Формування пізнавального інтересу молодших школярів шляхом упровадження нестандартних уроків



Скачати 136.51 Kb.
Дата конвертації30.04.2017
Розмір136.51 Kb.
Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5


ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ШЛЯХОМ УПРОВАДЖЕННЯ НЕСТАНДАРТНИХ УРОКІВ

Виконала: учитель початкових класів,

старший вчитель Казакова С.І.

Бердянськ 2016



Актуальність проблеми: Розповсюдженим прикладом у практиці викладання є утворення пасивності учнів на заняттях, часто самі вчителі і виступають в негативній ролі при формуванні пізнавальних інтересів школярів. У цих умовах велику увагу потрібно приділити, в вчительській праці, зацікавленні дитини до навчання, а саме виклику до набуття нових знань. Проблема розвитку пізнавальних інтересів шляхом упровадження нестандартних уроків надзвичайно актуальна сьогодні. Аналіз практичного досвіду переконує нас у недостатній ефективності традиційного уроку, тому науковці та педагоги-практики беруть за мету створення нових форм і методів навчання. Нестандартні уроки як складова розвивального, проблемного та випереджального навчання виступають альтернативною формою організації навчання молодших школярів із метою виховання в них пізнавального інтересу.

Задачі:

1. Вивчити різні точки зору на процес пізнавальних інтересів.

2. Вивчити особливості пізнавальних інтересів молодших школярів.

3. Продіагностувати розвиток пізнавальних інтересів у дітей.



Аналіз останніх досліджень і публікацій. Пошук шляхів розвитку пізнавальних інтересів учнів на уроках не нова проблема в дидактиці. Проблемами методики уроку, шляхів його вдосконалення переймалисябагато вчених і вчителів, зокрема таких, як: А.М. Алексюк, Ю.К. Бабанський, Є.М. Ільїн, М.І. Махмутов, В.О. Оніщук, І.П. Підласий, Д.О. Тхоржевський, Н.М. Яковлев та інші.

Психологічною і педагогічною наукою встановлено, що важливим мотивом діяльності людини є інтереси – вибіркова спрямованість особи на ті чи інші об’єкти, яка виявляється у прагненні пізнати їх, займатися саме цією діяльністю. Отже, інтереси виступають стимулом активності особистості. Він – основа розвитку нахилів учнів, а отже, і їх професійного спрямування. Інтерес являє собою важливу спонукальну силу до учіння, до оволодіння основами наук, важливий засіб навчання.

Знання навчальних інтересів учнів дає можливість з’ясувати, що дітей особливо цікавить, допомагає знайти шляхи розвитку в них пізнавальних прагнень. Виходячи з наведених особливостей навчальних інтересів, можна зробити висновок, що шляхи їх виховання такі: розвиток інтелектуальної та емоційної сфер учнів, їх прагнення до пізнання навколишньої діяльності, розкриття значення навчальних предметів, професійна орієнтація.

Нестандартний урок — це імпровізоване навчальне заняття, що не має традиційної структури.


  • віршовані (римовані) уроки;

  • інтегровані (міжпредметні) уроки;

  • уроки-дискусії (урок-діалог, урок-диспут, урок-засідання, урок-круглий стіл, урок-практикум, урок-семінар, урок-суд, урок-телеміст);

  • уроки-дослідження (урок-знайомство, урок-панорама ідей, урок-пошук, урок-самопізнання, урок "Що? Де? Коли?").

Структура уроку. У стандартних уроках структура постійна, майже незмінна, а в нестандартних уроках – різноманітна, залежить від типу уроку і способу проведення.

Мотивація навчання. Стандартний урок мотивація за принципом «вчу бо треба знати», а в нестандартному «Вчу бо треба допомогти казковому герою, або перемогти суперників у конкурсі». Тобто мотивація йде підсвідомо без всякого примусу. Спосіб проведення. Навчання за допомогою стандартних уроків в основному шаблонне, де в деякій мірі можуть зустрічатися ігрові ситуації, а нестандартний урок може пройти під величезною ігровою ситуацією на протязі усього уроку.

Спосіб навчання. Стандартні уроки вивчають матеріал одного предмета інколи спостерігаються між-предметні зв'язки, а нестандартні уроки можуть вивчати матеріал блоками кількох предметів (інтегровані уроки).

Кількість класів. Нестандартні уроки дають можливість провести урок з двома класами одночасно (паралельними).

Розвиток нових умінь. За допомогою нестандартних уроків можна розвивати психічні процеси (тренінги на розвиток пам'яті, уваги), акторські здібності.

Продуктивність праці. Нестандартні уроки краще активізують увагу дітей, вони не так втомлюються.

Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, формують мотивацію навчально-пізнавальної діяльності. На цьому уроці вчитель може організувати діяльність класу так, щоб учні в міру можливості працювали самостійно, а він керував цією діяльністю, забезпечуючи її необхідними дидактичними матеріалами. Крім цього, такі уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, способи дії нестандартних уроків відзначаються ігровим спрямуванням.



Виклад основного матеріалу. У деяких молодших школярів мотиви учіння пов’язані з привабливістю шкільного навчання, його атрибутами. Успіх організації нестандартного уроку під час розв’язання проблемної ситуації на етапі засвоєння нових знань чи виконання завдань на етапі застосування набутих знань на практиці залежить від того, як засвоєні школярами прийоми спілкування, розвинута техніка мовлення, мовленнєвийетикет, уміння володіти своїм організмом: мімікою, жестами, поглядом, поставою, манерою триматися під час розмови, зустрічі.

Ефективність навчально-виховної роботи визначається не тільки методами викладання – учіння, а також і формами її організації. На жаль, на сучасному етапі розвитку дидактичної науки немає чіткого визначення цього поняття, його сутності як педагогічної категорії.

Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, формують мотивацію навчально-пізнавальної діяльності. Тому такі уроки найбільше подобаються учням, зокрема другокласникам, викликають у них творчий інтерес.

Пізнавальний інтерес та пізнавальна активність учнів є найважливішими умовами формування інтелектуальних умінь, розвитку пізнавальних здібностей дітей молодшого шкільного віку. У навчальному процесі пізнавальний інтерес - мотив та умова успішного навчання, це особливість людини, що виявляється в її спрямованості на певні об’єкти, в прагненні пізнати їх, оволодіти ними.

Виховання стійкого інтересу – процес тривалий і складний. Основними умовами виховання інтересу є виховання свідомого, відповідального ставлення до навчальної діяльності; виховання позитивних емоцій, пов’язаних з навчальними заняттями; опосередковане виховання інтересу (використання наявних у дітей інтересів для виховання нових).

Формуванню пізнавальних інтересів школярів сприяє використання нестандартних уроків, які дають матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу і самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Пізнавальна діяльність учнів при таких способах її організації в основному має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб’єктів навчання, дає можливість обміну інтелектуальними цінностями, зіставленню і узгодженню різних точок зору про об’єкти, що вивчаються на уроці.

У молодших класах в учнів формуються основні інтелектуальні вміння, розвиваються пізнавальні сили й здібності, змінюються їх уміння й навички самостійно засвоювати та осмислювати навчальний матеріал. Найважливішою умовою виховання цих цінних якостей є підвищення пізнавальної активності дітей, розвиток у них пізнавальних інтересів.

У навчальному процесі пізнавальний інтерес виступає, з одного боку, як мотив навчання, а з другого, – як умова успішного навчання. Інтерес – цеособливість людини, що виявляється в її спрямованості на певні об’єкти, в прагненні пізнати їх, оволодіти ними.

Основними шляхами виховання інтересу є виховання свідомого, відповідального ставлення до навчальної діяльності; виховання позитивних емоцій, пов’язаних із навчальними заняттями; опосередковане виховання інтересу (використання наявних у дітей інтересів для виховання нових).

Уміле поєднання традиційних і нетрадиційних форм роботи, використання вчителем таких занять у певній системі та досконале володіння методикою їх проведення забезпечують високу ефективність нестандартних уроків. Як показує досвід провідних учителів, проведення нестандартних уроків значно покращує навчання учнів, зацікавлює їх, виховує дух колективності, прищеплює любов до самого процесу навчання, розвиває пізнавальні інтереси, що так важливо саме в наш час.

Отже, психологічною й педагогічною наукою встановлено, що важливим мотивом діяльності молодших школярів є інтерес – вибіркова спрямованість особи на ті чи інші об’єкти, яка виявляється в прагненні пізнати їх, займатися саме цією діяльністю. Все, за що бореться людина, випливає з її інтересу. Тому перш, ніж шукати шляхи розвитку пізнавального інтересу учнів на уроках, слід дізнатися, що дітей особливо цікавить. Інтерес є тією іскоркою, з якої згодом розгортається жадоба до знань. Тому досить важливо розвивати його саме в маленьких дітей, бо це – основа розвитку нахилів учнів. Інтерес являє собою важливу спонукальну силу до учіння, до оволодіння основами наук, важливий засіб навчання.

Доцільно для розвитку пізнавального інтересу використовувати нестандартні форми проведення уроків, організовані в певну систему, які дають матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу й самостійність потребують творчої активності, позитивно впливають на загальний розумовий розвиток молодших школярів, їхні пізнавальні інтереси.

Одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні, згідно з Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті, є формування освіченої, творчої особистості, яке можливе лише за умови наявності в школярів стійкого інтересу до знань, зацікавленості, що виникає в процесі залучення учнів до активної та самостійної діяльності, перетворення їх у суб’єктів цієї діяльності.

Стійкий пізнавальний інтерес – ознака готовності дитини до навчання, внутрішня рушійна сила духовного розвитку дитини, а це, в свою чергу, великою мірою сприяє підвищенню ефективності навчання.

Важливо збуджувати пізнавальну активність учня. У цьому процесі найважливіше місце належить уроку – основній формі навчання, а також його різновиду – нестандартному уроку.

Нестандартні уроки виступають альтернативною формою організації навчання молодших школярів з метою виховання в них пізнавального інтересу.

Інтерес у навчанні є своєрідним епіцентром активізації навчання, розвитку пізнавальної активності школярів, формування у них позитивного ставлення до процесу і результатів своєї праці.

Уміння щось побачити, здивуватися, захопитися, захотіти негайно зрозуміти, що, чому і як відбувається, знайти в собі сили, щоб відшукати відповіді на ці запитання, не відступити перед труднощами, а, діставши відповідь, знову прагнути вперед, у незвідане, - все це, разом узяте, і є інтерес. Інтерес емоційний, він дарує радість творчості, радість пізнання, він міцно пов’язаний з гостротою сприймання навколишнього світу, увагою, пам’яттю, мисленням і волею.

Формування пізнавального інтересу і є результатом, і необхідною умовою шкільного навчання. Невипадково інтерес образно порівнюють з каталізатором, який полегшує і прискорює розумові реакції, з ферментом, що дає змогу учням асимілювати основи наук.

Дослідження у галузі педагогіки та методики початкового навчання показали, що важливими умовами виховання інтересу є:



  • розуміння дитиною змісту і значення матеріалу, що вивчається;

  • наявність нового як у змісті матеріалу, що вивчається, так і в самому підході до його розгляду;

  • емоційна привабливість навчання;

  • наявність оптимальної системи пізнавальних завдань до відповідної „порції” програмного матеріалу;

  • творче використання якісної додаткової інформації;

  • самостійність у пізнавальній діяльності;

  • оцінка успіхів учнів учителем.

Роботу з виховання пізнавальних інтересів на уроках і в позакласних заходах доцільно будувати у такій послідовності: цікаво → знаю → вмію.

Нині вже в початкових класах пріоритети надаються розвивальній функції навчання, культу самостійності і нестандартності думки, який забезпечує інтелектуальний клімат класу.

Оволодіти навчальним предметом – означає навчитися розв’язувати не лише передбачені державним освітнім стандартом задачі („стандартні завдання”), а й такі, що потребують певної незалежності мислення, творчих пошуків, оригінальності, винахідливості („нестандартні завдання”).

Задачний підхід в активізації навчання вважається одним із найбільш ефективних і перспективних. Суть задачного підходу до діяльності полягає в цілісності формування уявлень про навколишній світ як про „світ задач”, а про людську діяльність – як про сукупність в процесів розв’язування нестандартних ситуацій, передусім мислиннєвих. Результативність використання нестандартних завдань значно підвищується за умов їх організації в певну систему. Поняття „система завдань” охоплює таку їх сукупність, яка об’єднана загальною дидактичною метою, наскрізною змістовою лінією предмета, побудована з урахуванням вікових особливостей учнів.

Для розвитку пізнавального інтересу школярів у процесі навчання застосовуються різні типи нестандартних завдань: складання і розв’язування задач на матеріалі довкілля та народних знань українців; розгляд впав на розвиток уміння висловлювати здогад, припущення, доводити справедливість певних тверджень; збагачення навчального матеріалу завданнями комбінаторного типу та задачами з логічним навантаженням; виконання інтегрованих завдань – комплексів; використання цікавинок на уроках (завдання для інтелектуального самовдосконалення, головоломки, задачі – казки, ігрові вправи, тематичні загадки, задачі – веселинки).

Висновки.

Пізнавальний інтерес — це жадоба людини до знань, прагнення до надбання їх. Залежно від індивідуальних особливостей особистості, від різноманітності умов пізнавальне прагнення може проявлятись з більшою або меншою силою; глибоко проникати у сутність явищ чи бути поверховим; може бути тривалим і епізодичним. У зв'язку з цим інтереси розрізняють за глибиною, обсягом, силою, ступенем сталості, диференційованістю.

Велику роль у житті людини відіграють глибокі інтереси. Вони накладають відбиток на всю її діяльність. Навпаки, поверхові, неглибокі інтереси мало впливають на людину і звичайно швидко зникають. Характеризуючи людей з глибокими інтересами, О. Г. Ковальов відзначає, що вони вдумливі, відповідально ставляться до справи, прагнуть глибоко проникнути в предмет пізнання, досконало оволодіти своїм фахом. Люди з поверховими інтересами — верхогляди, легковажні.

За обсягом розрізняють інтереси широкі і вузькі. Є люди, в яких інтерес сконцентрований у вузько обмеженій галузі. Як зазначає С. Л. Рубінштейн, такий інтерес призводить до однобічного розвитку особистості і водночас сам є наслідком такого однобічного розвитку, він збіднює людину. У підручнику психології для педвузів за редакцією К. Н. Корнілова, А. А. Смирнова і Б. М. Теплова підкреслюється, що навіть при важливості самого предмета інтересу життя людини стає неповноцінним, коли цей інтерес вузький, ізольований, не має підтримки ні в світогляді, ні в справжній любові до життя.

Потреби в пізнанні, діяльності формуються через потребу в спілкуванні, що сприяє встановленню різноманітних зв’язків школяра з оточуючими людьми, зокрема з ровесниками, стимулює обмін знаннями і досвідом, почуттями, думками. Ця потреба спонукає дитину рахуватися з іншими людьми, зважати на їхні думки й оцінки, очікувати схвалення своїх дій і вчинків. Так поступово виникає і формується досить складна і життєво важлива потреба в самоствердженні.

З приходом дитини до школи потреба в самоствердженні виявляється в бажанні посісти належне місце в класному колективі, відігравати помітну роль серед однокласників, товаришів. Якщо згадана потреба задовольняється, учень відчуває втіху, що посилює інтерес до навчальної діяльності. У тих випадках, коли потреба у самоствердженні не реалізується, це викликає у дітей негативні афективні переживання і відповідні їм форми поведінки: підвищену вразливість, упертість, негативізм, замкнутість, емоційну нестійкість.

Для розвитку пізнавального інтересу школярів у процесі навчання застосовуються різні типи нестандартних завдань: складання і розв’язування задач на матеріалі довкілля та народних знань українців; розгляд впав на розвиток уміння висловлювати здогад, припущення, доводити справедливість певних тверджень; збагачення навчального матеріалу завданнями комбінаторного типу та задачами з логічним навантаженням; виконання інтегрованих завдань – комплексів; використання цікавинок на уроках (завдання для інтелектуального самовдосконалення, головоломки, задачі – казки, ігрові вправи, тематичні загадки, задачі – веселинки).

Здавна вчителі використовують загадки, завдання на кмітливість, шаради, які викликають інтерес, розвивають прагнення до творчості.

Але слід пам’ятати, що створення лише проблемних ситуацій недостатньо для того, щоб школярі засвоювали навчальний матеріал. Вони здатні лише стимулювати пошук, а завдання вчителя – показати, що розв’язання проблеми можливе лише через міцні й систематизовані знання.

Отже, створення проблемних ситуацій – один із шляхів організації навчальної діяльності учнів, який спільно з іншими методами навчання допомагає кращому і раціональнішому засвоєнню навчального матеріалу.

Тобто, ми з’ясували, що проблема має теоретичну базу. Але питання розвитку пізнавального інтересу молодших школярів шляхом проведення нестандартних уроків потребує наступного розгляду.

Література

1. Антипова О.Й. У пошуках нестандартного уроку / О.Й. Антипова, Д.І. Румянцева, В.Ф. Паламарчук // Радянська школа. – 1991. – № 1. – С. 65-69.

2. Гордуз Н. Нестандартні форми навчання молодших школярів на уроках рідної мови / Н. Гордуз // Початкова школа. – 2003. - № 4. – С. 1-4.

3. Канищенко А.П. Развитие познавательной активности младших школьников в процессе обучения: (На материале уроков украинского языка в школах с украинским языком обучения): Диссертация канд. пед. наук: 13.00.01/КГПН им. А.М. Горького. – К., 1985. – 231 с.

4. Лухтай Л.К. Нестандартний урок / Л.К. Лухтай // Початкова Школа. – 2002. – № 3. – С. 31-35.

5. Методика навчання української мови в початковій школі: навчально- методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За наук. ред. М.С. Вашуленка. – К.: Літера ЛТД, 2010. - 364 с.

6. Митник О. Шпак В. Народження нестандартного уроку / О. Митник, В. Шпак // Початкова школа. – 1997. - № 12. – С. 11-23.

7. Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка / Редкол. М. Вашуленко, А. Вихрущ, Л. Вознюк та ін. - Тернопіль: ТНПУ. - 2005. - Вип.1. - 178 с.

8. https://infourok.ru/formuvannya-piznavalnogo-interesu-shkolyariv-v-suspilstvi-404003.html9. http://rmc.trost.net.ua

9. Павленко Ю.І. Щоб учитися було цікаво .– К.: Знання, 1989.–430 с.

10. Петрова І.А. Навчання, виховання і розвиток дітей. – М.: Просвіта, 1990. – 95с.

11. Рубинштейн С.А., Основи загальної психології: У 2т. - М.: Педагогіка, 1989. – Т.1. – 450 с.

12. Сухомлинський В.О. Вибрані твори Т.4 – К.: Радянська школа, 1977. – 650 с.

13. Сущенко Т.І. Виховання пізнавальних інтересів у підлітків в позашкільній роботі. – К.: Радянська школа, 1970. – 235 с.

14. Формирование интереса к учению у школьников / Под ред. А.К. Марковой. – М.: Педагогика, 1986. – 150 с.

15. Харламов И.Ф. Как активизировать учение школьников. - Мн.: Нар.асвета, 1975. – 340 с.



16. Щукина Г.И. Педагогические проблемы формирования познавательных интересов учащих. – М.: Педагогика, 1988. – 280 с.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал