Г. А. Шмиглюк Житомир 2009



Скачати 455.47 Kb.

Сторінка3/3
Дата конвертації30.11.2016
Розмір455.47 Kb.
1   2   3
2.2. Методика і організація дослідження.
2.2.1.
Характеристика
методу
експериментального
дослідження страхів у дітей молодшого шкільного віку.
Отже, об’єкт нашого дослідження – страхи у дітей молодшого шкільного віку. Предмет дослідження – особливості психологічної діагностики страхів у дітей молодшого шкільного віку. Мета роботи – виявлення особливостей дитячих страхів за допомогою розробленого комплексу взаємодоповнюючих експериментально-психологічних методів діагностики. Велика кількість страхів молодших школярів притаманна й сфері навчальної діяльності та соціальних контактів. Особливість страхів дітей молодшого шкільного віку, на нашу думку, полягає втому, що на одному рівні існують вигадані страхи (вампіри, темрява, привиди, жахи, тимчасові (тварини, комахи, змії) та невигадані, серйозні (страх невідповідності, самотності, знехтування, відповідальності тощо. Діти піддаються страхові частіше, ніж гадають дорослі. На кожен факт незамаскованого вияву страху зустрічається чимало випадків страху прихованого. У нашому суспільстві острах чогось вважається проявом малодушності. Батьки витрачають немало зусиль, роз’яснюючи дітям, як позбавитися страху, але не завжди розуміють страхи, що відчуваються дітьми. Діти ж вчаться приховувати свої страхи аби догодити батькам, не лякати їх. Проблема психолого-педагогічного дослідження дитячих страхів має непокоїти батьків. Діти, позбавлені їхньої уваги, лишаються сам на сам зі своїми тривогами й страхами. Не маючи змоги позбавитися їх або якось зменшити свою тривожність, дитина живе, переносячи й у кризовий підлітковий період багато проблем та внутрішньоособистісних конфліктів.
Теоретико-методологічний та психолого-педагогічний аналіз проблеми страхів у молодшому шкільному віці відкриває багато особливостей поведінки дітей у цей період. Страхи на цьому етапі багатьма вченими, у випадку нормального розвитку дитини, вважаються важливою ланкою регуляції поведінки в цілому і мають позитивний адаптаційний зміст. Дитина має природні механізми їх подолання, тому робота зі страхами повинна ґрунтуватися, перш за все, на використанні цих механізмів, аналізі джерел виникнення страхів та усвідомлення, з яким саме страхом належить боротися, аз яким ні. Для цього необхідно використовувати спеціально підібраний комплекс психодіагностичних методик для дослідження страхів у дітей.

29
Дослідження страхів у дітей молодшого шкільного віку проводилося на базі Навчально-Виховного комплексу №12 вмісті Коростень серед учнів 2 класу (загальна кількість осіб -15 дітей. Для виявлення змін в емоційно-афективній сфері можна використовувати різні малюнкові методики, наприклад, методику Намалюй людину, Малюнок сім’ї” або Дім, дерево, дитина, за допомогою яких добре діагностується тривожність і наявність агресивних тенденцій. Для діагностики наявності страхів проводимо опитування з дитиною по наступній схемі. Спочатку задається питання : Скажи, будь-ласка ти боїшься чи не боїшься...” Коли залишаєшся сам Захворіти Померти Когось з дітей Вчителів Отримати погану оцінку Страшних снів Темряви Собак, павуків, змій Машин, літаків, поїздів Грози, повені, буревію Води Вогню, пожежі Війни Лікарів Крові
17.
Ін’екцій, уколів Болю Неочікуваних різких звуків Коли дуже високо В маленькій тісній кімнаті, туалеті Усі прелічені страхи можна поділити на декілька груп : медичні біль, уколи, лікарі, хвороби страхи, пов’язані з нанесенням фізичної шкоди (неочікувані звуки, транспорт, вогонь, пожежа, стихів, війна страхи смерті (себе, тварині казкових героїв страхи кошмарних снів і темноти, соціально-опосередковані страхи (людей, дітей, покарань, запізнень, самотності просторові страхи (висоти, води, замкнені простори.

30 Але для того, щоб зробити безпомилкові заключення про емоційні особливості дитини, необхідно враховувати особливості усієї життєдіяльності дитини вцілому. Під час опитування кожної дитини окремо, фіксується кількість стверджувальних і заперечувальних відповідей. Аналізуючи результати, підраховується загальна кількість перших і других. Отже, якщо кількість стверджувальних відповідей менша половини, то вважається, що немає підстав робити висновки про наявність страхів. А, якщо кількість стверджувальних відповідей більша половини, то присутність страхів однозначна.
Висновки:
Після проведеного дослідження та інтерпретації результатів можна зазначити, що з 15 осіб, які були обстежені, наявність страхів спостерігалася у 4 дітей. Це було помічено в процесі аналізу результатів, на основі отриманих відповідей. Також були враховані особливості усієї життєдіяльності дитини вцілому, а саме була проведена бесіда з класним керівником зазначених учнів, з метою отримання певної характеристики кожної дитини та по-можливості проводилась розмова з їх однолітками для того, щоб отримати більш ширшу картину життєдіяльності цих учнів. Отже, лише у 4 молодших школярів на задані питання більша половина відповідей була стверджувальною і отримані дані в процесі проведених бесід дають підстави вважати, що у цих дітей існує наявність страхів. Наявність великої кількості різних страхів у дітей важливий покажчик преневротичного стану. Такі діти в першу чергу відносяться до групи ризику і потребують проведення з ними спеціальної корекційної роботи (бажано рекомендувати таких дітей проконсультувати у психоневролога).

31
ІІІ РОЗДІЛ. ЗАСТОСУВАННЯ КОРЕКЦІЙНОЇ ПРОГРАМИ ДЛЯ
ЗНЯТТЯ СТРАХІВ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО
ВІКУ.

3.1. Прийоми використання корекційної програми для зняття
страхів у дітей молодшого шкільного віку.

3.1.1. Ефективність застосування корекційної програми.

При розробці психопрофілактичної програми зроблена спроба пошуку оптимальних механізмів і способів запобігання виникнення шкільних страхів у молодших школярів, що сприятиме збереженню та зміцненню психологічного здоров’я учнів. Одним із таких механізмів, є розвиток психологічної компетентності вчителів та батьків щодо психопрофілактики шкільних страхів. При розробленні програми роботи із молодшими школярами ми виходили з припущення проте, що зниженню інтенсивності прояву шкільних страхів та їх подоланню сприятиме підвищення самооцінки, зниження тривожності та попередження виникнення негативного досвіду у молодших школярів.
Метою пролонгованого психокорекційного впливу, спрямованого на подолання шкільних страхів, було проведення формуючого психокорекційного та комплексно-супроводжуючого експерименту.
Нами була впроваджена пролонгована програма психокорекційних занять, що включала ряд етапів, обумовлених особливостями адаптації дитини до взаємодії із соціальним оточенням, а також тими труднощами, які відчувають діти в процесі шкільного навчання.
I етап. Забезпечення успішної адаптації дошкільного навчання. На цьому етапі використовуються елементи психогімнастики та ігрової недирективної психотерапії.
Програма орієнтована на спільну роботу вчителя та психолога. При цьому одним із першочергових завдань психолога є створення мотивації до включення у роботу саме вчителя. Це досягається шляхом інформування вчителя про можливі наслідки дезадаптації, а також пропозиції щодо корекційно-розвивальної роботи, яка дозволить вирішити існуючі проблеми.
II етап. Формування умінь саморегуляції. Даний етап пов’язаний із вирішенням наступних завдань формування здатності дитини до аналізу проблемної ситуації, прогнозування, вибір засобів для досягнення мети, самостійне оцінювання отриманих результатів тощо.
Такий підхід є передумовою вироблення учбових навичок та формуванням довільності. Даний етап, який був упроваджений нами

32 разом із учителем, спрямовано також і на формування у дітей довільності поведінки, яка проявляється у навичках самоконтролю та саморегуляції, самостійного оцінювання результатів своєї роботи, розвитку адекватного ставлення до невдач, прийнятті відповідальності за свої вчинки ІІІ етап. Формування комунікативних умінь. Уведення даного етапу у психокорекційну програму зумовлено тим, що у молодших школярів виразно проявляється потреба в соціальній компетентності, соціальній взаємодії, самостійності, активному спілкуванню та дружній прихильності оточуючих, перш за все, однокласників. Здатність до ефективного спілкування пов’язана, з одного боку, з навичкою формулювати свою думку тане боятись виявитись смішним в очах оточуючих, аз іншого – з умінням слухати іншого.

3.1.2.

Корекція страхів методами арт-терапії.

Переважна більшість страхів обумовлені віковими особливостями розвитку й мають тимчасовий характер. Дитячі страхи, якщо до них правильно відноситися, розуміти причини їхньої появи, найчастіше зникають. Якщо ж вони болісно загострені або зберігаються тривалий часто це служить ознакою, сигналом неблагополуччя, говорить про нервове ослаблення дитини, неправильне поводження батьків, незнання ними психічних і вікових особливостей дитини, наявності в них самих страхів, конфліктних відносин усім ї.
У будь-якому віці психологічною перешкодою для малювання страхів може бути страх зробити що-небудь неправильно, коли дитина заздалегідь переживає свою невдачу, тобто представляє її, програє в уяві. Звичайно, її так налаштовують батьки, і не слід очікувати, що їхній нащадок без коливань виконає завдання. Якщо обоє батьків мають тривожно-недовірливий характер, то ефект від малювання страхів у дітей знижується вдвічі якщо тільки один батько з таким характером, то ефект гірше в 1,5 рази. Негативно впливають на результати малювання страхів неврози і захворювання внутрішніх органів на нервовому ґрунті в батьків. Причина – відсутність життєрадісності в родині, нескінченні розмови про самопочуття, тривожно-недовірлива фіксація на хворобливому стані. У подібній атмосфері діти менше малюють і грають, на малюнках помітна перевага чорних і сірих кольорів.
У першу чергу, за допомогою малювання вдається подолати страхи, породжені уявою, тобто те, що ніколи не відбувалося, але може відбутися в уявленні дитини. Потім за ступенем успішності йдуть страхи, засновані на реальних травмуючих подіях, але які

33 відбулися досить давно й залишили недуже виражений до дійсного часу емоційний сліду пам'яті дитини. Недостатній ефект від малювання страхів спостерігається, коли та чи інша подія, що лякає, наприклад, застрягання в ліфті, укус собаки, побиття, пожежа і т.п., була недавно. Поетичних розуміннях не можна просити дитину відобразити страх смерті батьків.
Непотрібно боятися деякого пожвавлення страхів, що відбувається в процесі малювання, оскільки це одна зумов повного їхнього подолання. Набагато гірше, якщо вони залишаться тліти в психіці, готові спалахнути в будь-який момент.
Страхи малюються олівцями, фломастерами або фарбами. Останні більше підходять для дошкільників, тому що дозволяють робити широкі мазки. Фломастерами краще користаються молодші школярі. Хоча більшість дітей віддають перевагу набору фломастерів, їм повинна бути надана можливість вибору, що полегшує саму процедуру малювання. Необхідно звернути увагу нате, хто дає завдання намалювати страх. Якщо це стороння і доброзичливо налаштована людина, то ефект від малювання виявляється більш високим, ніж коли завдання дають батьки. Особливо це помітно, коли батьки дискредитували себе в уявленні дітей і намагаються подолати їхні страхи, приховуючи власні.
Роль арт-терапевта повинна бути зрозуміла дитині, а час бесіди для виявлення страхів узгоджений заздалегідь. Для неї потрібні не менш 20-30 хвилині спокійна обстановка. Навколишніх варто попередити про неприпустимість переривання бесіди. Якщо діти не досягли підліткового віку, доцільно запропонувати в якості своєрідної психологічної розминки пограти трошки самостійно. Після встановлення контакту переходять до бесіди, мета якої полягає у виявленні страхів. Почати розпитувати про страхи можна і в процесі самої гри, якби між іншим запитуючи дитину поміж ігрових пауз. Арт-терапевт не повинен сидіти за столом, а знаходитися поруч із граючим, присівши на корточки, якщо це маленька дитина. Уникнути втоми і пересичення питаннями допомагають чергова зміна предметної гри й особиста участь уній. У розмові намагаються не підвищувати голосне робити емоційних чи значеннєвих акцентів у вимові. Після невеликої паузи переходять доз ясування наступного страху. Всі виявлені страхи повідомляються батькам при окремій бесіді для того, щоб вони могли організувати малювання страхів вдома. Пояснюється, як можна відобразити окремі страхи, якщо дитина запитає про це.
Після діагностики страхів варто пограти з дитиною і батьками у рухливі ігри типу киданням яча, п’ятнашек, грив кеглі. Все це

34 створює життєрадісну атмосферу, яка протистоїть емоційно негативному впливу страху. Наприкінці гри потрібно обов'язково відзначити успіхи дітей, похвалити, пожати руку і запропонувати намалювати страхи вдома, сказавши Намалюйте, чого ти боїшся, кожен страх на окремому листі. У дошкільників список страхів знаходиться в батьків, школярі записують їх під диктовку. В усіх випадках не говориться про необхідність малювати себе, досить на перший раз, щоб дитина зобразила сам об'єкт страху. На завдання приділяється звичайно два тижні, і дитина знову з усіма домочадцями приходить на ігрове заняття, на яке вона заодно приносить свої малюнки. Тим самим усувається зайва фіксація на страхах і на самій роботі з їхнього подолання. Все йде якби паралельно, разом із грою, що доставляє задоволення дитині. До того ж дорослим додатково повідомляється про необхідність якнайбільше грати з дітьми в рухливі, емоційно насичені ігри.
Коли дається завдання, тоне говоритися, що це обов'язково врятує від страхів, тому що підвищені очікування у відношенні результатів можуть послужити перешкодою для подолання страхів. Особливо потрібно бути обережним при нав'язливих страхах, які виникають на фоні загостреного почуття боргу, коли будь-які невдачі переживаються вкрай болісно і ведуть до погіршення загального стану. Найкраще сказати, що малювання страхів допоможе їхньому подоланню і що неважливо, як вони будуть зображені, головне – намалювати їх всі без винятку фломастерами, фарбами чи кольоровими олівцями, кожен страх на окремому листі. Малювати краще зовсім самостійно, без допомоги дорослих.
Сам факт одержання завдання, таким чином, організує діяльність дітей і мобілізує їх на боротьбу зі своїми страхами. Дуже непросто почати малювати страхи. Нерідко проходить кілька днів, поки дитина зважиться приступити до виконання завдання. Так переборюється внутрішній психологічний бар'єр – страх страху. Зважитися малювати
– це значить безпосередньо стикнутися зі страхом, зустрітися з ним віч-на-віч і цілеспрямованим, вольовим зусиллям утримувати його в пам'яті доти, поки він не буде зображений на малюнку. Разом з тим усвідомлення умовності зображення страху на малюнку вже саме по собі сприяє зменшенню його травмуючого звучання.
Якщо дитина не намалювала всі страхи до призначеного дня, або візит відсувається на тиждень, тоді проводиться обговорення вже наявних малюнків. Похвалити за успіхи і програти деякі страхи в захоплюючій грі набагато краще, ніж сварити чи соромити за невиконане завдання. Тоді арт-терапевт буде сприйматися як дорослий, який вірить дитині і готовий завжди прийти до неї на

35 допомогу.
На бесіді необхідна присутність обох батьків і інших приймаючих участь у вихованні дорослих. Подібна емоційно, позитивно налаштована група підвищує відповідальність за прийняті рішення про наявність чи відсутність страху, а також діє мобілізуючим образом. Бесіді, які перший раз при виявленні страхів, передує гра, що має більш динамічний, емоційно насичений характер. Звичайно, гарною емоційною розминкою виступають п’ятнашки, подолання яких-небудь перешкоді гра з м'ячем.
Потім усі сідають півколом так, щоб зручно було розглядати малюнки, які знаходяться в руках психолога. Порядок пред'явлених для обговорення малюнків немає значення. Однак можна починати із більш легко переборених страхів – води (у хлопчиків і дівчаток, відкритого простору і крові (у хлопчиків, лікарів, хвороб, страшних снів і тварину дівчаток. Практично необхідно розглядати страхи, попередньо перемішавши їх, як колоду карт. Кожен малюнок показується всім присутнім, у той час як дитина розповідає проте, що зображено на малюнку, тобто конкретизує свій страх. Раніше це було важко здійснити, страх виникав від одного лише уявлення і не міг бути позначений словами. Подібна перешкода тільки підвищувала внутрішнє напруження й утримувала страху фіксованому стані. Тепер же дитина досить вільно говорить про страх, усвідомлено керуючи ним у розмові з людиною, якій вона довіряє і яка може зрозуміти її переживання. Важливо не соромитися і говорити про страх, тому що він усе одно буде усунутий – якщо не малюнками, то іншими способами.
Після перегляду першого малюнка звучить репліка арт-терапевта: Ти намалював цей страх, а тепер скажи, боїшся його чині. Надалі фраза поступово коротшає Чи боїшся, чи переставі ближче до кінця звучить як Боїшся – не боїшся. Усі слова вимовляються рівним, але немонотонним голосом. Разом з тим варто уникати штучного вселяння відсутності страху Тепер не боїшся. Оскільки ця фраза носить занадто зобов'язуючий характер, то дитина може погодитися, аби не суперечити і благополучно пережити даний момент.
Після закінчення обговорення страхів називаються і показуються ті малюнки, по відношенню до яких досягнутий позитивний ефект. Автора треба похвалити, дружньо поплескати по плечу, пожати руку, подарувати іграшку. Далі треба сказати, що малюнки з його колишніми страхами залишаться на весь часу арт-терапевта, який, таким чином, прийняв їх до себе, звільнивши від них дитину. Якщо це дошкільник, то згадується, що страхи відтепер будуть

36 знаходитися у шухляді столу чи шафі, закриті там назавжди, подібно джину в пляшці. Після обговорення знову пропонується гра, у якій всі активно беруть участь. Вона має рухливий характер, вимагає витримки і містить деякий ризик, наприклад грав кеглі, бій на дерев'яних шпагах, стрілянина присосками з пістолета чи лука. Гра будується так, щоб дитина обов'язково зуміла виграти, що ще більше підвищує її впевненість у собі. Наприкінці зустрічі малюнки, на яких зображені страхи, що залишилися, віддаються назад зі словами А тепер намалюй так, щоб було видно, що ти не боїшся, і принеси мені знову свої малюнки.
Арт-терапевт має на увазі, що потрібно намалювати не тільки об'єкт страху, яку перший раз, алей обов'язково себе такого, який вжене боїться. Скажемо, не дитина тікає від Баби Яги, а вона від неї вона вжене плаче від болю бореться з драконом пливе поводі і летить на літаку. Вданому випадку очевидний ефект уселяння – установки на подолання страху в уяві шляхом його визначеного, заданого графічного зображення. Відбувається мобілізація всіх психічних ресурсів дитинина діяльнісну протидію страхам у життєстверджуючій, активній позиції творця. Спрацьовує і феномен групової підтримки. Дитина вжене одна зі своїми страхами – вони вийшли назовні, втратили свій ореол винятковості, та й “зблякли” після їхнього попереднього зображення. До того ж арт-терапевт і батьки створюють психічно сприятливе поле підтримки і вірив здатність дитини справитися зі страхами.
Новий зроблений удома малюнок із зображенням себе як перемігшого страх прикріплюється до старого, і, коли всі малюнки чи більшість з них готові, організується зустріч із арт-терапевтом. У середньому на малювання себе якщо дитина не боїться іде 2 тижня, і потрібно заздалегідь призначити зустріч. До неї організується якомога більше рухливих, спортивних ігор, прогулянок, екскурсій і по можливості не допускаються конфліктні ситуації в родині.
Крім малюнків страхи можуть бути втілені у вигляді спеціально зроблених масок, фігурок із пластиліну, конструкцій з підручних матеріалів. Наприклад, павука можна зробити з дротика і матерії, дракона – з мотузка на ціпку і т.п. Коли подібні вироби – плід спільної діяльності дітей і батьків, результати подолання страхів, як правило, кращі, особливо при участі батька.
На третій по рахунку зустрічі, (перша – діагностична) так само пропонується спочатку гра, але вже з урахуванням минулих раніше страхів. Для цього на ігровій площадці серед різних предметів знаходяться колишні страхи-маски.
Ненав'язливо надається можливість пограти з ними, що підсилює досягнутий ефект.

37
Після гри-розминки проводитися обговорення завдання з установкою Зараз ми будемо дивитися твої малюнки і запитувати, чи боїшся ти тепер чи не боїшся. Позитивний результат щораз підкріплюється похвалою так, добре, молодець. За обговоренням слідує знову гра, успіхи в якій заохочуються нагородою у виді іграшки, книжки чи значка. Дослідження вчених підтвердили, що ефект усунення страхів досить виражений і стійкий і складає 50 % при зображенні страхів за типом боюся і 80-85 % від страхів, що залишилися – при зображенні себе в активній, конфронтуючій страху позиції. Якщо дитина і перший раз малює себе, а не тільки джерело страху, то ефект відразу вище. Якщо ж автор не зображує себе і на другому малюнку, де він
«зобов'язаний» бути по інструкції, то це вказує на виняткову інтенсивність страху, або на його нав'язливий характер, що, звичайно, спостерігається при фобії.
Виникає питання чи не можна відразу запропонувати дітям малювати себе як тих, що не бояться, заощадити, так сказати, час Так, можна, але ефект буде нижче і не такий стійкий. Потрібний час, щоб дитина сама переборола внутрішній психологічний бар'єр непевності і страху своїх страхів, тоді відбудеться поступова дезактуалізація страху в її свідомості і розвинеться віра у свої сили, можливості, здібності.
ВИСНОВКИ.
У цій роботі здійснено теоретичне узагальнення та експериментальне дослідження проблеми шкільних страхів, виявлено основні психологічні детермінанти виникнення, особливості та закономірності шкільних страхів у молодших школярів, обґрунтовано засоби їх своєчасної психопрофілактики та психокорекції.
За результатами проведеного дослідження можна констатувати наступне Страх як комплексне утворення включає фізіологічні, поведінкові та когнітивні прояви і може бути визначене як негативний емоційний стан, який пов’язаний із відображенням у свідомості конкретної загрози для життя та благополуччя індивіда та проявляється в очікуванні і передбаченні небезпеки Відповідно до цього, поняття шкільні страхи визначається нами як негативні емоційні стани дитини, що виникають в школі або у зв’язку із згадуванням про школу, які пов’язані із відображенням у

38 свідомості конкретної загрози емоційному благополуччю і проявляються у очікуванні й передбаченні дитиною невдачі при здійсненні конкретної дії, що має бути виконана на уроці або у позаурочній ситуації.
Основними психологічними детермінантами шкільних страхів є
індивідуально-особистісні особливості суб’єкта тривожність молодших школярів неадекватна занижена самооцінка, яка є проявом, перш за все, негативного уявлення учня про себе у цілому негативний особистісний досвід вплив значущих дорослих особливість стилю педагогічного спілкування дитячо-батьківські відносини усім ї) вплив особливостей форм навчання і виховання Основними шкільними страхами молодших школярів є страхи самовираження, які зберігають свою інтенсивність впродовж усього молодшого шкільного віку страхи не відповідати очікуванням інших, які мають тенденцію до зменшення у кінці навчання в молодшій школі страхи, що виникають при спілкуванні з учителем, які зберігають свою інтенсивність майже на одному рівні впродовж молодшого шкільного віку страхи ситуацій перевірки знань Найбільш інтенсивний прояв щодо фізіологічного, поведінкового та когнітивного аспектів у молодших школярів мають страхи самовираження (страхи виглядати безглуздо, виявитись об’єктом насмішок, публічних виступів, виявлення ініціативи, вступу в суперечку та ін.) та страхи ситуацій перевірки знань (страхи тестування, контрольних та самостійних робіт, відкритих уроків, поганих оцінок та ін.). Ці дві групи шкільних страхів є провідними у молодшому шкільному віці.
Важливими видами діяльності практичного психолога школи, спрямованими на попередження можливого виникнення шкільних страхів у молодших школярів, а також створення умов для збереження психологічного здоров’я учнів, є психологічна просвіта та психопрофілактика.
Перед психологічною службою школи постає завдання пошуку шляхів і засобів запобігання виникнення шкільних страхів у молодших школярів. Одним із таких шляхів є розвиток в умовах системи освіти соціально-психологічної компетентності вчителів та батьків, а також психологічної культури щодо запобігання шкільних страхів.
Провідними психологічними механізмами та засобами подолання тенденцій дитини до виникнення шкільних страхів, у першу чергує забезпечення успішної адаптації дошкільного навчання, формування
умінь саморегуляції та комунікативних умінь. Поєднання психокорекційного впливу на індивідуально-особистісні особливості дитини та на соціальні умови її розвитку уможливлює створення

39 оптимальних умов, які б сприяли подоланню шкільних страхів у молодших школярів Попередження та подолання шкільних страхів є успішним через впровадження трьох напрямів роботи психолога із вчителями
(психокорекційна програма щодо подолання шкільних страхів повинна бути орієнтована на сумісну роботу вчителя та психолога, одним із першочергових завдань психолога є створення мотивації до включення у роботу саме вчителя, сім’єю (отримання інформації від батьків про особливості розвитку дитини, зворотній зв’язок від батьків щодо ефективності проведеної психокорекційної роботи) та учнями (психокорекційна програма має включати в себе ряд етапів, кожен із яких обумовлений особливостями адаптації дитини до взаємодії з соціальним оточенням, а також тими труднощами, які відчувають діти в процесі шкільного навчання.
Найбільш сприятливою для попередження та подолання шкільних страхів у молодших школярів є сімейна психотерапія, яка виступає важливою ланкою роботи психолога освіти через допомогу у гармонізації сімейних взаємовідносин, подолання труднощів міжособистісної взаємодії, коли сім’я здійснює безпосередній психокорекційний вплив.
Перспективи подальших досліджень проблеми шкільних страхів у молодших школярів ми вбачаємо в таких напрямках виявлення взаємозв’язку шкільних страхів та психологічного здоров’я дитини, відмінностей шкільних страхів у різних вікових групах особливостей шкільних страхів у обдарованих дітей, гендерних проявів шкільних страхів поглиблене вивчення ролі значущого середовища дитини у виникненні та закріпленні шкільних страхів.

40
Література:
1. Костюк В.Н. "Психічний розвиток та навчально-виховний процес. К 1991 р.
2. Виготський Л.С. Проблеми загальної психології. Т. Вибране. "
3. Максименко С.Г. "Психічне здоров'я школяра" Практична психологія та соціальна робота" 2002 р.
4.
Маноха В.К. "Психическое здоровье ребенка".
Психологический журнал. 1998 №4,5.
5. Карвасарский БД. “Неврозы”. – е изд., перераб. и доп. – М Медицина, 1990.
6. “Неврозы: экспериментальные и клинические исследования”, Л, Наука.
7. "Психология: словарь", изд. "Политиздат", М, 1990;
8. Каплан Г.И., Сэдок Б.Дж. Клиническая психиатрия. В 2 т. Т. Пер. з англ. – М Медицина, 1994, с.
9. Телешевская М.Э. Неврастения. – К Здоров’я, 1988. – с.
10. Лакосина Н.Д. Трунова ММ. Неврозы, невротические развития личности и психопатии: Клиника и лечение. – М Медецина, 1994. – с.
11. Ушаков Г.К. Пограничные нервно-психические расстройства. – е изд., перераб. и доп. – М Медецина, 1987. – сил. Свядощ А.М. Неврозы. – е изд., перераб. и доп. – М Медицина, 1982. – с.
13. Айрапетянц М.Г. Вейн А.М. Неврозы в експерименте и в клинике. М Наука, 1982.
14. Клиническая психиатрия/ Бачериков НЕ, Михайлова К.В.,
Гавенко В.Л. и др.; Под ред. проф. НЕ. Бачерикова. – К Здоров’я,
1989.- с.
15. Ковалев ВВ. Психиатрия детского возраста: Руководство для врачей: изд.2-е перераб. и доп. – М Медецина, 1995. – сил. Чайченко Г.М, Харченко П.Д Физиология высшей нервной деятельности:. –Киев: Вища школа, 1981.
17. Астапов В. М. Тревожность у детей. е издание. – СПб.:
Питер, 2004. – 224 с.
18. Захаров А. И. Как помочь нашим детям избавиться от страха. –
СПб.: „Гиппократ”, 1995. – 104 с.
19. Кузьмина М. Детский невроз страха // Школьный психолог. –
2000. №25. С. 8 – 10.
20. Кулагина И. Ю, Колюцкий В. Н. Возрастная психология:
Полный жизненный цикл развития человека. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. – М ТЦ Сфера, при участии
„Юрайт”, 2002. – 464 с.

41 21. Лебедева Л. Страх – дело серьезное // Школьный психолог. –
2000. №21. С. 12 – 13.
22. Лебедева Л. Велики ли глаза у страха? // Школьный психолог.
– 2000. №19. С. 8 – 17.
23. Литвак М. Если хочешь быть счастливым. Ростов-на-Дону:
Феникс, 1995.
24. Тесты детской апперцепции (САТ, САТ-Н, САТ’S).
Справочное руководство / Под ред. Галанова АС Ярославль Центр психологической коррекции и развития Юнона, 1999. – 39 с.
25. Фрейд А. Теория и практика детского психоанализа. – М, 1999.
– Т. 1.
26. Хухлаева О. В. Коррекция нарушений психологического здоровья дошкольников и младших школьников: Учебное пособие. – М Издательский центр „Академия”, 2003. – 176 с.
27. Щербатых Ю. Психология страха: популярная энциклопедия. М Изд-во Эксмо, 2004. – 512 с.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал