Фундаментальних



Pdf просмотр
Сторінка6/33
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   33
Основні положення суб’єктно-ціннісного підходу до вивчення і
розвитку здібностей та обдарованості. Узагальнюючи дані проведеного аналізу, виокремлюємо основні положення, які характеризують наш підхід до проблеми розвитку здібностей та обдарованості
-
-

творчість розглядається з позицій розвитку здібностей творчі
здібності є метаздібностями і розвиваються за законами розвитку
здібностей;
-
-

творча обдарованість – це не вроджена якість, а вищий рівень
розвитку здібностей, який характеризується високими творчими
досягненнями;


49
-
-

соціальні стосунки у групі включення і діяльність – однаково важливі
умови для розвитку творчих здібностей
-
-

початковим поштовхом до розвитку здібностей є задоволення
потреби у визнанні
-
-

усвідомлення успішних стратегій визнання веде до розвитку
суб’єктних цінностей, які об’єднують у собі і способи виконання
діяльності, і позитивні параметри соціальних очікувань як по
відношенню до цієї діяльності, такі по відношенню до її суб’єкта.
Представленість у ціннісній свідомості творчих стратегій є основою для розвитку творчої спрямованості особистості, яка проявляється не в окремій, а в усіх діяльностях, у які включена людина. Розробляючи методи розвитку творчих здібностей, ми маємо дотримуватися співвідношення реальних і навчальних завдань, орієнтуватися на соціальний і діяльнісний контексти розвитку творчих здібностей, на проблемні моменти, які стають на заваді процесу переростання окремих здобутків у стратегії і цінності. Основний метод навчання творчості – це включення у реальну діяльність, спрямовану на реальне визнання, яке має реальну цінність для людини.


50


САМОРЕФЛЕКСІЯ

ЗДІБНОСТЕЙ


Діяльнісний компонент
Референтний компонент
Особистісно
- ціннісний компонент
Операційно
- когнітивний компонент

СОЦІАЛЬНА

РЕФЛЕКСІЯ

ЗДІБНОСТЕЙ

Рис. 2.1. Структурно-операціональна модель розвитку здібностей.
РОЗДІЛ ІІ. РЕФЛЕКСИВНІ МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ЗДІБНОСТЕЙ І
ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ НАРІЗНИХ ВІКОВИХ ЕТАПАХ

2.1. РЕФЛЕКСІЯ І ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ЗДІБНОСТЕЙ ПІДХОДИ ДО
ПОБУДОВИ МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ (О.Л.Музика)
Структурно-операціональна модель розвитку здібностей. Розвиток суб’єктності, зокрема її вираження в творчості, С.Л. Рубінштейн пов’язував із здатністю до рефлексивного ставлення до дійсності [200]. Дослідження І.М. Семенова, С.Ю. Степанова, МІ. Найдьонова та ряду інших авторів показують значення рефлексії і, що дуже важливо, групової рефлексії у процесі вирішення творчих задач [206; 222; 223].
Суб’єктно-ціннісний підхід до розвитку здібностей передбачає зосередження уваги на внутрішніх ресурсах творчої діяльності, які пов’язані з особливостями регуляційних процесів її суб’єкта. У своїх дослідженнях ми виходимо з того, що характеристики здібностей не обмежуються дієво- операційними компонентами. Для розвитку здібностей, і, особливо творчих здібностей, важливим є процес усвідомлення суб’єктом окремих умінь
(діяльнісний компонент, дій та операцій (операційно-когнітивний компонент, усвідомлення цінності діяльності, яке відбувається через оцінку референтних осіб (референтний компонент. Не менш важливою є рефлексія людиною власних особистісних якостей, які розвиваються в процесі розвитку здібностей
(особистісно-ціннісний компонент.

Виокремлення саме цих чотирьох компонентів обумовлюється такими застереженнями. Здібності розглядаються як особистісне утворення розвиток здібностей і розвиток особистості – два взаємообумовлені процеси.


51 Рефлексія діяльностей, в яких розвиваються здібності, і соціальних стосунків, які складаються у цих діяльностях, – необхідна умова свідомої суб’єктно-ціннісної регуляції цих процесів. Проблемні моменти, які виявилися в процесі рефлексії, можуть бути зняті шляхом організації ціннісної підтримки, яка здійснюється через референтних осіб і може позитивно впливати на всі компоненти розвитку здібностей. Ми також виходимо з того, що на відміну від дорослих, у яких розвиток здібностей може регулюватися віддаленими цілями і сформованими цінностями, діти значною мірою залежні від параметрів діяльності і соціальних стосунків, у які нерідко вони змушені включатися, і це не завжди залежить від їх волі та вибору (для прикладу – навчальна діяльність. Базовою потребою, задоволення якої може сприяти одночасно розвитку здібностей і розвитку особистості, є потреба у визнанні. Самодостатність, здатність до самоактуалізації – це риси, що характеризують зрілу особистість, якій вдалося розвинути здібності до рівня обдарованості. У дітей їх немає. Ці риси не є причиною високих результатів, вони скоріше наслідок, результат розвитку здібностей і особистості. Визначення потреби у визнанні як базової дозволяє переглянути пріоритети розвитку здібностей замість діяльнісних на перший план виходять особистісні. Безумовно, що робити і як робити – це важливо, але у дитячому віці, коли система цінностей ще несформована, важливішими і суб’єктивно значимішими є відповіді на питання для кого робити, хто це поцінує. Мине ігноруємо діяльнісних і когнітивних компонентів здібностей, а робимо спробу поєднати їх з соціально-особистісними. Цим, на нашу думку, ліквідовується ухилу бік тренажу окремих дій і операцій (дуже часто неефективного, який складається у педагогічній практиці. Виходячи з того, що розвиток здібностей полідетермінований процес, який важко піддається управлінню, мине ставимо замету диференціацію дітей за здібностями і розвиток окремих здібностей – у цьому напрямку вже чимало зроблено іншими дослідниками. Наша мета – створення розвивального середовища, у якому кожен може спробувати свої сили у різних видах діяльності, може досягнути успіху і бути поцінованим. Результат, до якого ми прагнемо, – це набуття дітьми ціннісного досвіду, суть якого можна конкретизувати у таких положеннях Здібності до будь-яких діяльностей
розвиваються, варто лише мати бажання і докласти зусиль.
2.
У кожній діяльності є елементи творчості, оволодіння якими стає основою творчості в інших видах діяльності. Тривалі гармонійні, гуманні стосунки між людьми вибудовуються на засадах
ціннісного обміну – взаємного інтересу до досягнень одне


52 одного і поцінування цих досягнень. Творчі здібності ми розглядаємо як особливу особистісну надбудову над загальними здібностями. Вони виникають у результаті рефлексії дієво- операційних і когнітивно-операційних компонентів кількох окремих здібностей і вироблення націй основі індивідуальних стратегій діяльності. Творчі здібності не обов’язково ведуть до високих досягнень в плані результативності діяльності, але в плані визнання – їх, як правило, поціновують більше, ніж нетворчі досягнення.
Методика вивчення динаміки здібностей розробляється намита адаптовується до дослідження різних вікових груп викладачами кафедри соціальної та практичної психології Житомирського державного університету імені Івана Франка. Дослідження за методикою проводиться в декілька етапів.
Рис.2.2. Бланк методики вивчення динаміки здібностей
Перший етап – це індивідуальна бесіда, спрямована на створення ситуації довіри і співробітництва. У бесіді аналізуються успіхи і невдачі дитини у різних діяльностях крізь призму стосунків з іншими людьми.


53
Другий етап – заповнення спеціально розробленого бланку, де досліджуваний виділяє діяльності і вміння, якими володіє, і оцінює їх, виділяє й оцінює рівень розвитку окремих дій і операцій, референтних людей і власні особистісні якості. При цьому дослідником робиться акцентна оцінку тих показників, які можуть розглядатися як елементи творчих. Зауважимо, що методика є відкритою. Її теоретична основа, завдання, які вона вирішує, і процедура проведення передбачають модифікацію запитань і способу їх постановки відповідно до 1) особливостей вікового періоду
2) діяльності, яка досліджується 3) характеру міжособистісних стосунків, які виявляються 4) нових завдань, які виникли у результаті попереднього дослідження. Покрокова рефлексія і самооцінка діяльностей та вмінь, якими володіє дитина, мислительних дій та операцій, референтних осіб і характеру їх оцінок та особистісних якостей дозволяють дитині свідомо впливати на процес розвитку здібностей і особистості.
Третій етап – це аналіз кількісних показників. Такий аналіз не є основним, він показує лише деякі тенденції, що супроводжують розвиток здібностей і напрямки цього розвитку. Ми свідомо відмовилися від розробки нормативних показників, що базуються на статистичних даних, однак групові і вікові норми в окремих випадках можуть бути корисними. Оскільки вивчається динаміка здібностей, то порівняння кількості виділених вмінь, дій, референтних осіб, особистісних якостей та показників самооцінки можуть в окремих випадках показувати напрямки і кризові моменти в розвитку здібностей. Кількісні показники можуть також відображати вікові відмінності за умови, якщо дослідник ставить таке завдання. Загалом, значення кількісних показників не можна перебільшувати, оскільки методика не є діагностичною і не вимірює вираженості окремих здібностей. Найбільший інтерес становлять показники самооцінки, алей вони потребують додаткової інтерпретації.
Четвертий етап – аналіз та інтерпретація даних. Завдання цього етапу
– порівняти показники кількох опитувань одного учня з метою виявлення напрямку розвитку здібностей. Методика дозволяє аналізувати зміни у переліку діяльностей, дій та операцій, референтних осіб та характеру самооцінки. Інтерпретація результатів може базуватися на основних та допоміжних показниках. До основних можна віднести показники стійкості, показники динаміки структурних компонентів здібностей та диспропорцій розвитку. Показники стійкості є значимими тоді, коли досліджуваний виділяє достатню кількість (залежно відвіку та виду діяльності) показників, які повторюються у кількох зрізах. Можна також вести мову й про стійкість самооцінки. Показники динаміки характеризують зміни, які відбуваються у свідомості досліджуваного від зрізу до зрізу.


54 Порівняння розвитку окремих структурних компонентів може виявити показники диспропорції розвитку. Диспропорція породжує рух, але рух може бути яку напрямку розвитку, такі в напрямку деградації здібностей. Так, наприклад, коли досліджуваний декларує чимало видів діяльностей, але не виділяє в них окремі дії, операції, тобто не рефлексує мислительних дій, це може свідчити про поверховість, відсутність передумов для формування стратегій творчої діяльності. Ще одним прикладом диспропорції може бути зміна референтних осіб, які, можливо, вжене будуть поціновувати ті види діяльності, які розвивалися раніше. У цьому випадку можлива зміна напрямку розвитку здібностей. Допоміжні показники можуть вводитися у тих випадках, коли необхідно проаналізувати окремі проблемні моменти. Для цього можна використовувати стандартизовані методики, або окремі процедури обробки, які застосовуються у таких відомих методиках як соціометрія, референтометрія чи методика дослідження ціннісної єдності групи.
П’ятий етап – це здійснення ціннісної підтримки. Він потребує особливої уваги. Зазначимо лише, що як засоби ціннісної підтримки можуть бути використані усна народна творчість у дошкільному та молодшому шкільному віці, груповий соціально-психологічний тренінгу підлітковому віці, тренінги рефлексивності – у юнацькому тощо. Описана нами методика призначена для психологічного супроводу програм розвитку здібностей та обдарованості.

2.2. ВІД НАСЛІДУВАННЯ ДО ТВОРЧОСТІ (Н.Ф. Портницька)
Вікові особливості дошкільників. Перші прояви творчих здібностей та творчості спостерігаються в дошкільному віці у формі спроб самостійного виконання діяльності. Розвиток здібностей дитини зумовлюється дією ряду соціальних чинників, серед яких соціальна ситуація розвитку та провідна ігрова діяльність. Як зазначають О.В. Запорожець, Г.С. Костюк та інші дослідники, рушійними силами розвитку особистості в будь-якому віці є суперечності, що виникають між потребами та можливостями їх задоволення у реальних ситуаціях соціальної взаємодії [70; 89]. Розвиток особистості дошкільників здійснюється в умовах взаємодії базових потребу самостійності та визнанні. Затвердженням В.С. Мухіної, потреба у визнанні орієнтує дитину на досягнення того, що є значимим у тій культурі, до якої вона належить
[147, c. 47]. Задоволення цієї потреби є фактором розвитку інтелектуальних та соціальних особистісних утворень у суспільно-схвалюваних видах діяльності. Потреба в самостійності орієнтує дитину на ініціативний пошук шляхів та


55 засобів отримання визнання найближчого соціального оточення у цих видах діяльності. За ДБ. Ельконіним, розвиток особистості дошкільників відбувається у площині «людина-людина» і спрямований на засвоєння суспільних норм та цінностей [60]. Реалізація контактів нарівні «дитина-дорослий» забезпечує дошкільникам можливість привласнення суспільних цінностей, у той час як спілкування нарівні «дитина-дитина» забезпечує перевірку засвоєних цінностей на прийнятність у взаємодії з ровесниками. Основною сферою реалізації засвоєних норм та цінностей є ігрова діяльність, під впливом якої відбуваються найвагоміші зміни особистості дошкільників. Самостійне використання отриманого досвіду в нових ігрових ситуаціях забезпечує дитині можливість відбору потенційно успішних форм поведінки, які, очевидно, утворюють основу для формування майбутніх стратегій досягнення успіху в різних життєвих ситуаціях. Як зазначає ОМ. Леонтьєв, успішне оволодіння грою створює передумови для виникнення продуктивних видів діяльності, які, в свою чергу, стимулюють розвиток творчості дитини [104]. Продуктивна діяльність як один зі специфічно дитячих видів активності забезпечує дошкільникам можливості не лише включення у взаємодію з дорослими та ровесниками, але одночасно є шляхом розвитку здібностей та творчості. Можливість отримати матеріальний результат, відмінний від таких же результатів ровесників, забезпечує індивідуальний характер діяльності та створює умови для реалізації суб’єктності дитини. Прагнучи отримати визнання, діти вдаються до видозміни засвоєного раніше досвіду діяльності, починаючи діяти творчо. Творчий продукт дозволяє отримати визнання оточення, а його порівняння з продуктами інших дітей служить основою для усвідомлення власних умінь. Таким чином, спонтанний розвиток здібностей і зародження творчості дошкільників, що відбуваються в умовах ігрової та продуктивних видів діяльності, спрямовані на задоволення потреби у визнанні збоку найближчого соціального оточення.
Задоволення потреби у визнанні у процесі наслідування в
дошкільному віці. Задоволення потреби у визнанні в дошкільному віці реалізується у процесі засвоєння дитиною суспільного досвіду шляхом наслідування соціальних дій та функцій дорослих. Наслідування як універсальний механізм розвитку особистості в дошкільному віці передбачає переймання дитиною тих форм поведінки, які визнаються значимими особами як прийнятні способи досягнення успіху в діяльності. Точне відтворення дій дорослого стає метою активності дошкільників, за яке вони очікують визнання. За результатами досліджень А. Бандури, дитина


56 вдається до наслідування лише тих дій дорослих та ровесників, які були схвально оцінені та визнані оточенням [13]. При цьому, чим вище були оцінені дії зразка, тим з більшою точністю вони будуть відтворені. Неуспішні дії, як правило, не наслідуються. Таким чином, потреба у визнанні може розглядатися як один із самостійних чинників розвитку наслідування дошкільників [13; 27; 147]. На задоволення потреби у визнанні спрямованій процеси ідентифікації як засіб зближення дошкільників зі значимими дорослими. Ототожнення з авторитетною особою дозволяє осягати її мотиви діяльності та очікувати такого ж визнання та статусу за відтворення її дій. У результаті проведених нами експериментальних досліджень виявлено, що одним із засобів задоволення потреби у визнанні та розвитку здібностей є взаємонаслідування дошкільниками творчих дій [180]. Демонстрація будь-ким із членів групи творчих дій та їх визнання оточенням приводить до активізації взаємного наслідування. У процесі групової взаємодії діти відтворюють успішні дії один одного, очікуючи отримати таку ж порцію визнання, які автор творчої дії. Наслідування творчих дій ровесників є одним із засобів отримання визнання не тільки для того, хто демонструє творчість, алей для тих, хто її відтворює. Взаємне поцінування та наслідування дошкільниками творчих дій, з одного боку, забезпечує розширення кола визнання, аз іншого – сприяє підвищенню інтенсивності самостійних творчих спроб. Таким чином, спонтанний пошук творчих дій або їх наслідування можна вважати одним із механізмів розвитку творчих здібностей у дошкільному віці. У звичних умовах діяльності дошкільники очікують схвалення та визнання власних дійне стільки від ровесників, скільки від значимих дорослих. Однак, у практиці вихователів дошкільних навчальних закладів прийнято здебільшого надавати схвалення за точне відтворення дитиною заданого зразка діяльності, ніж за його відмінності (творчі дії. Очевидно, ще однією умовою розвитку творчих здібностей дошкільників у продуктивній діяльності є визнання та схвалення дорослими не лише наслідувальних, алей творчих дій дитини.
Ціннісний розвиток особистості в дошкільному віці. Дошкільний вік розглядається дослідниками як початковий етапу розвитку більшості особистісних утворень, втому числі самосвідомості, рефлексії та цінностей. Звичайно, стосовно дошкільників мова не йде про сформовані особистісні цінності. Доцільніше говорити про зародження ціннісних орієнтацій особистості. Основними механізмами розвитку суб’єктності та цінностей особистості в дитячому віці (зокрема в дошкільному) є наслідування та початкові форми рефлексії [138; 143; 214]. За В.О. Татенком, досвід, засвоєний шляхом


57 наслідування, за допомогою рефлексії перетворюється на внутрішньоіндивідні властивості як ознаки суб’єктності та забезпечує основу для виникнення суб’єктних цінностей [230]. Засвоєння цінностей за механізмом наслідування відбувається шляхом підключення різних видів діяльності до ціннісної сфери дитини, тоді як елементарна рефлексія забезпечує закріплення та подальше цілеспрямоване відтворення успішних спроб активності, засвоєних у наслідуванні [149, с. 28]. Одним із основних шляхів розвитку особистісних цінностей є включення особистості у творчу діяльність. Усвідомлення повторюваних способів творчої діяльності, які формуються як стратегії досягнення успіху, на думку
О.Л. Музики, закріплюються у свідомості суб’єкта як моральнісні та діяльнісні цінності [136; 143]. У дошкільному віці основними показниками суб’єктності у творчій діяльності є здатність до перенесення та надситуативність творчого процесу. В ранньому віці здатність до перенесення значення предметів на інші предмети з’являється на основі наслідування та зумовлена прагненням дитини до ситуації успіху [158]. Подальший розвиток перенесення (у формі модифікації завдання, відстоювання власних продуктів діяльності) та закріплення його як способу досягнення успіху в дошкільному віці забезпечує можливості цілеспрямованого саморозвитку здібностей дитини [154]. Основною формою творчості в дошкільному віці, на думку ММ. Подд’якова, є розумове експериментування, яке визначає та спрямовує суб’єктність дитинина самостійне оволодіння новим досвідом [176]. У сучасній психології залишається актуальним питання впливу початкових форм ціннісних орієнтаційна творчість дошкільників. Можна припустити, що розвиток творчості та творчих здібностей дошкільників здійснюється на основі ціннісної регуляції наслідування.
Усвідомлення інвенцій як показник ціннісної регуляції розвитку
творчих здібностей дошкільників. Розвиток творчості та творчих здібностей дошкільників, на нашу думку, відбувається передусім за рахунок діяльнісних та соціально-психологічних механізмів наслідування. Діяльнісними механізмами такого розвитку ми вважаємо орієнтацію дошкільників на отримання творчого результату шляхом усвідомлення випадкових інвенцій та включення їх в актуальний досвід діяльності. Дія соціально-психологічних механізмів передбачає можливість задоволення потреби у визнанні дорослих та ровесників за творчі результати. У роботах В.О. Моляко, В.М. Дружиніна, ММ. Подд’якова творчість розглядається як процес створення нового продукту або винайдення раніше невідомого, але необхідного суб’єкту, нового способу виконання певної діяльності [55; 122; 176]. Таке розуміння творчості зумовлює необхідність


58 пошуку механізмів розвитку творчої діяльності саме в дитячому віці. Одним із таких пояснювальних механізмів, очевидно, є інвенції. Поняття інвенції (лат. – вигадка, вперше використане у психології Ж. Піаже для аналізу процесів розвитку мислення дитини, знайшло відображення в інвенційно-стратегіальній моделі розвитку творчо обдарованої особистості О.Л. Музики як природній шлях розвитку творчості [136]. Інвенції розглядаються як спонтанні відхилення вході діяльності, що виникають у процесі наслідування. Характерною ознакою творчих дій дошкільників є активне використання та увага до інвенцій, що виникають у наслідуванні. У звичних умовах продуктивної діяльності діти здебільшого орієнтуються на точне відтворення дій дорослого (об’єкта для наслідування) та відкидають будь-які інвенції, незалежно від їх доцільності та продуктивності. Однак тривале виконання одних і тих самих дій спричиняє виникнення інтересу до інвенцій як засобу уникнення одноманітності. Очевидно, усвідомлення та включення випадкових
інвенцій в актуальний досвід творчої діяльності є одним із чинників розвитку творчих здібностей дошкільників.
З’являючись та розвиваючись у наслідуванні, інвенції забезпечують видозміну заданого зразка діяльності, а отже сприяють виникненню творчості дошкільників. При цьому цінність інвенцій зумовлена їх особистою значимістю та соціальною актуальністю закріплюються у діяльності лише ті інвенції, які викликають інтерес оточення та дозволяють отримати визнання. В цьому випадку інвенційні дії набувають ціннісності та відстоюються в умовах соціальної протидії (відсутності схвалення. Усвідомлення та цілеспрямоване використання інвенцій з метою отримання творчого результату є одним із механізмів спонтанного розвитку творчості та творчих здібностей дошкільників. Для перевірки припущення про інвенційну природу творчості дошкільників нами було організовано та проведено серію експериментів. За умовами дослідження діти впродовж кількох занять повинні були виконувати одне і теж завдання (ліпити півника, наслідуючи одноманітні дії дорослого виховательки. Дорослий вимагав та схвалював лише наслідувальні дії, а будь-які інвенції не помічав, атому й не схвалював. Експерименти проводилися у формі додаткових занять з художньої праці у групі дітей по 5-6 осіб. Результати досліджень свідчать, що усвідомлення дошкільниками випадкових продуктивних інвенцій та подальше цілеспрямоване їх використання для отримання творчого результату є одним із механізмів розвитку творчих здібностей у наслідуванні. Виявлено, що випадкові інвенції виникають на будь-якому етапі оволодіння діяльністю внаслідок нездатності дошкільників точно відтворити дії дорослого. Однак, якщо на початкових етапах освоєння діяльності діти орієнтуються на наслідування дій дорослого


59 та відкидають випадкові інвенції, то при досконалому самостійному виконанні завдання інвенції викликають інтерес як самої дитини, такі ровесників. Так, нарізних етапах оволодіння діяльністю більшість досліджуваних ліпили тулуб півника занадто довгим. На початкових етапах, помітивши цю помилку, діти намагалися швидко її виправити. На етапі досконалого виконання завдання та ж інвенція (занадто довгий тулуб) вжене сприймалася як помилка, а викликала інтерес. Діти не прагнули швидко її виправити, а намагалися включити у діяльність (досліджуваний Б «У мене вийшов черв’як. А якщо
його зробити ще більшим, то вийде крокодил»). Інші дошкільники намагалися відтворити інвенційні дії, що забезпечили їх автору визнання. В результаті кількаразового успішного включення випадкових інвенцій у зміст діяльності діти усвідомлювали їх ціннісність як засобів отримання визнання за творчий результат. Ознаками ціннісності інвенцій та наслідування ми вважаємо здатність дошкільників до перенесення прийомів наслідування та творчої діяльності в межах різних завдань, здатність до усвідомленого експериментування з матеріалом та готовим продуктом (у процесі наслідування та самостійного виконання діяльності, здатність до усвідомлення власних умінь та можливостей їх розвитку (у процесі діяльності, а також відстоювання власної діяльності в умовах відсутності визнання збоку дорослого. Окрім того, однією з основних ознак ціннісності інвенцій як показників розвитку творчих здібностей ми вважаємо здатність дошкільників до усвідомленого розмежування наслідувальних та інвенційних дій, передумовою розвитку якого є рефлексія дошкільниками власних умінь, дій та операцій. Усвідомлення випадкових інвенцій як засобів досягнення результату дозволяє дитинів майбутньому цілеспрямовано використовувати їх з метою отримання творчого результату на основі відбору найефективніших прийомів виконання діяльності. Індикаторами усвідомленого розмежування наслідування та інвенцій вважаються висловлювання дошкільників про природу виникнення певної дії (наслідування чи самостійна активність. Рефлексія інвенційних дій та їх відмежування від наслідувальних є передумовою розвитку перенесення та експериментування з матеріалом і готовим продуктом як основних шляхів творчості дошкільників. Усвідомлення новизни діяльності приводить до виникнення здатності дошкільників до відстоювання власного виробу та способу його виготовлення в умовах відсутності соціального схвалення. Нарівні поведінкових проявів відстоювання творчості виявляється у формі протиставлення власної діяльності наслідуванню, що супроводжується різкою відмовою виконувати завдання дорослого. Суб’єктивна значимість обраного способу діяльності підтверджувалася висловлюваннями типу «я хочу зліпити ...», «в мене
вийде». Відстоювання власної діяльності в умовах її ігнорування дорослим


60 свідчить про набуття творчістю статусу особистісної цінності, заради якої дошкільники здатні поступитися соціальним схваленням. Очевидно, в цьому випадку можна говорити про домінування мотивів визнання та самовираження над мотивами соціальної бажаності. Інвенційні та наслідувальні дії при цьому є засобами творчості та розвитку творчих здібностей особистості. Таким чином, інвенції, набуваючи статусу цінності, утворюють змістову домінанту діяльності дошкільників, на основі якої здійснюється регуляція
інвенційно-творчого наслідування у продуктивно-творчій діяльності. Досконалість наслідувальної діяльності в поєднанні зі здатністю до усвідомленого цілеспрямованого використання інвенцій як засобів творчості є свідченням формування творчої спрямованості та одним із ключових показників розвитку творчих здібностей особистості.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   33


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал