Формування у студентської молоді



Скачати 418.92 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації22.12.2016
Розмір418.92 Kb.
ТипАвтореферат
1   2   3

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ




У вступі обґрунтовано актуальність, значущість і стан розробленості досліджуваної проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, схарактеризовано методи дослідження, сформульовано наукову новизну, практичне значення результатів дослідження, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділіТеоретико-методологічні засади формування у студентської молоді духовно-культурних цінностей освіти” на основі аналізу філософської та психолого-педагогічної літератури визначено теоретико-методологічні засади формування у студентської молоді духовно-культурних цінностей освіти, розкривається понятійно-категоріальне поле дослідження, дається сутнісна характеристика духовно-культурних цінностей освіти та розкривається їх значущість і вплив на формування гармонійної, всебічно розвиненої, широкомислячої, духовно-культурної освіченої особистості в освітньо-виховному процесі ВНЗ.

На основі аналізу філософської та психолого-педагогічної літератури визначено рівень сформованості у студентської молоді духовно-культурних цінностей освіти та схарактеризовано базові поняття.

Так, детальний аналіз наукової літератури засвідчив, що вчені Заходу і Сходу, не зважаючи на використання різних підходів до трактування цінностей, висловлюють спільну думку щодо їх відносності. З’ясовано, що перші спроби схарактеризувати ціннісне відношення до світу були здійснені ще стародавніми філософами. Сократ першим з античних філософів дав визначення поняттю благо, яке він вивів у ранг ідеальних цінностей. Аристотель зауважував, що благо може бути ціллю, а може і не бути ціллю. Він ввів термін цінимі блага. Значущим для нашого дослідження є погляд М. Шелера щодо сутності цінностей. На його думку цінності являють собою „особливе царство предметів”. Цінності відрізняються особливим характером їх пізнання, яке здійснюється за допомогою емоціональних функцій, „почуття”, які М. Шелер називає „емоційним інтуітивізмом”.

У вітчизняній філософській думці проблема цінностей стала предметом ґрунтовного аналізу в другій половині ХХ століття. З’ясовано, що після 60-х років ХХ століття виникло три напрями дослідження цінності: цінність як значущість об’єктів реальності для індивіда, здатність цих об’єктів задовольняти його потреби, таким чином, цінність розглядається як поняття тотожне категорії корисність (В. Василенко); цінність як вищий суспільний ідеал; не засіб, а ціль, не суще, а належне (І. Нарський); цінність як подвійний феномен – „Я” значимість та ідеал (В. Тугарінов, О. Дробницький).

Цінності в психолого-педагогічних дослідженнях співвідносяться з бажаннями, потребами та ідеалами. У психологічному словнику зазначено, що особистісним цінностям притаманна висока усвідомленість; вони відображаються у свідомості як ціннісні орієнтації і є важливим фактором регуляції соціальних взаємостосунків людей і поведінки індивіда.

Так, ціннісні орієнтації визначають як систему установок щодо дійсності (О. Асмолов, Г. Андрєєва); загальний прийнятий сенс життя (О. Леонтьєв). Через ціннісні орієнтації здійснюється засвоєння людиною здобутків духовної культури суспільства. За їх допомогою культурні цінності перетворюються на певні стимули подальшої практичної діяльності та поведінки. Зміст освіти збагачується через накопичення аксіологічних знань про світ, які засвоюються людиною в процесі формування в неї певних ціннісних орієнтацій. Ці знання сприяють кращому розумінню людиною цінностей та традицій інших культур і сприяють формуванню у студентської молоді нової системи позитивних цінностей.

Проблема дослідження духовно-культурних цінностей освіти не може бути розкритою повністю, доки поза межами її вивчення залишається визначення сутності освіти як цінності.

Заслуговують на увагу дослідження освіти з точки зору її цінності Т. Андрущенко, Є. Бондаревської, А. Здравомислова, А. Кір’якової, Т. Кривко, В. Крижко, В. Ледньова, Н. Нікандрова, О. Нікіфорова, С. Ніколаєнко, А. Філіпова та ін.

З’ясовано, що поняття „освіта” було вперше введене в педагогічну науку І. Песталоцці, який характеризував сутність освіти як формування образу. Глибокий аналіз поняття „освіта” зробив В. Ледньов, який зазначив, що освіта являє собою організований та нормований процес постійної передачі попередніми поколіннями наступним соціально значущого досвіду, який являє собою в онтогенетичному плані процес становлення особистості у відповідності до генетичної та соціальної програм.

Звертають на себе увагу дослідження сучасних учених про сутність освіти (Н. Гаджиєва, Н. Нікітіна, Н. Кислинська), в яких підкреслено, що освіта сприяє актуалізації найважливіших змістоутворювальних сфер особистості, які формують її позиції: ціннісну, мотиваційно-потребнісну та цілепокладаючу. Почути інших людей, обміркувати та відчути їх цінності, їх розуміння сенсу життя, порівняти різні голоси, прислухатися до власного внутрішнього голосу, усвідомити себе, сенс свого існування та визначити своє місце у культурі – такою є логіка освіти сьогодні.

Зазначено, що значний внесок у розробку проблеми визначення сутності освіти як цінності внесла Є. Бондаревська, яка розглядає освіту як духовний обрис людини, який складається у процесі освоєння моральних та духовних цінностей культури. Ця думка є близькою концепції М. Бердяєва, який визначав цінність особистості як вищу ієрархічну цінність у світі, цінність духовного порядку. Вчений підкреслив, що основою освіти є залучення людини до духовних цінностей науки, мистецтва, моральності і права. Умовою ж гармонійного розвитку особистості будь-якої людини виступає її духовний розвиток, збагачення новими знаннями, високим рівнем професійних навичок, які також є необхідними передумовами її активної участі в житті суспільства. Важливу роль у цьому відіграють духовні цінності, які являють собою фундамент культури й основу духовного життя кожної людини.

З метою обґрунтування методології дослідження визначено аксіологічний, культурологічний та цивілізаційний підходи.

Аксіологічний підхід до освіти дозволяє розглядати духовно-культурні цінності освіти студентської молоді як компоненти духовності особистості студента і спрямований на формування у студентської молоді ціннісного ставлення до освіти, у ході отримання якої їй прищеплюється любов до здобутків світової культури й формується смислова основа духовної культури, яка передбачає розуміння і усвідомлення студентами цінності майбутньої професії і здобутих знань.

Застосування культурологічного підходу дає можливість усвідомити значущість формування у студентської молоді духовно-культурних цінностей освіти як першого кроку на шляху до переходу від „економічної епохи” до „культурної епохи” (П. Шафер), яка передбачає розвиток культурної сфери життя суспільства, культурний розвиток особистості, добробут суспільства, що ґрунтується на турботі, взаємопідтримці та взаєморозумінні, а також завдяки знайомству з традиціями світової і національної культур уможливлює створення сприятливих умов для духовно-культурного становлення широкомислячої, духовно-культурної освіченої особистості сучасного студента в освітньому просторі сучасного університету.

Використання цивілізаційного підходу у процесі формування у студентської молоді духовно-культурних цінностей освіти дає можливість усвідомити значущість освіти як об’єкта і суб’єкта цивілізаційних змін і трансформацій; сформувати у молоді розуміння необхідності отримання нею „випереджаючої” освіти на засадах її духовно-культурних цінностей в умовах зростаючого взаємопроникнення культур і загальнолюдських цінностей та розповсюдження тенденції до глобалізації для стійкого та безпечного розвитку цивілізації.

У дисертації акцент зроблено на необхідності переакцентування освіти на формування її духовно-культурних цінностей як основ для трансляції духовної, а не матеріальної культури; на розвиток широкомислячої, духовно-культурної освіченої особистості, яка прагне до постійного самовдосконалення та духовно-культурного саморозвитку, розвитку власного творчого потенціалу і керується у житті законами Істини, Добра і Краси, що сприятиме подоланню негативних явищ сучасної дійсності, таких як девальвація загальнолюдських цінностей, дегуманізація всіх сфер життя суспільства, переорієнтація особистості на власний добробут, посилення процесу індивідуалізації і призведе до формування гуманістичного суспільства знань.

Зазначено, що з точки зору сучасних вчених-педагогів (В. Андрущенка, В. Бондаренка, С. Гончаренка, О. Пономарьова, О. Романовського, Л. Товажнявського, З. Черваньової) цінності освіти розглядаються як ідеали, звернуті в моральні орієнтири виховання і навчання: істина, добро, особистість, користь, свобода, любов, творчість, вибір тощо. До основних цінностей освіти вони відносять:



  • світоглядні елементи виховання і формування духовності людини;

  • впорядковану систему базових знань про світ, людину та суспільство;

  • високу професійну компетенцію спеціаліста;

  • морально-етичну парадигму (відношення людини до себе, до інших та відчуття та усвідомлення нерозривної єдності з природою).

Особлива увага у дослідженні приділена особистісним цінностям освіти. Відповідно, цінності освіти нами визначаються як сукупність особистісно-значимих морально-орієнтованих пріоритетів в освіті.

У дисертації схарактеризовано портрет освіченої людини ХХІ століття:



  • це мисляча духовна особистість, „осяяна світлом знання”;

  • людина з когнітивною перспективою або пізнавальним поглядом на майбутнє, яка володіє певним запасом усвідомлених знань, усвідомлює їх широту і глибину та вміє застосовувати їх на практиці;

  • яка має „рефлексивне уявлення” про набуті знання, має свою точку зору на них і незалежна в поглядах;

  • відкрита іншим думкам і несподіваній думці;

  • яка володіє власним „світобаченням”;

  • здібна до співпереживання;

  • яка довірчо і терпимо відноситься до оточуючих;

  • яка поважає цінності і традиції інших народів;

  • яка творить культуру шляхом діалогічного спілкування, обміну смислами, здатна до культурного саморозвитку;

  • яка вміє піти на компроміс;

  • людина етична і відповідальна;

  • яка тонко відчуває прекрасне;

  • це  творча особистість;

  • людина, яка „бореться”;

  • активна і така, що діє на благо суспільства, до якого вона належить;

  • яка стала на шлях „духовної навігації”;

  • яка прагне постійно самоудосконалюватися і така, що не зупиняється на вже досягнутому.

Підкреслено, що саме вміння розуміти смисл отриманих знань є одним з найбільш значущих відмінностей освіченої людини від неосвіченої.

Особлива увага у дисертації приділена наданню сутнісної характеристики духовно-культурних цінностей освіти. З’ясовано, що формуванню чіткого уявлення про них сприяло визначення сутності категорій духовності, духовної культури, духовних цінностей і культурних цінностей.

Заслуговують на увагу дослідження проблеми духовності, духовної культури, духовних цінностей Т. Антоненко, І. Беха, Л. Буєвої, Т. Петракової, М. Роганової, огановаРогаГ. Шевченко та ін., які особливу увагу приділяють вектору ціннісної наповненості духовності як глибоко суб’єктивної властивості індивіда, яка пронизує думки, почуття, багатогранність душі людини, її поведінки та вчинків, що приносять радість і щастя людям.

На основі аналізу сучасної літератури з’ясовано, що основоположним принципом в освіті XXI століття є принцип „духовність породжується духовністю”. У дисертації підкреслено, що тільки людина з духовним стрижнем, чуйна, справедлива, уважна до інших здатна допомогти вихованцям усвідомити істинну сутність духовності, яку неможливо сформувати. Зазначено, що духовність – це найвища моральна культура особистості, яка реалізується у творчій діяльності в культурі вчинку, доброчесній поведінці та забезпечує гуманну атмосферу життя і суспільства (Г. Шевченко). Духовність в людині  розглядається як результат самовиховання і самореалізації шляхом постійної роботи над собою, позбавлення від негативних якостей особистості (егоїстичності, грубості, жадібності, лінощів, аморальності, брехливості і багатьох інших).

Проявом духовної культури особистості виступають її потреба та здатність до самореалізації у відповідності до особистісного розуміння загальнолюдських духовних цінностей Істини, Добра і Краси (Л. Буєва). Мета духовної культури полягає у здатності людини до духовної творчості, створенні при цьому духовних цінностей у вигляді художніх творів, наукових відкриттів, моралі, духовного спілкування, художньо-естетичної творчості.

У дисертації зазначено, що духовні цінності являють собою стрижень культури певного народу, фундаментальні відношення та потреби людей і являють собою факти суб’єктивних переживань об’єктивних явищ, які реалізуються у нескінченній безлічі ситуацій вибору (Т. Антоненко). Культурні цінності (віра, добро, краса, любов, істина), на відміну від вище означених цінностей є мотивами культурної поведінки людини, рівень якої визначається рівнем морального розвитку суспільства (А. Бекірова).

Після проведення паралелі між культурними цінностями і культурними цінностями освіти встановлено, що сам університет як храм науки і знань є носієм духовних, культурних, моральних, естетичних і інтелектуальних цінностей, а його ціннісний зміст реалізується через взаємодію між учасниками навчально-виховного процесу, коли студенти не тільки залучаються до багатства знання, але й поступово вчаться використовувати їх на практиці з користю для суспільства.

Сьогодні не існує визначення духовно-культурних цінностей освіти. На основі аналізу філософської та психолого-педагогічної літератури нами було встановлено, що духовно-культурні цінності освіти являють собою сукупність особистісно-значимих морально-орієнтованих пріоритетів в освіті, які визначають лінію поведінки особистості та сприяють здійсненню її найбільш повної самореалізації в усіх сферах життєдіяльності у відповідності до законів Істини, Добра та Краси.

До основних духовно-культурних цінностей освіти ми відносимо:


  • розвиток людини як особистості;

  • отримання знань і досвіду, професійних навичок, компетентності в усіх сферах науки;

  • наявність висококваліфікованих викладачів, відданих своїй професії;

  • наявність відповідного сучасного обладнання та якісної літератури;

  • можливість розвиватися духовно та культурно;

  • потяг до саморозвитку особистості й розкриття своїх здібностей і самоосвіта;

  • хороші взаємовідносини між колегами та всередині групи;

  • вміння працювати в команді та вміння стримувати (негативні) емоції;

  • спрямованість на виховання любові, поваги, співчуття, щиросердності, дружнього ставлення до людей, любові до своєї Батьківщини та традицій;

  • прищеплення молоді хороших манер, чесності, доброти, вміння вести себе в суспільстві.

На основі визначення теоретико-методологічних засад дослідження розроблена організаційно-методологічна система формування у студентської молоді духовно-культурних цінностей освіти.

У другому розділіОрганізаційно-методична система формування у студентської молоді духовно-культурних цінностей освіти” представлені результати підготовчого, констатувального, формувального й контрольного етапів експерименту, а саме:



  • на підготовчому етапі експериментального дослідження були розроблені критерії та показники сформованості у студентів духовно-культурних цінностей освіти; визначена змістовна сутність рівнів сформованості у студентів духовно-культурних цінностей освіти; розроблений діагностичний інструментарій для їх визначення;

  • на констатувальному етапі виявлені рівні сформованості у студентів духовно-культурних цінностей освіти у відповідності до розроблених нами на підготовчому етапі критеріїв сформованості духовно-культурних цінностей освіти;

  • на формувальному етапі експериментального дослідження окреслено модель організаційно-методичної системи формування у студентів духовно-культурних цінностей освіти, проаналізовано всі її компоненти; розкрито сутність запропонованої нами організаційно-методичної системи формування у студентів духовно-культурних цінностей освіти; детально охарактеризовано стадії формування духовно-культурних цінностей освіти; у навчально-виховний процес упроваджено спецкурс у формі студійних занять „Освічена особистість”, що базується на використанні різних педагогічних технологій;

  • на контрольному етапі проаналізовано результати експериментального дослідження, зокрема результати введення у навчальний процес авторського спецкурсу у формі студійних занять „Освічена особистість”, спрямованого на формування у студентської молоді ціннісного духовно-культурного уявлення про місце і роль вищої освіти у житті сучасного суспільства, надання сутнісної характеристики духовно-культурним цінностям освіти та визначення специфіки їх формування у студентської молоді. З метою отримання об’єктивних результатів, проведено повторну діагностику рівнів сформованості духовно-культурних цінностей освіти у студентів контрольних та експериментальних груп.

Так, на підготовчому етапі нами була розроблена система критеріїв і показників сформованості у студентської молоді духовно-культурних цінностей освіти, яка включає:

  • ціннісно-орієнтований критерій (показники: розуміння базових категорій: освіта, духовність, культура, цінності; усвідомлення важливості розуміння отримуваних знань; сформоване уявлення про місце та роль освіти і духовної культури в системі ціннісних уподобань студентів; наявність системи духовно-культурних цінностей освіти, розуміння їх сутності; здатність до засвоєння духовно-культурних цінностей освіти);

  • мотиваційний критерій (показники: бажання й потреба в подальшому гармонійному й всебічному, духовно-культурному розвитку особистості студента в процесі отримання освіти та постійному збагаченні власного духовного світу; наявність інтелектуальних почуттів; зацікавленість у процесі отримання знань, сформована на основі активної творчої позиції студента, позитивного ставлення до життя та навчально-вихованого процесу; широта духовно-культурних ціннісних інтересів в освіті; комплекс умінь та навичок, які здійснюють позитивний вплив на процес формування духовно-культурної освіченої особистості студента);

  • операційно-діяльнісний критерій (показники: наявність системи особистісно-значимих морально-орієнтованих пріоритетів в освіті, які визначають лінію поведінки особистості та сприяють здійсненню її найбільш повної самореалізації в усіх сферах життєдіяльності у відповідності до законів Істини, Добра та Краси; поведінка та ставлення до оточуючих регулюється відповідно до усталених духовно-культурних та моральних норм поведінки; інтерес до навчально-виховного процесу підкріплений толерантним ставленням до традицій різних культур; особистість керується духовно-культурними цінностями під час навчання у ВНЗ; навчання заради навчання – основа духовно-культурного розвитку особистості студента);

  • рефлексивний критерій (показники: наявність вміння широко, творчо, критично і самостійно мислити, давати власну ціннісну оцінку набутим знанням про оточуючу дійсність; здатність до осмислення, аналізу та переоцінки власного уявлення про цінності освіти та інтелектуальної ідентифікації з уявленнями про цінності освіти інших людей; сформоване рефлексивне ставлення до освіти). Відповідно до розроблених критеріїв виділено три рівні сформованості у студентської молоді духовно-культурних цінностей освіти (високий, середній, низький) з відповідним змістовим наповненням, характеристика яких представлена в дисертаційній роботі.

На підготовчому етапі експериментальної роботи була розроблена комплексна діагностична методика визначення рівня сформованості у студентів духовно-культурних цінностей освіти. До кожного з визначених критеріїв було підібрано відповідний діагностичний інструментарій, за допомогою якого були зафіксовані зміни у рівні сформованості у студентів духовно-культурних цінностей освіти, використовувалися фрагменти діагностичних методик: С. Шварца „Ціннісне опитування”, А. Карпова „Діагностика рефлексії”, П. Іванова та Є. Колобова „Визначення життєвих цінностей особистості” (Must-тест) та оригінальні розробки (програми бесід, анкета, творчі завдання, програми дискусій).

Для проведення констатувального й формувального етапів експерименту були сформовані контрольні (168 ст.) й експериментальні групи (172 ст.) зі студентів 14 курсів та магістратури філологічного, юридичного факультетів та факультету природничих наук Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, де проходив основний етап експериментального дослідження.

На констатувальному етапі дослідження, після аналізу отриманих результатів щодо рівнів сформованості у студентської молоді духовно-культурних цінностей освіти за вище названими методиками, з’ясовано, що за всіма критеріями у переважної більшості студентів контрольної групи переважають середній (46 %) та низький рівні (40 %) сформованості духовно-культурних цінностей освіти і лише незначна група опитаних студентів характеризується наявністю високого рівня сформованості духовно-культурних цінностей освіти (14 %). Вище означена тенденція прослідковуються і у студентів експериментальної групи, хоча показники сформованості духовно-культурних цінностей освіти дещо різняться: середній (41 %), низький (32%), високий рівні (27 %).

На формувальному етапі експериментального дослідження охарактеризовано модель організаційно-методичної системи формування у студентської молоді духовно-культурних цінностей освіти, яка являє собою сукупність двох взаємопов’язаних і взаємодіючих компонентів: методологічної (методи дослідження, методологічні підходи) і організаційної підсистем (форми організації, умови реалізації моделі, педагогічні технології), кожна з яких представлена сукупністю взаємодіючих елементів. Реалізація домінуючих компонентів означеної організаційно-методичної системи відбувається на трьох стадіях (усвідомлення; розуміння; самозмінення) через механізми суб’єктивізації, мотивації, рефлексії, переоцінки цінностей, інтелектуальної ідентифікації, самореалізації.

Організаційно-методична система функціонує на наступних принципах:


  • принцип орієнтації на духовно-культурні цінності, ідеали в освіті, що спрямований на виховання освіченої особистості, здатної до духовно-культурного саморозвитку;

  • принцип ціннісного переосмислення процесу здобуття вищої освіти є фундаментом процесу формування у студентської молоді ціннісного ставлення до освіти, прищеплення молоді розуміння істинної цінності освіти, яка полягає у розкритті в душі дитини таких скарбів, як співчуття, доброта та великодушність;

  • принцип духовно-культурної, ціннісної насиченості змісту освітньо-виховного процесу спонукає до створення у навчально-виховного процесі атмосфери взаєморозуміння і взаємодопомоги всередині студентської групи, між викладачами і студентами на засадах духовно-культурних цінностей; стимулювання внутрішнього потягу особистості до духовно-культурного розвитку, розкриття власного духовно-культурного, творчого потенціалу і самоосвіти.

З’ясовано, що ефективна реалізація на практиці моделі організаційно-методичної системи формування у студентської молоді духовно-культурних цінностей освіти залежить від забезпечення певних умов:

  • створення атмосфери взаєморозуміння і взаємодопомоги всередині студентської групи, між викладачами і студентами на духовно-культурних засадах; духовно-культурна спрямованість освіти на виховання людяності, взаємодопомоги, взаємоповаги, співчуття, щиросердності, дружнього ставлення один до одного, чесності, доброти, вміння вести себе в суспільстві, любові до духовно-культурних традицій рідної землі;

  • забезпечення отримання студентами різнопланових, якісних знань, розвитку мислення, розширення кругозору;

  • сприяння накопиченню ними професійного досвіду, умінь і навичок, необхідних для найповнішої самореалізації особистості в усіх сферах життєдіяльності;

  • спрямованість на розвиток особистісно-значимих морально-орієнтованих пріоритетів в освіті як орієнтирів формування гармонійно розвиненої, широкомислячої, духовно-культурної освіченої особистості сучасного студента;

  • стимулювання внутрішнього потягу особистості до духовно-культурного розвитку, розкриття власного духовно-культурного, творчого потенціалу і самоосвіти;

  • педагогічна підготовка висококваліфікованих викладачів, відданих своїй професії;

  • моделювання цілісного духовно-культурного освітнього простору.

Основою експериментальної роботи став розроблений для проведення формувального експерименту спецкурс „Освічена особистість”. Програма спецкурсу складається з одинадцяти студійних занять. Форми роботи: лекції та практичні заняття, самостійна та індивідуальна робота, виконання творчих завдань.

У процесі реалізації спецкурсу „Освічена особистість” було встановлено, що не залежно від виду діяльності, у якому беруть участь студенти (круглий стіл, колективна дискусія, поетична вітальня, семінар-тренінг тощо), на формування у них духовно-культурних цінностей освіти позитивний вплив має введення елементів художньої освіченості (прослуховування приємної рефлексивної музики, перегляд художніх та документальних фільмів на духовно-моральну і духовно-культурну тематику, знайомство з творчістю відомих художників минулого і сучасників тощо) в навчально-вихований процес, що значно сприяє їх духовно-культурному розвитку через діалогічне спілкування одне з одним і з викладачами у процесі виконання творчих завдань та колективної роботи.

Тематична спрямованість та форма проведення заняття обиралися окремо для кожного лекційного і практичного заняття. Наприклад, нами були проведені наступні заняття: лекція-зацікавлення „Перлини знання або цінність освіти”, спрямоване на формування у студентів системи базових знань про сутність понять „цінність” та „освіта”. Студенти познайомилися з основними видами цінностей, сутнісною характеристикою освіти як цінності, а також, підчас „подорожі до минулого”, вони отримали можливість значно поглибити та розширити свої знання про цінність освіти та ідеал освіченості в різні історичні періоди (Античність, Середньовіччя, епоха Відродження тощо); лекція-міркування „Чи розуміємо ми знання, що отримуємо підчас навчання?” – присвячене дослідженню однієї з надзвичайно актуальних проблем сьогодення – проблемі розуміння сутності отримуваних знань. У процесі психолого-педагогічного дискурсу були охарактеризовані поняття „знання”, „розуміння”, надана сутнісна характеристика процесу пізнання. Ключовим моментом названого заняття стало привернення уваги студентів до необхідності розуміння отриманих знань, а також особливий акцент був зроблений на дослідженні співвідношення понять „письменна людина” – „освічена людина” тощо.

Окремо слід відзначити заняття, які проходили у формі колективного диспуту „Освічена людина ХХІ століття, яка вона?”; у формі круглого столу „Особистість викладача університету як провідника до світла знань”; у формі тренінгу „Освіта душі через серце”. Названі заняття були спрямовані на розвиток вміння студентів широко, творчо, критично і самостійно мислити, давати власну ціннісну оцінку набутим знанням про оточуючу дійсність та на розвиток їх здатності до осмислення, аналізу та переоцінки власного уявлення про цінності освіти та інтелектуальної ідентифікації з уявленням про цінності освіти інших людей.

З метою виявлення ефективності педагогічних технологій формування у студентської молоді духовно-культурних цінностей освіти, у роботі студії були використані наступні педагогічні технології:


  • незакінчені речення; незакінчена розповідь (міні-твір „Освіта для мене – це …”);

  • діалогічне спілкування з цінностями духовної культури шляхом „освіти душі через серце” (духовно-культурна, емоційно-почуттєва зустріч із прекрасним: перегляд відеоматеріалів, добірки картин, художніх творів на освітню тематику з метою занурення студентської молоді у власний духовний світ, усвідомлення ними власного відношення до освіти, визначення власних духовно-культурних цінностей, їх співставлення з цінностями освіти інших людей);

  • прогнозування майбутнього стану освіти шляхом використання ігрової педагогічної технології (вправа на створення дошки-прогнозу майбутнього освіти в Україні);

  • вправа на розвиток вербального інтелекту „Конструювання прислів’їв”;

  • вправа на визначення власних духовно-культурних цінностей освіти;

  • вправа на розвиток інтелектуальних здібностей і якостей розуму „Діалог між освіченою людиною минулого і теперішнього” тощо.

Порівняльний аналіз результатів, отриманих на констатувальному та контрольному етапах експериментальної роботи, свідчить про те, що показники високого та середнього рівнів сформованості духовно-культурних цінностей освіти у студентів експериментальної групи мають більш високі показники, ніж у студентів контрольної групи після застосування обраних нами педагогічних технологій і розробленої організаційно-методичної системи формування у студентської молоді духовно-культурних цінностей освіти. Це доводить ефективність обраних нами педагогічних технологій та свідчить про закріплення устремління студентської молоді переакцентувати освіту на відродження саме її духовно-культурних цінностей.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал