситуацій із наперед заданими характеристиками.

Групова дискусія - колективне обговорення якого-небудь питання. Широко використовується як метод вироблення та прийняття управлінських рішень, є найбільш поширеним методом активного навчання. Може бути використана у двох формах: у формі методу аналізу конкретних ситуацій та у формі колективного самоаналізу, під час якого учасники обговорюють події, що відбулися в групі під час навчання.

Групова оцінка особистості - соціально-психологічний метод, що ґрунтується на оцінці різноманітних особистісних якостей і поведінки конкретних людей, яка здійснюється особами, достатньо близько з ними знайомими (експертами). Г. о. о. переважно використовується при атестації та підборі керівних кадрів. Процедура Г. о. о. включає: вибір осіб, яких оцінюють у відповідності з поставленими завданням; вибір експертів; розробку переліку особистісних і ділових якостей, що оцінюються; складання словника до переліку відібраних якостей, у якому вони чітко й однозначно трактуються; розробку шкали для оцінки якостей; чітке оформлення опитувального листа, що пропонується експертам; апробацію розробленої методики, перевірку її надійності; опитування респондентів; кількісну та графічну обробку даних; інтерпретацію оцінок, складання спеціальних характеристик піддослідних; ознайомлення піддослідних із їх оцінками; висновки та рекомендації за результатами оцінки.

Групова психологія - 1) психологія певної соціальної групи, яка виступає як цілісність;

2) розділ соціальної психології, що вивчає психологічні особливості окремих соціальних груп.



Групова свідомість - цілісна рівнодіюча, яка складається з діалектичної суми індивідуальних свідомостей членів певної соціальної групи. Відомості щодо групової свідомості необхідні для з'ясування інтересів і потреб групи, для оптимального керування діяльністю соціальної групи.

Групова сумісність - соціально-психологічне явище, що відображає ступінь ефективності спільної діяльності людей, можливість їх адаптації один до одного.

Гуманізація - упровадження у взаємодію людей принципів гуманізму, формування і розвиток у стосунках між людьми гуманістичних почуттів.

Гуманізація освіти - 1) упровадження в навчально-виховному процесі ідей гуманізму, запропонованих великими просвітителями та педагогами минулого; це спрямування навчального закладу до піднесення особистості учня, забезпечення максимально сприятливих умов його розвитку, урахування його особистих цілей і запитів;

2) принцип реформування системи освіти, суть якого полягає в утвердженні людини як найвищої цінності шляхом олюднення обставин педагогічного процесу.



Г. о. - побудова педагогічного процесу на засадах гуманізму як визначального принципу загальнолюдської моралі, що включає: а) визнання права всіх учасників педагогічного процесу (учителя й учня) бути самим собою, що передбачає взаємне розуміння інтересів, запитів, взаємне довір'я; б) визнання права всіх учасників педагогічного процесу на свій шлях самовдосконалення та творчості в процесі співробітництва в навчально-виховній діяльності; в) створення суспільством умов для радісного творчого життя всім учасникам педагогічного процесу. Шляхи гуманізації освіти: а) формування відносин співробітництва між усіма учасниками педагогічного процесу; б) виховання в учасників педагогічного процесу морально-емоційної культури взаємовідносин; в) формування в учнів емоційно-ціннісного досвіду розуміння людини; г) створення матеріально-технічних умов для нормального функціонування педагогічного процесу, що виховує гуманну особистість - щиру, людяну, доброзичливу, милосердну, із розвинутим почуттям власної гідності, поваги гідності іншої людини.

Гуманізм - світогляд, у центрі якого як найвища цінність і мірило всього перебуває людина. Почуття любові до людей і окремої особи, глибока повага до людської гідності, позитивне сприйняття індивідуальних особливостей іншої людини, визнання її прав і свобод, бажання співчувати та допомагати іншому, намагання робити добро й піклуватися про благо людей є основними засадами гуманізму.

Гуманістична освіта - освіта, основана на принципах пріоритету загальнолюдських цінностей, життя та здоров'я людини, вільного розвитку особистості.

Гуманістична психологія - напрям психології (переважно американської), який визначає своїм головним предметом особистість як унікальну цілісну систему, здатну до самоактуалізації.

Гуманітарна освіта - пріоритетний розвиток загальнокультурних компонентів у змісті освіти, установлення зв'язків між предметами через загальнолюдську складову шкільних дисциплін, формування особистої зрілості учнів.

Гуманітаризація освіти - посилення уваги до людини, виховання в учнів ставлення до людини як до найбільшої цінності, спрямування освіти на формування в учнів високої духовності, почуття власної гідності, всебічної культури, планетарного мислення; формування у свідомості учнів цілісної картини світу, усвідомлення єдності людини й навколишнього середовища. Г. о. передбачає: підвищення статусу гуманітарних наук у навчанні та вихованні; гуманітарно орієнтоване вивчення всіх без винятку навчальних предметів.

Гуманітарне знання досягається за допомогою специфічних методів, використовуваних у літературознавстві, мистецтвознавстві й лінгвістиці. Розуміння й витлумачення "художньої реальності", у результаті яких утворюється Г. з., означає розкриття того сенсу, який закладено в досліджувану реальність автором твору. У витлумаченні останнього велике значення мають позиція дослідника, його суб'єктивність.

Дальтон-план - система індивідуального навчання, розроблена в м. Дальтон (штат Массачусетс, США) у 20-х роках ХХ ст. Згідно з Дальтон-планом увесь обсяг навчального матеріалу з того чи іншого предмета розподілявся на місячні курси, складалися місячні програми, підбиралася література. На початку місяця учень разом з учителем планував свою роботу, а потім вивчав самостійно з будь-якою швидкістю вибрані теми. Він міг відвідувати лабораторії, консультації, де чергували вчителі. Раз на тиждень проводився загальний семінар, конференція, дискусія. Дальтон-план мав на меті дозволити учням навчатися на різних рівнях і з різною швидкістю. Це була спроба пристосувати систему навчання до особистості дитини.

Девіантна поведінка - поведінка з відхиленням від прийнятих у суспільстві правових або моральних норм. Основні види Д. п. - злочинність і аморальна поведінка, що кримінально не карається.

Деградація особистості - поступова втрата особистістю позитивних якостей, що наступає внаслідок деяких психічних розладів. Виражається в постійному зниженні активності і працездатності особистості, у звуженні кола її інтересів, підвищеній стомлюваності, дратливості, розладах пам'яті, уваги.

Дедуктивне мислення - рух думки від загального до конкретного, одиничного.

Дедуктивний метод навчання - спочатку повідомляють загальне положення, формулу, закон, а отім поступово починають виводити часткові випадки, більш конкретні завдання.

Дедуктивний спосіб пізнання характеризується рухом думки від загального до одиничного (наприклад, від правила до прикладу). Широко використовується в навчальному процесі з метою викладу навчального матеріалу і його застосування учнями. Д. с. п. відіграє велику роль у становленні логічного мислення, сприяє розвитку вміння використовувати наявні знання при засвоєнні нових, логічно обґрунтувати конкретні положення, доводити вірність своїх думок; виховує підхід до кожного факту чи явища як до ланки єдиного ланцюга взаємопов'язаних і ваємообумовлених явищ. Це сприяє розвитку активності і продуктивності мислення.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал