Г. Г. Останіна «діалог» культур у романі а. Кримського «андрій лаговський»



Скачати 74.56 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації17.02.2017
Розмір74.56 Kb.

УДК 821.161.2.09 (Кримський) Г. Г. ОСТАНІНА
«ДІАЛОГ» КУЛЬТУРУ РОМАНІ А. КРИМСЬКОГО АНДРІЙ
ЛАГОВСЬКИЙ»
У статті розглядається орієнтальний дискурсу романі А. Кримського
«Андрій Лаговський». У результаті дослідження авторка дійшла до
важливого висновку діалог культуру романі виступає як захисний
механізм особистості, що звільняє хвору людину відсильних емоцій та
пристрастей.
Ключові слова орієнталізм, дискурс, діалог культур.

Освоєння Сходу українською літературою нерідко пов’язують з іменем Агатангела Кримського. Він, як оригінальний і водночас дуже складний письменник, зацікавлював своєю оригінальною творчістю багатьох дослідників, тому що сама нива його досліджень є необ’ємною, а загальна спадщина ще й досі не піддається цілісному аналізові. Незважаючи нате, що роман Андрій Лаговський» був написаний Агатангелом Кримським на початку ХХ століття, він за проблематикою є цілком актуальним для нашого часу. У цьому творі чи не вперше в українській літературі поставлена проблема самоподолань внутрішніх переживань головного персонажа на сексуальному рівні. У концепції культури України кінця ХІХ – початку ХХ століття ця тема була практично табуйованого. На нашу думку, найбільш ґрунтовним дослідженням життєвого і творчого шляху Агатангела Кримського як письменника, перекладача, вченого-сходознавця та громадського діяча є праця Соломії Павличко Націоналізм, сексуальність, орієнталізм складний світ Агатангела Кримського [5]. У цій багатоплановій монографії дослідниця не оминає і скандального для того часу роману Агатангела Кримського Андрій
Лаговський». Ми цілком погоджуємося з нею, що головною проблемою
роману є любові сексуальність, однак внутрішня проблема самопізнання та саморозуміння персонажа є провідною. Саме ця провідна проблема твору вирішується Лаговським за допомогою детального опрацювання східних джерел, які розкрили йому істинну природу людського життя. Соломія Павличко переконливо довела, що ті письменники, які подорожували на Схід, шукали там те, що було недосяжним для Заходу, де орієнтальний секс був не винятком на Сході чоловіча бісексуальність нікого не дивує і не переслідується. Безліч разів Кримський прямим і непрямим чином наголошує на цьому у своїх лекціях зі східних літератур, розповідає про свої спостереження за цим феноменом у листах до брата зі Сходу [5, 89]. Сучасні дослідники творчості А. Кримського активно обговорюють філософські, психологічні та автобіографічні проблеми у романі Андрій
Лаговський». Так, Р. Ткаченко назвав твір А. Кримського інтелектуальним романом декадентства. На його думку, головний персонаж роману проходить через моральну фільтрацію, де боротьба з декадентством відбувається нарівні його власного «егоїму» [7]. Ю. Горблянський охарактеризував роману
інтелектуально-психологічному дусі, де особистісна домінанта головного героя тяжіє до аскетичного ригоризму та платонічної любові [2]. М. Моклиця назвала роман Андрій Лаговський» А. Кримського декадентсько-символістським, визначила світогляд самого автора, однак не порушила у ньому проблеми екзотичного дискурсу [4]. А. Печарський дослідив психоаналітичний вимір автобіографічної основи роману
«Лаговський перевернув усе догори ногами. Він волів розібратися в християнстві, дотримуючись принципів і розуміння релігійних поглядів Далекого Сходу. Така парадоксальна модель мислення головного героя близька інтелектуально професійній специфіці роботи самого А. Кримського. М. Гірняк розглянув проблему комунікації головного героя з іншими таз самим собою у філософському аспекті, де, на думку дослідника, діалог з Іншим постає центральною проблемою роману [1].
Отже, літературно-художня творчість Агатангела Кримського не залишається поза увагою сучасних дослідників. Про величезну роль Агатангела Кримського в історії українській літератури сказано не так багато, а його власна оригінальна художня творчість нарівні орієнталізму ще й досі не була об’єктом спеціальних досліджень, бо найчастіше у цьому плані науковці оперують чи то перекладацькою, чи то науковою діяльністю митця.
Мета нашого наукового пошуку полягає в окресленні орієнтального дискурсу в романі Андрій Лаговський» Агатангела Кримського. На початку ХХ століття Агатангел Кримський порушує багато проблем співіснування людини з іншими, боротьба людини з внутрішніми потягами, втілення принципів християнства та суфізму у реальне повсякденне життя, саморозуміння та самоусвідомлення внутрішнього Я. Роман Агатангела Кримського Андрій Лаговський» складається з чотирьох частин, де життєвий шлях головного героя твору вражає своїми стосунками з близькими людьми, друзями, мінливим світоглядом, різкими характеристиками власних учинків та копирсаннями у сенсі людського життя. У першій частині Не порозумілися Андрій Лаговський постає перед реципієнтом істериком, який здатен навіть через матеріальну недосконалість розірвати стосунками із матір’ю. Таку формі внутрішнього мовлення ще юний Андрій намагається не лише з’ясувати причину свого мінливого психічного стану «Гм! У неї епілепсія – то, значця, вона й мені передала в спадщину якусь нервову, дегенеративну хворобу… Мабуть, з мене істерик, – поміркував Андрій. – Істерик Ух, кепська справа В мене, значця, нема ніякісінької постійності, з мене й характеру не може бути ніякого, бо кожної хвилини настрій духа мусить мені сам собою змінюватися. Одним разом я ні сіло ні впало буду без причини дуже добрий, а другим разом так само без причини буду лихий і поганий… Стихія, а не людина [3,
13]. Така самохарактеристика персонажа у формі передбачення ніби пророкує майбутні події твору.
Друга частина «Туапасе» вже інтригує реципієнта своєю назвою.
Туапасе – це маленьке портове кавказьке містечко на березі Чорного моря, яке вражає туристів своєю незвичайною красою. Уже на початку цієї частини автору формі діалогу подає співіснування різних національностей у цьому містечку, де яскраво проявляється расова ворожнеча, дискримінація мігрантів тощо Та нубо, грецька мордо! Ходи швидше. Заждеш, хохлацька мордо.. Тобі – нема куди поспішати, 42]. У цій східно- азіатській кофейні не лише грали в шашки та ображали один одного, ай розмовляли про актуальні проблеми сучасності А скажи, Грицьку, чи то правда, що коли жінка або дівчина скупається там, де купалися чоловіки, то вона може завагітніти… он у мене єсть учена грецька книжка, по-нашому Гігієна й фізіологія шлюбу – то я там вичитав, що такі пригоди бували в старовину… Але я вчора балакав з тутешнім російським доктором, кажу йому, що он таке написано в книжці. То він зареготався. «Се ж коли бувало
– каже. – Ще як Авраам був юнкером Ні, може, це бувало колись, та хіба ще тоді, як народ був міцний, не висилений. А тепер, – каже, – кожнісінький хлопець-підліток, ще й не виріс, а вже до дівки ходив – тож і народ геть перевівсь на ніщо, й чоловічої сили давньої нема в нікому, 43]. Вербальний обмін між людьми вважаємо символічним, бо вони пророкують головну проблему твору сутність та виміри сексуальної чоловічої сили. Однак наївні для сучасного читача діалоги перериває подальша констатація оповідача З пароплавної агенції почувся довгий свист. То був знак, що вже надходить пароплав [3, 43]. Саме сюди приїхав відпочивати нервами професор Андрій
Лаговський з дамою генеральшею та її найстаршим сином. Перші розмови професора з Володимиром у формі історичних екскурсів насичені проблеми колонізації, що зруйнували автентичну національну ідентичність цього містечка тут було люте розбійницьке гніздо і що ті черкеси-шапсуги були бичем для цілого Кавказу і що Росія добре зробила, вигнавши їх звідси в Туреччину, але, як згадаєш, що от жили вони тут у своїй батьківщині
скількись тисяч літа тепер раптом пропали, то надушу якась меланхолія находить, 45]. Андрій по-дитячому радів від нових вражень, саме тому приятелі охарактеризували його так Дитина – думала генеральша. Дитина – думав і молодий Шмідт. – Еге, зовсім дитина, хоч і старший за мене [3, 51]. Він же відчував до них собачу вірність. Професорові подобалось проводити свій час з Володимиром, вони на деякий час стають один для одного прекрасними співрозмовниками. Поетика їх розмов насичена інохарактеристиками, роздумами, переказами, спогадами, однак домінують відверті поради тікайте од зносин із жіноцтвом, то все й буде гаразд, 78]. Однак цю чоловічу ідилію порушать двоє братів Володимира «… мовчазний Аполлон – лікар, жвавий Костянтин – філолог-словесник;
Лаговський чув про нього, що він пише непогані вірші, але чомусь прихиляється він до незрозумілого декадентства. З Володимиром у обох братів не було нічого схожого у їхньому типі, бо вони вдалися вродою в батька-німця, а не матір-московку; обидва були гарні блондини, з виразистими, мрійливими, навіть трохи сентиментальними очима [3, 88].
Лаговського вабили Констянтин та Аполлон розмовами у формі роздумів про декадентство, поетичними ремінісценціями, бо усе це виглядало як братерське тріо. Вони навіть співали вірші Гейне, розмірковували про занепад арабського халіфату, про сенс «озрійського кохання, внаслідок якого чоловік помирав від сексуального виснаження, вдавалися доісторичного екскурсу ХІ століття. Але молоді співрозмовники вбачали у цьому лише розваги, а Андрій отримував гармонію душі, ідеалізував своїх нових друзів. До їхніх філологічних розмов приєдналася й жінка, яку професор погодився навчити розмовляти російською. Через усе це Андрій почав вірити в ідилічність кохання, його починають тривожити такі внутрішні роздуми І коли б хтось спитав його під ту хвилину, кого він більше любив, чи цих
хлопців, побратимів своїх, чи Зою – то він, не вагаючись міг би одказати, що або всіх однаково, або Костянтина навіть більше [3, 130]. Саме з Зоєю Андрій отримав перший сексуальний досвід, вчинив гріх Професор бачив, як Зоїні очі ширшали та робилися чорнішій блискучіші, а себе почував, що в його тіло вливається наркотична течія і він з неї п’яніє. Нарешті їх довгий обопільний німий погляд сказав їм обом, що вони одно одного добре зрозуміли. У професора загуло в вухах, і він, сам себе не пам’ятаючи, підвівся з крісла та й дико кинувся в Зоїні обійми [3,
158]. Нові почуття, яких він зовсім не мав, повністю оволоділи його єством, однак через шість днів професор страшенно змарнів, схуд і зблід, а попід очима аж глибокі синці поробилися [3, 160]. Звичайно, молодій вдові Зої не потрібен був коханець, наче мокра курка, спільних тем для просто розмов вони знайти не змогли або й не захотіли, тому дуже швидко збайдужіли один до одного. У результаті цього Лаговський дуже сильно заслаб та втратив своїх друзів. Ілюзії справжнього кохання та ідеальних друзів були вщент розбиті, і він мучив себе роздумами про сенс життя, намагався вдаватися до складних психоаналізів з метою виправдати не скільки себе, скільки прекрасних і бездоганних людей. Уже тоді він був переконаним, що сексуальні стосунки з жінкою лише шкодять чоловічому здоров’ю і вирішив повернутися до Москви, бо не міг подолати своїх пристрастей Володимире. Аполлоне. Костянтине. Любі, дорогі мої. Приверніться своїми серцями до мене [3, 194]. Писання святого Єфрема Сіріна стали ліками від внутрішньої психофізіологічної хвороби Лаговського: Самітнім життям по тих безлюдних пустелях анахорети Сірії та Єгипту загартовують і свою душу й тіло і навчаються володіти собою, не бути сліпим знаряддям своїх нервів. Потім, уже геть загартовані, умудрені психологічним досвідом, вільні од рабства перед своєю плоттю і перед своїм індивідуалістичним я, вони сміливо можуть і залишити свою безводну пустку та й, не боячись уже спокус світових, вертаються до людей, 241]. Тобто сексуальна система
чоловіка шукала інші способи задоволення, щоб захистити себе від невротичного захворювання. За З. Фрейдом, це сублімація чи десексуалізація, що перетворює сексуальну енергію на духовно-творчу. Усвідомлення неусвідомленого відбувається під час усамітнення та самопізнання. Саме усамітнення для Андрія
Лаговського стає фундаментальним засобом для повноцінного спілкування, бо з тих писань він обирав лише те, що йому у той переломний момент було до душі таз чим він беззаперечно погоджувався ще гірше – якщо людина полюбить особу другого полу. Тоді до егоїстичної прихильності додається ще й сексуальна мерзота [3, 243]. Єфрем Сірін, наче співрозмовник, радив Андрію цілковитий аскетизм, відсторонення від чуттєвого світу та голоду, що повинен пригнічувати самолюбство, амбіції та тілесні пристрасті. Тиждень аскетичного голоду та читання суфійських віршів призвели його дохристиянського розуміння сучасного світу. Атмосфера орієнталістика створюється письменником, які в Бейрутських оповіданнях, за допомогою перекладів, пояснень та тлумачень окремих слів, словосполучень. Як справжній поліглот, А. Кримський подає утворі декілька мовних варіантів грецькі, турецькі, англійські. Він пропонує реципієнтові навіть турецьку співанку Кьатіб терзі дюкьанинда пальто бічейор, – / Кьатібін гьойнюнден нелєр гечійор! / Кьатіб – бенім, бен – кьатібін, – / Ель не каришир?! [3, 67]. Діалог різних культур призвів професора до екстатичного пароксизму, що вивів його із складного психічного стану, урівноважив почуття, призвів до меланхолії та вилікував від недуги. Невдалий гедонізм Андрія Лаговського у сексуальному плані наповнений аморальними речами, про які він легко говорить, але у реальному житті ніколи не робить. Безпутний і аморальний спосіб життя Володимира, на думку Андрія, ніколи не приведе його до внутрішнього спокою. Для головного героя роману важливим було розв’язання притаманним декадентам конфліктів між недугою і здоров’ям, силою і
слабкістю задля подолання себе самого, емоційно-романтичного потягу до осіб своєї статі. Андрій Лаговський живу світі і не бачив істинності його речей, його оточували ілюзії про ідеальних людей, але через східні твори він усвідомив всю марність своїх внутрішніх переживань. Діалог культур виступає як захисний механізм особистості, що звільняє хвору людину відсильних емоцій та пристрастей. Письменницька спадщина А. Кримського залишається у центрі літературного життя. Він зумів збагатити українську літературу новими актуальними проблемами, поглибив традиційні форми роману.

ЛІТЕРАТУРА
1.
Гірняк М. О. Розуміння і саморозуміння у романі Агатангела Кримського Андрій Лаговський» / М. О. Гірняк // Магістеріум. Літературознавчі студії. — 2010. — Вип. 38. — С. 29—36.
2.
Горблянський Ю. Тема любові у творчості Агатангела Кримського та Василя Пачовського / Ю. Горблянський // Вісник львівського університету. Серія : Філологічні науки. — 2004. — Вип. 35. — С. 281—
288. Кримський А. Ю. Творив т. / упоряд. і прим. Н. О. Вишневської та МЛ. Гончарука. — К. : Наук. думка, 1972. — Т. 2. 1972. — 717 с.
4.
Моклиця М. Християнство Агатангела Кримського : психологічні та естетичні акценти / М. Моклиця // Слово і час. — 2006. — № 2. — С. 19—
28.
5.
Павличко С. Націоналізм, сексуальність, орієнталізм : складний світ Агатангела Кримського / С. Павличко. — К. : Основи, 2001. — 328 с.
6.
Печарський А. У психоаналітичному вимірі автобіографічної основи роману Андрій Лаговський» Агатангела Кримського / А. Печерський // Наукові записки. Серія : Філологічні науки. — 2009. — Вип. 85. — С. 310— 318.

7.
Ткаченко Р. Поклик Химери декаданс в українській літературі к. ХІХ — п. ХХ ст. / Р. Ткаченко. — К. : Книга, 2010. — 136 с. Г. Г. ОСТАНИНА
ДИАЛОГ КУЛЬТУР В РОМАНЕ А. КРИМСКОГО «АНДРЕЙ
ЛАГОВСКИЙ»
В статье рассматривается ориентальный дискурс в романе
А.Кримского «Андрей Лаговский». В результате исследования автор пришел
к важному выводу: «диалог» культур в романе выступает как защитный
механизм личности, который освобождает больного человека од сильных
емоций и пристастий.
Ключевые слова ориентазм, дискурс, диалог культур.
G. OSTANINA
DIALOG OF CULTURES IN THE NOVEL «ANDREY LAGOVSKIY» BY
A.KRIMSKIJ
Oriental diskurs in the novel «Andrey Lagovskiy» by A.Krymsk is examined
in the article. As the result of research an author came to the important
conclusion: the «dialog» of cultures in the novel comes forward as a defense of
personality, which frees the sick man of odes of strong emociy and pristastiy.
Keywords: orientazm, diskurs, dialog of cultures.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал