Фразеологічні засоби вираження концепту радість у німецькій та українській мовах



Скачати 48.17 Kb.

Дата конвертації17.12.2016
Розмір48.17 Kb.

109
ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ КОНЦЕПТУ РАДІСТЬ

У НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ


Д.В. Мартинов

Черкаський національний університет
ім. Б. Хмельницького
Фразеологія займає особливе місце в системі кожної мови. За допомогою фразеологізмів відкриваються широкі можливості передавати мовними засобами всю багатогранність процесів, що мають місце в повсякденному житті. Фразеологічні одиниці є свідченням не лише багатства мови, але й її гнучкості, багатоманітності та влучності.
Фразеологізми знаходять широке застосування в усіх мовних стилях. Об’єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозв’язок з іншими мовними одиницями, зокрема, словом і реченням.
Фразеологія кожної мови – це скарбниця народу, здобуток його мудрості та культури, що містить багатий матеріал про його історію, звичаї, ідеали, мрії і сподівання. Фразеологізми мають сталу структуру, заміна чи доповнення фразеологізмів руйнує як форму їхнього вираження, так і зміст [1, 5].
Фразеологічне багатство мови можна поділити на ряд класів і підгруп, залежно від їх зовнішніх і внутрішніх характеристик. Найвідоміша класифікація фразеологізмів – за ступенем поєднання їх компонентів, яка була розроблена французьким мовознавцем Ш.Баллі
і доповнена російським вченим В.В.Виноградовим. За цією класифікацією, фразеологізми поділяються на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.
На значеннєво-функціональному рівні фразеологічні звороти поділяються на такі типи:
ідіоми, крилаті слова, прислів’я, приказки. За функціональними ознаками до фразеологічних зворотів близькі сентенції, цитати, аксіоми [7, 172].
Об'єктом нашого дослідження є фразеологічні одиниці на позначення концепту
РАДІСТЬ. Радість є невід'ємною складовою емоційного життя людини, її психологічної рівноваги та соціальної реалізованості. Ця фундаментальна емоція має свої унікальні характеристики. В її основі лежить, насамперед, соціальний компонент, адже соціальна взаємодія чи соціальні зв'язки є найнадійнішим джерелом радісних переживань. Деякі дослідники схильні вважати, що радість є, швидше, побічним продуктом прагнення до певного результату, мети, аніж прямим наслідком наших дій [2, 291].
Структурно-граматична організація фразеологічних одиниць надзвичайно різноманітна.
Проте слова в них пов’язані за правилами української граматики й усталені звороти мають структурні відповідники серед вільних сполучень слів. Наприклад: громада – великий чоловік і
Надія – передова доярка або в серці похололо і в лісі потемніло [9, 18].
За структурно-граматичним оформленням, виділяють дві основні групи фразеологічних одиниць: фразеологічні одиниці, співвідносні зі 1) словосполученням; 2) реченням. Фразеологічні звороти, співвідносні зі словосполученнями, можуть мати структуру як підрядного, так і сурядного словосполучення, тобто такого, що складається з незалежних одне від одного слів.
Досить багата українська мова на фразеологізм типу порівняльних зворотів – різновиду приказок: як сир у маслі; як у містку дірка; як корова язиком злизала [6, 126].
В українській фразеології віддзеркалюються найрізноманітніші сфери життя народу, його історія, культура, суспільні відносини, виробнича діяльність, морально-етичні норми, погляди, вірування, прагнення. У низці фразеологізмів чується відгук боротьби народу з татарськими нападниками, польською шляхтою, згадуються часи козацтва, розкриваються класова невірність, боротьба народу проти панства, бюрократизм чиновників, хабарництво.
Основним, невичерпним джерелом української фразеології є народна мова, якій властиві влучність, образність. Саме влучні, метафоричні вислови стають усталеними та поповнюють фразеологічний склад мови [8, 79].

110
У скарбниці української та німецької мов багато спільних усталених зворотів. Частина
їх з’явилася, як наслідок контактів між обома мовами. У процесі розвитку української і німецької мов фонд спільних фразеологічних одиниць зростає внаслідок як взаємо обміну, так і у зв’язку з тим, що вони нерідко створюються паралельно, відбиваючи аналогічні висновки зі спостережень над життям.
Крім спільних, німецька й українська мови мають величезні ресурси специфічних для цих мов фразеологічних зворотів. Особливо великі багатства власне українських і власне німецьких неподільних фразеологічних зворотів та прислів’їв і приказок. Кожен із таких усталених зворотів не перекладається дослівно на іншу мову, а має в ній відповідник [6, 96].
Радість – це почуття повноти буття, пов’язане із само існуванням [3, 56]. Слово
„радість” тлумачиться, як сприйняття суб’єктом об’єктивної реальності, як його участь у сприйнятті довкілля, де суб’єкт є творцем свого буття. Звідси, виникає концепт участі суб’єкта в цьому процесі, спроможність його до переживання, сприйняття обставин об’єктивного світу. Слово „радість” вербалізується в цьому випадку в загальнолюдському аспекті. З позиції суб’єкта, „радість” завжди виражає його прагнення до співчуття, здатність до постійного напруження духовних сил, самопожертви: укр. для милого друга і коня із
плуга; кожен Івась має свій лас; кожен молодець на свій взірець [6, 102].
„Радість” є абстрактним поняттям і сприймається виключно, як продукт мисленнєвої діяльності, наближаючись за своєю семантикою, до конкретики, бо абстрактне та конкретне завжди існують разом. Концепт РАДІСТЬ існує лише в передаванні емоції від одного суб’єкта до іншого. Його не можна отримати у спадщину, як домівку чи ділянку, бо він є віддзеркаленням внутрішнього світу людини. Відчуття радості реалізується лише в спілкуванні (побажання успіху, щасливої дороги, радість подружнього життя, кохання, радість за успіхи інших тощо). Наприклад: укр. зірки з неба хапати; землі під собою не чути;
жити горя покотивши; добрий початок – половина справи; грати всіма кольорами веселки
[6, 154].
Водночас концепт РАДІСТЬ в українській мові передбачає готовність до страждання, бо інколи наміри мовця не знаходять відгуку у реципієнта, тобто в слові „радість” запрограмовано як позитивні, так і негативні складники, що свідчать про парадокс вербалізації концепту РАДІСТЬ у контрастивному аспекті сприйняття суб’єктом об’єктивної дійсності.
Окрім репрезентації основних аспектів інтерпретації концепту РАДІСТЬ, у фразеологічних одиницях важливим засобом ідентифікації людини до нації є також прислів’я, крилаті вирази, тобто паремії із цим концептом, через які розкриваються культура та ментальність народу. Домінантами на позначення „радості” в синонімічному ряду є стилістично-нейтральні лексеми „початок”, „жити”, „зірка”, „свято”, наприклад: укр. давати
серцю волю; діло на мазі; буде і на нашій вулиці свято; довго жити – не тужити; все йде, як
по маслу; вхопити Бога за бороду тощо [9, 35].
Якщо припустити, що радість є одним із вищих призначень людини, то радість людини виникає з громадського життєвого укладу. Таким чином, наведені приклади демонструють, що, за своєю глибинною сутністю, українець є колективним індивідумом, який інтегрований у космос суспільного буття і характеризується інтровертними стосунками між носіями етносу. Цим пояснюється схильність українців до співчуття, співпереживання та колективна пасивна сутність.
Німецька мова, так само, як і українська, також дуже багата на фразеологізми, що позначають поняття РАДІСТЬ. Наприклад: eine Kiste bauen – розважатися; im Bann von j-m
sein – бути зачарованим ким-н.; in hohem Ansehen stehen – бути у великій пошані; gut
angeschrieben sein – бути на гарному рахунку; ein Lacheln abgewinnen викликати усмішку; j-
n Dank abstatten – виражати свою подяку [10, 167].
Усі фразеологічні одиниці, що описують радісні відчуття, можна поділити на такі групи:

111 1) фразеологізми, які виражають позитивні відчуття від власних успіхів, при цьому відчуття суб'єкта спрямовуються на самого себе. Напр., den Sieg abgewinnen – отримати перемогу; gut abschneiden – досягти успіхів; gut ankommen (bei j-m) мати успіх у кого-н; sich
fuhlen wie ein Fisch im Wasser – почувати себе, як риба у воді [11, 369].
2) фразеологізми, які виражають позитивні відчуття, що спрямовуються на адресата.
Адресатом може виступати як особа, так і неживий предмет (природа; об'єкти, що належать до сфери ірраціонального тощо). До цієї групи входять також фразеологізми, що описують враження суб'єкта від сприйняття іншої особи, її зовнішніх чи внутрішніх особливостей, а також від споглядання за явищами та об'єктами навколишнього світу. Пор., von j-m angetan
sein – бути захопленим ким-н.; einen Affen an j-m gefressen haben – закохатися без пам’яті в кого-н.; blaues Wunder диво серед див, незвичайний сюрприз; guten Boden finden – впасти на сприятливий ґрунт; in hellen Flammen sein – палати натхненням; ein Bild von einem
Madchen – красуня (про дівчину, жінку); ein wirtlich Dach – гостинний притулок (домівка)
[11, 241].
3) фразеологічні одиниці, що описують особливості виявлення радісних відчуттів.
Радість регулярно виражається усмішкою та сміхом. Ці прояви легко розшифровуються і майже завжди свідчать про те, що людина переживає радісні відчуття. Пор., sich einen Ast
lachen луснути від сміху; sich vor Lachen ausschutten wollen – помирати зі сміху; uber das
ganze Gesicht lachen – сяяти усмішкою [11, 311]. Отже, сміх сприймається, як вираження бурної радості, хоча така взаємозалежність не завжди має місце. Якщо радість через міміку виражається усмішкою, то бурхлива моторна активність може також слугувати індикатором переживання суб'єктом позитивних емоцій.
Результати нашого дослідження свідчать на користь того, що в німецькій та українській фразеології концепт РАДІСТЬ представлений численними фразеологічними одиницями, що описують широкий спектр позитивних емоційних переживань суб'єкта як від власних досягнень, так і від спілкування з іншими людьми та навколишнім світом. Аналіз нашого дослідження свідчить про універсальність концепту РАДІСТЬ для обох мов.
Список використаних джерел
1. Бакай Б.Я. Формування фразеології в переломні моменти історії народів Європи (на матеріалі української, російської, англійської, німецької, французької мов у періоди першої та другої світових воєн): Автореф. … дис. канд. філол. наук: 10.02.15 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2000. – 16 с.
2. Гамзюк М.В. Особливості лексико-семантичних шляхів утворення фразеологічних одиниць // Проблеми семантики слова, речення та тексту. – К.: Видавничий центр КДЛУ. –
2000. – Вип. 4. – С. 288-296.
3. Гамзюк М.В. Емотивний компонент значення у процесі створення фразеологічних одиниць (на матеріалі німецької мови). – К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. – 255 с.
4. Демидюк М.Р. Німецькі прислів’я і приказки. – К.: Радянська школа, 1973. – 103 с.
5. Денисенко С.Н. Фразоутворення в німецькій мові (Фразеологічна деривація як системний фактор фразоутворення). – Львів, 1988. – С. 121-143.
6. Задорожна І.П. Семантичні та сполучувальні властивості компонентів фразеологізмів в українській мові: Дис. … канд. філол. наук: 10.02.04 / Чернівецький національний ун-т ім.
Юрія Федьковича. – Чернівці, 2003. – 195 c.
7. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – К.: Видавничий центр «Академія», 1999. –
321с.
8. Федотов Г.П. Про Св. Дух у природі і культурі // Питання літ. – 1990, № 2. – С. 76-98.
9. Щербань Н.П. Структурно-семантичні особливості фразеологізмів української мови:
Навч. Посібник. – Чернівці : Рута, 2002. – 70 с.
10. Seiler, F. Das deutsche Sprichwort. – Strassburg, 1918. – 236 S.
11. Фразеологічний словник німецької мови / Укл. Л.С. Осовецька, К.М. Сільвестрова. –
К.: Радянська школа, 1964. – 715 с.
Науковий керівник: Ганєчко В.В.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал