Фундаментальних




Сторінка30/33
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   33
Більшість зарубіжних і вітчизняних психологів
додержуються думки, що творчими геніями і людьми, які досягли
блискучих успіхів, не народжуються, а стають.
Біографічні витоки наукової творчості.
Показовими є біографії трьох математиків з різних країн Евариста Галуа (Франція, Яноша Бойя
(Австро-Угорщина) і Миколи Лобачевського (Росія. Без підтримки батьків, вчителів, інших близьких людей ці таланти не відбулися б. Батько Яноша Бойя – сам відомий математик, ще коли синові було п'ять років, відчув, що він має математичні здібності. У хлопчика було надзвичайно розвинене просторове мислення. У п'ятилітньому віці він дуже добре запам'ятовував геометричні фігури, розрізняв сузір'я. Якось, коли вони з батьком були за містом, хлопчик, побачивши планету Юпітер, сказав, що вона знаходиться дуже далеко тому, що вона і вмісті помітна на тому ж місці. Важко навіть повірити, що в маленької дитини було таке розвинене сприймання відстані, простору і здібності до логічного мислення. До речі, відомий факт з життя Карла Гауса, видатного німецького математика того ж часу. Розповідають, що батько Гауса, полагодивши водогін водному з бюргерських будинків Брауншвейга, розраховувався з робітниками. Поруч крутився трирічний Карл. Раптом він заявив, що батько помилився. Всі почали посміхатися, а хлопчик, нахмуривши брови, якусь хвилинку напружено думав, а потім сказав скільки в нього вийшло. Оточуючі продовжували посміхатися,


275 але хлопчик настоював на своєму. Тоді батько знову провів розрахунки і, як це недивно, виявилося, що правий був маленький Карл. Все життя старший Бойя підтримував сина. В дитинстві, ще до школи, він прочитав з ним всі шість книг Евкліда, і в тринадцять років Янош своїми знаннями з математики перевершував студентів університету. Разом з батьком він вивчав планіметрію, стереометрію. З великим захопленням займався складними математичними дисциплінами.
Еварист Галуа був у дружніх стосунках з батьком. Вчитися його віддали у коледж, але навчався хлопець неуспішно. Тому його залишили на повторний курсі перевели у клас риторики, де обов'язковим предметом була математика. Від небажання займатися повторами Галуа взявся за математику, яка виходила за межі програми. І тут сталося несподіване хлопчику відкрилася проста, прекрасна, як грецький храм, велична споруда геометрії, а потім і алгебри. Математика настільки захопила хлопця логікою, послідовністю, стрункістю доказів, що на всіх інших уроках і в кожну вільну хвилину він із захопленням читав теореми, доводячи їх та по-своєму розмірковуючи над їх розв'язанням. Коли він перейшов до вивчення алгебри, то почав розуміти, що рішення рівнянь – основне завдання цієї науки. Вчитель математики та й сама дисципліна не користувалися повагою в учнів, але для Галуа, через кілька місяців після того, як він дізнався, що означає слово геометрія, наступили радісні дні він просто ковтав роботи з математики, ночі проводив без сну за книжками. Всі інші предмети для нього не існували. Потім вирішив, що для продовження математичної освіти необхідно вступити до політехнічної школи, де математику викладали відомі вчені Франції. Двічі вступав до цього вищого закладу, але першого разу його не прийняли тому, що він займався лише самостійно і не пройшов офіційного курсу з математики, вдруге – за зухвалість він посмів сказати екзаменатору, що пояснювати саме математичне положення просто безглуздо, адже воно є очевидним, ще й жбурнув у професора мокру ганчірку. Микола Іванович Лобачевський ріс без батька, а мати – вдова, зовсім не розумілася в математиці, але домоглася, щоб сина безкоштовно прийняли у гімназію. В гімназії хлопчик з усіх предметів, в яких він, до речі, мав значні успіхи, виділив математику і, на щастя, зустрів на своєму життєвому шляху вчителя, який зрозумів обдарування хлопця і всіляко допомагав йому запрошував до себе додому, займався з ним, давав йому книжки з математики. В 15 років Миколу Лобачевського прийняли до Казанського університету – і тут він проявив невгасимий інтерес до математики. Отже, на перших кроках становлення таланту, обдарованості підтримка соціуму просто необхідна для Яноша Бойя, відомого математика, це – батько- математик і викладач для Карла Галуа – випадкова зустріч з підручником геометрії, а потім підтримка у коледжі вчителя і ровесників, які вважали


276 хлопця генієм, самостійне, уперте і таємне захоплення математикою, яку він засвоїв буквально за декілька місяців у свої 14 років для М. Лобачевського, який виріс без батька, це – вчитель математики в гімназії – Карташевський, а потім викладач Казанського університету. Але як впливає соціум на розвиток обдарованості тоді, коли людина вже проявляє високий рівень здібностей Біографічні дослідження показують, що цей вплив часто має гальмуючий, стримуючий характер. Яноша Бойя не тільки не підтримав Гаус – в той час перший математик Європи, алей всіляко замовчував його дослідницьку роботу з геометричної теорії уявних чисел. До того ж робота, що була надіслана на конкурс, виявилася незрозумілою для комісії і не одержала визнання. Еварист Галуа свою блискучу роботу з алгебри надіслав відомому математику, академіку Коші, але той, побачивши, що вона підписана учнем коледжу, навіть не глянувши, кинув у кошик для сміття. Теж саме сталося із іншою роботою, яку Галуа надіслав у Журнал чистої і прикладної математики. Загинула ця видатна людина, математичний геній, уроків. За однією версією Галуа був убитий на дуелі, за іншою – загинув від кулі поліцейського. Свою блискучу роботу з алгебри він написав у в'язниці за одну ніч, за декілька годин до смерті. Але робота не знайшла розуміння у найкращих математиків Франції, і лише через 40 років вона привернула до себе увагу, а в кінці XIX століття ідеї Галуа увійшли в науковий обіг. Зараз він відомий як один із найвидатніших математиків світу. А вчителі коледжу, в обов'язки яких входило залишати характеристики учнів, писали про
Евариста Галуа: «... поведінка дуже погана, «... неслухняний, «... потребує покарання, розсіяний, язикатий, схоже, має намір знущатися над вчителями, не володіє системою знань тощо. У Яноша Бойа останні 10 років життя пройшли у повному забутті роботи його залишилися невизнаними, стосунки з батьком стали напруженими, з'явилося почуття беззахисності. Хоча він не переставав боротися з долею, знову і знову брався за вирішення нових математичних проблем, але це вже булане та людина, не той геніальний розум. Жив він самотньо, наче похований, все частіше бували періоди затьмарення розуму. Математичні відкриття Яноша Бойа не зрозуміли не лише колеги, алей батько – теж відомий математик, дослідник і викладач математики, він не відчув сутність відкриття сина, навіть не уявляв, що той зробив перевороту науці. А в Яноша поведінка батька, якого він дуже любив і поважав, викликала гірке розчарування. До того ж, ще й проблеми з сім'єю, яку не сприймало оточення пересуди, плітки, непорозуміння. Все це заважало мати врівноважене й нормальне життя. У Миколи Лобачевського, здавалося, все було гаразд відомий професор, викладач університету, а потім, впродовж ти років, ректор Казанського університету, людина, яку всі поважали. Свого часу


277 п'ятнадцятирічним студентом він здивував усіх своєю жадобою до знань, енергією, невгамовністю. Його вважали гордістю університету. Він просто вражав професорів тією легкістю, з якою схоплював сутність найважчих предметів, які були в програмі навчання, і в той же час доводив до обурення своїми пустотливими витівками то запустив у дворі ракету, яка з гуркотом розірвалася ато побився об заклад з веселою компанією товаришів і перестрибнув через товстого професора Нікольського; то, на подиві сміх усього народу, проїхав через міський парк верхи на корові, схопивши її за роги, як за руль. Врятувало його лише те, що за нього заступалися професори. Відомо, що Лобачевський створив неевклідову геометрію. Це було не тільки найвеличнішим творінням людського розуму, алей символом свободи мислення, свободи духу, знищення твердих устоїв. Написав вінцю роботу затри роки (1823-1826) і 11 лютого 1826 року відбулося засідання Вченої ради університету, на якому Лобачевський – річний професор – виклав свої наукові позиції. Засідання Ради закінчилося глибоким мовчанням фізики, математики, астрономи були впевнені, що всіма шанований професор говорить просто щось недоречне, нісенітницю. До самої смерті, протягом З років, Лобачевський писав нарізних мовах, писав і публікував свої дослідження, але вони за його життя не знайшли визнання у Росії. Всі ці роки, як вчений, він залишався у повній самотності. Лише після смерті роботами
Лобачевського зацікавилися у Європі, і вони були визнані як видатні математичні дослідження. М. Лобачевський не лише створив геометрію та тригонометрію неевклідового простору, як це зробив Бойя, алей аналітичну, а потім диференціальну неевклідову геометрію. Лише багато років потому була підтверджена правильність доказів Лобачевського. Цей історичний екскурс був зроблений нами з метою довести значення в наш час виявлення і підтримки обдарованих дітей, студенів і дорослих у їх професійному спрямуванні, науковому пошуку, професійних успіхах. У наш час не тільки психологія, алей педагогіка включилася у проблему розвитку обдарованості наука працює над створенням спеціальних програм навчання обдарованих. Раніше, в ті далекі роки, людей, що були захоплені ідеями, дослідженнями, вважали за диваків на початку XX століття з легкої руки Чезаре
Ломброзо на них був начеплений ярлик психічнохворих. Але в наш час стало ясно талановитій обдаровані люди – це золотий скарб держави, її майбутнє, її висока духовність і розвинута економіка.
Складові біографії творця. Вивчення творчості, а тим більше особистості творця – дуже складна проблема, тому біографічний метод, побудований на ретельному дослідженні біографій видатних людей, є одним з небагатьох, який допомагає зрозуміти їх психологічні особливості. В різних


278 галузях обдаровані люди демонструють схожі особистісні якості, що дає підстави для припущення, що саме особистість, а неособливості діяльності чи соціальних впливів, є центром високих досягнень. Ми обрали для аналізу такі значні постаті У. Дісней, К.Е. Ціолковський та І.Я. Франко. При відборі ми виходили з таких міркувань творча діяльність видатних людей неповинна бути обмежена сьогоденням, тому І.Я. Франко – це творець кінця XIX, К.Е. Ціолковський – початку XX, У. Дісней – середини XX століття. Потрібно досліджувати людей різних країн І.Я. Франко – представник України, К.Е. Ціолковський – Росії, У. Дісней – США. Адже талант – це загальнолюдське явище. Твори І. Франка читають у всьому світі, космічні кораблі, побудовані за ідеями Ціолковського, є у багатьох країнах, фільми У. Діснея дивилися мільйони людей усього світу. Обрані особистості – це яскраві творці, які виявляли потяг до творчості протягом тривалого життя І. Франко прожив 60 років, У. Дісней – 65, К.Е. Ціолковський – 78. Упродовж усього життя в цих людей не згасав творчий потенціал. Вони, не дивлячись ні на які перешкоди, зберігали бажання творити. Психологічний аналіз художньої обдарованості вимагає детального вивчення біографії художника, діяльність якого була спрямована до дитинства. На наш погляд, цій вимозі найбільше відповідає творчість Уолта
Діснея (1901-1966 рр.). Це автор багатьох мультфільмів, людина, яка створила місто для розваг дітей – «Діснейленд», це, нарешті, видатний художник нашого часу. Як склалася, з чого почалася його творча біографія, завдяки яким якостям особистості У. Дісней досяг таких успіхів Уолт був наймолодшим усім ї Діснея – видавця маленької провінційної газети, проте ще підлітком був втягнений у роботу йому доводилося вставати рано і розносити газети, щоб встигнути до школи. З дитинства хлопця вабило малювання, особливо він любив малювати тварині це йому вдавалося. Вжитті він також любив тварин грався з собаками, котами, іншими тваринами, спостерігав за пташками і звичками звірів. А коли став дорослим, то ніколи не погоджувався з тим, щоб у його садку були знищені кроти, зайці, білки, які завдавали рослинам значної шкоди. Потяг до малювання, який проявився ще у дитинстві, в юнацькі роки призвів до того, що Уолт всі гроші, які йому вдавалося заробити, витрачав на навчання в Академії мистецтв. Він мріяв бути професійним художником. Але в ті роки в Америці було дуже тяжко влаштуватися на роботу, навіть простим робітником, не говорячи вже проте, щоб дозволити собі займатися мистецтвом. Трапилося так, що У. Діснея запросили виготовляти рекламу для кіно. Саме це стало поворотним пунктом у його житті.
Уолту Діснею було в той час дев'ятнадцять років – вік, коли все цікаво і коли нове викликає захоплення й здивування. У. Діснея надзвичайно вразило


279 те, що малюнок завдяки кінокамері, міг рухатися, тобто оживав. Він почав експериментувати. На його щастя, у фірмі, де він працював, була стара, нікому непотрібна кінокамера. Для Уолта почалося друге життя вдень він працював на фірмі, а вночі експериментував із саморобною мультиплікаційною установкою. Це були ретельні дослідження, які вимагали винахідництва, творчості установка апарата, зйомка, освітлення, підготовка малюнків, їх послідовні зміни, все це вимагало точності у виконанні. Нарешті, ним був створений перший фільм – «Сміхограма», в якому вже досить яскраво виявилися риси, що будуть супроводжувати майже всі фільми У.
Діснея: веселий гумор, винахідливість і доброта. Це був гумор з неочікуваними зіставленнями, швидкими переключеннями і смішними порушеннями звичайної логіки. Але цікаво, що вже й тут проявилася одна з рис його особистості великий інтерес до роботи, творча захопленість, яка була сильнішою, ніж матеріальна зацікавленість. Адже, коли в У. Діснея запитали, скільки коштує його «Сміхограма», він розгубився і назвав лише суму витратна виробництво кінострічки. Гроші, і дуже великі гроші, за фільми будуть надходити йому потім, але кожна нова кінострічка знімалася ним саме через бажання створити щось нове. Не дивлячись на успіх «Сміхограми», вийшло так, що У. Дісней збанкрутував. Становище виявилося дуже скрутним він, навіть, голодував. Але, коли справи кепські, я дію рішуче, – признався він. – А коли все йде гладко, як масляний крем, я завжди відчуваю страх, що справа може провалитися. Тому удар по зубах справляє на мене добру дію. Отже, проявляються ще й такі риси особистості У. Діснея як наполегливість і завзятість. Дісней їде у Голлівуд з метою знайти там щастя і справді, саме там він створив свої найкращі фільми. Але все це у майбутньому. А поки що У.
Дісней шукає своїх героїв у гаражі, де йому доводиться і жити, і працювати.
Уолт завжди симпатизував мишам. Тут, у гаражі, вони вільно бігали, гризли порожні коробки. Уолт їх, навіть, підгодовував. Так виник герой його фільмів Міккі-Маус. Міккі зовсім не був красенем вуха – лопухами, ніс – шишкою, чорні щілинки очей, тоненький тулуб, ніжки у великих черевиках. Але це не миша, це створіння, яке за своїм характером і поведінкою дуже схоже на людину. І надалі всі персонажі У. Діснея – це не казкові тварини, вони тільки зовнішністю схожі на свої прообрази. У. Дісней так подавав своїх персонажів, що вони, зберігаючи зовнішність і поведінку тварин, жили на екрані як люди, передаючи їх слабкості і пристрасті у карикатурному вигляді, тим самим висміюючи їх. У. Дісней дуже швидко схоплював нове. Коли з'явилися перші звукові фільми, багатьом режисерам звук здавався зайвим. СМ. Ейзенштейн, В.І.
Пудовкін, Г.В. Александров виступили з цілою декларацією щодо обмеження застосування звуку в кіно. У. Дісней відразу зрозумів важливість звуку, особливо музики в мультфільмах. Не маючи музичної освіти, він шукає


280 музичний супровід для сцен, в яких беруть участь його герої. До того ж, У. Діс- ней вважав, що кожен герой повинен мати свій музичний супровід. Не святі горшки ліплять – сміявся він. Музичний супровід у його фільмах – це неперевершений прояв майстерності і великого відчуття гармонії музичного твору і героя. СМ. Ейзенштейн у своїй статті Небайдужа природа писав
«У.Дісней – неперевершений геній у створенні еквівалентів музики і графічної інтерпретації внутрішнього ходу музики. У музичному супроводі на екрані з'являється каченя Дональд – запальне, роздратоване, зле на всіх за свої промахи і невдачі потім смішній безтурботні поросята, телепень собака Туфі, татусь Плуто, Кларабела та інші герої, які так полюбилися дітям. До У. Діснея прийшла слава, але вона не затьмарила йому голову. Він незмінно виявляє повну байдужість до помпезних великосвітських вбрань, голлівудських прем’єр, не терпить пихатості. Коли його запрошували на прийоми, відповідав, що йому важливіше виспатися, щоб завтра раніше почати працювати. Велика працездатність супроводжувала У. Діснея все життя. Він не зупиняється на досягнутому, весь часу русів нього виникають все нові та нові творчі ідеї, думки. Дванадцять років роботи дали свій неперевершений результат – повнометражний фільм Білосніжна і сім гномів. Це стало вершиною його творчості. Потім «Піноккіо», «Бембі» і
«Дамбо». Кожен з цих фільмів є своєрідним твором. За ці роки У. Дісней виробляє свій власний стиль та індивідуальну манеру малювання. Хоча в цей час він вже мав власну студію, в якій працювало понад тисячу художників, основних кіногероїв він створював сам. Персонажі його картин чудово поєднують у собі риси характеру, манери поведінки людей та рухи тварин. Щоб досягти такого ефекту, Дісней запросив до студії одного з найкращих спеціалістів з анатомії тварин при студії був відкритий маленький зоопарк, в якому художники могли спостерігати за поведінкою тварин. Крім того У. Дісней відправив на природу велику групу операторів, які знімали на кіноплівку тварину природних умовах. Отже, прагнення до високої якості своїх кінотворів, ретельність, вимогливість, перевірка кожного епізоду, кожного руху героїв, продуманість, відповідність малюнків реальній поведінці тварин – саме ці риси притаманні творчості У. Діснея. Його фільми – це непросто розвага, вони пропагують високі ідеали, повагу до оточуючих, добросердне ставлення до тварин, любов до природи і своєї країни, в них відсутня низькопробна сенсаційність, жорстокість, агресивність, які властиві масовій американській кінопродукції. Ідеали гуманності – основний зміст творчості У. Діснея. Захоплюючі пригоди поєднані з доброзичливим гумором, скромні, але ефектні видовища викликають хвилювання, сльози і сміх. Його фільми веселі і повчальні, в них переважає добро, вони супроводжуються чудовою музикою, герої розумні, відважні, сильні.


281 У. Дісней все життя був у роботі. Його фільми користуються небувалим успіхом, але У. Діснея не полишає думка створити для дітей країну, в якій поряд жили б Міккі-Маус і Білосніжна з гномами, каченя Дональді капітан Хук зі своїми піратами, вовк Лобо і Піноккіо... Він думав, що фільми, створені з такою старанністю, можливо, підуть у небуття. А от коли буде країна – казковий світу якому всі герої живуть разом, де діти, приходячи разом з батьками, можуть погратися з цими героями, це було б просто чудово. У. Дісней вирішив збудувати таку країну – «Діснейленд». Взявши значну позику, він з величезним натхненням почав будівництво замки, річки і гори, озера, залізниці, пароплави, мости. Тут можна покататися на конях, поплавати на справжньому піратському кораблі, посидіти з Білосніжною, зайти допече- рив якій заблукали Том Сойєр і Беккі, підійти до озера, біля якого величезні слони набирають у хоботи воду і пускають її фонтанами. У створенні казкової країни ним також керувала ідея наблизити дітей до високих ідеалів добра, розвинути їх фантазію, надати радість спілкування з добрими, веселими, але беззахисними тваринами.
Діснейленд справляє на відвідувачів неперевершене враження, перш за все, своєю технічною досконалістю. Це ще раз підкреслюєте, що він все робив за найвищими вимогами. У Діснейленді є космічна ракета, з якої можна розглядати Землю, яка віддаляється, і Місяць, що наближається. Тут є механічні птахи, що співають, однорейкова залізниця, русалки на морському дні і багато іншого.
З.М. Арнольді – автор книги про У. Діснея, підкреслює, що Діснейленд – ця грандіозна споруда – вийшла такою чудовою саме тому, що в основу У.
Дісней поставив не пристрасть до грошей, а пристрасть художника з великою фантазією до свого задуму. Звичайно, У. Дісней був не лише обдарованим художником, дар митця вдало переплітався в ньому з талантом підприємця він часто йшов на ризик, вкладаючи свої гроші в новій нові задуми. Але саме можливість мати капітал робила його, як митця, незалежним, давала простір для здійснення творчих задумів. Завдяки цьому У. Дісней міг працювати так, як йому підказували його ідеї, а ідеї його виявилися геніальними. Тепер звернемося до психологічних портретів К.Е. Ціолковського та Івана Франка. Інша країна, інші часи, інші уподобання та інтереси. А чиє щось спільне в обох творців і в чому воно Костянтин Едуардович
Ціолковський народився 1857 року у великій сім'ї лісничого. Його батько за походженням поляк з Волині. Ріс Костянтин Едуардович, як він сам пише про себе, дуже кмітливою і смішною дитиною. Всім ї його любили і чомусь дали прізвисько Птах. Швидше за все тому, що, граючись із дітьми, він любив залізати на дахи, паркани, дерева і стрибати з них. Любив читати, а ще більше
– фантазувати, щось створювати, придумувати.


282 У десять років Ціолковський захворів на скарлатину і потім все життя погано чув. Але якось сказав, що це для нього дуже добре, адже не доводиться слухати дурниць, які говорять люди, крім того, це давало йому можливість зосереджуватися на своїх думках – не заважав шум. Оскільки він погано чув, то в школі не навчався і всі знання одержав самотужки. В автобіографії Ціолковський пише Моя глухота з дитячого віку, обмеживши моє спілкування з людьми, залишила мене з дитячим знанням практичного життя, з яким я перебуваю і по цей день. Я знаходив задоволення лише у книжках і роздумах. Щез дитячих років Ціолковський дуже любив щось робити руками – з паперу, картону, сургуча. Майстрував іграшкові будівлі, санчата, годинники з гирями, а пізніше створював іграшкові локомотиви, збудував модель вітряка, виготовив коляску, що діяла за допомогою парової машини. З юнацтва він захопився тим, що згодом стало найголовнішим у його житті повітроплаванням. Не пам'ятаю точно, – пише він уроці як мені спало на думку зробити обчислення, які стосуються ракети. Мені здається, що перші зерна думки були кинуті відомим фантазером Жюлем
Верном». Усі основні творчі задуми Ціолковського зародилися в юнацькі роки, згодом вони були обґрунтовані математично і технічно підтверджені. Із тих невеликих сум, що спочатку надсилали батьки, а потім зі свого мізерного заробітку вчителя Ціолковський виділяв гроші, які були необхідні для наукових і технічних занять. Які Дісней, він, працюючи, розробляючи свої ідеї, не мав на увазі матеріальні прибутки. Їх і не було. Свої брошури, опубліковані за власний кошт, Ціолковський не продавав, а роздавав і розсилав безкоштовно. Вжитті переважали простота та економія. Ціолковський уникав усіляких зайвих витрат. Дивак, – казали про нього. СМ. Блінков, що майже піввіку досліджував біографію К.Е. Ціолковського, писав «Ціолковський завжди, з молодих років ідо глибокої старості, у своїх творчих пошуках переслідував високі цілі, і замисли його були величезними. Менш за все в його роботі стимулом були корисливі інтереси. Захопленість роботою, виключний інтерес до теми, якою він займався – одна з характерних рис особистості Ціолковського. Своєю роботою, — пише
Блінков, — він захоплювався до самозабуття, віддаючись їй повністю, підкоряючи їй життєві інтереси свої та своїх близьких. Працелюбність і працездатність – найвиразніші риси К.Е. Ціолковського. Учений прокидався о сьомій годині ранку, до другої завжди працював.
Ціолковський дуже не любив пустих балачок. Зосередженість на роботі була настільки великою, що під час уроків він інколи замовкав, замислившись над якоюсь ідеєю, не помічаючи навіть того, чим у цей момент займалися його учні. Заглибленість у свою працю – одна з характерних рис особистості


283
Ціолковського. Для нього, окрім роботи, майже нічого не існувало. Весь вільний від уроків час він віддавав своїм заняттям а це були не лише праці, присвячені дослідженню світового простору з використанням реактивних приладів, де було доведено, що міжпланетні подорожі можуть бути здійснені за допомогою ракета й такі, як Теорія газів, Механіка живого організму, Тривалість випромінювання сонця, Про металевий керований аеростат, Тиск рідини на площину та ін. Постійні матеріальні нестатки, невдалі спроби пробитися крізь стіну байдужості збоку чиновників від науки та й від самих наукових товариств, брак часу для створення дослідних зразків, без яких подальша робота була неможливою, однак, не зламали Ціолковського. Він уперто й наполегливо працює та вдосконалює свої попередні дослідження, зосереджується на філософських проблемах, пише фантастичні твори. Костянтин Едуардович Ціолковський – це геніальний самоучка, людина, яка самотужки навчалася, самостійно здобувала знання. У своїй творчості він виявив таку наполегливість, що оточуючим вона здавалася чимось хворобливим. Учений був цілком самостійним у всьому авторитети, думки інших, їх поведінка ніколи його не хвилювали. Іван Франко. Людина такої багатогранності, такої універсальної обдарованості, такого величезного таланту, що не можна стримати почуття захоплення і здивування. За своє відносно коротке життя він написав понад п'ять тисяч творів, що складають двадцять томів. Це універсально обдарована людина поет, прозаїк, драматург, публіцист, критик, історик літератури, вчений-фольклорист, етнограф, лінгвіст, історик театру, театральний критик, економіст. Франко поєднував у собі талант науковця і літератора, був обізнаний в багатьох галузях знань, володів багатьма мовами. Ще в четвертому класі він так добре володів німецькою, що без словника робив перекладина українську. У школі завдання з польської він виконував у віршованій формі. Син Петро згадує Батько вільно читав російською, сербською, польською, німецькою, французькою та англійською мовами. Крім того, він знав іспанську, італійську, чеську, болгарську, білоруську та єврейську. Трохи розумівся на литовській. Інтерес до мови виник в Івана ще в дитячі роки. Він дуже любив читати книжки брав їх у товаришів, у бібліотеці, іноді купував. Один з його товаришів по навчанню у школі згадує, що головною рисою Франка була захопленість читанням. Читав він усе, що потрапляло до рук і в цьому відношенні ніхто не міг з ним змагатися. Людиною, яка помітила неабиякий талант Франка, його гострий розум, глибокий інтерес до знань, надзвичайну спостережливість, повагу до слова, був учитель української мови і природознавства Іван Верхратський. Саме він, помітивши талановитого учня, приділяв йому особливу увагу, запрошував додому, вів із ним бесіди з питань мови, літератури, давав книжки, знайомив з


284 творами сучасних авторів. У позашкільний час учитель ходив з учнями на прогулянки, де всі збирали комах, рослини, гриби. Вчилися узагальнювати, класифікувати зібране. Можливо, саме ці заняття спрямовували розум Франка у наукових пошуках, а уроки Верхратського змови і літератури стали джерелом мовних захоплень. Уже в дитячі роки проявилася та риса особистості, яка згодом стала для Івана Франка однією з найвирішальніших: наполегливість у відстоюванні того, в чому він був упевнений. Величезна ерудиція, глибокі знання літератури, історії, етнографії, права, широкі і різнобічні інтереси і надзвичайна працездатність – Все це поєднувалося водній людині. Поет Петро Карманський пише Він (Іван Франко) був роботящим, розумним, до того ж, гострим на розум, саркастичним, їдким. Син Петро згадує, що коли батько занурювався у роботу, він уже нічого не чув з того, що коїлось навколо нього. Він працював невтомно, до п'яти-шести годин недовгий обіді знову робота до вечора, а потім ідо пізньої ночі. Коли ж втомлювався, працюючи над якимось твором, переключався на наукову роботу і навпаки. Письменник Василь Стефаник якось спитав у Івана Франка, коли той встигає так багато писати і читати Франко посміхнувся Ви можете точнісінько так спитати у машиніста, як може він на паровозі проїзджати кожен день так багато кілометрів. Він міг би на це відповісти, що він більше нічого не робить, тільки їздить. Залиште на тиждень свої обов'язки і всі розваги, сідайте за стіл і пишіть, сідайте у крісло й читайте. А потім підрахуйте, скільки це складе кілометрів списаного паперу. До сказаного можна додати такий приклад. Михайло Микиша, відомий київський артист, згадує, що якось він зустрів у Києві професора В. М.
Перетца, який розповів йому про свою зустріч з І.Франком. В цей час В.М.
Перетц працював над своєю дисертацією і йому потрібно було знайти відповідний грецький філософсько-літературний матеріал. Із числа вчених, яких він запитував про це, ніхто не зміг дати необхідної довідки. Лише Іван Франко повідомив йому, що література, яка була потрібна Перетцу, знаходиться у бібліотеці Британського музею, у такому-то відділі. При перевірці це підтвердилося. Ретельність, яка була супутником працездатності, – одна з найсуттєвіших рис творчості І. Франка. Він писав легко, вільно, ясно. Говорив молодим поетам Не розраховуйте лишена університетські лекції. Тільки те, до чого ви дійдете самі, безсторонньої допомоги, тільки те, над чим ви самі будете довго працювати, думати, зможе вам допомогти. Іван Франко байдуже ставився до матеріальних нестатків. Завжди ходив у сірому костюмі, вишитій сорочці майже все життя сім'я його прожила в


285 маленькій квартирі. І лише під кінець життя збудували будинок.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   33


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал