Фундаментальних



Pdf просмотр
Сторінка17/33
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   33
Феномен референтності батьків та дисбаланс-гармонізація
референтного компонента. Всупереч теоріям і дослідження зарубіжних вчених про здобуття у віці ранньої дорослості повної автономії від батьківського середовища, у нашому дослідженні виявлено протилежну тенденцію майже всі досліджувані включали у своє референтне коло батьків і наділяли їх оцінку високим рівнем важливості. У віці 20-25 років фіксується певний дисбаланс в референтному компоненті досліджувані наділяють батьків високим рівнем значимості оцінки, а всіх інших – значно нижчим. У віці 25-32 років ця ситуація гармонізується – всі інші значимі особи виходять на такий же високий рівень значимості оцінки.


154
Відсутність потреби у корекції сприймання референтних осіб. У ході роботи було встановлено, що у переважної більшості досліджуваних відсутні значимі особи, думку яких про себе хотілося б змінити. Вочевидь, це пов’язано із стабілізацією уявлень про себе, завершенням розвитку ідентичності та прийняттям себе.
«Теперішній час референтного компонента. Виходячи із припущення про мінливість ціннісної сфери особистості, ми включили в методику графу про час (теперішній чи минулий, в який здійснювалася оцінка. Однак, серед наших досліджуваних жоден не включив у референтне коло осіб з минулого. Всі вони оцінюють особистість тут і тепер. Ці результати різняться від отриманих нами у подібних дослідженнях у студентському віці, коли на третьому курсі студенти все ще включали у своє референтне коло вчителів зі школи, керівників гуртків і секцій, ігноруючи осіб з власного теперішнього [81]. Всі досліджувані студенти мали низький рівень розвитку внутрішньої мотивації та творчості. Аналіз соціальної рефлексії у віці ранньої дорослості свідчить проте, що теперішній час її референтного компонента може бути свого роду індикатором як ціннісно-мотиваційного, такі творчого розвитку особистості.
Актуальність-потенційність особистісно-ціннісного компонен-
та. У віці 20-25 років особистісно-ціннісний компонент характеризується високим рівнем актуальності – усі виділені якості вважаються такими, що належать особистості. Фактично відсутні якості, які б людина хотіла набути. В той же часу віці 25-32 років цей компонент набуває певних потенцій – з’являються нові якості, які досліджувані позначають як хотів би набути. Цікаво, що всі вони стосуються безпосередньо професійної сфери і пов’язані з оцінкою колег по роботі та керівництва.

Дисгармонії особистісно-ціннісного компонента. Дисгармонії особистісно-ціннісного компонента проявляється у поціновуванні референтними особами якостей, які, на думку досліджуваних, не допомагають досягти успіху вжитті. Так, досліджуваним Р. високо цінується думка співробітника С. (9 балів) і водночас якості, за які він поціновує Р. (чесність і порядність) не вважаються Р. сприятливими для досягнення успіху. Теж стосується і його директора, який поціновує Р. за вихованість і скромність. У досліджуваної Отака ж ситуація з батьками, які поціновують за честь та емоційність, в той час як сама О. не вважає ці якості за такі, що сприяють успіхові. Дисгармонії особистісно-ціннісного компонента простежувалися нами не в усіх досліджуваних. Їх наявність може свідчити про появу ціннісної кризи.
Факторно-аналітичне
моделювання
дієво-операційного
компонента здібностей та мотиваційної сфери особистості.
Поведений нами аналіз феноменів рефлексії здібностей у віці ранньої


155 дорослості можна доповнити процедурою факторного моделювання дієво- операційного компонента здібностей та мотиваційної сфери особистості. Процедура факторного аналізу стає можливою завдяки включенню у методику дослідження мотиваційного блоку і оцінки досліджуваними його компонентів. Для опису структури аналізу факторизуємо дані, отримані під час роботи з досліджуваним Р. Вхідною матрицею для аналізу слугує побудована на основі відповідей досліджуваного таблиця діяльності та вміння

компоненти внутрішньої мотивації. Матриця має такий вигляд
Таблиця 2.5.
Матриця для факторного аналізу
Компетентність_Самодетермінованість_Значимі_міжособистісні_стосунки'>Компоненти внутрішньої мотивації
Компетентність Самодетермінованість
Значимі
міжособистісні
стосунки
Організаційна
6 7
6 Сімейна
8 6
10 Господарча
8 8
9
Фото-художня
4 10 10 Духовна
6 9
9 Інноваційна
7 8
8 Медична
5 5
6 Психоаналітична
5 5
4 Аналітична
7 9
9 Музична
3 10 3 Видавнича
2 4
4 Виноробство
4 10 10 Письменницька
6 10 7 Педагогічна
7 5
7 Факторизацію можна проводити як по діяльностях, такі по мотиваційних компонентах. Було обрано другий варіант, який дозволяє однозначно проінтерпретувати виділені фактори в термінах домінуючих компонентів внутрішньої мотивації. Результати факторного аналізу (факторні навантаження) наведено в табл. 2.6.
Таблиця 2.6.
Факторні навантаження компонентів внутрішньої мотивації
Компоненти внутрішньої мотивації
Factor 1
Factor 2
Компетентність
0,943351
-0,108708
Самодетермінованість
0,018934
0,969470
Значимі міжособистісні стосунки
0,761405
0,514444
Expl.Var
1,470006 1,216342
Prp.Totl
0,490002 0,405447


156 Накладення діяльнісної структури на мотиваційну було здійснено з допомогою процедури біплоту на основі факторних ваг (див. табл. 2.7.)
Таблиця 2.7.
Факторні ваги діяльностей та вмінь (їх зв’язки з виділеними факторами)
Factor 1
Factor 2 Організаційна
-0,03744
-0,44429 Сімейна
1,55502
-0,60050 Господарча
1,21896 0,02987
Фотохудожня
-0,26519 1,49860 Духовна
0,38240 0,69999 Інноваційна
0,64848 0,04674 Медична
-0,27187
-1,05780 Психоаналітична
-0,64982
-1,31475 Аналітична
0,76391 0,55465 Музична
-1,96951 0,74460 Видавнича
-1,72081
-1,25814 Виноробство
-0,26519 1,49860 Письменницька
-0,06909 0,82246 Педагогічна
0,68013
-1,22002 Графічне зображення отриманого після факторизації результату наведено нарис
Рис. 2.9. Факторна модель дієво-операційного компонента здібностей та
мотиваційної сфери особистості
Організаційна
Сімейна
Господарча
Фотохудожня
Іннованційна
Медична
Психоаналітична
Аналітична
Музична
Видавнича
Виноробство
Педагогічна
-2,5
-2,0
-1,5
-1,0
-0,5 0,0 0,5 1,0 1,5 2,0
ФАКТОР
1:
КОМПЕТЕНТНІСТЬ
-1,5
-1,0
-0,5 0,0 0,5 1,0 1,5 2,0
Ф
А
К
Т
ОР
2:
С
АМОДЕТЕРМІНО
В
АНІ
С
ТЬ
Письменницька


157 На основі побудованої моделі можна зробити висновок, що для Р. домінуючими компонентами внутрішньої мотивації є задоволення потребу компетентності (1 фактор, 56% дисперсії) та самодетермінованості (2 фактор,
34% дисперсії. Потреба у значимих міжособистісних стосунках відіграє по відношенню до потреби у компетентності другорядну і підтримуючу роль (див. факторні навантаження в табл. 2.6.). Відповідно, найбільший рівень задоволення потреби у компетентності відбувається у сімейній та господарчій діяльностях а найбільш самодетермінованим Р. себе почуває у фото- художній та письменницькій діяльностях. До безпосередньо професійних видів діяльності відносяться організаційна, інноваційна та аналітична діяльності. Однак, саме в них компоненти внутрішньої мотивації найменш виражені. Це свідчить про початок ціннісної кризи і необхідність надання ціннісної підтримки. Вік ранньої дорослості має рід специфічних особливостей, які зумовлюють необхідність адаптації методики вивчення динаміки здібностей. Основними результатами адаптації методики стала розробка структури якісного та кількісного аналізу, а також виявлення окремих феноменів, на які досліднику варто звернути увагу при її використанні у віці ранньої дорослості.
2.9. ОСОБЛИВОСТІ РЕФЛЕКСІЇ ЗДІБНОСТЕЙ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ
ПЕРЕОРІЄНТАЦІЇ (І.М.Тичина)
Проблема професійної переорієнтації у психології. У вітчизняній психології процес професійної переорієнтації вивчається у контексті особистісного і професійного розвитку людини. Акцентується увага на таких аспектах цієї проблеми як взаємозв’язок вибору професії і формування професійної спрямованості особистості, актуальність професійного вибору протягом життєвого шляху людини, готовність особистості до повторного вибору професії [79; 94; 117; 185; 209]. Вибір професії у контексті життєвого шляху людини аналізується у працях С.Л. Рубінштейна, Б.Г. Ананьєва. Розвиток особистості розглядається як процес становлення суб’єктних якостей людини, опосередкований її діяльністю протягом життя. На думку Б.Г. Ананьєва, професійна діяльність має вирішальне значення для особистісного розвитку людини. Вибір професії, ціннісна орієнтація на ту чи іншу сферу суспільного життя, ідеали – все це окремі моменти, які характеризують початок самостійного життя у суспільстві. Перш за все воно є старт самостійної професійної діяльності [8, с. 132]. Проблема вибору професії у взаємозв’язку із професійним і життєвим самовизначенням піднімається у роботах Е.О. Клімова, І.С. Кона,
Т.В. Кудрявцева, Н.С. Пряжнікова. Відмічається актуальність професійного


158 самовизначення і вибору протягом життя людини. Зокрема, Н.С.Пряжніков підкреслює зв'язок професійного самовизначення з самореалізацією в інших сферах життя і визначає його як самостійне і усвідомлене знаходження смислів у діяльності, яка обирається або вже обрана [185, с. 65]. Таке трактування професійного самовизначення дозволяє розглядати повторний професійний вибір як результат ціннісно-смислового визначення особистості щодо професії і життя в цілому.
Процес професійної переорієнтації по-різному інтерпретується дослідниками з точки зору готовності особистості до вибору нової професії. Як правило, професійний вибір дорослих вивчається у зв’язку із проблемою працевлаштування безробітних людей. При цьому, як основна, виділяється проблема недостатнього рівня суб’єктної активності особистості, що заважає свідомому вибору професії [50; 88; 117; 209]. Одночасно уряді робіт вивчається можливість позитивного сприймання людиною процесу професійної переорієнтації. В.П. Зінченко, Т.В. Кудрявцев, К.О. Рикова, ВВ. Синявський, НА. Темченко, В.Ю. Шегуров відстоюють думку, що ситуація зміни професії надає нові можливості для професійного розвитку дорослої людини за умови достатнього рівня суб’єктності особистості [94; 109; 209;
232]. Професійна переорієнтація нами розглядається як окремий момент професійного становлення людини і важлива подія у її житті, яка на тривалий час визначає напрямок особистісного розвитку. Вибір нової професії дорослою людиною здійснюється з врахуванням того, що вона вже має спеціальність, сформовані професійно важливі якості, вироблені і закріплені способи успішного виконання професійних обов’язків, тобто певні, сформовані у попередній діяльності, суб’єктні якості.
Професійна переорієнтація і ціннісно-мотиваційна спрямованість
суб’єкта. Ціннісна спрямованість особистості обумовлює суб’єктивну значимість і, відповідно, вплив професійної діяльності на розвиток людини [19]. У зв’язку з цим, ситуація зміни професії по-різному сприймається професійно спрямованими людьми і орієнтованими на реалізацію у інших сферах життя. У роботах Е.Ф. Зеєр, Л.О. Коростильової, Г.В. Ложкіна, ОМ. Сергеєва,
Е.Е. Симанюк показано, що для професійно орієнтованих людей зміна професії супроводжується перебудовою ціннісно-мотиваційної сфери особистості. Професійна переорієнтація у такій ситуації передбачає зміну життєвих планів, сформованих професійних якостей, особистісних цінностей відповідно до нової професії і є значимою подією ужитті людини [71; 88; 109]. Одночасно, у психологічній літературі описаний окремий тип суб’єктів професійної діяльності, для яких зміна професії не зачіпає особистісні


159 структури. На думку Є.П. Єрмолаєвої, для таких особистостей (професійно- нестабільні маргінали) професія є засобом досягнення позапрофесійних особистих цілей, оскільки мета діяльності не стає свідомою особистісно- значимою метою з достатньо високим статусом у ієрархічній структурі цінностей [67]. Таким чином, процес професійної переорієнтації може відігравати різну роль ужитті суб’єкта діяльності. Для людей, орієнтованих на самореалізацію у професійній сфері, необхідність змінити професію є особистісно значимим моментом, який визначає напрямок подальшого розвитку особистості, тобто повторний вибір професії є життєвим вибором особистості.
Суб’єктна активність особистості у процесі зміни професії. Доросла людина може сприймати ситуацію професійної переорієнтації як кризовий моменту своєму професійному становленні і житті, або, навпаки, як ситуацію, яка відкриває нові життєві перспективи. У сучасних дослідженнях показано, що такі відмінності у сприйманні процесу зміни професії зумовлені різним рівнем суб’єктної активності особистості, здатності рефлексивно ставитися до життя і проблемних ситуацій. У дослідженнях з проблем професіоналізації виділяються дві стратегії професійного розвитку людини з точки зору характеру активності особистості у професійній діяльності (Д.Н. Завалішина, В.А. Машин, Л.М. Мітіна,
О.Р. Фонарьов). Якщо людина використовує першу стратегію, домінує тенденція пристосування особистості до вимог діяльності, фіксації відповідності спеціаліста і професії. Особистість, як суб’єкт професійної діяльності, проявляє активність лише в умовах порушення рівноваги у системі
«суб’єкт – професія. Застосовуючи другу стратегію професійної поведінки, спеціаліст знаходиться у стані постійного пошуку, коли відчувається необхідність знаходити і розв’язувати нові професійні завдання. В умовах стабільності людина здатна руйнувати вже сформовану систему професійної діяльності, створювати нову професійну ситуацію, для того, щоб у повній мірі використати власний професійний потенціал. Виділяються два напрямки прояву суб’єктності людини зміна об’єкта взаємодії або перебудова форм взаємодії зоб єктом. В обох випадках людина мусить вийти за межі ситуації людина – професія, виявляючи особистісний рівень регуляції власної діяльності [69; 115; 240].
Більшість авторів описують другу стратегію професійної поведінки через прояв творчості особистості у професійній діяльності. Творчі здібності дозволяють віднайти нові смисли у професії, поставити нові завдання і знайти способи їх розв’язання [21; 22; 115; 171; 240]. Одночасно, в ряді досліджень у центрі уваги постає вибір нової професії як свідомий пошук шляхів


160 самореалізації дорослої людини [109; 185; 232]. Ситуацію зміни професії, як окремий випадок професійного розвитку людини, варто проаналізувати з погляду характеру активності особистості у процесі вибору нової діяльності. Під таким кутом зору виділяємо два типи професійної переорієнтації або два підходи до вивчення процесу професійної переорієнтації. З точки зору першого підходу, професійна переорієнтація розглядається як вимушена зміна професії, зумовлена незалежними від людини змінами в обставинах її життя, як от безробіття, переїзд, погіршення здоров’я тощо [50; 71; 88; 117]. При цьому, виникає невідповідність між сформованими особистісними характеристиками і зміненими параметрами життєвої ситуації. Вибір нової професії є проявом активності особистості з метою відновлення рівноваги у системі професійної діяльності. У такому трактуванні професійна переорієнтація є близькою за змістом до понять криза професійного становлення (Е.Ф. Зеєр), індивідуальна криза зайнятості (О.Н. Демін), професійна криза ідентичності (О.П. Ермолаєва). Інший підхід у дослідженні професійної переорієнтації полягає утому, що вибір нової професії розглядається як прояв активності людини з метою власного особистісного і професійного розвитку [94; 109; 232]. У дослідженнях
Т.В. Кудрявцева і В.Ю. Шегурової показано, що необхідність у професійній переорієнтації може виникнути в результаті зміни професійного образу Яв ході професійної діяльності і під впливом соціального середовища [94]. При цьому, зміна професії не сприймається як кризовий моменту процесі професійного становлення, а, скоріше, як ситуація, яка відкриває нові можливості для розвитку. Здатність людини ставитися до зміни професії як до сукупності шансів є однією з внутрішніх основ професійної мобільності. Про це, зокрема, пише ВВ. Синявський, пов’язуючи застосування конструктивних способів адаптації на ринку праці з вмінням людини не обмежуватись однією діяльністю, а знаходити багато сфер застосування своїх можливостей і сил [209]. Отже, вибір професії дорослою людиною детермінований її прагненням до професійної самореалізації трактуємо не як кризовий момент професійного становлення, а скоріше як життєвий вибір, коли високий рівень суб’єктності дозволяє зберігати певну особистісну автономність у ситуації переорієнтації і обирати нову діяльність відповідно до внутрішніх ціннісних пріоритетів.
Професійний вибір як життєвий вибір особистості. У психологічній літературі проблема професійного вибору вивчається у взаємозв’язку з вивченням акту вибору як внутрішньої діяльності людини, яка може мати різний рівень складності. Найскладнішим є життєвий вибір особистості, який вимагає напруженої внутрішньої роботи і суб’єктивної готовності людини вибирати.


161 Найбільш детально і ґрунтовно проблема життєвого вибору людини розкрита Т.М. Титаренко. Авторка визначає життєвий вибір як свідомий, довільний та свобідний акт, що на певний час, на певному етапі життєвого шляху формує напрям подальшого розвитку [235, с. 323]. У концепції життєвого світу особистості альтернативами вибору є різні діяльності або значущі взаємини, серед яких людина обирає ті, які є цінними для її розвитку. Вибір розглядається як діяльність, яка має свої етапи протікання і регулюється актуальними та потенційними життєвими цінностями. Життєвий вибір подібний за своїми характеристиками до особистісного або екзистенційного вибору, який у класифікації ДО. Леонтьева є найскладнішим. Автор визначає вибір як складну діяльність, яка має свою мотивацію і операційну структуру, володіє внутрішньою динамікою, чутливістю до особливостей об’єкта і регулюється суб’єктом» [106, с. У процесі особистісного вибору суб’єкту невідомі ні критерії порівняння альтернативні самі альтернативи. У такій ситуації особистість сама конструює альтернативи разом із можливим майбутнім і на основі порівняння можливих варіантів майбутнього і можливостей реалізації обраної альтернативи робить свій вибір. Предметом нашого дослідження є життєвий вибір у процесі професійної переорієнтації. Здійснюючи професійний вибір, людина конструює власні моделі професійного майбутнього, порівнює їх на основі внутрішніх ціннісних критеріїв і обирає найбільш прийнятний для себе варіант. З позицій суб’єктно- ціннісного аналізу ціннісними критеріями життєвого вибору у процесі професійної переорієнтації є суб’єктні цінності особистості.
Розвиток здібностей і ситуація зміни професії. Професійна переорієнтація у більшості досліджень трактується як вибір нової професії із врахуванням того, що особистість вже має спеціальність, певний досвід роботи і відповідні професійні здібності. У процесі вибору важливим є момент роботи свідомості по зіставленню власних можливостей і вимог конкретної діяльності в контексті суб’єктивно прогнозованого переліку можливих професій. Тому вибір професії в значній мірі залежить від рівня розвитку здібностей людини у різних діяльностях і адекватного усвідомлення цього процесу. Проблема розвитку професійних здібностей спеціаліста піднімається у роботах Б.І. Беспалова, В.О. Бодрова, Б.Ф. Ломова, В.Д. Шадрікова. У дослідженнях В.Д. Шадрікова розвиток професійних здібностей в конкретній діяльності трактується як процес формування психологічної системи діяльності шляхом перебудови психічних якостей спеціаліста відповідно до вимог професії. У процесі засвоєння професії і становлення системи діяльності відбувається перебудова операційних механізмів психічних


162 властивостей у відповідності з вимогами діяльності [260, с. 22]. Суттєвим моментом у концепції психологічної системи діяльності є погляд на взаємодію між здібностями і способом виконання діяльності. Окремі професійно важливі властивості не компенсують одна одну, а взаємодіють у системі діяльності і у відповідності з вимогами діяльності. Спосіб діяльності визначається рівнем розвитку і якісними характеристиками окремих професійно важливих властивостей і їх сукупністю там само, с. 22]. Сукупність здібностей, їх взаємодія, як прояв обдарованості людини, визначає ефективний індивідуальний спосіб виконання діяльності. Підкреслюється багатоваріантність поєднання здібностей і відповідно неповторність, унікальність досягнення успіху у виконанні діяльності різними людьми. Схожі погляди висловлює О.Л. Музика, пов’язуючи спосіб виконання діяльності з наявністю творчих здібностей. Творчі здібності, як компонент загальних здібностей, не лише розвиваються в окремих діяльностях, ай мають здатність до переносу на інші види діяльностей [141]. З таких позицій, можна спрогнозувати, що ефективному оволодінню новою професією сприяє наявність значного обсягу загальних здібностей, втому числі й творчих, які здатні переноситисьяз одного виду діяльності на інший. Крім того, здібності розглядаються як особистісне утворення, яке обов’язково включає ціннісний компоненті характеризує спрямованість особистості. Запропонована автором структурно-операціональна модель здібностей відображає зв’язок рефлексії здібностей та рівня їх розвитку [138].
Роль рефлексії у здійсненні професійного вибору. С.Л. Рубінштейн виділяє два способи існування людини у світів залежності від її здатності рефлексивно ставитися до оточуючої дійсності. На його думку, з появою рефлексії виникає осмислений погляд на життя, коли кожен вчинок людини відображає її світогляді рівень особистісної свободи. Від узагальненого ставлення людини до життя залежить і поведінка суб’єкта у будь-якій ситуації, в якій він знаходиться, і ступінь залежності його від цієї ситуації [200, с. 367].
Зв'язок внутрішньої свободи і рівня розвитку рефлексії особистості у масштабі виконання професійної діяльності вивчається у працях
В.П. Зінченко, ВВ. Рибалки, К.О. Рикової, ВВ. Синявського, НА. Темченко. Ефективність професійної діяльності сучасного працівника, на думку ВВ. Рибалки, залежить від рівня усвідомлення особистістю власних способів успішного виконання завдань, а саме від уміння свідомо засвоювати і реалізовувати спеціальні психологічні знання, уміння, навички, здібності, які трактуються як культурно-психологічні цінності. З погляду особистісного, рефлексивно-ціннісно-креативного підходу, усвідомлення особистістю свого психологічного потенціалу як вищої цінності дозволяє ефективно виконувати професійні обов’язки в критичних професійних ситуаціях, які потребують


163 мобілізації внутрішніх ресурсів фахівця [195]. Роль рефлексії у здійсненні професійного вибору у взаємозв’язку з професійним самовизначенням вивчає Ж.П. Вірна. На її думку, у центрі такої рефлексії знаходиться взаємодія між суб’єктом діяльності і змістом професії, а результатом може бути переживання задоволеності або незадоволеності обраною професією [34]. У дослідженнях Є.І. Ісаєва, С.Г. Косарецького, В.І. Слободчикова рефлексію представлено у значно ширшому контексті. Рефлексія розглядається як механізм розвитку професійної свідомості. Виділяється її спрямованість на об’єкт діяльності, на засоби виконання діяльності, на спосіб існування суб’єкта діяльності. Останній тип рефлексії характеризує здатність суб’єкта професійної діяльності здійснювати ціннісно-смислове самовизначення, яке передбачає чергову постановку і розв’язання питання професійного вибору [75]. У сучасних дослідженнях здатність особистості знаходити шляхи самореалізації у різноманітних життєвих ситуаціях пов’язується з розвитком рефлексії. Варіативність розвитку, яка є природною для особистості з розвиненою рефлексією, дозволяє зберігати певну незалежність від змінюваних обставин життя. Високий рівень рефлексії здібностей у процесі професійної переорієнтації є однією зумов оптимального вибору нової професії, оскільки дозволяє виділити достатньо велику кількість адекватних альтернатив вибору. Передбачаємо високий рівень рефлексії у процесі внутрішньо детермінованої професійної переорієнтації. У ситуації, коли вибір нової професії зовнішньо мотивований, суб’єкт професійної переорієнтації, скоріше за все, буде характеризуватися низьким рівнем рефлексії власних здібностей.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   33


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал