Г. А. Шмиглюк Житомир 2009



Скачати 455.47 Kb.

Сторінка1/3
Дата конвертації30.11.2016
Розмір455.47 Kb.
  1   2   3

1 Житомирський Державний Університет імені Івана Франка соціально-психологічний факультет кафедра соціальної та практичної психології.
ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ
НЕВРОТИЧНИХ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ
МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ.










Курсова робота студентки 55 групи соціально-психологічного факультету
Новікової Наталії Іванівни

Науковий керівник старший викладач
ГА. Шмиглюк
Житомир – 2009

2
Зміст.
Вступ........................................................................................................... 3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ
НЕВРОТИЧНИХ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО
ШКІЛЬНОГО ВІКУ.
1.1.Особливості розвитку невротичних порушень..............................6
1.1.1. Виникнення невротичних розладів в процесі розвитку і діяльності особистості 1.1.2. Проблема вивчення та виховання дітей з нейротичними ускладненнями
1.2. Невротичні порушення у дітей молодшого шкільного
віку..............................................................................................................15 1.2.1. Проблема формування дитячого неврозу 1.2.2. Динаміка усунення або зменшення рівня розвитку порушень нервової діяльності у дітей молодшого шкільного віку
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ.

2.1. Методичні підходи до організації досліджень невротичних
відхилень.................................................................................................... 23 2.1.1. Розгортання дослідницької і практичної роботи в галузі психопрофілактики невротичних захворювань та страхів
2.2. Методика і організація дослідження............................................ 28
2.2.1. Характеристика методу експериментального дослідження страхів у дітей молодшого шкільного віку
РОЗДІЛ ІІІ. ЗАСТОСУВАННЯ КОРЕКЦІЙНОЇ ПРОГРАМИ ДЛЯ
ЗНЯТТЯ СТРАХІВ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО
ВІКУ.
3.1.

Прийоми використання корекційної програми для зняття
страхів у дітей молодшого шкільного віку………….........................31
3.1.1. Ефективність застосування корекційної програми
3.1.2. Корекція страхів методами арт-терапії........................................32 Підсумок Список використаних джерел

3
Вступ.

Актуальність дослідження.

Вчення про невротичні розлади стало ареною невгамовної, ідо цього часу, боротьби теоретичних поглядів, котрі є вираженням протилежних методологічних концепцій людини моністично-матеріалістичного розуміння її суті як нерозривного поєднання соціального і біологічного начала, при ведучій ролі соціального начала, з одного боку, і дуалістичного трактування людини, у котрому домінуюча роль відводиться біологічному началу, котре знаходиться у протиріччі із соціальним, з іншого.
Другий підхід розуміння суті людини в найбільш завершеному вигляді міститься у концепції психоаналізу З.Фройда, котрий по особливому вплинув на розробку психогенних захворювань, особливо невротичних розладів, у західних країнах. В найбільшому ступені даний вплив виразився у багатьох західних країнах на розвиток вчення про невротичні розлади та психогенні захворювання. Однією із причин цього є популярність сформульованої З.Фройдом теорії розвитку дитячої сексуальності.
На відміну від Фройда представники неофрейдизму – К.Хорні, Е
Фромм, Г.Саліван пояснюють виникнення невротичних розладів не патогенним впливом витісненого сексуального потягу, а конфліктом між культурою суспільства, самосвідомістю та іманентним внутрішніми психічними силами.
В останні десятиліття деякі специфічні точки зору на природу невротичних розладів у закордонній психологіїї пов'язані з біхевіоризмом, екзистенціалізмом, гуманістичною психологією та ін. У розповсюдженій вданий часу багатьох західних країнах концепції біхевіор-терапії заперечується існування невротичного розладу в якості самостійної нозологічної одиниці. З погляду біхевіористів реально існують лише окремі невротичні симптоми як результат неправильного процесу научіння. Вони стверджують, що немає неврозу, який ховається за симптомом, це просто сам симптом. При цьому ігнорується роль свідомих соціальних факторів особистісного функціонування.
Ще далі йдуть екзистенціалісти, для яких невротичні розлади взагалі не є хворобою, що має свої нейрофізіологічні механізми. Подібно іншим психічним розладам, невроз являє собою тільки особливу форму відчуженого існування хворого. Для К. Роджерса, одного з представників гуманістичної психології, невроз – наслідок незадоволення імманентно властивій кожній людині потреби в самоактуалізації.

4
Самоактуалізація є одним із найважливіших процесів у шкільному віці. Наданому етапі розвитку дітям потрібна емоційна стійкість, врівноваженість, підтримка збоку дорослих і все інше що може допомогти їм опанувати мистецтво дорослого життя.
Вданий часу світовій літературі найбільшого поширення набувають концепції поліфакторної етіології невротичних розладів. Признається єдність біологічних, психологічних і соціальних механізмів. При оцінці ролі того або іншого етіологічного чинника, виникають істотні труднощі.
Психотравматизація є однією із провідних причин невротизації, але її патогенне значення визначається найскладнішими взаємостосунками з безліччю інших привертаючих умов (генетично обумовлений “грунт” і набутий нахил, які є результатом всього життя людини, історії формування її організму і особистості.
Загалом вчення про невротичні розлади історично характеризується двома тенденціями. Одні дослідники виходять з визнання детермінованості невротичних феноменів певними патологічними механізмами біологічної природи, хоча і не заперечують ролі психічної травми як пускового механізму і можливої умови виникнення захворювання. Проте сама психотравма при цьому виступає як одна з можливих і рівноцінних экзогеній, що порушують гомеостаз. Друга тенденція у вивченні природи невротичних розладів полягає в припущенні проте, що вся клінічна картина невротичного розладу може бути виведена з одних лише психологічних механізмів. Прихильники цього напряму вважають, що інформація соматичного характеру є принципово неістотної для розуміння клініки і терапії невротичних станів.
Об’єкт дослідження : Процес виникнення невротичних розладів та страхів під час розвитку і діяльності дитини.
Предмет дослідження : Особливості розвитку невротичних порушень та страхів у дітей молодшого шкільного віку.
Мета дослідження : Дослідити особливості виникнення та розвитку невротичних порушень та страхів у дітей молодшого шкільного віку.
Гіпотеза дослідження : Використання корекційних впливів дозволяє знизити рівень розвитку або усунення невротичних порушень та страхів у учнів молодших класів.
Завдання дослідження : 1. Проаналізувати наукову літературу з проблеми виникнення невротичних розладів та страхів в процесі розвитку і діяльності дитини. 2. Вивчити особливості розвитку

5 невротичних порушень та страхів у дітей молодшого шкільного віку.
3. Дослідити ефективність застосування корекційних впливів для зниження рівня розвитку або усунення невротичних відхилень та страхів у дітей молодшого шкільного віку.
Методи та організація дослідження. Дослідження зниження рівня розвитку або усунення невротичних порушень та страхів у дітей проводилося за допомогою розробленої корекційної програми.
Надійність та вірогідність дослідження. Надійність та вірогідність дослідження забезпечувалися репрезентативністю вибірки, застосуванням методів і вправ, релевантних меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного і якісного аналізу.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження. Вперше на базі Навчально-Виховного комплексу №12, м. Коростень було проведено дослідження можливості зняття невротичних порушень та страхів у дітей молодшого шкільного віку.

6
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОБЛЕМИ РОЗВИТКУ
НЕВРОТИЧНИХ ВІДХИЛЕНЬ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО
ШКІЛЬНОГО ВІКУ.

1.1.

Особливості розвитку невротичних порушень.
1.1.1. Виникнення невротичних розладів в процесі розвитку і
діяльності особистості. Фундаментальним у розумінні невротичних розладів є поняття невроз (нерв, osis - захворювання) – це функціональне оборотне захворювання в основі якого лежить порушення, зрив вищої нервової діяльності, викликане перенапруженням основних кіркових процесів гальмування або збудження) або перенапруженням їх рухомості в результаті впливу психічної травми або тривалої перевтоми. Утворене таким чином порушення психічної діяльності може тривати протягом різних термінів – від тижнів до декількох місяців і навіть років, набуваючи того чи іншого клінічного вираження. Термін невроз запропонував у р. шотландський лікар Cullen, під яким він розумів нервовий розлад (порушення відчуттів і моторики, котрий не супроводжується лихоманкою і не пов’язаний із місцевими ураженнями одного із органів, а обумовлений загальним стражданням, від якого спеціально залежать рухи і дії.
Патофізіологічні механізми розвитку невротичних розладів були відкриті експериментальними дослідженнями на тваринах
І.П.Павловим і його учнями. Було визначено роль у механізмі виникнення невротичних розладів гіпноїдно-фазових станів у корі головного мозку, на фоні яких під впливом психогенних подразників можуть утворюватися хворі пункти – вогнища патологічного застійного збудження і гальмування. При вивченні сили і рухливості основних нервових процесів – збудження і гальмування, вияснили, що патофізіологічною основою є зрив вищої нервової діяльності, який виникає або у випадку перенапруження одного з цих процесів, або в результаті зіткнення їх. Причини виникнення невротичних розладів складні і різноманітні.
І.П.Павлов характеризував їх як сутичку нервової діяльності, що настає при зіткненні організму з надзвичайними умовами зовнішнього середовища. Часто поштовхом до невротизації бувають різні психотравмуючі ситуації, при яких відбувається зрив компенсації надмірне хвилювання, негативні емоції, гострі конфлікти, погані звички, перевтома.

7 Захворюванню сприяють обставини, які послаблюють організм нерегулярне і неповноцінне харчування, хвороби внутрішніх органів, травми мозку, інфекційні захворювання, інтоксикації тощо. Соматичні захворювання (атеросклероз, гіпертонічна хвороба, пухлини мозку) можуть спричинити до неврозоподібних станів. Факторами розвитку невротичного розладу можуть бути події, які ведуть до виникнення невирішеного конфлікту для цієї людини між обов’язком і бажанням, захопленням і ситуацією, і потребує боротьби протиріччя почуттів (любові і ненависті і т.д.). Причиною розвитку невротичного розладу може бути відсутність інформації, яка має особливе значення для цієї людини (немає повідомлення про близьких, рідних, любимих людей. Чекання неприємної події викликає нервове напруження, більше ніж сама подія. Щоб привести до невротичного розвитку психогенний фактор повинен бути великої сили і\чи тривалої дії. Сила дії на психіку не визначається фізичною інтенсивністю, а значенням інформації для цієї людини. Невротичні розлади за своїм характером можуть бути ендогенними або представляти собою реакцію на зовнішні подразники, можуть викликатися сьогоднішнім стресом або переживаннями глибокого дитинства. Захворювання може бути гострим або хронічним. Важливими факторами формування невротичного розладу є темпераменті характер. Шляху невротичний розлад може розпочинатись з пригнічення темпераменту. Згідно природі людина повинна прожити своє життя у відповідності із темпераментом. Виховання всім ї формує характері це може проходити у відповідності із темпераментом і без неї. Останній процес веде до формування передневротичного характеру. Можна виділити три види передневротичного характеру
Скигля. Характерні полохливість, пасивність, схильність до капітуляції перед труднощами. За прогнозами може розвинутись – неврастенія.
Перестрахувальник. Характерні страхи, надумливість, сумніви, педантичність, замкнутість. За прогнозом може перейти у обсесивно- компульсивний розлад. Егоїст. Характерні несамостійність, егоїзм, невдоволення, капризність, вимогливість, протест, підвищенна сугестія. За прогнозом можуть розвинутись дисоціативні
(дисоціативні конверсійні) розлади. Як відомо у кожного хворого невротична ситуація складається по іншому і зробити певні узагальнення досить важко. На практиці найчастіше застосовується метод детального вивчення скарг хворого,

8 а згодом проводиться детальний аналіз ситуації хворого всім ї та на роботі. Водній із цих сфер життєдіяльності людини можна знайти джерело невротичного конфлікту, адже саме в цих двох середовищах існує найбільша ймовірність розвитку нейротичних ускладнень. При психогенних захворюваннях не виникають нові риси характеру, але проявляється поведінка, яка була властива цій людині в більш ранньому віці, і втрачаються деякі риси, які були властиві їй до хвороби. При цьому свідомість реагує у вигляді своєрідної захисної перебудови, переробляє переживання і нейтралізує їх негативний вплив.
Невротичні розлади є наслідком невдач, фрустрацій і міжособистісних сутичок і в той же час служить їх причиною, так що виходить замкнуте коло конфлікти призводять до невротизації, а вона, у свою чергу, провокує нові конфлікти.
При невротичних розладах відбуваються порушення в психічній сфері людей, які мають певну схильність, а травматизуючі зовнішні чинники провокують виникнення психічного захворювання.
Крім спадкового чинника, істотний вплив на стан психіки має навколишнє середовище. Зовнішні чинники, утому числі і ті, які безпосередньо не впливають на розвиток патологічних процесів, можуть формувати схильність до хвороби, сприяти її виникненню під впливом провокуючої дії, якою може бути і гостра хронічна травма, і хронічних стрес. Ситуація постійного або часто повторюваної эмоційної і розумової напруги, психологічного стресу провокує різні відхилення в психічній діяльності і фізіологічних функціях організму, які умовно можна розділити на 2 групи – субклінічні і клінічні. Субклінічні - це психічні порушення, з якими людина звичайно справляється сама, без допомоги психіатра, психотерапевта чи клінічного психолога. Клінічні – це більш виражені розлади, де вже потрібна допомога вищезазначених спеціалістів. При затяжному перебігу невротичних розладів вельми помітна динаміка механізмів психічної адаптації. Спочатку нестійкі захисні психологічні механізми зміняються все більш стійкими, набуваючими ригідного характеру, патологічними захисними механізмами, тісно пов'язаними з переважно пасивною позицією хворих, їх особистісними особливостями і симптоматикою.
При невротичній реакції в картині особистісних порушень на першому місці виявляються розлади, пов'язані переважно з особливостями темпераменту. До таких первинних особистісних особливостей можуть бути віднесені підвищена афективність хворого дисоціативнимим розладами, тривожність і ригідність обсессивного хворого, підвищена виснажуваність хворого на неврастенію. Проте самі по собі ці особливості можуть бути причиною лише

9 короткочасної невротичної реакції, що розвинулася у важкій, психотравмуючій ситуації. Вданому випадку можна говорити не стільки про психогенну, скільки про емоційногенну ситуацію.
Друга стадія невротичного розвитку - стадія власне невротичного розладу, в основі якого лежить порушення значущих частин особистості.
Невпевненість в собі, пошуки визнання як риси невротичної особистості, фіксоване і стійке ставлення до себе.
На третій стадії невротичного розвитку - при затяжній течії невротичного розладу - відзначається посиленням цих рис до ступеня характерологічних акцентуації і психопатичних особливостей, які багато в чому визначають поведінку людини і її дезадаптацію.
При невротичних розладах первинні особистісні риси, пов'язані з особливостями темпераменту, проявляються перш за все в афективній сфері вторинні риси виявляються у порушенні системи відносин і є глибинними особовими порушеннями, які мають внутрішньоособистий характер третинні особові риси виявляються вже на поведінковому рівні і можуть проявлятися в труднощах і проблемах з іншими і для інших. Третинні особистісні утворення у хворих невротичним розлодом виконують певним чином захисні функції, функцію збереження існуючої системи відносин, збереження хоча б зовнішньої позитивної самооцінки і упевненості в собі.
1.1.2. Проблема вивчення та виховання дітей із нейротичними
ускладненнями.
Необхідність духовного відродження нашої держави з огляду на істотні соціально-економічні зміни робить актуальними проблеми виховання та розвитку дитини, її адаптації до нових суспільних відносин, нових вимог життєдіяльності. У контексті окресленої проблеми особливо актуальним є вирішення питання виховного впливу на дітей із нейротичними ускладненнями, які в умовах інтеграційних тенденцій в освіті навчаються в загальноосвітніх школах і складають значний відсоток з- поміж молодших школярів, що відстають у навчанні, складні у вихованні, мають симптоми ранньої шкільної дезаптації. Аналіз літературних джерел засвідчує, що діти з невротичними ускладненнями є об'єктом вивчення яку загальній, такі в спеціальній педагогіці і психології. У дефектології таких дітей відносять до осіб з відхиленнями за типом асинхронії з переважанням емоційних порушень з емоційно-поведінковими (здебільшого емоційними)

10 розладами з порушеннями спілкування та поведінки тощо. Загалом відмічається, що діти з порушеннями емоційно-вольової сфери належать до категорії аномальних дітей, хоча й не потребують навчання за особливими програмами і спеціальними методиками. Вони потребують спеціального корекційно та соціально спрямованого виховного впливу. Проблема вивчення та виховання дітей із нейротичними ускладненнями різною мірою була предметом дослідження і в корекційній педагогіці, і спеціальній психології. Психолого- педагогічні науки і практика засвідчують, що на нинішньому етапі суспільного розвитку держави однією з найгостріших проблем є проблема створення умов для гармонійного розвитку особистості. При цьому відмічається, що зі зміною суспільних відносин, зі становленням сучасних концептуальних засад формування підростаючого покоління, якому жити в нових соціально-економічних умовах, навчання, виховання і розвиток дитини мають бути особистісно зорієнтованими, що значною мірою потребує використання дійових методів індивідуалізації впливу. Невирішеність цієї проблеми гостро позначається на збільшенні відсотка дітей із неврозом чи нейротизмом. Один із найвидатніших психоневрологів нашої країни В.Н.
Мясіщев визначає невроз як хворобу особистості, "котра виникає внаслідок конфлікту людини з навколишньою дійсністю, конфлікту, котрий руйнує її соціальні зв'язки, ізолює її. Що ж стосується суті неврозів, то тут початок істинно науковому розумінню неврозів поклали дослідження видатних російських фізіологів І.П. Павлова та
М.Є. Ввєдєнського. Дослідження І.П. Павловим експериментальних неврозів у тварині аналіз невротичних станів у людини надали йому можливість визначити невроз як хронічне тривале порушення нормальної вищої нервової діяльності, що викликає перенапруження нервових процесів у корі великих півкуль головного мозку під дією неадекватних за силою чи тривалістю зовнішніх подразників. "Невроз
- хвороба, яка зумовлена дією інформації" " - це захворювання, яке виникло внаслідок емоційних переживань, з якими дитина не змогла впоратись. Щоб зрозуміти ці переживання, потрібно з дитиною спілкуватись, грати, допомагати їй. Сама ж історія розвитку неврозів є історією формування потребі можливостей їх задовольнити. Відмічається, що при невротичних станах чи неврозах відбувається непродуктивна витрата нервової енергії завдяки проявам підвищеної подразливості, бурхливих довготривалих переживань із найнезначнішого приводу, постійної хворобливої фіксації на своєму самопочутті. Всі прояви мають своє коріння, свою природу, негативний храм, який, якщо його вчасно виявити, правильно

11 осмислити і творчо скомпонувати, то шляхом виховання поступово можна вивести на здоровий шлях розвитку. Так, С.Г. Файнберг зазначав, що причиною виникнення неврозу в дорослої людини здебільшого було неправильне виховання у ранньому дитинстві, а не прояви неповноцінності нервової системи. У наш час можна вважати найбільш
ґрунтовним і загальноприйнятим визначенням неврозів як психогенних захворювань, в розвитку яких істотну роль відіграє зіткнення особливо значущих, емоційно насичених відношень особистості з нестерпною для неї життєвою ситуацією. Порушення відносин особистості формується на базі індивідуальних якостей нервової системи під впливом несприятливого соціально-побутового середовища, насамперед дефектів виховання всім ї. Це тлумачення поділяють БД. Карвасарський, ММ. Кабанов, ВВ. Ковальов, А.Е. Личко, НІ. Феминська та ін. Дитина живе, а не виховується. Чим яскравіше її життя, тим більше позитивних емоцій, тим повноцінніше і здоровіше виховання. Дитинство є особливим психічним станом, в якому почуття і розум злиті. Отже, для запобігання виникненню неврозу (хвороби) важливо помітити його початкову стадію - можливість появи чи прояву нейротизму в дитини (ускладнення в розвитку, вжити правильних корекційно-виховних заходів до його запобігання чи знешкодження. Інакше кажучи, невроз - це невиявлений вчасно нейротизм, який за відсутності корекції перейшов зі стадії ускладнення (нейротизму стадію захворювання (невроз, тобто з педагогічної галузі перейшов у галузь медичну. Педагогічним завданням є передусім корекція нейротизму як попередження (чи запобігання) виникненню неврозу. Вивчення літературних джерел показало, що проблема саме нейротизму, різні її аспекти ставляться і виокремлюються, коли розглядаються "занедбані діти" (Р.В. Овчарова); діти з афективною поведінкою (І.М. Нєкрасова); неадаптовані діти, діти із симптомами ранньої шкільної дезадаптації (Л.В. Дзюбко, О.Мегеі, ВІосп Іаіпе);
"нервово-збудливі діти" (НМ. Дьякова); "важкі діти" (Є.Я. Гіндес, 1.0.
Нєвський та ін.); "дефективні діти, "особливі діти, "виняткові діти"
(І.О. Каїров, В.П. Кащенко, А.А. Колупаєва), діти з відхиленнями за типом асинхронії з переважанням емоційних порушень, з емоційно- поведінковими розладами, з порушеннями спілкування та поведінки
(Л.В. Кузнецова, К.С. Лебідинська, ВВ. Лебединський, В.О. Липа, ОМ. Мастюкова В.М. Синьов та ін.). Таким чином, узагальнюються певні групи нестандартних дітей, складних для навчання та виховання. Дітей із нейротичними ускладненнями називають "непристосованими" (неадаптованими - inadaptes), розуміючи під

12 неадаптованістю ускладнення, з якими стикається індивід при його входженні у середовище із якими він живе, якщо не отримає спеціальної допомоги (G. Neret). Непристосованість характеризується як недолік, який заважає індивіду інтегруватись у середовище і створює перешкоди для адаптації, знаходження свого місця в соціальному середовищі. Bloch Laine зауважує, що непристосовані діти, підлітки, юнаки та дорослі - це ті люди, які, залежно від міри ваги різних причин, відчувають більші чи менші труднощі, котрі заважають їм проявити себе, як решті інших.
Л.В. Дзюбко, вивчаючи психологічні особливості ранньої шкільної дезадаптації і шляхи подолання її в дітей, до симптомів дезадаптації відносить і нейротичну схильність, яка проявляється у хронічній відсутності допитливості, нестабільності навчальних успіхів, нездатності довільно регулювати власну поведінку, увагу, в неорганізованості, непосидючості, невмінні пристосуватись дошкільного життя, у швидкій стомлюваності. Називаються забіякуватість, конфліктність, упертість, занижена самооцінка, відмежованість від ровесників, вразливість, тривожність, стурбованість, нестійкі страхи тощо. В інших джерелах досліджувану категорію дітей відносять до "нервово-збудливих". При цьому підкреслюють, що такі діти інтуїтивно відчувають упереджене ставлення до себе збоку дорослих і надзвичайно різко реагують як на позитивне, такі на негативне. Діти з нейротичними ускладненнями розглядаються і як "важкі діти. Але водночас відмічається, що термін "важковиховувані діти" - це збірна група, яка включає усіх дітей, для яких важко бути дисциплінованим чи опановувати систему наук, "... важкими названі діти, котрі через емоційні розлади чи порушення поведінки виявляються важкими для дорослих. Ці розлади завдають самим дітям не менше неприємностей, ніж їх оточенню, оскільки насамперед позбавляють їх радості дитинства. Л. Голованов наголошує, що це тема так званих важких дітей, нервових, котрі відстали від самих себе, тобто від свого віку. Досліджувана категорія дітей вивчається і з-поміж "дітей дефективних, "дітей з порушенням розвитку, "виняткових дітей" , котрих характеризують вади характеру. В.П. Кащенко називає таких дітей винятковими. Він підкреслює, що лікарі і педагоги мають справу з аномаліями, котрі зумовлені не тільки органічними недоліками, ай відхиленнями при стартовій нормальній психіко-соматичній конституції, спричиненими неправильним способом життя, несприятливими соціальними умовами. Крім того, неправильність у поведінці, у стосунках з оточенням, у сприйнятті соціальної інформації можуть бути пов'язані із надмірним проявом тієї чи іншої

13 особливості організму особистості. Врешті, ще один аспект - суто гуманістичний. Недоліки, з якими доводиться мати справу, як правило, не означають соціальної неповноцінності майбутньої дорослої людини. Вихідна установка лікаря і педагога має бути зорієнтована на потенційну соціально-психологічну повноцінність особистості, що формується. Саме тому має йтися не про дефективність дитини, а про винятковість ситуації, маючи на увазі, що кожну дитину з патологічними рисами в характері і поведінці варто зробити гідним членом суспільства і не придушувати її свідомість штампом, застерегти від неправильного упередження оточуючих її людей. "Дефективні діти - це не тільки ідіоти і відсталі діти, раз вони зустрічаються в середній школі. Це велика група дітей з різного роду відхиленнями, недоліками. Завжди варто пам'ятати, що нервові діти - не хворі діти, а тільки більшою мірою сприйнятливі до хворобі різних дефектів, аніж діти з нормально здоровою фізичною та психічною структурою. Але ці ж нервові діти дають від себе і більший відсоток талановитих людей. Зазначається, що "... це перш за все дитина не середня, не зовсім звичайна, чимось не така, як усі. "Виняткові діти" - соціально-повноцінні. Відмінності від звичайних дітей тут немає ніякої. Щоправда, виняткові діти потребують від вихователя цілої низки своєрідних спеціальних прийомів корекції їх недоліків. Виняткові діти" - загадкові діти, майбутнє котрих неясне. "Такі діти випадають із середньої маси, і завдання роботи з ними виявляються ідентичними завланням нормальної школи, але вимагають спеціальних підходів до дитини, "виняткових заходів в царині виховання і навчання. Отже, як свідчить аналіз літератури, діти з нейротизмом є об'єктом вивчення як загальної, такі спеціальної психології та педагогіки. Слід зауважити, що в спеціальній психології та педагогіці, зусилля яких спрямовуються на вивчення, навчання, виховання та розвиток осіб із порушеннями розвитку, опис дітей з нейротизмом зустрічаємо в дослідженнях, присвячених особам з порушеннями спілкування та поведінки (В.О. Липа з емоційними розладами та порушеннями спілкування соматично ослабленим з підвищеною нервовою збудливістю та порушенням поведінки дітям з емоційно- поведінковими розладами дітям з відхиленнями за типом асинхронії з переважанням емоційно-вольових порушень, зокрема з дизгармонійним складом особистості безпосередньо дітям з аутизмом
(Л.В. Кузнєцова, К.С. Лебединська, ВВ. Лебединський, ММ. Ліблінг, ОМ. Мастюкова, ОС. Нікольська). Загалом відмічається, що діти з порушеннями емоційно-вольової сфери можуть бути віднесені до категорії аномальних дітей, хоч і неповинні навчатись за особливими програмами таза допомогою

14 спеціальних методів. Необхідно також зауважити, що більшість досліджень присвячено вивченню дітей з нейротизмом переважно раннього та дошкільного чи вже підліткового віку. Проблема ж дітей з нейротизмом молодшого шкільного віку, які мають адаптуватись дошкільних умов навчання, залишається малодослідженою. Отже, при визначенні суті нейротизму ми відштовхуємось від концепції неврозу як хвороби особистості, котра зумовлена психічним травмуванням і проявляється у функціональних порушеннях нервово- психічної діяльності. При цьому підкреслюємо, що невроз - це предмет аналізу медицини, тоді як нейротизм, нейротичні ускладнення - предмет психології і педагогіки, зусилля яких скеровані на цілеспрямований розвиток людини засобами педагогічного процесу. Посібники з практичної психології для початкової школи як невротичні реакції досить поглиблено описують невротичні страхи, які можуть бути результатом довготривалих і невирішуваних хвилювань і тісно пов'язані з іншими невротичними розладами. У тестах Г. Айзенка ми зустрічаємо термін "невротизм", що являє собою параметр вивчення особистості, відповідно до якого усіх індивідів можна вишикувати вряд, "на одному полюсі котрого знаходиться тип особистості, який характеризується надзвичайною стійкістю, зрілістю і чудовою адаптованістю, а на іншому - надзвичайно нервовий, нестійкий і погано адаптований тип. Однак в інших виданнях праць Г. Айзенка зустрічається термін "нейротизм, який за своїм тлумаченням не відрізняється від терміна "невротизм", оскільки обидва вони походять від одного й того ж грецького слова
neuron - нерву складних словах вказує назв язок з нервовою системою. У результаті ми дійшли висновку, що нейротизм - це характерологічна особливість людини, що виражається у підвищеній схильності до нейротичних (чи невротичних) поведінкових реакціГї нервових зривів, стану тривожності, в емоційній неврівноваженості. Нейротизм розглядається як ускладнення розвитку дитини. В педагогічнії практиці та повсякденному життів дітей спостерігаються різноманітні прояви нейротизму. Діти з нейротичними проявами - одна з категорій аномальних дітей, котрі характеризуються порушеннями емоційно-вольової і, відповідно, поведінкової сфери розвитку, яка потребує спеціального корекційного та соціально спрямованого виховного впливу з метою попередження та подолання нейротизму, становлення особистості дитини, її підготовки до повноцінного суспільного життя. І все ж, незважаючи на значущість проблеми виховання дітей з нейротичними ускладненнями і проведені дослідження, вона й досі

15 лишається недостатньо розробленою. Потребують подальшого і взаємопов'язаного вирішення питання психологічного і педагогічного аспектів проблеми, а саме вивчення дітей цієї категорії, які адаптуються до нових умов шкільного навчання змісту основних чинників виникнення нейротизму та визначення психолого- педагогічних умов спеціального виховного впливу на молодших школярів з метою попередження, послаблення та усунення цього ускладнення розвитку. Особливої уваги вимагає дослідження педагогічного забезпечення виховання дітей з нейротичними ускладненнями.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал