Формування духовних якостей в учнів професійно-технічних навчальних закладів



Скачати 69.86 Kb.
Дата конвертації12.04.2017
Розмір69.86 Kb.
Формування духовних якостей в учнів

професійно-технічних навчальних закладів
Проблема формування духовності молодого покоління – є однією з важливих проблем нашої країни. Від духовного відродження громадян, гармонізації соціального життя народу залежить формування демократичних процесів в Україні. Адже саме духовність впливає на психологічні особливості особистості.

Духовність – творча спрямованість, наснага, енергія людини. Особистість має право бути самостійною та індивідуальною. Для пробудження і розвитку духовних якостей людини потрібно створити відповідні умови. І питання це – надзвичайно важливе, оскільки духовність визначає спрямованість усіх розумових, емоційно-чуттєвих, вольових якостей людини, її здатність до самоідентифікації себе, як особистості, багатство, істинне єство як «духовної істоти» [3].

Проблема духовності є однією з основних психологічних проблем індивіда. Адже, життєво важливі завдання, котрі стоять перед сучасним суспільством – це подолання соціальної, класової й національної несправедливості, припинення національної кризи – а це потребує переосмислення життя громадян держави, тобто нового духовного відродження суспільства. А сьогодні дуже важливо для нашої країни, щоб кожен її громадянин, звільнився від своїх власних проблем, і намагався збагатитися духовно.

Зараз ми можемо спостерігати активне оновлення процесу змісту освіти й удосконалення системи духовного та ціннісного виховання учнівської молоді. Тому головною метою ДПТНЗ є переосмислення й переорієнтація та вплив на формування естетичних смаків, гуманістичних поглядів, морально-духовного зростання, високоморальної громадської позиції, потяг до прекрасного.

І в свою чергу сучасний викладач повинен переосмислити й переорієнтуватися, тобто відійти від усталених канонів у суспільстві щодо моральних цінностей. Оновити свої форми й методи вивчення того чи іншого предмету.

Суттєві наукові здобутки щодо дослідження проблем духовності мають такі корифеї педагогіки як: А. Дістерверг, Я. Каменський, Й. Песталоцці, С. Русова, В. Сухомлинський та на сучасному етапі звертаються до проблеми духовності І. Бех, І. Зеліченко, І. Зязюн, О. Майкіна, М. Прищак,Г. Сагач, Е. Сележан, С. Соловейчик тощо.

Розглядають проблему виховання в системі професійної освіти такі вчені як: В. Булавко, Я. Гнутель, Р. Гуревич, А. Лігоцький, І. Лікарчук, М. Пузанов, Г. Терещенко, С. Челишева, І. Сухніна та ін.

Організацію виховання учнів в закладах професійно-технічних училищ вивчають такі вчені як Р. Гуревич, І. Зязюн, Н. Ничкало, В. Петрович та інші.

Вважаємо за доцільне, проаналізувати категорію «духовності». Поняття «духовність» тлумачиться словником етнокультури як «внутрішнє психічне життя людини, її моральний світ; моральний стан етносу, що визначається провідною ідеєю становлення, духовними прикметами, що визначають його життя й культурну творчість, поглядами та прагненнями його представників» [2, с. 209].

У свою чергу, педагогічний словник розглядає термін «духовність» як «індивідуальну вираженість у системі мотивів особистості двох фундаментальних потреб: ідеальної потреби пізнання й ідеальної потреби жити й діяти «для інших» [1, с.106]. Душевність як друга з потреб зіставляється з уважним, поважним, добрим ставленням до оточуючих, готовністю підтримати та прийти на допомогу у скрутну хвилину або розділити радість. З душевністю також асоціюється потреба пізнання світу, своєї особистості, сенсу та призначення у житті [1, с.106]. Проаналізувавши дану категорію ми можемо зазначити, що формування духовності серед учнівської молоді є важливим завданням у навчально-виховному процесі професійно-технічних закладів.

Духовна культура учнів професійно-технічних училищ – інтегративна професійна якість особистості, що характеризує орієнтацію на духовні цінності в особистісному розвитку та міжособистісній взаємодії. В своїх працях О.К. Нестеров виділяє критерії та показники духовної культури (культурна компетентність, духовна спрямованість, входження в духовно-практичну діяльність), а також презентує алгоритм формування духовної культури студента. Першим з них, на думку вченого, є розширення досвіду духовного самопізнання в процесі освоєння навчального матеріалу, другим – інтеріоризація духовних цінностей людської культури в процесі вивчення культурних текстів, останнім – екстеріоризація досвіду духовного пізнання, переживання, оцінки в професійно-практичній діяльності [3].

Щоб сформувати духовну культуру особистості потрібний час. Духовний розвиток – це довгий і складний шлях по незнайомій країні. Він пробуджує здібності, підіймає свідомість до нового рівня, трансформує елементи особистості, яка починає функціонувати в нових вимірах.

Становлення духовності – це вища мета кожної особистості адже в міцному ґрунті духовності зростає Людина. Щоб творити добро – треба мати внутрішню духовну силу, щоб у випадку непевності – витримати, не дати себе підкорити [4].

Проблема духовного розвитку молоді залишається актуальною в українській державі.

Не можуть стояти осторонь цих важливих процесів і професійно-технічні навчальні заклади, в яких відбувається процес становлення учнів як майбутніх професіоналів. Поряд з дитинством, молодістю, зрілістю та старістю, юність є одним з важливих етапів життя, в процесі якого відбувається соціалізація. Саме в юнацькому віці відбувається професійне самовизначення, перше серйозне знайомство з професією та професійною спільнотою і, відповідно, професійна соціалізація.

Для вікового періоду 15-18 років характерне підвищення інтелектуальних здібностей, усвідомлення потреби у чіткій ціннісній орієнтації, у розвитку свідомості. Духовний розвиток на цьому віковому етапі набуває все більших ознак саморозвитку. А. Ц. Гармаєв визначає точку 19- річчя критичною точкою, коли «всі попередні стереотипи розпливаються, перестають бути твердими і незрозуміло тепер, що є цінністю для юнака чи дівчини” [5, с. 33].

У 15-18 років суттєво змінюється життєва позиція юнака чи дівчини, що пов’язано з вибором професії, початком інтимного життя, формуванням свідомого та самостійного світосприйняття. Поступово зростає відповідальність як ознака духовності. Юнацький максималізм у поєднанні з ідеалізмом виступає фактором прискорення духовного зростання [6].

Шляхами розвитку духовної культури учнів професійно-технічного училища можуть бути:


  • розвиток рефлексії, яка передбачає здатність розмірковувати над своїм психічним станом, звертати увагу на свій внутрішній світ;

  • створення умов для усвідомлення учнями себе часткою єдиного цілого – людської спільноти, природи, Всесвіту.

  • розвиток саногенного мислення, що нейтралізує прояв почуттів, які не сприяють морально-духовному зростанню особистості й культивує вищі духовні переживання;

  • розвиток творчої здатності особистості до самореалізації й самовдосконалення;

  • стимулювання спрямованості учнів на пошук істини, засвоєння та створення духовних цінностей;

  • формування естетичних смаків, вміння бачити, розуміти справжню красу та емоційно відгукуватися на неї;

  • залучення учнів до суспільних заходів, що сприяють розвитку в них доброти, милосердя, потреби жити, діяти «для інших»;

  • стимулювання прагнення учнів до пізнання та бажання ділитися духовними надбаннями;

  • формування людини, яка має високий гуманістичний потенціал, моральну стійкість, постійне прагнення до втілення в життя вищих ідеалів людства;

  • формування моральних установок, професійної компетентності, віри у світлі ідеали та почуття відповідальності за все, що відбувається навколо людини;

  • гуманізація процесу виховання та навчання, в основі яких лежать повага до особистості, створення умов для формування та розвитку кращих якостей та здібностей вихованців тощо [5].

Духовний розвиток особистості, таким чином, реалізується передусім у сферах: розумової діяльності – як шлях від отримання інформації про оточуюче до глибокого осмислення її сутності; моральної діяльності – через пізнання широкої сфери моральних норм (від засвоєння формальних норм ввічливості до прийняття гуманістичних принципів взаємодії з людьми); естетичної діяльності – у напрямі розумінні краси та розвитку потреб створювати прекрасне до засвоєння способів творіння доброчестивих вчинків.

Завдання щодо духовного розвитку учнів можна здійснити тільки за умови реальної зміни акцентів педагогічної діяльності в бік гуманізації навчально-виховного процесу професійно-технічного навчального закладу. Для цього необхідна зміна «особистості» педагога, його вдосконалення як людини культури, професіонала, суб'єкта моральної відповідальності. Адже вчитель здатний вплинути на своїх вихованців та викликати в них позитивні перетворення, якщо він є мудрим, творчим, сприймає прекрасне, визнає повагу, порядність, чесність, любов, співчутливість, толерантність та милосердя до інших.

Зміни у духовно-світоглядних орієнтирах учнівської молоді зумовлені впливом глобалізаційного суспільства, яке позначається на цінностях, поглядах, позиції молоді, руйнуючи набуті роками українські зв’язки, традиційні вірування, сучасна соціально-економічна ситуація в країні призводить до безробіття молоді, нестабільності у завтрашньому дні, нереалізованості у професії тощо. Отже, можемо визначити, що важливим зовнішнім фактором виступає саме соціальне середовище, в якому знаходиться учень професійно-технічного училища.
Список використаних джерел:


  1. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

  2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: словник-довідник / В. В. Жайворонок. – К.: Довіра, 2006. – 703 с.

  3. Нестеров, Александр Климентьевич Формирование духовной культуры студентов педагогического университета в процессе освоения ценностного содержания культурологических дисциплин 2009, кандидат педагогических наук, Оренбург 13.00.01 Общая педагогика, история педагогики и образования, 184 с.

  4. Гузар Любомир за матеріалами виступу Блаженнішого Кардинала Любомира Гузара, на відкритій події innovations.com.ua [2 грудня 2010 року], [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://innovations.com.ua/ua/articles/14357/lyubomir-guzar-biznes-ta-duhovnicinnosti

  5. Гармаев А. Ц. Этапы нравственного становления ребенка / А. Ц. Гармаев. – М.: Центр межнационального и сравнительного образования, 1991. – 145 с.

  6. Помиткін Е.О. Психологічні закономірності та механізми духовного розвитку дітей і молоді 19.00.07 – педагогiчна та вiкова психологія, дисеpтацiї на здобуття наукового ступеня доктоpа психологiчних наук, 2009 р.

  7. Тугарінов В. П. Про цінності життя і культури. – Л.: ЛДУ, 1960. – 156 с.

Статтю підготував:



викладач ДПТНЗ «Полтавське вище професійне училище ім. А. О. Чепіги»

Солод Віталій Петрович

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал