Формування поля креативності в процесі навчання математики Чого навчають у школі? Ще донедавна стверджувала б: «Знань, звичайно!»



Скачати 109.88 Kb.
Дата конвертації24.03.2017
Розмір109.88 Kb.
Формування поля креативності в процесі навчання математики

Чого навчають у школі? Ще донедавна стверджувала б: «Знань, звичайно!». Але зміна пріоритетів у нашому суспільстві зробила виклик освіті, моєму переконанню теж. Особливо актуальною в нових економічних і політичних умовах стала проблема створення умов для розвитку та самовдосконалення учнів, формування в них на основі глибоких і міцних знань самостійності мислення, здатності збирати, аналізувати інформацію, приймати адекватні рішення, ставити завдання та оптимально вирішувати їх.

Сучасному учневі потрібно передавати не стільки інформацію, скільки метод її одержання.

За висловом К. О. Конраді, наша мета полягає не в тому, щоб зробити себе необхідними нашим дітям, а навпаки, в тому, щоб допомогти їм скоріше обходитись без нас.

Основним для мене як для вчителя є учень з його проблемами, його внутрішнім світом. Хочу, щоб на моїх уроках дітям було цікаво, щоб у них виникали внутрішні мотиви для навчання.

На моє переконання, кожен справжній учитель повинен формувати власну педагогічну систему, яка допоможе створити найкращі умови для отримання знань учнями, перетворення здобутих знань на переконання і застосування їх у життєвих ситуаціях.

Тому завдання моє як учителя – обрати педагогічні стратегії, що забезпечать здатність учня ефективно діяти за межами навчальних ситуацій, продуктивно розв’язувати в повсякденному житті реальні проблеми.

«Звичайний учитель розповідає. Добрий учитель пояснює. Кращий учитель демонструє-показує. Справжній учитель дає наснагу до навчання учнів», – цим принципом керуюся у своїй роботі.

Моя мета – реалізувати свій творчий потенціал; виховати обдарованого, зацікавленого, працьовитого учня; допомогти учням реалізувати свої інтереси та творчі здібності.

Головним засобом досягнення цієї мети вважаю створення поля креативності, в якому поєднуються простори педагогічної діяльності: педагогічні технології, психологія вікових особливостей та творчий розвиток дитини.

На мій погляд, усі ці завдання можна реалізувати, якщо діяльність учителя й учня поєднати в одному креативному полі.

Креативність – це здатність людини до конструктивного, нестандартного мислення й поведінки, а також усвідомленого розвитку свого досвіду, вирішення проблемних завдань в нестандартних обставинах, сприймання інформації в швидкому темпі, оригінальність і гнучкість мислення, постійно пов’язані із створенням або відкриттям чого-небудь нового.

Колись великий Ейнштейн висловив цікаву думку: « Відкриття неможливо зробити, якщо дотримуватися абсолютної логіки». Що ж потрібно хоча б для маленького відкриття? Відповідь проста: потрібно мислити творчо, мати добре розвинуті творчі здібності.

А що таке творчі здібності? Німецький психолог Фромм казав, що творчість – «це здатність дивувати і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, спрямованість на нове і вміння глибоко усвідомлювати власний досвід». Отже, поле креативності – це психолого – дидактичні умови для прояву і розвитку творчого потенціалу дитини з метою реалізації її власної індивідуальності.

Навчальний простір творчості неможливий без ґрунтовних базових знань: « Я знаю, я розумію, значить – мислю».

В основу поля креативності покладаю технологію повного засвоєння матеріалу шляхом інтенсифікації навчального процесу. Застосування цієї технології дає змогу швидкими темпами вивчати матеріал, навчати дітей від простого до складного, досягати безконфліктності, гласності, творчої перспективи у навчанні. На уроках найчастіше використовую такі форми організації навчального процесу:

- індивідуальна;

- командна;

- групова;

- робота в парах;

- робота консультантів.



Індивідуальна робота передбачає застосування методів, що стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів.

Учень є суб’єктом навчання, він виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Основні методи: самостійні контрольні роботи, індивідуальні завдання на картках, тестове опитування, проблемні та творчі завдання (часто домашні). Домашнє завдання повинно мати три рівні:



  1. обов’язковий мінімум (під силу будь-якому учневі);

  2. тренувальний;

  3. творчий (скласти до теми кросворд, казку, вірш, виготовити плакат, розробити власні дидактичні матеріали, підготувати реферат).

Часто пропоную відшукати цікаві факти із життя відомого математика, мова про якого буде вестися на уроці (Ф. Вієт - тема «Теорема Вієта»; Піфагор – тема «Теорема Піфагора»; Лейбніц, Ньютон – тема «Обчислення площ криволінійних трапецій»; Р. Декарт – тема «Координатна площина» тощо). Часто пропоную учням підібрати цікаві математичні факти : «Історія виникнення десяткових дробів»; «Єгипетський трикутник» та ін.
Групова (кооперативна) форма роботи – це форма організації навчання в малих групах, об’єднаних спільною навчальною метою. За такої форми навчання керую роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими спрямовую діяльність групи. Групова форма навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дозволяє реалізувати природнє прагнення людини до спілкування, сприяє досягненню учнями високих результатів засвоєння знань та формування вмінь.

Співробітництво (кооперація) – це спільна діяльність для розв’язання поставленої мети. У межах діяльності кожен учень прагне одержати результати, що є вигідні для нього самого і для всіх інших членів групи. При цьому учні працюють у невеликих групах, щоб забезпечити найбільш ефективний навчальний процес для себе і своїх товаришів.

Парна і групова форми роботи організовуються на уроках і засвоєння знань, і застосування набутих знань, умінь і навичок. Це може бути одразу після викладу нового матеріалу, на початку уроку замість опитування, на спеціальному уроці, відведеному засвоєнню знань, умінь і навичок, або бути частиною повторювально-узагальнювального уроку.

Технології, які використовую під час групового навчання:



Робота в парах.

Технологія найбільш ефективна на початкових етапах навчання учнів роботі в малих групах.



  1. Пропоную парі завдання.

  2. Даю їм одну-дві хвилини для продумування відповіді або розв’язання поставленого завдання.

  3. Об’єднавши учнів у пари, визначаю, хто з них буде висловлюватися першим, при цьому учні обмінюються ходом розв’язання завдання.

  4. Після закінчення часу кожна пара представляє результати своєї роботи, обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом

(Задачі-лабіринти, математичні кросворди, задачі на складання математичної моделі).

Робота в групах.

На своїх уроках групову роботу організовую так: спочатку всі разом розв’язуємо задачу або інше математичне завдання практичного змісту з повним коментарем та аналізом. Потім пропоную учням об’єднатися в групи по 4 – 5 осіб.

Поділ на групи може бути різний, залежно від того, яку мету ставлю. Діти можуть бути поділені на нерівносильні групи, що відрізняються швидкістю сприйняття навчального матеріалу. Такий поділ доцільно використовувати на уроках, метою яких є навчити кожного виконувати певні логічні кроки або розв’язувати певні завдання та вправи, наприклад, під час вивчення тем «Додавання і віднімання многочленів», «Множення одночлена на многочлен», «Множення многочленів», «Формули скороченого множення», «Числові нерівності та їх властивості», « Розв’язання нерівностей з однією змінною» та інших, де завдання не дуже об’ємні та не потребують багато часу на обґрунтування та розв’язання.

На уроках, метою яких є узагальнення і систематизація знань з вивченої теми, доцільніше ділити дітей на рівносильні групи, в які входять учні різних рівнів навченості. Але тоді завдання підбираю від простого до складного, щоб слабший учень не відчував себе дискомфортна, а сильний показав ґрунтовну підготовку з теми. Оцінювання пропоную проводити учням. Група оцінює кожного учня, аргументуючи виставлений бал. Інколи групи не одразу можуть справедливо виставити бал, тому за такого корегую цей процес і стежу за тим, щоб до кожної дитини було об’єктивне і доброзичливе ставлення.

Кожна група отримує завдання, схоже на те, шо розв’язували всі разом. Учні в групах повинні обговорити це завдання, виконати його письмово в зошиті. Хто першим виконав завдання в зошиті, той робить на дошці схематичні записи. Кожна група відповідає біля дошки. Якщо учням була запропонована текстова задача, то вони виконують схему.

Завершальним етапом є самостійна робота учнів над новим завданням. Продуктивною така форма роботи, на мою думку, буде на етапі формування вмінь і навичок учнів. Іноді пропоную підшукати задачі практичного змісту. При цьому вказую літературу, де такі задачі можна підібрати.



(Теми: «Розв’язання трикутників», «Обчислення площ многокутників», «Об’єми многогранників», «Об’єми тіл обертання», розв’язання задач з фізики, механіки, економіки тощо).

Робота консультантів

Хороша схема цінніша від довгого пояснення.

Наполеон

Застосування опорних схем та алгоритмів надає можливість поєднати вивчення змісту теми відповідно до програмових вимог із самостійною роботою учнів та вивільнити час для проведення уроків у полі креативності.

Починаючи з 5 – 6 класів, креативного розвитку досягаю, впроваджуючи елементи моделі навчання в грі. « Гра - це шлях дитини до пізнання світу, в якому вона живе, це іскри, які запалюють вогник допитливості » (В. О. Сухомлинський.)

Застосування дидактичних ігор полегшує подолання труднощів у навчанні, сприяє якісному засвоєнню програмового матеріалу, робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий робочий настрій. Гра формує стосунки між дітьми, зближуючи їх. У грі діти пізнають світ, виражають себе. Гра – це мислення, уміння спілкуватися, тренінг пам’яті, що сприяє розвитку творчих здібностей. Гра – це творчість і водночас праця. У грі реалізуються ідеї змагання і колективної співпраці, самоврядування і врядування через колектив, залучення всіх дітей до творчості, виховання відповідальності кожного за навчання і дисципліну всіх. А головне в дидактичних іграх – це досягнення мети успішного оволодіння цікавою, складною, багатогранною наукою – математикою. Використовуючи естафети «Хто швидше», «Задачі від Незнайка», конкурси «Вікторина», «Розв’яжи кросворд», «Лічи, міркуй, відгадуй», «Математичний лабіринт»; ігри «Сильна ланка», «Математичне лото» та інші, я відчуваю як зростає пізнавальний інтерес учнів, прищеплюється любов до математики. У 7 – 9 класах, враховуючи вікові особливості школярів, на зміну дидактичним іграм впроваджую інтелектуальні: « Найрозумніший», «Що? Де? Коли?», брейн – ринги.

Вивчаючи досвід багатьох педагогів, усвідомила необхідність впровадження у практику своєї роботи педагогічної проектної технології. На мій погляд, ця технологія має всі ознаки креативної, тому що під час роботи над проектами створюються умови, за яких учень може самостійно здобувати знання чи творчо застосовувати здобуті раніше.

Протягом педагогічного процесу навчаю дітей самостійно мислити, знаходити та розв’язувати проблеми, використовувати відомості з різних галузей. Працюючи над проектом, учні спілкуються, співпрацюють і допомагають один одному в процесі навчання, розвивають соціальні, розумові та комунікативні навички. Такі цілі гармонійно включають проектну технологію в поле креативного навчання. У процесі проектної діяльності вчу дітей збирати інформацію з досліджуваної проблеми: використовувати енциклопедії, літературні джерела, засоби масової інформації, Інтернет.

Оперуючи зібраною інформацією, учні визначаються з характером виконання проекту та формою подання результатів. Виконання проектів має різну спрямованість:


  • інформаційну (подається у формі повідомлень, рефератів, настінних газет);

  • практично-орієнтовану (створення моделей );

  • ігрову (виконання сюжетно-рольової гри, тематичний захід);

  • рекламну (організація виставок з розробленими супровідними рекламними текстами);

Найбільш успішним власним педагогічним проектом вважаю розробку пошуково-дослідницької діяльності учнів 7 класу на уроках геометрії ( з теми «Сума кутів трикутника» ). Він є пластичним, оскільки у ньому можуть брати участь діти різних рівнів підготовки. Цей проект можу назвати композицією навчання, розвитку і застосування знань на практиці, перенесення своїх знань з теоретичної в практичну площину. А також його можна назвати демонстрацією функціонування поля креативності, яке я прагну створити, навчаючи своїх учнів від 5 до 11 класу.

Учень у полі креативності виступає як суб’єкт навчання. Зробити його діяльність активною мені допомагає використання інтерактивних технологій навчання. У середніх класах використовую окремі вправи інтерактивного навчання: «Мозковий штурм», «Навчаючи – учусь», «Стимуляційні ігри», «Ажурна пилка», робота в групах, ротаційні трійки тощо. Готуючись до уроку за інтерактивною методикою, будую його відповідно до структури таких занять. Прикладом є уроки з тем « Задачі на відсотки» (5 клас), «Формули скороченого множення» (7 клас) та інші.

У старшій школі я продовжую використовувати технології повного засвоєння матеріалу (проектну та інтерактивну), проблемне навчання, а також впроваджую нові для учнів технології: лекційно-семінарську. Семінарські заняття з тем «Застосування похідної», «Об’єми многогранників і тіл обертання» та ін. передбачають репродуктивний та творчий рівень навчання, включають завдання креативного плану, пропонують різноманітні форми навчальної діяльності. Для забезпечення концентрації навчання в полі креативності я використовую особистісно орієнтоване навчання. Організація навчання алгебри і початків аналізу на принципах особистісно орієнтованого навчання вимагає побудувати роботу таким чином, щоб кожен учень вів самостійний пошук, виявляв і конкретизував способи діяльності, застосовуючи їх до розв’язування нових варіантів навчальних задач, обґрунтовував свої дії. У такому випадку учень є суб’єктом навчання, коли не його навчають, а він навчається.

Проявом навчання в полі креативності у старшій школі є проблемне навчання, яке відбувається через зіткнення учнів з проблемою висловлення проблемних гіпотез (учням пропонуються суперечливі факти, теорії, точки зору), робота над гіпотезами, висловленими учнями (дискусія, дебати) обговорення гіпотез, загальний висновок.

Елементи дискусій, розв’язання проблеми використовую підчас проведення уроків у всіх класах, та тільки в старшій школі діти готові до обговорення складних завдання, що потребують ґрунтовних доведень та досліджень. Прикладом є уроки однієї задачі та розв’язування задач, що мають декілька відповідей.

Також проявом креативного поля є позаурочна діяльність. Яскравим прикладом співпраці вчителя та учня в позаурочний час є математичний гурток. Участь у ньому школярів з різними рівнями навченості (приймаємо всіх охочих) дає можливість кожному учаснику реалізувати себе в різноманітних видах діяльності, упевнитися в бажанні вивчати математику. Задачі, як і теоретичний матеріал, підбираю оригінальні, нестандартні, на логічне мислення. Учнів потрібно вчити не тільки розв’язувати вправи та задачі, а і складати їх самостійно. Самостійність мислення - це одна з особливостей математики.

Форми і методи проведення занять вибираю різні: бесіда, складання і розв’язання задач, кросвордів, наукове дослідження, усний журнал, екскурсія тощо. Зокрема під час екскурсії гуртківці вчаться вимірювати відстані, складати плани у певному масштабі.

Учні із задоволенням розв’язують завдання пізнавально-творчого характеру, беручи участь у конкурсі-грі «Кенгуру» та районному конкурсі «Клуб юних піфагорів». Відвідування гурткових занять, розв’язування творчих задач, участь у математичних конкурсах, шкільних, районних та обласних олімпіадах сприяють успіху під час складання іспитів та вступу учнів до вищих навчальних закладів. Звісно, нашим обдарованим учням важко змагатися на обласних олімпіадах з вихованцями математичних ліцеїв та шкіл і класів з поглибленим вивченням математики, але завдяки наполегливій роботі вчителя та учня багато з запропонованих завдань можуть розв’язати, не відчуваючи себе незручно під час випробувань.

Щороку учні нашої школи є призерами й переможцями районних олімпіад, учасниками обласних, а в цього року учениця 7-А класу Щурик Мар’яна на обласній олімпіаді здобула диплом 3 ступеня.

Учитель, який намагається діяти в полі творчого розвитку учнів, не може не створити власне креативне поле педагогічного пошуку. Прагну цього і я: шукаю творчий підхід до кожного уроку, беру участь у науково-методичній роботі школи, методичного центру вчителів математики при Шумському НВК, виступаю на районних методичних об’єднаннях.



Отже, моє розуміння психолого-педагогічної проблеми поля креативності допомагає мені створити таку педагогічну систему, яка дає змогу виконати суспільне замовлення, задеклароване у Концепції розвитку загальної середньої освіти, – допомогти дитині самоствердитись як цілісній особистості, активному громадянину.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал