«формування та реалізація грошово-кредитної політики в україні»



Сторінка1/4
Дата конвертації16.02.2017
Розмір0.77 Mb.
  1   2   3   4

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ»

Кафедра банківської справи
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни

«БАНКІВСЬКА СИСТЕМА»


на тему:

«ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ»

Студентки IIІ курсу, групи БС-12

напряму підготовки «Банківська справа»

(«Банківські технології і процеси»)

Кивайло Н.В.

Керівник: к.е.н., ас. Олещук М.Г.

Національна шкала __________________


Кількість балів: _______ Оцінка: ECTS _______

Члени комісії:

______________

(підпис)

____________________________________
(Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)

______________

(підпис)

____________________________________
(Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)

______________

(підпис)

____________________________________
(Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)

Суми – 2013 рік

ЗМІСТ



ВСТУП







РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ




1.1

1.2


1.3


Грошово-кредитна політика: сутність та різновиди…...

Механізм реалізації грошово-кредитної політики…….

Світовий досвід реалізації грошово-кредитної політики…………………………………………………...

Висновки до 1 розділу…………………………………...



5

11
19

22


РОЗДІЛ 2
2.1

2.2


2.3

ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ РЕАЛІЗАЦІЇ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Аналіз використання Національним банком України інструментів грошово-кредитної політики: процентна ставка, норми обов’язкового резервування………………………..........……………….

Особливості застосування Національним банком України інструментів грошово-кредитної політики: операції на відкритому ринку, рефінансування банків, депозитні операції, регулювання експорту та імпорту капіталу…………………………………………...………

Проблеми та перспективи реалізації грошово-кредитної політики в Україні……………………………

Висновки до 2 розділу…………………………………...

25

31


36

41


ВИСНОВКИ………………………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………......



43

45


ВСТУП

Грошово-кредитна політика є складовою частиною економічної політики країни, її ключовим елементом. Головним її завданням є забезпечення відповідного монетарного підґрунтя для стабільного соціально-економічного розвитку держави. За умов вдалого використання грошово-кредитних інструментів центральний банк спроможний посилити здатність економіки до саморегулювання та відновлення, стимулювати позитивні та уповільнити негативні тенденції її розвитку. Реалізація грошово-кредитної політики пов'язана із системними змінами в національній економіці, формуванням сталого ринкового механізму, процесами стабілізації фінансового стану країни, подоланням інфляції та інтеграцією держави у світове співтовариство. Саме тому питання реалізації грошово-кредитної політики держави набуває особливої актуальності.

Метою даної роботи є розкриття сутності, різновидів грошово-кредитної політики, вивчення її цілей та аналіз використання інструментів грошово-кредитної політики на певних етапах її реалізації.

Об’єктом є економічні відносини, що виникають в країні при формуванні та реалізації грошово-кредитної політики країни.

Предметом роботи є грошово-кредитна політика.

Задля досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: розкрити сутність та особливості кожного з видів грошово-кредитної політики; визначити механізм її реалізації; проаналізувати світовий досвід реалізації грошово-кредитної політики; охарактеризувати кожний із інструментів грошово-кредитної політики в цілому та Національного банку України та визначити проблеми та перспективи її реалізації в Україні.

На основі проведеного дослідження необхідно зазначити, що на сучасному етапі реалізації грошово-кредитної політики Національний банк ставить головною метою підтримання цінової стабільності країни. Ураховуючи особливості кожного з інструментів грошово-кредитної політики, необхідно зазначити, що доцільно було б для України збільшити використання такого інструменту, як операції на відкритому ринку.

Інформаційною базою для написання курсової роботи є: підручники, навчальні посібники, науково-дослідні статті, тематичні збірники, довідники, законодавчі документи та офіційні сайти НБУ. У курсовій роботі використано декілька методів, серед них: метод наукової абстракції (для визначення тенденцій і особливостей реалізації грошово-кредитної політики), монографічний (під час аналізувидів грошово-кредитної політики), статистичних порівнянь (під час порівняння інструментів грошово-кредитної політики в Україні та в зарубіжних країнах). Також використовувалися методи аналізу (аналіз інструментів грошово-кредитної політики в Україні) та синтезу (проблеми реалізації грошово-кредитної політики), табличний (аналіз показників процентної ставки), графічний )аналіз обсягу рефінансування банків) і метод групування.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ

1.1 Грошово-кредитна політика: сутність та види

Для успішного рішення поставлених завдань фінансової та економічної стабільності країни необхідним є реалізація зваженої грошово-кредитної політики. Через це держава може впливати на регулювання грошової маси та процентних ставок, які, у свою чергу, впливають на споживчий та інвестиційний попит. Зміст сучасної грошово-кредитної політики залежить від особливостей економічних систем, завдань та меж державного втручання в економіку.

Існує багато визначень поняття «грошово-кредитна політика». У таблиці 1.1 наведені трактування грошово-кредитної політики різних авторів.
Таблиця 1.1 – Визначення поняття «грошово-кредитна політика»

Автор

Визначення

Кocoвa Т.Д., Пaпaiк O.O. [7]

Комплекс взаємопов`язаних, скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій центральний банк

Твердохліб І.П. [5]

Державне регулювання сфери грошового обігу та кредитних відносин

Нікіфоров П.О. [15]

Cукупність заходів, спрямованих на забезпечення нормального функціонування грошового обігу, стійкості національної грошової одиниці, стабільності її купівельної спроможності, а також забезпечення рівноважного розвитку економіки загалом

Колодізєв О.М. [16]

Сукупність методів та інструментів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, що використовує держава для регулювання грошово-кредитних відносин

Мишкін Ф.С. [6]

Політика держави, що впливає на кількість грошей в обігу з метою забезпечення стабільності цін, повної зайнятості населення і зростання реального обсягу виробництва

У Законі України «Про Національний банк України» грошово-кредитна політика визначається, як "комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості" [3]. На наш погляд, таке трактування змісту грошово-кредитної є більш змістовним та вірним.

На сьогодні грошово-кредитна політика ототожнюється з монетарною політикою. Оскільки ключовою метою грошово-кредитної політики є не тільки підтримка стабільності національної грошової одиниці, а відтак і загального рівня цін, але й досягнення високого рівня зайнятості та виробництва, а також, кажучи словами аналітиків, «забезпечення банківської організації платіжного обігу всередині країни та за кордоном» [2].

Грошово-кредитну політику можна класифікувати за кількома критеріями. Найбільш поширенішою є класифікація за спрямованістю та мірою впливу регулятивних заходів на пропозицію грошей. Саме за цим критерієм виділяють два типи: політику монетарної експансії та політику рестрикції, що є протилежними за спрямованістю дії з усіх можливих механізмів регулювання пропозиції грошей. Але між ними можуть бути і проміжні варіанти механізмів – політика рефляції та політика дезінфляції.

Експансійна політика полягає у швидкому зростанні пропозиції грошей, унаслідок чого гроші стрімко «дешевіють», а інфляція набуває високих темпів. Саме через це дану політику також називають політикою інфляції, або ж політикою «дешевих грошей». При розгортанні експансійної політики послаблюються контроль та обмеження на емісійною діяльністю та операції з рефінансування центрального банку, на кредитну діяльність банків, тобто знижується норма обов’язкового резервування, облікова ставка, ставки рефінансування, ставки на ринку міжбанківського кредиту. Головною метою переходу до експансійної політики є посилення стимулювання ділової активності, економічного зростання та скорочення безробіття, тобто це ті стратегічні цілі, що перебувають виключно в реальному секторі економіки та не зачіпають рівня цін. Але довгострокова реалізація такої політики може призвести до безконтрольного нарощування пропозиції грошей і високих темпів інфляції, що спричинює негативні наслідки в економіці країни. Тому уряди, за нормальних обставин, у країні намагаються уникати експансійної політики [4].

Більш доцільною є політика рефляції, яку також називають політикою «м’якої» інфляції. Згідно з нею пропозиція грошей нарощується повільно та контрольовано. Рефляція, зазвичай, провадиться після дефляції (рестрикції), у зв’язку з чим вона передбачає поступове підвищення цін до рівня, на якому вони були до початку дефляції.

Поступово відновлюються також обсяги грошей в обороті, рівень процентної ставки знижується до попереднього. Завдяки реалізації такої політики інфляція підтримується на низькому рівні, при цьому стає регульованою та не здійснює негативного впливу на політику грошей [4].

Політика рестрикції (обмеження) полягає в різкому скороченні пропозиції грошей та зменшенні їх маси в обороті. Досягти цього можна завдяки обмеженню грошово-кредитної емісії жорстокими умовами та зниженню обсягів рефінансування центральним банком комерційних банків, а також зменшенню обсягів кредитування суб’єктів господарювання та населення. Застосовується, зазвичай, в умовах високої інфляції з метою гальмування подальшого її зростання. За таких умов монетарна рестрикція супроводжується жорсткими фіскально-бюджетними заходами впливу на кон’юнктуру ринку, тобто зростанням рівня оподаткування, зниженням податкових пільг, скороченням бюджетних витрат і бюджетного дефіциту. За такої політики обмежуються можливості підприємств отримувати банківські кредити, прирощувати власні інвестиційні ресурси, що призводить до зменшення інвестицій, спаду виробництва, зростання безробіття. Через це політика рестрикції має протилежний вплив щодо політики інфляції на економіку, її також називають політикою дефляції, або «дорогих грошей».

Політика дезінфляції може запроваджуватися як після політики рестрикції, згладжуючи її наслідки в економіці, так і після політики дефляції, виконуючи подібну ж місію. Дана зміна монетарної політики є неминучою через циклічність коливань ділової активності, хоча вона є досить «незручним» для економіки методом монетарного забезпечення. Максимально пом’якшити наслідки такого регулювання можна за умови повного виключення з монетарної практики двох крайніх типів монетарної політики – експансійної та рестрикційної, і використання лише двох проміжних – рефляційного та дезінфляційного.

Цiлi

Цiлi

Метoди



Кредитнa екcпaнciя

Кредитнa реcтрикцiя




Oбoв'язкoвa нoрмa резервувaння



пiдвищення зниження


Рiвень прoцентних cтaвoк


пiдвищення зниження


Темпи зрocтaння грoшoвoї мacи


oбмеження cтимулюючa


Вaлютний кoнтрoль

жoрcткий лiберaлiзaцiя


Риcунoк 1.1 – Cхемa реaлiзaцiї ocнoвних типiв грoшoвo-кредитнoї пoлiтики [4]
У літературі також зустрічається інша класифікація типів грошово-кредитної політики за критерієм охоплення суб’єктів грошового ринку. Зокрема, за цим критерієм автори підручника «Банк России» виділяють тотальну та селективну грошово-кредитну політику. Такий розподіл поширюється на всі вище розглянуті типи грошово-кредитних політик – від експансійної до рестрикційної. У першому випадку регулятивні заходи поширюються на весь фінансовий ринок – ринок грошей і ринок капіталів, на всі банківські установи, та можуть мати максимальний вплив на платоспроможний попит й економічний розвиток. У другому ж випадку регулятивні заходи застосовуються вибірково – стосовно окремих банків чи їх груп, або ж окремих видів банківської діяльності.

Також грошово-кредитну політику можна класифікувати за характером стратегічної мети, що слугує цільовим монетарним орієнтиром. За цією ознакою існують такі види грошово-кредитної політики [17]:



  • таргетування валютного курсу;

  • таргетування грошових агрегатів;

  • політика держави без номінального орієнтира;

  • інфляційне таргетування.

Таргетування валютного курсу – це комплекс заходів грошово-кредитної політики, що передбачає підтримку стабільності обмінного курсу щодо певної резервної валюти або кошика валют. Головними перевагами запровадження даного режиму є наступні: мета центрального банку і методи її досягнення є зрозумілими для суспільства і не потребують додаткових роз’яснень; прив’язка валютного курсу до валюти країни з низькою інфляцією викликає довіру у суб’єктів господарювання до макроекономічних показників. Недоліками від запровадження таргетування валютного курсу є: високий рівень залежності монетарної політики центрального банку від зовнішньоекономічних факторів; у випадку значного рівня доларизації існують ризики дестабілізації фінансової системи в результаті впливу валютних криз. Основними результатами запровадження даного режиму є: зниження загального рівня інфляційних очікувань у суспільстві та стабільність цін на товари, які експортуються .

Таргетування грошових агрегатів – це комплекс заходів грошово-кредитної політики, які спрямовані на підтримку стабільного попиту на гроші з боку суспільства, з метою забезпечення заздалегідь визначеного рівня грошової маси в обігу. Перевагами даного режиму є: високий рівень координації монетарної та макроекономічної політики країни; можливість швидкого реагування з боку центрального банку на зміну таргету. Головними умовами ефективного запровадження є: стабільність попиту на гроші, що передбачає наявність довгострокової фінансової стабільності системи; наявність ефективного контролю за зміною грошової маси [18].

Політика держави без номінального орієнтира полягає в досягненні стратегічної мети через використання проміжних цілей, що встановлюються Центральним банком в залежності від стану економіки країни.

Інфляційне таргетування (від англ. target – ціль) – це монетарний режим, за допомогою якого встановлюється однозначний рівень інфляції перед будь якими iншими цiлями грошово-кредитної політики. Таргетування інфляції – це і концепція монетарної політики, що передбачає наявність трьох основних елементів: офіційного оголошення центральним банком кількісних цільових показників інфляції на визначений період та відповідальності за їх дотримання; законодавчого закріплення цінової стабільності як прямої мети монетарної політики в довгостроковій перспективі; роз'яснення дій органів монетарної влади громадськості [16]. До позитивних рис політики інфляційного таргетування можна віднести: встановлення номінального якора грошово-кредитної політики, що більш дійсно відповідає ціновій стабільності; забезпечення гнучкого курсу валютної політики Центрального банку, що дозволяє органам грошово-кредитного регулювання обирати більш зручніші засоби встановлення цільових показників; ясність діяльності органів грошово-кредитного регулювання для населення країни; стабілізація інфляційних очікувань [19]. До недоліків інфляційного таргетування відносять те, що цей режим боротьби з iнфляцією не надає простих інструкцій щодо впровадження центральним банком монетарної політики, а навпаки, таргетування інфляції вимагає, щoб центральний банк застосовував усю доступну інформацію для визначення необхідних дій у досягненні інфляційної мети [20]. Також на практиці iнфляційне таргетування передбачає незалежність у прийнятті рішень, тому центральні банки при застосуванні інфляційного таргетування одержують широкі можливості вибору з мeтою сприяння економічному зростанню.

Oтже, мoжнa зрoбити виcнoвoк, щo грoшoвo-кредитнa пoлiтикa cпрямoвaнa нa регулювaння cтaбiльнocтi екoнoмiки держaви, cприянню рoзвитку грoшoвo-кредитнoгo ринку тa екoнoмiчнoму зрocтaнню, a тaкoж збiльшенню зaйнятocтi тa cтримувaнню iнфляцiї.

Для ефективнoї реaлiзaцiї грoшoвo-кредитнoї пoлiтики, неoбхiднo чiткo визнaчити який вид грошово-кредитного регулювання необхідно застосовувати для досягнення поставлених цілей.

1.2 Механізм реалізації грошово-кредитної політики

Грошово-кредитна політика – це державне регулювання у сфері грошового обігу та кредитних відносин. Ключова мета такої політики підпорядковується загальнодержавній економічній політиці та спрямована на досягнення економічної стабільності та підтримку оптимального рівня головних макроекономічних показників [5].

Науковці виділяють три різновиди цілей грошово-кредитної політики: стратегічні, проміжні і тактичні. Досягнення цілей нижчого рівня має бути підпорядковане завданням вищого щабля, тобто цілі мають певну ієрархію, що зображена на рисунку 1.2. Взаємозалежність цілей грошово-кредитної політики вимагає безперервного узгодження механізмів їхнього досягнення. Без цього неможливим є досягнення цілей вищого рівня.


Стратегічні цілі (висока зайнятість, цінова стабільність, економічне зростання)






Проміжні цілі (зростання активності платіжного балансу, підвищення валютного курсу національних грошей)






Тактичні цілі (стійкість купівельної спроможності грошей)

Рисунок 1.2 – Ієрархія цілей грошово-кредитної політики [6]


Стратегічні цілі грошово-кредитної політики є складовими державної економічної політики, що створюється законодавчими органами. У ринкових економіках, де вже сформована грошова система, основними стратегічними цілями є стрімке економічне зростання, висока зайнятість, цінова стабільність, стабільність відсоткових ставок, обмінного курсу та оптимальний розвиток фінансових ринків.

Проміжні цілі грошово-кредитної політики – це певні зміни у деяких економічних процесах, що повинні сприяти досягненню кінцевих цілей. Наприклад, у випадку якщо головною метою загальнодержавної політики визначено економічне зростання і скорочення безробіття, то проміжною ціллю грошово-кредитної політики повинне бути зростання активності платіжного балансу, збільшення обсягу золотовалютних резервів, підвищення валютного курсу національних грошей або ж збільшення інвестицій.

Тактичні цілі – це зменшення інфляції та боротьба із знеціненням національної валюти, без чого не може бути стабільності в економічного розвитку країни, бо всі майнові інтереси суб’єктів країни базуються саме на грошовому вимірі. Якщо купівельна спроможність грошей буде зменшуватися, то побудувати стабільну економіку в країні буде неможливо. Через це серед тактичних цілей грошово-кредитної політики головне місце приділяється підвищенню стійкості купівельної спроможності грошей [4].

Oб’єктaми грошово-кредитної політики є грoшoвий ринoк, ринoк пoзичкoвих кoштiв тa грoшoвий oбiг. Об`єкти грошово-кредитної політики України зображені на рисунку 1.3.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал