Формування освітніх компетенцій дитини: проблеми, розвиток, супровід випуск II



Сторінка1/9
Дата конвертації17.01.2017
Розмір1.4 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Інститут розвитку дитини

ФОРМУВАННЯ ОСВІТНІХ КОМПЕТЕНЦІЙ ДИТИНИ:
ПРОБЛЕМИ, РОЗВИТОК, СУПРОВІД

Випуск II
Збірник матеріалів

II Всеукраїнського науковометодичного семінару для

науковців, практичних працівників та студентів

(27 березня 2014 р.)

Умань

АЛМІ


2014

ББК 372 (07):378

УДК 74.1:74.58
Рекомендовано до друку рішенням вченої ради

Інституту розвитку дитини

Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

(протокол № 4 від 11 лютого 2014 року)

Головний редактор: проф. І.П. РогальськаЯблонська

Редакційна колегія: доц. Залізняк А. М., доц. Попиченко С.С., доц. Іщенко Л.В., доц. Поліщук О.В.

Відповідальний за випуск : доц. Залізняк А. М.



Формування освітніх компетенцій дитини:проблеми, розвиток, супровід: збірник матеріалів II Всеукраїнського науковометодичного семінару для науковців, практичних працівників та студентів (27 березня 2014 року) / [гол. ред. І. П. РогальськаЯблонська та ін.]. – Умань: АЛМІ, 2014. – 116 с.

До збірника увійшли матеріали II Всеукраїнського науковометодичного семінару науковців, педагогічних працівників та студентів, що відбувся 27 березня 2014 року на базі факультету дошкільної та корекційної освіти Інституту розвитку дитини Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

Відповідальність за зміст наукових доповідей несуть автори та їхні керівники.
ББК 372 (07):378

УДК 74.1:74.58

©Уманський державний

педагогічний університет

імені Павла Тичини, 2014

ЗМІСТ

Авраменко О.О.


Дослідження зарубіжних та вітчизняних вчених щодо особливостей педагогіки дітей раннього віку

7

Бакшеєва Ю.

Вплив трудової діяльності на виховання особистості дошкільника

9

Бевзюк М. С.


Психолого-педагогічний супровід сім´ї у вихованні дітей старшого дошкільного віку з особливими освітніми потребами

11

Бегас Л.Д.


Використання дидактичних ігор на тему: «моральні якості»

14

Бойчук Ж.

Особливості корекційної роботи при невротичній формі заїкання

16

Бутенко О. Г.

Підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти

до формування гендерної компетенції дошкільників

18

Горієнко В.Г.

Дидактична гра як засіб формування ігрової компетенції у дошкільників

21

Дідусенко Т. А.


Психологічні особливості розвитку мовленнєвого

спілкування старших дошкільників




24

Залізняк А.М.


Формування фонетичної компетенції у старших дошкільників

27

Іващенко К. С

Бесіда як метод розвитку моральності дитини

29

Іщенко Л. В.


Розвиток індивідуальності дитини старшого дошкільного віку засобами творчої гри

31

Євич Т.М.


Творчі завдання як засіб формування пізнавальної активності дітей


33

Каніщева Н. С.

Формування художньо-продуктивної компетенції у старших дошкільників засобами музичного мистецтва

37

Карнаух Л. П.

Особливості гендерної соціалізації дошкільників в умовах взаємодії дошкільного навчального закладу і родини

39

Коваленко З.


Гра як засіб формування лексичної компетенції

у дошкільників



41

Кондратюк С. М.


Формування лексичної компетенції дошкільника відповідно до сучасних вимог дошкільної освіти

43

Корінна Г.О.


Статево-рольова соціалізація особистості та її особливості

46

Кривда В. М.

Проблема формування толерантності у дошкільників

49

Кужільна Л. В.


Співробітництво сім'ї та дошкільного закладу з розвитку художньо- мовленнєвої діяльності старших дошкільників

52

Лемещук  М. А.


Проблема соціалізації старших дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення у контексті актуальних тенденцій сьогодення

55

Лисоконь О.В.

Виховання дітей дошкільного віку в сім’ях розлучених батьків

59

Літвін Н.


Педагогічні технології формування у дітей 5-7-річного віку компетенцій про здоровий спосіб життя

61

Майструк О. М.

Взаємодія дорослого з дитиною дошкільного віку з порушеннями у розвитку у процесі корекційноїпедагогічної роботи

64

Мельник Н. І.


Проблема формування інформаційно-комунікативної компетентності у дошкільних педагогів

66

Підлипняк І.

Психолого-педагогічний супровід формування математичної компетенції дітей в різновіковій групі дошкільного навчального закладу

70

Писаренко К.

Афазія та методи її подолання

73

Підвашецька С.

Формування мовленнєвої компетенції дітей старшого дошкільного віку

75

Поліщук О. В.

Педагогічні умови формування у дітей 5-7-річного віку здоров’язбережувальних компетенцій

77

Попиченко С.С.

До проблеми розвитку індивідуально-психологічних особливостей дошкільника

80

Пясецька Н.А.

Здоров‘язберігаюча компетенція майбутніх педагогів

83

Рогальська-Яблонська І.П.

Проблема підготовки майбутніх дошкільних педагогів в контексті формування освітніх компетенцій дітей дошкільного віку

85

Руденька Н. П.

Співробітництво сім’ї та дошкільного закладу з розвитку усного мовлення старших дошкільників

89

Русява Н. О.

Про природу дошкільникам

91

Самусенко О. М.

Особистісноорієнтовані технології мовленнєвого розвитку дошкільників

93

Семчук С. І.

Теоретичні засади проблеми дослідження інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців дошкільної освіти


97

Скрипник Н.І.

Роль мистецтвау формуванні моральних якостей дошкільників


100

Суятинова К. Є.


Соціалізація дітей старшого дошкільного віку в сім’ях розлучених батьків

103

Трофаїла Н. Д.

Особливості прояву емоцій у дітей дошкільного віку

105

Черніченко Л.А.

Інноваційний розвиток інклюзивної освіти в Україні

107

Ящун К.М.

Дидактична гра як засіб розвитку особистості та формування саморегуляції поведінки старшого дошкільника

110


ПЕРЕДМОВА
Сучасна система освіти переживає процес оновлення. Існує тенденція до пошуку нових підходів щодо виховання та навчання дітей, реалізації інноваційних напрямків у діяльності закладів освіти.

Базовий компонент дошкільної освіти орієнтує педагогів на впровадження у практику компетентного підходу до особистості, згідно з яким найважливішим завданням сучасного дошкільного закладу є навчання дітей науки життя, турбота про життєздатність дитини, збагачення її навичками практичної діяльності. Сьогодні, як ніколи, необхідно формувати особистість, здатну в умовах життєдіяльності діяти доцільно, застосовувати набуті раніше знання і досвід за нових обставин, докладати зусилля для досягнення мети, поводитись оптимістично, домагатись успіху та визначення іншими людьми, оновлювати свої знання, збагачувати досвід, виявляти гнучкість, самовдосконалюватися.

Пропонований збірник є логічним продовженням випуску щорічних видань викладачів, аспірантів, студентів факультету дошкільної та корекційної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, а також практиків дошкільних навчальних закладів. Він презентує рівень зацікавленості авторів у галузі формування освітніх компетенцій дитинидошкіпьника у взаємодії дошкільних навчальних закладів і сім’ї.

Проблематика статей збірника присвячена розбудові інноваційного педагогічного процесу навчальних закладів в умовах реалізації якісно нового Базового компоненту дошкільної освіти з акцентами на суб'єктивність дитини, її батьків і педагогів освітніх закладів в освітньому соціокультурному просторі.

Науковий збірник прислужиться студентам спеціальності «Дошкільна освіта», магістрантам, викладачам вищих навчальних закладів та практичним працівниками дошкільних навчальних закладів.
ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАРУБІЖНИХ ТА ВІТЧИЗНЯНИХ ВЧЕНИХ ЩОДО ОСОБЛИВОСТЕЙ ПЕДАГОГІКИ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

Авраменко О. О.

викладач

Уманський державний педагогічний

університет імені Павла Тичини
Ранній вік є найвідповідальніших періодом життя, коли формуються найбільш фундаментальні здібності, що визначають розвиток людини. У цей час складаються такі ключові якості як пізнавальна активність, довіру до світу, упевненість у собі гарне ставлення до людей, творчі можливості, загальна життєва активність й багато іншого. Але цих особливостей й уміння не виникають автоматично, як наслідок фізіологічного дозрівання. Їх становлення вимагає адекватних впливів дорослих, певних форм спілкування, і спільної з дитиною. Витоки багатьох проблем, із якими стикаються батьки та педагоги (знижена пізнавальна активність, порушення у спілкуванні, замкнутість підвищена сором'язливість, чи навпаки, агресивність і гіперактивність дітей тощо.) знаходяться в ранньому дитинстві. Корекція та компенсацію цих деформацій у дошкільній і шкільному віці представляє суттєві труднощі й потребує значно великих зусиль і витрат, ніж їх запобігання.

Увага вчених усього світу (фізіологів, медиків, психологів, педагогів) спрямована на вивчення проблем, пов’язаних з народженням, розвитком, вихованням і навчанням дітей від запліднення до раннього віку (3 роки). Адже, саме ці періоди є вирішальними у найбільш інтенсивному розвитку всього організму дитини, що в подальшому є визначальним у психічному і моральному становищі особистості людини.

Такі західні вчені, як Д. Боулбі, А. Валлон, М. Ейнсворт, Ж. Обрі-Рудінеско, Р. Спітц займались вивченням особливостей різноманітних впливів на психічний розвиток дитини, проводили різноманітні дослідження типів прив'язаності, намагались їх класифікувати, відтворити чітку класифікацію етапів емоційного розвитку дитини.

Н. Айзенберг, Т. Райк, М. Хофман тощо в своїх дослідженнях дуже багато уваги приділяли вивченню емпатії, проводили багато досліджень з метою з'ясування її природи та етапів розвитку.

Суттєвий вклад щодо розвитку, виховання і навчання дітей раннього віку було здійснено російськими вченими Н. Аксаріною, В. Аванесовою, М. Кистяковською, М. Кольцовою, Н. Фігуриним та ін. Одержані результати досліджень розвитку і виховання дітей раннього віку дозволили вперше створити науково обґрунтовану систему розвитку і виховання дітей раннього віку.

Великий внесок у цій галузі належить вітчизняним вченим Г. Бреславу, Л. Виготському, О. Запорожцю, А. Захарову, Н.. Кряжевій, М. Лісіній, Я. Неверовичу, які вивчаючи особливості розвитку особистості, багато уваги приділяли саме ранньому віку і, підкреслюючи його ефективність, займались дослідженнями впливу оточуючого середовища та процесу спілкування на розвиток особистості дитини у ранньому віці.

Ранній вік Л. Божович, Л. Виготський, Р. Заззо, О. Запорожець, О. Леонтьєв розглядають як особливо відповідальний період розвитку дитини, коли закладаються основні особистісні механізми, виникає перша модель світу - система уявлень про навколишню дійсність.

Ряд дослідників дитинства (Л. Виготський, В. Зеньковський, В. Мухіна, Д. Ельконін та ін) посилаються на “неповторність, особливу значущість” цього періоду для всього подальшого розвитку людини.

Водночас ще й на початок нового ХХІ ст. залишалися не вивченими чинники, що суттєво впливають на розвиток організму дитини у внутрішньоутробному і новонародженому періодах. Це спонукало сучасних учених як зарубіжних (Г. Блюм, Т. Верні, Г.Х. Грабер, Ф. Грінейкр, Ф. Дальто, Н. Фоудор, С. Корницький, Х. Мазітова та ін.), так і вітчизняних (Н. Авдєєва, В. Астахов, С. Гроф, І. Добряков, А. Захаров, І. Пузь та ін.) започаткувати дослідження пренатального та перинатального періоду розвитку дитячого організму.

ВПЛИВ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

НА ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ДОШКІЛЬНИКА

Бакшеєва Ю.,

Бердянський державний педагогічний університет
Проблема трудового виховання дітей дошкільного віку завжди була актуальною. Про це свідчать багатовіковий досвід українського народу, значний педагогічний доробок просвітителів минулого та сучасні наукові дослідження, у яких висвітлюється питання трудового виховання (Л. Артемова, М. Мельничук, 3. Нагачевська, М. Стельмахович та ін.). Звернення до надбань вітчизняних педагогів, які заклали підвалини національної освіти, виступає важливим фактором модернізації сучасної освіти.

Мета нашого дослідження: вивчити і узагальнити педагогічну спадщину К. Д. Ушинського стосовно трудового виховання дітей дошкільного віку і показати можливості її використання в роботі сучасних дошкільних закладів.

К. Д. Ушинський розглядав виховання як цілеспрямований процес формування людини. Головне її призначення - бути справжньою людиною, громадянином своєї Вітчизни. Тому першим і найважливішим завданням виховання підростаючого покоління Костянтин Дмитрович вбачає у підготовці його до праці, бо тільки праця робить людину людиною.

Питанню про роль трудової діяльності у вихованні особистості вчений присвячує багато праць, а також спеціальне дослідження, сама назва якого - „Праця в її психічному і виховному значенні” - говорить, що свідома праця є не тільки явищем розумового життя, а й важливим засобом формування моральних якостей людини. Він дає таке визначення праці: „Праця, як ми її розуміємо, є така вільна і погоджена з християнською моральністю діяльність людини, на яку вона наважується з безумовної необхідності її для досягнення тієї чи іншої істинно людської мети” [1, с. 107].

З якого боку б не розглядав К. Д. Ушинський питання навчання та виховання, він завжди підкреслював виключне значення праці в моральному становленні людини. Важливим чинником морального виховання є праця, яка, за словами педагога, є найбільшим рушієм розумового і морального розвитку людини та суспільства. Так, він вказував, що „Матеріальні плоди праці становлять людський здобуток; але тільки внутрішня, духовна, животворна сила праці є джерелом людської гідності, а разом з тим і моральності та щастя” [,1, с. 107].

Костянтин Дмитрович звертав увагу на те, що необхідно прищеплювати з раннього дитинства любов і серйозне ставлення до праці як розумової, так і фізичної: „Праця фізична є не тільки приємним, але й корисним відпочинком після праці розумової” [2, с. 109].

К. Д. Ушинський радив змалку прищеплювати дитині любов до праці. У вирішенні цього питання керівну роль він відводив батькам та вчителям, і радив їм звернути увагу на те, що дитину треба привчати до посильної праці з раннього дитинства. Ось тут в пригоді, на думку педагога, може стати гра, яка поступово переходить у трудову діяльність дитини. Перехідними до праці будуть ігри з елементами праці, корисної для сім’ї: копання грядок, плетіння кошиків, шиття лялькового одягу, столярна робота та ін. Від праці-гри К. Д. Ушинський радив переходити до справжньої праці. Це найрізноманітніші види побутового обслуговуванню - праця на городі, в квітнику, по господарству.

К. Д. Ушинський формулює ряд вимог до дитячої праці, які повинні враховувати дорослі. Основні з них такі: праця обов’язково повинна відповідати силі і нахилам дітей, їх віковим особливостям; праця повинна бути різноманітною, бо дитина швидко втомлюється від одноманітної діяльності; праця дітей повинна бути доступною і посильною. Надмірні зусилля, як і надмірна легкість, в праці однаково шкідливі; вихователь повинен привчати дітей до подолання труднощів у будь-якій діяльності, і діти повинні знати, що праця без труднощів неможлива; праця дітей також повинна бути самостійною. [1, с. 118-120]

Для того, щоб підготувати дитину до життя, навчити творчо працювати, необхідно весь процес її виховання здійснювати на рідному, народному матеріалі. Тому великої ваги у вихованні і навчанні підростаючого покоління педагог надає таким засобам як рідна мова, природа, історія, географія.

Отже, великий педагог у своїх роботах конкретно показав, як ще з раннього дитинства прищеплювати любов до праці, організовувати дитячу працю, враховуючи вікові, індивідуальні особливості, нахили та здібності дітей. Через всі праці К. Д. Ушинського проходить ідея зв’язку навчання з працею, розглядаються найважливіші проблеми всебічного розвитку дитини. Теоретичні положення, розроблені великим педагогом та його практичні поради актуальні і зараз, тому вихователі в дошкільних закладах повинні їх знати і використовувати в своїй роботі.



Література:

  1. Ушинський К. Д. Праця в її психічному і виховному значенні // Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори : В 2-х т. - К. : Радянська школа, 1983. - Т. 1. - С. 104-120.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД СІМ´Ї У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУЗ ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

М. С. Бевзюк,

викладач

Уманський державний педагогічний

університет імені Павла Тичини
Однією з актуальних проблем теорії та практики сучасної педагогіки є питання сучасного сімейного виховання. Адже від змісту і якості сімейного виховання сучасних дітей залежить доля майбутнього покоління, а, відтак, і всієї країни.

Процес формування і розвитку особистості з особливими освітніми потребами починається з часу народження дитини. Сімейне оточення допомагає маленькій людині пізнати навколишній світ у всіх його складнощах і багатогранних проявах. Не можна забувати, що такі якості, як щирість, безпосередність, справедливість, об'єктивність та врівноваженість, - завжди жадані супутники сімейної злагоди, дружби й взаєморозуміння, успіхів у вихованні дітей. Тому особливо велике значення сім’ї, яка є одночасно і надійним середовищем для дитини, і першим вихователем, вчителем і виконує функції передачі морального, духовного багатства, культурних традицій народу. Від сім’ї залежить те, якою стане людина в майбутньому. Родина закладає фундамент розвитку нахилів, здібностей дитини, формуванню її моральних якостей, здоров’я тощо. Саме через родину дитина засвоює норми людських взаємин, моральні стосунки. Жодне суспільство не може розвиватися, не спираючись на родину, сім'ю, де зароджуються й плекаються найвищі духовні та моральні цінності а отже розвивається нація, зміцнюється держава.

Закон України «Про освіту» покладає на батьків відповідальність за розвиток дитини, за повагу її гідності та виховання милосердя, любові до народу, близьких людей, рідної країни. Тому в нинішній час, важких і відповідальних рішень, змін в політиці співробітництво суспільства і сім'ї у моральному становленні дитини, стають однією з головних проблем сьогодення[1].

Вихователям дошкільних навчальних закладів важливо по-новому дивитися на роль сім'ї у вихованні дітей з особливими освітніми потребами, визначати роль і місце сімейного колективу в цьому процесі.

Формування культури є одним з головних завдань у вихованні особистостіз особливими освітніми потребами. Відповідно до того, наскільки дитина в дошкільному дитинстві опанував морально-естетичними правилами життєдіяльності, перетворивши їх у звичні для нього форми взаємин з іншими людьми, підвищується рівень розвитку його культури в дорослому житті[2].

Педагоги і психологи одностайно стверджують, що старший дошкільний вік - період активного розвитку особистості дитини (Ш. Амонашвілі, Л. Виготський, В. Давидов, С. Максименко, О. Савченко та ін.) Саме в цей період закладаються основи вихованості: розвиваються моральні уявлення, почуття, звички. Тому єдність дій вихователів ДНЗ і сім'ї є принципово важливим, оскільки дозволяє розкрити специфічні особливості виховання дитини з особливими освітніми потребами.

Добре організовані та налагоджені взаємодія сім'ї та вихователя дозволять батькам усвідомити необхідність набуття нових знань для навчання і правильного виховання власної дитини здоровим і повноцінним.

Сучасні дошкільні навчальні заклади стають відкритими для батьків, дітей та громадськості. Вони все більше уваги приділяють освіті та вихованню батьків, вважаючи це одним із принципово важливих чинників успішного навчання і виховання. Систематичне співробітництво дошкільних навчальних закладів з батьками передбачає допомогти їм уникнути причин, які призводять до емоційного дискомфорту дитини, підтримувати і розвивати потребу дитини в спілкуванні з дорослими, збагачувати гармонізацію взаємин з однолітками, вчити отримувати позитивні емоції від взаємодії з однолітками, розвивати самостійність у житті і спілкуванні.

Отже, сучасні підходи до виховання дітей з особливими освітніми потребами вимагають активної участі сім'ї в процесі навчання, виховання та розвитку дитини. Обов'язковою умовою успішності цього процесу є здатність вихователя вибудувати відносини з батьками у формі активної взаємодії.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал