Формування освітніх компетенцій дитини: проблеми, розвиток, супровід випуск II



Сторінка2/9
Дата конвертації17.01.2017
Розмір1.4 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Література:

  1. Колупаєва А. А. Діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчання : наук.-метод. посібник / А. А. Колупаєва, Л. О. Савчук. – К. : Наук. світ, 2010. – С. 23.

  2. Показатели инклюзии [Электронный ресурс]. – Режим доступа :http: //divo.tomsk.ru.

ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР

НА ТЕМУ: «МОРАЛЬНІ ЯКОСТІ»

Бегас Л. Д.

старший викладач

Уманський державний педагогічний

університет імені Павла Тичини
Дидактична гра «Оціни вчинок»

Мета: Розвивати уявлення дітей про гарні та погані вчинки. Формувати вміння давати характеристику та оцінювати вчинки інших та свої власні. Виховувати чуйність, розуміння, доброзичливість, бажання допомогти. Вчити давати оцінку вчинкам за допомогою сюжетних картинок.

Матеріал: сюжетні картинки.

Хід гри:


Діти працюють у парах. Кожній парі вихователь пропонує сюжетну картинку. Діти повинні роздивитися картинку, описати, що бачать і оцінити вчинок. Наприклад: двоє дітей розповідають по черзі: «Хлопчик забрав у дівчинки м’яч, дівчинка плаче. Хлопчик учинив погано, так робити неможна». 

Дидактична гра «Квітка доброти»

Мета: Розвивати мовлення дітей, мислення, пам'ять, фантазію, уяву. Закріпити знання про пестливі та лагідні звернення до інших. Виховувати доброзичливе ставлення, бажання сказати та зробити приємне. Вчити говорити ввічливі слова, компліменти.

Матеріал: велика паперова квітка.

Хід гри:


Вихователь пропонує дітям подарувати Бабі-Язі квітку, промовляючи добрі слова. Діти беруть по одній квітці, підходять до Баби-Яги, дарують їй квітку і говорять компліменти або ввічливі слова, ставлять квітку в вазу. Наприклад: «Бабусю, стань, будь ласка, доброю!» або: «Бабусю, я тебе люблю!» тощо. 

Дидактична гра «Я вмію поступитись»

Мета: Розвивати вміння у дітей аналізувати власні вчинки. Закріпити знання дітей про добро і зло, хороше і погане. Виховувати дружні стосунки, вміння доброзичливо ставитись до однолітків. Вчити і поважати один одного, поступатись, ділитись з ближніми, виявляти турботу один до одного.

Матеріал: стільчики, іграшки, цукерки.

Хід гри:


Вихователь пропонує дітям розповісти: вміють вони поступитись або поділитись. Для підказки на столі лежать іграшки, цукерка, яблуко, а поруч зі столом стоїть стільчик. Діти розповідають: «Я вмію поступитись іграшкою; я умію ділитись цукеркою» тощо. 

Дидактична гра «Чемні діти»

Мета: Розвивати мовлення дітей, мислення, пам'ять, фантазію, уяву. Закріпити ввічливі слова, звернення. Удосконалювати вміння чемно поводитись в незнайомому місці. Виховувати культуру поведінки у спілкуванні і поводженні з дорослими та однолітками. Вчити правилам поводження.

Матеріал: сюжетні картки.

Хід гри:


Малюки утворюють коло і передають одне одному м’яч, промовляючи слова: 
Чемні діти, наче квіти, – Всі їх люблять та голублять.  На закінчення слів той, у кого залишився м’яч, промовляє «чарівне» слово. 

Дидактична гра «Ведмедик захворів»

Мета: Розвивати моральні якості дітей. Формувати здатність до співпереживання та співчуття. Удосконалювати знання дітей про небезпеку хвороб та способи її попередження і лікування. Виховувати чуйність, бажання допомогти хворому. Вчити піклуватися про інших, виявляти турботу.

Матеріал: іграшковий ведмедик, телефон, лялька-лікар.

Хід гри:


Ведмедик захворів. Що потрібно робити? Так, віднести у ліжечко. Як допомогти ведмедику? Кого необхідно викликати? (Вихователь викликає по іграшковому телефону лікаря.) «З’являється лялька-лікар», «дивиться горло», «призначає постільний режим та лікувальний чай». Діти, який настрій у ляльки? Який настрій буде, коли вона видужає? (Діти мімікою показують настрій.) 

Дидактична гра «Так чи ні»

Мета: Розвивати уявлення дітей про гарні та погані вчинки. Формувати у дітей бажання берегти власне здоров’я та здоров’я інших. Удосконалювати знання про гігієну власного тіла. Виховувати бажання бути сильним і здоровим. Вчити що можна робити і що ні.

Матеріал: сюжетні картинки.

Хід гри:


Вихователь: Я називатиму ситуації, а ви, якщо так можна робити, плескаєте в долоні, якщо не можна тупочете ногами. Наприклад: можна гратися сірниками; можна рівно сидіти за столом; під час їжі не слід розмовляти; не умиватись уранці; не можна брати до рук гострих предметів; не можна стрибати з високих гірок; необхідно мити руки після повернення з прогулянки тощо. 

ОСОБЛИВОСТІ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ

ПРИ НЕВРОТИЧНІЙ ФОРМІ ЗАЇКАННЯ

Голуб Н., Бойчук Ж.

Уманський державний педагогічний

університет імені Павла Тичини
Визначення суспільством пріоритету загальнолюдських цінностей вимагає від корекційної освіти нового ставлення до дітей з особливими потребами щодо вирішення питань їх соціалізації та інтеграції в суспільство. На сьогодні немає чіткої програми для навчання дітей з невротичною формою заїкання, саме в загальноосвітніх навчальних закладах. Проте на даний момент з’явилась інформація, що такі програми знаходяться на стадії розробки, але немає чітко визначеного періоду коли ці програми будуть затверджені та впроваджені в систему освіти[1]. Проблемою є і те, що батьки дітей з психофізичними вадами у розвитку, зокрема з невротичною формою заїкання упереджено ставляться до направлення дітей на психолого-медико-педагогічну комісію. Хоча робота даної комісії направлена на те, щоб покращити умови навчання дитини в тих закладах, які максимально повно розвинуть здібності дитини. В першу чергу це стосується спеціальних дошкільних закладів та спеціальних шкіл. Причиною такого ставлення батьків є те, що навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення таких закладів в Україні на низькому рівні [1].

Невротична форма заїкання виникає в умовах гострого або хронічно психічного травмування у віці 2-6 років і надалі характеризується хвилеподібним перебігом. Діти, що страждають невротичною формою заїкання, характеризуються недостатньою організованістю, невпевненістю та метушливістю. Труднощі для дітей з невротичною формою заїкання є джерелом постійної психологічної травматизації. У них чітко виражена логофобія і розвивається вегето-судинна дистонія. В стані мовної невдачі такі діти часто говорять не те, що вони хочуть сказати. Мовні викривлення часто виникають тоді, коли дитина розуміє на яких звуках у неї виникає судома і для того, щоб не вживати їх у своїй мові, використовує перекручені слова. Іншим проявом є заміна складних слів на простіші, або вставкою перед складним словом голосного (а-а-акнига, а-а-аптечка). Що стосується поведінки дітей з невротичною формою заїкання, то слід зауважити, що у дітей формуються небажані риси характеру – дратливість, плаксивість, вразливість, замкнутість, недовірливість, упертість і навіть агресивність [2].

Дослідження проводилось на базі ДНЗ №141 «Яблунька» м. Маріуполь, Донецької області в середній спеціальній групі. Заняття проводились в першу половину дня. Кожне заняття починалось з дихальної гімнастики(«вдих-видих», «квітка») продовжувалось вправами на розвиток мовного дихання («дощик»)та вправами на розвиток фонематичного сприйняття («пелюстки», «що зайве», «слухаємо музику»). На заняттях діти також виконували вправи для розвитку координації мовлення з рухами («машина», «листочки»), що дало хороші результати і позитивно відобразилось на мовлені дітей.Закінчувались заняттяіграми на розвиток слухової уваги («що звучить»), пам'яті («повтори»), сприймання та вправи на розвиток голосу («ми співаємо», «що як звучить»).

Отже, виходячи з результатів процесу впровадження даної корекційної програми ми прийшли до висновку, що заняття доцільно проводити на початку дня. Найбільш ефективнимина нашу думку були вправи, на зняття м’язової напруги, розвиток мовного диханнята координації мовлення з рухами, оскількипри заїканні часто напружені м'язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Велике значення для нормалізації темпу і ритму мовлення має виконання спеціальних вправ на розвиток фонематичного сприйняття, вправи на розвиток голосу. Для закріплення пройденого матеріалу на нашу думку необхідно використовувати ігри на розвиток слухової уваги, пам'яті та сприймання.



Література:

  1. Колупаєва А. Стратегічні напрями сучасної освітньої політики України/А. Колупаєва//Дитина із сенсорними порушеннями: розвиток, навчання, виховання: Зб. наук. праць /за ред. С.В. Литовченко, І.М. Гудим. – К.:О.Т. Ростунов, 2011.– Вип. 2. – С. 5–12.

  2. Логопедія. Підручник, друге видання, перероблене та доповнене. За ред. М.К. Шеремет. – К.: Видавничий Дім«Слово», 2010. – 672 с.



ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

ДО ФОРМУВАННЯ ГЕНДЕРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ДОШКІЛЬНИКІВ

Бутенко О.  Г.,

канд. пед. наук, доц.

Уманський державний педагогічний

університет імені Павла Тичини
Незважаючи на численність наукових напрацювань із проблеми підготовки майбутніх фахівців дошкільного профілю до виховання дошкільників, залишаються недостатньо вивченими особливості й основні напрями діяльності вищих навчальних закладів щодо підготовки студентів до гендерного виховання дітей дошкільного віку; не розроблено методики, спрямованої на педагогічну підтримку студентів щодо формування в дошкільників гендерної соціалізації.

Вивчення навчальної дисципліни «Основи теорії гендерного виховання» пропоноване студентам V курсу факультету дошкільної освіти Інституту розвитку дитини Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, що здобувають освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст» за напрямом «Дошкільна освіта. Практична психологія».

Курс дисципліни читається у І семестрі і розрахований на 56 год (1,5 кредити). З них 18 год відведено на аудиторні заняття (8 год – лекційний курс, 10 год – практичні заняття) та 36 год – на самостійну роботу студентів. По закінченню вивчення дисципліни студенти складають підсумковий контроль у вигляді заліку.

Головною метою курсу є формування у студентів теоретичних знань, практичних навичок та умінь, необхідних для реалізації принципів, методик і технологій гендерного виховання в практику роботи дошкільних навчальних закладів.



Завдання курсу навчальної дисципліни полягає в озброєнні студентів знаннями про основні поняття гендерної педагогіки; ознайомлення їх із коротким історичним оглядом становлення й актуальними проблемами гендерної педагогіки, сутністю та значенням гендерної соціалізації дошкільників; окресленні завдання, змісту, форм і методів статево-рольового виховання дошкільників.

Відповідно до мети та завдань, студенти мають знати: понятійний апарат та актуальні проблеми гендерної педагогіки; особливості процесу гендерної соціалізації хлопчиків і дівчаток; фактори статево-рольової соціалізації дітей різної статі; завдання, зміст, форми та методи гендерного виховання дітей дошкільного віку.

Вивчивши курс навчальної дисципліни, студенти мають уміти: створювати повноцінне розвивальне середовище в дошкільному навчальному закладі, як головну умову реалізації навчально-виховних завдань гендерного виховання; реалізовувати методику статево-рольового виховання та гендерний підхід в організації різних видів діяльності дошкільників; забезпечувати гармонійні взаємини дітей різної статі; здійснювати діагностику статево-рольового розвитку дошкільників; сприяти взаємодії дошкільного навчального закладу та сім’ї у вирішенні проблем гендерного виховання дошкільників.

Відповідно до кредитно-трансферної системи, за якою працює університет, програму курсу побудовано за модулями (змістові й індивідуальні навчально-дослідні завдання). Зупинимося на їх характеристиці.

Перший модуль включає два змістові модулі. Лекційний курс першого змістового модуля «Теоретичні засади гендерної педагогіки» містить дві теми: «Загальні основи гендерної педагогіки» та «Психологічні основи гендерної педагогіки».

Другий змістовий модуль «Сутність і зміст гендерного виховання дошкільників» включає теми: «Гендерне виховання дошкільників в умовах дошкільного навчального закладу» та «Взаємодія дошкільного навчального закладу та сім’ї у вирішенні завдань гендерного виховання дошкільників».

Логічним продовженням лекційного курсу є практичні заняття, що мають за мету закріпити, розширити та деталізувати знання студентів, отримані під час теоретичної підготовки; озброїти їх практичними вміннями та навичками безпосередньої роботи з дошкільниками.

Індивідуальні навчально-дослідні завдання (модуль 2) спрямовані на розкриття питань: ідеї гендерного виховання у педагогіці В. Сухомлинського; роль іграшок у формуванні майбутніх чоловіка і жінки; підготовка хлопчиків (дівчаток) до виконання соціальних ролей чоловіка (жінки) та батька (матері); роль казки у гендерному вихованні дошкільників; проблемні ситуації та їх роль у гендерному вихованні дошкільників; реалізація принципу правдивості в гендерному вихованні дошкільників; гендерні аспекти професійної діяльності педагогів та ін.

Самостійна робота студентів є невід’ємним важливим складником підготовки студентів до гендерного виховання дошкільників. Студенти мають здійснити гендерну експертизу Базового компонента дошкільної освіти в Україні; запропонувати сценарій свята для вирішення завдань гендерного виховання; розглянути вплив релігії та церкви на статево-рольову поведінку дошкільників (есе); проаналізувати вплив реклами на гендерне виховання дошкільників (есе); розробити рекомендації для батьків «Як уберегти дитину від сексуального насильства» та ін.

Література:


  1. Бендас Т. В. Гендерная психология : Учебное пособие / Татьяна Васильевна Бендас. - СПб. : Питер, 2005. – 431 с.

  2. Бутенко О. Ідеї гендерного виховання у педагогіці В. Сухомлинського / О. Бутенко // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» : наук.-теорет. збірник. – Переяслав-Хмельницький, 2008. – Вип. 14. – С. 36–39.

  3. Бутенко О. До проблеми гендерного виховання дошкільників / О. Бутенко // Зб. мат. міжнар. наук.-практ. конф. [«Проблеми дошкільної та початкової освіти у контексті сучасного виміру»]. – Умань, 2008. – С. 15–17.



ДИДАКТИЧНА ГРА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ

ІГРОВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У ДОШКІЛЬНИКІВ

Горієнко В. Г.

вихователь, спеціаліст вищої категорії

ДНЗ №25

Дидактична гра «Відгадай професію за описом»

Мета: Розвивати спостережливість, кмітливість, увагу. Удосконалювати знання про різні види професій. Виховувати повагу до професійних якостей дорослих, гордість за своїх батьків, які займаються важливими справами на робочому місці. Вчити дітей розпізнавати професію за описом.

Матеріал: картки із зображенням різних професій.

Хід гри:


Вихователь повідомляє дітям, що ляльки Оленка, Настуся, Оксанка та Наталка мріють стати дорослими та отримати професію. Ким саме вони мріють стати – відгадайте.

Вихователь описує професію дорослого, якщо діти відгадали, то виставляє картинку із цією професією. 

Дидактична гра «Усі професії потрібні»

Мета: Розвивати пам'ять, увагу, мислення. Формувати вміння розуміти, що всі професії потрібні та важливі. Закріпити знання про професії дорослих. Виховувати повагу до праці. Вчити поважати людей різних професій.

Матеріал: картки із зображенням різних професій.

Хід гри:


Вихователь пропонує розглянути картинки із професіями дорослих, назвати професію та розповісти про її важливість, корисність. 
Наприкінці гри вихователь підбиває підсумок, що всі професії потрібні та важливі. 

Дидактична гра «Кому що потрібно для роботи»

Мета: Розвивати пам'ять, логічне мислення. Удосконалювати знання дітей про професії дорослих. Виховувати повагу до професійних якостей дорослих. Вчити знаходити предмети, що потрібні для певної професії.

Матеріал: великі картинки із зображенням професій дорослих, маленькі картки із зображенням предметів, що потрібні для цих професій.

Хід гри:


На стільчиках стоять великі картинки із професіями дорослих, а на килимку розкидані картки із предметами, що потрібні для цих професій. Дітям пропонується взяти одну картку на підлозі та підійти до картинки з тією професією, для якої потрібна ця річ. 
Діти пояснюють, чому саме підійшли до тієї або іншої картинки з професією. 

Дидактична гра «Що зайве?»

Мета: Розвивати здатність використовувати власні знання і спостереження під час гри. Формувати вміння правильно розрізняти предмети потрібні для кожної професії. Виховувати повагу до представників різних професій. Вчити добирати предмети відповідно до професійної діяльності.

Матеріал: картки із зображенням предметів, що потрібні для різних професій.

Хід гри:


Вихователь виставляє картинки на набірне полотно, а діти їх називають. Потім вихователь пропонує дітям назвати зайвий предмет і пояснити, чому він зайвий.

Дидактична гра «Хто ким працює?»

Мета: Розвивати пам'ять, логічне мислення. Формувати вміння дітей називати професії за предметами, що потрібні для професії. Виховувати повагу для праці дорослих. Вчити називати професії та предмети потрібні для даної професії.

Матеріал: предметні картки із зображенням різних предметів.

Хід гри:


Вихователь роздає дітям картки, на яких зображені речі, а діти їх розглядають і по черзі розповідають: людям якої професії вони потрібні, пояснюючи, чому. 
Якщо хтось із дітей вагається, не може визначити професію, то решта дітей допомагають. 

Дидактична гра «Світ професій»

Мета: розвивати працьовитість, фантазію, вміння висловлювати свої думки. Розширити і закріпити знання дітей про професії та знаряддя праці. Виховувати почуття поваги та прагнення оволодіти в майбутньому потрібною професією. Вчити усвідомлювати, що добробут залежить від сумлінної праці.

Матеріал: ілюстрації на тему Професії», народні прислів’я про працю.

Хід гри:


Вихователь пропонує розглянути картинки із професіями дорослих, назвати професію та розповісти про її важливість, корисність. 
Наприкінці гри вихователь підбиває підсумок, що всі професії потрібні та важливі. 

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВОГО

СПІЛКУВАННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

Дідусенко Т. А.

Науковий керівник – канд. пед. наук, доц. Попиченко С.С.

Уманський державний педагогічний

університет імені Павла Тичини
Проблема мовленнєвого спілкування дошкільника є однією з найважливіших у гармонізації психічного розвитку дитини, оскільки мовленнєва взаємодія дитини з соціумом визначає процес становлення всіх психічних новоутворень, які характеризують особистість як з позицій загальних, універсальних, так і особливих, індивідуальних якостей. Дослідження мовленнєвого спілкування дозволяє встановлювати спрямованість, динаміку, інтенсивність і гармонійність психічного розвитку дитини, бо новоутворення означеної сфери мають виключно важливе значення для становлення людини і неможливі поза міжособистісними контактами (Божович Л.І., Виготський Л.С., Костюк Г.С., Леонтьєв О.М., Лісіна М.І., Максименко С.Д. та ін.).

Розвиток (онтогенез) мовленнєвої сфери торкається не лише проблеми вікових та індивідуальних новоутворень психіки, а і психолого-педагогічного аспекту: який вплив здійснюють соціальні фактори на мовленнєву складову у характеристиці особистісного розвитку дитини; яким є взаємозалежний вплив власного мовлення на індивідуальність і особистісне ставлення дошкільника; як впливають якості характеру на особливості поведінки і свідомості, що виявляються у мовленні. Розкриття провідної ролі мовлення у психічному розвитку дитини пояснює формування таких якостей, особливостей і структур особистості, які набувають власне людського, окультуреного характеру.

Актуальність дослідження психологічних особливостей та технологій мовленнєвого спілкування підкреслюється необхідністю побудови особистісно-орієнтованої моделі виховання дошкільників, своєчасного становлення базових основ здатності до взаєморозуміння між людьми, засвоєння етичних норм міжособистісної взаємодії, а також підґрунтя розвитку мовленнєвих здібностей до засвоєння рідної та іноземної мов.

Проведене нами дослідження дозволило стверджувати наступне.

Розвиток мовленнєвого спілкування – це процес становлення форм і засобів взаємодії дитини з оточуючими, в якому відбуваються новоутворення її емоційно-вольової, когнітивної та особистісної сфери.

Розвиток мовленнєвого спілкування передбачає становлення таких його елементів: мотивів спілкування, процесів мовленнєвої взаємодії (говоріння і слухання); засобів спілкування (невербальних і мовленнєвих), взаєморозуміння як кінцевого результату спілкування.

Спілкування тісно взаємопов’язане з діяльністю: з одного боку, воно розуміється як складова діяльності, є її компонентом, з іншого боку, має своє функціональне навантаження, специфічний характер, свій результат – засвоєння норм взаємин з людьми, формування соціальної активності.

Дослідження психолого-педагогічних аспектів мовленнєвого онтогенезу доводять, що розвиток мовленнєвого спілкування дошкільників забезпечується не лише розвитком мовлення дитини внаслідок наслідування мови інших людей, а й системою її взаємин із соціумом, формами і засобами взаємодії з іншими людьми. Мовленнєве спілкування дитини залежить від її загальних психічних досягнень: сенсорного, інтелектуального, творчого розвитку, здібностей, тощо. Вагому роль у процесі розвитку мовленнєвого спілкування відіграють виховні проектувальні впливи дорослих.

Розроблена нами методика діагностики та аналіз актуального стану розвитку мовленнєвого спілкування дозволили зробити висновки:


  • про взаємозв'язок поведінкових, когнітивно-мовленнєвих, особистісних характеристик у мовленнєвій взаємодії дитини з людьми,

  • про недостатній рівень розвитку мовленнєвого спілкування на етапі дошкільного дитинства,

  • про необхідність пошуку найефективніших психолого-педагогічних впливів, спрямованих на розвиток компетентності дитини в спілкуванні з однолітками і дорослими,

  • про необхідність цілеспрямованого навчання фахівців дошкільного профілю мовленнєвому спілкуванню з дітьми дошкільного віку в різних специфічно дитячих видах діяльності.

Мовленнєве спілкування, як і інші вищі психічні функції, є результатом складної взаємодії дитини з дорослими й однолітками, в якій дитина засвоює форми цієї взаємодії.

Метою організації формувальної роботи, спрямованої на створення технології розвитку мовленнєвого спілкування, було забезпечення цілісності і життєздатності спілкування дітей з дорослими та однолітками, розвиток у вихованців усіх форм і засобів (невербальних, мовленнєвих) спілкування; виховання творчого (продуктивного) ставлення до діяльності і спілкування як специфічного виду діяльності, розвиток комунікативно-мовленнєвих здібностей дітей.

Запропонована психолого-педагогічна технологія розвитку у дітей мовленнєвого спілкування спрямована на комплексну увагу до розвитку мовлення як найважливішої особистісної характеристики, що демонструє соціальну й інтелектуальну активність дошкільника; відображає сучасні інновації, покликані виключити авторитарний стиль виховання, утвердити у вихованні принцип гуманізації міжособистісних взаємодій, визнання особистості вихованця вищою соціальною цінністю, його прав на розвиток своїх здібностей і виявлення індивідуальності.

Література:

1. Галигузова Л. Н. Ступени общения: от года до семи лет / Л. Н. Галигузова, Е. О. Смирнова. – М.: Просвещение, 1992. – 186 с.

2. Дошкільна лінгводидактика / Заг. ред. Богуш А. М. – В 2-х ч. – К.: Вища школа, 1999. – 485с.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал