Фундаментальних




Сторінка31/33
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   33
Особистісні якості творчо обдарованих людей. Талановиті люди відрізняються своїми психологічними якостями. Завдяки застосуванню біографічного методу було доведено, що такими якостями є наполегливість, працездатність (ці люди – трудоголіки, одержимість, буремний дух, схильність до ризику, інтуїція, самоповага та інші. Д. Ландрам вважає, що талановита людина має якусь одну з перелічених найбільш розвинену якість, яка й створює успіх, хоча одночасно їй можуть бути притаманній інші якості. Серйозне ставлення до праці, це – складова успіху. Якщо для звичайних людей робота найчастіше є тяжкою повинністю, то для творчих людей – це надзвичайне задоволення. В роботі вони знаходять радість, втіху і працювати 16-18 годинна добу для них – норма. Наполегливість, надзвичайна сила волі, забезпечує досягнення мети, реалізацію ідеї. Для подолання всіляких непорозумінь, негараздів сила волі необхідна. Ці таланові люди ніколи не здаються і, відповідно, досягають поставленої перед собою мети, одержують перемогу. Одержимість – це надзвичайний ентузіазм, з яким працюють талановиті, творчо обдаровані люди. Така одержимість межує з патологічною маніакальністю, з надзвичайною емоційністю, вона створює харизму людини. Схильність до ризику властива всім талановитим людям. Адже без серйозного ризику ніякий успіх неможливий. Дослідник творчої обдарованості Е. Торренс вважає, що ця якість формується в дитинстві незалежним вихованням, коли дитина має можливість самостійно вирішувати свої проблеми. Впевненість у собі, як самоповага до себе, внутрішній власний образ також закріплюється у дитинстві першими успіхами. Творчі люди володіють почуттям внутрішньої сили, мають оптимістичний погляд на життя. Буремний дух – критичне мислення, схильність до руйнування старого, бачення нового, майбутнього. Творчі люди не слухають бюрократів, прокладають нові стежки, працюють за своїм баченням справи. Інтуїція – найважливіша якість розуму творців. Такі люди охоплюють можливі варіанти рішення проблеми, мають здатність до широких узагальнень, бачать ліса не окремі дерева. Отже, талант розвиненої обдарованості включає три основні підструктури 1) високу пізнавальну активність, яка базується на високочутливій сенсориці (увага, сприймання, пам'ять) та дивергентному мисленні (оригінальність, критичність, здатність до узагальнення, прогнозування 2) творчу інтерпретацію пізнавального досвіду (вміння порівнювати, зіставляти, аналізувати, бачити нове, реконструювати раніше створене, оригінальний підхід до рішення проблем, варіативність у рішенні


286 задач 3) емоційну захопленість діяльністю (інтерес, енергійність, висока харизма, впевненість у досягненні успіху, відновлення в разі неуспіху. Така єдність високого рівня перцептивних, емоційних та інтелектуально- вольових якостей, їх позитивна і моральна спрямованість забезпечують успіху діяльності.
Характеристики творчої діяльності іриси творчої особистості. Аналізуючи портрети таких різних за напрямком творчості людей, що жили в різні епохи і в різних країнах, варто відзначити те спільне, ті загальні риси, що характеризують їх творчість. Головні з них такі
риси творчої особистості
риси творчої діяльності
- виникнення спрямованого інтересу до певної галузі знань ще в дитячі роки
- зосередженість на творчій роботі, націленість на обраний напрям діяльності
- велика працездатність
- підпорядкованість творчості, духовній мотивації
- стійкість, непоступливість у творчості, навіть упертість
- захопленість роботою.
- оригінальність і новизна творіння
- значний обсяг створеного ретельність у його оформленні
- наполегливе прагнення робити результат своєї праці надбанням людей
- мотиваційне забезпечення творчого процесу, інтерес до певного виду діяльності і захопленість нею.
Виникнення спрямованого інтересу до певної галузі знань ще в
дитячі роки. У дитини рано виявляються чітко виражені інтереси, любов до певної діяльності, бажання займатися чимось таким, що дуже подобається. У дошкільному віці обдарована дитина може вражати дорослих високою обізнаністю, кмітливістю, певними успіхами в засвоєнні знань, випереджаючи у цьому своїх однолітків. У межах навіть цього віку в дитини може спостерігатися тяжіння до певної предметної діяльності, більші досягнення, порівняно з іншими, в якійсь конкретній роботі, досить помітні інтелектуальні переваги, потяг до лідерства чи надзвичайно розвинена моторика.
Зосередженість на творчій роботі, націленість на обраний
напрям діяльності. Дані біографічного методу, методу інтерв’ю та опитувальників зі всією очевидністю показали, що реальна обдарованість, на відміну від потенційної, виявляється у справі, в результатах – продуктах або ідеях – і неодмінно пов’язана з особистими якостями людини, в першу чергу, з мотивацією, яка виражається за допомогою емоційно-вольової сфери. Можна


287 мати прекрасні ідеї, які такі залишаться прожектами, можна хотіти щось зробити, багато про це говорити, але лише утому випадку, коли людина може реально втілити ужиття свої ідеї – примножує талант, можна стверджувати, що особа талановита.
Велика працездатність. Достатньо об’єктивно і на статистично достовірному матеріалі це доведено рядом психологічних досліджень і прозоро сформульовано Н.С. Лейтесом: Обдарованість – це працьовитість
– втому контексті цього положення, що обдаровані в будь-якій сфері діти – це завжди великі працелюбці: один створює книгу про птахів з малюнками і оригінальними текстами, інший робить серйозне соціологічне дослідження, третій винаходить прилад тощо. Талановиті діти зайняті багатогодинна добу, проводять час в бібліотеках, на технічних станціях, читають і завжди зосереджені на своїй справі.
Підпорядкованість творчості духовній мотивації. Хтось – творець чогось нового, дослідник, талант, геній хтось – реконструктор, втілювач вжиття ідей, творінь інших, але він теж щось робить, трудиться, будує, створює необхідне кожному по силі його. І в цьому моральна сторона життя людського примножувати талант справою по своїй силі.
Стійкість, непоступливість, навіть упертість у творчості. У багатьох обдарованих людей виявляється небажання осягати нудьгу і рутину шкільного навчання, так звана лінь, і в той же час, повна, багатогодинна, багатоденна зосередженість на тому, що індивідувально захоплює. Незмінність і стійкість інтересів чітко простежується у різних групах обдарованих людей Сергій Радонезький, Феодосій Печерський, преподобний
Мануїл впродовж усього життя пронесли подвиг благочестя. Микола Бердяєв став відомим філософом, Михайло Остроградський – одним із найвидатніших математиків, Войно-Ясенецький – видатним хірургом, за підручниками якого вчилося не одне покоління студентів.
Захопленість роботою. Людина цікавиться тією справою, яка їй подобається і викликає позитивні емоції. Вона може сидіти ночами над улюбленою справою, забувши про сон, може до самозабуття працювати в архівах чи копатися в машині, багато разів переробляти щось, змінювати, поки зрештою не розбереться, не зробить і не доб’ється задуманого. В таких ситуаціях людина не розраховує на будь-яке визнання, не добивається яких- небудь вигод для себе – їй просто цікаво, улюблена справа приносить їй задоволення, їй хочеться нею займатися.
Оточенню необхідно бути дуже уважним до дітей, підтримувати стійкість пізнавальних інтересів, допомагати розвивати бажання творити, бачити за лінню, небажанням вчитися творчу особистість, зосереджену на тому, що її глибоко цікавить. Проблем із обдарованими дітьми багато ці діти нестандартні, часто вони не люблять відвідувати школу, мають свої особисті


288 інтереси, вони нетерпимі, неконформні, занурені в себе, мають надзвичайно високу чутливість, вразливість, рано ставлять перед собою чітку і визначену мету, і в той же час, відчувають потребу в увазі збоку оточення. Все це не завжди може зрозуміти оточення, і можна легко втратити обдаровану дитину, особливо у тих випадках, коли у неї ще немає тієї найважливішої охоронної особистісної якості, яку можна визначити як наполегливість. Треба шукати обдарованих дітей, допомагати їм, працювати з ними за індивідуальними програмами, створювати умови для підтримки їх здібностей, особливо в сучасних умовах нашого життя
4.5. БІОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ЦІННІСНОЇ СВІДОМОСТІ
ТВОРЧО ОБДАРОВАНОЇ ОСОБИСТОСТІ (О.Л.Музика)
При аналізі становлення ціннісної свідомості творчо обдарованої особистості було звернуто увагу наряд суттєвих моментів. Ми виходили із введеного Л.С.Виготським і розвинутого його послідовниками положення про соціальну ситуацію розвитку та її вплив на формування особистості. При цьому увага акцентувалася на індивідуальних особливостях сприймання цієї ситуації, її відображенні у ціннісній свідомості. Впродовж онтогенезу зростає рівень суб'єктності людини, число її ступенів свободи у взаємодії з соціальним оточенням. Це стає можливим завдяки розвитку свідомості, передусім усвідомлення власних здібностей та можливостей. Останнє визначає характер включення людини як суб'єкта суспільно-корисної діяльності в систему суспільних відносин. Складна взаємодія зовнішніх соціальна ситуація розвитку) та внутрішніх чинників (розвиток здібностей, потребової сфери та ступінь осмислення цих процесів) веде до формування суб'єктних цінностей, які є не лише проявами розвитку творчо обдарованої особистості, але і його детермінантами. Аналізуючи життєвий шлях технічно обдарованих людей, ми виходили із динаміки потребової сфери обдарованої особистості, яка характеризується в значній мірі соціальними потребами, такими як потреба у соціальній відповідності, у самоствердженні, персоналізації, самореалізації, самоактуалізації тощо. Ці та інші подібні соціогенні і соціально орієнтовані потреби мають у своєму змісті багато спільного, вони взаємопроникні і взаємодоповнюючі, особливо, коли йдеться про ранні етапи онтогенезу. Отже, у відповідності до завдань дослідження, видається можливим застосовувати узагальнюючий термін потреба у визнанні, який відображає ознаки перерахованих потребу різних їх поєднаннях в залежності від індивідуальних та вікових особливостей розвитку. Потреба у визнанні визначається як базова для розвитку потребової сфери людини як соціально організованої істоти. Реалізація потреби у


289 визнанні передбачає включення людини у суспільно-корисну діяльність і суспільні стосунки, пов'язані з нею, що обумовлює розвиток інших потреб. Формування потребової сфери – це процес, який не можна пояснити лише через особливості діяльності, в яку включена людина, чи особливості соціальної ситуації її розвитку, оскільки поряд із загальними закономірностями завжди існують і особливе, і випадкове, що в кожному конкретному випадку визначає індивідуально-своєрідне їх відображення у свідомості людини. З іншого боку, кожна людина має неповторний внутрішній світ, формування якого залежить як від біологічних особливостей, наприклад, задатків, такі від індивідуального життєвого досвіду. Тому один із шляхів вивчення генезису потребової, а відтак і мотиваційної сфери і розвитку здібностей людини – це дослідження цих процесів через їх відображення в свідомості особистості у вигляді цінностей. Розвиток ціннісної сфери творчо обдарованої особистості відображає зростання рівня її суб'єктності впродовж життєвого шляху. При аналізі даних біографічної бесіди було виділено п'ять етапів формування ціннісної сфери творчо обдарованої людини. Перший етап – наслідування – домінує на ранніх стадіях розвитку особистості, в основному, в дошкільному віці. Другий етап – співробітництво – найбільше значення має в молодшому шкільному віці. Етап конкуренції, як правило, припадає на підлітковий вік. Цей вік, які юнацький, є сензитивним для наступного етапу в розвитку ціннісної сфери – орієнтації на цінності груп вищого рівня. Заключним етапом, з точки зору розвитку суб'єктності, є орієнтація людини на власні цінності. Вказані етапи, в основному зберігаючи намічену черговість, не завжди збігаються із віковими межами, їх розгортання має індивідуальні особливості, обумовлені своєрідністю життєвого шляху людини. Слід зазначити, що перехід обдарованої особистості на новий етап розвитку не виключає механізмів формування цінностей, що притаманні попереднім етапам. Навпаки, тут має місце діалектичне зняття попередніх етапів, тобто включення нижчих на новому рівні ціннісного осмислення у вищі. Наприклад, механізм наслідування не зникає і в цілком зрілої особистості, яка у своїй діяльності переважно орієнтується на власні цінності. Але це наслідування не всеохоплююче, а, навпаки, вибіркове. Наслідується лише те, що суб'єкт вважає цінним для себе. Спираючись надані біографічної бесіди, розкриємо зміст виділених етапів формування ціннісної сфери творчо обдарованої особистості, ілюструючи загальні положення витягами з протоколів дослідження.
Етап наслідування. Витоки формування творчо обдарованої особистості слід шукати на ранніх етапах онтогенезу. Уході бесіди було встановлено, що всі без винятку досліджувані мали досвід технічної творчості ще в ранньому дитинстві. Чи не найперші яскраві спогади дитинства


290 асоціювалися у них із випадками, пов'язаними з технікою. Так, досліджуваний А. пригадує подію, учасником якої йому довелося стати в дитинстві, котра справила вплив на все подальше творче життя «Мені було чотири чип ять
років, коли я вперше побачив літак, аероплан, як тоді казали. Він пролітав
над селом. Всі дуже налякалися, жінки хрестилися. Навіть пастухи худобу
посеред дня пригнали з пасовиська. А мені зовсім нестрашно було, я навіть
льотчиків роздивився. Думав, от би мені так політати над селом!». Незважаючи на слабке здоров'я, несприятливі життєві обставини, А. все ж піднявся в повітряна сконструйованому і побудованому ним літакові, щоправда, значно пізніше, у п’ятдесятирічному віці. Досліджуваний З. на запитання проте, що зумовило вибір професії, пов'язаної із технікою, відповів «Я з дитинства був в оточенні людей,
причетних до техніки. Завжди, скільки себе пам'ятаю, щось крутив у руках.
Одного разу, коли мені було років шість, розібрав і знову склав зламаного
годинника. І що головне – годинник пішов». В описаних та інших виявлених подіях проглядається мотив домагання визнання. Так, на запитання дослідника, адресованого З, чому саме запам'яталася ця подія, останній відповів, що вона була пов'язана з сильними емоційними переживаннями. З. назвав такі емоції як цікавість, страх, що не зможе справитися із завданням, і, особливо, гордість, коли все ж вдалося його виконати, бажання вчитися, щоб і надалі мати справу з технікою. Всі ці переживання були пов'язані з реакцією оточення надії дитини, а те схвалення, що було підмічене нею в цій реакції, лягло в основу ціннісного ставлення до технічної діяльності. Соціальна ситуація розвитку в дитинстві пов'язана із взаєминами всім ї, члени якої є об'єктами для наслідування. Як показують дані біографічної бесіди, наслідування поширюється не лишена деякі відносно прості дії, алей на більш складну діяльність людини. Аналіз даних біографічної бесіди показує, що більшість респондентів (10 з 12) у дитинстві мали серед членів сім’ї людей, котрі займалися технікою. Виявилося, що заняття технікою, як правило, пов'язується у свідомості досліджуваних із суспільною значимістю, престижністю цієї діяльності. Так, досліджуваний А. розповідає «Батько був малограмотний сільський
хлопець, але великий майстер столяр, коваль і пічник. Користувався
великою повагою. Багатьох людей в селі на той час (1933 р) хоронили
голими, а коли батько помер, зробили і труну, і хрест». Вплив прикладу батька на вибір сфери діяльності значний, але не обов'язково безпосередній. Досліджуваний В. пригадує «Батька в 1937 році
забрали як ворога народу. Був великим майстром, теж без освіти.
(Мається на увазі класна освіта респондента)». Слід визнати, що творчо обдаровані особистості уже в дошкільному


291 дитинстві, очевидно, здатні при оцінці взаємостосунків керуватися власними критеріями, первісними етичними інстанціями. Так, досліджуваний А. зазначає, що в дитинстві він тягнувся до матері попри всю повагу до батькової майстерності, оскільки батько всім ї поводився грубо і жорстоко, особливо по відношенню до матері. А. наводить ряд прикладів жорстокості батька і потому зразу ж зазначає «Батька поважали люди. Але він бив дітей, бив матір.
Мене ж в приклад ставив й разу не набив». А. не дає прямої відповіді на питання, чому батько виділяв його з-поміж інших шести дітей і чи пов'язане це якось з його інтересом до техніки «Може тому, що я був найменший, бо
старші брати теж займалися технікою. Але вони робили щось, щоб
користь була, а я все церкви та літачки майстрував». Із контексту можна зрозуміти, що вже з дитинства досліджуваному були притаманні риси, які відрізняли його від інших дітей і обумовлювали особливе ставлення збоку дорослих. Не можна сказати, що воно було лише позитивним, але те, що він, які інші обдаровані діти, вирізнявся дорослими з- поміж інших, – незаперечно, які те, що вже з раннього віку усвідомлював це. Особливе ставлення дорослих до технічних вправ дитини спонукає її до орієнтації на людей, які здатні зрозуміти й оцінити її технічну діяльність. Ймовірно також, що існує й зворотній зв'язок. Відчуваючи інтересі симпатію збоку дитини, дорослий симпатизує їй у відповідь. Механізм таких стосунків детально описаний М.М.Обозовим [152]. Серед чинників, які викликають симпатію, виділяється схожість установок, поглядів, інтересів, Я-концепцій, ситуації співробітництва. У тих випадках, коли досліджувані з різних причин зростали без батька, роль зразка для наслідування відігравав старший брат чи інша людина з найближчого соціального оточення. Цікаво, що в цих випадках досліджувані більш близькими до себе вважали старших братів або знайомих, ближчих до них за віком. Очевидно, на цьому етапі наслідування є ефективним лише тоді, коли його орієнтири знаходяться в зоні найближчого розвитку. Таким чином, однією зумов розвитку творчо обдарованої особистості є не лише наявність високих зразків для наслідування, ай свого роду проміжних зразків. Вони потрібні для того, щоб почуття неповноцінності, яке виникає у дитини в результаті зіставлення власних технічних вмінь та вмінь дорослої людини, не здавалося їй нездоланним. Лише усвідомлення власних здібностей, вмінь і, особливо, можливостей їх розвитку, яке є результатом порівняння з близькими за рівнем розвитку людьми, може стати основою впевненості в можливості наближення до ідеалу. Безперечно, усвідомлення власних здібностей – складний, не одномоментний процес, протікання якого залежить як від рівня розвитку свідомості суб'єкта, такі від особливостей соціальної ситуації, в якій він знаходиться. Дуже важливим є етап первісного усвідомлення наявності


292 технічних задатків. Наші дані свідчать, що для технічно обдарованої людини він припадає на дошкільний вік. Приводимо фрагмент із бесіди з П. Д Коли ви вперше усвідомили, що маєте технічні здібності. П «Дуже
рано, мабуть, років у 5-6». Д Як це відбувалося. П «Я зробив модель
вітряного млина. Всі дивувалися. Д.: Ви десь бачили подібні моделі. П «Так. Їх робили старші хлопці. А мій млин був, мабуть, не гірший, що всі
так хвалили. Я захотів ще щось зробити...». Д.: У надії на похвалу. П Мабуть, так. Діти люблять, коли їх хвалять. Раннє усвідомлення власних здібностей характерне для всіх досліджуваних. Проаналізувавши дані біографічної бесіди, ми виділили 29 життєвих подій, які тією чи іншою мірою стосуються усвідомлення здібностей у ранньому віці. Аналіз цих подій показує, що основною умовою включення дитини в технічну діяльність є ситуації, де вона наслідує старших за віком дітей, рідше дорослих, що займаються технікою. Домагання визнання, з яким дитина зразу ж пов’язує своє відкриття, робить останнє цінним для неї. Безперечно, що на перших порах ця ціннісність ще неповністю усвідомлюється. Вона, очевидно, більшою мірою визначається і підкріплюється позитивними емоціями, що виникають у відповідь на схвалення. Повторення таких ситуацій збільшує ймовірність їх захоплення процесами рефлексії і збільшення ступеня усвідомленості. Відповідно, дитина вже свідомо намагається повторити і розвинути набуті можливості для задоволення потреби у визнанні. Отже, усвідомлення власних здібностей, поєднане з потребою у визнанні, спрямовує процес наслідування у русло тієї діяльності, якій ці здібності відповідають. У нашому випадку – це технічна діяльність.
Етап співробітництва. На певному етапі розвитку технічних умінь та можливостей обдарована дитина отримує змогу співпрацювати з іншими дітьми і, навіть, дорослими, що сприяє нарощенню соціальної взаємодії з ними, а відтак, через підвищення рівня соціальної відповідності, зміцненню почуття самоповаги. Етап співробітництва найбільш повно проявляється в молодшому шкільному та молодшому підлітковому віці. Вміння, набуті дитиною під час наслідування дій дорослих, застосовуються тепер свідомо і цілеспрямовано. Потреба у визнанні проявляється через творення і підтримання самоповаги як основи Я-концепції. Джерелом цього процесу виступає технічна творчість, яка є суспільно-корисною діяльністю, і, що не менш важливо, сприймається суб’єктом як така. Завдяки ранньому розвитку здібностей, багато хто з досліджуваних не лише займався в технічних гуртках, ай заробляв собі та рідним на прожиття або хоча б виготовляв деякі речі чи пристрої для особистого користування. Співробітництво проявляється спочатку як допомога дорослим або старшим. Більшість із наших досліджуваних вже в молодшому шкільному та


293 підлітковому віці працювали разом із батьками, братами чи знайомими з технікою, виконуючи посильні операції. Розвиток інтелектуальних можливостей та операційно-технічних вмінь у молодшому шкільному і, особливо, у підлітковому віці робить технічну діяльність підлітка заняттям творчим і продуктивним. У співпраці з дорослими творчо обдарована дитина намагається не відставати від них, розширює коло своїх можливостей з допомогою творчості. Варто зазначити, що ставлення дорослих до дітей, які стрімко прогресують у плані розвитку технічних здібностей, досить неоднорідне. У всякому разі саме так сприймали це наші досліджувані. Аналіз даних біографічної бесіди дозволяє виділити деякі загальні особливості у взаємодії творчо обдарованої дитини з оточуючими людьми. Спочатку її інтерес до техніки викликає подиві схвалення дорослих. Це спонукає до подальшого розвитку здібностей у технічній творчості, що поглинає весь вільний час дитини. Ситуація співробітництва в технічній творчості закріплює в свідомості творчо обдарованої дитини інтерес до технічної діяльності, насамперед, як до сфери підтримання самоповаги. Гордість від власних досягнень – одне з найсильніших переживань цього періоду. Однак, це почуття ще ніби прив’язане до оцінки дорослих ідо того емоційного клімату, який панує в ситуаціях співробітництва. Це почуття гордості включає в себе і гордість за належність до групи людей, що мають причетність до такої престижної діяльності як технічна. Прагнення до зміцнення самоповаги реалізується наданому етапі через намагання відповідати соціальним очікуванням. Останні ж часто сприймаються підлітком ніби крізь призму усвідомлення власних технічних здібностей. Отримуючи задоволення від спільної зі значимими дорослими технічної діяльності, творчо обдарована дитина ігнорує інші способи підтримання самоповаги. Цим вона вирізняється з оточення своїх ровесників. Уході біографічної бесіди виявилося, що певний специфічний вплив на розвиток технічної обдарованості в цьому віці справило ставлення батьків до занять підлітків. З одного боку, їх радує, що дитина займається такою корисною і престижною діяльністю, аз іншого – непокоїть те, що їх діти все більше вирізняються з-поміж ровесників. Не знаючи як себе поводити, найчастіше батьки вибирають стратегію невтручання у справи дітей. Останніми це сприймається як неувага, байдужість дітей ображає таке ставлення збоку тих, хто ще недавно всіляко заохочував їх творчу активність. Як наслідок – обдаровані діти шукають людей, які б оцінили їх вміння, і співробітництво з якими могло б сприяти розвитку їх здібностей. Ображене самолюбство сприяє розвитку таких характерних для творчо обдарованих людей рис як самостійність і самоактивність. Зазначимо, що вже в ранньому віці розвиток цих рис пов'язаний з певним негативізмом. Самоактивність


294 такого плану виникає не лише як прагнення до реалізації власних позитивних цінностей (прагнення до розвитку здібностей. До неї також штовхають і негативні переживання, пов’язані з байдужим (негативним у свідомості підлітка) ставленням батьків до його успіхів. Характерною є подія, описана досліджуваним М. Займаючись в авіамодельному гуртку, він через деякий час відчув, що ті завдання, котрі там вирішувалися, вжене відповідають його зрослим можливостям. Тому з річного віку він кілька разів на тиждень, в будь-яку погоду, їздив на велосипеді за 15 км до сусіднього містечка, де гурток вів більш досвідчений керівник. Це тривало кілька років, незважаючи на несхвальне ставлення батьків. Звичайно, співробітництво як механізм формування творчо обдарованої особистості не обмежується молодшим шкільним та підлітковим віком. Але в цьому віці воно має не епізодичний характер, яку інші вікові періоди. Творчо обдарована дитина не потрапляє у ситуацію співробітництва, а сама шукає її. У ситуації співробітництва зі значимими людьми формуються цінності, що визначають творчу спрямованість дитини. Ця ситуація є визначальною для усвідомлення дитиною власних здібностей і напрямків та перспектив їх розвитку.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   33


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал