Формування освітніх компетенцій дитини: проблеми, розвиток, супровід випуск II



Сторінка9/9
Дата конвертації17.01.2017
Розмір1.4 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Література:

1. Даниленко Л. Інноваційна педагогіки : до практики через теорію (з нотаток науковця) / Л. Даниленко // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2000. – № 1. – С. 38–40.

2. Клокар Н. І. Психолого-педагогічна підготовка вчителя до інноваційної діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед наук : спец. 13.00.04. – Теорія та методика професійної освіти / Н. І. Клокар. – К., 1997. − 20 с.
ДИДАКТИЧНА ГРА ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ТА ФОРМУВАННЯ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ПОВЕДІНКИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНИКА

Ящун К. М.

Науковий керівник – канд. пед. наук,

доц. Попиченко С.С.

Уманський державний педагогічний

університет імені Павла Тичини
Дидактичні ігри, що є одним із видів ігор з правилами, широко використовуються в роботі з дітьми старшого дошкільного віку. Ці ігри дозволяють наблизити процес навчання до вікових особливостей дошкільника. В них тісно переплітаються ігрова та навчальна цілі, поєднується ігрова й пізнавальна мотивація [1]. Цей вид ігор визначається як найважливіший засіб розвитку особистості та формування саморегуляції поведінки старшого дошкільника. Саме в них дитина навчається керувати своєю поведінкою, з власної ініціативи надає допомогу однолітку і радіє, коли це вдається, розвиває свої здібності до оцінювання інших і самооцінки. І невдача, і успіх у дидактичній грі викликає у дошкільника бажання стати кращим, спонукає до нових зусиль і досягнень.

У структурі дидактичної гри виділяють такі обов'язкові компоненти: дидактичне завдання, правила, ігрові дії.

Будь-яка дидактична гра має навчальну мету. Тому основним її компонентом є дидактичне завдання, сховане від дитини в ігровому завданні [2]. Для його грамотного формулювання необхідно знати: 1) рівень уже наявних у дітей знань та уявлень; 2) знання та уявлення, які повинні засвоюватись у грі; 3) розумові операції, на розвиток яких спрямовується гра; 4) якості особистості, що будуть розвиватися при цьому.

Неодмінною умовою розв’язання дидактичного завдання є дотримання правил. Головна мета ігрових правил – організувати дії, поведінку дітей. Вони можуть забороняти, дозволяти, наказувати щось у грі, робити гру цікавою, напруженою. Дотримання правил вимагає від дітей певних зусиль волі, вміння поводитися з однолітками, враховувати їх інтереси, долати негативні емоції, які проявляються у разі невдалого результату, що впливає на розвиток мотиваційної системи дитини, сприяє розвитку у старших дошкільників саморегуляції поведінки.

Дидактична гра відрізняється від ігрових вправ тим, що виконання в ній ігрових правил спрямовується, контролюється ігровими діями. Ігрові дії – підґрунтя дидактичної гри. Їх розвиток залежить від креативності вихователя, творчості і самостійності дітей. Успішне виконання ігрових дій призводить до досягнення мети гри, до виграшу, а неуспішне – викликає негативні емоції і навіть бурхливі прояви негативних почуттів у дітей. Уміння стримувати свої емоції і почуття і в процесі гри, і після її закінчення неможливе без певного рівня розвитку саморегуляції поведінки дитини.

Дидактичні ігри поділяються за різними критеріями: за змістом (математичні, природознавчі, мовленнєві тощо); за дидактичним матеріалом (ігри з предметами та іграшками, настільно-друковані, словесні).

Розглянемо види дидактичних ігор, виокремлені за використанням дидактичного матеріалу. В іграх з предметами використовуються іграшки та реальні предмети. Діти знайомляться з властивостями предметів та їх ознаками: кольором, величиною, формою, якістю; вчаться порівнювати, встановлювати подібність і відмінність предметів; вирішують завдання на класифікацію, встановлення послідовності розташування предметів, знаходження відсутнього предмету; набувають умінь складати ціле з частин, викладати візерунки з різноманітних форм тощо. В іграх з природним матеріалом (насінням рослин, листям, різноманітними квітами, камінцями тощо) закріплюються знання дітей про оточуюче їх природне середовище, формуються розумові процеси (аналіз, синтез, класифікація), виховується любов до природи, дбайливе ставлення до неї.

Настільно-друковані ігри, в свою чергу, поділяються на різні види за характером навчальних завдань: підбір картинок за парами; підбір картинок за спільною ознакою; запам'ятовування складу, кількості та розташування картинок; складання розрізних картинок і кубиків; опис, розповідання за картинкою з показом дій, рухів.

Ще одним видом дидактичних ігор є словесні ігри. Вони побудовані на словах і діях гравців. Дошкільники навчаються використовувати наявні уявлення і знання про предмети в нових обставинах, у нових зв'язках. Діти самостійно вирішують різні розумові завдання: описують предмети, визначаючи їх характерні ознаки; відгадують за описом; знаходять ознаки подібності та відмінності; групують предмети за різними властивостями, ознаками; знаходять алогізми в судженнях та ін.

Успіх у дидактичній грі безпосередньо залежить від рівня розвитку мислення, пам'яті, уваги дитини. Для досягнення виграшу в спільних іграх дітям необхідно чітко узгоджувати свої дії, стежити за дотриманням правил однолітками і виконувати їх самим, адекватно оцінювати результат і свій внесок у загальний успіх.

Відтепер ми можемо стверджувати, що у старшому дошкільному віці особливої значущості набувають ігри з правилами, зокрема дидактичні ігри, які, в силу своєї специфіки, дозволяють дитині задовольняти актуальні для неї в цьому віці потреби, підготуватися до навчання в школі. У дидактичних іграх відбувається внутрішнє наповнення простору гри особистісними мотивами і переживаннями дошкільника, усвідомлення ним власної поведінки, що призводить до активного розвитку саморегуляції ігрового поведінки, істотних змін у ціннісно-мотиваційній сфері: поряд з особистими мотивами виникають і соціальні мотиви, бажання вчитися, пізнавати щось нове, отримувати високі оцінки і заохочення від оточуючих, формується підпорядкованість мотивів.

Література:

1. Дуткевич Т. В. Дошкільна психологія: Навч. пос. / Т. В. Дуткевич – К.: Центр учбової літератури, 2007. – С. 71 – 74.



2. Павелків Р. В. Дитяча психологія: Навч. посіб. / Р. В. Павелків, О.П. Цигипало. – К.: Академвидав, 2008. – 432 с.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал