Формування національної самосвідомості молодших школярів Перед минулим зніміть капелюхи



Скачати 118.17 Kb.
Дата конвертації11.05.2017
Розмір118.17 Kb.
Формування національної самосвідомості молодших школярів

Перед минулим - зніміть капелюхи,

Перед майбутнім – засукайте рукава.

Народна мудрість


Розвиток суспільства в нашій незалежній Україні відкриває широкі можливості для формування нових духовно багатих поколінь.Василь Скуратівський писав: «Що не кажіть, проблема бездуховності складна й неоднозначна. Мусимо визнати, що в багатьох випадках завинили й ми самі. Десь-таки не довчили своїх дітей, у чомусь проґавили, не стали на захист духовних святинь. При нас же цуралися діти пісні й рідної мови… зникають традиції, затихає навіть у селах народна пісня. А все це наша історія, наше духовне багатство, без якого ми самовтрачаємося, міліємо».

Згодьтеся: знання дуже важливі. Та все ж важливіше – духовний світ дитини. Тому ми, вчителі, мусимо працювати, поєднуючи три нероздільні компоненти: добро, красу і свободу. Тоді зі школи будуть виходити не агресивно байдужі неуки, невігласи, а люди, які зможуть виражати свої натури творчо, зуміють іти невторованими дорогами, освяченими ідеалами гуманізму, самосвідомості й розуму. Тепер, як ніколи, переосмислюються моральні цінності людини. Динаміка дійсності, народження нового реалізується в зображенні нових типів і характерів. Страшний час тоталітаризму відходить у минуле, залишаючи рубці на наших серцях, шрами на нашій культурі, літературі, провали в освіті.

Виховання та освіта у школі мають сприяти розвитку творчо активної особистості, здатної сприймати прекрасне, гармонійне, досконале в житті, мистецтві, природі. Процес формування особистості на національних засадах нерозривно пов'язаний з демократизацією суспільства.

Питання формування національної самосвідомості особистості розглядали такі педагоги, як А. Дістервег, К. Ушинський, В. Сухомлинський, Ю. Руденко, І. Бех, С. Русова, А. Макаренко, Б. Грінченко, П. Куліш, Т. Шевченко, П. Ігнатенко, О. Савченко. На основі багатьох педагогічних праць національне виховання можна окреслити як «громадянин-патріот-гуманіст». Школа повинна формувати і розвивати особистість із глибокою усвідомленою громадянською позицією та системою знань. Відомо, що К. Ушинський наголошував на тому, що справжня школа є національною, у ній повинні домінувати три напрямки:



  • виховання любові до рідної мови;

  • виховання патріотичних почуттів;

  • формування творчої особистості.

Головна мета національного виховання – утвердження у свідомості молодого покоління історичної, культурної, етнічної, громадянської єдності, розуміння важливості держави. Виховання – цілеспрямований процес освоєння і творчого використання нині сущім поколінням досвіду попередніх. Саме серед проблем, від яких залежить здійснення національного відродження України, важливе місце належить формуванню національної самосвідомості.

Національна свідомість та самосвідомість є однією з найважливіших складових психологічної структури особистості. У ній віддзеркалюється індивідуальне суб’єктивне ставлення людини до суспільних явищ, до системи наявних суспільних цінностей, які виступають для конкретного індивіда як об’єктивна реальність, що може за певних умов трансформуватися у власні, суб’єктивно значущі цінності орієнтації особистості.

Важливу роль у становленні громадянської свідомості та самосвідомості особистості відіграє усвідомлення своєї належності до певного етносу, нації. Усвідомлення такої належності є основою виникнення етнічної, а на певних етапах розвитку спільноти чи суспільства – національної свідомості та самосвідомості особистості. Адже самосвідомість є тим центральним утворенням, без якого людина не може стати особистістю та частиною соціуму, національної спільноти, її самореалізації як суб’єкта соціальної дійсності, і є тим фундаментальним феноменом, який сприяє розвитку всіх потенцій, можливостей особистості, ушляхетненню мети і змісту її життя й діяльності.

Особливе місце в національній свідомості та самосвідомості особистості посідає глибоко усвідомлене ставлення до матеріальних та духовних цінностей нації, стійка потреба збагачувати такі цінності особистою працею, невідступно орієнтуватися на провідні цінності нації у своїй поведінці, у всій своїй життєдіяльності. Орієнтація на національні цінності – особливо важливий момент, оскільки лише в тому випадку, коли усвідомленні цінності нації стають актуальною внутрішньою потребою особистості, можна констатувати наявність фактичного, мотивувального, регулятивного впливу національних цінностей на реальну поведінку та діяльність людини. Запропонована характеристика свідомості та самосвідомості особистості як цілісної системи, а також її складових допомагає збагнути сутність такого, мабуть, найбільш складного феномену, яким є національна ідея.

Як відомо, національна ідея є рушійною силою становлення чи відродження, розвитку та функціонування будь-якої нації, консолідації етносів, що є складовими нації. У національній ідеї виражене прагнення спільноти до державотворчих процесів, до створення чи зміцнення власної держави як абсолютно необхідної умови розвитку та самореалізації нації. Таким чином, є підстави вважати, що, з одного боку, національна ідея, її сутність, змістові характеристики зумовлюються рівнем розвитку національної спільноти (у тому числі її самосвідомості), а з іншого – сама національна ідея здатна справляти конструктивний, розвивальний вплив на становлення свідомості та самосвідомості нації.

Зрештою, національна свідомість та самосвідомість особистості є дуже важливою складовою громадянської свідомості та самосвідомості. У зв’язку з цим цікавим є висловлювання польського спеціаліста з проблем етики Збігнєва Шаварського. Він, зокрема, зазначав, що не є хорошим громадянином той, хто не відчуває емоційного зв’язку зі своєю вітчизною, з її історією та традиціями, хто не відчуває своєї відповідальності за її свободу й незалежність, хто не хоче думати про її майбутнє. Бути патріотом означає не тільки бути готовим приносити в разі необхідності жертви, здійснювати героїчні вчинки, це означає також бути готовим до щоденної, наполегливої праці, відповідально ставитися до своїх громадянських обов’язків. Це, перед усім, означає бути порядною, чесною людиною, хорошим батьком або матір’ю.

Самосвідомість покликана вирішувати двоєдине завдання: самоіндефікувати об’єкт і на цій основі спонукати його до діяльності, спрямовуючи її в русло життєвої доцільності. Національна самосвідомість – це усвідомлення особистістю себе частиною певної національної (етнічної) спільноти та оцінка себе як носія національних (етнічних) цінностей, що склалися у процесі тривалого історичного розвитку. Таким чином, самосвідомість є ідеальним інтегративним підсумком перетворювальної діяльності людини і водночас одним з основних засобів такого перетворення.

Сприяючи розвитку творчої людської діяльності, самосвідомість тим самим піднімає себе на більш високий рівень. Водночас вона відповідальна за практичні наслідки дії суб’єктів, що є її носіями. Ця думка визначає суть національної самосвідомості: як цілісна саморефлексія нації (усебічне розуміння нацією своєї суспільної суті та історичного покликання), національна самосвідомість виступає могутнім засобом її історичного поступу повноцінного функціонування у світовій спільності, спонукає колективну людську волю до активної життєвої позиції, мобілізації всіх наявних і прихованих (життєвих) ресурсів народу. Аналогічне розуміння знаходимо й у Д. Донцова: «Мільйони розбіжних людських воль єднаються в одне – «спільні тріумфи в минулім», «слава предків», далі – спільна воля в теперішнім і «готовність до подальших великих діл, одна велика ціль для всіх в майбутнім», одне велике підприємство, що єднало б під своїм гаслом всі ентузіазми, весь фанатизм, всі горіння мільйонів, вириваючи їх у критичні моменти життя поза рамки їх буденних турбот та егоїзмів у напрямку до одної великої мети».

Національна самосвідомість – це своєрідний міст, через який діяльність окремого індивіда органічно вливається в життя нації, отримуючи доступ до її багатств і можливостей, залучаючись водночас до спільної справи, вносячи в загальну скарбницю свою частку. Безумовно, людина об’єктивно, незалежно від її волі й свідомості, включена в систему зв’язків тієї чи іншої спільноти. Однак без розвиненої національної самосвідомості цей зв'язок має примітивно меркантильний споживацький характер: нація намагається використати всі сили й можливості індивіда, а він у свою чергу, - мати максимальну вигоду від суспільства для задоволення своїх егоїстичних потреб. Взаємини між собою й національною спільнотою набувають антагоністичного характеру, що призводить, урешті, до негативних наслідків для обох сторін: деформує особистість і виснажує сили нації. Взаємодія особи й нації стає по-справжньому результативною лише за умови гармонійного поєднання об’єктивних зв’язків між ними і суб’єктивними – свідомо встановленими, доцільно організованими, що сприяють як самореалізації особистості, так і розквіту нації.

Національна самосвідомість пробуджує і стимулює такі могутні емоційно-психологічні рушії національного прогресу, як патріотизм і жертовність, які не в змозі замінити жодні меркантильні розрахунки, матеріальні вигоди. Ці останні є ненадійною опорою національного розвитку, легко перетворюються при коливанні економічної та соціально-політичної кон’юнктури на гальмо національного поступу, а то й на його нищівно-руйнівну силу. Натомість породжений національною самосвідомістю патріотизм, жертовність практично не залежать від матеріального становища нації. Більше того, погіршення життєвих умов, загроза національному прогресу або незалежності, подібні негативні явища стимулюють духовну енергію національно свідомого населення, а відтак спричиняють сплеск його патріотичної діяльності, готовність піти на будь-яку самопожертву заради порятунку нації.

Завдяки сформованій національній свідомості дитина починає розуміти, яких саме цілей українська нація ще не досягла порівняно з іншими. У дітей з розвиненою національною самосвідомістю формуються стійкі мотиви приналежності до свого народу, підвищується громадянська відповідальність за свої вчинки. Педагог у своїй роботі повинен зважати на те, що відсутність національної свідомості нерідко спричинює оманливе, ілюзорне відчуття «другорядності», «другосортності» своєї мови, історії, культури, самого себе, породжує комплекс національної і громадянської неповноцінності.

Сформована національна самосвідомість призводить до творчого осмислення історичних надбань, національної культури та критичного аналізу альтернативної системи цінностей. За умови створення чіткої системи національного виховання й цілеспрямованої системної роботи процес формування національної самосвідомості відбувається досить ефективно, чітко визначені критерії дають відповідь на безліч запитань, допомагають розібратися і визначитися у виборі напряму для проведення виховної роботи та спонукання до самовиховання особистості.

Таким чином, виховуючи національну самосвідомість особистості, потрібно забезпечувати єдність національного й загальнолюдського, вносити дух національної рівності, взаємної толерантності й пошани. Виховання має бути пройнятим національним духом не з позиції боротьби й ворожнечі до сусідів, а з позиції любові до рідного краю. Виховання з позиції шовінізму та ксенофобії є руйнівною силою та вбиває дитину морально.

Виховуючи свідомість і самосвідомість молодшого школяра, необхідно звернути увагу на формування національної свідомості через казки Василя Сухомлинського, адже саме з казки і починається пізнання дитиною такого таємничого і, на перший погляд, непізнаного світу. Великий педагог визначав провідну роль роботи дітей над казкою, він створив свій світ казок. «Я ставив за мету: закарбувати в свідомості дітей яскраві картини дійсності, добивався того, щоб процеси мислення відбувалися на основі живих, образних уявлень, щоб діти спостерігали навколишній світ, установлювали причини і наслідки явищ, порівнювали якості і ознаки речей».

Кожна казка невіддільна від краси, вона сприяє розвиткові естетичних почуттів, без неї неможливе благородство, щира чуйність до людського нещастя і страждань. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем. Образи казки благотворно формують і національну свідомість молодших школярів.

В. Сухомлинський вважав створення казок «важливим засобом розумового розвитку: «Якщо ви бажаєте, щоб діти творили, створювали художні образи, перенесіть з вогника своєї творчості хоча б одну іскру в свідомість дитини». Як бачимо, творча натура педагога – головна фігура у формуванні національної свідомості молодшого школяра засобами казки. Працелюбність і велика духовність – ось одна з ознак національної свідомості українців. Влучно зауважив про це І. Франко: «Пісня і праця – великі дві сили, я їм до скону бажаю служить».

Людина не мислить свого життя без Батьківщини. Де б вона не була, а подумки лине у рідний край. Народ це втілив у прислів’я: «В гостях добре, а дома краще». Почуття любові до людей, прагнення бути потрібним людям, повна самовіддача в праці, житті. Саме ці риси національної свідомості і роблять людину добрішою, відвертішою і чеснішою.

Формуванню стійкого інтересу до придбання нових знань, виховування бажання і готовність до самостійного вивчення історії рідного краю, формування уміння дослідницької роботи з краєзнавчою літературою, архівними матеріалами, письмовими і усними джерелами допоможе шкільний музей. Тільки він зможе надати емоційну, інформаційну дію, допоможе залучити учнів до матеріальних, культурних, духовних цінностей рідного краю, здійснювати патріотичне виховання на прикладах героїчної боротьби, подвигів, служіння країні.



Отже, пошук ефективних шляхів формування особистості й громадянина в нових умовах є особливо важливим, результат діяльності якого безпосередньо завершується в рівні сформованості в учня певних особистісних якостей.

Національне виховання – це створена упродовж віків самим народом система поглядів, переконань, ідей, ідеалів, традицій, звичаїв, покликаних формувати світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації молоді, передавати їй соціальний досвід, надбання попередніх поколінь. Науково обґрунтоване, правильно організоване національне виховання відображає історичну ходу народу, перспективи його розвитку.

Найважливішою громадянською рисою особистості є сформованість національної самосвідомості, патріотичних почуттів до рідної землі, свого народу, готовності до праці в ім’я України. Формування національної самосвідомості передбачає: освоєння молоддю своєї етнічної спільності, національних цінностей (мови, території, культури), відчуття своєї причетності до розбудови національної державності, патріотизм, що сприяє, утвердженню власної національної гідності, внутрішньої свободи, гордості за свою землю. Національна ідея має бути не просто атрибутом національної свідомості, чисто духовним феноменом, а поштовхом до практичних справ, як було у кращих синів і дочок нашого народу споконвіку.

Головною метою національного виховання на сучасному етапі державотворення є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду. На цій основі формування особистісних рис громадянина України, які включають у себе національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.

Використання національних традицій у виховному процесі правомірно розглядати в якості ефективного підходу до розв’язання проблеми вдосконалення виховання у сучасних умовах початкової школи. Основними педагогічними умовами, які забезпечують ефективність виховання молодших школярів засобами національних традицій:

- зв’язок виховання учнів початкових класів засобами національних традицій із життям;

- врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей;

- емоційність виховання;

- комплексний підхід до використання українських традицій у виховання молодших школярів;

- доступність національних традицій.

Дуже важливим фактором при використанні українських національних традицій у вихованні учнів початкових класів є такі методи, форми і прийоми роботи: бесіди, спостереження, розповіді, конкурси, свята, розваги, екскурсії.

Провідними умовами ефективного функціонування системи педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості учнів початкових класів є: створення ситуацій внутрішнього сприйняття учнями знань про українську культуру на рівні самоцінних; педагогічне забезпечення процесу формування у молодших школярів особистісного сенсу діяльності у напрямі оволодіння національними цінностями; застосування вчителем емоційно-естетичного фону, який стає засобом розвитку національної свідомості особистості молодшого школяра; сформованість у вчителя високого рівня знань теорії та технології організації навчально-виховного процесу молодшого школяра; створення ситуацій емоційного переживання учнями педагогічних установок на оволодіння національними цінностями: усвідомлення знань про національну культуру на самоцінному рівні; стимулювання розвитку в учнів поетичного слуху, відтворювальної уяви, «кольорового» бачення ними національних цінностей, вміння аналізувати образно-емоційний зміст творів, давати їм естетичну оцінку; орієнтація дитини на позитивні результати діяльності щодо засвоєння певних національних цінностей у родині та в школі.



Акцент у виховній роботі необхідно перенести на засвоєння учнями народних традицій, сутності українських обрядів, народних свят, легенд, переказів, звичаїв та ін. Оскільки у молодшому віці у дітей домінує образне мислення, то найбільш характерними є такі форми діяльності: ситуаційно-рольова гра, сюжетно-рольова гра, гра-драматизація, інсценування, гра-бесіда, гра-мандрівка, екскурсія, ігрова вправа, колективне творче панно, бесіда, тематичний зошит, ранок, свято, усний журнал, групова справа, оформлення альбому, уявна подорож, конкурси, ігри, школа ввічливості, демонстрація, розповідь, моделювання, вікторина, екскурсія, виставка малюнків, операція- рейд, виставка-ярмарок, перекличка повідомлень, добродійна акція, хвилини з мистецтвом, година спостереження, година милування, спортивні змагання, козацькі забави, театральна вистава, ляльковий театр, ведення літопису класного колективу, веселі старти, естафети, догляд за рослинами і тваринами.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал